Громадяни України посіли друге місце серед найбільших груп іноземного населення Німеччини за підсумками 2025 року, поступившись лише громадянам Туреччини.
За даними Федерального статистичного управління Німеччини, на кінець 2025 року в країні проживали 1,409 млн громадян України. Це більше, ніж роком раніше, коли цей показник становив 1,334 млн осіб.
Найчисельнішою іноземною групою в Німеччині залишаються громадяни Туреччини — 1,520 млн осіб. За ними йдуть українці, потім громадяни Сирії — 936,3 тис., Румунії — 903,8 тис. та Польщі — 839,7 тис.
Таким чином, українці стали другою за чисельністю іноземною громадою Німеччини. Це прямий наслідок повномасштабної війни РФ проти України та масового переміщення українців до країн ЄС після 2022 року.
При цьому загальна демографічна ситуація в Німеччині погіршилася. За даними Destatis, населення країни у 2025 році скоротилося вперше з 2020 року — до 83,5 млн осіб. Чиста імміграція у розмірі 235 тис. осіб уже не змогла компенсувати природний убыль населення: кількість смертей перевищила кількість народжень на 352 тис.
Для Німеччини українська міграція залишається важливим демографічним і трудовим фактором. На тлі старіння населення та нестачі робочої сили українці вже стали однією з ключових груп іноземців у країні, а їхня інтеграція в ринок праці, освіту та соціальну систему матиме довгострокове значення для німецької економіки.
Як повідомляє «Сербський економіст», у хорватській Далмації зафіксовано кілька великих пожеж — на острові Хвар, у районі Шибеника, у природному парку Телашчиця, у Платі та біля кордону з Чорногорією, повідомляють регіональні ЗМІ.
Один із вогнищ поблизу кордону з Чорногорією частково перекинувся на територію Хорватії. У районі Плата загорівся ліс поруч із лінією електропередачі, на місце були направлені місцеві пожежні підрозділи та чергові служби.
На острові Хвар пожежа виникла в районі Св. Неділі. За повідомленнями хорватських ЗМІ, вогонь охопив близько 10 га соснового лісу та наблизився до околиць виноградників. У гасінні брали участь місцеві пожежники та додаткові підрозділи з острова.
У районі Шибеника, за попередніми даними, вогонь охопив близько 100 га трави, низької рослинності та соснового лісу. У природному парку Телашчиця активними залишалися два вогнища — у районі бухти Jaz та біля Mala Proversa, на східній стороні парку в напрямку Корнатів.
У гасінні пожеж задіяні пожежники, канадери, air tractor та інші чергові служби. У ряді районів ситуацію ускладнюють суха рослинність, вітер і важкодоступний рельєф.
Для регіону це початок складного літнього періоду: Далмація традиційно залишається однією з найбільш вразливих зон Хорватії з точки зору лісових пожеж. Ризики особливо високі на островах, у прибережних соснових лісах та в районах із великим туристичним навантаженням.
Поки що не йдеться про масштабну евакуацію туристів, однак влада та пожежні служби закликають мешканців і гостей регіону стежити за офіційними попередженнями.
Група «ТАС» розглядає нові придбання в агросекторі та хотіла б збільшити земельний банк ще на 20–25 тис. га, повідомив засновник групи Сергій Тігіпко.
«Нас цікавить сільське господарство. Зараз ми з радістю придбали б 20–25 тис. га. Зміцнюємо своє елеваторне господарство», — сказав він на інвестиційній конференції Concorde Capital у Києві.
Агросектор залишається одним із напрямків, де група бачить потенціал для розширення. Раніше генеральний директор агрохолдингу «ТАС Агро» Олег Заплетнюк повідомляв, що стратегічний план передбачає збільшення земельного банку з нинішніх 80 тис. га до 100 тис. га вже до кінця 2026 року.
Наступний етап, за його словами, — зростання до 120 тис. га до 2028 року.
Посилення елеваторного господарства важливе для агрохолдингу з точки зору контролю логістики, зберігання врожаю та гнучкості продажів. В умовах нестабільної експортної логістики та тиску на маржу наявність власних потужностей для зберігання стає одним із ключових факторів конкурентоспроможності.
Група «ТАС» вже працює в агросекторі через «ТАС Агро». Для неї розширення земельного банку та елеваторних потужностей може стати способом зміцнити вертикальну інтеграцію та зменшити залежність від зовнішньої інфраструктури.
Український фінтех-ринок переходить до етапу, на якому автоматизація комплаєнсу, фінансового моніторингу та санкційного контролю стає не допоміжною функцією, а частиною базової інфраструктури фінансової стійкості бізнесу.
Про це йдеться у колонці CEO AML.point, радниці з питань RegTech-проєктів AI FINTECH Оксани Губіної для агентства “Інтерфакс-Україна”, підготовленій у контексті презентації Fintech Catalog UA 2026.
За даними каталогу, в Україні працюють понад 300 фінтех-компаній. Значна частина з них уже досягла операційної самоокупності, майже половина розширює присутність на міжнародних ринках, а більшість продовжує розвиватися за рахунок власних ресурсів.
Fintech Catalog UA 2026 підготовлений Українською асоціацією фінтех та інноваційних компаній за підтримки Національного банку України, IFC, SECO та Sense Bank. Дослідження проводилося у квітні-травні 2026 року серед фінтех-компаній, банків та українських філій міжнародних fintech-компаній, у ньому взяли участь 150 респондентів.
За словами Губіної, український фінтех розвивається у середовищі, де питання прозорості, управління ризиками та відповідності регуляторним вимогам уже не є другорядними. Посилення санкційного контролю, фінансового моніторингу, вимог до прозорості походження коштів і структури власності зробили комплаєнс одним із ключових елементів стійкості компаній.
“Фінансові компанії дедалі частіше сприймають комплаєнс не як зовнішній примус з боку регулятора, а як інструмент довіри, репутації та довгострокової конкурентоспроможності. Саме тому інвестиції в RegTech дедалі частіше розглядаються не як витрати, а як вкладення у майбутню стабільність компанії”, – зазначила вона.
RegTech-рішення поступово переходять із категорії допоміжних сервісів у категорію критичної бізнес-інфраструктури. Для банків, фінансових компаній, платіжних сервісів, кредитних установ та інших учасників ринку автоматизація KYC, AML і санкційного контролю вже є питанням швидкості роботи, якості управління ризиками та здатності відповідати вимогам регулятора майже в режимі реального часу.
Водночас автоматизація фінансового моніторингу не обмежується встановленням програмного забезпечення. Вона потребує інтеграції різних інформаційних систем, якісних даних, побудови надійних процесів обробки інформації, контролю змін, збереження історії рішень і балансу між зручністю для клієнта та виконанням регуляторних вимог.
Однією з нових тенденцій ринку стає зближення ERP та RegTech. ERP-системи відповідають за управління ресурсами та операційними процесами компанії, тоді як RegTech – за відповідність вимогам регулятора, фінансовий моніторинг і контроль ризиків. Однак обидва напрями дедалі більше працюють із великими масивами даних, інтегруються в операційні процеси та допомагають менеджменту ухвалювати обґрунтовані рішення.
На практиці такий підхід дозволяє автоматизувати оцінку ризиків контрагентів, KYC-перевірки, санкційний скринінг, моніторинг транзакцій і формування регуляторної звітності без надмірного навантаження на персонал.
Водночас, за словами Губіної, технології не замінюють комплаєнс-культуру. Автоматизація ефективна лише тоді, коли компанія має зрозумілі внутрішні політики, якісні дані, відповідальних людей і готовність системно працювати з ризиками. RegTech не скасовує роль комплаєнс-офіцера, а змінює її – від ручної перевірки до управління процесами, даними та ризиковими моделями.
Подальший розвиток українського фінтеху буде значною мірою пов’язаний саме з інтеграційними рішеннями у сфері комплаєнсу, фінансового моніторингу та управління ризиками. У міру посилення вимог до прозорості бізнесу, санкційного контролю та регуляторної звітності роль RegTech лише зростатиме.
Для українських фінансових компаній автоматизований комплаєнс поступово стає не додатковою перевагою, а базовим стандартом ведення бізнесу. На наступному етапі розвитку ринку конкурентну перевагу отримають ті компанії, які зможуть поєднати технологічність, прозорість, якісні дані та системне управління ризиками.
Джерела: колонка Оксани Губіної для “Інтерфакс-Україна”, Fintech Catalog UA 2026, Українська асоціація фінтех та інноваційних компаній.
92% компаній-членів Американської торгової палати в Україні продовжують повноцінно працювати після понад чотирьох років повномасштабної війни, про що свідчать результати опитування «Doing Business in Wartime Ukraine», проведеного AmCham Ukraine спільно з Citi Ukraine.
Згідно з дослідженням, майже 70% компаній, які взяли участь в опитуванні, працюють в Україні понад 20 років. Це, за оцінкою AmCham, свідчить про стійкість бізнесу та його довгострокову відданість українському ринку.
Незважаючи на військові ризики, 87% компаній повідомили, що їхні фінансові результати у другому кварталі 2026 року залишилися на тому самому рівні або покращилися порівняно з другим кварталом 2025 року. Лише 13% респондентів зафіксували погіршення показників.
Порівняно з довоєнним 2021 роком майже дві третини компаній — 63% — повідомили, що їхні фінансові результати залишилися стабільними або покращилися. Водночас 37% компаній досі працюють нижче довоєнного рівня.
Інвестиційні плани також залишаються стабільними: 87% компаній заявили, що їхні інвестиції в Україну у 2026 році залишаться без змін або зростуть порівняно з 2025 роком. З них 54% планують зберегти обсяг інвестицій, а 33% — збільшити їх.
Війна продовжує безпосередньо впливати на бізнес. 47% компаній повідомили, що їхні заводи, виробничі потужності, склади, офіси чи інші об’єкти були пошкоджені під час війни. Серед постраждалих компаній 46% вже повністю відновили пошкоджені активи, а 39% завершили частковий ремонт.
Половина опитаних компаній повідомила про випадки поранення співробітників внаслідок війни, 37% — про загиблих співробітників. При цьому 87% компаній мають працівників, які зараз служать у Збройних силах України, а 60% вже працевлаштовують ветеранів.
71% компаній уже впровадили, розробляють або почали впроваджувати програми підтримки та реінтеграції ветеранів після демобілізації. Зокрема, 24% компаній мають комплексні політики щодо повернення ветеранів до роботи, 20% їх розробляють, а 27% вже запровадили перші заходи підтримки.
Головними викликами для бізнесу залишаються безпека співробітників — 82%, питання мобілізації та бронювання працівників — 71%, а також загроза російських ракетних атак на критичну інфраструктуру та бізнес-активи — 63%. Серед інших проблем компанії назвали здоров’я та психологічний стан співробітників — 50%, а також залучення та утримання кваліфікованих кадрів — 44%.
Водночас більшість компаній не планують масово заповнювати кадровий дефіцит іноземними працівниками. 63% респондентів заявили, що не розглядають найм неукраїнських співробітників для вирішення кадрових проблем, 25% ще не визначилися, і лише 12% активно розглядають такий варіант.
За оцінкою бізнес-спільноти, Україна у 2026 році залишається стабільним, але непередбачуваним ринком. Так вважають 45% респондентів. Ще 21% бачать Україну одним із найперспективніших ринків майбутнього зростання в Європі, 18% вважають її переважно високоризиковим ринком виживання, а 16% — ринком, який готується до відновлення.
50% компаній очікують, що економічне відновлення України стане чітко помітним через 2–3 роки після закінчення війни. Ще 18% вважають, що поступове відновлення вже відбувається, 16% бачать 2026–2027 роки як можливу точку розвороту до зростання, а 16% вважають, що відновлення ще не почалося.
Ключовими секторами післявоєнного відновлення респонденти назвали оборону та military tech — 78%, інфраструктуру та будівництво — 71%, енергетику та розподілену генерацію — 50%, а також сільське господарство та харчову переробку — 45%.
Головними чинниками інвестиційної привабливості України компанії вважають довгостроковий потенціал зростання. 76% респондентів назвали масштабні можливості відновлення та післявоєнного економічного зростання основним драйвером інвестицій, 49% — шлях України до вступу в ЄС та інтеграцію в європейський ринок, 39% — потенціал сектору оборони та військових технологій.
Серед основних бар’єрів для участі бізнесу в проектах відновлення названо безпеку майданчиків реконструкції — 56%, брак інформації та прозорості проектів — 55%, а також нечітку правову та тендерну базу — 55%.
Бізнес також сформулював пріоритети для уряду на 2026 рік. 80% компаній назвали головною умовою підтримку верховенства права, боротьбу з корупцією та реальну судову реформу. 55% вказали на необхідність посилення національної безпеки, оборони та розмінування територій, 44% — на передбачуваність і стабільність податкового законодавства.
Опитування Doing Business in Wartime Ukraine проводилося AmCham Ukraine та Citi Ukraine з 21 травня по 16 червня 2026 року. У ньому взяли участь 112 керівників компаній-членів AmCham з різних галузей, 69% респондентів обіймають посади CEO.
Джерело: American Chamber of Commerce in Ukraine, Citi Ukraine
Європейська інтеграція України входить у новий практичний етап, на якому діалог держави з бізнесом стає одним із ключових інструментів підготовки країни до майбутнього членства в ЄС.
Про це йдеться у колонці радниці віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вікторії Лобунь, опублікованій агентством “Інтерфакс-Україна”.
За її словами, історичним кроком стало відкриття 15 червня під час Другої міжурядової конференції між Україною та ЄС у Люксембурзі Кластера 1 “Основи процесу вступу до ЄС”. Цей кластер є фундаментальним для всього переговорного процесу, відкриває його і залишатиметься відкритим до завершення переговорів.
“Сьогодні перед Україною стоїть амбітне завдання – забезпечити якісну підготовку держави до майбутнього членства та реалізувати ті зміни, які дозволять повноцінно функціонувати в межах Європейського Союзу”, – зазначила Лобунь.
Вона підкреслила, що євроінтеграція не обмежується ухваленням законодавства або виконанням формальних переговорних умов. Йдеться про те, як зміни впливатимуть на економіку, окремі сектори, громади, громадян, державні інституції, місцеве самоврядування та бізнес.
Частина українських компаній уже фактично працює в єдиному економічному просторі з ЄС: виходить на європейські ринки, шукає партнерів, адаптується до спільних правил і змінює власні бізнес-процеси. Водночас змінюється і сприйняття України з боку європейського бізнесу: українських партнерів дедалі частіше розглядають не лише як можливість, а як фактор конкурентної переваги у перебудові ланцюгів постачання, розвитку нових виробництв і зміцненні економічної стійкості Європи.
ЄС залишається найбільшим торговельним партнером України – на нього припадає понад 63% зовнішньої торгівлі товарами. Наступним кроком, за словами Лобунь, має стати перехід від сприйняття України як зовнішнього партнера до сприйняття її як частини спільного ринку.
Окрему роль у цьому процесі відіграють майданчики для обговорення економічної інтеграції України з ЄС. Зокрема, ці питання порушувалися на EU-Ukraine Business Summit у Брюсселі та будуть обговорюватися під час Ukraine Recovery Conference у Гданську. У межах конференції заплановано воркшоп про те, як поєднати відновлення України з підготовкою до членства в ЄС.
Одним із практичних інструментів підготовки до євроінтеграції стала серія регіональних діалогів з бізнесом. У першій половині року такі діалоги вже відбулися для аграрного сектору, металургійної галузі та фармацевтичної індустрії. До них долучилися представники бізнесу, галузевих асоціацій, органів влади, парламенту та експертного середовища з різних регіонів України.
Фактично йдеться про створення постійного механізму взаємодії між державою та бізнесом у питаннях європейської інтеграції.
Одне з головних питань таких діалогів – як саме виглядатиме інтеграція України до внутрішнього ринку ЄС на практиці. Перехід від моделі зовнішнього партнерства до моделі спільного ринку потребує нового балансу між конкуренцією та інтеграцією.
У деяких сферах цей процес уже має практичні приклади – зокрема в енергетичному ринку та роумінгу. Водночас існують складніші напрями, де Україна є сильним гравцем, зокрема аграрний сектор і металургія. Саме тут важливо забезпечити інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС без втрати конкурентних переваг українських виробників.
Лобунь зазначає, що діалог із бізнесом дозволяє краще розуміти очікування та занепокоєння компаній щодо окремих напрямів інтеграції. Особливо важливими є зустрічі в регіонах, де бізнес працює в умовах постійних ризиків. Це дає можливість формувати політику, орієнтовану не лише на відповідність європейським вимогам, а й на реальні можливості української економіки.
Попереду Україну очікує виконання умов і бенчмарків Кластера “Основи”, а також робота над відкриттям наступних переговорних кластерів. Вони охоплюють значну частину економічної складової майбутнього членства – внутрішній ринок, конкурентну політику, свободу руху товарів і послуг та інші сфери, важливі для українського бізнесу.
Таким чином, діалог між державою та бізнесом стає не лише комунікаційним інструментом, а одним із механізмів практичної підготовки України до членства в Європейському Союзі.
Успіх переговорного процесу, як наголошує Лобунь, визначатиметься не лише кількістю відкритих чи закритих кластерів. Його реальним результатом має стати створення сучасної, конкурентоспроможної та стійкої держави, готової повноцінно функціонувати як частина європейської спільноти.
Джерело: “Інтерфакс-Україна”, колонка Вікторії Лобунь “Європейська інтеграція переходить у практичну площину: чому діалог з бізнесом стає критично важливим”.
