Як повідомляє Еxperts.news,, міжнародна група вчених встановила, що швидкість ходьби людини та частота кроків у повсякденному житті пов’язані з ризиком передчасної смерті. Аналіз даних понад 4 тис. учасників показав, що люди, які ходили швидше, в середньому мали нижчий ризик смерті протягом наступних років спостереження.
Результати дослідження опубліковано 23 жовтня 2026 року в науковому журналі JAMA Network Open. У роботі брали участь фахівці Норвезького університету науки та технологій, Університету Париж-Сіте, Університету Лестера та інших наукових установ.
Дослідження проводилося на основі британського довгострокового проєкту Whitehall II. Вчені проаналізували дані 4067 осіб, середній вік яких на момент початку спостереження становив 69,3 року. Чоловіки становили 74,4 % учасників, жінки — 25,6 %.
У 2012–2013 роках учасники проходили тестування швидкості ходьби на дистанції 2,44 метра, а також носили на зап’ясті акселерометри, що дозволяли реєструвати повсякденну рухову активність.
У середньому пристрої фіксували дані майже протягом восьми днів. Дослідники оцінювали не тільки кількість зроблених кроків, а й частоту ходьби, виражену в кроках за хвилину.
Середня швидкість учасників під час клінічного тестування становила 1,2 метра за секунду, а медіанна частота кроків у повсякденному житті — 75,3 кроки за хвилину.
Подальше спостереження за станом здоров’я тривало в середньому 11,8 року. За цей період померли 739 осіб, або 18,2% учасників дослідження.
Збільшення швидкості ходьби на 0,1 метра за секунду пов’язане зі зниженням ризику смерті на 10%
Після врахування віку, статі, освіти, куріння, вживання алкоголю, індексу маси тіла, хронічних захворювань та інших факторів дослідники виявили стійкий зв’язок між швидкістю пересування та смертністю.
Зокрема, збільшення швидкості ходьби під час клінічного тесту на 0,1 метра за секунду відповідало зниженню відносного ризику смерті протягом періоду спостереження приблизно на 10%.
При збільшенні медіанної частоти ходьби в повсякденному житті на 10 кроків за хвилину відповідний показник був нижчим на 17%.
Ще більш виражений зв’язок спостерігався під час аналізу 95-го процентиля частоти кроків, що характеризує відносно швидкі періоди ходьби людини.
Збільшення цього показника на 10 кроків за хвилину асоціювалося зі зниженням відносного ризику смерті приблизно на 19%.
Автори зазначають, що виявлені зв’язки зберігалися навіть після додаткового врахування загальної кількості кроків за день.
Таким чином, для оцінки стану здоров’я потенційно важливо враховувати не лише обсяг фізичної активності, а й темп пересування.
При цьому виявлені відсотки відображають статистичні асоціації, а не доведений вплив прискорення ходьби на тривалість життя.
«Розумні» годинники можуть стати додатковим інструментом оцінки здоров’я
Однією з основних завдань дослідження було порівняння двох методів оцінки ходьби: короткочасного клінічного тестування та вимірювання повсякденної активності за допомогою портативних електронних пристроїв.
Вчені встановили, що обидва методи демонструють порівнянну здатність розрізняти учасників із вищим і нижчим ризиком смертності.
Однак при включенні до статистичних моделей усіх відомих факторів ризику лише клінічне вимірювання швидкості ходьби забезпечувало статистично значуще додаткове поліпшення прогнозування смертності.
Дослідники вважають, що дані «розумних» годинників та інших носимих пристроїв можуть доповнювати традиційні медичні обстеження, оскільки дозволяють спостерігати за руховою активністю людини в звичайних умовах протягом кількох днів.
На відміну від короткого тесту в медичному закладі, акселерометри реєструють особливості повсякденної поведінки та можуть використовуватися для вивчення змін фізичної активності.
Водночас автори підкреслюють, що клінічна швидкість ходьби та частота кроків, виміряні носимими пристроями, не є взаємозамінними показниками.
Автори роботи відзначають низку обмежень дослідження. Зокрема, учасники були в середньому здоровішими за початкову групу спостереження, а чоловіки становили майже три чверті вибірки.
Крім того, дослідження мало спостережний характер і не передбачало експерименту, під час якого учасників спеціально навчали ходити швидше.
Тому отримані результати не дають підстав стверджувати, що просте збільшення швидкості ходьби безпосередньо знижує смертність на 10–19%.
Вища швидкість пересування може свідчити про кращий загальний стан здоров’я, фізичну підготовку та функціональні можливості організму.
Водночас дослідники вважають, що оцінка темпу ходьби може стати корисним додатковим інструментом вивчення здоров’я людей похилого віку.
Для подальшого впровадження такого підходу необхідні нові дослідження, зокрема за участю більш різноманітних груп населення та з незалежною перевіркою прогностичних моделей.
Дослідження під назвою Clinical Walking Speed, Free-Living Walking Cadence, and All-Cause Mortality опубліковано в JAMA Network Open 23 жовтня 2026 року. Головним автором роботи виступив Раян Хаддадж (Rayane Haddadj) з Норвезького університету науки та технологій. Дослідження проводилося за підтримки європейських наукових програм, зокрема Horizon Europe.
Джерело: JAMA Network Open, оригінальне дослідження від 23 жовтня 2026 року. DOI: 10.1001/jamanetworkopen.2026.40122.
Люди, які відчувають самотність або перебувають у соціальній ізоляції, мають у середньому вищий біологічний вік порівняно з однолітками. Поєднання цих двох чинників пов’язане з найбільш вираженими ознаками прискореного старіння та підвищеним ризиком передчасної смерті, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Такого висновку дійшла міжнародна група вчених на чолі з дослідниками китайського Центрально-Південного університету (Central South University), яка проаналізувала дані 309 746 жителів Великої Британії. Результати роботи Social Isolation, Loneliness, and Biological Aging Acceleration опубліковано в науковому журналі Health Psychology. Докладний огляд дослідження 4 листопада представило видання PsyPost.
Для аналізу використовувалися дані британської біомедичної бази UK Biobank. Середній вік учасників становив 56,4 року, 54% із них були жінками. Спостереження за станом здоров’я та смертністю тривало в середньому 14,4 року, а інформацію про виживаність збирали до липня 2023 року.
Біологічний вік визначали за методикою PhenoAge, яка оцінює фізіологічний стан організму на підставі біомаркерів крові, зокрема показників запалення та функціонування внутрішніх органів.
Після врахування соціально-економічних чинників, способу життя та наявних захворювань дослідники встановили, що в людей із найбільш вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був у середньому на 0,33 року, або приблизно чотири місяці, вищим за очікуваний. У тих, хто відчував сильну самотність, різниця становила 0,24 року, або близько трьох місяців.
Найбільші відхилення спостерігалися серед учасників, які одночасно відчували соціальну ізоляцію та емоційну самотність. Водночас зазначені показники не означають скорочення тривалості життя на відповідну кількість місяців.
Учені розмежовували соціальну ізоляцію, яку оцінювали за кількістю контактів і участю в суспільному житті, та самотність як суб’єктивне відчуття нестачі емоційної близькості.
Зокрема, проживання на самоті було пов’язане зі збільшенням розрахункового біологічного віку на 0,27 року, відсутність людини, якій можна довіритися, – на 0,22 року, а відсутність регулярної участі в громадських заходах – на 0,17 року. Це свідчить про важливість не лише кількості, а й якості соціальних зв’язків.
Дослідження також виявило зв’язок соціальної ізоляції з ризиком смертності. Збільшення її показника на один бал за трибальною шкалою відповідало підвищенню відносного ризику смерті від будь-яких причин на 13,9%. Для самотності відповідний показник становив 8,9% за збільшення оцінки на один бал за окремою двобальною шкалою.
Крім того, обидва чинники статистично пов’язані з ризиком смерті від ішемічної хвороби серця та онкологічних захворювань. Прискорене біологічне старіння пояснювало лише невелику частину зв’язку соціальної ізоляції та самотності зі смертністю – відповідно 5,2% і 7,2%.
Окремо дослідники проаналізували генетичні чинники. У людей із високою генетичною схильністю до прискореного старіння та вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був приблизно на 1,7 року вищим, ніж у групі з низькими показниками обох ризиків. За поєднання генетичного ризику із самотністю різниця сягала 1,85 року.
Зв’язок самотності з прискореним старінням був сильнішим серед чоловіків, людей молодших за 60 років, учасників із низькими доходами та порушеннями сну.
Автори наголошують, що результати не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку. Біологічний вік вимірювали лише один раз, а погіршення здоров’я саме по собі може посилювати соціальну ізоляцію.
Водночас дослідження підтверджує необхідність приділяти увагу емоційній підтримці, довірливим відносинам і соціальному благополуччю поряд із фізичною активністю та харчуванням як чинникам, пов’язаним зі здоровим старінням.
Повітряні тривоги, життя між домом і укриттям, дистанційна робота та постійний потік новин змінили повсякденне життя українських родин — гаджет став звичним способом заспокоїти дитину. Фахівці попереджають: регулярне використання екранів може негативно впливати на розвиток дітей до двох років.
Це підтверджує й масштабне міжнародне дослідження, результати якого оприлюднили британські науковці з чотирьох університетів — Лідса, Лідс-Трініті, Лафборо та Астона.
Дослідники дійшли висновку, що регулярне використання смартфонів, планшетів чи інших пристроїв з екранами дітьми до двох років, пов’язане з потенційними довгостроковими ризиками для здоров’я. Тому рекомендували повністю уникати ситуацій, коли немовлятам навмисно вмикають гаджети, за принципом хай дитина бавиться, аби нікому не заважала.
За останні роки екрани стали звичною частиною дитинства. Поки батьки працюють, вирішують побутові питання або стежать за повідомленнями про безпекову ситуацію, малюки нерідко проводять час за переглядом мультфільмів чи дитячих відео. Сьогодні гаджети часто використовуються як швидкий спосіб відволікти або заспокоїти дитину.
Науковці попереджають, що гаджети відбирають можливість живого контакту з батьками, обмежують фізичну активність дитини та навіть впливають на розвиток мовлення. Згідно з дослідженням, серед основних ризиків також згадуються проблеми зі сном, надмірна стимуляція нервової системи, потенційний вплив на здоров’я очей та підвищення ризику дитячого ожиріння.
Координатор НДІ нейророзвитку, неврології та реабілітації, лікар епілептолог Денис Бойчук пояснив причину особливої уваги до перших двох років життя:
«Це один із найінтенсивніших періодів розвитку головного мозку. Саме в цей час формуються величезна кількість нейронних зв’язків, які відповідають за мовлення, пам’ять, емоційну регуляцію, увагу та соціальні навички. Для правильного розвитку дитині потрібні живе спілкування з дорослими та дітьми, наслідувати дії, адекватна фізична активність, дослідження навколишнього середовища та емоційний контакт та отримання відповіді від середовища. Надмірна стимуляція мозку це теж ризик. Яскраві зображення, швидка зміна кадрів і постійний потік інформації можуть ускладнювати природні процеси концентрації уваги та погіршувати сон».
Дослідження проводили британці, а особливо гостро проблема проявляється в українських сім’ях. В умовах частих обстрілів для багатьох батьків телефон стає способом зайняти дитину під час тривалого перебування в укритті чи під час дороги до більш безпечного місця.
Дедалі частіше цифрові пристрої стають інструментом для заспокоєння дітей. Немовлята починають комфортніше почуватися шукати не в контакті з батьками, а під час зазирання у смартфон чи планшет. На думку авторів дослідження, це може впливати на формування емоційної прив’язаності та поведінки дитини в майбутньому.
Проблема ховається ще й в тому, що батьки самі часто не мають чітких рекомендацій щодо користування гаджетами. У результаті постійна присутність екранів починає сприйматися як норма. Так поводяться батьки, а діти переймають ці звички з раннього віку.
Новини з фронту, робочі чати, повідомлення від рідних, сигнали тривоги. Багато батьків несвідомо проводять значну частину часу в телефоні навіть поруч із дітьми. Малюки швидко засвоюють таку модель поведінки та починають сприймати гаджет як головний центр уваги в родині.
Фахівці радять не намагатися повністю відмовитися від технологій, а встановити здорові правила користування ними. Для дітей до двох років пріоритетом мають залишатися живе спілкування, рухливі ігри, прогулянки, читання книжок та взаємодія з навколишнім світом. Навіть автори дослідження визнають, що уникнути пасивного контакту з екранами в сучасному світі майже неможливо, однак наголошують: додатковий навмисний екранний час не приносить користі і лише збільшує потенційні ризики для розвитку дитини.
В умовах війни й постійного стресу українським батькам доводиться шукати баланс між реальністю та потребами дитини. Але саме зараз, коли гаджети стали невід’ємною частиною життя, особливо важливо пам’ятати: найкращим середовищем для розвитку малюка залишаються не смартфони та планшети, а спілкування, турбота і присутність близьких людей. Висновок британських науковців є простим: перші два роки життя мають вирішальне значення для розвитку мозку, і жоден екран не здатен замінити дитині живу взаємодію з батьками.
Нагадаємо, що в Україні працює спільний україно-американський проєкт НДІ Нейророзвитку, неврології та реабілітації. Один із основних напрямків — дослідження впливу війни на здоров’я населення та нейротравми. Діагностика та супровід дітей і дорослих, надання батькам науково обґрунтованих рекомендацій. Проводяться обстеження мозку за допомогою електроенцефалографа. Умови для ветеранів на сайті veterano.info.
Instagram: @nnrrieu, @neuro.hub.eu
Facebook: НДІ Нейророзвитку, неврології та реабілітації
LinkedIn: nnrieu
https://veterano.info/smartfon-zamist-dytynstva-chy-spravdi-gadzhety-shkodyat-rozvytku
Як повідомляє Experts Club, американські науковці виявили зв’язок між частим денним сном і підвищеним ризиком розвитку деменції у людей віком від 65 років. Згідно з дослідженням Школи громадського здоров’я Блумберга Університету Джонса Гопкінса (Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health), люди, які спали вдень майже щодня, мали на 48% вищий відносний ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто практично не практикував денний сон.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі The Journals of Gerontology: Series A. Остаточна редакція статті вийшла 5 жовтня 2026 року, а 13 жовтня університет оприлюднив окреме повідомлення про результати роботи.
У дослідженні взяли участь 995 американців віком від 65 років, які отримували медичне страхування за програмою Medicare. На початку спостереження у 2013 році жоден з учасників не мав ознак імовірної або можливої деменції за використаною дослідниками класифікацією.
Науковці спостерігали за учасниками протягом періоду до десяти років, використовуючи дані загальнонаціонального дослідження старіння National Health and Aging Trends Study (NHATS). Вони аналізували не лише тривалість нічного сну, а й частоту денного відпочинку, його тривалість та обставини засинання.
Особливу увагу дослідники приділили різниці між запланованим денним сном і випадками, коли людина засинає мимоволі, наприклад під час перегляду телевізора, читання або відпочинку в кріслі.
За результатами статистичного аналізу, частий денний сон асоціювався з підвищенням відносного ризику деменції на 48%, а незаплановане засинання – на 39%.
При цьому науковці враховували вік, стать, освіту, наявність хронічних захворювань, індекс маси тіла, симптоми депресії та тривожності, а також характеристики нічного сну й ризик обструктивного апное.
Зв’язок залишався помітним навіть після внесення цих поправок, що свідчить про потенційну самостійну роль особливостей денного сну як індикатора ризику когнітивних порушень.
Дослідники також встановили, що денний сон тривалістю до 30 хвилин асоціювався з підвищенням відносного ризику деменції на 40%. Водночас для сну тривалістю понад 30 хвилин статистичний зв’язок послаблювався після врахування характеристик нічного відпочинку.
Разом із тим нерегулярний або свідомо запланований денний сон не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику після врахування всіх основних факторів.
Загалом протягом спостереження у 417 учасників, або 41,9% вибірки, було виявлено ознаки можливої чи ймовірної деменції. Серед людей, які не спали вдень, такий результат зафіксували у 37,8%, а серед тих, хто регулярно відпочивав удень, – у 51,1%. Водночас тривалість спостереження за окремими групами відрізнялася, тому ці частки не слід сприймати як прямий прогноз індивідуального ризику.
Крім деменції, науковці виявили зв’язок частого денного сну з подальшим погіршенням пам’яті та окремих виконавчих функцій мозку, зокрема здатності планувати й контролювати складні дії.
Однак дослідники наголошують, що отримані результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку між денним сном і деменцією.
«Частіший денний сон може бути ознакою змін у мозку, а не причиною змін, що призводять до деменції», – зазначив старший автор дослідження, професор кафедри психічного здоров’я Університету Джонса Гопкінса Адам Спіра.
За поясненням науковців, нейродегенеративні процеси можуть розпочинатися задовго до появи клінічних симптомів деменції. Одними з перших можуть змінюватися ділянки мозку, які регулюють неспання та сон. Через це людина може частіше засинати вдень ще до встановлення діагнозу.
Для перевірки цієї гіпотези дослідники провели додатковий аналіз, виключивши випадки деменції, виявлені протягом перших п’яти років спостереження. Зв’язок між частим денним сном і подальшим розвитком деменції зберігся. Для незапланованого засинання напрямок зв’язку також залишався подібним, однак статистична невизначеність результату зросла.
Перший автор дослідження Кенін Цзян зазначив, що спостереження за змінами денного сну може стати відносно простим способом раннього виявлення людей із підвищеним ризиком деменції.
Науковці вважають, що лікарям доцільно звертати увагу не тільки на скарги пацієнтів щодо нічного сну, а й на збільшення частоти денного засинання, особливо якщо такі зміни виникають без очевидної причини.
Водночас автори застерігають від поспішних практичних висновків. Дослідження мало спостережний характер: науковці не змінювали режим сну учасників і не перевіряли, чи може відмова від денного відпочинку запобігти деменції.
Крім того, інформацію про денний сон збирали переважно зі слів самих учасників, а ознаки деменції визначали за валідованим алгоритмом, а не за результатами клінічного діагностування кожного випадку.
Отже, результати не означають, що короткий денний сон сам собою шкодить мозку або що його необхідно уникати. Натомість нова чи дедалі частіша мимовільна сонливість у літньому віці може бути приводом обговорити стан здоров’я, якість нічного сну та можливі когнітивні зміни з лікарем.
Для остаточного встановлення причинного зв’язку потрібні додаткові довгострокові дослідження з об’єктивним вимірюванням сну за допомогою спеціальних пристроїв.
Університет Джонса Гопкінса, заснований у 1876 році в американському Балтиморі, є одним із провідних дослідницьких університетів США. Його Школа громадського здоров’я Блумберга (Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health), заснована у 1916 році, спеціалізується на епідеміології, профілактиці захворювань, психічному здоров’ї, старінні населення та дослідженні факторів ризику хронічних хвороб. Дослідження денного сну та деменції проведено за часткової фінансової підтримки Національного інституту старіння США (National Institute on Aging).
Джерела: Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health, повідомлення від 13 жовтня 2026 року; оригінальне наукове дослідження в The Journals of Gerontology: Series A, DOI: 10.1093/gerona/glag208.
Люди, які регулярно вживають більше кави, можуть мати меншу частку загального та вісцерального жиру й водночас більшу м’язову масу, свідчать результати нового фінського дослідження. У чоловіків більш високе споживання кави також виявилося пов’язаним з особливостями рівня тестостерону та більш сприятливими показниками обміну глюкози й інсуліну.
Дослідження було опубліковано в науковому журналі European Journal of Nutrition. Вчені використали дані масштабного проєкту Northern Finland Birth Cohort 1966, учасники якого спостерігаються від народження. До аналізу увійшли 2 264 людини віком 46 років.
Учасників розділили залежно від звичного споживання кави. 70 осіб практично не вживали каву, 296 випивали одну-дві чашки на день, 822 — три-чотири чашки, ще 1 076 учасників — п’ять і більше чашок щодня.
Дослідники виявили цікаву закономірність: індекс маси тіла в різних групах суттєво не відрізнявся, однак склад тіла був різним.
В учасників, які вживали більше кави, в середньому спостерігалися менший відсоток жиру в організмі, менша загальна жирова маса та площа вісцерального жиру. Водночас у них була вищою маса скелетної мускулатури. Відмінності у складі тіла спостерігалися як у чоловіків, так і у жінок.
«Це дослідження цікаве насамперед тим, що показує обмеженість звичного показника BMI. Дві людини можуть мати практично однаковий індекс маси тіла, але зовсім різне співвідношення жирової та м’язової тканини. У фінській вибірці саме склад тіла, а не BMI, виявився пов’язаним із рівнем споживання кави», — зазначає доктор біологічних наук, керівник напряму аналітичного центру Experts Club Святослав Морозов-Леонов.
Окремо вчені вивчили гормональні показники. У чоловіків кожна додаткова чашка кави на день статистично асоціювалася зі збільшенням загального тестостерону приблизно на 0,29 нмоль/л, а біодоступного тестостерону — приблизно на 0,08 нмоль/л. Також підвищувався рівень глобуліну, що зв’язує статеві гормони, — SHBG. Ці асоціації зберігалися після статистичного коригування на BMI, освіту, куріння, фізичну активність і вживання алкоголю.
Однак гормональні результати виявилися значно складнішими, ніж може здатися з формулювання «кава підвищує тестостерон».
Одночасно з вищим загальним і біодоступним тестостероном у чоловіків більше споживання кави було пов’язане з нижчим вільним тестостероном і зниженням індексу вільних андрогенів. У жінок статистично значущого зв’язку між кількістю кави та загальним або біодоступним тестостероном дослідники не виявили. При цьому в них також спостерігалися вищий SHBG і нижчі показники вільних андрогенів.
«Тому робити з дослідження висновок, що п’ять чашок кави на день підвищують тестостерон у чоловіків, було б неправильно. Гормональна картина значно складніша: загальний тестостерон збільшувався, але вільний тестостерон одночасно знижувався. Автори самі говорять про специфічний гормональний профіль, а не про доведену стимулюючу дію кави», — підкреслив Морозов-Леонов.
Ще один цікавий результат пов’язаний із метаболізмом. У чоловіків із вищим споживанням кави дослідники виявили більш сприятливий профіль показників глюкози та інсуліну. У представників обох статей споживання кави також обернено корелювало з концентрацією в крові амінокислот із розгалуженим ланцюгом — BCAA.
Підвищені концентрації BCAA у низці попередніх досліджень пов’язувалися з інсулінорезистентністю та підвищеним ризиком метаболічних порушень. Автори фінської роботи вважають, що виявлені зміни можуть допомогти краще зрозуміти спостережуваний в інших дослідженнях зв’язок вживання кави з метаболічним здоров’ям.
При цьому вчені спеціально попереджають, що результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку.
Дослідження було поперечним: споживання кави, склад тіла, гормони та метаболічні показники оцінювалися фактично в один період часу. Тому неможливо визначити, чи саме кава призвела до виявлених відмінностей, чи люди з певним способом життя та метаболічним профілем просто частіше вживали каву.
Крім того, кількість кави учасники повідомляли самостійно, а група людей, які взагалі її не вживали, була невеликою — лише 70 осіб із 2 264. Фінська популяція також є відносно однорідною, тому результати не можна автоматично переносити на населення інших країн.
«Це хороший приклад того, як слід читати дослідження про харчування. Зв’язок між продуктом і певним показником здоров’я ще не означає, що продукт є причиною цього ефекту. Для практичних рекомендацій потрібні проспективні дослідження і, головне, рандомізовані контрольовані випробування», — вважає представник Experts Club Морозов-Леонов.
Автори роботи також не рекомендують на підставі отриманих результатів збільшувати споживання кави. Вони вказують на необхідність подальших досліджень, включаючи інтервенційні дослідження на людях, які дозволять встановити, чи існує причинний зв’язок і які саме біологічно активні компоненти кави можуть бути відповідальними за виявлені асоціації.
У каві міститься понад тисяча різних сполук, тому потенційний механізм дії поки залишається невизначеним. Дослідники розглядають гормональні та метаболічні зміни як один із можливих напрямів подальшого вивчення впливу кави на здоров’я.
«Найцікавіший результат роботи полягає не в твердженні “чим більше кави, тим краще”. Дослідження показує значно складніший взаємозв’язок між звичним раціоном, складом тіла, гормонами та метаболізмом. Саме перевірка цих механізмів у тривалих і контрольованих дослідженнях має стати наступним етапом», — резюмував Святослав Морозов-Леонов.
Дослідження Associations of habitual coffee intake with testosterone and cardiometabolic markers: the Northern Finland Birth Cohort 1966 study. До аналізу увійшли 2 264 учасники Northern Finland Birth Cohort 1966. Автори заявили про відсутність конфлікту інтересів.
Як повідомляє Experts Club,, щоденне вживання невеликої кількості концентрованої томатної пасти протягом трьох місяців може позитивно впливати на окремі показники пам’яті та уваги у здорових людей середнього віку, свідчать результати клінічного дослідження іспанських учених.
Як повідомляє New York Post, учасники експерименту щодня споживали близько 35 грамів концентрованої томатної пасти – приблизно дві столові ложки. Дослідження було опубліковане в науковому журналі Antioxidants.
У рандомізованому перехресному дослідженні взяли участь 47 здорових дорослих віком 40-55 років, 42 з яких завершили експеримент. Учасники проходили два тримісячні періоди: під час одного вони щодня вживали концентровану томатну пасту з розрахунку 0,5 г на кілограм маси тіла, під час іншого дотримувалися раціону з обмеженим вмістом лікопіну. Між періодами була місячна перерва.
За результатами нейропсихологічних тестів, після періоду споживання томатної пасти у випробовуваних покращилися показники вибіркової уваги. Показник концентрації зріс у середньому на 7,2 бала, швидкості обробки інформації – на 8,3 бала. Також було зафіксовано покращення асоціативної пам’яті, зокрема здатності співвідносити обличчя та імена.
Дослідники також зафіксували тенденцію до підвищення рівня нейротрофічного фактора мозку BDNF – білка, який бере участь у підтримці нейронів, нейропластичності та процесах пам’яті. Водночас це зростання було на межі статистичної значущості.
Функціональна МРТ у частини учасників показала зміни у зв’язках між нейронними мережами, пов’язаними з увагою та когнітивними функціями. Автори дослідження припускають, що споживання томатів може сприяти функціональній перебудові мозкових мереж.
Одним із можливих чинників такого ефекту вчені називають лікопін – каротиноїдний антиоксидант, яким багаті томати та продукти їх переробки. Лікопін здатний долати гематоенцефалічний бар’єр і має антиоксидантні та протизапальні властивості. Водночас дослідники наголошують, що томати містять багато інших біологічно активних речовин, тому встановити, що виявлений ефект пов’язаний виключно з лікопіном, наразі неможливо.
Автори також застерігають від надмірного трактування результатів. Дослідження було невеликим, тривало лише кілька місяців і проводилося серед здорових людей середнього віку. Воно не доводить, що томатна паста запобігає деменції або може використовуватися для лікування когнітивних порушень.
Первинне дослідження: PubMed – Tomato Intake Improves Cognitive Performance and Modulates Functional Brain Networks in Healthy Adults.
