Світовий попит на сталь у 2025 році залишиться на рівні попереднього року — близько 1,748 млрд тонн, після зниження на 1,6% у 2024 році. Такі дані наведені в короткостроковому прогнозі Всесвітньої асоціації сталі (Worldsteel) — Short Range Outlook (SRO).
У 2026 році, за оцінкою експертів, попит зросте на 1,3%, до 1,772 млрд тонн, чому сприятиме відновлення в Європі, Індії та країнах Азії, Близького Сходу та Африки, що швидко розвиваються.
За прогнозом Worldsteel, у країнах СНД, включаючи Україну, попит на сталь у 2025 році скоротиться на 5,2% — до 56,1 млн тонн, а в 2026 році — ще на 1,7%, до 55,2 млн тонн.
При цьому Індія збереже статус найшвидше зростаючого ринку сталі в світі — зростання складе близько 9% щорічно в 2025-2026 роках. Уже в наступному році споживання сталі в Індії буде майже на 75 млн тонн вище, ніж у 2020 році.
У країнах, що розвиваються (без урахування Китаю), попит на сталь збільшиться на 3,4% у 2025 році і на 4,7% у 2026-му, чому сприяє активний розвиток економіки в країнах АСЕАН, а також у Саудівській Аравії та Єгипті.
В Африці споживання сталі зростає в середньому на 5,5% щорічно, досягаючи 41 млн тонн у 2025 році — максимуму за останнє десятиліття. Зростання забезпечується інвестиціями в будівництво та поліпшенням макроекономічних показників.
Ситуацію на ринку та перспективи українського сталеливарного сектора прокоментував голова ради директорів Українського Центру Сталевого Будівництва, директор компанії Rauta, Андрій Озейчук.
«Український ринок сталі в 2025–2026 роках буде формуватися під впливом відновлення внутрішнього попиту в будівництві та машинобудуванні, а також зростання експорту металоконструкцій до ЄС. Ми прогнозуємо, що попит на сталь в Україні може зрости на 6-8% у 2026 році за рахунок проектів відновлення інфраструктури та промисловості», — зазначив Озейчук.
За його словами, сектор сталевого будівництва стане драйвером цього зростання:
«Використання металоконструкцій дозволить прискорити відновлення логістичних, промислових та інфраструктурних об’єктів».
Озейчук також підкреслив, що додатковий імпульс галузі може дати запуск спільних програм з європейськими партнерами в галузі «зеленої» металургії, де Україна вже має перші пілотні ініціативи з виробництва сталі з низьким вуглецевим слідом.
Згідно з прогнозом, в регіоні ЄС+Великобританія попит на сталь збільшиться на 1,3% в 2025 році і на 3,2% в 2026 році. Це відображає вплив зростання інвестицій в інфраструктуру і оборону на тлі зниження інфляції і поліпшення доходів населення.
У США споживання сталі, за очікуваннями Worldsteel, збільшиться на 1,8% як у 2025-му, так і в 2026 році. Основними факторами зростання стануть державні витрати на інфраструктуру, пожвавлення житлового будівництва та приватних інвестицій.
У Китаї попит на сталь продовжить знижуватися — приблизно на 2% у 2025 році, що пов’язано із затяжним спадом на ринку нерухомості. У 2026 році темпи падіння сповільняться до 1%, оскільки будівельний сектор, за прогнозами, досягне дна.
Worldsteel попереджає, що більш складна ситуація у світовій торгівлі та фінансовий тиск на місцеві органи влади можуть додатково обмежити інвестиції в інфраструктуру та знизити попит.
За словами Альфонсо Ідальго де Кальсеррада, головного економіста Асоціації виробників сталі Іспанії (UNESID) і голови економічного комітету Worldsteel, організація «з обережним оптимізмом» оцінює перспективи ринку:
« Незважаючи на торговельні суперечності та невизначеність, ми вважаємо, що світовий попит на сталь досягне дна в 2025 році і покаже помірне зростання в 2026-му», — зазначив експерт.
Він додав, що цьому сприятиме стійкість світової економіки, зростання інвестицій в інфраструктуру та пом’якшення фінансових умов. У той же час на сектор продовжують тиснути високі витрати, торговельні бар’єри і геополітичні ризики.
Прогноз Worldsteel підкреслює, що скорочення попиту в Китаї компенсується активним зростанням в Індії і країнах, що розвиваються, де формується новий центр світового сталеливарного виробництва.
Крім того, введені Євросоюзом захисні заходи — скорочення квот на безмитний імпорт і підвищення мит до 50% — можуть змінити баланс між виробниками ЄС і експортерами з Азії та Східної Європи.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
EXPERTS CLUB, RAUTA, WORLDSTEEL, глобальна економіка, ЄС, ИНДИЯ, КИТАЙ, ОЗЕЙЧУК, світова сталь, США
Купівля нерухомості в Європі дедалі частіше стає не лише фінансовим, а й фіскальним випробуванням. За даними порталу Idealista та дослідження Financial Times, аналітики Experts Club проаналізували податкові системи країн ЄС. Виявилося, що різниця в податковому навантаженні при купівлі житла між країнами сягає майже 20-кратного розриву — від символічних ставок у Греції та Франції до двозначних податків в Іспанії та Бельгії.
Іспанія визнана країною з найвищими податками на купівлю житла в Європі: ставка становить від 6% до 11% від вартості нерухомості, залежно від регіону та типу житла. Це означає, що при купівлі квартири за €300 000 покупець може сплатити понад €30 000 лише у вигляді податків.
У Бельгії загальна ставка сягає 12%, але в окремих регіонах передбачено пільги. У Брюсселі перші €200 000 вартості житла звільняються від оподаткування, якщо нерухомість купується для власного проживання. У Фландрії з 2023 року ставка знижена до 2% для першої резиденції, щоб підтримати молодих покупців.
Велика Британія замикає трійку країн із найвищими податками — у середньому 6%. Податок stamp duty особливо відчутний для інвесторів, які володіють більш ніж однією нерухомістю: ставка може зрости до 17% при купівлі житла дорожчого за £1,5 млн (€1,7 млн). Перші покупці звільняються від сплати, якщо вартість житла не перевищує £300 000 (€343 000).
В Італії та Нідерландах податкове навантаження становить у середньому 5–5,5%, причому в Італії додаються нотаріальні, реєстраційні та агентські збори, які суттєво підвищують кінцеву ціну угоди.
У Німеччині податок варіюється від 3,5% до 6,5%, залежно від федеральної землі.
У Португалії — від 4% до 8%, при цьому для недорогих об’єктів діють податкові пільги.
В Австрії — близько 3–4,5%, із пільгами для першого житла.
Франція має відносно низькі податки (0,7–5%), але високі агентські комісії — до 8% від вартості житла, які майже завжди сплачує покупець.
Греція вирізняється найм’якшою системою в Європі — від 0,5% до 3,8%, залежно від регіону.
| Країна | Мінімальна ставка | Середня ставка | Максимальна ставка |
|---|---|---|---|
| Іспанія | 6% | 8,5% | 11% |
| Бельгія | 2% | 7,2% | 12,5% |
| Велика Британія | 0% | 6% | 12% |
| Італія | 2% | 5,5% | 9% |
| Нідерланди | 0% | 5,2% | 10,4% |
| Німеччина | 3,5% | 5% | 6,5% |
| Португалія | 0% | 4% | 8% |
| Австрія | 1,5% | 3% | 4,5% |
| Франція | 0,7% | 2,9% | 5% |
| Греція | 0,5% | 2,1% | 3,8% |
Нереалізовані біржові товари, зростання збитковості виробництва на сухе молоко і вершкове масло та зниження цін на вершкове масло в Європі та світі стримують ріст цін на молоко-сировину в Україні, повідомила Асоціації виробників молока (АВМ).
У галузевій асоціації зазначили, що середня закупівельна ціна молока екстра ґатунку станом на 6 жовтня становила 17,45 грн/кг без ПДВ, що на 0,1 грн більше відносно попереднього місяця, незмінними залишилися ціни на молоко вищого (17,15 грн/кг без ПДВ) і першого ґатунків (16,80 грн/кг без ПДВ).
“Ціни також залишилися стабільними відносно результатів моніторингу другої половини вересня. Відносно минулорічного періоду ціна на екстра ґатунок знизилась на 25 коп”, – зауважили експерти.
За словами аналітика АВМ Георгія Кухалейшвілі, ріст цін на молоко-сировину в Україні стримує чимало чинників. Наразі пропозиція біржових товарів на внутрішньому ринку переважає попит. Молокопереробні підприємства працювали на склад з середини серпня після призупинення молочного експорту в ЄС після вичерпання квот. Водночас, попит на внутрішньому ринку залишається низьким через зменшення кількості споживачів і скорочення купівельної спроможності населення. Продажі молочних продуктів у супермаркетах зростають лише у разі проведення акційних знижок. Склади в Україні майже повністю заповнені біржовими товарами, що тисне на ціни на молоко.
Показовою, за інформацією АВМ, є ситуація з вершковим маслом в ЄС, яке за останні два місяці подешевшало на 24% через надходження на європейський ринок партій американського масла за ціною EUR5 тис./тонна. В таких умовах європейським трейдерам нецікаво купувати українське масло, яке коштує більше ніж американське. Збільшення витрат на електроенергію впливає на зростання собівартості української продукції і ускладнює можливість конкурувати з американцями на ринку Європи, пояснюють аналітики.
В Україні в другій половині жовтня є імовірність зниження цін в максимальному діапазоні на молоко-сировину екстра ґатунку та вищого ґатунку через зростання збитковості виробництва сухого молока і вершкового масла на молокопереробних підприємствах та зниження світових цін на вершкове масло, прогнозують вони.
“Втім, 13 жовтня очікується підписання нових квот на експорт молочної продукції в ЄС для українських компаній. Збільшилися квоти на масло з 5 тис. тонн до 7 тис. тонн і на сухе молоко. Очікується відновлення молочного експорту в ЄС 28 жовтня, після вступу квот в силу через 15 днів, що може стримувати падіння цін на молоко-сировину в Україну”, – зазначають в АВМ.
Україна у січні-липні 2025 року експортувала до Європейського Союзу аграрну та продовольчу продукції на суму $5,73 млрд, що на $891 млн, або 13% менше проти аналогічного періоду торік, подомляється у звіті ЄС.
Водночас Україні за цей період вдалося зберегти четверте місце у переліку постачальників аграрної продукції до ЄС. Попереду – Бразилія ($9,1 млрд), Велика Британія ($7,8 млрд) та США ($6,9 млрд).
У рейтингу найбільших постачальників агропродукції до ЄС також Китай ($5,24 млрд), Котдівуар ($5,05 млрд), Туреччина ($3,68 млрд), В’єтнам ($2,81 млрд), Аргентина ($2,57 млрд), Швейцарія ($2,51 млрд).
Загалом імпорт агропродукції до ЄС у січні-липні 2025 року оцінюється $96,8 млрд (+16%).
Експорт агропродукції з ЄС за вказаний період склав $118,7 млрд (+2%). При цьому до України було поставлено на суму $2,1 млрд (+17%).
На частку поновлюваних джерел енергії (ПДЕ) в Європейському союзі в другому кварталі 2025 року припало 54% усього виробництва електроенергії, що на 1,3 відсоткового пункту вище за показник роком раніше (52,7%), ідеться в повідомленні статистичного управління ЄС.
Переважно це було зумовлено підвищенням генерації на сонячних електростанціях (СЕС), на які припало 19,9% загального обсягу виробництва.
При цьому червень став першим місяцем в історії, коли на СЕС припала основна частка генерації (22%). Далі йшли АЕС (21,6%), вітряні електростанції (15,8%), ГЕС (14,1%) і електростанції, що працюють на газі (13,8%).
Найбільш значна частка ВДЕ в загальному обсязі генерації була зафіксована в Данії (94,7%), де істотний обсяг вироблення електрики припадає на ВЕС. Далі йдуть Латвія (93,4%), Австрія (91,8%), Хорватія (89,5%) і Португалія (85,6%).
Найнижча частка ВДЕ у Словаччині (19,9%), на Мальті (21,2%) і в Чехії (22,1%).
Словаччина та низка країн ЄС, що межують з Україною, виступають за створення спеціального фонду для компенсації збитків своїх аграріїв, спричинених зростанням імпорту української сільгосппродукції. Про це заявив міністр сільського господарства Словаччини Ріхард Такач (Smer-SD) за підсумками засідання Ради ЄС з питань сільського господарства в Брюсселі, повідомляє агентство TASR.
За його словами, раніше Єврокомісія говорила про 25% збільшення квот для українських товарів, проте насправді йдеться про значно вищі показники — «для меду і цукру це підвищення становить 400–500%».
«Одна проблема — це кількість, інша — якість і безпека продукції. Європейські фермери зобов’язані дотримуватися суворих правил щодо добрив, пестицидів і норм ЄС, тоді як в Україні такі норми часто відсутні», — підкреслив Такач.
Міністр зазначив, що з цією ініціативою до Єврокомісії звернулися саме країни-сусіди України, які відчувають основний приплив продукції, тоді як держави Західної Європи часто виграють від дешевшого імпорту і не відчувають тиску.
Такач припустив, що Словаччина не зможе «домогтися стовідсоткового успіху» в переговорах, проте розраховує на компромісне рішення.
«У новому фінансовому плані ЄС і в рамках загальної аграрної політики я бачу можливість створити фонд, призначений спеціально для країн, що межують з Україною. Цей фонд повинен компенсувати втрати нашим аграріям і переробникам», — сказав він, додавши, що Словаччина буде домагатися підтримки через уряд і прем’єр-міністра.
За його словами, домовленості про це вже досягнуті з польським колегою. Питання збільшених квот для української агропродукції буде також винесено на обговорення під час майбутнього спільного засідання урядів України та Словаччини.
ЄС з 2022 року надав Україні безпрецедентний доступ до загального ринку для підтримки економіки в умовах війни. Однак низка країн Східної Європи — Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина і Болгарія — неодноразово скаржилися на зростання тиску на своїх виробників зерна, цукру та інших культур.
