Житлова криза в Іспанії продовжує поглиблюватися на тлі багаторічного дефіциту нового будівництва, зростання кількості домогосподарств та рекордного збільшення чисельності населення, значну частину якого становить міграція. Структурний дефіцит житла в країні оцінюється приблизно в 700–750 тис. об’єктів, свідчать дані аналітичного центру Funcas.
Нинішню ситуацію не слід порівнювати з житловою бульбашкою 2000-х років. Тоді в Іспанії будувалося значно більше житла, а зростання ринку підживлювалося кредитуванням. Зараз проблема протилежна — пропозиція систематично відстає від попиту.
В останні роки в Іспанії щорічно завершувалося будівництво приблизно 100 тис. нових будинків при формуванні близько 230 тис. нових домогосподарств. Накопичений з 2020 року розрив наблизився до 700 тис. об’єктів.
У результаті зростають як вартість купівлі житла, так і орендні ставки. Особливо гостро проблема відчувається в Мадриді, Барселоні, на Балеарських островах, у Валенсії та популярних прибережних районах. При цьому дефіцит поступово поширюється з найбільших міст на їхні передмістя та середні міста. Funcas зазначає, що орендна плата в останні роки зростає швидше за зарплати, а молоді орендарі витрачають на житло та комунальні послуги в середньому близько 35 % бюджету.
Експерти вважають, що частина заходів, які вживають власті, здатна лише тимчасово обмежити ціни, але не усунути головну причину кризи. Контроль орендних ставок може знизити вартість житла для частини діючих орендарів, але водночас зменшити кількість квартир, які власники готові виводити на ринок. Субсидії покупцям за умови обмеженої пропозиції також можуть призвести до додаткового зростання цін.
Серед довгострокових рішень Funcas називає збільшення пропозиції земельних ділянок, прискорення отримання дозволів на будівництво, підвищення юридичної визначеності для девелоперів і власників, а також розширення фонду доступного орендного житла. Частка соціального орендного житла в Іспанії становить лише близько 2–3 % житлового фонду, що суттєво нижче за середній показник ЄС.
Додатковим фактором тиску на ринок стає швидке зростання населення Іспанії. Станом на 1 липня 2026 року в країні проживало рекордні 49,80 млн осіб, що на 444,2 тис. більше, ніж роком раніше. При цьому Національний інститут статистики Іспанії (INE) прямо вказує, що збільшення чисельності населення забезпечується людьми, які народилися за кордоном, тоді як кількість мешканців, що народилися в Іспанії, скорочується.
Кількість мешканців Іспанії, які народилися за кордоном, до середини року сягнула 10,29 млн осіб, тобто перевищує п’яту частину населення країни. Кількість мешканців з іноземним громадянством становила 7,44 млн, збільшившись лише за другий квартал на 87,2 тис. осіб.
Найбільшими іноземними громадами за останньою повною розбивкою INE є громадяни Марокко — близько 969 тис.,
Колумбії — 677 тис., Румунії — 609 тис., Венесуели — 378 тис., Італії — 346 тис. та Великої Британії — 266 тис. Значними є також спільноти вихідців із Перу, Китаю, України та країн Латинської Америки.
Приплив триває й у 2026 році. Тільки у другому кварталі до Іспанії прибули близько 34 тис. громадян Колумбії, 23,3 тис. венесуельців та 21,1 тис. марокканців. У першому кварталі однією з найбільших груп новоприбулих були українці — близько 25,7 тис. осіб.
Окрема статистика Міністерства міграції Іспанії показує, що на кінець червня 2026 року діючі документи на проживання мали вже 353 тис. громадян України, в основному завдяки механізму тимчасового захисту.
Зростання іноземного населення не можна вважати єдиною причиною житлової кризи, експерти пов’язують її насамперед із десятиліттям недостатнього будівництва. Однак міграція суттєво збільшує кількість домогосподарств і попит на оренду, особливо у великих містах та економічно активних прибережних регіонах. За умови будівництва близько 100 тис. об’єктів на рік додатковий приріст населення на сотні тисяч осіб стає помітним чинником подальшого зростання вартості житла.
Таким чином, житлова криза в Іспанії зумовлена одразу кількома факторами: хронічним дефіцитом будівництва, зростанням кількості домогосподарств, обмеженим фондом доступної оренди, внутрішньою міграцією до великих міст, іноземними покупцями та туристичним сектором. Швидке збільшення населення за рахунок імміграції посилює вже існуючий дефіцит, але не є його першопричиною.
Греція посідає перше місце серед європейських країн за сезонним зростанням вартості короткострокової оренди житла: влітку середня ціна проживання виявляється на 54,9 % вищою, ніж у решту місяців року, свідчать дані аналітичної платформи AirDNA.
Дослідження AirDNA було опубліковано 21 травня 2026 року та оновлено 29 травня. Аналітики порівняли середню добову ставку короткострокової оренди — Average Daily Rate (ADR) — у червні-серпні з показником решти дев’яти місяців року.
У Греції середня ставка поза літнім сезоном становить 112,64 євро за ніч, тоді як у червні–серпні вона зростає до 174,46 євро. Таким чином, сезонна надбавка сягає 54,9% — це найвищий показник серед розглянутих європейських країн.
На другому місці — Хорватія, де літні ціни вищі на 37,6% — 154,28 євро проти 112,09 євро в іншу пору року. Третє місце посідає Португалія із сезонним зростанням на 36,5%, до 160,06 євро проти 117,27 євро.
Особливо сильно сезонність проявляється на популярних грецьких островах. На Міконосі середня вартість короткострокової оренди збільшується приблизно з 458 євро поза високим сезоном до 758 євро за ніч влітку, або на 65,6%.
При цьому серед окремих європейських курортів спостерігаються ще більш різкі коливання. Наприклад, португальський Портіман демонструє сезонне зростання близько 71,6 %, проте в рейтингу країн загалом саме Греція посідає перше місце.
Сильне підвищення цін супроводжується стійким попитом. За оцінкою AirDNA перед початком сезону, кількість заброньованих ночей у Греції на червень-серпень 2026 року була приблизно на 9,3% вищою, ніж роком раніше. На липень зростання ранніх бронювань становило 13,5%, на серпень — 11,4%.
Фактична статистика за літо підтверджує високий рівень цін. У червні середня вартість короткострокової оренди в Греції сягнула 178,8 євро за ніч, збільшившись на 12,2% у річному вимірі, тоді як у середньому по Європі вона становила 150,05 євро і зросла на 7,5%. Кількість доступних об’єктів у Греції при цьому скоротилася на 2,5%, приблизно до 156 тис.
У липні середня ціна піднялася вже до 200,35 євро за ніч, що на 12,8% вище показника липня 2025 року. Середньоєвропейська ставка становила 159,20 євро і зросла за рік на 8,2%. Дохід за одну доступну ніч у Греції збільшився на 14,3% — до 142,8 євро.
За більш тривалий період зростання ще помітніше. За даними AirDNA, середня вартість короткострокової оренди в Греції за десять років збільшилася приблизно на 100% — з близько 100 євро у 2016 році. За останні п’ять років зростання склало близько 38%.
При цьому твердження про те, що Греція «випередила всю Європу за темпами зростання цін на Airbnb», слід трактувати обережно. Перше місце стосується саме сезонного літнього приросту, тобто порівняння червня-серпня з рештою року, а не річного зростання цін. За фактичною динамікою липня зростання в Греції становило 12,8% у річному вимірі проти 8,2% у середньому по Європі.
Іноземні громадяни у першому півріччі 2026 року придбали в Іспанії 51,627 тис. об’єктів житла, що приблизно на 4% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і стало максимальним показником за всю історію відповідної статистики іспанських реєстраторів.
Найактивнішим виявився другий квартал: іноземці уклали понад 26,8 тис. угод, а їхня частка у всіх зареєстрованих покупках житла сягнула 15,98% — історичного максимуму, свідчать дані Colegio de Registradores de España.
При цьому загальний іспанський ринок житла у другому кварталі, навпаки, дещо охолов. Кількість угод скоротилася на 5,7% порівняно з попереднім кварталом — до 167 934 тис., у тому числі продажі новобудов впали на 11,5%, до 34 919 тис. Таким чином, іноземний попит посилювався на тлі зниження загальної активності покупців.
Найбільшою групою іноземних покупців за підсумками першого півріччя залишилися громадяни Великої Британії. Вони придбали 3 567 об’єктів, однак кількість угод скоротилася приблизно на 10% у річному вимірі.
Упритул до них наблизилися громадяни Нідерландів — 3 489 покупок, що на 12% більше, ніж у першому півріччі 2025 року. Розрив між двома найбільшими групами становив усього 78 угод. Саме у другому кварталі британці уклали 1 843 угоди, а голландці — 1 830.
Офіційна статистика за другий квартал показує, що на британців припало 6,99% усіх угод іноземців, на громадян Нідерландів — 6,94%. Третіми стали німці з часткою 6,11%.
Німеччина зберегла третє місце серед найбільших іноземних ринків, хоча попит німецьких покупців за півріччя дещо знизився — приблизно на 2%. Водночас кількість покупок громадян Італії зросла на 11%, Польщі — також на 11%, Франції — на 3%, Ірландії — на 6%. Бельгійський попит, навпаки, скоротився приблизно на 16%.
Таким чином, структура закордонного попиту в Іспанії стає дедалі більш диверсифікованою. Ще десять років тому британці значно випереджали інші національності, тоді як зараз різниця між Великою Британією, Нідерландами, Німеччиною та наступною групою європейських покупців істотно скоротилася. У першому кварталі 2026 року, наприклад, частки британців і голландців становили відповідно 6,82% і 6,56% іноземних покупок.
Найбільш детальний офіційний звіт Colegio de Registradores за перший квартал 2026 року показує, що українці посідали 10-те місце серед іноземних покупців, забезпечуючи 3,08% усіх іноземних угод з нерухомістю; на громадян України припало приблизно 765 покупок за три місяці.
За кількістю угод на початку року українці поступалися британцям, голландцям, марокканцям, німцям, італійцям, французам, румунам, полякам і бельгійцям, але випереджали громадян Китаю, Швеції, Ірландії, США та Росії.
Для порівняння: на китайців припадало 2,69% іноземних покупок, на росіян — лише 1,44%. Таким чином, частка українців була більш ніж удвічі вищою за російську.
Повний офіційний звіт за перше півріччя щодо кожної національності поки що не представлено у короткому прес-релізі реєстраторів, тому точну кількість покупок українців за шість місяців слід оцінювати обережно. Якщо частка збережеться на рівні близько 3%, мова може йти приблизно про 1,5 тис. угод за січень-червень, однак це розрахункова оцінка, а не окремо опублікований офіційний показник.
На підтвердження цієї статистики найбільше агентство закордонної нерухомості в Україні — Homium — відзначає стабільне зростання попиту на нерухомість в Іспанії та підтверджує довгостроковий інвестиційний потенціал цього напрямку.
За словами генерального директора компанії Артура Бразилевського: «Кожен п’ятий клієнт нашого агентства купує нерухомість саме в Іспанії».
Протилежна тенденція спостерігається серед громадян Росії. За перше півріччя росіяни придбали менше 1 тис. об’єктів нерухомості, а кількість угод скоротилася більш ніж на 20% у річному вимірі.
У другому кварталі частка іноземних покупців сягнула 32,27% на Балеарських островах і 31,03% у Валенсійському співтоваристві. При цьому частка іноземців зросла в усіх автономних спільнотах країни.
У першому кварталі підвищена концентрація іноземного попиту також спостерігалася на Канарських островах — 22,78 % угод та в регіоні Мурсія — 21,73 %. У провінції Аліканте іноземці забезпечили близько 44,7% продажів житла, а в Малазі — понад третину.
Загалом за останні 12 місяців іноземні громадяни придбали в Іспанії близько 99,4 тис. об’єктів житла, тобто ринок впритул наблизився до позначки 100 тис. іноземних угод на рік.
Зростання міжнародного попиту відбувається одночасно зі стрімким підвищенням вартості нерухомості. Середня зареєстрована ціна житла у другому кварталі досягла нового історичного максимуму — 2 487 євро за кв. м, збільшившись на 2,4% за квартал і на 9,2% у річному вимірі. Індекс повторних продажів показав ще більш значне річне зростання — 16,7%.
Таким чином, незважаючи на зниження загальної кількості угод в Іспанії, закордонний попит продовжує посилюватися. При цьому ринок стає менш залежним від традиційних британських і німецьких покупців: зростає роль Нідерландів, Польщі та низки інших європейських країн, а українці зберігають місце серед найпомітніших національностей на іспанському ринку нерухомості.
Homium, Бразилевський, ЖИТЛО, іноземець, НЕРУХОМІСТЬ, УКРАЇНА
Іноземні покупці забезпечують близько 60% попиту на ультраелітне житло в Іспанії, а ціни в цьому сегменті зросли приблизно на 30% за останні п’ять років. Найбільшу активність, поряд із традиційними британськими та німецькими покупцями, зараз демонструють громадяни Нідерландів, Польщі та США, а також заможні клієнти з країн Перської затоки. Українці також залишаються серед найактивніших іноземних покупців іспанської нерухомості.
Такі оцінки містяться в опублікованих у серпні даних Hiscox щодо іспанського ринку житла класу ultra-luxury. Йдеться насамперед про об’єкти вартістю від 3 млн євро.
Основний попит зосереджений лише в кількох регіонах. Балеарські острови, провінція Малага, Мадрид і Барселона становлять 83% пропозиції іспанської нерухомості вартістю понад 3 млн євро.
Особливо висока частка іноземців спостерігається на курортних ринках. У Бенахавісі в провінції Малага на іноземних покупців припадає близько 84% угод з елітною нерухомістю, а в Андрачі на Майорці — близько 79%. У Мадриді ситуація зворотна: у самій столиці іноземці забезпечують лише близько 14% угод цього сегмента, а в престижному передмісті Алькобендас — 17%. Таким чином, елітний ринок Мадрида значною мірою залишається орієнтованим на заможних іспанських покупців.
При цьому іноземці-нерезиденти платять одні з найвищих цін за квадратний метр, оскільки зосереджуються на об’єктах у найпрестижніших районах. За оцінкою Hiscox, саме міжнародний капітал став одним із чинників зростання цін на елітну нерухомість Іспанії приблизно на 30% за п’ять років.
Докладного рейтингу покупців саме житла вартістю понад 3 млн євро дослідження Hiscox за національностями не наводить. Однак останні дані іспанських реєстраторів дозволяють побачити, які іноземні групи зараз найбільш активні на ринку країни загалом.
У другому кварталі 2026 року іноземці придбали в Іспанії понад 26,8 тис. об’єктів житла, забезпечивши рекордні 15,98% усіх зареєстрованих угод.
Перше місце посіли громадяни Великої Британії з часткою 6,99% іноземних покупок, практично зрівнявшись із громадянами Нідерландів — 6,94%. Далі йшли Німеччина — 6,11 %, Марокко — 6,09 %, Румунія — 5,70 %, Італія — 5,13 %, Франція — 4,97 % та Польща — 4,33 %.
За перше півріччя британці придбали близько 3,57 тис. об’єктів, а покупці з Нідерландів — близько 3,49 тис. При цьому попит з боку голландців зріс приблизно на 12% у річному вираженні, а польський — приблизно на 11%.
На самому ринку нерухомості класу «люкс» структура попиту змінюється ще помітніше. У червні агентство Reuters відзначало різкий приплив до Мадрида та на Коста-дель-Соль заможних покупців із Польщі, США та країн Перської затоки. При цьому британці та німці залишаються традиційно найчисельнішими групами іноземних власників на іспанському узбережжі.
Особливо швидко в останні роки зріс польський попит. Частка поляків серед усіх іноземних покупців збільшилася приблизно з 1,6% у 2019 році до 4% у 2025-му. У преміальному комплексі Santa Clara в Марбельї, будівництво якого завершилося минулого року, близько 70% із 102 будинків було продано польським клієнтам. Польські покупці також переважають серед клієнтів 64-поверхового житлового хмарочоса, що будується в Бенідормі.
Водночас стрімко зростає американський капітал. За даними ріелторської компанії Gilmar, частка клієнтів із США в її угодах зросла з 0,5% у 2024 році до 6,2% у 2025-му, причому американці вже випередили британців серед іноземних покупців на Коста-дель-Соль. У масштабах усієї Іспанії покупці з США також вирізняються високою вартістю житла, яке вони купують.
Українці також входять до числа найпомітніших іноземних покупців нерухомості в Іспанії, хоча їхні придбання зосереджені не виключно в сегменті luxury.
У першому кварталі 2026 року громадяни України забезпечили 3,08% усіх іноземних покупок житла, посівши десяте місце серед національностей. Це відповідає приблизно 760–765 угодам за три місяці. У другому кварталі частка українців становила близько 2,94%, що відповідало 11-му місцю серед іноземних покупців. За перше півріччя українці могли придбати близько 1,5 тис. об’єктів житла. Остання цифра є оціночною, оскільки іспанські реєстратори окремо не публікували абсолютну піврічну кількість українських угод.
Для порівняння, у другому кварталі українські покупці посідали місце одразу за Китаєм, частка якого становила 3,02%. При цьому Україна залишалася попереду цілої низки традиційних ринків іноземних покупців.
Ще в першому півріччі 2025 року українці встановили історичний для себе рекорд, придбавши 2 165 об’єктів нерухомості. Тоді кількість угод українських громадян зросла на 4,5% у річному вимірі. Середня ціна житла, що купувалося українцями, становила близько 1 832 євро за кв. м, що помітно нижче рівня американських, німецьких або скандинавських покупців і свідчить про те, що значна частина українського попиту припадає не на сегмент ultra-luxury, а на звичайний і середній сегмент.
У регіональному розрізі українці особливо помітні у Валенсійському співтоваристві, де за підсумками 2025 року на них припадало 5,92% усіх покупок житла іноземцями.
Примітно, що скасування Іспанією програми Golden Visa з 3 квітня 2025 року практично не змінило ситуацію у верхньому ціновому сегменті.
За оцінкою Hiscox, на операції, пов’язані з отриманням посвідки на проживання через інвестиції, припадало всього близько 0,5 % загальної кількості угод. Типовий покупець нерухомості вартістю кілька мільйонів євро обирає Іспанію насамперед через якість життя, клімат, безпеку, інфраструктуру та можливість диверсифікувати капітал, а не заради отримання посвідки на проживання.
Цю тенденцію підтверджує й Reuters: геополітична нестабільність стала додатковим фактором попиту. Для частини польських та українських сімей житло на Коста-дель-Соль розглядається як резервна база далеко від східного кордону Європи, американські покупці шукають альтернативне місце проживання та вкладення капіталу, а клієнти з країн Перської затоки починають розглядати Іспанію як можливу альтернативу Дубаю.
Таким чином, ринок елітної нерухомості Іспанії стає дедалі більш міжнародним.
Ціни на житло в Туреччині в липні 2026 року зросли в середньому на 23,3% у національній валюті порівняно з минулим роком, однак висока інфляція повністю нівелювала це зростання: у реальному вираженні нерухомість подешевшала на 6,6%, свідчить липневий огляд ринку платформ Emlakjet та Endeksa. Дані опубліковано 14 серпня.
Середня ціна квадратного метра житла по країні сягнула 41,7 тис. турецьких лір, або приблизно 871 долар, а середня вартість об’єкта, що продається, — 5,21 млн лір, що відповідає приблизно 109 тис. доларів.
При цьому в липні вперше з’явився невеликий позитивний сигнал у короткостроковій динаміці: за місяць ціни зросли на 1,9% номінально та приблизно на 0,5% з урахуванням інфляції. Однак одного місяця поки що недостатньо, щоб говорити про стійке відновлення реальної вартості турецького житла.
Анкара дорожчає швидше за Стамбул та Анталію
Серед 30 найбільших за кількістю угод провінцій найпомітніше зростання зафіксовано в Орду — 32,4% за рік. Це єдина з розглянутих провінцій, де зростання виявилося позитивним і з урахуванням інфляції — близько 0,4%.
На другому місці — Анкара з номінальним зростанням на 28,7%, при цьому в реальному вираженні житло в столиці подешевшало приблизно на 2,5%. Далі йдуть Коджаелі — плюс 28,5%, Денізлі — 27,1% та Елязиг — 26,9%.
У Стамбулі квадратний метр житла в липні коштував у середньому 65,1 тис. лір, а середня вартість об’єкта — близько 7,16 млн лір, або $149,5 тис.
В Анталії, одному з основних ринків для іноземних покупців, середня вартість квадратного метра сягнула 55,5 тис. лір, а об’єкта — близько 6,1 млн лір, або $127,5 тис. В Ізмірі середня вартість становила близько 54 тис. лір за квадратний метр і 6,48 млн лір за об’єкт.
Найдорожчою провінцією Туреччини залишається Мугла, до якої входять такі курортні центри, як Бодрум і Мармарис. Тут середня вартість квадратного метра сягнула 87,2 тис. лір, а об’єкта — 11,34 млн лір, або майже $237 тис. Це більш ніж удвічі перевищує середній показник по країні.
Продажі житла різко знизилися
Зростання цін відбувається на тлі помітного скорочення кількості угод. За даними Турецького статистичного інституту TÜİK, статистика продажів житла та комерційної нерухомості за липень була опублікована 13 серпня 2026 року. Загалом за місяць у країні було продано 123 603 житлові об’єкти, що приблизно на 17% менше, ніж роком раніше.
Найбільшим ринком залишився Стамбул із 22,6 тис. угод, далі йшли Анкара — 9,64 тис., Ізмір — 6,55 тис. та Анталія — 6,3 тис.
При цьому структура продажів дає неоднозначні сигнали. Кількість іпотечних угод зросла на 23,7%, тоді як продажі первинного житла знизилися на 8,6%, а вторинного — одразу на 20,8%. Це може свідчити про поступове повернення на ринок частини покупців, які мають можливість скористатися банківським фінансуванням.
Таким чином, зростання вартості турецької нерухомості в лірах поки що значною мірою залишається наслідком інфляції. Для інвестора важливіше звертати увагу не лише на номінальні 20–30% зростання, а й на реальну динаміку вартості, валютний курс та прибутковість від оренди. За підсумками липня середній об’єкт у Туреччині формально коштує значно дорожче, ніж рік тому, проте його реальна вартість продовжує знижуватися.
Нещодавно Open4Business окремо проаналізував структуру іноземних покупців турецької нерухомості. За підсумками червня 2026 року перше місце посідали громадяни Росії з 381 покупкою, а українці придбали 170 об’єктів і поділили друге місце з громадянами Ірану. Загалом іноземці купили в червні 2 015 житлових об’єктів. За січень-червень іноземний попит становив 9 083 об’єкти й був на 9,2% нижчим за торішній.
Українці залишаються однією з найбільших груп покупців житла в Туреччині й у більш тривалому періоді. У 2025 році громадяни України придбали 1 541 об’єкт і посіли третє місце серед іноземців, поступившись лише росіянам та іранцям. Таким чином, зниження реальних цін на турецьке житло представляє безпосередній інтерес і для українських приватних інвесторів, які продовжують активно бути присутніми на цьому ринку.
У липні 2026 року громадяни України придбали в Туреччині 145 об’єктів житлової нерухомості та посіли третє місце серед іноземних покупців житла в країні, свідчать дані Турецького статистичного інституту (TÜİK), опубліковані 13 серпня.
Найбільше житла серед іноземців у липні придбали громадяни Росії — 394 об’єкти. На другому місці опинилися громадяни Ірану зі 189 угодами, на третьому — українці зі 145 об’єктами.
Таким чином, на громадян України припало близько 6,8 % усіх продажів житла іноземцям у Туреччині за місяць.
При цьому порівняно з червнем активність українських покупців дещо знизилася. У червні українці придбали 170 об’єктів і ділили друге місце з громадянами Ірану. У липні кількість угод українців зменшилася приблизно на 15%, проте Україна залишилася у трійці найбільших іноземних покупців турецької нерухомості.
Загалом іноземцям у Туреччині в липні було продано 2,12 тис. об’єктів житла, що на 1,9% більше, ніж у липні минулого року. Частка іноземців у загальному обсязі продажів житла становила 1,7%.
При цьому загальна ситуація на турецькому ринку нерухомості була значно гіршою: у липні в країні продали 123 603 тис. будинків і квартир — на 17% менше, ніж роком раніше. Продажі нового житла знизилися на 8,6% — до 42,529 тис. об’єктів, вторинного — на 20,8%, до 81,074 тис.
Таким чином, попит з боку іноземних покупців у липні виглядав стабільнішим, ніж на внутрішньому ринку. Однак за підсумками більш тривалого періоду іноземний попит поки що залишається нижчим за торішній. У січні–липні 2026 року іноземці придбали в Туреччині 11 203 тис. об’єктів житла, що на 7,3% менше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Українці зберігають високі позиції на турецькому ринку нерухомості вже не перший рік. За підсумками 2025 року громадяни України також посідали третє місце серед іноземців: вони придбали 1 541 тис. об’єктів житла. Попереду були росіяни з 3 649 тис. угод та громадяни Ірану з 1 878 тис.
Для порівняння: у 2024 році українці також входили до трійки найбільших іноземних покупців, придбавши 1 631 тис. об’єктів.
Таким чином, незважаючи на певне липневе зниження порівняно з червнем, Україна залишається одним із трьох найбільших іноземних ринків для турецької житлової нерухомості, поряд із Росією та Іраном.
