Близько 97–98 % судових справ про військові злочини в Україні розглядаються заочно, тобто без присутності обвинуваченого, повідомила директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України Інна Ліньова в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
За її словами, йдеться переважно про випадки, коли обвинувачений російський військовослужбовець перебуває в РФ або на тимчасово окупованій території, а українські слідчі та судові органи ведуть провадження без його фізичної участі.
Лінєва наголосила, що заочний суд сам по собі допускається міжнародними стандартами, однак у таких процесах особливо важливо забезпечити всі гарантії права на захист. В іншому разі в України можуть виникнути серйозні правові та репутаційні ризики.
«Такий судовий процес за відсутності обвинуваченого допускається з точки зору міжнародних стандартів, але в таких випадках особливо важливо забезпечити, щоб права обвинувачених були захищені», — зазначила вона.
За словами Ліньової, у низці проваджень спостерігалися проблеми з якістю захисту: адвокати могли бути пасивними, не подавати клопотань, не досліджувати докази і фактично обмежуватися формальною присутністю в процесі. У деяких випадках захисники навіть використовували зневажливі висловлювання щодо своїх клієнтів, що суперечить самій суті права на захист.
Директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України наголосила, що ефективний захист обвинувачених у справах про військові злочини потрібен не для виправдання злочинців, а для захисту інтересів самої України. Якщо судові процеси відповідатимуть міжнародним стандартам, це зміцнить позицію України як правової держави та знизить ризик подальшого оскарження вироків у міжнародних інстанціях.
Асоціація юристів України з липня 2023 року реалізує ініціативу з моніторингу судових засідань та аналізу судових рішень у справах про військові злочини. За словами Ліньової, ці процеси перебувають у центрі уваги міжнародної спільноти, оскільки вони пов’язані не лише з покаранням винних, а й із майбутньою системою компенсацій, відновленням справедливості та міжнародною репутацією України.
За даними Офісу Генерального прокурора, кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, що класифікуються як військові злочини, швидко зростає. На кінець травня 2024 року їх було 129 065 тис., у вересні 2025 року — 179 803 тис., а на 16 квітня 2026 року — вже 221 929 тис.
Таким чином, українська судова система стикається з масштабним викликом: їй необхідно одночасно документувати злочини, забезпечувати покарання винних і дотримуватися стандартів справедливого суду навіть у справах, які викликають високий суспільний резонанс.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/interview/1173975.html
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, Роман польського письменника Щепана Твардоха “Null” (“Нуль”), присвячений війні в Україні, переміг у категорії “Література красна” читацького плебісциту Książka Roku 2025 польської платформи Lubimyczytać, повідомляється на сайті платформи.
“Роман “Null” — це історія про війну, пам’ять і про те, що війна робить із людиною”, — зазначають організатори плебісциту Książka Roku на платформі Lubimyczytać
У повідомленні Lubimyczytać зазначається, що цього року читачі віддали 277 259 голосів у 16 категоріях, а переможців оголосили під час церемонії на Міжнародному ярмарку в Познані.
У категорії художньої літератури роман Твардоха випередив “Colette” Валері Перрен та “Obiekty głębokiego nieba” Якуба Малецького. На платформі “Null” описують як болісно сучасну історію про війну в Україні, яка спершу задумувалася як есе для німецького видавця, але згодом переросла у повноцінний роман.
Як зазначають організатори плебісциту, книжка поєднує теми війни, історичної пам’яті, залучення людини в історію та ставить питання про те, що саме війна робить із людиною. Це вже не перше таке визнання для Твардоха: торік у цій самій категорії переміг його роман “Korowód”. Крім того, “Null” раніше також здобув відзнаку як бестселер мережі Empik.
Роман вийшов друком у лютому 2025 року у видавництві Marginesy. Згодом з’явилися переклади німецькою, словацькою та білоруською мовами, а український переклад готує видавництво “Фабула”.
Щепан Твардох є одним із найвідоміших сучасних польських письменників, а в Україні його книжки вже виходили українською мовою. У 2024 році письменника відзначили премією Stand with Ukraine за підтримку України: після початку повномасштабного вторгнення РФ він займається гуманітарною та волонтерською допомогою, а також відмовив у дозволі на видання свого роману “Король” у Росії до завершення війни.
Як повідомлялося, у київській книгарні “Сенс” на Хрещатику 16 березня відкриється фотовиставка ДТЕК “До світла / Into the Light”, присвячена одній із найважчих зим, яку Україна пройшла в умовах війни, а також людям, завдяки яким країні вдалося вистояти, повідомляє пресслужба книгарні.
https://interfax.com.ua/news/culture/1151986.html
Ескалація війни навколо Ірану вже вийшла за межі регіонального конфлікту і перетворилася на фактор глобальної інфляції. 9 березня Brent протягом дня піднімалася вище $119 за барель – максимум з 2022 року, а глава МВФ Крісталіна Георгієва попередила, що стійке підвищення цін на нафту на 10% здатне додати близько 0,4 п.п. до світової інфляції. Масштаб ризику пояснюється і логістикою: через Ормузьку протоку в 2024 році проходило близько 20 млн барелів нафти на добу, тобто приблизно 20% світового споживання рідких вуглеводнів.
Для України найшвидший канал передачі такого шоку – ринок палива. Після втрати значної частини власної переробки країна спирається на імпорт: у 2024 році Україна ввезла близько 1,2 млн тонн бензину, а в січні-вересні 2025 року імпорт нафтопродуктів досяг 5,67 млн тонн. Навіть до нинішнього стрибка цін ринок залишався чутливим до логістики та зовнішньої кон’юнктури: НБУ відзначав прискорення зростання цін на бензин, дизель і скраплений газ через перебої в поставках, а Reuters повідомляв, що в січні 2026 року імпорт бензину зріс на 70% рік до року через брак внутрішнього виробництва. Це робить бензин, дизель і автогаз найімовірнішою першою групою товарів, які відреагують на затяжний нафтовий шок.
“Якщо конфлікт навколо Ірану затягнеться, Україна практично відразу відчує це через зростання вартості палива, а потім – через подорожчання логістики, імпорту і частини продовольства. Для нашої економіки це не тільки зовнішній шок, але й додатковий інфляційний тиск на внутрішній ринок”, – вважає засновник аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Друга вразлива група – імпортні продукти з довгою логістикою і високою часткою транспортних витрат. У 2025 році Україна збільшила імпорт агропродовольства на 13%, до $9,12 млрд, причому частка ЄС перевищила 53,9%. У структурі закупівель найбільшими позиціями були фрукти, ягоди та горіхи на $1 млрд, риба та морепродукти на $999 млн, алкогольні та безалкогольні напої на $870 млн, какао-продукти на $640 млн, кава, чай та спеції на $471 млн, а також овочі на $467 млн. Саме ці категорії – від бананів і цитрусових до кави, шоколаду і морепродуктів – найбільш чутливі до подорожчання фрахту, палива, охолоджувальної логістики і доларових сировинних котирувань.
“Найбільш помітно споживач відчує подорожчання там, де велика частка імпорту і транспортної складової. Перш за все мова йде про пальне, каву, шоколад, рибу, морепродукти, фрукти, а трохи пізніше – про товари, в ціну яких закладаються більш дорогі добрива, газ і упаковка”, – зазначив Уракін.
Третя зона ризику – добрива і потім продовольство українського виробництва. Вже фіксується зростання цін не тільки на нафту і газ, але і на цукор, добрива і сою після ескалації навколо Ірану. Одночасно європейські ціни на газ на початку березня підскочили на 35-40%, а ЄС скликав координаційну групу з газових поставок. Для України це відчутно подвійно: НБУ раніше оцінював потребу в імпорті газу в 2026 році в $1,1 млрд після $2,9 млрд в 2025 році, а імпорт добрив в 2025 році зріс до 3,285 млн тонн.
За оцінкою GIZ, залежність України від імпорту азотних добрив вже перевищила 60%. Це означає, що при тривалому збереженні високих цін на нафту і газ через кілька місяців тиск може перейти на собівартість зерна, овочів закритого ґрунту, молока, м’яса та інших продуктів харчування.
Окремо варто виділити товари, пов’язані з нафтохімією та металами. Нафта є базовою сировиною для широкого кола хімічної продукції, а Reuters на тлі нинішнього конфлікту вже відзначав зростання цін на алюміній до чотирирічного максимуму. Це підвищує ризик подорожчання пластикової упаковки, побутової хімії, фарб, окремих видів косметики, шин, ПВХ-матеріалів і частини будівельних товарів. Те саме стосується бітуму – прямого нафтопродукту, імпорт якого в Україну, за даними галузевих оцінок, залишається значним і в 2026 році.
Додатковим підсилювачем може стати валютний фактор. На тлі війни інвестори йдуть в долар як в захисний актив. Для України це важливо тому, що нафта, газ, кава, какао, добрива і значна частина іншого імпорту номіновані саме в доларах, а ЄС залишається найбільшим торговельним партнером країни з часткою понад 50% в торгівлі товарами. Навіть без фізичного дефіциту це підвищує ризик більш дорогого імпорту в гривні.
При цьому не всі товари відреагують однаково швидко. Базові продукти, де Україна залишається великим виробником – перш за все пшениця, кукурудза і соняшникова олія, – менше залежать від негайного імпорту, а врожай пшениці і кукурудзи в 2025 році виявився кращим за ранні очікування.
Тому в короткостроковому періоді найсильніше можуть подорожчати паливо, імпортні фрукти та морепродукти, кава і шоколад, добрива, хімія і частина будівельних матеріалів. Але якщо енергетичний шок затягнеться, зростання витрат на логістику майже неминуче почне просочуватися і в ціни на товари українського виробництва.
Джерело: https://expertsclub.eu/vijna-v-irani-pidnime-cziny-na-palyvo-ta-import-analiz-tovariv/
EXPERTS CLUB, IMPORT, IRAN, URAKIN, анализ, ВІЙНА, ПАЛИВО, ТОВАР
За витратами на оборону розрив надзвичайно великий: США у 2024 році витратили близько $997 млрд, Ізраїль – близько $46,5 млрд, Іран – близько $7,9 млрд (оцінка SIPRI).
За людськими ресурсами картина інша: у США активна чисельність збройних сил становить близько 1,32 млн (оцінка на 2025 рік), у Ізраїлю регулярні сили становлять близько 169 тис. з масштабною опорою на резерв, в Ірані – близько 610 тис. активного складу (оцінки, що цитують IISS).
Ключова відмінність – у «проекції сили» і технологічній структурі. США залишаються єдиною країною з порівнянним набором інструментів для тривалої кампанії далеко від власної території – в тому числі з флотом з 11 атомних авіаносців і інфраструктурою постачання, розвідки і дозаправки. Про це йдеться в дослідженні інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Ізраїль, маючи значно менші ресурси, компенсує це якістю ВПС і ешелонованою ППО-ПРО. Зокрема, Ізраїль експлуатує і нарощує парк F-35I («Adir»), а його оборонна архітектура включає Iron Dome, David’s Sling і верхній ешелон Arrow (Arrow-3).
Іран, у свою чергу, робить ставку на асиметричні відповіді: ракетно-дроновий потенціал, розподілену інфраструктуру, сили КСІР і тиск через мережу союзних недержавних акторів. За оцінками США, Іран має найбільший арсенал балістичних ракет на Близькому Сході; окремі доповіді також фіксують довгострокові плани з розвитку далекобійних систем.
Нарешті, «ядерний фактор» працює по-різному для учасників. SIPRI відносить Ізраїль до числа дев’яти держав, що володіють ядерною зброєю (за відсутності офіційного підтвердження з боку Тель-Авіва), тоді як Іран офіційно ядерною зброєю не володіє, а суперечка точиться навколо масштабів і режиму контролю його ядерної програми.
Особовий склад
Іран: близько 610 000 діючих, близько 350 000 резервістів (оцінка IISS, Military Balance 2025).
Ізраїль: 169 500 діючих і 465 000 резервістів (IISS, Military Balance 2023 за зведенням Al Jazeera).
США: сумарна «дозволена чисельність» діючих на FY2026 – понад 1,3 млн (армія 454 000, флот 334 600, ВПС 320 000, КМП 172 300, Космічні сили 10 400, берегова охорона 50 000).
Висновок за «чистою арифметикою»: США за активним особовим складом приблизно в 2,2 рази більше Ірану, а США плюс Ізраїль – приблизно в 2,5 рази (але важливо, що «театрально доступне» угруповання США в регіоні зазвичай істотно менше загальної чисельності).
Сухопутні сили: танки і артилерія
Танки: Іран – понад 1 500 основних танків; Ізраїль – 2 200+ танків.
Співвідношення Ізраїль до Ірану – близько 1,5:1 за кількістю.
Артсистеми: Іран – майже 7 000 артсистем (від буксируваних гармат до РСЗО); Ізраїль – 530 артсистем (включаючи самохідні, буксирувані, РСЗО і міномети в одному зведенні).
За кількістю артзасобів Іран виглядає кратно «важчим» (близько 13:1), але це не дорівнює перевазі в точності, розвідці та контрбатарейній боротьбі.
США у відкритих зведеннях часто наводять не «всі танки на складах», а структуру бойових бригад: у армії США 11 бронетанкових бригад (ABCT) в активному компоненті і 5 – у Нацгвардії; у кожній ABCT по 87 танків Abrams. Це дає 1 392 танки Abrams саме у складі ABCT (без урахування інших місць служби та запасів).
Авіація: ключовий перекіс на користь США
Іран: близько 250 боєздатних літаків (IISS).
Ізраїль: 339 боєздатних літаків, включаючи 309 винищувачів/ударних (у зведенні також наведена структура парку F-16, F-15 і F-35).
США: тільки у ВПС США (без урахування палубної авіації ВМС і авіації КМП) – 2 027 літаків «fighter/attack» в Total Force і 1 430 в Active Force; сумарний парк ВПС (Total Force) – 5 003 літаки станом на кінець FY2024.
Щодо «бойової авіації» це означає порядок величини: ВПС США за класом fighter/attack приблизно в 8 разів перевершують іранську оцінку боєздатних літаків, а Ізраїль – приблизно на 35-40% більше Ірану за тією ж категорією «combat capable».
Флот: США – океанська міць, Іран – ставка на асиметрію
Іран, згідно з оцінками IISS, будує морську стратегію навколо асиметрії – мін, протикорабельних ракет, швидкісних катерів і малих субмарин; окремо зазначається, що ВМС Ірану мають понад 100 малих швидкохідних ударних катерів.
У США «база» інша: чисельність бойового флоту (battle force) – 293 кораблі на 1 жовтня 2025 року, а законодавчо закріплено мінімум «не менше 11 діючих авіаносців».
Підводний компонент США (офіційні fact files ВМС): приблизно 24 АПЛ типу Los Angeles в строю, 3 типу Seawolf і 24 типу Virginia, плюс 14 стратегічних Ohio-class SSBN; окремо зазначено, що 4 SSBN були переобладнані в SSGN.
У Нігері один із представників військової влади генерал Амаду Ібро заявив на мітингу в столиці, що країні слід готуватися до «війни» з Францією, звинувативши Париж у спробах дестабілізувати ситуацію. Його виступ відбувався на стадіоні перед молодіжною аудиторією, відео з промовою широко поширилося в соцмережах.
За даними Jeune Afrique і повідомлень агентства AFP, Ібро, якого називають начальником особливого штабу лідера Нігеру Абдурахмана Тіані, стверджував, що Франція нібито має намір воювати з Нігером, і в зв’язку з цим закликав готуватися до конфлікту.
Французька сторона відкинула подібні заяви. Представник французького генштабу полковник Гійом Верне заявив, що «втручання Франції в Нігер не розглядається», а висунуті звинувачення назвав елементом «інформаційної війни».
Риторика прозвучала на тлі різкого погіршення відносин Ніамея і Парижа після військового перевороту 2023 року і подальшого виведення французьких військових з країни. Наприкінці січня 2026 року лідер Нігеру Тіані також публічно звинувачував керівництво Франції та низки сусідніх країн у причетності до атаки в районі аеропорту Ніамея, не надавши доказів.
Заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко розраховує, що після завершення війни кількість іноземних студентів в Україні може зрости до 100 тис.
“Наші університети сьогодні об’єднали в собі багато напрямків, у тому числі й важливих для суспільства, зокрема, життєстійкість. Європейці цього не можуть зрозуміти. І це, до речі, один із факторів, який у нас буде фактором збільшення кількості іноземців після завершення війни. Тому що зараз у нас навчається 20 тис. іноземців, до повномасштабної війни було десь 80 тис. Завдання відновлюватися після завершення війни до показника в 100 тис. іноземних студентів«, – сказав Трофименко в ексклюзивному інтерв’ю агентству »Інтерфакс-Україна“.
Він підкреслив, що треба робити все, щоб наші університети зберігали цю мережу контактів і свою здатність навчати іноземців.
«І після завершення війни у нас буде істотно відновлюватися кількість іноземних громадян, які будуть здобувати освіту в нашому українському університеті», – додав заступник міністра.
Як повідомлялося, у 2025 році до українських вищих навчальних закладів було зараховано 5 475 іноземних студентів, що на 534 більше, ніж у 2024 році (4 941).
