Маршал Сейму Польщі Влодзімеж Чажастий заявив, що вступ України до Європейського Союзу вимагатиме від української сторони переосмислення спірних сторінок власної історії, включно з оцінкою масових убивств поляків на Волині в роки Другої світової війни.
Про це Чажастий заявив 10 серпня у Щавниці після зустрічі з головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком, повідомило Польське агентство преси PAP.
Чажастий наголосив, що сам підтримує майбутнє членство України в ЄС, однак вважає, що європейська інтеграція передбачає не лише економічні вигоди, а й прийняття певної системи цінностей та історичної відповідальності.
«ЄС — це демократія і цінності, це не лише банкомат», — заявив маршал Сейму, додавши, що йдеться також про необхідність «називати геноцид геноцидом». На його думку, жоден народ не може втекти від власної історії.
Основним предметом історичної суперечки залишаються масові вбивства польського населення на Волині та у Східній Галичині у 1943–1945 роках, відповідальність за значну частину яких польська сторона покладає на Організацію українських націоналістів та Українську повстанську армію.
У польській державній історичній політиці ці події офіційно кваліфікуються як геноцид. Ще у 2016 році Сейм закріпив таке трактування в парламентській резолюції, а у 2025 році Польща пішла далі: законом встановила 11 липня Національним днем пам’яті поляків — жертв геноциду, вчиненого ОУН та УПА на східних землях Другої Речі Посполитої. Закон був ухвалений Сеймом одноголосно, а потім схвалений Сенатом.
Польська сторона вимагає від України передусім трьох речей: визнання геноцидного характеру злочинів, можливості безперешкодного пошуку та ексгумації останків польських жертв, а також гідного поховання й увічнення загиблих. Польський Інститут національної пам’яті розглядає деполітизацію ексгумацій як одну з ключових умов реального історичного примирення.
Таким чином, Варшава розглядає проблему вже не лише як суперечку істориків. За останні роки вона стала частиною державної політики пам’яті й дедалі частіше пов’язується польськими політиками з питанням європейської інтеграції України.
Офіційний Київ не заперечує масових убивств польського населення та необхідності вшанувати пам’ять загиблих, однак уникає прийняття польської формули про одноосібну відповідальність української сторони й офіційної кваліфікації всього польсько-українського конфлікту того періоду як геноциду поляків.
Український інститут національної пам’яті використовує переважно визначення «Волинська трагедія» та «українсько-польське протистояння». У липні 2026 року голова УІНП Олександр Алфьоров заявив під час спільного українсько-польського вшанування пам’яті, що трагічні події 1943 року необхідно пам’ятати, а відносини двох народів слід будувати на взаємній повазі та визнанні помилок минулого.
Українська сторона також зазначає, що в польсько-українському протистоянні загинули не лише поляки, а й українці, зокрема внаслідок дій у відповідь польських збройних формувань та політики польської держави. Примітно, що необхідність враховувати українських жертв у липні 2026 року публічно наголосив і посол Польщі в Україні Пьотр Лукасевич.
Коли польський Сейм у червні 2025 року законодавчо встановив 11 липня днем пам’яті «жертв геноциду, вчиненого ОУН та УПА», МЗС України назвало рішення одностороннім і попередило, що такі кроки не сприяють досягненню взаєморозуміння та примирення. Київ запропонував зосередитися на спільній роботі істориків, пошуках, ексгумаціях і гідному увічненні всіх жертв.
Попри політичну суперечку навколо термінології, саме у практичній сфері за останній рік відбувся істотний прогрес. Україна відновила видачу дозволів польській стороні на пошукові та ексгумаційні роботи. У 2026 році дослідження проводилися, зокрема, у колишніх селах Острівки та Воля Островецька на Волині, а 7 серпня українська міжвідомча комісія погодила нові ексгумаційні роботи у Гуті Пеняцькій Львівської області та в селі Угли Рівненської області.
Роботи в Острівках і Волі Островецькій завершилися 7 серпня, а знайдені останки мають бути перепоховані. Таким чином, одне з найгостріших практичних питань, яке кілька років ускладнювало відносини Варшави та Києва, поступово зрушило з місця.
Чажастий після зустрічі зі Стефанчуком також закликав не переносити політичні та історичні конфлікти на відносини між польським і українським суспільствами. За його словами, між парламентами двох країн необхідно зберігати постійний канал зв’язку та відновлювати взаємну довіру. Водночас він наголосив, що «без безпечної України немає безпечної Польщі», і висловився за членство України в ЄС та участь Польщі у повоєнному відновленні країни.
Споживчі ціни в Україні в липні 2026 року зросли на 0,3% порівняно з червнем, а річна інфляція прискорилася до 7,7% з 7,2% місяцем раніше, свідчать дані Державної служби статистики України. З початку року споживчі ціни зросли на 6%. У січні-липні 2026 року вони були на 7,8% вищими, ніж у січні-липні 2025 року.
Прискорення річної інфляції частково пов’язане з базою порівняння: у липні 2025 року ціни знизилися на 0,2%. При цьому нинішній показник 7,7% залишається нижчим за травневі 8,2%.
Базова інфляція в липні сповільнилася до 0,3% з 0,5% у червні та 0,7% у травні. У річному вимірі вона збереглася на рівні 8,1%.
Динаміка окремих компонентів споживчого кошика суттєво відрізнялася. Продукти харчування та безалкогольні напої за місяць подешевшали на 0,2%, одяг та взуття — на 4,8%. Водночас житло та комунальні послуги подорожчали на 1,6%, транспорт — на 1,3%.
НБУ наприкінці липня підвищив прогноз інфляції на кінець 2026 року з 9,4% до 10%, а прогноз базової інфляції — з 7,2% до 9,2%. Регулятор пов’язує посилення фундаментального цінового тиску зі зростанням витрат бізнесу на логістику, оплату праці та енергоресурси.
Дані Держстату наведено без урахування тимчасово окупованих Росією територій та частини територій, де ведуться або велися бойові дії.
Як повідомляє Сербський Економіст, за перші шість місяців 2026 року Будву відвідали близько 245 тис. туристів, які провели на курорті майже 800 тис. ночей, свідчать попередні дані MONSTAT, наведені Туристичною організацією Будви. Показник ночівель виявився трохи вищим за торішній.
Станом на 7 серпня на Будванській Рів’єрі перебували 44 534 зареєстрованих туристів, з яких 44 143 — іноземці та лише 391 — мешканці Чорногорії. Таким чином, на іноземних гостей зараз припадає понад 99 % зареєстрованого туристичного потоку. У приватному секторі розміщено 24 888 осіб, у готелях — 18 525.
За підсумками першого півріччя найбільшим іноземним ринком Будви залишається Сербія — близько 13 % туристичного потоку. Туристична організація також відзначає зростання західноєвропейського напрямку.
Точна оперативна розбивка нинішніх відпочивальників за кожною національністю не публікується, проте офіційні дані TO Budva дозволяють побачити провідні ринки.
У колективному розміщенні — насамперед у готелях — зараз найбільше туристів із Сербії, Росії, Ізраїлю, Великої Британії, Німеччини, Боснії, Польщі, України та Туреччини.
У приватних квартирах та апартаментах структура дещо інша: лідирують Сербія, Росія, Боснія, Україна, Польща, Німеччина, Туреччина, Велика Британія, Північна Македонія та Румунія. Таким чином, українці зараз посідають четверте місце серед основних ринків приватного розміщення Будви та входять до першої десятки готельного сегмента.
Незважаючи на зміну структури міжнародного туризму після 2022 року, кількість російських туристів також залишається на високому рівні. Зараз росіяни посідають друге місце як у колективному, так і в приватному розміщенні після туристів із Сербії.
Водночас структура стає більш диверсифікованою. У готелях помітно зросла роль Ізраїлю, Великої Британії, Німеччини та Польщі, а представники найбільшої готельної групи Budvanska rivijera відзначають у поточному сезоні також присутність гостей із країн Балтії, України, Казахстану, Єгипту та Китаю.
Таким чином, основний туристичний потік Будви сьогодні формують Сербія та сусідні країни, Росія та Україна, а також ринки Західної Європи та Ізраїлю, що швидко зростають.
https://t.me/relocationrs/3425
Президент України Володимир Зеленський продовжує оновлення дипломатичного корпусу, яке поступово охоплює як країни Європейського Союзу та Західних Балкан, так і держави Азії та Близького Сходу.
6 серпня президент звільнив з посад одразу чотирьох послів: Василя Кириліча в Хорватії, Володимира Шкурова в Албанії, Олега Герасименка в Чорногорії та Маркіяна Чучука в Пакистані.
Відповідні кадрові рішення оформлені указами №709/2026–№712/2026.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, одночасна заміна керівників чотирьох дипломатичних місій виглядає частиною ширшої перебудови зовнішньополітичного апарату України, а не окремою кадровою акцією.
Зеленський ще 18 травня повідомив про необхідність «замін і коригувань» у дипломатичному корпусі, а 15 липня прямо заявив, що обговорює з першим заступником керівника Офісу президента Сергієм Кислицею та міністром закордонних справ Андрієм Сибігою список українських послів, яких необхідно замінити.
Ротація розпочалася ще до серії рішень, ухвалених у серпні. Зокрема, 26 червня президент звільнив з посад послів України в Омані, на Кіпрі, а також у В’єтнамі та Камбоджі. Одночасно відбувалися й нові призначення на інших дипломатичних напрямках.
Таким чином, йдеться про послідовне оновлення мережі українських закордонних представництв протягом кількох місяців.
Троє з чотирьох послів працювали понад шість років
Терміни перебування дипломатів на посадах також дають підстави розглядати серпневі рішення насамперед у контексті ротації.
Василь Кирилич був призначений послом України в Хорватії 24 грудня 2019 року і пропрацював у Загребі понад шість з половиною років.
Володимир Шкуров очолив українське посольство в Албанії 13 квітня 2020 року і також перебував на посаді понад шість років.
Маркіян Чучук був призначений послом України в Пакистані 17 квітня 2020 року. Його дипломатична місія тривала понад шість років.
Олег Герасименко очолював українське посольство в Чорногорії з 4 травня 2022 року — трохи більше чотирьох років.
Сам факт тривалого перебування трьох із чотирьох дипломатів на своїх посадах є додатковим аргументом на користь версії про планову кадрову ротацію. В опублікованих указах причини звільнень окремо не вказуються.
Особливо показово, що три з чотирьох серпневих рішень стосуються Південно-Східної Європи — Хорватії, Албанії та Чорногорії.
Experts Club звертає увагу, що значення цього регіону для української дипломатії помітно зросло.
Хорватія входить до ЄС і НАТО та залишається одним із послідовних партнерів України. Для Києва важливий також хорватський досвід післявоєнного відновлення, розмінування, повернення населення та інтеграції територій після конфліктів 1990-х років.
Албанія також є членом НАТО й активно підтримує Україну на міжнародних майданчиках. Саме Тирана приймала один із попередніх самітів у форматі «Україна — Південно-Східна Європа».
Чорногорія представляє інший інтерес. Вона є членом НАТО і водночас найперспективнішим кандидатом на вступ до ЄС серед країн Західних Балкан. Тому відносини з Подгорицею стають для Києва важливими й у контексті власної європейської інтеграції.
15 липня в Києві відбувся вже п’ятий саміт «Україна — Південно-Східна Європа», у якому взяли участь представники Албанії, Хорватії та Чорногорії. Учасники знову підтвердили підтримку України та необхідність розширення регіональної взаємодії.
На цьому тлі майже одночасна заміна трьох українських послів у балканських державах може свідчити про прагнення Києва надати цьому напрямку додаткової динаміки.
З трьох балканських призначень найцікавішим може стати Чорногорія.
Подгориця розраховує завершити переговори про вступ до Євросоюзу та стати одним із наступних нових членів ЄС. Для України, яка також веде переговори про членство, досвід Чорногорії може мати практичне значення.
Крім того, Україна поступово вибудовує окрему мережу відносин із країнами Адріатичного регіону — Хорватією, Чорногорією, Албанією та сусідньою Сербією.
Останній приклад — офіційний візит Зеленського до Белграда 8 серпня та переговори з президентом Сербії Александром Вучичем, під час яких обговорювалися питання вільної торгівлі, енергетики, сільського господарства, відновлення України та політичного співробітництва.
Таким чином, Балкани поступово перетворюються з другорядного напрямку української дипломатії на самостійний регіональний трек.
Зовсім інше завдання ставить заміна посла в Пакистані.
Ісламабад важливий для України як один із найбільших центрів Південної Азії та представник так званого Глобального Півдня. Населення Пакистану наближається до 250 млн осіб, країна має значний регіональний політичний вплив і є ядерною державою.
При цьому зовнішня політика Пакистану ґрунтується на складній системі відносин із Китаєм, США, Туреччиною, Саудівською Аравією, Індією, РФ та державами Перської затоки.
Для України розширення контактів із Пакистаном може мати значення одразу в кількох напрямках — продовольча торгівля, промисловість, міжнародні організації та формування підтримки Києва серед держав Азії та мусульманського світу.
В умовах, коли зовнішня політика України дедалі менше зосереджується виключно на ЄС і США, посольства в таких країнах, як Пакистан, Індія, держави Перської затоки, Індонезія та країни Африки, набувають більшого значення.
Саме тому заміна посла в Ісламабаді після понад шестирічної місії виглядає логічною частиною оновлення азіатського напрямку.
Серпневі звільнення, ймовірно, не є завершенням процесу.
Ще 15 липня Зеленський публічно говорив про формування «пулу послів», яких планується замінити. Це дозволяє припустити появу нових кадрових указів протягом наступних тижнів.
При цьому нинішня дипломатична ротація збігається з більш масштабними кадровими змінами в українській системі влади, які відбувалися в липні й торкнулися уряду, силового блоку та інших державних інститутів.
На думку Experts Club, найважливішим буде не кількість звільнених дипломатів, а те, кого Київ призначить на їхнє місце.
Якщо на ключові напрямки призначатимуться не лише кар’єрні дипломати, а й колишні міністри, представники Офісу президента, економічні переговірники чи відомі державні діячі, це може свідчити про перехід України до моделі так званої політичної дипломатії, коли посольства отримують більш конкретні економічні, інвестиційні та переговорні завдання.
Станом на 10 серпня 2026 року президентські укази про призначення нових послів України в Хорватії, Албанії, Чорногорії та Пакистані не опубліковано.
Experts Club вважає, що майбутні призначення дозволять точніше зрозуміти логіку нинішньої ротації.
Якщо до Загреба, Тирани та Подгориці будуть направлені дипломати з значним європейським та економічним досвідом, це підтвердить посилення балканського напрямку. Призначення до Ісламабаду фахівця з питань Азії, торговельної дипломатії або відносин із Глобальним Півднем, у свою чергу, може стати сигналом розширення української активності за межами традиційного західного кола партнерів.
Загалом нинішня ротація свідчить про перехід української дипломатії до нового етапу: після чотирьох років повномасштабної війни від посольств вимагається вже не лише забезпечення міжнародної підтримки України, а й робота над членством у ЄС, відновленням країни, експортом, залученням інвестицій та формуванням довгострокових регіональних союзів.
Заступник міністра закордонних справ України Олександр Міщенко прийняв копії вірчих грамот від новопризначеного посла Республіки Індія в Україні Анжані Кумара. Як повідомляє прес-служба МЗС України, сторони наголосили на важливості подальшого розвитку двостороннього співробітництва та підтримання регулярного політичного діалогу на всіх рівнях.
Заступник міністра наголосив на очікуваннях української сторони щодо більш активної ролі Індії у сприянні відновленню справедливого та тривалого миру в Україні та притягненні держави-агресора до відповідальності за скоєні злочини.
«Сторони обговорили порядок денний найближчих заходів високого рівня, зокрема в контексті реалізації домовленостей, досягнутих під час візиту прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді до України 23 серпня 2024 року», – йдеться в повідомленні.
Окрему увагу приділили розвитку міжпарламентського співробітництва та подальшому зміцненню взаємодії в гуманітарній сфері. Сторони також обговорили шляхи активізації двостороннього економічного співробітництва та відновлення позитивної динаміки контактів між представниками бізнесу двох країн.
«За результатами зустрічі сторони домовилися продовжувати активну взаємодію та сприяти подальшому розвитку українсько-індійських відносин у сферах взаємного інтересу. Олександр Міщенко побажав послу Республіки Індія успіхів у його дипломатичній місії в Україні та досягнення вагомих результатів на користь обох країн та їхніх народів», – додали в МЗС.
У рамках реалізації плану енергетичної стійкості в Києві вже побудовано об’єкти розподіленої когенерації загальною потужністю 65 МВт, повідомив в.о. першого заступника голови ГВА Петро Пантелєєв.
«Ми вже побудували когенераційні установки потужністю 65 МВт і дизельні електростанції потужністю понад 16 МВт», — сказав він на прес-брифінгу, присвяченому ходу виконання Плану стійкості міста Києва, у понеділок.
Рівень готовності до відновлення інфраструктури, додав Пантелєєв, уже сягає 60%. Крім того, місто працює над підготовкою житлового фонду до опалювального сезону.
За словами столичного чиновника, протягом року Київ спрямував 800 млн грн на ремонт і модернізацію електрощитових. Цього року заплановано виконати роботи на 742 об’єктах, на даний момент план виконано на 20% з них.
Як повідомив Пантелєєв, у понад 2 тис. житлових будинків уже проведено заходи з підвищення енергоефективності з використанням міських та державних програм.
Раніше повідомлялося, що в рамках Плану стійкості столиці передбачено 37 млрд грн на відновлення та будівництво об’єктів і потужностей.
