Як повідомляє Experts Club, адміністрація Тайваню планує включити до бюджету на 2027 рік 235,7 млрд нових тайваньських доларів, або близько $7,4 млрд, на одноразові виплати населенню. Кожен отримувач має отримати по 10 тис. тайваньських доларів, або приблизно $314, повідомив голова адміністрації острова Лай Цінде.
Лай назвав ці виплати можливістю поділитися з населенням «дивідендами від штучного інтелекту». При цьому йдеться не про дивіденди від компаній чи спеціальний податок на ШІ, а про бюджетну виплату, яку влада пов’язує з різким прискоренням економіки завдяки попиту на напівпровідники, обчислювальне обладнання та іншу продукцію для штучного інтелекту.
Важливо, що поки що йдеться про пропозицію в проєкті центрального бюджету на 2027 рік, а не про остаточно затверджену парламентом виплату. Лай оголосив про це 17 серпня після розгляду проєкту бюджету виконавчою владою. План передбачає збільшення видатків на NT$235,7 млрд при збереженні збалансованого бюджету і, за словами голови адміністрації, практично без нових чистих запозичень.
Сильні фінансові показники Тайваню дозволяють владі піти на такий крок. Прогноз доходів центрального бюджету на 2027 рік було підвищено до NT$3,9266 трлн.
Основною причиною збільшення бюджетних можливостей став технологічний бум. Згідно з даними Головного управління бюджету, обліку та статистики Тайваню (DGBAS), опублікованими 14 серпня 2026 року, ВВП острова в першому кварталі зріс на 15,43% у річному вираженні, а в другому — на 12,93%. За перше півріччя економіка зросла приблизно на 14,15%.
Відомство підвищило прогноз зростання ВВП Тайваню на весь 2026 рік з 9,64% до 11,05%. Якщо прогноз справдиться, це буде найвищий річний темп зростання з 1987 року, коли економіка зросла на 12,75%. На 2027 рік DGBAS очікує уповільнення зростання до 6,04%.
Головним рушієм економіки залишається світовий попит на інфраструктуру штучного інтелекту. DGBAS очікує, що реальний експорт товарів і послуг Тайваню у 2026 році збільшиться на 21,28%, а приватні інвестиції в основний капітал — на 11,58%. Виробництво в обробній промисловості у другому кварталі зросло на 18,27 %, насамперед завдяки напівпровідникам, комп’ютерам, електроніці та оптичній продукції.
Тайвань посідає ключове місце у глобальному ланцюгу виробництва найсучасніших напівпровідників. Високий попит на обладнання для штучного інтелекту та інвестиції найбільших світових технологічних компаній призвели до різкого зростання виробництва та експорту тайванської електронної промисловості.
Влада розраховує, що прямі виплати дозволять поширити ефект технологічного буму на домогосподарства та галузі, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом напівпровідників та ШІ. Одержувачі зможуть самостійно використовувати гроші — на повсякденні витрати, освіту, догляд за літніми родичами або інші цілі.
Тайвань де-факто має власну адміністрацію, збройні сили, валюту та самостійно проводить внутрішню й економічну політику, проте його міжнародно-правовий статус залишається спірним.
Китайська Народна Республіка не визнає Тайвань окремою державою і вважає острів частиною території Китаю. Пекін дотримується принципу «одного Китаю» і вимагає від держав, які встановлюють з КНР дипломатичні відносини, не мати офіційних дипломатичних відносин з владою Тайваню. За даними МЗС КНР, дипломатичні відносини з Пекіном встановили 183 держави.
Тому більшість держав світу не мають офіційних дипломатичних відносин з Тайванем, хоча багато хто підтримує з ним тісні неофіційні економічні, торговельні, культурні та політичні зв’язки через представництва.
Станом на серпень 2026 року Тайвань має офіційні дипломатичні відносини лише з 12 державами та Святим Престолом, серед яких: Белізом, Гватемалою, Гаїті, Парагваєм, Сент-Кітсом і Невісом, Сент-Люсією, Сент-Вінсентом і Гренадінами, Маршалловими Островами, Палау, Тувалу, Есватіні та Святим Престолом. Цей перелік наводить Міністерство закордонних справ Тайваню.
При цьому відсутність офіційного дипломатичного визнання не заважає Тайваню залишатися однією з найважливіших технологічних економік світу та одним із ключових ланок глобальної напівпровідникової промисловості.
Як повідомляє Experts.news Тайванська система чекової лотереї залишається одним із найвідоміших прикладів того, як держава може підвищити податкову дисципліну не за рахунок репресій, а за рахунок зміни мотивації покупців і продавців.
Ідея була запроваджена на Тайвані в 1951 році. Замість того, щоб намагатися перевіряти кожен магазин, кафе чи кіоск, влада перетворила касовий чек на потенційний лотерейний квиток. На кожному стандартизованому рахунку з’явився номер, а покупець отримав особистий стимул вимагати офіційний чек навіть під час невеликої покупки.
Міністерство фінансів Тайваню зазначає, що правила єдиної рахунку-фактури та тимчасові заходи щодо призових виплат були розроблені Рен Сяньцюнем 12 грудня 1950 року й почали застосовуватися з 1 січня 1951 року. Відомство пояснює логіку системи так: надія на виграш спонукала громадян вимагати чеки, що допомагало запобігати ухиленню від податків і збільшувати надходження до бюджету.
Механізм виявився простим: якщо продавець не видає чек, продаж може залишитися непомітним для податкової. Але якщо чек дає покупцеві шанс на грошовий приз, інтереси сторін змінюються. Продавець може бути зацікавлений у неврахованій готівковій операції, а покупець — навпаки, в офіційному підтвердженні покупки. Так держава фактично перетворює мільйони споживачів на добровільних контролерів касової дисципліни.
Сьогодні система продовжує працювати. Податковий портал Мінфіну Тайваню публікує номери виграшів за двомісячні періоди. У поточній структурі призів спеціальний приз становить 10 млн тайваньських доларів, головний приз — 2 млн тайваньських доларів, а менші призи починаються з 200 тайваньських доларів.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, головний урок цієї моделі полягає не в самій лотереї, а в правильному перерозподілі стимулів. Держава не збільшує кількість інспекторів до нескінченності, а створює ситуацію, в якій покупець сам зацікавлений у фіскалізації операції.
«Тайванський приклад показує, що податкова дисципліна часто залежить не тільки від суворості покарань, а й від архітектури стимулів. Якщо громадянин отримує зрозумілу особисту вигоду від прозорої операції, держава може досягти більшого ефекту, ніж за рахунок масових перевірок», — зазначає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
Тайвань не залишився єдиним прикладом. У Європі подібні інструменти застосовували або обговорювали Португалія, Греція, Словаччина, Італія, Польща та Мальта.
У Португалії боротьбу з ухиленням від сплати ПДВ розглядали не лише як завдання податкової служби, а й як суспільний проєкт. У рамках системи електронних рахунків компанії мали виставляти рахунки за всіма операціями та щомісяця передавати їхні дані податковим органам, а споживачі могли отримувати податкові пільги за рахунки в окремих секторах послуг.
У Греції податкова лотерея пов’язана насамперед з електронними платежами. Громадяни можуть перевіряти кількість і номери лотерейних квитків, сформованих на основі щомісячних електронних транзакцій, а податкова служба оприлюднює результати розіграшів.
Словаччина у 2013 році запустила Національну чекову лотерею на тлі одного з найбільших розривів у сплаті ПДВ у Європі. Вже за перші два тижні громадяни зареєстрували понад 7 млн чеків. До вересня 2014 року кількість зареєстрованих чеків зросла майже до 87 млн.
Італія також запровадила механізм, за яким більшість чеків із ПДВ мають містити унікальний код для участі в регулярному державному грошовому розіграші. Цей крок став продовженням подібних рішень в інших європейських країнах.
Ще один несподіваний приклад — Південна Корея, де держава стимулювала не чеки як такі, а платежі, що відстежуються в електронному вигляді. У 1999 році корейські податкові органи запровадили податковий стимул для платежів кредитними та дебетовими картками, а також електронними грошовими чеками. Ця політика допомогла перевести економіку на безготівкові розрахунки та різко збільшити частку бізнес-доходів, що надходили до податкової системи.
У Бразилії подібна логіка була реалізована через програми повернення частини податку та стимулювання споживачів вказувати свої дані в чеках. Програма Nota Fiscal Paulista у штаті Сан-Паулу використовувала електронну звітність підприємств та участь громадян для підвищення прозорості роздрібних операцій.
Ці рішення виглядають незвично, оскільки змінюють звичну філософію податкового адміністрування. Замість схеми «податкова проти бізнесу» держава будує трикутник: продавець, покупець і податковий орган. Якщо покупець зацікавлений у чеку, продавцю складніше приховати оборот. Якщо платіж електронний, податкова отримує більше даних. Якщо громадянин отримує частину вигоди від прозорої операції, контроль стає дешевшим і масовішим.
При цьому такі інструменти не є універсальним рішенням. Вони вимагають цифрової інфраструктури, довіри до держави, захисту персональних даних, зрозумілих правил для бізнесу та контролю за тим, щоб система не перетворювалася на формальність. Досвід Словаччини показує, що початковий ажіотаж може спадати, а окремі учасники починають використовувати систему не стільки як громадянський контроль, скільки як звичайну лотерею.
Для країн із високою часткою готівкових розрахунків і тіньового обороту такі моделі залишаються цікавими. Вони дають змогу збільшити збір податків без прямого підвищення ставок. Особливо перспективними є не самі розіграші, а їхнє поєднання з електронними чеками, онлайн-касами, цифровими податковими кабінетами та податковими бонусами для громадян.
Результати опитування, проведеного у березні 2026 року дослідницькою компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club, свідчать, що ставлення українців до Тайваню (у формулюванні — «Провінції Китаю») залишається переважно нейтральним, попри наявність помірного позитивного сегмента. Частка респондентів, які оцінюють Тайвань позитивно, становить 36,6%, що нижче показника серпня 2025 року (41,0%). Водночас негативні оцінки дещо скоротилися — до 7,2% проти 7,7%.
У структурі відповідей лише 11,4% опитаних зазначили «повністю позитивне» ставлення, ще 25,2% — «здебільшого позитивне». Водночас абсолютну більшість становлять нейтральні оцінки — 51,3%, що є одним із найвищих показників серед досліджених країн.
Негативний сегмент залишається відносно обмеженим: 5,4% респондентів відповіли «здебільшого негативно», а 1,9% — «повністю негативно». Ще 4,9% опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням.
Порівняльна динаміка демонструє, що зниження позитивного сприйняття відбулося без суттєвого зростання негативу. Це означає, що частина респондентів перейшла до нейтральної позиції, що характерно для країн, які не мають високої інформаційної присутності або прямого впливу на повсякденне життя українців.
«Українці досить обережно оцінюють країни, щодо яких мають обмежений досвід або інформацію. У таких випадках домінує нейтральне ставлення, яке не є проявом байдужості, а швидше сигналом недостатньої включеності цих держав у український інформаційний та суспільний простір. Водночас навіть помірна присутність позитивного сегмента означає потенціал для подальшого формування довіри», — зазначив директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній.
Таким чином, Тайвань залишається для українського суспільства країною з невизначеним, але не негативним іміджем. Високий рівень нейтральних оцінок свідчить про значний потенціал для зміни сприйняття, який залежить передусім від інтенсивності контактів, інформаційної взаємодії та політичної видимості.
Згідно з дослідженням, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на підставі даних Держмитслужби, Тайвань, провінція Китаю, посідає 31-ше місце за загальним обсягом торгівлі товарами з Україною з показником $650,8 млн. Водночас імпорт із Тайваню майже повністю переважає в структурі двосторонньої торгівлі, що зумовлює значне від’ємне сальдо для України на рівні понад $607 млн.
Дослідження було презентовано у прес-центрі «Інтерфакс-Україна», відео можна переглянути на Youtube-каналі агентства. Повну версію дослідження можна знайти за цим посиланням на сайті аналітичного центру Experts Club.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, ОПИТУВАННЯ, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, ТАЙВАНЬ, УКРАЇНА
Китайська влада заявила про пакет заходів щодо «розширення обмінів та співпраці» з Тайванем, який включає прискорення відновлення регулярних прямих пасажирських авіарейсів через Тайванську протоку та пом’якшення окремих торговельних обмежень, зокрема щодо допуску на материковий ринок частини тайванської агро- та рибної продукції.
Згідно з повідомленнями, Пекін має намір «прискорити повне відновлення» регулярних прямих рейсів, включаючи маршрути до/з міст Урумчі, Сіань, Харбін, Куньмін і Ланьчжоу, а також розширити заходи підтримки для продажу тайванської сільськогосподарської та рибної продукції на материку при дотриманні карантинних вимог.
Окремим пунктом у заявлених ініціативах названо плани щодо поглиблення інфраструктурної «інтеграції» з тайваньськими островами Цзіньмень і Мацзу — зокрема, підтримка проєктів зі спільного використання ресурсів (вода, електроенергія, газ) та просування будівництва морських мостів «за наявності умов».
У Тайбеї на тлі цих заяв підкреслили, що будь-які рішення з офіційних питань перетину протоки повинні прийматися через уряд Тайваню, а не через партійні або неформальні канали, назвавши ініціативи Пекіна політично мотивованими.
Міністерство закордонних справ КНР оголосило про введення санкцій щодо 10 фізичних осіб і 20 оборонних компаній США у відповідь на чергові поставки американського озброєння Тайваню. Про це йдеться в заяві китайського зовнішньополітичного відомства, поширеній у п’ятницю і цитованій Reuters.
Під обмеження потрапила, зокрема, структура Boeing в Сент-Луїсі, а також ряд інших американських оборонних підрядників. Санкції передбачають заморожування будь-яких активів компаній і осіб на території Китаю та заборону для китайських юридичних і фізичних осіб на ведення з ними бізнесу. Крім того, керівникам, які потрапили до санкційного списку, закрито в’їзд до материкового Китаю, а також до Гонконгу і Макао.
Пекін пов’язав рішення із схваленим Вашингтоном великим пакетом поставок озброєнь Тайваню обсягом понад $10 млрд, що включає системи залпового вогню HIMARS, артилерію та інші види озброєнь для посилення оборони острова.
Китайська влада заявила, що розглядає американські поставки озброєнь як втручання у внутрішні справи КНР і підрив принципу «одного Китаю», пообіцявши і надалі вживати «рішучих заходів» у відповідь на озброєння Тайваню.
Аналітичний центр Experts Club раніше порівнював військові можливості Китаю і Тайваню, детальніше тут – https://www.youtube.com/shorts/kFdxOOC4_Ss
Глава тайванської адміністрації Лай Цінде в середу оголосив про плани виділити спеціальний бюджет у розмірі $40 млрд на закупівлю озброєнь, повідомляє Associated Press. Зазначається, що в цю суму, зокрема, закладено кошти для створення «купола» протиповітряної оборони.
“Загрози з боку Китаю для Тайваню та Індо-Тихоокеанського регіону посилюються (…). Тайвань повинен демонструвати свою рішучість і брати на себе більш значну відповідальність у самообороні”, – зазначив Лай Цінде.
Зазначається, що тайванська адміністрація запросила цей транш окремо від щорічного оборонного бюджету, і цей запит має бути тепер затверджений законодавчими органами Тайваню.
Тайванське питання виникло 1949 року, коли було проголошено Китайську Народну Республіку, а частина китайської партії Гоміньдан влаштувалася на острові Тайвань, назвавши острів Китайською Республікою на Тайвані. Пекін наполягає на «принципі одного Китаю», згідно з яким не можна одночасно визнавати і КНР, і Китайську Республіку на Тайвані. При цьому майже у всіх великих державах є неофіційні культурні та економічні офіси Тайбея.
Довідка від Experts Club: співвідношення військових потенціалів КНР і Тайваню (оцінки на 2025 рік)
За відкритими оцінками (GlobalFirepower, Міноборони Тайваню, дані про бюджети): Чисельність активних військовослужбовців
Китай: близько 2,0-2,1 млн осіб (активний персонал НВАК).
Тайвань: майже 230 тис. осіб.
Співвідношення: приблизно 8-9 до 1 на користь Китаю.
Резерв і мобілізаційний ресурс
Китай: близько 510 тис. резервістів + великі паравійськові формування.
Тайвань: близько 2,3 млн резервістів за значно меншого населення, ставка на масовий резерв.
Військово-повітряні сили (загальна авіація)
Китай: близько 3,3 тис. літаків, з них приблизно 1,2 тис. винищувачів.
Тайвань: близько 760 літаків, приблизно 280-300 винищувачів.
Співвідношення винищувачів: близько 4-5 до 1 на користь Китаю.
Військово-морські сили (бойові кораблі)
Китай: близько 750 кораблів і катерів, включно з 3 авіаносцями, десятками есмінців і фрегатів, понад 60 підводних човнів.
Тайвань: близько 100 кораблів і катерів, без авіаносців, з обмеженою кількістю есмінців, фрегатів і підводних човнів.
Співвідношення за кількістю одиниць флоту: приблизно 7-8 до 1 на користь Китаю, з ще більш значним розривом за сумарним тоннажем.
Оборонні бюджети (2025 рік)
Китай: близько 245-270 млрд дол. на рік за офіційними даними.
Тайвань: близько 20-21 млрд дол. (близько 2,45 % ВВП).
Співвідношення: Китай витрачає на оборону більш ніж у 10 разів більше, ніж Тайвань.
Ці цифри мають оціночний характер і базуються на відкритих джерелах, але загалом відображають значну кількісну перевагу Китаю за одночасної орієнтації Тайваню на технологічне насичення, оборонні доктрини і союз зі США та іншими партнерами.
Джерело: https://expertsclub.eu/kytaj-zadiyuye-czyvilni-sudna-v-navchannyah-po-tajvanyu-zmi/
