Вартість будівельно-монтажних робіт під час спорудження інженерних об’єктів в Україні у червні 2026 року зросла на 24,3% порівняно з червнем минулого року — це найвищий показник серед основних сегментів будівництва. Згідно з даними Державної служби статистики, нежитлове будівництво за той самий період подорожчало на 23,8%, житлове — на 19,2%. У середньому по будівельній галузі зростання склало 23,1%.
Інженерне будівництво лідирувало й за місячною динамікою. У червні порівняно з травнем ціни тут зросли ще на 1,8% проти 1,3% у нежитловому будівництві та 0,8% у житловому.
У другому кварталі 2026 року інженерні будівельно-монтажні роботи коштували на 22,4% більше, ніж у квітні-червні минулого року. Аналогічне зростання — на 22,4% — зафіксовано в нежитловому будівництві, тоді як житлове подорожчало на 18,2%.
Особливо показовою є квартальна динаміка. Порівняно з першим кварталом ціни на інженерні роботи у II кварталі зросли на 12,4%, на нежитлові — на 12%, тоді як у житловому секторі зростання становило лише 0,4%.
На думку власника та директора інженерно-будівельної компанії Rauta Андрія Озейчука, одним із ключових факторів тиску на вартість будівництва залишається дефіцит кваліфікованих працівників.
«Зараз на ринку бракує близько 30% фахівців будівельних спеціальностей», — зазначав Озейчук, коментуючи ситуацію в галузі у лютому 2026 року.
За його даними, нестача персоналу вже призвела до помітного прискорення зростання заробітних плат. Якщо у 2022–2024 роках зарплати в будівництві зростали в середньому приблизно на 15–20% щороку, то у 2025 році темпи зростання сягнули 25–30%. Особливо суттєво зросла оплата праці монолітників — на 50%, геодезистів — на 44%, бетонників — на 38%.
Таким чином, нинішнє зростання вартості будівельних робіт формується не лише під впливом цін на будівельні матеріали та обладнання. Все більшу роль відіграє вартість безпосередньо будівельних робіт та людської праці.
Озейчук також звертав увагу на довгостроковий характер кадрової проблеми. За його словами, професійні навчальні заклади стикаються як з недобором студентів на будівельні спеціальності, так і з їхнім відтоком уже в перші роки навчання.
«У перспективі це може призвести до ще більшого кадрового дефіциту та уповільнити відновлення України», — вважає власник компанії Rauta.
За оцінками компанії, кадровий дефіцит уже змушує будівельний бізнес шукати працівників за межами України, зокрема в Індії, Непалі, Бангладеш та Пакистані.
Зростання вартості інженерного будівництва має для України особливе значення через масштабну потребу у відновленні енергетичної, транспортної, комунальної та іншої критичної інфраструктури. За оцінкою Rauta за підсумками 2025 року, сегмент відновлення та захисту об’єктів критичної інфраструктури вже становив близько 20 % українського будівельного ринку.
Тому подальше подорожчання інженерних робіт може безпосередньо впливати на кошториси відновлювальних проєктів. За умови зростання вартості будівельно-монтажних робіт на 20–25 % проєкти, бюджети яких формувалися значно раніше, можуть потребувати додаткового фінансування або перегляду технічних рішень і термінів реалізації.
При цьому саме нежитлове та інфраструктурне будівництво залишаються одними з найактивніших напрямків ринку. У 2025 році основними об’єктами для інвестицій у комерційну нерухомість були складські, виробничі та торговельні будівлі, а найпривабливішими регіонами для нового будівництва — Київська, Львівська та Івано-Франківська області, зазначав Озейчук.
За перше півріччя 2026 року інженерне будівництво подорожчало на 16,1% у річному вираженні, нежитлове — на 16,5%, житлове — на 13,7%.
«Rauta» працює у сфері проектування, будівництва та монтажу будівель і є учасником Європейської асоціації будівельної індустрії. Згідно з даними Єдиного державного реєстру, власником 100% статутного капіталу компанії є Андрій Озейчук.
RAUTA, БУДІВНИЦТВО, ВІДНОВЛЕННЯ, ІНФРАСТРУКТУРА, кадр, ОЗЕЙЧУК, ЦІНА
Повоєнна відбудова України сформує масштабний ринок для будівельного сектору, промисловості та суміжних галузей, однак українським компаніям уже зараз потрібно готуватися до конкуренції з міжнародними підрядниками, вважає директор Rauta, голова ради директорів Асоціації “Український Центр Сталевого Будівництва” Андрій Озейчук.
У своїй колонці для The Page він зазначив, що після завершення війни попит на будівництво буде значним як з боку населення, так і з боку держави та бізнесу. За оцінками МЗС, за кордоном перебуває близько 8 млн українців, які виїхали під час повномасштабного вторгнення, а ООН прогнозує повернення 3-3,5 млн людей після настання стійкого миру та гарантій безпеки.
За словами експерта, значна частина тих, хто повернеться, а також внутрішньо переміщені особи потребуватимуть нового житла або відновлення пошкодженого. Водночас відбудова не обмежуватиметься житловим фондом. За оцінками Київської школи економіки, на житлові будівлі припадає лише близько третини прямих збитків від війни, тоді як значних втрат також зазнали транспортна та енергетична інфраструктура, активи підприємств, промисловість і АПК.
Озейчук зазначає, що, за оцінками Світового банку, для відбудови України знадобиться понад EUR500 млрд протягом наступного десятиліття. Це майже втричі перевищує ВВП України у 2025 році та створює значні можливості не лише для будівельної галузі, а й для всієї економіки.
За його оцінкою, кожна гривня, вкладена у будівництво, має мультиплікаційний ефект і стимулює у 1,5-3 рази більший приріст у суміжних галузях. Прикладами можуть бути повоєнна відбудова Німеччини та Південної Кореї, де будівельний сектор став одним із каталізаторів економічного зростання.
Основними джерелами фінансування масштабних проєктів експерт називає пряму фінансову допомогу міжнародних партнерів, зокрема G7, ЄС і США, залучення великих приватних інвестицій під державні гарантії, а також репарації та конфісковані заморожені активи РФ. Додатковим стимулом має стати євроінтеграція України, яка в перспективі відкриє доступ до спеціалізованих фондів розвитку ЄС.
Водночас українські будівельні компанії вже зараз можуть зіткнутися з жорсткою конкуренцією з боку європейських гравців. На думку Озейчука, найбільш реалістичним сценарієм стане консорціумна модель, у якій європейський генпідрядник працюватиме разом з українськими субпідрядниками та використовуватиме локальні матеріали, сертифіковані за європейськими стандартами EN.
За такого сценарію іноземні компанії можуть залучатися до високотехнологічних робіт, тоді як український бізнес виконуватиме локальну логістику, спеціалізовані роботи, будівництво мереж, доріг і об’єктів капітального будівництва.
Головним бар’єром для українських компаній експерт називає умови фінансування. Якщо в Україні будівництво часто ведеться за рахунок значних авансів, то в ЄС поширена модель постаудитної оплати – за фактом виконання етапів. Це потребує значного оборотного капіталу, тоді як українські компанії мають обмежений доступ до дешевих довгострокових кредитів.
Для вирівнювання умов конкуренції, на думку Озейчука, держава має запускати програми доступного довгострокового кредитування під державні гарантії, надавати пільгове фінансування для модернізації українських заводів будматеріалів, спрощувати впровадження стандартів EN і лобіювати участь українського бізнесу в міжнародних грантових програмах.
Окремим викликом стане перехід будівельної галузі на європейські правила проєктування. У 2028 році українська система має повністю завершити інтеграцію у європейський простір і перейти на Єврокоди. Це зніме частину бар’єрів для іноземних інженерів, але водночас вимагатиме швидкого підвищення кваліфікації українських фахівців.
Серед технологічних трендів відбудови експерт називає BIM-моделювання, цифрові двійники будівель, енергоефективні рішення та концепцію будинків із нульовим споживанням енергії. За його оцінкою, ринок зміщуватиметься у бік швидкісного модульного будівництва, екологічних матеріалів та інноваційних рішень.
Ще одним ключовим обмеженням стане кадровий дефіцит. За словами Озейчука, демобілізовані військові та чоловіки, які повернуться з-за кордону, лише частково компенсують нестачу робочої сили. Високий попит може спричинити зростання зарплат у будівництві, особливо для робітничих професій, а також стимулювати перекваліфікацію фахівців з інших секторів, активніше залучення жінок, ветеранів і людей старшого віку.
Крім того, українські компанії вже починають співпрацювати з агентствами, які спеціалізуються на офіційному працевлаштуванні будівельників із країн Південної Азії, зокрема Індії, Непалу, Бангладеш і Пакистану.
Озейчук вважає, що два головні принципи майбутньої відбудови – це швидкість реалізації та підхід Build Back Better, тобто відбудова кращої якості, ніж було до руйнувань. Саме ці критерії визначатимуть попит на сучасні матеріали, технології та виробничі потужності в Україні.
Rauta – українська компанія, що працює у сфері швидкомонтованих будівель, фасадних і покрівельних систем, сендвіч-панелей та сталевого будівництва. Асоціація “Український Центр Сталевого Будівництва” об’єднує компанії, що працюють у сегменті металоконструкцій, будівельних матеріалів, проєктування та промислового будівництва.
За оцінками експертів Українського Центру Сталевого Будівництва, ринок будівельних металоконструкцій у 2025 році досягнув 108 тис. тонн.
Обсяг імпорту металевих конструкцій збільшився у 2,4 рази, тоді як внутрішній ринок продемонстрував зростання на 3%.
Металоконструкції активно застосовувалися у проєктах відновлення та захисту об’єктів критичної інфраструктури, зведення промислових і логістичних будівель.
За прогнозами фахівців галузі, у 2026 році ринок металоконструкцій може зрости приблизно 9% та за підсумками року скласти близько 117 тис. тонн.
«Після різкого падіння попиту на металоконструкції у 2022 році ми спостерігаємо стабільне зростання споживання на 15-20% щорічно. Проте ще далеко до показників 2021 року, коли ринок сталевих конструкцій сягнув 154 тис. тонн», – охарактеризував стан галузі Андрій Озейчук, директор будівельної компанії Rauta, голова ради директорів УЦСБ.
Український виробник систем пасивного вогнезахисту «Ковлар Груп» розширює присутність на ринку Молдови і розраховує зробити цей напрямок одним з перших стабільних експортних каналів для своєї продукції.
Як повідомили в компанії, протягом останніх двох років вона поставляє до Молдови протипожежну продукцію для захисту інженерних комунікацій. У «Ковлар Груп» відзначають, що на молдавському ринку власне виробництво матеріалів пасивного вогнезахисту практично відсутнє, тому місцеві партнери виявляють інтерес до українських систем.
У компанії уточнюють, що для впровадження продукції проводяться регулярні технічні наради з молдавськими фахівцями, в ході яких обговорюються питання проектування систем вогнезахисту, національні нормативні вимоги та особливості застосування матеріалів. За попередніми домовленостями, молдавська сторона планує закуповувати значну частину продукції Ammokote.
Присутність продукції бренду Ammokote на молдавському ринку підтверджується і відкритими профільними ресурсами: зокрема, на спеціалізованому майданчику Antikor.md розміщена продукція Ammokote для протипожежного захисту інженерних комунікацій з технічною документацією та сертифікатами.
ТОВ «Ковлар Груп» засноване в 2015 році в Києві і є найбільшим виробником засобів пасивного вогнезахисту в Україні. За даними Опендатабот, статутний капітал компанії становить 1,2 млн грн, кінцеві бенефіціари – Костянтин Калафат (40%), Андрій Озейчук (35%) і Любов Вахітова (25%). Дохід компанії за підсумками 2024 року склав 91,37 млн грн, що вдвічі більше, ніж роком раніше, чистий прибуток – 13,4 млн грн, що в 1,7 рази вище показника 2023 року. За перший квартал 2025 року дохід компанії склав 13,5 млн грн, чистий дохід – 1,983 млн грн.
Український виробник вогнезахисних матеріалів ТОВ «Ковлар Груп» (Київ) розцінює інформаційну атаку на компанію як елемент недобросовісної конкуренції.
«На тлі гучних корупційних скандалів, пов’язаних із закупівлями для енергетичного сектора України, та пропозицією ТОВ »Ковлар Груп” вогнезахисних матеріалів українського виробництва за цінами, в рази нижчими, ніж у переможців державних тендерів, ми розцінюємо такі дії як елемент дискредитації українського виробника і недобросовісної конкуренції”, – йдеться в заяві компанії, опублікованій на її сайті.
Компанія отримала журналістський запит (від 18.02.2026 року), зміст якого свідчить про спробу повторення інформаційної дискредитаційної кампанії, як влітку 2025 року.
У серпні 2024 року щодо «Ковлар Груп» була проведена масштабна інформаційна атака, що супроводжувалася замовними публікаціями однотипних матеріалів у ряді ЗМІ. Їх метою була дискредитація компанії в період її активної участі в державних тендерах із захисту об’єктів енергетичної інфраструктури.
Тоді компанія обрала правовий шлях захисту: звернулася до суду, Генеральної прокуратури України, Національної поліції, Міністерства юстиції та органів фінансового моніторингу. За результатами перевірок отримано офіційні підтвердження: компанія та її засновники здійснюють діяльність відповідно до законодавства України, не перебувають під санкціями і не мають жодних обмежень у господарській діяльності.
Наразі ТОВ «Ковлар Груп» продовжує роботу в штатному режимі, виконує контрактні зобов’язання та розвиває виробництво, і наголошує, що вся продукція під ТМ Ammokote виробляється відповідно до чинних нормативних документів, а технічна та дозвільна документація є чинною і відповідає нормативним вимогам.
“Компанія працює відкрито, професійно і в рамках чинного законодавства. Участь у державних тендерах здійснюється на конкурентних засадах. Підприємство є сумлінним платником податків і має високий рівень податкової дисципліни. Компанія вже довела безпідставність попередніх звинувачень у правовому полі, тому впевнені, що і цього разу правда буде на нашому боці«, – йдеться в заяві.
ТОВ »Ковлар Груп” засноване в 2015 році. Воно є найбільшим виробником засобів пасивного вогнезахисту в Україні.
За даними Оопендатабот, статутний капітал компанії становить 1,2 млн грн. Кінцеві бенефіціари – Костянтин Калафат (40% акцій), Андрій Озейчук (35%) і Любов Вахітова (25%).
вогнезахисний матеріал, дискредитація, інформаційна атака, Калафат, Ковлар Груп, ОЗЕЙЧУК
