Аптечні продажі в Україні в січні-червні 2026 року в грошовому вираженні зросли на 15% порівняно з аналогічним періодом 2025 року — до майже 121 млрд грн, тоді як у натуральному вираженні скоротилися на 5,8% — приблизно до 533,955 млн упаковок.
Про це агентству «Інтерфакс-Україна» повідомила компанія «Бізнес Кредит» з посиланням на результати проведеного дослідження.
Середньозважена ціна товарів аптечного кошика за підсумками першого півріччя склала 226,65 грн за упаковку, що на 22,15% більше, ніж у січні-червні 2025 року.
Таким чином, зростання аптечного ринку в грошовому вираженні відбувалося на тлі скорочення загальної кількості проданих упаковок та істотного підвищення середньої вартості аптечних товарів.
При цьому темпи грошового зростання ринку прискорилися порівняно з першим кварталом. У січні–березні аптечні продажі збільшилися на 11,13% — до 60,245 млрд грн, тоді як натуральний обсяг знизився на 4,8%, приблизно до 270,958 млн упаковок.
За підсумками 2025 року аптечні продажі в Україні склали понад 220,287 млрд грн, що на 14,23% більше, ніж у 2024 році. У натуральному вираженні вони тоді скоротилися на 2,25%.
Україна експортувала продовольчих товарів на суму 14,1 млрд доларів у січні–липні 2026 року, свідчать дані Державної митної служби. За розрахунками на основі статистики ДМС, продовольча продукція забезпечила близько 58,5% усього товарного експорту України, який за сім місяців склав $24,1 млрд.
Друге місце серед експортних категорій посіли метали та вироби з них — $2,5 млрд, або трохи більше 10% загального експорту.
Машини, обладнання та транспорт експортовано на суму $2,1 млрд, що відповідає приблизно 8,7% зовнішніх поставок.
Таким чином, на продовольство, металопродукцію та машинобудівну продукцію сукупно припало близько 77,6% українського товарного експорту.
Найбільшим ринком збуту українських товарів за сім місяців залишалася Польща, куди було поставлено продукції на $2,8 млрд. Експорт до Туреччини склав $2 млрд, до Німеччини — $1,5 млрд.
Загалом український експорт у січні–липні 2026 року зріс на 3,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до $24,1 млрд з $23,2 млрд.
Водночас імпорт збільшився значно швидше — на 26,6%, до $58,1 млрд.
Середньозважена ціна біологічно активних добавок в українських аптеках у січні-червні 2026 року зросла на 36,36% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 321,79 грн за одиницю товару. Про це агентству “Інтерфакс-Україна” повідомила компанія “Бізнес Кредит” з посиланням на результати дослідження аптечного ринку.
Продажі БАДів у грошовому вираженні за перше півріччя збільшилися на 15,77% – до майже 13,516 млрд грн.
Водночас у натуральному вираженні їх реалізація скоротилася на 15,1% – до 42 млн упаковок.
Таким чином, збільшення грошового обсягу ринку БАДів супроводжувалося різким скороченням кількості проданого товару і значним підвищенням його середньої вартості.
Для порівняння, середня ціна всього аптечного кошика за цей період зросла на 22,15% – до 226,65 грн за упаковку, а лікарських засобів – на 13,96%, до 233,85 грн. Отже, БАДи стали одним із сегментів аптечного ринку з найбільш помітним підвищенням середньої роздрібної ціни.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) частково задовольнив клопотання захисту колишнього голови Офісу президента Андрія Єрмака та пом’якшив йому запобіжний захід, дозволивши виїжджати з Києва та Київської області до низки інших регіонів, повідомила пресслужба Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП).
«10 серпня 2026 року слідчий суддя частково задовольнив клопотання захисників екс-керівника Офісу президента України, підозрюваного у легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, під час будівництва приватного котеджного містечка під м. Києвом, та змінив раніше покладені на нього процесуальні обов’язки», – йдеться у повідомленні САП у Telegram у понеділок.
Єрмаку дозволили виїжджати за межі Києва та Київської області до Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської та Херсонської областей із можливістю транзиту. «Так, обов’язок не залишати без дозволу детектива, прокурора та суду м. Києва та Київську область замінено на обов’язок не залишати без такого дозволу межі м. Києва, Київської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської та Херсонської областей із можливістю транзиту через інші області», – йдеться в повідомленні САП.
Поїздки до цих регіонів захист пояснив участю підозрюваного в проєкті з надання правової допомоги військовослужбовцям. Передумовою для звернення сторони захисту з таким клопотанням до суду стало одночасне надходження до САП та НАБУ низки схожих за змістом листів командирів військових частин в інтересах підозрюваного.
Суд не задовольнив клопотання захисту про зняття з Андрія Єрмака електронного браслета (засобу контролю).
Як повідомлялося, 11 травня НАБУ та САП заявили про викриття організованої групи, яку підозрюють у легалізації 460 млн грн через елітне будівництво під Києвом – одним із учасників схеми був екс-керівник ОП Єрмак, йому було оголошено про підозру. 12 травня антикорупційні органи повідомили про підозру у цій справі ще шістьом учасникам організованої групи, серед яких колишній віцепрем’єр-міністр і бізнесмен (один із керівників злочинної організації, викритої в листопаді 2025 року в рамках спецоперації «Мідас»). Йдеться, ймовірно, про бізнесмена Тимура Міндіча та колишнього віце-прем’єр-міністра України Олексія Чернишова.
За даними слідства, протягом 2021–2025 років підозрювані «відмили» понад 460 млн грн шляхом будівництва котеджного містечка в Козині Київської області. Йдеться про будівництво на земельних ділянках загальною площею близько 8 га чотирьох приватних резиденцій із допоміжними будівлями та спорудами, а також спа-зони (так званий «кооператив «Династія»»).
14 травня Вищий антикорупційний суд обрав Єрмаку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 140 млн грн. 18 травня за Єрмака внесли повну суму застави, і він вийшов із СІЗО.
ВАКС, ЄРМАК, запобіжний захід, САП, СУД
Як повідомляє Fixygen, ринок криптовалют завершив минулий тиждень переважно зростанням: біткойн відновився після зниження на початку серпня і знову протестував позначку $65 тис., тоді як Ethereum і більшість найбільших альткойнів також зміцнилися. Винятком серед провідних криптовалют став XRP, який втратив близько 5% за тиждень.
На ранок 10 серпня біткойн торгувався на рівні близько $65,2 тис. і зріс приблизно на 3,7% за сім днів, свідчать дані CoinDesk. Протягом понеділка ціна знову опустилася нижче $65 тис. — приблизно до $64,5–64,7 тис. Ще 7 серпня BTC демонстрував тижневе зростання на 3,1%, прямуючи до першого тижневого зростання за три тижні.
Ethereum на початку нового тижня перебував у районі $1,9 тис. і також завершив тиждень зростанням. BNB і Solana перебували в плюсі, тоді як XRP відстав від загального відновлення ринку і втратив близько 5%.
Одним із головних факторів підтримки стало повернення інституційного попиту. Американські спотові bitcoin-ETF отримали за минулий тиждень $853,54 млн чистого припливу, що стало найсильнішим тижневим результатом з середини квітня. Значна частина коштів припала на фонд IBIT компанії BlackRock.
Сукупний чистий приплив в американські спотові ETF на біткойн та Ethereum за тиждень оцінюється приблизно в $1,1 млрд. Ще на початку серпня ситуація була протилежною: попередній тиждень біткойн-ETF завершили невеликим чистим відтоком, тому повернення великих покупців стало однією з основних змін ринкової картини.
Додаткову підтримку криптовалютам забезпечила американська макростатистика. Слабкі дані щодо ринку праці США зменшили побоювання щодо можливого подальшого підвищення процентних ставок ФРС і підтримали попит на ризикові активи. Bitcoin після публікації статистики піднявся до $65 тис., водночас американські фондові індекси завершили сильний тиждень.
При цьому говорити про повноцінне повернення стійкого бичачого тренду поки що зарано. Bitcoin залишається неподалік від діапазону $62–65 тис., у якому перебував значну частину останніх тижнів. Аналітики зазначають, що для підтвердження більш стійкого відновлення ринку необхідне закріплення вище рівня $65 тис.
Ще одна ознака обережності — вкрай низька реалізована волатильність. Минулої суботи діапазон коливань BTC становив усього близько $350 — це мінімальний суботній діапазон з листопада 2023 року. Водночас на ринку опціонів зберігається підвищений попит на захист від зниження в районі $62–63 тис., що вказує на триваючі побоювання учасників ринку.
Стримуючим фактором стала й новина про продаж біткойнів найбільшим корпоративним власником Strategy. Компанія повідомила 10 серпня, що за попередній тиждень продала 1 690 BTC приблизно за $108,6 млн, спрямувавши кошти, зокрема, на викуп привілейованих акцій. Її запаси скоротилися до 840 447 BTC.
Регуляторний фактор, навпаки, до кінця серпня, ймовірно, відійде на другий план. Сенату США не вдалося ухвалити CLARITY Act до початку серпневих канікул Конгресу. Повернення законодавців до розгляду комплексних правил регулювання ринку цифрових активів очікується не раніше середини вересня.
Що визначатиме ринок до кінця серпня
Першим серйозним випробуванням стане американська статистика інфляції. 12 серпня має бути опубліковано індекс споживчих цін США за липень, 13 серпня — індекс цін виробників, а 14 серпня — дані щодо роздрібних продажів. Після слабкої статистики зайнятості саме показники інфляції можуть визначити очікування щодо подальшої політики ФРС і, відповідно, напрямок руху біткоїна та інших ризикових активів.
Наступною важливою датою стане 19 серпня, коли Федеральна резервна система опублікує протокол засідання FOMC 28–29 липня. Інвестори шукатимуть у ньому додаткові сигнали щодо того, наскільки регулятор стурбований поєднанням підвищеної інфляції та ослаблення ринку праці.
Ще більш насиченим стане останній тиждень серпня. 26 серпня США одночасно оприлюднять другу оцінку ВВП за II квартал та липневу статистику доходів і витрат населення, включаючи індекс цін PCE — один з основних інфляційних орієнтирів ФРС.
З 27 по 29 серпня відбудеться щорічний симпозіум Федерального резервного банку Канзас-Сіті в Джексон-Холі. У 2026 році його тема безпосередньо пов’язана з фінансовими ринками — «Financial Innovation: Implications for Payments and Policy». Тому заяви керівників центробанків можуть мати особливе значення й для криптовалютного сектору.
До кінця серпня для ринку можна виділити два основні сценарії. За умови подальшого припливу капіталу в ETF, більш помірної інфляції в США та збереження очікувань щодо нейтральної або більш м’якої політики ФРС, біткойн отримає можливість закріпитися вище 65 тис. доларів і спробувати повернутися до липневих рівнів вище 66 тис. доларів. Це висновок, зроблений на основі поточної структури ринку, а не гарантований ціновий прогноз.
Негативний сценарій пов’язаний насамперед з несподіваним прискоренням інфляції в США, зростанням дохідності облігацій та новим посиленням геополітичних ризиків навколо Близького Сходу та Ормузької протоки. У такому разі увага ринку знову зміститься до зони $62–63 тис., де учасники ринку опціонів зараз активно страхуються від падіння.
Таким чином, крипторинок вступає у другу половину серпня в сильнішому стані, ніж на початку місяця: інституційні потоки відновилися, біткойн відіграв значну частину нещодавніх втрат, а більшість найбільших альткойнів перейшли до зростання. Однак низька волатильність і концентрація кількох ключових макроекономічних подій у другій половині місяця створюють передумови для помітного розширення цінових коливань до кінця серпня.
Підписання Саудівською Аравією, Туреччиною та Пакистаном «Спільної оборонної угоди Мекки» може стати однією з найсуттєвіших змін архітектури безпеки Близького Сходу та Південної Азії останніх років, вважають аналітики Experts Club.
Угоду було підписано 7 серпня 2026 року спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом, президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом і прем’єр-міністром Пакистану Шехбазом Шарифом після майже року переговорів.
Головний принцип документа фактично повторює базову логіку колективної оборони НАТО: збройний напад на одного учасника має розглядатися як напад на всіх трьох.
Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан 8 серпня прямо порівняв цей механізм зі статтею 5 Північноатлантичного договору. Водночас він наголосив, що угода не спрямована проти Ірану або будь-якої іншої конкретної країни.
Однак політична географія трьох учасників дає змогу виокремити одразу кілька напрямів, які могли вплинути на створення нового механізму безпеки.
Найбезпосереднішим чинником формування союзу є Іран.
Саудівська Аравія та Іран десятиліттями конкурують за вплив на Близькому Сході, попри відновлення дипломатичних відносин за посередництва Китаю. Після нового загострення регіонального конфлікту у 2026 році безпека Саудівської Аравії, нафтової інфраструктури Перської затоки та морських шляхів знову стала центральною проблемою для Ер-Ріяда.
Reuters пов’язує підписання угоди саме зі зростанням регіональної нестабільності та загрозами країнам Перської затоки. Водночас Іран уже відреагував на створення нового механізму досить критично.
За оцінкою Experts Club, саме стримування можливого розширення регіонального конфлікту навколо Ірану слід вважати першою функцією нової угоди.
Однак це не означає створення класичного «антиіранського НАТО». Пакистан підтримує власні відносини з Тегераном і має з Іраном спільний кордон, а Туреччина зацікавлена у збереженні економічних і політичних каналів взаємодії з ним.
Тому всім трьом державам вигідніше формулювати угоду як універсальну систему колективного захисту, не називаючи противника.
Другий напрям пов’язаний з Ізраїлем.
Зростання військової самостійності Ізраїлю та розширення його операцій у регіоні викликають занепокоєння не лише в Ірану, а й у низки арабських і мусульманських держав.
Reuters зазначає, що країни — учасниці угоди стурбовані як діями Ірану, так і військовою політикою Ізраїлю.
Водночас відносини учасників блоку з Ізраїлем суттєво різняться.
Пакистан офіційно не має дипломатичних відносин з Ізраїлем. Турецько-ізраїльські відносини в останні роки неодноразово проходили через періоди різкого загострення. Саудівська Аравія, навпаки, тривалий час розглядала можливість нормалізації відносин з Ізраїлем, хоча регіональні війни значно ускладнили цей процес.
Тому йдеться радше не про підготовку антиізраїльського військового союзу, а про спробу створити власний центр сили, здатний обмежувати одностороннє домінування будь-якого регіонального гравця.
Третій напрям значно складніший — Індія.
Для Пакистану Індія залишається головним довгостроковим стратегічним суперником. Обидві країни володіють ядерною зброєю, а чергове серйозне збройне зіткнення між ними відбулося у 2025 році. SIPRI окремо зазначає, що індійсько-пакистанське протистояння залишається одним із чинників глобального ядерного ризику.
Туреччина традиційно підтримує тісні політичні та оборонні відносини з Пакистаном, а розбіжності Анкари й Нью-Делі неодноразово посилювалися через позицію Туреччини щодо Кашміру.
Однак вважати новий тристоронній договір безпосередньо спрямованим проти Індії було б перебільшенням.
Саудівська Аравія водночас розвиває стратегічне партнерство з Нью-Делі. Індія є великим споживачем саудівської нафти, а співпраця двох держав охоплює інвестиції, енергетику, безпеку та оборонні контакти.
Тому Ер-Ріяд навряд чи зацікавлений у перетворенні угоди на автоматичний інструмент Пакистану проти Індії. Імовірніше, договір надає Ісламабаду додаткової політичної ваги та потенційної підтримки партнерів, але застосування принципу колективної оборони в разі нової індійсько-пакистанської кризи стане одним із головних тестів реального змісту угоди.
Головна принципова особливість нового трикутника полягає в тому, що одна з його країн є ядерною державою.
Пакистан володіє ядерною зброєю. За оцінками західних дослідницьких центрів, його арсенал становить приблизно 170 ядерних боєзарядів. SIPRI зараховує Пакистан до дев’яти держав світу, які володіють ядерною зброєю, і зазначає продовження модернізації його ядерного потенціалу.
Однак із тексту угоди не випливає, що Пакистан надає Саудівській Аравії або Туреччині так звану ядерну парасольку. Це принципово важливо.
Сам факт участі ядерної держави підвищує політичну цінність механізму стримування, однак про автоматичні зобов’язання використовувати ядерний потенціал в інтересах партнерів публічно не оголошувалося.
У цьому сенсі угода створює радше стратегічну невизначеність, ніж формальну систему розширеного ядерного стримування.
Додатковий інтерес ситуації полягає в тому, що Індія також володіє ядерною зброєю, а Ізраїль, за оцінкою SIPRI, належить до ядерних держав, хоча офіційно наявність ядерного арсеналу не підтверджує. Іран до цієї групи SIPRI не входить.
Ще один показник довгострокових амбіцій нового формату — можливість його розширення.
Фідан повідомив, що до угоди в майбутньому можуть приєднатися інші держави. Серед потенційних учасників насамперед називають Єгипет. Для реалізації договору передбачається створити постійний секретаріат у Саудівській Аравії та механізм регулярних зустрічей міністрів закордонних справ і оборони.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф уже заявив, що таке об’єднання не повинно ставати «закритим клубом», фактично припустивши формування ширшої системи колективної безпеки мусульманських держав.
Якщо до угоди справді почнуть приєднуватися Єгипет та інші великі держави, поступово може йтися вже не просто про тристоронній договір, а про нову регіональну архітектуру безпеки.
Створення нового формату не означає розриву учасників із Вашингтоном. Саудівська Аравія зберігає найтіснішу військову співпрацю зі США, Туреччина є членом НАТО, а Пакистан має тривалу історію співпраці як зі США, так і з Китаєм.
Однак новий договір демонструє іншу тенденцію: провідні країни регіону прагнуть створювати власні гарантії безпеки, які не повністю залежать від рішень Вашингтона. Це особливо помітно на тлі одночасного зростання військових витрат, кризи навколо Ірану, загроз енергетичній інфраструктурі Перської затоки та нестабільності морських маршрутів.
Три країни об’єднують дуже різні ресурси.
Саудівська Аравія забезпечує передусім фінансову та економічну складову. За даними SIPRI, її військові витрати у 2025 році досягли близько $83,2 млрд, що вивело королівство на восьме місце серед найбільших військових бюджетів світу. Чисельність збройних сил і Національної гвардії оцінюється приблизно у 250 тис. осіб. Саудівська армія значною мірою оснащується імпортною технікою та тісно інтегрована в систему військової співпраці зі США й іншими західними країнами.
Туреччина має найбільшу за чисельністю армію серед трьох учасників, якщо враховувати регулярні збройні сили, — близько 495 тис. військовослужбовців, за даними World Factbook. Її військові витрати у 2025 році становили близько $30 млрд. Головна відмінність Туреччини — велика власна оборонна промисловість і членство в НАТО, що надає Анкарі значний інституційний і технологічний ресурс.
Пакистан має найбільші збройні сили всередині нового об’єднання — близько 660 тис. чинних військовослужбовців. Його військові витрати у 2025 році SIPRI оцінював приблизно в $11,9 млрд. Фінансово Пакистан значно поступається Саудівській Аравії та Туреччині, однак компенсує це масштабом збройних сил і наявністю ядерної зброї.
Сукупно три держави мають приблизно 1,4 млн чинних військовослужбовців, а їхні військові витрати, за даними за 2025 рік, перевищують $125 млрд. Але арифметичне додавання цих показників поки що не перетворює угоду на єдину військову організацію. Сторони не мають спільного командування за моделлю НАТО, єдиних збройних сил або публічно визначеного механізму автоматичного вступу у війну.
Тому головне питання полягає не в кількості ресурсів трьох держав, а в тому, наскільки далеко вони справді готові піти для захисту одна одної в умовах реальної кризи.
Як вважає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін: «Поява трикутника Саудівська Аравія — Туреччина — Пакистан передусім свідчить про формування більш багатополярної системи безпеки від Східного Середземномор’я і Перської затоки до Південної Азії. Іран та Ізраїль є найочевиднішими регіональними чинниками його появи, тоді як Індія стає важливим непрямим чинником через участь Пакистану».
Водночас офіційна відсутність визначеного противника дає трьом країнам можливість одночасно посилювати стримування та зберігати економічні відносини з державами, які потенційно можуть сприймати угоду як спрямовану проти них.
