Міністр національної оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що українці призовного віку, які перебувають у Польщі, повинні бути в Україні та служити своїй країні.
«Усі молоді українці, здатні воювати, мають бути в Україні й там служити батьківщині», — заявив Косиняк-Камиш під час виступу, відео якого опублікував канал Video Parlament.
Він також розкритикував українців, які демонструють розкішний спосіб життя в Польщі або порушують місцеві правила. Зокрема, в опублікованих уривках виступу міністр заявив, що подібні випадки «не є нормальними» і що таких осіб слід висилати.
Заява пролунала на тлі дискусії в Польщі щодо поведінки частини українців, які перебувають у країні, а також щодо мобілізаційних потреб України. Окремим приводом для суспільної реакції раніше став випадок з українським інфлюенсером, який на автомобілі в’їхав у район Морського Ока в Татрах всупереч забороні; польська поліція домагалася для нього п’ятирічної заборони на в’їзд до Польщі та країн Шенгенської зони.
При цьому Косиняк-Камиш одночасно розкритикував ультраправих політиків та опозиційну партію «Право і справедливість» за підігрівання антиукраїнських настроїв. Він наголосив, що поляки з початку повномасштабної війни відкрили свої домівки та надали масштабну допомогу українцям, не створюючи таборів для біженців.
Раніше глава Міноборони Польщі вже висловлював подібну позицію. У лютому 2025 року в інтерв’ю Radio ZET він говорив, що українці призовного віку повинні виїхати з Польщі й воювати за свою країну, а також називав «непристойним і неприпустимим» вигляд молодих українських чоловіків у дорогих автомобілях і п’ятизіркових готелях.
Нова риторика польського міністра збіглася в часі з обговоренням у ЄС змін у режимі тимчасового захисту для українців. Єврокомісія 26 червня 2026 року запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які втекли від війни в Україні, до 4 березня 2028 року, але водночас зазначила, що тимчасовий захист, як правило, не повинен надаватися новим прибулим особам, які не зможуть підтвердити дозвіл української влади на виїзд з урахуванням їхніх військових обов’язків.
Reuters із посиланням на пропозицію Єврокомісії повідомляв, що обмеження має стосуватися нових прибульців — українських чоловіків призовного віку без дозволу української влади на виїзд, але не українців, які вже перебувають під захистом у країнах ЄС.
Польща залишається однією з головних країн ЄС за кількістю українців зі статусом тимчасового захисту. За даними Eurostat, станом на 31 травня 2026 року в Польщі такий статус мали 967,505 тис. осіб з України, що становило 22,1% усіх осіб, які отримали тимчасовий захист з України в ЄС. Більше було лише в Німеччині — 1,283 млн осіб.
За даними польського Управління у справах іноземців, близько 993 тис. громадян України в Польщі зареєстровані на підставі тимчасового захисту та PESEL UKR. Крім того, 462 тис. громадян України мають діючі дозволи на тимчасове проживання, а ще 92 тис. — постійне проживання або статус довгострокового резидента ЄС.
Таким чином, заява Косиняка-Камиша відображає більш жорстку лінію частини польського політичного класу: Варшава продовжує підтримувати Україну, але водночас дедалі частіше порушує питання про мобілізацію українців, які перебувають за кордоном, та про неприпустимість поведінки, що викликає роздратування в польському суспільстві.
Косіняк-Камиш, мобілізація, ПОЛЬЩА, тимчасовий захист, УКРАЇНА
Громадяни України посіли перше місце за кількістю документів на проживання, виданих Іспанією іноземцям у 2025 році, як свідчать дані Міністерства соціального забезпечення та міграції Іспанії.
За даними іспанського відомства, у 2025 році громадянам України було видано 244 579 документів на проживання. Далі йдуть громадяни Венесуели — 224 341 документ та Марокко — 187 790. На ці три країни припало 42 % усіх документів на проживання, виданих в Іспанії іноземцям у 2025 році.
Загалом Іспанія у 2025 році видала іноземцям 1 577 842 дозволи на проживання, що на 7,8% більше, ніж роком раніше, або на 114 238 дозволів більше. Зростання було пов’язане, зокрема, зі збільшенням кількості дозволів для громадян Венесуели, України та Великої Британії.
Влада Іспанії окремо уточнює, що ця статистика відображає кількість документів, а не унікальну кількість людей. Одна й та сама людина могла протягом року отримати, наприклад, первинний дозвіл, а потім його продовження, тому цей показник не дорівнює кількості нових резидентів.
У випадку України головну роль відіграв режим тимчасового захисту для людей, переміщених через війну.
Окремо у звіті зазначено, що 238 007 дозволів у категорії «інші виняткові обставини» було видано громадянам України в рамках Директиви про тимчасовий захист. Це на 11,5% більше, ніж у 2024 році, при цьому 85% таких дозволів становили продовження.
Згідно зі статистикою, росіяни посіли 11-те місце серед найбільших груп отримувачів іспанських документів на проживання з 27 655 документами.
За регіонами Іспанії найбільше документів на проживання було оформлено в Каталонії — 311 038, Валенсійському співтоваристві — 282 897, Мадриді — 275 607 та Андалусії — 232 201. На ці чотири автономні співтовариства припало 70 % усіх документів, виданих іноземцям у 2025 році.
Окремо Іспанія повідомила про 108 253 дозволи на перебування з метою навчання, видані іноземним студентам та членам їхніх сімей у 2025 році. Найпоширенішими національностями в цій категорії були Колумбія, Перу, Марокко, США та Китай.
Єврокомісія готує найбільшу з 2022 року зміну режиму тимчасового захисту для громадян України: новоприбулі українці, які підпадають під військові обов’язки та не мають дозволу української влади на виїзд, як правило, не зможуть отримувати тимчасовий захист у ЄС, пише польська Rzeczpospolita.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, громадянам України для в’їзду до Польщі та інших країн ЄС із подальшим отриманням тимчасового захисту буде потрібне спеціальне підтвердження від української влади про те, що вони не підлягають мобілізації. Rzeczpospolita уточнює, що ця вимога може стосуватися не лише чоловіків, а й жінок, якщо вони підпадають під відповідні українські військові обов’язки.
Офіційна пропозиція Єврокомісії вже підтверджує загальний принцип таких змін. 26 червня 2026 року Комісія запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які втекли з України, ще на один рік — до 4 березня 2028 року, але водночас зазначила, що тимчасовий захист, як правило, не повинен надаватися новоприбулим особам, яким українська влада не дозволила виїзд через військові обов’язки.
У проєкті рішення Єврокомісії йдеться, що продовження тимчасового захисту не повинно підривати здатність України захищатися, а держави ЄС повинні враховувати військові потреби України та її законно встановлені обов’язки щодо призову. Перевірка таких вимог повинна застосовуватися лише до новоприбулих після набуття рішенням чинності, тоді як українці, які вже отримали тимчасовий захист у ЄС, повинні зберегти цей статус і пов’язані з ним права.
Заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мацей Душчик заявив Rzeczpospolita, що нові обмеження, ймовірно, почнуть діяти ще в липні, але стосуватимуться не тих, хто вже має тимчасовий захист у країнах ЄС, а тих, хто лише захоче його отримати. Він також зазначив, що Польща підтримує такі зміни.
За інформацією Rzeczpospolita, ініціатором посилення підходу виступила сама Україна, яка на початку червня звернулася до країн ЄС із проханням обмежити прийом частини українських громадян на спеціальних умовах тимчасового захисту. Польське видання пов’язує це зі спробами Києва посилити мобілізацію та зменшити відтік людей, які можуть бути потрібні українській армії.
Reuters раніше повідомляв, що пропозиція Єврокомісії означає: новоприбулі українські чоловіки призовного віку без дозволу української влади на виїзд не зможуть претендувати на тимчасовий захист. За словами єврокомісара з питань міграції Магнуса Бруннера, мета змін — збалансувати потребу в захисті людей і здатність України оборонятися.
У Польщі ця тема має особливе значення, оскільки країна залишається одним із головних центрів прийому українців у ЄС. За даними Eurostat, станом на 31 травня 2026 року в ЄС під тимчасовим захистом перебували 4,38 млн осіб, які втекли з України. Найбільше таких людей було в Німеччині — 1,283 млн, Польщі — 967,505 тис. та Іспанії — 267,4 тис.
Rzeczpospolita з посиланням на польське Міністерство цифровізації пише, що в Польщі станом на 15 червня було понад 218 тис. українських чоловіків зі статусом UKR віком 18–65 років. Загалом у ЄС дорослі чоловіки становлять 26,8% отримувачів тимчасового захисту з України, тобто понад 1,17 млн осіб, якщо виходити з травневої оцінки Eurostat.
Польське Управління у справах іноземців раніше повідомляло, що в країні майже 1 млн громадян України користуються тимчасовим захистом, а загалом дійсні підстави для перебування в Польщі мають близько 1,55 млн українців. До цієї оцінки входять близько 993 тис. осіб із PESEL UKR, 462 тис. громадян України з тимчасовими дозволами на проживання та 92 тис. із постійним проживанням або статусом довгострокового резидента ЄС. Ці дані не враховують українців, які перебувають у Польщі за безвізовим режимом або візами.
Rzeczpospolita також пише, що польське МВС завершує роботу над змінами до закону про громадянство. Серед обговорюваних заходів — збільшення мінімального строку проживання для натуралізації до восьми років, мовний та інтеграційний тест, а також так зване підтвердження лояльності. За даними видання, ця реформа найбільшою мірою торкнеться громадян України, оскільки вони багато років залишаються найбільшою групою іноземців, які подають заяви на польське громадянство.
Таким чином, ідеться не про припинення захисту для українців, які вже перебувають у ЄС, а, ймовірно, про нову фільтрацію майбутніх прибуттів. Євросоюз фактично намагається поєднати гуманітарний захист для біженців із військовими потребами України, а Польща, де проживає одна з найбільших українських громад у Європі, стає одним із ключових учасників цієї дискусії.
Статус тимчасового захисту в країнах ЄС на кінець березня 2025 року мали 4 млн 329,97 тис. громадян країн, що не входять до ЄС, які залишили Україну внаслідок повномасштабного російського вторгнення, це на 68,98 тис. або 1,6% менше, ніж наприкінці лютого, повідомляє Євростат.
“Найбільше зменшення зафіксовано в Італії (-30 365; -47,4%) через одночасне закінчення терміну дії великої кількості дозволів наприкінці місяця, пов’язаного з процедурою щорічного поновлення дозволів. Далі йдуть Чехія (-19 810; -5,0%) та Фінляндія (-8 080; -10,2%)”, – йдеться в інформації відомства.
Згідно з нею, кількість осіб, які перебувають під тимчасовим захистом, зросла у 14 країнах ЄС та зменшилася у 13. Найбільше абсолютне зростання спостерігалося в Німеччині (+7 480; +0,6%), Іспанії (+2 665; +1,0%) та Румунії (+2 125; +1,0%).
Порівняно із даними річної давнини кількість біженців з України з тимчасовим захистом у країнах ЄС зросла на 68,62 тис., або 1,6%.
Згідно з даними Євростату на кінець березня 2026 року, Німеччина з відривом, що зростає, залишається країною з найбільшою кількістю біженців з України в ЄС і світі – 1 млн 274,96 тис. (роком раніше – 1 млн 184,89 тис.), або 29,4% від загальної кількості бенефіціарів в ЄС.
До трійки лідерів входять також Польща – 997,12 тис. (роком раніше – 961,41 тис.), або 22,2%, і Чехія – 379,82 тис. (365,06 тис.), або 8,8%.
Слідом зі значним відставанням ідуть Іспанія – 262,83 тис. (роком раніше– 233,83 тис.) та Румунія – 207,86 тис. (182,84 тис.).
Згідно з даними відомства, порівняно з чисельністю населення кожного члена ЄС найбільша кількість бенефіціарів тимчасового захисту на тисячу осіб наприкінці березня 2026 року спостерігалася у Чехії (34,8), Польщі (26,3) та Словаччині (26,2), тоді як відповідний показник на рівні ЄС становить 9,6.
Зазначається також, що станом наприкінці березня 2025 року на громадян України припадало понад 98,4% бенефіціарів тимчасового захисту. Дорослі жінки становили 43,3% одержувачів тимчасового захисту в ЄС, діти – 30,1%, тоді як дорослі чоловіки – 26,6% від загальної кількості. Роком раніше частка жінок була 44,7%, дітей – 31,8%, і дорослих чоловіків – 23,4%, ще роком раніше – відповідно 45,8%, 32,8% та 21,4%.
Понад 100 тис. осіб зі статусом тимчасового захисту на кінець березня 2026 року було також у Словаччині – 142,25 тис. (роком раніше – 132,62 тис.), Нідерландах – 137,90 тис.(123,34 тис.) та Ірландії – 120,53 тис. (111,77 тис.)
Від 50 тис. до 100 тис. їх налічувалось у Бельгії – 95,55 тис. (89,54 тис.), в Австрії – 86,88 тис. (81,23 тис.), Норвегії – 86,38 тис. (80,18 тис.), Болгарії – 82,05 тис. (72,64 тис.), Швейцарії – 72,55 тис. (68,86 тис.), Фінляндії – 70,83 тис. (70,72 тис.) та Франції – 50,42 тис. (56,30 тис.) (дані про дітей у Франції переважно не включено – Євростат).
В Італії після значного скорочення на кінець березня цього року статус тимчасового захисту мало всього 33,72 тис. біженців з України, тоді як роком раніше їх було 165,23 тис.
Менше 50 тис. біженців з України з таким статусом також мають: Данія – 48,63 тис. (35,52 тис.), Литва – 48,27 тис. (44,23 тис.), Угорщина – 44,05 тис. (39,90 тис.), Швеція – 43,24 тис. (27,01 тис.), Греція – 38,92 тис. (33,25 тис.), Латвія – 31,54 тис. (48,36 тис. осіб), Естонія – 29,60 тис. (33,60 тис.), Хорватія – 29,23 тис. (26,41 тис.), Кіпр – 24,89 тис. (23,09 тис.), Ісландія – 4,09 тис. (останні дані на кінець липня 2025 року), Люксембург – 3,79 тис. (3,96 тис.), Мальта – 2,60 тис. (2,28 тис.) і Ліхтенштейн – 0,92 тис. (0,73 тис.)
Євростат уточнив, що всі наведені дані стосуються надання тимчасового захисту на підставі Рішення Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року, що встановлює наявність масового припливу переміщених осіб з України у зв’язку з військовим вторгненням Росії та тягне за собою запровадження тимчасового захисту. 13 червня 2025 року Європейська рада ухвалила рішення про продовження тимчасового захисту для цих осіб з 4 березня 2026 року по 4 березня 2027 року.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 30 квітня 2026 року оцінювалась в 5,213 млн, а загалом у світі – у 5,762 млн, що на 162 тис. менше, ніж на 19 лютого.
У самій Україні, за останніми даними ООН на січень 2026 року, 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,340 млн на липень та 3,76 млн на квітень.
Нацбанк у квітневому інфляційному звіті знову оцінив відтік з України 2025 року в 0,3 млн та зберіг прогноз відтоку 2026 року на рівні 0,2 млн. НБУ очікує злому цієї тенденції у 2027 році та притоку 0,1 млн та збільшення його до 0,5 млн у 2028 році.
У вересні 2025 року було зафіксовано річний пік надання тимчасового статусу громадянам України в країнах Європейського Союзу, повідомляє Євростат.
“У жовтні 2025 року країни ЄС видали 74 175 нових рішень про надання тимчасового захисту. Це другий за величиною місячний показник у 2025 році після піку, зафіксованого у вересні (79 525). Ці високі цифри є наслідком указу українського уряду, прийнятого наприкінці серпня 2025 року, який надає чоловікам віком від 18 до 22 років включно право безперешкодно виїжджати з України”, – вказується у повідомленні.
Станом на 31 жовтня 2025 року громадяни України становили понад 98,4% осіб, які отримали тимчасовий захист в ЄС. Дорослі жінки становили 43,8% осіб, які отримали тимчасовий захист. Неповнолітні становили майже третину (30,8%), а дорослі чоловіки – трохи більше чверті (25,5%) від загальної кількості
Загалом станом на 31 жовтня 2025 року загалом 4,3 мільйона громадян країн, що не входять до ЄС, які втекли з України, мали статус тимчасового захисту в ЄС. Порівняно з кінцем вересня 2025 року загальна кількість осіб з України, які перебували під тимчасовим захистом, зменшилася на 6 170 (-0,1%).
Країнами ЄС, які прийняли найбільшу кількість осіб з України, що отримали тимчасовий захист, були Німеччина (1 229 960 осіб; 28,6% від загальної кількості в ЄС), Польща (965 005; 22,5%) та Чехія (393 005; 9,1%).
За даними Eurostat станом на кінець липня 2025 року під тимчасовим захистом у країнах ЄС перебувають 4 373 455 громадян України. За місяць їхня кількість зросла на 30 980 осіб, тобто приблизно на 0,71% порівняно з червневим рівнем — динаміка помірна, але стабільна, що вказує на таке, що зберігається, хоча й не сплескове, переміщення людей у пошуках безпеки. Переважна більшість бенефіціарів цього режиму — близько 98,4% — становлять саме українці, що робить групу отримувачів допомоги вкрай однорідною і вимагає сфокусованих заходів інтеграції.
Розподіл за країнами залишається концентрованим: ключове навантаження несуть Німеччина, Польща і Чехія. У Німеччині перебуває близько 1 196 645 осіб — порядку 27,8% від загальної кількості; у Польщі — близько 992 505 осіб (приблизно 23%); у Чехії — близько 378 420 осіб (близько 8,8%). Сукупно це майже три п’ятих усіх отримувачів захисту, тому саме ці економіки та їхні соціальні системи першими реагують на будь-які зміни притоку: у великих агломераціях загострюються питання доступності житла, зростає потреба у шкільних місцях і курсах мови, а муніципальні бюджети стикаються з безперервними зобов’язаннями.
В таких умовах політика прийому неминуче зміщується до порядку денного інтеграції. На перший план виходять прискорене визнання кваліфікацій, інтенсивні мовні програми, доступ до дитячих садків і шкіл, а також інструменти перекваліфікації. Ринок праці стає головним амортизатором: що швидше люди переходять у формальну зайнятість, то нижче бюджетне навантаження і тим помітніший мультиплікативний ефект для внутрішнього попиту. Водночас саме житлове питання залишається ключовим ризиком: концентрація у столичних та індустріальних регіонах підштовхує орендні ставки вгору і підвищує соціальну напруженість. Ефективними відповідями виглядають адресні субсидії на оренду, прискорена реновація та будівництво соціального житла, а також більш рівномірний розподіл розміщення між муніципалітетами.
Нарешті, критично важливою стає передбачуваність фінансування та міжвідомча координація на рівні ЄС і національних урядів. Навіть за поточного «м’якого» місячного приросту ненадійні джерела коштів швидко перетворюють керовану ситуацію на проблему локальних бюджетів. На горизонті найближчих місяців ключовими індикаторами стійкості будуть темпи приросту отримувачів захисту, частка працевлаштованих, показники шкільної та дошкільної інтеграції, динаміка орендних ставок у регіонах концентрації та швидкість переходу від екстрених заходів до довгострокових програм. Загалом картина стабільного, але такого, що триває, зростання за високої концентрації в Німеччині, Польщі та Чехії вимагає переведення зусиль із короткострокової допомоги на системну інтеграцію — саме це дозволить знизити бюджетні витрати і перетворити гуманітарну відповідь на стійкий соціально-економічний результат.
БІЖЕНЦІ, ЄС, ЖИТЛО, Міграція, НІМЕЧЧИНА, ПОЛЬЩА, РИНОК ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, тимчасовий захист, Українці
