Європейський Союз зацікавлений у розширенні європейської залізничної мережі до Львова, Києва та Одеси із дотриманням безпеки перевезень, заявила генеральна директорка Директорату з питань мобільності та транспорту Європейської Комісії Магда Копчинська (Magda Kopczyńska).
“У середньостроковій перспективі я хотіла б бачити кілька залізничних коридорів європейської колії, які б безперешкодно проходили від Польщі аж до Києва, з Праги – аж до південного маршруту через Ужгород, а потім – аж до Києва та до Одеси”, – сказала вона на бізнес-саміті “Україна-ЄС” у Брюсселі у середу, передає кореспондент агентства “Інтерфакс-Україна“.
Копчинська нагадала, що Україна вже дуже швидко побудувала 22 км європейської колії від Чопу до Ужгорода, а ЄС виділив Україні частину коштів для того, аби розпочати будівництво лінії, яка пролягатиме до Львова.
Представниця Єврокомісії наголосила, що ЄС під час планування нових фінансових програм дедалі більше стикається з принципом “подвійного використання” інфраструктури – з урахуванням питань належного функціонування та безпеки транспортної інфраструктури.
“Тепер, виходячи з жахливого досвіду України, держави-члени набагато більше усвідомлюють, що недостатньо просто щось побудувати. Нам також потрібно переконатися, що ми знаємо, як це захистити”, – підкреслила вона.
Копчинська зазначила, що за останні 10 років відбулося усвідомлення необхідності продовження транспортних коридорів за межі ЄС, що стало основою розширення Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T) після 2022 року на Україну, зокрема, до Одеси.
“Ми намагалися переконати держави-члени 10 років тому, що, можливо, було б добре, якби ці коридори, які знаходяться в ЄС, виходили за межі ЄС. Це не спрацьовувало до лютого 2022 року”, – констатувала Копчинська.
Окрему увагу вона звернула на роль так званих “Шляхів солідарності”, які ЄС запровадив після початку повномасштабної війни, коли робота українських портів Чорного моря була фактично заблокована. За її словами, ці шляхи довели свою ефективність і залишаються важливими для України та світу й після відкриття судноплавства Чорним морем.
“Я думаю, що ситуація трохи покращується, але якщо ви запитаєте мене, чи все ідеально та гладко, то це не так”, – закликала Копчинська до подальшого розвитку “Шляхів солідарності”.
На її думку, слід розглянути побудову інфраструктури прикордонних переходів таким чином, щоб це забезпечило максимальне спрощення, враховуючи, що Україна все ще не входить до Шенгенської зони.
Копчинська наголосила, що потрібно розвивати також внутрішні водні шляхи, функціонуючі морські порти у Чорному морі.
“І так, коли повітряний простір буде відкритий, нам також потрібні розвинуті аеропорти в Україні”, – додала генеральна директорка Директорату з питань мобільності та транспорту.
У четвертому кварталі 2025 року ціни на житло в Європейському Союзі зросли на 5,5% у річному вимірі, а в країнах єврозони — на 5,1%. Порівняно з третім кварталом 2025 року зростання склало 0,8% по ЄС і 0,6% по єврозоні. Свіжі дані оприлюднив Eurostat 7 квітня.
Серед країн ЄС річне зниження цін зафіксовано лише у Фінляндії, на 3,1%. Найвищі темпи зростання показали Угорщина, де житло подорожчало на 21,2%, Португалія, на 18,9%, та Хорватія, на 16,1%. У квартальному вираженні найбільше ціни зросли в Словенії, на 5,1%, Угорщині, на 4,2%, і Португалії, на 4,0%, тоді як зниження спостерігалося у Франції, Фінляндії та Естонії.
Нова статистика підтверджує, що європейський ринок житла залишається у фазі стійкого подорожчання після корекції 2023 року. За даними Eurostat, після негативної динаміки у другому та третьому кварталах 2023 року зростання цін в ЄС відновилося і до 2025 року знову закріпилося вище позначки 5% у річному вираженні.
Більш широкий житловий зріз Eurostat показує, що це не короткостроковий сплеск, а частина тривалого тренду. За підсумками 2024 року ціни на житло в ЄС були на 53% вищими за рівень 2010 року, тоді як оренда за той самий період зросла на 25%, а інфляція склала 39%. Окремо в статистичному огляді за Q4 2025 року Eurostat вказує, що з 2015 року до кінця 2025 року ціни на житло в ЄС зросли на 64,9%, тоді як орендні ставки — на 21,8%.
Для ринку це означає, що нерухомість в ЄС дорожчає швидше, ніж споживчі ціни та оренда, а основний тиск зараз зміщується до країн Центральної та Південної Європи, де темпи зростання помітно вищі за середньоєвропейські. На цьому тлі увага інвесторів і девелоперів, ймовірно, і надалі концентруватиметься на ринках із двозначною динамікою цін, насамперед в Угорщині, Португалії та Хорватії.
Український виробник меду BEEHIVE (входить в EFI Group) розглядає можливість відкриття виробничих потужностей в Європі через повернення Європейським Союзом імпортних мит на мед, що призвело до втрати близько позицій компанії в європейському ритейлі, повідомив генеральний менеджер BEEHIVE Семен Гагарін.
“Коли мито у 17,3% повернулося, ми цього не очікували. В один момент наша маржа знизилася базово на 20%, і нас почали виводити з мереж – ми залишилися лише у 10-15% від того списку ритейлерів, який мали раніше. Для нас це стало справжнім “холодним душем”, – сказав він на Саміті експортерів Forbes Ukraina.
За інформацією Гагаріна, вихід на складні ринки, зокрема, у британську мережу Morrisons чи німецьку REWE, потребують суттєвої підготовки. Він підкреслив, щоб український мед потрапив на полиці мережі, виробнику доводилося пропонувати екстремальні умови. Зокрема, у Німеччині компанія була змушена забезпечити “55% маржі для мережі”, щоб отримати шанс на вхід.
Генеральний менеджер розповів, що BEEHIVE в ЄС користувалась моделлю ціноутворення “від полиці” (top-down), зважаючи на цінову політику конкурентів. За такої моделі, якщо собівартість продукту становить EUR1, ціна відвантаження в ЄС має бути на рівні EUR1,5, а фінальна ціна на полиці для споживача сягне близько EUR2,5.
“Ми завжди працюємо від полиці, від конкурента: якщо його ціна EUR3, нам треба бути трошки дешевше, щоб дати покупцеві привід проголосувати за нас своїми грошима”, – розповів він.
Оцінюючи конкурентне середовище, Гагарін зазначив, що українським виробникам доводиться змагатися з європейськими сімейними компаніями, які мають 150-річну історію. Оскільки мед великою мірою є commodity, ключовими факторами успіху стають унікальний смак або цінова перевага. Для забезпечення стабільної експансії він порадив колегам спочатку завоювати максимальну частку на локальному ринку України, щоб мати фінансовий запас для дорогих інвестицій у маркетинг і лістинг за кордоном.
Наразі компанія бачить два шляхи розвитку: або дочекатися повноправного членства України в ЄС, що усуне митні бар’єри, або локалізувати виробництво безпосередньо в Європі.
“Експорт – це дорого, експорт – це довго, експорт – це складно. Але це під силу, якщо у вас є “запас маржинальності”, ви готові інвестувати у торгові доми та наймати “нейтів-спікерів”, які будуть спілкуватися з клієнтами їхньою мовою”, – резюмував Гагарін.
EFI Group (Ефективні інвестиційні технології) заснована 2007 року, займається реалізацією бізнес-проєктів в Україні. Сфери інвестування – healthcare та medtech, паперова, харчова та деревообробна промисловості, постачання сільгосппродукції. Більшість активів групи є експортоорієнтованими та мають міжнародну сертифікацію FSC, IFS і BRC.
Серед бізнесів компанії – підприємство з виробництва тваринних жирів і кормових добавок для тварин Feednova, завод із виробництва меду “Біхайв”, медмережа “Медична зірка”, Житомирський картонний комбінат, виробник картонного пакування “Сем Екопак”, лісопереробник “Форест технолоджі”, постачальник сільгосппродукції “Ефі Агро”, медичний онлайн-хаб Doc.ua.
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія приєдналася до двох рішень Європейського Союзу, які продовжують дію вже існуючих обмежувальних заходів, пов’язаних із війною в Україні.
Перше рішення ЄС стосується заходів проти дій Росії щодо окупованих і непідконтрольних Києву регіонів України. По суті, це продовження спеціального санкційного режиму ще на рік — до 24 лютого 2027 року. Сербія підтримала це продовження разом із низкою інших країн-кандидатів та партнерів ЄС.
Друге рішення стосується санкцій проти конкретних осіб, компаній та організацій у зв’язку з ситуацією в Україні. Це не «загальні санкції проти Росії в цілому», а продовження списку адресних обмежень для окремих фігурантів до 6 березня 2027 року.
Формулювання про те, що Сербія «забезпечить відповідність своєї національної політики» цим рішенням, означає наступне: Белград заявив, що з цих двох конкретних питань діятиме у руслі політики ЄС. Євросоюз в офіційних заявах окремо відзначив і привітав таке приєднання Сербії.
Це не означає, що Сербія повністю приєдналася до всього санкційного пакету ЄС проти Москви. Йдеться саме про два окремі рішення, а не про повне санкційне вирівнювання з Брюсселем.
Для Сербії це черговий приклад часткового зовнішньополітичного узгодження з Брюсселем з питань, пов’язаних з Україною та Росією.
Сербія є країною-кандидатом на вступ до ЄС і регулярно перебуває під пильною увагою Брюсселя щодо узгодження зовнішньої та санкційної політики з європейськими рішеннями. На цьому тлі такі кроки Белграда зазвичай розглядаються як сигнал про готовність підтримувати робочу координацію з ЄС з окремих міжнародних питань, насамперед пов’язаних з українським порядком денним.
Українські підприємства у січні-лютому поточного року зменшили споживання металопрокату на 11,01% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 495,5 тис. тонн.
Згідно із пресрелізом об’єднання “Укрметалургпром” у четвер, за цей період імпортовано 246,9 тис., або 49,83% внутрішнього ринку споживання металопрокату.
За даними “Укрметалургпрому”, за січень-лютий 2026 року метпідприємства виробили 796,7 тис тонн металопрокату (83,2% відносно аналогічного періоду 2025 р.), з яких, за інформацією Державної митної служби України, експортовано порядку 548,1 тис. тонн, або 68,8%. В січні-лютому 2025 року частка експорту становила 63,5% (607,6 тис. тонн при загальному виробництві металопрокату 957,0 тис. тонн).
Частка напівфабрикатів в експортних поставках в січні-лютому 2026 року становить 33,90%, що співпадає з показником двох місяців 2025 року (33,21%). Питома вага плоского прокату в експортних поставках в січні-лютому 2026 помітно перевищує показник січня-лютого 2025 року (58,58% та 47,78% відповідно). Частка ж сортового помітно нижча за показник січня-лютого 2025 року (7,52% у 2026 року проти 19,01% у 2025 року).
Структура імпорту у січні-лютому 2026 року характеризується помітним домінуванням плоского прокату над сортовим (53,54% та 30,21% відповідно), проте в січні-лютому 2025 року, домінування плоского прокату над сортовим було значно більшим (відповідно, 82,55% та 14,42%).
“У січні-лютому 2026 року ємність внутрішнього ринку становила 495,5 тис. тонн металопрокату, з яких 246,9 тис. тонн, або 49,83% припадає на імпорт. В січні-лютому 2025 р. ємність внутрішнього ринку була 556,8 тис. тонн, з яких 207,4 тис. тонн або 37,25% імпортовано. Таким чином, в січні-лютому 2026 року спостерігається скорочення ємності внутрішнього ринку відносно січня 2025 року на 11,01%, з одночасним зростанням частки імпортної складової на 12,58%.”, – констатується у пресрелізі.
Основними експортними ринками українського металопрокату у січні-лютому 2026 року, за даними Держмитслужби, є країни Європейського союзу (75,8%), іншої Європи (12,7%) та СНД (6,4%).
Серед металургійних імпортерів у січні-лютому 2026 року перше місце обіймають інші країни Європи (44,9%), на другому країни Азії (24,6% ), на третьому – країни ЄС-27 (17,3%).
Як повідомлялося, ринок металопрокату України у 2025 році збільшився на 21,73% порівняно з попереднім роком – до 4 млн 1,6 тис. тонн. За цей період імпортовано 1 млн 603,6 тис. тонн, або 40,07% внутрішнього ринку споживання металопрокату.
Ринок металопрокату України у 2024 році скоротився на 6,26% порівняно з попереднім роком – до 3 млн 288,4 тис. тонн, тоді як у 2023-му збільшився у 2,19 раза порівняно з 2022-м – до 3 млн 505,6 тис. тонн.
Мер Барселони Жауме Колльбоні запропонував заборонити громадянам країн, що не входять до Євросоюзу, купувати друге житло в місті, пояснюючи це боротьбою зі спекулятивним попитом на тлі затяжної житлової кризи. Йдеться насамперед про покупців, які придбавають нерухомість не для постійного проживання, а як інвестиційний актив. Сам Колльбоні в лютому говорив, що, якби це було в його повноваженнях, він би заборонив британцям, американцям та іншим громадянам країн поза ЄС купувати другі будинки в каталонській столиці.
На даний момент це саме політична ініціатива, а не прийнята норма. Паралельно на національному рівні уряд Іспанії ще в січні 2025 року оголосив про намір різко посилити умови купівлі житла для нерезидентів з країн поза ЄС, збільшивши для них податкове навантаження до 100% вартості об’єкта. Цей захід також залишається пропозицією і вимагає подальшого законодавчого оформлення.
Ініціатива Барселони вкладається в більш широку лінію міської влади щодо охолодження перегрітого ринку житла. Раніше місто вже вирішило не продовжувати після 2028 року ліцензії на короткострокову туристичну оренду, яких в Барселоні налічується близько 10,101. Влада пояснює жорсткий курс тим, що за останні десять років середня оренда в місті зросла на 68%, а вартість купівлі житла – на 38%.
За офіційними даними Idescat, на початок 2025 року в Барселоні проживало 1 713 247 осіб, з них 437 663 іноземці, або 25,55% населення. Відповідно, громадян Іспанії в місті налічувалося близько 1,276 млн. При цьому, якщо дивитися не за громадянством, а за місцем народження, то, за даними міського звіту за 2024 рік, 33,6% жителів Барселони народилися за межами Іспанії, а народжені безпосередньо в Барселоні становили всього 46,1% населення.
Найбільші діаспори в Барселоні за громадянством на початок 2025 року – італійська (50 754 особи), колумбійська (29 574), пакистанська (24 857), китайська (22 333), перуанська (22 105), марокканська (19 300) і французька (18 437). Міська влада окремо зазначала, що до статистики італійських громадян входять і багато уродженців Аргентини з італійським паспортом.
