Українські бібліотеки переживають системну кризу, яка охоплює чотири виміри: заробітні плати на межі виживання, стрімке старіння кадрів, хронічне недофінансування фондів та приміщень і застаріла система оцінювання, йдеться в аналітичному звіті “Системна криза української бібліотечної галузі та шляхи її подолання” Мережі захисту національних інтересів “АНТС”.
“Бібліотеки України сьогодні опинилися на межі виживання. Зарплати бібліотекарів у 2026 році становлять від 5691 до 7356 грн, молодь майже не приходить у професію, а майже половина працівників уже перебуває у віковій категорії 45-60 років. Якщо ситуація не зміниться, багато бібліотек ризикують залишитися без людей, які забезпечують їхню роботу. Але проблема значно ширша за низькі зарплати. Йдеться про втрату інституцій, які зберігають нашу пам’ять, підтримують освіту, цифрову грамотність та стійкість громад”, – йдеться в повідомленні АНТС.
Згідно з аналітичним звітом, українські бібліотеки переживають системну кризу, яка охоплює чотири виміри: зарплати на межі виживання (у 2026 році оклади варіюються від 5691 грн до 7 356 грн); стрімке старіння кадрів (станом на кінець 2025 року близько 46,7% працівників бібліотек були у віковій групі 45-60 років, тоді як молодь становила 9,3%); хронічне недофінансування фондів і приміщень; застаріла система оцінювання, яка не бачить реального внеску бібліотек у суспільний розвиток.
Звіт також пропонує план дій у три етапи, перший з яких передбачає, що упродовж перших 6 місяців необхідно переглянути тарифні оклади бібліотекарів, провести аудит кадрової ситуації та визначити перелік прифронтових бібліотек для першочергової підтримки.
На другому етапі – від 6 до 18 місяців – запустити пілоти нових моделей фінансування з більшою автономією закладів, оновити фонди й техніку, перейти до оцінювання бібліотек за показниками соціального та освітнього впливу – а не лише за кількістю відвідувань і книговидачею.
На останньому етапі, у горизонті 3 років пропонується масштабувати успішні моделі та інтегрувати бібліотеки у ширші програми читання, цифрової грамотності й освіти дорослих.
“Підвищення зарплат – необхідний перший крок, але недостатній. Без інституційної реформи, більшої фінансової автономії закладів і нових критеріїв ефективності система залишатиметься у тій самій точці. Україна може отримати сучасну бібліотечну мережу. Реалізація цієї стратегії дозволить перетворити бібліотеки зі збиткових бюджетних установ на ефективний суспільний сервіс та інфраструктуру для розвитку всієї країни”, – наголосили в АНТС.
Як повідомлялося, у кінці травня віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна заявила, що поповнення бібліотечних фондів у співфінансуванні з громадами може бути запущено з 1 липня.
22 червня заступниця міністра культури України Богдана Лаюк заявила, що їй не подобається ідея, що бібліотеки необхідно перетворити на культурні хаби чи культурні центри, а також, що вона проти того, щоб просто говорити про закриття бібліотек. В той же час, заступниця зазначила, що наразі немає фінального рішення, як буде виглядати модель співфінансування з громадами поповнення бібліотечних фондів.
Згідно з дослідженням Українського інституту книги (УІК), книжки для поповнення бібліотечних фондів публічних бібліотек закуповували у 2025 році лише 47% громад.
У квітні петиція на сайті Кабінету міністрів із закликом переглянути заробітні плати бібліотекарів не набрала необхідну для розгляду кількість голосів.
Український IT давно перестав бути локальною історією. Наші розробники, QA, DevOps, дизайнери, аналітики й менеджери працюють із клієнтами зі США, Великої Британії, Європи та Скандинавії. Ми вміємо будувати складні системи, тримати навантаження, розбиратися в архітектурі, закривати задачі в дедлайн і знаходити рішення там, де інші бачать тільки червоний лог помилки.
Але на західному ринку одного сильного коду вже недостатньо.
Клієнт купує не лише години розробки. Він купує спокій. Йому важливо розуміти, що команда не просто «щось робить у Jira», а справді розуміє бізнес-задачу, може пояснити ризики, запропонувати краще рішення і вчасно сказати: «Ось тут ми можемо втратити час, гроші або якість».
І саме тут англійська перестає бути «додатковою навичкою». Вона стає частиною професійної ваги спеціаліста.
Довгий час в IT жила зручна думка: розробнику достатньо вміти читати документацію. Мовляв, Stack Overflow відкривається, GitHub читається, технічні статті якось зрозумілі. Отже, все нормально.
Насправді це тільки перший поверх.
Сучасна розробка давно не схожа на самотнє сидіння в темній кімнаті з кавою, кодом і героїчним мовчанням. Це постійна комунікація: дейліки, планування, code review, демо, обговорення вимог, уточнення деталей, дзвінки з клієнтом, розбір проблем, захист технічних рішень.
Можна чудово читати англійською і водночас губитися, коли треба швидко пояснити, чому задача займе не два дні, а тиждень. Можна розуміти документацію, але мовчати на мітингу, коли клієнт питає: «What are the risks here?»
А в бізнесі мовчання рідко читається як скромність. Частіше воно виглядає як невпевненість, відсутність ініціативи або нерозуміння ситуації.
Гарна новина: від Вас не очікують англійської диктора BBC. Західні команди давно звикли до різних акцентів, різної швидкості мовлення і неідеальної граматики. У міжнародному IT важливіше інше: чи зрозуміла Ваша думка.
Професійна англійська для IT потрібна не для того, щоб красиво говорити про погоду. Вона потрібна, щоб:
● пояснити технічне рішення без десяти хвилин хаотичного вступу;
● уточнити вимоги, поки команда не побігла робити не те;
● спокійно сказати про блокер;
● аргументовано попросити більше часу;
● провести демо;
● написати зрозумілий коментар у Jira;
● дати фідбек у code review так, щоб це звучало професійно, а не як напад.
І тут різниця між «я трохи знаю англійську» та «я можу працювати англійською» стає дуже відчутною.
На старті кар’єри технічні навички можуть тягнути спеціаліста вперед майже самі. Junior і Middle часто ростуть завдяки коду, швидкості навчання, уважності до деталей.
Але далі починається інша гра.
Щоб перейти на рівень Senior, Tech Lead, Solution Architect або Engineering Manager, вже недостатньо просто добре виконувати задачі. Треба пояснювати рішення, вести обговорення, працювати зі стейкхолдерами, бачити бізнес-контекст і брати відповідальність за комунікацію.
І ось тут англійська часто стає невидимою стелею.
Людина може бути технічно дуже сильною, але якщо вона не може впевнено презентувати свою ідею клієнту, її рідше підключають до стратегічних дзвінків. Якщо вона не може пояснити архітектурне рішення, це зробить хтось інший. Якщо вона мовчить на зустрічах, її експертиза залишається всередині команди, а не перед очима замовника.
У результаті кар’єра ніби рухається, але повільніше. Не тому, що бракує розуму. А тому, що бракує голосу.
Для IT-компанії рівень англійської команди напряму впливає на довіру клієнта. Особливо якщо компанія хоче працювати із західним ринком не як «дешевші руки», а як технологічний партнер.
Коли англійською впевнено говорять лише PM або Business Analyst, виникає ефект зіпсованого телефону. Клієнт пояснює задачу менеджеру, менеджер переказує розробнику, розробник щось уточнює через менеджера, клієнт відповідає, відповідь знову проходить через кілька фільтрів. На кожному етапі губляться нюанси.
А нюанси в IT часто коштують дорого.
Західні клієнти хочуть працювати з командами, де інженер може сам поставити запитання, пояснити ризик, запропонувати альтернативу. Це створює відчуття партнерства. Клієнт бачить не просто виконавців, а людей, які думають разом із ним.
Саме з цього народжується довіра. А з довіри народжуються довші контракти, складніші задачі й вищий чек.
Коли IT-фахівець вирішує підтягнути мову, перший очевидний варіант: піти на звичайний курс англійської. І це краще, ніж нічого. Але є проблема.
На General English Ви можете обговорювати подорожі, їжу, хобі, фільми, екологію чи умовну відпустку біля моря. Це корисно для загальної бази, але не завжди переноситься в роботу.
А в реальному IT треба говорити зовсім про інше.
Як пояснити, що задача заблокована через залежність від іншої команди? Як сказати клієнту, що його ідея технічно можлива, але дуже дорога в підтримці? Як провести демо без паніки? Як делікатно не погодитися з рішенням? Як описати баг так, щоб його зрозуміли без додаткових трьох повідомлень?
Саме тому англійська для IT має будуватися навколо робочих сценаріїв: дейліки, Jira, Git, code review, демо, технічні інтерв’ю, листування, дзвінки з клієнтом, обговорення дедлайнів, ризиків і пріоритетів.
Тут мова вчиться не «взагалі», а під конкретну професійну дію.
Почати можна без героїчного плану на нове життя з понеділка.
Переведіть робочі інтерфейси англійською: IDE, таск-трекер, телефон, сервіси, якими користуєтеся щодня. Пишіть commit messages англійською. Формулюйте задачі англійською, навіть якщо команда українська. Дивіться технічні виступи в оригіналі. Після мітингу пробуйте коротко переказати англійською, що обговорювали.
І найважливіше: тренуйте не тільки знання, а саме мовну реакцію. Бо на дзвінку немає часу згадувати всю граматику з підручника. Там треба думати, слухати, відповідати й не випадати з розмови.
Англійська в IT сьогодні не прикраса резюме і не пункт «буде плюсом». Це робочий інструмент, який впливає на кар’єру спеціаліста, довіру клієнта і можливості компанії на західному ринку.
Код показує, що Ви можете зробити.
Англійська показує, що Вам можна довірити більше.
І саме ця різниця часто відділяє просто хорошого виконавця від спеціаліста, якого запрошують у складніші проєкти, на сильніші позиції й у розмови, де приймаються справжні рішення.
ТОВ “Еко-Снек” (с.Агрономічне Вінницької області), український виробник фруктових снеків під брендом Bob Snail, розпочало продаж своєї продукції в найбільшій роздрібній мережі США – Walmart.
“Я надзвичайно радий повідомити, що Bob Snail офіційно доступний у магазинах Walmart по всій території США. Починаючи з цих вихідних, наші продукти можна знайти приблизно у 1100 магазинах Walmart по всій країні”, – повідомив у соцмережах директор з продажу американської філії Bob Snail Павло Мірошниченко. Клієнти можуть знайти Bob Snail у самих магазинах або замовити онлайн.
Як повідомлялось, нещодавно Bob Snail зайшов у ще у одну з найбільших американських роздрібних мереж Target , де представлений на полицях майже 2 тис. магазинів.
Кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ “Еко-Снек” черз кіпрську WHS World Healthy Snack Limited на паритетних засадах з частками 37,19% є Михайло Сіверчук та Євгеній Шугаєв.
На початку цього року стало відомо, про входження в капітал компанії фонду HCGF IV під управлінням Horizon Capital, але частка інвестора не оголошувалася.
Виторг “Еко-Снек” за 2025 року зріс на 22,3% порівняно з 2024 роком – до 1 млрд 813,1 млн грн, тоді як чистий прибуток скоротився на 37,2% – до 148,9 млн грн.
Продукція бренду представлена в 26 країнах світу. Дочірні компанії Bob Snail є в Польщі, Канаді, США та Великобританії.
Target Corporation – американська мережа роздрібної торгівлі, що входить до числа найбільших ритейлерів США. Виторг Target за 2025 фінансовий рік перевищив $106 млрд.
Як повідомляє «Сербський економіст», Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) включила Боснію і Герцеговину до списку юрисдикцій, що перебувають під посиленим моніторингом, — так званого «сірого списку».
Одночасно до «сірого списку» було додано й Ірак.
За даними FATF, країни з «сірого списку» мають стратегічні недоліки в системах протидії відмиванню грошей, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, але зобов’язуються усунути ці проблеми у погоджених термінах.
Президент FATF Елісу де Анда Мадрасо повідомив, що Боснії та Герцеговині необхідно посилити захист фінансової системи від використання злочинцями та терористами, а також забезпечити більш ефективний нагляд за банківським сектором.
Для регіону це чутливий сигнал. Боснія і Герцеговина залишається частиною західнобалканського економічного простору, тісно пов’язаного з Сербією, Хорватією, Чорногорією та країнами ЄС через банки, торгівлю, грошові перекази діаспори, транспорт, будівництво та малий бізнес.
Потрапляння до «сірого списку» не означає санкцій чи заборони на операції, але зазвичай призводить до більш суворого дотримання вимог з боку банків та фінансових інститутів. Міжнародні платежі, відкриття рахунків, обслуговування компаній, перекази та угоди з контрагентами з такої юрисдикції можуть здійснюватися з додатковими перевірками.
Для Сербії це важливо з двох причин. По-перше, Боснія і Герцеговина є сусіднім ринком і одним із напрямків регіональної торгівлі. По-друге, сербські банки, компанії та експортери, які працюють з партнерами з БіГ, можуть зіткнутися з більш детальними запитами щодо походження коштів, структури власності, бенефіціарів та призначення платежів.
З практичної точки зору бізнесу, який працює з Боснією та Герцеговиною, варто заздалегідь готувати документи щодо угод, підтверджувати реальність поставок та послуг, коректно оформлювати контракти та підстави для платежів. Особливо це стосується фінансових послуг, торгівлі, нерухомості, логістики, імпорту-експорту та компаній зі складною структурою власності.
Довідково: до актуального «сірого списку» FATF станом на 19 червня 2026 року входять Ангола, Болівія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Камерун, Кот-д’Івуар, Демократична Республіка Конго, Гаїті, Ірак, Кенія, Кувейт, Лаос, Ліван, Монако, Непал, Папуа-Нова Гвінея, Південний Судан, Сирія, Венесуела, В’єтнам, Британські Віргінські острови та Ємен.
До чорного списку FATF, тобто переліку юрисдикцій з високим рівнем ризику, щодо яких FATF закликає застосовувати посилені заходи або контрзаходи, входять КНДР, Іран та М’янма.
FATF, Боснія і Герцеговина, комплаєнс, Сербія, фінансовий моніторинг
Національна виборча комісія Південного Судану призначила перші загальні вибори в країні на 22 грудня 2026 року.
Про це повідомив голова комісії Абеднего Акок Кацуол на прес-конференції в Джубі. За його словами, дату оголошено відповідно до закону про вибори, який вимагає оприлюднювати день голосування не менше ніж за шість місяців до виборів.
Вибори мають стати першими національними виборами в Південному Судані з моменту проголошення незалежності країни у 2011 році. Раніше голосування неодноразово переносилося через громадянську війну, політичні кризи, відсутність постійної конституції, проблеми з безпекою та незавершену підготовку виборчої інфраструктури.
У 2024 році перехідний період було продовжено ще на два роки, а вибори перенесено з грудня 2024 року на грудень 2026 року. Південний Судан перебуває під управлінням перехідного коаліційного уряду, сформованого після мирної угоди 2018 року та створення уряду національної єдності у 2020 році.
Незважаючи на оголошення дати, підготовка до голосування залишається під питанням. Кацуол заявив, що роботі комісії заважають прогалини в законодавстві, брак необхідних нормативних інструментів та дефіцит фінансування.
За його словами, загальний бюджет виборів оцінюється приблизно в $250 млн, тоді як комісія отримала близько $21 млн. Якщо додаткове фінансування не буде виділено в найближчі місяці, комісія може скоригувати графік підготовки, орієнтуючись на більш реалістичні терміни.
Окремою проблемою залишається спірний регіон Аб’єй на кордоні Південного Судану та Судану. Виборча комісія має намір направити туди делегацію, щоб оцінити можливість організації голосування.
Для Південного Судану вибори 2026 року мають стати ключовим випробуванням політичного переходу після громадянської війни. Однак їхнє проведення залежатиме від трьох факторів: наявності коштів, безпеки на місцях та здатності влади завершити правові й організаційні процедури до грудня.
Головний висновок: дату голосування оголошено, але самі вибори поки що не можна вважати гарантованими. Південний Судан формально увійшов у шестимісячний виборчий календар, проте підготовка залишається вразливою через брак фінансування, невирішені правові питання та ризики безпеки.
Південний Судан став незалежною державою 9 липня 2011 року після багаторічного конфлікту між північчю та півднем Судану та референдуму про самовизначення. Розділ країни став підсумком Комплексної мирної угоди 2005 року, яка завершила одну з найтриваліших громадянських воєн в Африці та відкрила шлях до голосування щодо незалежності півдня.
Однак уже у 2013 році в Південному Судані розпочалася власна громадянська війна. Протистояння виникло між прихильниками президента Салви Кііра та силами, пов’язаними з колишнім віцепрезидентом Рієком Мачаром. Конфлікт мав політичний, етнічний та ресурсний характер, а його наслідками стали руйнування інститутів, масове переміщення населення, падіння економіки та хронічна нестабільність.
У 2018 році сторони підписали оновлену мирну угоду, яка передбачала припинення вогню, формування перехідного уряду національної єдності, реформу сектору безпеки, підготовку конституції та проведення виборів. Однак реалізація угоди відбувалася повільно, а багато ключових положень так і не були повністю виконані.
Сьогодні існують дві різні держави — Судан і Південний Судан.
Судан — найбільша країна на північному сході Африки зі столицею в Хартумі. Він має вихід до Червоного моря, історично був пов’язаний з арабо-мусульманським північчю і після відокремлення півдня втратив значну частину нафтових ресурсів. Останніми роками Судан сам переживає важкий внутрішній збройний конфлікт і кризу центральної влади.
Південний Судан — держава без виходу до моря зі столицею в Джубі. Вона багата на нафту, але залежить від інфраструктури Судану для її експорту. Країна залишається однією з наймолодших і найбільш вразливих у світі: слабкі інститути, міжспільнотні конфлікти, нестача доріг, залежність бюджету від нафти та гуманітарні кризи продовжують обмежувати її розвиток.
Портфель вперше укладених договорів компаній зі страхування життя в Україні за січень-травень 2026 року перевищив торішні показники на 3,5% і склав 556 млн грн, повідомляється на сайті Національної асоціації страховиків України (НАСУ).
«Головною рисою поточного етапу є впевнене зростання регулярних надходжень. Клієнти зберігають високий попит на фінансові інструменти заощадження», — зазначається в повідомленні.
Крім того, на 13% зросли регулярні внески клієнтів за діючими багаторічними полісами. Паралельно спостерігається значний прогрес у сегменті одноразових внесків, які збільшилися на 18,8%.
НАСУ також зазначає, що за звітний період виплати страховиків життя зросли на 31% до 870,5 млн грн. З них 39% припадає на виплати після закінчення терміну дії полісів (виплати за ризиком «дожиття»), що на 2 процентні пункти більше, ніж роком раніше.
«Така ситуація цілком очікувана, оскільки страховики активно погашають зобов’язання за класичними програмами, укладеними понад 20 років тому. Клієнти забирають накопичений капітал із нарахованими відсотками, щоб досить часто спрямовувати ці кошти в нові поліси», – йдеться в повідомленні.
НАСУ також повідомляє, що за 5 місяців 2026 року рейтинг страховиків життя за зібраними преміями, як і раніше, очолює СК «МетЛайф» – 1,318 млрд грн, СК «ТАС» – 424,9 млн грн, «Граве Україна страхування життя» – 245,3 млн грн, PZU life – 171,9 млн грн, ARX life – 150,6 млн грн.
Рейтинг за виплатами: «МетЛайф» – 290,9 млн грн, СК «ТАС» – 218,5 млн грн, «Граве Україна страхування життя» – 187,7 млн грн, UNIQA life – 79,2 млн грн, PZU life – 33,5 млн грн.
Як повідомлялося, станом на 1 червня 2026 року в Україні працювали 10 компаній зі страхування життя.
МетЛайф, НАСУ, Страхові виплати, страхові премії, страхування життя
