Уряд Угорщини розпочав перевірку контактів колишнього міністра закордонних справ Петера Сійярто з російською владою, повідомив прем’єр-міністр Петер Мадяр 16 липня.
За його словами, матеріали справи містять секретні документи МЗС та інших відомств. При цьому поки що невідомо, яке відомство проводить перевірку, чи порушено кримінальну справу та чи має Сійярто статус підозрюваного.
Приводом стали публікації про те, що колишній міністр міг інформувати главу МЗС Росії Сергія Лаврова про хід переговорів усередині ЄС. Сійярто відкидав звинувачення і заявляв, що не передавав Москві секретну інформацію.
Перевірка збіглася з його відходом із політики. 15 липня Сійярто оголосив про складання депутатського мандата та перехід на керівну посаду в китайській компанії BYD. Прем’єр назвав це конфліктом інтересів, оскільки під час роботи на посаді міністра Сійярто брав участь у наданні компанії державної підтримки.
Країни Європейського Союзу в першому півріччі 2026 року імпортували рекордний обсяг скрапленого природного газу з російського проєкту «Ямал СПГ», незважаючи на поступове введення заборони на постачання російського газу, повідомила газета Financial Times з посиланням на дані аналітичної компанії Kpler та екологічної організації Urgewald.
За даними видання, у січні–червні європейські країни отримали близько 9,9 млн тонн СПГ з «Ямал СПГ», що приблизно на 18% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Це стало максимальним піврічним показником з моменту початку експорту з проєкту у 2017 році.
Дещо відмінні оперативні дані наводить Reuters: згідно з інформацією Kpler, поставки до ЄС склали 9,97 млн тонн і зросли на 16%. Різниця між показниками може бути пов’язана з оновленням інформації про рух танкерів та дати фактичного розвантаження партій. Загалом обидва джерела підтверджують імпорт на рівні близько 10 млн тонн і встановлення нового рекорду.
Загалом у першому півріччі з «Ямал СПГ» було відправлено 140 танкерних партій. З них 136, або понад 97%, прибули до портів ЄС. Китай за той самий період отримав лише чотири партії. Таким чином, європейський ринок фактично поглинув майже весь експорт найбільшого російського арктичного СПГ-проєкту.
Орієнтовна вартість поставлених до ЄС партій оцінюється в 5,96 млрд євро, або близько 6,82 млрд доларів. Основними пунктами призначення стали термінали у Франції, Бельгії та Іспанії.
Зростання імпорту відбулося на тлі підготовки європейських компаній до остаточного припинення поставок російського газу. За оцінкою Агентства ЄС зі співпраці енергетичних регуляторів ACER, у січні–травні 2026 року імпорт російського СПГ збільшився на 11% у річному вимірі, а поставки російського трубопровідного газу — на 7%. Серед причин агентство називає дострокове отримання частини контрактних обсягів перед введенням нових обмежень.
При цьому говорити, що весь російський СПГ уже заборонено закуповувати в ЄС, поки що некоректно. З 25 квітня 2026 року заборона поширюється на імпорт за короткостроковими контрактами, укладеними до 17 червня 2025 року. Поставки за раніше укладеними довгостроковими контрактами можуть тривати до 1 січня 2027 року. Після цієї дати має набрати чинності повна заборона на імпорт російського СПГ.
Тому значна частина поставок «Ямал СПГ» у першому півріччі могла здійснюватися на підставі чинних довгострокових контрактів і формально не порушувала європейських обмежень.
Дані про зростання частки російського газу в імпорті ЄС з 12% до 14% також потребують уточнення. За інформацією Єврокомісії та Ради ЄС, загалом за 2025 рік на російський СПГ та трубопровідний газ припадало близько 12 % європейського імпорту газу. ACER оцінювало частку Росії в зимовому сезоні 2025–2026 років приблизно в 14 %. Ці показники стосуються різних періодів, тому їх не можна безпосередньо трактувати як остаточне річне зростання частки на два процентні пункти.
Збільшенню поставок також сприяло чинне обмеження на перевалку російського СПГ у європейських портах для подальшої відправки до третіх країн. У результаті більша частина газу, що надходить на термінали ЄС, залишається на європейському ринку, а не перевантажується на інші судна для транспортування до Азії.
Рекордні закупівлі демонструють суперечність між політикою ЄС щодо відмови від російських енергоносіїв та необхідністю забезпечувати стабільні поставки газу в умовах напруженого світового ринку. Водночас вони показують залежність самого проєкту «Ямал СПГ» від європейської портової, судноплавної та фінансової інфраструктури: за умов обмеженого доступу до азіатських маршрутів Росія поки що не змогла перенаправити значну частину арктичного СПГ до Китаю.
Проєкт «Ямал СПГ» розташований на півострові Ямал у російській Арктиці та контролюється російською компанією «Новатек». Їй належить 50,1% проєкту, французькій TotalEnergies та китайській CNPC — по 20%, Фонду Шовкового шляху — 9,9%. Виробнича потужність проєкту становить близько 17,4 млн тонн СПГ на рік.
ЄС остаточно затвердив поетапну відмову від російського природного газу 26 січня 2026 року. Повна заборона на російський СПГ має набути чинності з 1 січня 2027 року, а на трубопровідний газ — восени 2027 року. У разі серйозної загрози енергопостачанню Єврокомісія зможе тимчасово призупинити окремі обмеження на строк до чотирьох тижнів.
Першоджерело Financial Times
ЕНЕРГЕТИКА, ЄС, РОСІЯ, СПГ, Ямал СПГ
Як повідомляє Relocation, уряд Естонії схвалив законопроект, який забороняє придбання нерухомості громадянам Росії та Білорусі, які не мають у країні статусу довгострокового резидента або права на постійне проживання. Якщо документ ухвалить парламент (Рійгікогу), нові правила набудуть чинності з 1 січня 2027 року.
Заборона діятиме на всій території Естонії й стосуватиметься не лише фізичних осіб, а й компаній із Росії та Білорусі, а також юридичних осіб з інших країн, якщо їхній кінцевий бенефіціар підпадає під обмеження. Під заборону потраплять квартири, земельні ділянки, право на забудову та частки в об’єктах нерухомості.
Таллінн пояснює цю ініціативу питаннями національної безпеки. Мета законопроекту — знизити ризики використання нерухомості для розвідувальної діяльності, підготовки диверсій, впливу або створення опорних пунктів поблизу стратегічних об’єктів. Міністр внутрішніх справ Ігор Таро заявив, що заборона має діяти не лише «на папері» і не дозволяти обходити обмеження через фірми в Естонії чи інших країнах ЄС.
При цьому закон не матиме зворотної сили. Росіяни та білоруси, які вже володіють нерухомістю в Естонії, збережуть право власності. Оренда житла та комерційних приміщень також залишатиметься дозволеною. В окремих випадках уряд зможе видати спеціальний дозвіл на купівлю, якщо угода не суперечить цілям закону.
За даними МВС Естонії станом на 9 січня 2026 року в країні перебувало 7 797 громадян Росії та 1 476 громадян Білорусі з тимчасовими дозволами на проживання — загалом 9 273 особи. Саме ця група, якщо вона не має статусу довгострокового мешканця або постійного права проживання, може безпосередньо потрапити під заборону. При цьому 70 237 громадян Росії та 1 190 громадян Білорусі мали довгострокові дозволи на проживання і мають бути виключені з-під дії обмежень.
Є й інший аспект — вже існуючі власники. За даними на квітень 2025 року, серед власників нерухомості в Естонії було 36 952 громадянина Росії та 896 громадян Білорусі. Але їхня нинішня власність не буде вилучатися, тому мова йде насамперед про заборону нових угод.
Європейська комісія пропонує ввести нові санкції проти Росії у сфері фінансів та криптовалют: вперше пропонується повна заборона на послуги з криптоактивами в третіх країнах, до списку додано нові банки.
Про це у вівторок у Брюсселі повідомила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, анонсуючи 21-й пакет санкцій для РФ.
«Моє друге зауваження стосується фінансових та криптовалютних обмежень. Ми розширюємо наші банківські транзакції до 31 російського банку та до 20 банків криптофірм або платформ і нафтотрейдерів у третіх країнах, які обслуговували російські організації та осіб, що перебувають під санкціями, або обходили наші заходи», – сказала вона.
Також пропонується ввести повну заборону на послуги з криптоактивами в третіх країнах. «Це буде потужним стримуючим фактором для хостингових платформ країн, які допомагають Росії обходити наші санкції», – підкреслила фон дер Ляйен.
Швейцарія розширила санкційні списки щодо Росії та Білорусі, частково приєднавшись до 20-го пакету санкцій Європейського Союзу, прийнятого у відповідь на триваючу війну РФ проти України.
Як повідомило уряд Швейцарії, Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень 22 травня розширив санкційні списки щодо Росії та Білорусі.
Під нові обмеження потрапили ще 115 фізичних та юридичних осіб. Щодо них вводиться заморожування активів та заборона на надання коштів. Фізичним особам також заборонено в’їзд до Швейцарії та транзит через її територію.
У швейцарському уряді уточнили, що нові санкції стосуються, зокрема, осіб та організацій, пов’язаних з російським військово-промисловим комплексом та енергетичним сектором.
У торговельній сфері Швейцарія вводить посилений експортний контроль ще для 60 компаній, включаючи структури в третіх країнах. Мета цього заходу — не допустити поставок критично важливих товарів для російського військово-промислового комплексу.
Берн також приєднався до частини заходів ЄС, спрямованих проти російського «тіньового флоту». Обмеження поширюються ще на 46 суден: щодо них вводяться заборони на купівлю, продаж та надання послуг. При цьому, відповідно до рішення ЄС, заборони, що діяли раніше для 11 суден, скасовано.
Крім того, Швейцарія ввела заборону на операції з двома російськими портами та одним портом у третій країні, які використовуються для перевезення російських нафтопродуктів.
Водночас Швейцарія поки що не включила до санкційного списку сім компаній із третьої країни, які фігурували в рішеннях ЄС. У Берні заявили, що для запобігання обходу санкцій застосовуються операційні заходи.
Казахстан планує з 2027 року повністю відмовитися від закупівлі електроенергії у Росії завдяки введенню в експлуатацію власних енергетичних потужностей, заявив заступник міністра енергетики країни Сунгат Есімханов.
За його словами, якщо заплановані енергетичні об’єкти будуть введені в експлуатацію наприкінці 2026 року або на початку 2027 року, Казахстан зможе задовольнити внутрішній попит без російських поставок. «Якщо ми введемо в експлуатацію всі наші планові енергетичні об’єкти наприкінці цього року або на початку наступного року, думаю, у 2027 році ми взагалі не будемо закуповувати електроенергію у Росії», — сказав Есімханов на прес-конференції.
Казахстан останніми роками щорічно закуповував електроенергію у Росії через дефіцит власних потужностей. За даними Міненерго, дефіцит знижується: у 2024 році він становив 2,1 млрд кВт-год, у 2025 році — близько 1,5 млрд кВт-год, а у 2026 році очікується на рівні 1–1,2 млрд кВт-год. У 2027 році влада розраховує обнулити цей показник.
Раніше міністр енергетики Казахстану Ерлан Аккенженов заявляв, що країна має намір повністю покрити потреби економіки в електроенергії до кінця першого кварталу 2027 року. Для цього в Казахстані реалізується 81 енергетичний проєкт загальною потужністю 15,3 ГВт з обсягом інвестицій понад 13 трлн тенге, або понад $25 млрд.
Відмова від російських поставок стане важливим етапом в енергетичній політиці Казахстану. Для країни це означає зниження залежності від зовнішнього джерела електроенергії та перехід до більш автономної моделі енергобалансу. При цьому успішність плану залежатиме від термінів введення нових об’єктів, стану мереж та здатності енергосистеми покривати пікові навантаження.
Рішення також має регіональне значення. Казахстан залишається частиною об’єднаної енергосистеми Центральної Азії і пов’язаний з російською енергосистемою, тому скорочення імпорту з РФ не означає повного технологічного розриву. Однак в економічному та політичному плані курс на заміщення російських поставок демонструє прагнення Астани зміцнювати власну енергетичну безпеку та знижувати вразливість перед зовнішніми перебоями.
Для Росії це означає поступову втрату частини експортного попиту на електроенергію з боку Казахстану. Для Центральної Азії — сигнал до прискорення модернізації генерації, будівництва нових ТЕЦ, розвитку ВДЕ та підвищення надійності мереж, оскільки дефіцит потужності залишається однією з головних інфраструктурних проблем регіону.
