Україна отримала 300 генераторів у межах підтримки від Ініціативи співробітництва в Південно-Східній Європі (SECI), повідомив віцепрем’єр-міністр з відновлення — міністр розвитку громад і територій Олексій Кулеба.
«Загальна потужність партії — 1,6 МВт, вартість — понад 417 тис. євро», — написав Кулеба в Telegram.
За його словами, генератори отримають Київ, Одеса, Суми, Херсон, Миколаїв і Львів. У пріоритеті — лікарні, пологові будинки, школи, дитячі садки та інші об’єкти соціальної сфери.
SECI (Southeast European Cooperative Initiative) — регіональний формат співробітництва країн Південно-Східної Європи; у 1999 році було підписано профільний договір SECI про співробітництво у сфері запобігання та боротьби з транскордонною злочинністю.
Операційний центр, створений у межах SECI (SECI Center), із 7 жовтня 2011 року діє як SELEC (Southeast European Law Enforcement Center) — міжнародна договірна організація, що об’єднує ресурси поліції та митниці для протидії транскордонній організованій злочинності.
Країни-учасниці (держави-члени SELEC): Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Греція, Угорщина, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія, Румунія, Сербія та Туреччина.
Штаб-квартира SELEC розташована в Бухаресті (Палац парламенту Румунії).
У пресцентрі “Інтерфакс-Україна” відбулася перша робоча зустріч організаційного комітету всеукраїнського конкурсу, мета якого — відібрати талановиту молодь для підготовки проєкту безпекового договору для України. Про це повідомив речник Національної асоціації адвокатів України (НААУ), який також очолює Центр економічних досліджень Київського національного економічного університету (КНЕУ) ім. Вадима Гетьмана, Олексій Шевчук.
За словами юриста, конкурс започатковано НААУ та КНЕУ, попередню презентацію ініціативи проводили кілька місяців тому.
«У разі ухвалення рішення щодо представлення результатів у НАТО, вважаємо це доцільним, оскільки такий формат забезпечить належну публічність напрацювань. Також розглядається можливість презентації в Офіс Президента України; з цього питання я мав робочу комунікацію з пані Іриною Мудрою, яка очікує результатів конкурсу. Не виключаю, що вона може долучитися до фінального засідання конкурсної комісії. Відповідні інституції поінформовані, і очікування щодо проведення конкурсу є підтвердженим», – наголосив Шевчук
Він підкреслив, що конкурс задумано як щорічний, оскільки тематика безпеки та міжнародного порядку змінюється, а головне завдання нинішнього сезону – виявити талановиту молодь в Україні, яка здатна сформулювати правові умови майбутнього безпекового договору для держави.
«Ми дійшли висновку, що сьогодні навіть досвідчені дипломати не можуть визначити перелік умов, які варто прописати для нашої країни», – додав Шевчук.
До роботи комісії долучилися, зокрема, народний депутат України, ексголова СБУ Валентин Наливайченко, керівник Дипломатичної академії Ігор Осташ, а також науковець-міжнародник Володимир Наконечний.
Учасники засідання погодили керівний склад конкурсної комісії: головою обрали директора юридичного інституту КНЕУ Людмилу Кожуру, заступниками – Ігоря Осташа та Валентина Наливайченка. Окремо обговорювалася роль секретаря комісії, серед запропонованих кандидатур називали, зокрема, Єву Гофманську та Володимира Наконечного.
Під час обговорення правозахисниця та засновниця Фонду Project Sunflowers Єва Гофманська зазначила, що воліла б залишатися в ролі члена комітету, підтримуючи ініціативу “в дусі поваги та солідарності”, а ключову роль у змістовній роботі віддати українським фахівцям, які знають мову та правову систему зсередини.
«Дякую за запрошення долучитися до роботи конкурсної комісії. Високо ціную довіру та відкритість, які засвідчує це запрошення. Водночас вважаю за необхідне чітко окреслити характер моєї участі: я не володію українською мовою і усвідомлюю, що це обмежує мою спроможність повною мірою працювати з правовим, культурним і суспільним контекстом, на який орієнтований конкурс. Саме тому моя участь у комісії має переважно представницький і символічний характер, спрямований на підтримку ініціативи. Ключова змістовна роль, на моє переконання, має належати українським експертам», – зазначила Гофманська.
Голова комісії Людмила Кожура повідомила, що станом на день зустрічі в конкурсі зареєстровано 26 конкурсантів із дев’яти правничих шкіл України. Найбільше учасників – по вісім – представляють Київський національний університет ім. Тараса Шевченка та Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, а ще троє зареєстровані від КНЕУ. За рівнем навчання переважають студенти 3-го курсу.
«Вважаю за необхідне зазначити, що залучення молодих юристів до обговорення питань безпеки держави є свідченням їхньої відповідальності та фахової готовності працювати над майбутнім України. Вітаю учасників, колег і партнерів та дякую за присутність і підтримку цієї ініціативи. Участь у конкурсі вже є проявом професійної зрілості, відповідального ставлення та переконаності у дієвості правових механізмів. Розраховую на змістовні, прикладні та якісно підготовлені пропозиції», – зазначила Кожура.
Згідно з регламентом, роботи прийматимуться до 1 березня, після чого їх оприлюднять і перевірять на академічну доброчесність, зокрема на плагіат. Очікується, що після оцінювання комісією переможців зможуть визначити орієнтовно до середини березня. Також під час засідання йшлося про відбір робіт із урахуванням ризиків використання штучного інтелекту та запозичень. Організатори повідомили, що в конкурсі передбачено три призові місця та окрему спеціальну грошову відзнаку від організатора.
Окремий блок дискусії стосувався майбутньої презентації кращих робіт. Шевчук повідомив, що серед можливих майданчиків розглядають, зокрема, представництво НАТО, Офіс президента, а також комунікацію з освітнім блоком. Крім того, згадувалася можливість підтримки учасників у подальших міжнародних програмах.
Народний депутат та громадський діяч Валентин Наливайченко, зі свого боку, заявив про готовність сприяти публічним презентаціям робіт і підтримці переможців.
«Підтверджую готовність забезпечити організаційну та комунікаційну підтримку ініціативи як за змістом, так і за форматом її подальшого представлення. Вважаю доцільним надати переможцям і учасникам можливість публічної презентації напрацювань, зокрема на майданчиках парламенту, у профільних комітетах, а також у Дипломатична академія при МЗС України імені Геннадія Удовенка. Ми можемо організувати відповідну платформу для представлення робіт і професійної самопрезентації авторів. Також підтверджую готовність надати рекомендації та сприяти подальшій підтримці переможців у взаємодії з європейськими та натівськими партнерами», – наголосив він, додавши, що готовий надавати рекомендації для європейських та натівських партнерів.
Голова Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України імені Геннадія Удовенка Ігор Осташ, в свою чергу, наголосив на важливості вибору дуже престижного майданчика для публікації результатів і подальшої презентації.
Крім того, у дискусії також звучали пропозиції підготувати спеціальний випуск профільного видання із роботами переможців кількома мовами та організувати серію презентацій в українських університетах і на міжнародних майданчиках.
Генеральний директор Schneider Electric в Україні Михайло Бубнов увійшов до складу Ради директорів Франко-української торгово-промислової палати (CCIFU).
«Дякую за довіру та можливість приєднатися до складу Ради директорів CCIFU. Палата відіграє важливу роль у посиленні співпраці між французьким і українським бізнесом. Сподіваюсь, що її діяльність і надалі сприятиме діалогу між бізнесом і державою та залученню міжнародних партнерів до відновлення України», – зазначив Михайло Бубнов.
Серед ключових напрямків розвитку Палати, на яких Михайло Бубнов планує зосередити увагу, – посилення взаємодії з органами влади та розбудова системного публічного діалогу, сприяння залученню міжнародного фінансування для членів Палати, а також підвищення видимості французького бізнесу в Україні.
Окрему увагу він планує приділити посиленню галузевих комітетів CCIFU, які об’єднують представників енергетичного, аграрного, ІТ, будівельного та інших секторів. За словами Бубнова, ці комітети мають стати платформою для обміну досвідом, підготовки пропозицій до органів влади та координації бізнес-ініціатив у межах відновлення України.
Серед пріоритетів діяльності Палати також планується – розвиток енергетичної стійкості та сталості, сприяння реконструкції критичної інфраструктури, підтримка цифрових і технологічних інновацій, а також інтеграція України до європейського економічного та енергетичного простору.
«Переконаний, що спільними зусиллями ми зможемо зробити внесок у стійке, сучасне та енергоефективне майбутнє України», – підкреслив Михайло Бубнов.
Михайло Бубнов очолює Schneider Electric в Україні з 2016 року. До цього обіймав керівні посади у Primetals Ukraine та Siemens Ukraine. Закінчив Київський політехнічний інститут та має ступінь Executive MBA від Heriot Watt University Edinburgh Business School.
Франко-українська торгово-промислова палата (CCIFU) об’єднує понад 200 компаній, що представляють французький та український бізнес. Її місія – сприяти розвитку двосторонньої співпраці, залученню інвестицій, відновленню української економіки та інтеграції України до європейського ринку.
Про Schneider Electric
Schneider Electric — світовий лідер у сфері енергетичних технологій, який забезпечує ефективність і сталий розвиток завдяки електрифікації, автоматизації та цифровізації промисловості, бізнесу та побуту. Її технології дозволяють будівлям, дата-центрам, заводам, інфраструктурі та енергомережам працювати як відкриті, взаємопов’язані екосистеми, підвищуючи продуктивність, стійкість і екологічність. Портфоліо компанії включає інтелектуальні пристрої, програмно-орієнтовані архітектури, системи на базі штучного інтелекту, цифрові сервіси та експертні консультації. Маючи 160 000 співробітників і 1 мільйон партнерів у понад 100 країнах, Schneider Electric стабільно входить до числа найсталіших компаній світу.
Кадрові перестановки, ініційовані президентом України на початку 2026 року, сприймаються суспільством стримано: за високої поінформованості українці частіше говорять про обережну надію, ніж про відчуття реального оновлення влади, свідчать результати всеукраїнського опитування дослідницької компанії Active Group.
Згідно з оприлюдненими даними, 79,2% респондентів повідомили, що чули про кадрові оновлення, ще 14,8% зазначили, що «щось чули, але не впевнені в деталях». Уперше дізналися про ці рішення 6,0% опитаних – таким чином, рівень загальної поінформованості перевищує 94%.
Водночас оцінки наслідків кадрових змін залишаються невизначеними: 43,6% респондентів вважають, що ці рішення принесли країні більше користі, 18,3% – що більше шкоди, ще майже 38,0% не змогли дати однозначної відповіді.
Засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко, коментуючи результати опитування, зазначив, що зафіксована висока поінформованість про кадрові рішення не трансформувалася у сформовану оцінку їхніх наслідків.
«Ми бачимо ситуацію, коли понад 94% респондентів принаймні чули про ці призначення, але майже 38% не можуть сказати, чи це більше користь чи шкода. Це означає, що суспільство наразі не має достатньо зрозумілих маркерів ефективності – люди очікують практичних результатів, а не сигналів про “перезавантаження” на рівні персоналій. Розподіл відповідей щодо “оновлення влади” майже порівну додатково підтверджує, що запит на зміни є, але він прив’язаний до управлінської логіки та виконання рішень, а не до самого факту кадрових замін», – наголосив Єременко.
На запитання, чи можна вважати рішення останніх тижнів оновленням влади, 42,5% відповіли ствердно, тоді як 46,7% – негативно. У емоційному вимірі 52,1% опитаних заявили, що кадрові перестановки дають більше надії, 29,1% – що переважає зневіра; водночас «виключно надію» відчувають 10,2%.
Серед напрямів державної політики, які, на думку респондентів, можуть посилитися внаслідок призначень, найчастіше називали зовнішню політику, дипломатію та переговорний трек: 41,5% очікують посилення, 13,2% – послаблення. Щодо оборони держави 39,0% прогнозують посилення, 20,5% – послаблення. Для низки внутрішніх напрямів – соціальної політики, економіки, роботи правоохоронних органів та боротьби з корупцією – переважають стримані або негативні очікування, при цьому значною залишається частка відповідей «важко відповісти».
Оцінюючи вплив кадрових рішень на довіру до ключових посадовців, більшість респондентів повідомляють про відсутність змін. Зокрема, щодо президента Володимира Зеленського 63,8% зазначили, що рівень довіри не змінився, 17,5% говорять про зростання довіри, 13,5% – про зниження. Стосовно Кирила Буданова 54,5% не відчули змін, 24,0% фіксують зростання довіри, 13,4% – зниження; щодо Михайла Федорова відповідно 55,3%, 18,6% і 15,8%. Найбільш критичні показники – у Дениса Шмигаля: 57,5% заявили про незмінність, 24,9% – про зниження, 8,2% – про зростання довіри.
Директор соціологічної компанії Active Group Олександр Позній наголосив, що емоційний фон навколо перестановок залишається стриманим, а вплив на довіру до ключових фігур – обмеженим.
«Понад половина опитаних говорить, що кадрові рішення дають більше надії, але лише близько 10% відчувають цю надію беззастережно. Одночасно для більшості фігурантів призначень домінує відповідь “довіра не змінилася”, що вказує на відсутність ефекту швидкого відновлення довіри. У такій ситуації суспільство оцінюватиме ці рішення через конкретні результати – передусім у зовнішньому контурі та сфері безпеки, де баланс очікувань позитивніший, тоді як у внутрішніх напрямах, зокрема економіці, правоохоронній системі та антикорупційній політиці, зберігається значний скепсис», – додав Позній.
Розподіл довіри до відомих публічних фігур, за даними опитування, свідчить про фрагментацію: найвищий рівень довіри має Кирило Буданов (43,2%), далі – Валерій Залужний (37,7%) і Володимир Зеленський (27,4%). Також у переліку: Андрій Білецький (15,6%), Петро Порошенко (13,1%), Денис Прокопенко (13,0%), Сергій Притула (12,0%), Дмитро Разумков (11,6%), Віталій Кличко (10,1%). Окремо 21,3% респондентів заявили, що не довіряють жодному з перелічених.
Найвищі показники недовіри, за даними дослідження, фіксуються в Олексія Арестовича (68,5%), Юлії Тимошенко (60,7%) та Юрія Бойка (54,5%); також високі рівні недовіри мають Петро Порошенко (46,7%) і Віталій Кличко (36,5%). Водночас недовіру висловлюють також до Володимира Зеленського (33,1%), Валерія Залужного (16,6%) та Кирила Буданова (15,6%).
Понад половина українців уже відчувають початок передвиборчої кампанії: 54,2% відповіли «так» (з них 17,3% – «однозначно так»), 32,6% – «ні», 13,2% не визначилися.
У лютому 2026 року найвищу підтримку серед потенційних кандидатів у президенти має Володимир Зеленський – 22,3% (порівняно з 17,8% у грудні 2025 року та 21,7% у січні 2026-го). Підтримка Валерія Залужного, за даними опитування, знизилася до 10,8% (з 16,6% у грудні та 14,9% у січні). Рейтинг Кирила Буданова зріс до 9,4% (після 6,3% у січні), Петро Порошенко має 7,4%, інші кандидати не перевищують 4%. Частка тих, хто готовий проголосувати «проти всіх» або зіпсувати бюлетень, зросла до 10,6% (з 7,5% у грудні), 7,2% не планують брати участі у виборах, 14,5% не визначилися. В антирейтингах найбільше неприйняття мають Олексій Арестович (56,5%) та Юлія Тимошенко (52,2%), далі – Юрій Бойко (45,3%) і Петро Порошенко (42,5%).
Електоральні настрої щодо можливих виборів до Верховної Ради також не формують домінуючої сили. Партія Валерія Залужного має 11,9% у лютому (проти 14,2% у грудні), партія Кирила Буданова – 10,1% (після 8,8% у січні), партія Володимира Зеленського коливається в межах 9,9–10,7%, «Європейська солідарність» – 10,3% у лютому (після 11,0% у січні). Партія «Азов» знизилася до 6,1% (з 7,6% у грудні). Частка тих, хто готовий проголосувати «проти всіх», зросла до 10,1% (із 6,3% у грудні), 7,7% не планують участі у виборах, 13,1% не визначилися.
Опитування проведено Active Group за допомогою онлайн-панелі SunFlower Sociology методом самозаповнення анкет серед громадян України віком 18+. Обсяг вибірки – 2000 респондентів, вибірка репрезентативна за віком, статтю та регіонами України. Період збору даних – 31 січня – 1 лютого 2026 року. Теоретична похибка при довірчій імовірності 0,95 не перевищує 2,2%.
На третину скоротилася кількість великих землевласників серед компаній з моменту відкриття ринку землі в Україні. Про це повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club з посиланням на дослідження, проведене opendatabot на підставі даних Державного земельного кадастру. Так, 91 компанія зменшила свої земельні банки до рівня менш як 100 гектари за два роки. 31% від усіх земельних ділянок, якими володіє бізнес, припадає на 10 компаній-землевласників. Наразі 192 компанії володіють земельними банками понад 100 га.
192 компанії, у власності яких перебуває понад 100 гектарів землі, налічується наразі в Україні. Для порівняння, на момент відкриття ринку землі у 2024, таких компаній було 283. На 51 компанію зменшився перелік великих землевласників упродовж 2024 року, а торік — ще на 40 компаній.
В умовах невизначеності, руйнування інфраструктури, складності розмінування територій та проблем із логістикою великі компанії не поспішають нарощувати земельний банк, що й пояснює скорочення кількості великих землевласників, пояснює Денис Марчук.
“Для великого бізнесу купівля землі — це інвестиція на десятки років і мільярдні вкладення. У нинішніх умовах війни ці кошти частіше спрямовують на підтримку обігового капіталу, перекриття логістичних і експортних ризиків та на відновлення пошкодженої інфраструктури (елеватори, склади, техніка тощо). Наразі бізнес обирає модель мобільності — оренду замість власності. Це дозволяє швидше реагувати на ризики та змінювати регіони присутності. Землю купують переважно ті гравці, які чітко планують довгострокову роботу й обирають регіони з нижчими ризиками, що й пояснює значну різницю в цінах між заходом і півднем України“, — Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради
Майже третиною української землі у власності бізнесу володіють лише 10 компаній. Сукупно ця десятка володіє 18 344,98 гектарами. Втім навіть у переліку лідерів великий розрив: найбільша компанія-землевласник, агрофірма Світанок, має у 10 разів більше земель, ніж компанія Куяльник, що замикає десятку.
“Для України це історично нормальна структура агросектору, коли 20–25% ринку припадає на великий бізнес. Ключова проблема — не концентрація як така, а доступ малого і середнього бізнесу до фінансових ресурсів. За наявності доступного кредитування вони можуть повноцінно конкурувати, зокрема, через аукціони державної землі“, — вважає Денис Марчук.
Лідером за скороченням земельного банку стала компанія Землетрейд: 3 161,47 гектара до 733,57 гектара, тобто майже у чотири рази. Компанія ж Агрофорест зменшила свої площі у 8,6 раза — з 1 803,09 гектара до 210,44 гектара. Водночас 103 компанії взагалі не змінювали площі свої земельних угідь.
38 компаній із переліку великих землевласників зареєстровано на Київщині. Ще 28 компаній зареєстровані у Кіровоградській області, і стільки ж — безпосередньо в Києві. Водночас в Івано-Франківській, Рівненській та Чернівецькій областях великі землевласники серед компаній відсутні.
Варто зазначити, що частина компаній зі списку найбільших землевласників, зареєстрована на територіях, які постраждали від війни. Так, 16 компаній мають реєстрацію на тимчасово окупованих територіях. 4 компанії зареєстровані у зонах активних бойових дій, де продовжують функціонувати державні електронні інформаційні ресурси. А 14 компаній розташовані на територіях можливих бойових дій.
67% великих землевласників працює у сфері сільського господарства — 129 компаній. Ще 33 компанії, або 17%, пов’язані з операціями з нерухомістю. У сфері державного управління та оборони працюють 11 компаній, в оптовій торгівлі — 4, у фінансовому секторі — 3 компанії.Серед великих землевласників також присутні дві компанії, що входять до Індексу Опендатаботу 2025 року. Це Укрексімбанк та Ощадбанк, які володіють земельними ділянками площею понад 100 гектарів.
