Країни Європейського Союзу 2023 року імпортували 163,7 тис. тонн меду на загальну суму EUR359,3 млн, повідомило статистичне управління Європейського союзу (Eurostat).
Експорт меду з країн ЄС становив лише 24,9 тис. тонн на суму EUR146 млн.
За 10 років, з 2013 року, імпорт зріс на 20%, експорт – на 14%.
Головними постачальниками меду в ЄС торік стали Китай (60,2 тис. тонн, або 37% усіх зарубіжних поставок), Україна (45,8 тис. тонн, 28%), Аргентина (20,4 тис. тонн, 12%), Мексика (10,7 тис. тонн, 7%) і Куба (4,7 тис. тонн, 3%).
Основним імпортером меду з Євросоюзу стала Велика Британія – 4,3 тис. тонн. Понад 3 тис. тонн імпортували Саудівська Аравія, Швейцарія та США.
Найбільшим закупівельником іноземного меду серед країн ЄС стала Німеччина, яка імпортувала 41 тис. тонн 2023 року. Бельгія посіла друге місце (31,4 тис. тонн), третьою стала Польща (23,3 тис. тонн). Провідним експортером виявилася Іспанія (7,1 тис. тонн).
Україна 2023 року поставила на ринок Європейського Союзу 45,8 тис. тонн меду, що стало другим результатом і становило 28% усього імпорту цього продукту країнами Співдружності, повідомляє Євростат.
Згідно з повідомленням, найбільшим постачальником меду 2023 року став Китай із 60,2 тис. тонн і 37% частки ринку, третє місце належало Аргентині з 20,4 тис. тонн (12%), четверте – Мексиці з 10,7 тис. тонн (7%), п’яте – Кубі з 4,7 тис. тонн (3%).
Найбільшим імпортером меду 2023 року була Німеччина, яка імпортувала 41 тис. тонн меду з країн за межами ЄС, що становило 25% усього імпорту ЄС. Бельгія була другим за величиною імпортером – 31,4 тис. тонн (19%), далі йдуть Польща з 23,3 тис. тонн (14%), Іспанія з 15,7 тис. тонн (10%) і Франція з 7,7 тис. тонн (5%).
Загалом 2023 року члени ЄС імпортували 163,7 тис. тонн натурального меду з країн, що не входять до ЄС, на суму EUR359,3 млн. Водночас країни-члени ЄС експортували 24,9 тис. тонн на суму EUR146,0 млн.
Велика Британія стала провідним покупцем меду, виробленого в ЄС 2023 року, – 4,3 тис. тонн (17% усього експорту меду за межі ЄС). Далі йшли Саудівська Аравія з 3,5 тис. тонн (14%), Швейцарія – 3,4 тис. тонн (13%), США – 3,3 тис. тонн (13%) і Японія – 2,5 тис. тонн (10%).
Іспанія стала найбільшим експортером. Вона відправила 7,1 тис. тонн меду в країни за межами ЄС, що склало (29% усього експорту цього продукту з ЄС). Далі йдуть Німеччина з 5,5 тис. тонн (22% усього експорту), Румунія з 1,7 тис. тонн (7%), Угорщина з 1,6 тис. тонн (6%) і Греція з 1,5 тис. тонн (6%).
Джерело: https://ec.europa.eu/eurostat/en/web/products-eurostat-news/w/ddn-20240520-1
Національна асоціація “Укрцукор” звернулася до Кабінету міністрів із проханням терміново встановити нульову квоту на експорт цукру до Європейського Союзу на 2024 рік через досягнення граничного обсягу, передбаченого рішенням ЄС для експорту українського цукру 2024 року до цих країн, повідомила асоціація у Facebook.
“Фактично йдеться про ініціювання закриття Україною кордону для експорту цукру в ЄС у найкоротший можливий термін у зв’язку з тим, що експортні значення по цукру вже сягнули 262,6 тис. тонн, визначених як квота України на 2024 рік”, – зазначається у зверненні.
“Укрцукор” вважає, що таке звернення є підтвердженням конструктивної позиції українських виробників цукру та їхньої готовності інтегруватися в європейський ринок цукру і відповідати його вимогам.
Бізнес-об’єднання нагадало, що 13 травня 2024 року Рада Європейського Союзу схвалила продовження тимчасових заходів лібералізації торгівлі для України ще на один рік, до 5 червня 2025 року. Водночас було передбачено застосування механізму екстреного гальмування для особливо чутливих сільськогосподарських продуктів, зокрема, цукру, у разі, якщо імпорт цих продуктів у 2024 році перевищить середні обсяги імпорту, зафіксовані в другій половині 2021 року та впродовж усього 2022 і 2023 років. Аналогічні заходи з екстреного гальмування можуть бути застосовані у 2025 році, у разі, якщо в період з 1 січня 2025 року по 5 червня 2025 року обсяг українського експорту перевищить 5/12 квоти, встановленої на 2024 рік.
Незважаючи на те, що ЄС різко скоротив обсяг імпортованого російського газу, значні обсяги, як і раніше, надходять у блок. Минуло понад два роки відтоді, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, а її газ все ще надходить до Європи.
Хоча Європейський союз значно скоротив обсяг імпортованого з Росії газу, цей вуглеводень, як і раніше, живить деякі європейські будинки і підприємства, збільшуючи тим самим доходи Кремля.
Коли почалася війна, європейські лідери були змушені рахуватися з давно усталеною залежністю як від російського газу, так і від нафти. Особливу проблему становив газ, оскільки 2021 року 34 % газу в ЄС надходило з Росії.
Особливо залежними були країни Центральної та Східної Європи. Коли ЄС запропонував ввести заборону, канцлер Німеччини Олаф Шольц поспішив висловитися проти. “Європа навмисно вивела постачання енергоносіїв з Росії з-під санкцій. Наразі забезпечення Європи енергією для виробництва тепла, пересування, електропостачання та промисловості не може бути забезпечено жодним іншим способом”, – сказав він.
Володимир Путін скористався цим. Протягом 2022 року Росія скорочувала імпорт газу в Європу. Європейські лідери побоювалися зимового дефіциту енергії. Ці побоювання так і не справдилися, але, що дуже важливо, вони означали, що ЄС так і не ввів санкції проти російського газу.
“Це ніколи не було санкцією”, – каже Бенджамін Хільгеншток із Київської школи економіки. “Це було добровільне рішення країн, причому розумне, – диверсифікувати постачання і більше не шантажувати Росію”, – сказав він DW.
Згідно з даними ЄС, частка російського трубопровідного газу, імпортованого країнами-членами, знизилася з 40 % від загального обсягу 2021 року до приблизно 8 % 2023 року. Однак з урахуванням скрапленого природного газу (СПГ) – природного газу, охолодженого до рідкого стану, щоб його можна було перевозити на суднах, – загальна частка російського газу в загальному обсязі ЄС торік становила 15%.
Одним з основних способів зниження залежності ЄС від російського газу було збільшення імпорту ЗПГ з таких країн, як США і Катар. Однак це мимоволі призвело до різкого збільшення поставок російського СПГ за високими цінами в країни блоку.
За даними компанії Kpler, Росія стала другим за величиною постачальником СПГ в ЄС. У 2023 році імпорт СПГ із Росії становитиме 16 % від загального обсягу поставок СПГ до ЄС, що на 40 % більше, ніж 2021 року.
Обсяги імпорту 2023 року дещо знизилися порівняно з 2022 роком, однак дані за перший квартал 2024 року показують, що експорт російського ЗПГ до Європи знову зріс на 5 % порівняно з попереднім роком. Особливо великими імпортерами були Франція, Іспанія та Бельгія. На ці три країни припало 87 % СПГ, що надійшов до ЄС 2023 року.
Однак більша частина цього СПГ не потрібна європейському ринку і перевалюється в європейських портах, а потім реекспортується до третіх країн по всьому світу, внаслідок чого деякі держави і компанії ЄС отримують прибуток.
Більша частина російського СПГ, що надходить до Європи, просто “перевантажується”, – каже Гілгенсток. “Тож це не має нічого спільного з поставками природного газу в Європу. Просто європейські компанії заробляють гроші на сприянні експорту російського СПГ”.
Згідно з нещодавнім звітом Центру досліджень енергетики та чистого повітря
(CREA), 2023 року трохи менше ніж чверть європейського імпорту СПГ з Росії (22 %) буде перевантажено на світові ринки. Пятрас Катінас, енергетичний аналітик з CREA, повідомив DW, що більша частина цього СПГ була продана в країни Азії.
У результаті деякі члени ЄС, такі як Швеція, Фінляндія та країни Балтії, чинять тиск на блок з метою введення повної заборони на російський ЗПГ, що потребуватиме згоди всіх країн-членів.
Наразі в ЄС обговорюється питання про заборону реекспорту російського СПГ з європейських портів. За даними інформаційного агентства Bloomberg, також розглядають питання про введення санкцій щодо ключових російських ЗПГ-проєктів, таких як “Арктик ЗПГ 2”, ЗПГ-термінал “УСТ Луга” і мурманський завод.
“Ми дійсно повинні в основному заборонити російський СПГ”, – сказав Гілгенсток. “Ми не вважаємо, що він відіграє якусь значну роль у постачанні газу в Європу, або ж його можна відносно легко замінити за допомогою СПГ з інших джерел”. Дослідження 2023 року, проведене аналітичним центром Bruegel, підтверджує цей аналіз.
Однак Acer, регулятор ЄС у галузі енергетики, нещодавно попередив, що будь-яке скорочення імпорту російського СПГ має відбуватися “поступовими кроками”, щоб уникнути енергетичного шоку.
Країни ЄС, як і раніше, постачають російський газ
Трубопровідний газ із Росії також продовжує надходити в ЄС. Хоча газопроводи “Північний потік” не працюють, а газопроводом “Ямал” російський газ більше не надходить до Європи, він, як і раніше, надходить до австрійського газового хаба Баумгартен трубопроводами, що проходять через Україну. Австрійська державна енергетична компанія OMV уклала контракт із російською газовою компанією “Газпром” до 2040 року.
У лютому Австрія підтвердила, що 98% імпорту газу в грудні 2023 року буде здійснюватися з Росії. Уряд заявляє, що хоче розірвати контракт із “Газпромом” якомога раніше, але для цього необхідно ввести санкції ЄС проти російського газу на законних підставах.
Як і Австрія, Угорщина продовжує у великих кількостях імпортувати трубопровідний російський газ. Нещодавно Угорщина також уклала газову угоду з Туреччиною, але експерти стверджують, що цей газ, який постачається трубопроводом Turkstream, також йде з Росії.
Гілгеншток каже, що деякі країни продовжують купувати російський газ, оскільки їм вигідні дешеві та привабливі контракти. “Тож якщо не буде ембарго на російський газ, то все залежить від цих країн”, – каже він.
Для таких країн, як Австрія та Угорщина, можливе припинення трубопровідного імпорту з Росії може в кінцевому рахунку залежати від України. Київ наполягає на тому, що не буде продовжувати існуючу угоду з “Газпромом” про постачання газу через свою територію. Термін дії цієї угоди закінчується наприкінці 2024 року.
Хоча російський газ, як і раніше, імпортується в Європу, його загальна частка в європейському газовому імпорті різко скоротилася з 2021 року. ЄС заявляє, що хоче повністю позбутися російського газу до 2027 року, і ця мета, на думку Гілгенстока, видається дедалі реалістичнішою.
“Я думаю, що якщо вся ця брудна історія і показала нам щось, то це те, що ми можемо відносно швидко диверсифікувати постачання газу та інших енергоносіїв, відмовившись від Росії”, – сказав він.
Однак, на його думку, наразі політичні умови “не надто сприятливі” для повного газового ембарго, особливо для ембарго на будівництво трубопроводів. Як потенційну перешкоду він називає головування Угорщини в ЄС у другій половині 2024 року. Будапешт має тісніші зв’язки з Москвою, ніж більшість країн-членів ЄС.
Що стосується СПГ, то він налаштований оптимістичніше і каже, що, крім дій ЄС, такі великі імпортери СПГ, як Іспанія і Бельгія, повинні самі вжити заходів.
“Цей нелегальний імпорт російського газу – величезна проблема, особливо з точки зору обміну повідомленнями”, – сказав він. “І ми допомагаємо Росії з її ланцюжками поставок СПГ, чого робити не слід”.
На посаду президента Єврокомісії можуть претендувати прем’єр-міністри Хорватії та Греції, повідомляє німецьке видання Bild з посиланням на джерела в ЄС. «Як розповів BILD інсайдер з ЄС, уже запропоновано дві можливі альтернативи. І ось: прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс (56 років, потужний і впливовий член Європейської народної партії) і прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович (54 роки, переміг на внутрішніх виборах цього тижня) висловили інтерес», – йдеться у статті Bild.
У березні цього року Європейська народна партія проголосувала за підтримку президента Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн в якості кандидата на посаду очільниці Єврокомісії.
Президента Єврокомісії призначає Європарламент, вибори до якого пройдуть 6-9 червня цього року.
Керівний комітет Інвестиційної структури (Steering Board of the Ukraine Investment Framework), створеної ЄС 17 квітня в рамках інструменту Ukraine Facility, розподілив понад EUR1 млрд фінансування на зниження ризиків інвестицій, здебільшого малих і середніх підприємств в Україні, через Міжнародні фінансові організації (МФО) і банки, повідомив заступник міністра економіки України Олексій Соболєв.
“Тобто цього року фінансування розвитку малого та середнього бізнесу буде достатньо”, – сказав він на Ukraine’s Future Summit у Брюсселі 18 квітня.
Соболєв закликав активніше торгувати та створювати спільні підприємства з українськими компаніями, бо зазначений вище механізм дасть змогу забезпечити кредитне плече та додаткові гарантії.
“Завдяки Плану України та Ukraine Facility ви матимете доступне фінансування для розширення бізнесу в Україні, і те, що нам потрібно просто зараз, буде доступно. Цього року це буде доступно через українські банки і через МФО: ЄБРР, ЄІБ, IFC, KfW”, – зазначив заступник міністра економіки.
Він уточнив, що в цих програмах беруть участь близько 20 українських банків.
“Тож, по суті, ви можете звернутися у свій український банк, і він надасть додаткове фінансування вашим компаніям”, – пояснив Соболєв.
