Аналіз ринку нерухомості Болгарії, проведений порталом Open4business, показав, що зростання цін на житло в Болгарії сповільнилося, але попит з боку іноземців залишається помітним.
Темпи зростання цін на житло в Болгарії почали сповільнюватися після дуже сильного підйому протягом 2025 року, хоча сам ринок поки що залишається у фазі зростання. За даними Національного статистичного інституту Болгарії (NSI), у першому кварталі 2025 року ціни на житло зросли на 15,1% у річному вираженні, у другому — на 15,5%, а в третьому кварталі — на 15,4%, що вказує на збереження високого, але вже не прискорюваного темпу подорожчання.
Додатковим фактором зростання у 2025 році були очікування переходу Болгарії на євро з 1 січня 2026 року. Болгарські ЗМІ та учасники ринку ще наприкінці 2025 року прямо вказували, що частина покупців прискорювала рішення саме в очікуванні зміни валюти, а це стимулювало активність на ринку житла.
Іноземці продовжують відігравати помітну роль на болгарському ринку нерухомості, особливо в курортних і прибережних локаціях. При цьому важливо враховувати, що повної офіційної державної статистики Болгарії щодо покупців житла за громадянством за 2025–2026 роки у відкритому доступі немає. Найчастіше цитована свіжа структура іноземного попиту базується на даних Болгарської асоціації нерухомості та ринкових оглядах. За цими оцінками, у 2024-2025 роках до числа найбільш активних іноземних покупців входили громадяни Великої Британії, Німеччини, Греції, Ізраїлю, Румунії, Туреччини, Італії, Росії, України та Польщі.
Українці, за цими ж ринковими даними, входять до топ-10 іноземних покупців житла в Болгарії. Їхній попит пояснюється одночасно релокацією через війну та інвестиційним інтересом, насамперед до об’єктів на Чорноморському узбережжі та в туристичних регіонах. Серед найбільш затребуваних напрямків називаються Варна, Бургас, Несебр, а також гірські курорти Банско та Пампорово.
Ринок, як і раніше, підтримується порівняно низькою для ЄС ціновою базою. Навіть після зростання Болгарія залишається одним із найдоступніших ринків житла в Євросоюзі, що продовжує залучати іноземний капітал і підтримувати попит на квартири як для власного використання, так і для здачі в оренду.
У найближчій перспективі найбільш імовірним сценарієм виглядає подальше уповільнення темпів зростання цін, а не їх різке падіння. Якщо у 2025 році ринок зростав двозначними темпами, то у 2026 році більш реалістичним виглядає перехід до помірного зростання — орієнтовно в діапазоні 5–7% на рік. Такий прогноз ґрунтується на вже помітному уповільненні темпів, ефекті високої бази, а також на тому, що євро вже введено і значна частина спекулятивного попиту, ймовірно, була реалізована заздалегідь.
Як повідомляє Сербський Економіст, ринок нерухомості Сербії продовжив зростання до кінця 2025 року: у четвертому кварталі загальний обсяг угод досяг 2,4 млрд євро, що стало найвищим квартальним рівнем з моменту створення Реєстру цін на нерухомість. Про це повідомив Республіканський геодезичний завод Сербії (RGZ).
За даними RGZ, у жовтні-грудні 2025 року вартість ринку зросла на 9% у річному вираженні, а кількість договорів купівлі-продажу збільшилася на 6,9%, до 37 386. На квартири припало 1,4 млрд євро, або 61% загальної вартості всіх угод.
У регіональному розрізі кількість угод у четвертому кварталі зросла в Белграді на 10,9% і в Крагуєвці на 5,8%, тоді як у Ніші було зафіксовано зниження на 6,5%, а в Нові-Саді — на 8,7%. Лише на купівлю квартир у Белграді за цей період було витрачено 768,5 млн євро.
Найдорожча квартира кварталу була продана в муніципалітеті Савскі-Венац за 1,4 млн євро при площі 90 кв. м, а максимальна ціна квадратного метра в тій же общині сягнула 15 298 євро. Найдорожчий будинок також був проданий у Савскі-Венаці за 1 млн євро, а паркувальне місце — за 60 тис. євро.
Раніше RGZ повідомляв, що вже в першому кварталі 2025 року ринок демонстрував зростання вартості на 9,3% при зниженні кількості угод на 2,4%, що вказувало на подальше подорожчання активів. До кінця року ця тенденція збереглася, але ринок одночасно повернувся і до зростання за кількістю операцій.
На зростання ринку у своєму огляді також звернула увагу власниця агентства нерухомості VIDOVSTAN Віра Єгорова-Толста. Загалом дані RGZ показують, що навіть при локальних коливаннях у окремих містах ринок нерухомості Сербії до кінця 2025 року залишався одним із найбільш стійких сегментів економіки країни.
https://t.me/relocationrs/2490
Адміністративні бар’єри є одним із ключових чинників, що уповільнюють вихід нового житла на ринок, повідомив голова Української асоціації девелоперів Євген Фаворов під час “круглого столу”.
За його словами, сьогодні держава стала одним із ключових драйверів попиту на житло в Україні: через програми пільгових іпотек, компенсації за зруйноване житло, програми для військовослужбовців та інші держпрограми формується великий платоспроможний попит. Одначе ринок не може відповісти на попит миттєво, адже на момент введення будинку в експлуатацію 80-90% найбільш ліквідних квартир зазвичай уже реалізовані.
“Якщо держава хоче отримати додатковий обсяг житла під свої програми, це потребує часу – щонайменше 2-4 роки, з яких значну частину займає саме адміністративна підготовка проєкту”, – зазначив Фаворов.
За йог словами, очолювана ним асоціація провела перше щорічне галузеве опитування девелоперів, в якому взяли участь 120 респондентів – власники, керівники та профільні спеціалісти девелоперських компаній, які загалом формують третину всього обсягу пропозиції на первинному ринку житлового будівництва. Згідно з результатами цього опитування, середній строк адмінпідготовки проєкту – від оформлення землі до отримання дозволу на виконання будівельних робіт – становить близько 14,4 місяця, оформлення прав на землю – 13,3 місяця, отримання містобудівних умов та обмежень (МУО) — ще 9,78 місяця.
Найбільшими бар’єрами для реалізації проєктів респонденти назвали проблеми з отриманням МУО (35%), труднощі у сфері земельних і майнових відносин (30%), нестабільність дозвільних документів та їх скасування (24%), труднощі з отриманням технічних умов (22%), а також постійні зміни правил, вимог і законодавства (20%).
Серед процедур, які, на думку девелоперів, найбільше потребують оптимізації на державному рівні, лідирують охорона культурної спадщини (49%), кадастрово-земельні процедури (29%), доступ до містобудівної інформації (28%) та цифрові сервіси й реєстри (26%).
В ході дискусії голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк наголосила, що проблема МУО є значно глибшою, ніж просто питання адміністрування чи швидкості видачі документів.
“МУО фактично перетворилися на квазідозвільний інструмент, який створює корупційні ризики, посилює монополію місцевої влади та в окремих випадках ставить девелопера в залежне становище”, – вважає Шуляк.
Водночас системне вирішення цієї проблеми, на її думку, неможливе без актуальної містобудівної документації, оцифрованої та оприлюдненої на державному рівні, щоб ринок мав доступ до зрозумілих і прозорих правил. Депутат також закликала якнайшвидше винести на розгляд уряду постанову, яка передбачає механізм реагування на необґрунтовані відмови місцевої влади у видачі МУО та дасть ДІАМ можливість виступати арбітром у таких ситуаціях.
Голова Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) Олександр Новицький додав, що блок технічних умов і підключень до мереж потребує окремого реінжинірингу – з переходом до єдиного цифрового процесу та “єдиного вікна” для замовника.
Представники ринку своєю чергою підтвердили, що відсутність або багаторічне неприйняття містобудівної документації має вже не лише регуляторні, а й прямі економічні наслідки: ділянки не запускаються в розвиток, інвестиції відкладаються, а пропозиція житла не виходить на ринок у потрібному обсязі.
Результати опитування стануть основою для подальшої адвокаційної роботи асоціації разом із державою та професійною спільнотою.
Як повідомляє проект Relocation.com.ua, за даними idealista з посиланням на Banco de Portugal, у 2025 році іноземці інвестували в португальську нерухомість 3,905 млрд євро, що стало новим рекордом і на 10,4% перевищило рівень 2024 року. На цьому тлі загальний приплив прямих іноземних інвестицій до Португалії, навпаки, скоротився на 34,9% — до 8,51 млрд євро, а частка нерухомості в загальному обсязі ПІІ зросла до 45,9%, тобто майже до половини всього зовнішнього капіталу.
Географія цього капіталу залишається досить передбачуваною. Найбільший обсяг накопичених іноземних інвестицій у Португалії зосереджений у Великому Лісабоні — 113,2 млрд євро, далі йдуть Північ країни — 37,2 млрд євро та Алгарве — 21,7 млрд євро; разом ці три регіони акумулюють 80,5% усього іноземного інвестиційного запасу.
Серед країн, звідки у 2025 році надходив капітал, виділялися Люксембург — 1,1 млрд євро, Велика Британія — близько 900 млн євро та Німеччина — 800 млн євро. При цьому сам Banco de Portugal зазначає, що такі юрисдикції, як Люксембург, Нідерланди та Іспанія, нерідко виступають проміжними майданчиками, тому кінцеві джерела грошей можуть відрізнятися від країни безпосереднього контрагента.
Але якщо дивитися вже не на інвестиційний капітал, а на реальні угоди з житлом, картина стає зрозумілішою. Остання детальна офіційна розбивка INE показує, що у 2024 році іноземні сім’ї купили в Португалії 38 552 будинки та квартири, що на 6,7% більше, ніж у 2023 році, і на 19,2% вище рівня 2019 року. При цьому іноземці все одно залишалися меншістю на ринку: загалом сім’ї придбали 134 540 об’єктів нерухомості, з них 95 988 припали на покупців португальського походження. Серед іноземних покупців лідирували бразильці — 7 694 угоди, потім ангольці — 4 054 і французи — 4 016. Окремо INE відзначав швидке зростання кількості американців: кількість їхніх покупок зросла з 537 у 2019 році до 1 707 у 2024-му.
Якщо ж розширити картину і подивитися на всі великі іноземні групи, що мешкають у Португалії, стає видно, що ринок попиту набагато ширший, ніж лише традиційні покупці з Бразилії, Франції чи Великої Британії. За даними AIMA, на кінець 2024 року в Португалії мешкали 1 543 697 іноземців.
Найбільшою громадою були бразильці — 484 596 осіб, потім індійці — 98 616, українці — 79 232, непальці — 58 086 і британці — 48 238.
Окремий штрих до цієї картини додає іпотечний ринок. За даними Banco de Portugal, у 2024 році 10,1% людей, які оформили іпотеку на основне житло, були іноземцями. Тут знову лідирували бразильці, на яких припало 38% усіх іноземних позичальників; далі йшли ангольці та британці. За сумою кредитів бразильці забезпечили 30% іноземного іпотечного обсягу, британці — 7%, американці — 6%, французи та італійці — по 5%. Це показує, що в Португалії іноземний попит вже давно йде не тільки через купівлю за власні кошти, а й через повноцінне кредитування.
Саме тому португальський ринок зараз варто розглядати у двох площинах. У першій — іноземний капітал дійсно встановив рекорд і продовжує підживлювати ринок нерухомості навіть після скасування «золотих віз» для житла. У другій — склад реального іноземного попиту стає дедалі більш змішаним: угоди, як і раніше, найактивніше укладають бразильці, ангольці, французи, британці та американці, але в демографічній структурі країни дедалі помітнішою стає роль українців, індійців, непальців та інших нових спільнот. Для ринку це означає одне: іноземна присутність на ринку португальського житла не слабшає, а змінює форму.
https://relocation.com.ua/foreigners-break-record-in-portugals-housing-market/
Іспанський ринок житла в 2025 році вийшов на максимум з 2007 року: за даними Міністерства житла та міської політики Іспанії, в країні було укладено 752 098 угод купівлі-продажу житла, що на 5% більше, ніж у 2024 році.
Іноземний попит залишається одним з ключових драйверів цього зростання. За попередніми даними іспанських реєстраторів, у 2025 році іноземці купили в Іспанії майже 97 300 будинків і квартир, що стало новим максимумом і склало 13,8% всіх угод на ринку житла. При цьому за нотаріальною статистикою за перше півріччя 2025 року іноземці забезпечили 71 155 угод, або 19,3% від загальної кількості продажів житла за цей період. Нотаріуси окремо відзначають, що зростання в 2025 році в основному забезпечили саме іноземці-резиденти, тоді як покупки з боку нерезидентів трохи знизилися.
Основні групи іноземних покупців в Іспанії зараз формують насамперед європейці та вихідці з країн з великою міграцією в саму Іспанію. За даними реєстраторів за четвертий квартал 2025 року, найбільші частки серед іноземних покупців припадали на британців (8,57%), німців (6,67%), нідерландців (5,91%), марокканців (5,30%), французів (5,28%), румунів (5,17%) та італійців (4,76%). Нотаріальна статистика за перше півріччя 2025 року також показує лідерство громадян Великої Британії – 5 731 угода, за ними йшли Марокко – 5 654 і Німеччина – 4 756.
Українці в цій структурі також вже займають помітне місце. За даними, які наводилися на основі іспанської нотаріальної статистики, в січні-червні 2025 року громадяни України здійснили 2 165 покупок житла в Іспанії, що стало рекордом для всієї серії спостережень. В офіційному огляді Notariado Україна також названа серед країн, що показали зростання в першому півріччі 2025 року: кількість покупок у українців збільшилася на 5% рік до року. Середня ціна, яку платили українські покупці, становила близько EUR1 832 за кв. м.
Росіяни, навпаки, втрачають вагу на іспанському ринку. За даними нотаріусів, у першому півріччі 2025 року покупки житла громадянами РФ скоротилися на 17,4% порівняно з тим же періодом 2024 року, і росіяни вже не входять до числа найбільших іноземних груп за кількістю угод. При цьому росіяни, як і раніше, належать до числа покупців з ціною покупки вище середньої по іноземцях.
Географічно іноземний попит найбільш помітний на узбережжі та островах. За даними реєстраторів, особливо висока частка іноземних покупців на Балеарських островах (32,8%), Валенсійському співтоваристві (29,6%), Канарських островах (24,5%), Мурсії (22,8%), Каталонії (16,5%) і Андалусії (14%). Нотаріуси також виділяють як головні зони концентрації угод з іноземцями Аліканте, Балеарські острови, Малагу і Санта-Крус-де-Тенеріфе.
Таким чином, іспанський ринок житла зараз підживлюється відразу двома іноземними потоками – покупцями-нерезидентами, особливо з Північної та Західної Європи, і мігрантами, які вже живуть і працюють в Іспанії. Саме друга група, судячи з нотаріальної статистики, в 2025 році стала головним фактором підтримки рекордного попиту на житло.
Мер Барселони Жауме Колльбоні запропонував заборонити громадянам країн, що не входять до Євросоюзу, купувати друге житло в місті, пояснюючи це боротьбою зі спекулятивним попитом на тлі затяжної житлової кризи. Йдеться насамперед про покупців, які придбавають нерухомість не для постійного проживання, а як інвестиційний актив. Сам Колльбоні в лютому говорив, що, якби це було в його повноваженнях, він би заборонив британцям, американцям та іншим громадянам країн поза ЄС купувати другі будинки в каталонській столиці.
На даний момент це саме політична ініціатива, а не прийнята норма. Паралельно на національному рівні уряд Іспанії ще в січні 2025 року оголосив про намір різко посилити умови купівлі житла для нерезидентів з країн поза ЄС, збільшивши для них податкове навантаження до 100% вартості об’єкта. Цей захід також залишається пропозицією і вимагає подальшого законодавчого оформлення.
Ініціатива Барселони вкладається в більш широку лінію міської влади щодо охолодження перегрітого ринку житла. Раніше місто вже вирішило не продовжувати після 2028 року ліцензії на короткострокову туристичну оренду, яких в Барселоні налічується близько 10,101. Влада пояснює жорсткий курс тим, що за останні десять років середня оренда в місті зросла на 68%, а вартість купівлі житла – на 38%.
За офіційними даними Idescat, на початок 2025 року в Барселоні проживало 1 713 247 осіб, з них 437 663 іноземці, або 25,55% населення. Відповідно, громадян Іспанії в місті налічувалося близько 1,276 млн. При цьому, якщо дивитися не за громадянством, а за місцем народження, то, за даними міського звіту за 2024 рік, 33,6% жителів Барселони народилися за межами Іспанії, а народжені безпосередньо в Барселоні становили всього 46,1% населення.
Найбільші діаспори в Барселоні за громадянством на початок 2025 року – італійська (50 754 особи), колумбійська (29 574), пакистанська (24 857), китайська (22 333), перуанська (22 105), марокканська (19 300) і французька (18 437). Міська влада окремо зазначала, що до статистики італійських громадян входять і багато уродженців Аргентини з італійським паспортом.
