За витратами на оборону розрив надзвичайно великий: США у 2024 році витратили близько $997 млрд, Ізраїль – близько $46,5 млрд, Іран – близько $7,9 млрд (оцінка SIPRI).
За людськими ресурсами картина інша: у США активна чисельність збройних сил становить близько 1,32 млн (оцінка на 2025 рік), у Ізраїлю регулярні сили становлять близько 169 тис. з масштабною опорою на резерв, в Ірані – близько 610 тис. активного складу (оцінки, що цитують IISS).
Ключова відмінність – у «проекції сили» і технологічній структурі. США залишаються єдиною країною з порівнянним набором інструментів для тривалої кампанії далеко від власної території – в тому числі з флотом з 11 атомних авіаносців і інфраструктурою постачання, розвідки і дозаправки. Про це йдеться в дослідженні інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Ізраїль, маючи значно менші ресурси, компенсує це якістю ВПС і ешелонованою ППО-ПРО. Зокрема, Ізраїль експлуатує і нарощує парк F-35I («Adir»), а його оборонна архітектура включає Iron Dome, David’s Sling і верхній ешелон Arrow (Arrow-3).
Іран, у свою чергу, робить ставку на асиметричні відповіді: ракетно-дроновий потенціал, розподілену інфраструктуру, сили КСІР і тиск через мережу союзних недержавних акторів. За оцінками США, Іран має найбільший арсенал балістичних ракет на Близькому Сході; окремі доповіді також фіксують довгострокові плани з розвитку далекобійних систем.
Нарешті, «ядерний фактор» працює по-різному для учасників. SIPRI відносить Ізраїль до числа дев’яти держав, що володіють ядерною зброєю (за відсутності офіційного підтвердження з боку Тель-Авіва), тоді як Іран офіційно ядерною зброєю не володіє, а суперечка точиться навколо масштабів і режиму контролю його ядерної програми.
Особовий склад
Іран: близько 610 000 діючих, близько 350 000 резервістів (оцінка IISS, Military Balance 2025).
Ізраїль: 169 500 діючих і 465 000 резервістів (IISS, Military Balance 2023 за зведенням Al Jazeera).
США: сумарна «дозволена чисельність» діючих на FY2026 – понад 1,3 млн (армія 454 000, флот 334 600, ВПС 320 000, КМП 172 300, Космічні сили 10 400, берегова охорона 50 000).
Висновок за «чистою арифметикою»: США за активним особовим складом приблизно в 2,2 рази більше Ірану, а США плюс Ізраїль – приблизно в 2,5 рази (але важливо, що «театрально доступне» угруповання США в регіоні зазвичай істотно менше загальної чисельності).
Сухопутні сили: танки і артилерія
Танки: Іран – понад 1 500 основних танків; Ізраїль – 2 200+ танків.
Співвідношення Ізраїль до Ірану – близько 1,5:1 за кількістю.
Артсистеми: Іран – майже 7 000 артсистем (від буксируваних гармат до РСЗО); Ізраїль – 530 артсистем (включаючи самохідні, буксирувані, РСЗО і міномети в одному зведенні).
За кількістю артзасобів Іран виглядає кратно «важчим» (близько 13:1), але це не дорівнює перевазі в точності, розвідці та контрбатарейній боротьбі.
США у відкритих зведеннях часто наводять не «всі танки на складах», а структуру бойових бригад: у армії США 11 бронетанкових бригад (ABCT) в активному компоненті і 5 – у Нацгвардії; у кожній ABCT по 87 танків Abrams. Це дає 1 392 танки Abrams саме у складі ABCT (без урахування інших місць служби та запасів).
Авіація: ключовий перекіс на користь США
Іран: близько 250 боєздатних літаків (IISS).
Ізраїль: 339 боєздатних літаків, включаючи 309 винищувачів/ударних (у зведенні також наведена структура парку F-16, F-15 і F-35).
США: тільки у ВПС США (без урахування палубної авіації ВМС і авіації КМП) – 2 027 літаків «fighter/attack» в Total Force і 1 430 в Active Force; сумарний парк ВПС (Total Force) – 5 003 літаки станом на кінець FY2024.
Щодо «бойової авіації» це означає порядок величини: ВПС США за класом fighter/attack приблизно в 8 разів перевершують іранську оцінку боєздатних літаків, а Ізраїль – приблизно на 35-40% більше Ірану за тією ж категорією «combat capable».
Флот: США – океанська міць, Іран – ставка на асиметрію
Іран, згідно з оцінками IISS, будує морську стратегію навколо асиметрії – мін, протикорабельних ракет, швидкісних катерів і малих субмарин; окремо зазначається, що ВМС Ірану мають понад 100 малих швидкохідних ударних катерів.
У США «база» інша: чисельність бойового флоту (battle force) – 293 кораблі на 1 жовтня 2025 року, а законодавчо закріплено мінімум «не менше 11 діючих авіаносців».
Підводний компонент США (офіційні fact files ВМС): приблизно 24 АПЛ типу Los Angeles в строю, 3 типу Seawolf і 24 типу Virginia, плюс 14 стратегічних Ohio-class SSBN; окремо зазначено, що 4 SSBN були переобладнані в SSGN.
У Нігері один із представників військової влади генерал Амаду Ібро заявив на мітингу в столиці, що країні слід готуватися до «війни» з Францією, звинувативши Париж у спробах дестабілізувати ситуацію. Його виступ відбувався на стадіоні перед молодіжною аудиторією, відео з промовою широко поширилося в соцмережах.
За даними Jeune Afrique і повідомлень агентства AFP, Ібро, якого називають начальником особливого штабу лідера Нігеру Абдурахмана Тіані, стверджував, що Франція нібито має намір воювати з Нігером, і в зв’язку з цим закликав готуватися до конфлікту.
Французька сторона відкинула подібні заяви. Представник французького генштабу полковник Гійом Верне заявив, що «втручання Франції в Нігер не розглядається», а висунуті звинувачення назвав елементом «інформаційної війни».
Риторика прозвучала на тлі різкого погіршення відносин Ніамея і Парижа після військового перевороту 2023 року і подальшого виведення французьких військових з країни. Наприкінці січня 2026 року лідер Нігеру Тіані також публічно звинувачував керівництво Франції та низки сусідніх країн у причетності до атаки в районі аеропорту Ніамея, не надавши доказів.
Заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко розраховує, що після завершення війни кількість іноземних студентів в Україні може зрости до 100 тис.
“Наші університети сьогодні об’єднали в собі багато напрямків, у тому числі й важливих для суспільства, зокрема, життєстійкість. Європейці цього не можуть зрозуміти. І це, до речі, один із факторів, який у нас буде фактором збільшення кількості іноземців після завершення війни. Тому що зараз у нас навчається 20 тис. іноземців, до повномасштабної війни було десь 80 тис. Завдання відновлюватися після завершення війни до показника в 100 тис. іноземних студентів«, – сказав Трофименко в ексклюзивному інтерв’ю агентству »Інтерфакс-Україна“.
Він підкреслив, що треба робити все, щоб наші університети зберігали цю мережу контактів і свою здатність навчати іноземців.
«І після завершення війни у нас буде істотно відновлюватися кількість іноземних громадян, які будуть здобувати освіту в нашому українському університеті», – додав заступник міністра.
Як повідомлялося, у 2025 році до українських вищих навчальних закладів було зараховано 5 475 іноземних студентів, що на 534 більше, ніж у 2024 році (4 941).
Президент України Володимир Зеленський заявив, що «невигідна слабка Росія і Росія, що програла», тому він вважає, що Китай не прагне до закінчення російсько-української війни.
“Безумовно, Китай – міцна країна, міцна економіка, а найголовніше в нашому випадку – це вплив, який Китай точно має на Росію, особисто на Путіна. Але при всій повазі до народу Китаю, до історії, до культури, ми повинні, чесно сказати, я не бачу, щоб Китаю було вигідно закінчення цієї війни. Чому? Тому що, я думаю, що ми читали з вами… нову (безпекову) доктрину США… Це дві великі держави, великі економіки, і це велике протистояння. Це не означає, що це війна, може бути протистояння будь-яке дипломатичне, економічне – це відбувається. І сьогодні Китаю невигідна слабка Росія і Росія, яка програла в цьому форматі. І через це, чесно, страждає український народ«, – сказав Зеленський, відповідаючи на питання журналістів у WhatsApp у понеділок.
Зеленський додав, що якщо »Китаю невигідно зупинити Росію, це означає, що йдеться про продовження війни”.
«Це не означає, що Китай прямо зброєю підтримує Росію, але точно не підтримує зупинку цієї війни. Це остаточно. Плюс, адже є ті чи інші доповіді наших розвідок про поставки верстатів, якихось речей на територію Росії з Китаю, але прямих поставок зброї – мені не доповідали про це», – сказав Зеленський.
Російська агресія на території України спричинила безпрецедентні руйнування природного середовища, знищення екосистем і масштабне забруднення повітря, ґрунтів та водних ресурсів, з початку повномасштабного вторгнення сума завданих довкіллю збитків становить 6,01 трлн грн, повідомило Міністерство економіки, довкілля і сільського господарства з посиланням на дані Державної екологічної інспекції.
“Це — найбільші екологічні втрати, зафіксовані в Європі за сучасної історії”, — наголосили в Мінекономіки.
За підрахунками Держекоінспекції, у загальну суму збитків входять 1,29 трлн грн шкоди ґрунтам, 967 млрд грн шкоди атмосферному повітрю, 117,8 млрд грн — забруднення та засмічення водних ресурсів, 3,63 трлн грн — руйнування територій природно-заповідного фонду.
Одними з найбільш руйнівних випадків є пожежі на нафтобазах, зазначили в Держекоінспекції. Наприклад, після удару по нафтобазі в селі Крячки Київської області токсичні викиди в атмосферу сягнули понад 41 тис. тонн, а забруднення ґрунтів перевищило допустимі норми у 17 разів. Подібні випадки сталися у Чернігові, Сумській області, Рубіжному та Сєвєродонецьку, де російські ракети влучали у резервуари з аміаком та азотною кислотою, спричиняючи небезпечні хімічні викиди.
Руйнування гідроспоруд також має тривалі наслідки, акцентували у відомстві. Підрив дамби Каховської ГЕС у 2023 році спричинив масштабний еколого-гідрологічний колапс на півдні України та у Чорноморському регіоні. Знищено природні комплекси, змінено гідрологію, постраждали заповідні території. Аналогічні наслідки мало знищення греблі Оскільського водосховища, де було втрачено 76% об’єму води та знищено водну екосистему.
Загалом від війни постраждали 20% природоохоронних територій України, включаючи 2,9 млн гектарів Смарагдової мережі. Значної шкоди зазнали території “Кінбурнська коса”, “Олешківські піски”, “Каховське водосховище”, “Нижній Дніпро”, десятки Рамсарських угідь та інші цінні екосистеми. Під окупацією досі залишаються кілька національних парків та заповідників, серед них “Асканія-Нова” і Чорноморський біосферний заповідник.
У Держекоінспекції нагадали про проблеми з українськими ґрунтами. Через вибухи, пожежі та хімічні речовини змінюється їх структура, зменшується родючість, накопичуються важкі метали та токсичні сполуки. У ґрунтах фіксується підвищений вміст міді, свинцю, нікелю, продуктів горіння, сполук сірки та азоту. Це впливає на якість сільгосппродукції, здоров’я людей та відновлення екосистем.
Екологічні наслідки війни відчуває не лише Україна. Зафіксований транскордонний вплив — унаслідок російських ударів в атмосферу потрапило близько 3 млн тонн шкідливих речовин, які поширилися територією сусідніх європейських країн. Масштабні пожежі — на нафтопродуктах, критичній інфраструктурі та лісах — спричинили додаткові мільйони тонн токсичних викидів.
“Наприкінці 2024 року екологічні збитки від повномасштабної війни становили 2,78 трлн грн, а сьогодні вони вже перевищують 6 трлн. Ця цифра, нажаль, продовжує зростати щодня, так само, як і масштаби знищення української природи. Екологічна шкода, завдана росією, вимірюється не лише трильйонами гривень — попереду десятиліття, необхідні для відновлення зруйнованих екосистем. А масштаб екологічних руйнувань вийде далеко за межі України”, — зауважив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ігор Зубович.
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства констатувало, що 6,01 трлн грн — лише підтверджені втрати на підконтрольних Україні територіях. Остаточний масштаб екологічної шкоди буде відомий після повної деокупації та можливості провести повне дослідження.
Економіка України 2025 року може зрости приблизно на 4%, проте перспективи залишаються крихкими і повністю залежать від зовнішніх чинників. Про це йдеться у свіжому звіті Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) Regional Economic Prospects: Under Pressure.
Згідно з документом, головним джерелом підтримки української економіки є міжнародна фінансова допомога, що спрямовується на покриття бюджетних видатків, соціальні виплати та оборону. Додатковим драйвером зростання виступає експорт агропродукції через «коридори солідарності» ЄС та альтернативні маршрути Дунаєм і сушею, що частково компенсує обмеження морських перевезень.
Також відзначається поступове відновлення інфраструктури, включно з дорогами, мостами та енергосистемою, що сприяє економічній активності.
Водночас ЄБРР попереджає про високі ризики. Серед них – затяжна війна, високий рівень державного боргу та інфляції, а також уразливість експортних потоків, які можуть різко скоротитися в разі блокування морських маршрутів.
На думку експертів банку, перспективними напрямками для України залишаються цифровізація державних послуг, агротехнології та розвиток відновлюваної енергетики. Однак для цього необхідні стійкий мир або заморожування конфлікту, поглиблення інтеграції з ринком ЄС, а також прогрес у судовій та антикорупційній реформах.
За підсумками 2024 року ВВП України оцінювали на рівні близько $160 млрд. Понад 60% експорту припадало на агропродукцію (зерно, олійні та продукти переробки). У разі відновлення виробництв потенціал зберігається також у металургії, IT та енергетики.
ЄБРР підкреслює, що українська економіка «перебуває під тиском», але при збереженні міжнародної підтримки і доступі до зовнішніх ринків може демонструвати швидке зростання, закладаючи основи для післявоєнної трансформації.
