Зростання цін на житло та оренду в Європі все більше обмежує доступ людей до адекватного житла та підвищує ризик бездомності, йдеться у щорічній доповіді Агентства ЄС з основних прав (FRA) Fundamental Rights Report: Challenges and Achievements in 2025.
За даними FRA, у 2015–2024 роках ціни на будинки в ЄС зросли в середньому на 53%, а орендна плата — майже на 17%. Агентство вказує, що житлова криза стає не тільки економічною, а й правозахисною проблемою, оскільки право на адекватне житло стає все менш доступним для вразливих груп населення.
«Зростаючі витрати зачіпають багатьох людей і сім’ї, оскільки все більше людей не можуть дозволити собі житло і ризикують стати бездомними», — заявила директор FRA Сірпа Раутіо.
За оцінкою Європейської федерації національних організацій, що працюють з бездомними (FEANTSA), на яку посилається FRA, у 2025 році в ЄС було майже 1,3 млн бездомних. Особливо вразливими агентство називає молодих людей, орендарів на приватному ринку, сім’ї з низькими доходами, мігрантів, біженців та людей, які вже перебувають на межі соціальної ізольованості.
FRA зазначає, що понад дві третини жителів ЄС володіють власним житлом, однак серед людей з доходами нижче порогу ризику бідності власниками є менше половини. Це посилює нерівність: зростання цін на житло збільшує капітал власників нерухомості, але погіршує становище орендарів та людей без доступу до іпотеки.
Доповідь охоплює всі 27 країн ЄС, а також три країни-кандидати або потенційно пов’язані з процесом європейської інтеграції — Сербію, Албанію та Північну Македонію.
Житлова криза стає для Європи одним із ключових соціальних викликів. Зростання цін на житло вже впливає не тільки на ринок нерухомості, а й на демографію, мобільність робочої сили, соціальну стабільність та довіру до державних інститутів.
Як повідомляє Сербський Економіст, на ринку нерухомості сусідньої Болгарії проявився незвичайний ціновий парадокс: у Варні та Пловдиві готове житло різко дорожчає, тоді як ціни на новобудови знизилися.
За даними Національного статистичного інституту Болгарії, у IV кварталі 2025 року ціни на житло в країні зросли на 12,6% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. При цьому порівняно з III кварталом зростання майже зупинилося і склало всього 0,3%.
Головний дисбаланс помітний між новобудовами та вторинним ринком. По країні старе житло подорожчало на 15% у річному вимірі, а новобудови — на 9%.
У Варні розрив виявився особливо сильним: загальний індекс цін зріс на 15,1%, але новобудови подешевшали на 1%, тоді як вторинне житло подорожчало на 23,4%. У Пловдиві загальне зростання склало 8,6%, новобудови подешевшали на 0,8%, а вторинний фонд зріс на 16,8%.
Причина парадоксу — дефіцит готових до заселення квартир. Покупці, яким потрібне житло відразу, активніше виходять на вторинний ринок. На тлі обмеженої пропозиції це розганяє ціни на готові квартири. Новобудови, навпаки, стикаються з більш обережним попитом, очікуванням термінів завершення будівництва та ризиками щодо проектів.
Схожий, але менш різкий розрив помітний і в інших містах. У Софії вторинне житло подорожчало на 14%, новобудови — на 11,3%. У Бургасі вторинний фонд зріс на 17,6%, новобудови — на 7,3%. У Старій Загорі вторинне житло додало 23,3%, новобудови — 10,5%.
Для інвесторів і покупців це важливий сигнал: болгарський ринок не падає, але стає більш вибірковим. Покупці готові переплачувати за готову квартиру в хорошій локації, але вже обережніше ставляться до об’єктів, що будуються.
Для ринку це означає перехід від ажіотажного зростання до більш спокійної фази.
https://t.me/relocationrs/3023
Як повідомляє Сербський Економіст, у Чорногорії швидко зростає житловий фонд, але не населення. За даними UNECE, за переписом 2023 року в країні налічувалося 392,9 тис. житлових об’єктів — на 78,2 тис. більше, ніж у 2011 році.
За 12 років кількість квартир і будинків зросла приблизно на 26%, тоді як населення не змінилося і становить близько 624 тис. осіб.
У результаті на 1 тис. жителів Чорногорії припадає вже 627 квартир і будинків. Це приблизно на 21% вище середнього рівня ЄС.
Головна проблема — лише 54% житла використовується для постійного проживання. Близько 46% об’єктів стоять порожні, використовуються сезонно, як житло для відпочинку або під туристичну оренду.
На узбережжі це пов’язано з туризмом, іноземними покупцями та короткостроковою орендою. На півночі країни причина інша — відтік населення та депопуляція.
Показовий приклад — Жабляк: там кількість житла зросла більш ніж на 30%, хоча населення скоротилося приблизно на 18%.
Для Чорногорії це стає структурною проблемою. Нерухомість і туризм дають швидкі доходи, але не вирішують питання доступного житла для місцевих жителів. У Будві, Которі, Тіваті та Барі житла формально багато, але жити там постійно стає все дорожче.
Головний висновок: Чорногорія стикається з парадоксом туристичної економіки — квартир і будинків стає більше, а доступного житла для постійних мешканців може ставати менше.
Як повідомляє аналітичний центр Experts Club, Київ посів 36-те місце серед 37 європейських міст у рейтингу вартості житла Global Property Guide, свідчать дані оновленої таблиці Square Meter Prices in European Cities за квітень 2026 року, опублікованої на сайті дослідження.
Середня вартість житла в столиці України оцінюється в 1,970 тис. євро за кв. м. За рік показник зріс на 2,6%, а за два роки — на 0,9%.
У рейтингу Київ виявився одним із найдоступніших ринків Європи. Нижче за українську столицю в таблиці знаходиться лише Кишинів, де середня ціна квартир становить 1,720 тис. євро за кв. м. При цьому Київ дешевший не тільки за західноєвропейські столиці, а й за більшість міст Центральної та Південно-Східної Європи.
Для порівняння, у Белграді середня ціна нових об’єктів становить 3,333 тис. євро за кв. м, у Подгориці — 2,141 тис. євро, у Бухаресті — 2,250 тис. євро, у Софії — 2,300 тис. євро, в Афінах — 2,500 тис. євро, у Будапешті — 3,061 тис. євро, у Загребі — 3,781 тис. євро
Низьке місце Києва в європейській таблиці відображає вплив війни на ринок нерухомості, інвестиційні ризики, обмежений зовнішній попит та обережність покупців. На відміну від багатьох європейських столиць, де ціни підтримуються іпотекою, міграцією та стабільним інвестиційним попитом, український ринок залишається залежним від безпеки, макроекономіки та відновлення ділової активності.
При цьому позитивна річна динаміка показує, що ринок Києва не перебуває у стані глибокого падіння. Зростання на 2,6% за рік вказує на наявність внутрішнього попиту, особливо в сегментах готового житла, якісних об’єктів та локацій з розвиненою інфраструктурою.
Київ залишається найбільшим ринком нерухомості України та головним центром ділової активності країни. На нього припадає значна частина попиту на житло, офіси, торговельну нерухомість та об’єкти оренди. Після завершення активної фази війни саме столиця може стати одним із ключових центрів відновлення інвестиційної активності.
Поки що Київ залишається одним із найдоступніших великих міст Європи за вартістю житла в євро. Для потенційних інвесторів це може означати низький поріг входу, але водночас і високий рівень країнового, військового та регуляторного ризику.
Дослідження Global Property Guide доступне за посиланням: https://www.globalpropertyguide.com/europe/square-meter-prices
Вартість оренди житла в Іспанії у травні 2026 року побила історичний рекорд і сягнула в середньому 15,1 євро за кв. м на місяць, як свідчать дані Idealista.За місяць оренда подорожчала на 0,6%, а в річному вираженні — на 4%. Попередній високий рівень було зафіксовано на початку 2026 року, коли середня ставка трималася на рівні близько 15 євро за кв. м. Таким чином, іспанський ринок оренди продовжує зростати, незважаючи на спроби влади стримати тиск на житло.
Зростання цін пов’язане зі стійким перевищенням попиту над пропозицією, особливо у великих містах, туристичних регіонах та районах з високою концентрацією робочих місць. На ринок також впливають дефіцит доступного орендного житла, перехід частини квартир у короткострокову оренду, зростання міграційного та студентського попиту, а також обережність власників після посилення регулювання.
У квітні 2026 року середня вартість оренди в Іспанії становила 15 євро за кв. м, що було на 5,2% вище рівня квітня 2025 року. У травні показник зріс до 15,1 євро за кв. м, однак річний темп зростання сповільнився до 4%.
Найдорожчими ринками залишаються великі економічні та туристичні центри. У Мадриді в квітні середня ставка оренди досягала 23,3 євро за кв. м на місяць, що на 8,6% вище показника роком раніше. Це один з найвищих рівнів серед найбільших ринків країни.
У провінційному розрізі навесні 2026 року оренда зростала майже по всій Іспанії. Ціни підвищилися в 49 з 50 провінцій, а єдиним винятком була Барселона, де фіксувалося зниження на 8,5%. Найбільше зростання було зафіксовано в Льєйді, Толедо, Гвадалахарі та Сеговії.
Високі орендні ставки посилюють соціальний і політичний тиск навколо житлового ринку. Іспанська влада в останні роки обговорює обмеження короткострокової оренди, розширення доступного житла, регулювання орендних ставок у напружених зонах та стимули для власників, готових здавати квартири за помірними цінами.
Для іноземних покупців та інвесторів зростання орендної плати означає збереження інтересу до іспанської нерухомості як дохідного активу, однак водночас підвищує регуляторні ризики. У регіонах з дефіцитом житла влада може посилювати правила для туристичних квартир та вводити додаткові обмеження для короткострокової оренди.
Іспанія залишається одним із найбільших ринків нерухомості Південної Європи. Попит на оренду підтримують великі міста, міжнародна міграція, туризм, студентський сектор і ринок віддаленої зайнятості. Найбільш напружена ситуація зберігається в Мадриді, Барселоні, на Балеарських островах, Канарських островах, у Малазі, Валенсії та інших популярних містах і прибережних регіонах.
За даними Національного інституту статистики Португалії (INE), у 2025 році іноземні покупці придбали в Португалії 41 086 будинків і квартир, що на 6,6% більше, ніж роком раніше.
Найбільшою групою іноземних покупців стали громадяни Бразилії. У 2025 році вони купили 9,808 тис. об’єктів нерухомості, що на 27,5% більше, ніж у 2024 році. На другому місці опинилися громадяни Анголи з 4,145 тис. покупок, їхній показник зріс на 2,2%. Третю позицію посіли французи, які придбали 3,765 тис. об’єктів, що на 6,2% менше, ніж роком раніше.
За даними INE, іноземні покупці з податковим резидентством у Португалії здійснили 34,834 тис. угод, що на 11,4% більше, ніж у 2024 році. Водночас покупки нерезидентів знизилися: іноземці без податкового резидентства в Португалії придбали 8,471 тис. об’єктів, що на 13,3% менше, ніж роком раніше. Це стало третім поспіль роком зниження активності нерезидентів.
Такий розрив свідчить про зміну структури іноземного попиту. Португальський ринок нерухомості все більше спирається не на класичних зовнішніх інвесторів, а на іноземців, які вже проживають у країні. Це можуть бути трудові мігранти, релоканти, сім’ї з довгостроковим дозволом на проживання та представники діаспор, насамперед бразильської та ангольської.
Іноземці, як і раніше, купують дорожчі об’єкти, ніж місцеві жителі. За даними INE, середня вартість нерухомості, придбаної покупцями з податковим резидентством у Португалії, становила 234 120 євро. Покупці з країн ЄС платили в середньому 335 640 євро, а покупці з країн поза межами ЄС — 470 277 євро за об’єкт. Британці та американці купували особливо дорогу нерухомість: середня ціна угоди становила відповідно 512 585 євро та 479 403 євро.
Географічно попит нерезидентів залишається сконцентрованим у найпривабливіших регіонах. У 2025 році на Алгарве припало 29,7% угод нерезидентів, на Північний регіон — 20%, на Центральний регіон — 14,9%, на Великий Лісабон — 12,5%. За вартістю угод домінування Алгарве ще помітніше: регіон забезпечив 42,4% загального обсягу інвестицій нерезидентів у житло.
В INE також відзначили високу динаміку покупців з України, Кабо-Верде та Венесуели: кількість угод громадян цих країн зросла більш ніж на 25% у 2025 році. Однак точна кількість об’єктів, придбаних українцями, у короткій публікації INE та переказах португальських ЗМІ не розкривається.
Для українців Португалія залишається привабливим напрямком завдяки безпеці, доступу до ЄС, ринку праці, діаспорним зв’язкам та можливості довгострокового проживання. При цьому після закриття нерухомості як підстави для Golden Visa інвестиційний попит став менш пов’язаним з отриманням посвідки на проживання і більше залежить від реальної релокації, рівня доходів та довгострокових планів проживання.
Таким чином, ринок житла Португалії зберігає високий іноземний попит, але його структура змінюється. Бразильці зміцнили лідерство завдяки мовній та міграційній близькості, ангольці залишаються важливою групою покупців, а французи, британці та американці продовжують відігравати велику роль у дорожчих сегментах. Українці поки що не входять до числа найбільших покупців, але демонструють один із найпомітніших темпів зростання.
