Як повідомляє Еxperts.news, аналітичний центр Experts Club проаналізував результати міжнародного дослідження Expat Insider 2026, підготовленого спільнотою InterNations. Найкращими країнами для проживання іноземців визнано Панаму, Мексику та Таїланд, тоді як останні місця посіли Норвегія, Німеччина та Туреччина.
Опитування проводилося з 1 лютого по 31 березня 2026 року. У ньому взяли участь 7 786 експатів 162 національностей. До підсумкового рейтингу увійшла 31 країна, у кожній з яких було отримано не менше 50 заповнених анкет. Учасники оцінювали до 53 аспектів життя за кордоном, зокрема роботу, особисті фінанси, якість життя, побутові умови та легкість соціальної адаптації.
Панама посіла перше місце третій рік поспіль. Близько 87% іноземців, які проживають у країні, заявили, що задоволені своїм життям за кордоном, тоді як середній світовий показник становив 70%.
Країна стала лідером за умовами праці та особистими фінансами, посіла друге місце за легкістю адаптації та доступністю основних послуг і шосте місце за якістю життя. Близько 90% респондентів вважають, що їхнього наявного доходу достатньо для комфортного життя, а 76% задоволені своїм фінансовим становищем.
Панама також отримала найкращі оцінки за доступність житла. Дев’ять із десяти експатів повідомили, що знайти житло в країні легко. Отримання візи назвали простим 82% опитаних. Значну частину іноземної спільноти становлять пенсіонери — їхня частка сягнула 37%, а 34% респондентів мають намір залишитися в країні назавжди.
Друге місце посіла Мексика, яка знову стала світовим лідером за легкістю соціальної адаптації. Близько 73% іноземців заявили, що їм легко заводити друзів серед місцевих жителів, при середньосвітовому рівні 39%.
При цьому слабким місцем Мексики залишається безпека. Позитивно особисту безпеку оцінили 68% опитаних проти 81% у середньому по світу. Незважаючи на це, 73% експатів задоволені своїм фінансовим становищем, а 38% планують залишитися в країні назавжди.
Таїланд посів третє місце і став країною з найбільш задоволеними життям іноземцями. Про своє благополуччя повідомили 86% опитаних, а 42% розраховують залишитися в країні назавжди.
Експати особливо високо оцінили вартість життя, доступність оренди та якість медичної допомоги. Водночас Таїланд отримав низькі оцінки за екологічну ситуацію, цифрові адміністративні послуги та відкриття банківських рахунків. Лише 33% респондентів позитивно оцінили якість повітря, а 80% вважають тайську мову складною для вивчення.
До першої десятки рейтингу також увійшли ОАЕ, Бразилія, Іспанія, Сінгапур, Португалія, Малайзія та Люксембург. П’ять перших країн в індексі особистих фінансів — Панама, Таїланд, Мексика, Португалія та Малайзія. У більшості держав-лідерів експати одночасно високо оцінюють доступність житла та ставлення місцевого населення.
Останнє, 31-е місце посіла Норвегія. Лише 46% іноземців, які там проживають, задоволені своїм життям, а 72% вважають, що заводити друзів серед місцевого населення складно. Позитивно своє фінансове становище оцінили лише 39% респондентів.
При цьому Норвегія залишається однією з країн, що отримали найвищі оцінки за станом навколишнього середовища, якістю повітря, безпекою зайнятості та стабільністю економіки. Основними проблемами для іноземців стали висока вартість життя, соціальна ізоляція, клімат та обмежені можливості для дозвілля.
Німеччина опинилася на 30-му місці. Близько 61% експатів назвали взаємодію з бюрократичною системою складною. Лише 19% позитивно оцінили доступність житла, і стільки ж — легкість його пошуку.
Німеччина також посіла останнє місце за індексом основних умов для експатів. Учасники опитування критикували недостатню доступність державних послуг онлайн, проблеми з домашнім інтернетом та обмежене поширення безготівкових платежів. Крім того, 57% іноземців повідомили, що їм важко заводити друзів серед німців.
На 29-му місці розташувалася Туреччина, яка посіла останні позиції за умовами праці, заробітною платою та стабільністю економіки. Близько 61% респондентів негативно оцінили стан турецької економіки, а 34% повідомили про річний дохід менше ніж 12 тис. доларів до сплати податків.
Життям у Туреччині задоволені 58% експатів, 14% мають намір покинути країну протягом найближчого року, а залишитися назавжди планують лише 13%.
До десятки аутсайдерів також увійшли Швейцарія, Австрія, Італія, Чехія, Швеція, Канада та Велика Британія. Вісім із десяти країн нижньої частини рейтингу знаходяться в Європі. Однак Австрія посіла п’яте місце за якістю життя, Швейцарія — восьме, Чехія — 13-те, а Швеція — 15-те. Це свідчить про те, що низька загальна позиція часто пов’язана не з інфраструктурою чи безпекою, а з високою вартістю життя, бюрократією та труднощами соціальної інтеграції.
За словами засновника аналітичного центру Experts Club Максима Уракіна, результати дослідження не можна сприймати як універсальний рейтинг рівня розвитку держав.
«Рейтинг показує не те, яка країна об’єктивно багатша чи краще управляється, а те, наскільки легко конкретному іноземцю влитися в місцеве повсякденне життя. Розвинена інфраструктура та високі зарплати можуть поєднуватися з дорогим житлом, складною бюрократією та соціальною закритістю.
Водночас менш заможні держави можуть вигравати завдяки доступним витратам, простоті оформлення документів та доброзичливому ставленню до приїжджих», — зазначив Уракін.
Він додав, що під час вибору країни для переїзду необхідно окремо аналізувати міграційне законодавство, податковий режим, ринок праці, медицину, освіту та вартість нерухомості.
InterNations підкреслює, що рейтинг ґрунтується на суб’єктивній задоволеності опитаних, а не на порівнянні офіційної статистики. Він не враховує низку важливих факторів, зокрема міжнародне оподаткування та послуги з догляду за дітьми, а оцінка безпеки відображає особисте сприйняття респондентів, а не фактичний рівень злочинності.
Люксембург другий рік поспіль зберіг перше місце у світовому рейтингу якості життя, складеному Deutsche Bank Research Institute.
Друге місце посів Копенгаген, третє — Амстердам. Відень і Мюнхен розділили четверте місце, далі йдуть Франкфурт, Гельсінкі, Женева, Цюрих та Единбург.
Рейтинг враховує купівельну спроможність населення, безпеку, стан охорони здоров’я, вартість життя, доступність нерухомості, час доїзду до роботи, забруднення навколишнього середовища та клімат.
У першій десятці переважають міста Західної та Північної Європи. Водночас найбільші світові фінансові центри посіли значно нижчі позиції: Париж опинився на 43-му місці, Нью-Йорк — на 46-му, Лондон — на 47-му, Гонконг — на 55-му.
Їхні показники погіршують дорога нерухомість, високі поточні витрати, тривалі поїздки на роботу та екологічні проблеми. Отже, високі зарплати самі по собі не гарантують лідерства міста за якістю життя.
Нью-Йорк зберіг перше місце серед 69 міст світу за вартістю оренди як однокімнатних, так і трикімнатних квартир, свідчать дані Deutsche Bank Research Institute.
У рейтингу оренди трикімнатного житла за Нью-Йорком йдуть Цюрих, Сан-Франциско, Бостон і Сінгапур. Лондон посів восьме місце, Париж — 21-е, Франкфурт — 30-е, Токіо — 40-е, а Сеул — 44-е.
Автори дослідження звертають увагу на те, що висока номінальна зарплата не завжди забезпечує високий наявний дохід. Нью-Йорк входить до п’ятірки світових лідерів за рівнем чистої заробітної плати, проте значну частину доходів мешканців поглинають витрати на житло.
Особливо помітний контраст із Токіо: оренда трикімнатної квартири в японській столиці обходиться приблизно в чотири рази дешевше, ніж у Нью-Йорку.
Дані Deutsche Bank показують, що вартість житла стає одним із основних чинників відмінностей у реальному рівні життя між найбільшими фінансовими центрами.
У 2026 році Гонконг залишився найдорожчим містом світу для придбання квартири в центрі, йдеться в дослідженні Deutsche Bank Research Institute «Mapping the World’s Prices 2026».
Середня вартість житла в центральних районах міста оцінюється в 27 753 доларів США за кв. м. Далі в рейтингу розташувалися Цюрих, Сеул, Сінгапур і Женева. Незважаючи на зниження цін приблизно на 10% порівняно з допандемічним рівнем, Гонконг зберіг перше місце.
У порівнянні з попереднім випуском дослідження середня ціна квадратного метра в Гонконзі зросла з 26 749 до 27 753 доларів США. Висока вартість нерухомості залишається одним із головних чинників, що обмежують доступність житла навіть для мешканців міста з відносно високими доходами.
Дорога нерухомість також вплинула на позицію Гонконгу в рейтингу якості життя. Місто опустилося з 48-го на 55-те місце з 69. Серед інших негативних факторів автори дослідження називають забруднення повітря та тривалий час доїзду на роботу.
Economist Intelligence Unit, аналітичний підрозділ The Economist Group, опублікував Global Liveability Index 2026 — рейтинг умов життя у 173 містах світу. Індекс оцінює міста за п’ятьма категоріями: стабільність, охорона здоров’я, культура та навколишнє середовище, освіта та інфраструктура.
Найкомфортнішим містом світу другий рік поспіль став Копенгаген. До першої десятки увійшли: Копенгаген (Данія), Відень (Австрія), Мельбурн (Австралія), Сідней (Австралія), Цюрих (Швейцарія), Женева (Швейцарія), Осака (Японія), Аделаїда (Австралія), Ванкувер (Канада) та Токіо (Японія).
Київ опинився в нижній частині рейтингу: українська столиця опустилася зі 165-го на 166-те місце і знову увійшла до десятки найменш комфортних для життя міст світу. Головна причина — наслідки та ризики повномасштабної війни, які безпосередньо впливають на стабільність, інфраструктуру та якість міського середовища.
На останньому місці рейтингу залишається Дамаск у Сирії, який утримує цю позицію з 2013 року. Серед міст-аутсайдерів також названо Тріполі в Лівії, Дакку в Бангладеш, Тегеран в Ірані, Лагос у Нігерії та Київ. EIU зазначає, що майже всі міста в нижній частині рейтингу постраждали від війни, політичної нестабільності, бідності або поєднання цих факторів.
Для України результат виглядає болісно, але очікувано. До війни Київ посідав значно вищі позиції: у 2021 році він був на 117-му місці, у 2022 році його виключили з рейтингу через війну, а в 2023–2025 роках він тримався на 165-й позиції. У 2026 році столиця втратила ще одне місце.
Рейтинг також відображає загальну світову тенденцію: міста з високою стабільністю, розвиненою медициною, якісною освітою та розвиненою інфраструктурою залишаються на вершині, тоді як війни та кризи швидко опускають міста вниз навіть за наявності потужного людського та економічного потенціалу.
Для Києва цей індекс — не стільки оцінка якості міста як такого, скільки індикатор ціни війни. За умови нормалізації безпеки, відновлення інфраструктури та зниження військових ризиків українська столиця має потенціал повернутися до середньої частини рейтингу, де вона перебувала до 2022 року.