Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства (Агенція ДПП) анонсувала запуск підготовки проєкту будівництва Канівської ГАЕС у межах Ukraine Government PPF (Ukraine Government Project Preparation Facility, програма для підтримки підготовки публічних інвестиційних проєктів в Україні, що реалізується Агенцією ДПП за підтримки Світового банку).
“Починаємо роботу над підготовкою проєкту будівництва Канівської ГАЕС у межах Ukraine Government PPF. Рішення про розподіл проєкту для подальшої підготовки ухвалила Міжвідомча робоча група з підготовки публічних інвестиційних проєктів (Project Preparation Unit, PPU) на своєму 8-му засіданні. Ініціатор проєкту – ПрАТ “Укргідроенерго”, – йдеться в повідомленні у Facebook Агенції ДПП у середу.
Там зазначені, що подібні масштабні проєкти “не стартують із будівельного майданчика”, а потребують попередньої якісної підготовки. Відповідно, Агенція ДПП буде напрацьовувати “добре структуроване інвестиційне ТЕО”, оцінку екологічного та соціального впливу відповідно до міжнародних стандартів, а також зрозумілу логіку реалізації й обґрунтовану стратегію фінансування.
Для цього вона, зокрема, планує конкурентне залучення консультантів.
З огляду на стратегічне значення та складність проєкту, організація координуватиме його підготовку з міжнародними фінансовими організаціями (IFIs), організаціями з фінансування розвитку (DFIs), міжнародними партнерами з розвитку та “Укргідроенерго”.
Агенція ДПП зазначила, що Канівська ГАЕС – важливий проєкт для української енергосистеми, оскільки її високоманеврові генеруючі потужності забезпечать баланс і надійність об’єднаної енергосистеми України.
Як повідомлялося, в низці інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” та “Енергореформі” в 2023-2024 роках на той час глава “Укргідроенерго” Ігор Сирота зазначав, що компанія переглядає проєкт Канівської ГАЕС, враховуючи досвід роботи у воєнний період. За його словами, станцію необхідно заховати під землю. Як він висловлювався, “проєкт Канівської ГАЕС був гарний, скляний, а тепер це треба ховати, станції практично не буде видно”.
Тоді він вказував, що за кошторисом складеним у 2014-2015 роках та перерахованим у гривні до курсу валюти, Канівська ГАЕС коштує EUR1,5 млрд, але з урахуванням підземного будівництва ця сума також має бути переглянута. За словами Сироти, компанія працювала над залученням кредитів МФО для будівництва ГАЕС, але цьому завадила війна. Втім, “Укргідроенерго” продовжувало опрацьовувати це питання.
Водночас проти будівництва Канівської ГАЕС виступали науковці, вказуючи на археологічну та історико-культурну цінність території. На що Сирота зазначав, що Канівська ГАЕС буде, а більш ефективного регулятора енергосистеми, ніж ГАЕС, немає. Він називав термін експлуатації станції 100 років, обладнання – 50 років та звертав увагу, проєкт отримав усі необхідні дозволи, по ньому є рішення уряду.
За інформацією на сайті “Укргідроенерго”, Енергетичною стратегією України до 2035 року передбачене будівництво Канівської ГАЕС загальною потужністю 1000 МВт. Вона сприятиме вирішенню проблеми дефіциту маневрених потужностей в Об’єднаній енергосистемі України, у тому числі з огляду на перспективне зростання попиту на електроенергію та плани щодо реконструкції теплових електростанцій.
Старт будівництва Канівської ГАЕС відбувся ще у 1986 році, У 1991 році воно було зупинене. Спочатку передбачалося, що потужність станції має бути 3600 МВт.
Міжнародна фінансова корпорація IFC, група Світового банку, прийняла рішення про надання EUR70 млн кредиту на спорудження вітрової електростанції (ВЕС) в Одеській області потужністю 120 МВт та загальною вартістю EUR 231 млн.
“IFC надає підтримку проєкту на етапі підготовки до інвестицій з метою підвищення його фінансової привабливості, особливо в частині аналізу ринку електроенергії та угод про закупівлю електроенергії”, – повідомила корпорація на сайті.
Передбачається, що проєкт отримає підтримку від партнерів Програми дій щодо підвищення економічної стійкості України (“Програма ERA”), зокрема Норвезьким агентством з питань співпраці в галузі розвитку (“NORAD”), урядом Французької Республіки та Європейською комісією в рамках Інвестиційної програми України (“EC-UIF”), як зазначено в розділі “Змішане фінансування”
Як вказали в корпорації, проєкт реалізується спеціалізованою компанією, зареєстрованою в Україні.
Водночас, за інформацією IFC, проєкт належить переважно німецькій Notus Energy GmbH, що володіє понад 1,6 ГВт вітроенергетичних потужностей по всьому світу. Структура акціонерів проєкту також передбачає міноритарних акціонерів в особі приватної інвестиційної компанії, що працює в Україні та Молдові, Horizon Capital через свій нещодавно створений фонд Catalyst Fund та Green for Growth Fund.
Як пояснили в IFC, додаткові вигоди від участі корпорації у вказаному проєкті мають як фінансовий, так і нефінансовий характер. Зокрема, фінансова цінність зумовлена структурою фінансування, оскільки IFC надає кредит із терміном погашення до 17 років. IFC також сприятиме залученню додаткового фінансування для проєкту.
“Нефінансова цінність полягає у зниженні некомерційних ризиків, оскільки очікується, що присутність IFC підвищить довіру інвесторів на складному ринку”, – зазначили в корпорації.
IFC також надає технічну підтримку, щоб допомогти проєкту підвищити свою фінансову привабливість, особливо в частині аналізу ринку та угод про закупівлю електроенергії.
Horizon Capital управляє шістьма фондами прямих інвестицій (понад 40 інституційних інвесторів) з активами $1,6 млрд, серед яких також WNISEF (з капіталом $150 млн), Emerging Europe Growth Fund (EEGF, $132 млн), EEGF II ($370 млн), EEGF III ($200 млн), HCGF II ($258,3 млн) та HCGF IV ($350 млн). Кошти зазначених фондів було інвестовано у 191 компанію, у яких працевлаштовано понад 80 тис. осіб в Україні та Молдові.
Як повідомлялося, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) 17 червня також затвердив рішення про надання до EUR65 млн кредиту на спорудження вказаної ВЕС в Одеській області потужністю 120 МВт.
IFC, Notus Energy, ВЕС, відновлювана енергетика, ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
Українські школярі завоювали п’ять медалей на Європейській олімпіаді з фізики EuPhO 2026, яка відбулася 12–16 червня в Гетеборзі, Швеція.
Згідно з офіційними підсумками олімпіади, команда України здобула три золоті, одну срібну та одну бронзову медалі.
Золоті медалі здобули Святослав Лавренюк, Назарій Вращук та Микита Возний. Лавренюк набрав 36,90 бала й посів друге місце в загальному індивідуальному заліку олімпіади. Вращук із результатом 30,10 бала посів десяте місце, Возний із 29,60 бала — одинадцяте.
Срібну медаль отримав Олег Курницький, який набрав 17,20 бала й посів 50-те місце. Бронзову медаль завоював Михайло Рубцов із результатом 12,50 бала та 101-м місцем у загальному заліку.
Абсолютним переможцем EuPhO 2026 став представник США Брайант Ю, який набрав 38,60 бала. Третє місце в загальному заліку посів представник Китаю Хаої Лі з результатом 34,60 бала.
Загалом у змаганні взяли участь 199 школярів із 41 країни. За підсумками олімпіади було присуджено 23 золоті, 37 срібних і 51 бронзову медаль, а також 34 почесні згадки.
Офіційний командний рейтинг у підсумковому протоколі EuPhO 2026 не опубліковано. При цьому за кількістю золотих медалей серед країн лідирував Китай, представники якого отримали п’ять золотих нагород.
Європейська фізична олімпіада проводиться для учнів старших класів. Кожна країна може надіслати команду у складі до п’яти учасників. У 2026 році олімпіада проходила в Гетеборзі за участю Технологічного університету Чалмерса та Університету Гетеборга.
Північний гірничо-збагачувальний комбінат (Північний ГЗК, Кривий Ріг Дніпропетровської обл.), що входить до групи “Метінвест”, інвестував в модернізацію насосного обладнання 3,5 млн грн, яке окупиться за рік.
Згідно з інформацією компанії, у межах інвестиційної програми 2025 року у Першотравневому кар’єрі Північного ГЗК встановили новий насосний агрегат. Його експлуатація упродовж дев’яти місяців вже показала значний економічний ефект за рахунок економії енергоресурсів.
При цьому уточнюється, що на розробках родовищ залізної руди відкритим способом насосне обладнання використовується для відкачування ґрунтових вод з дна кар’єра, що запобігає затопленню, укріплює стінки укосів та забезпечує безпеку видобутку. На нижній точці Першотравневого кар’єра розташована насосна станція, обладнання якої виконує ці функції.
Торік, у зв’язку з виробничими потребами заглиблення кар’єра на нижчий горизонт, виникла необхідність заміни насосного обладнання на більш потужне. На той час на станції експлуатувався насос ЦНС 300-560. Згідно з технічними характеристиками його продуктивність складала 300 куб. м перекачування води за годину і забезпечувала подачу її напором на висоту 560 м з подальшим транспортуванням до цеху технічного водопостачання та шламового господарства.
Для збільшення технічних можливостей насосного обладнання з відкачування води з нижніх рудоносних горизонтів був затверджений інвестиційний проєкт із придбання нового потужнішого насоса. Восени минулого року агрегат НСШ 315-630 був уведений в експлуатацію.
Продуктивність нового насоса вища за рахунок збільшення пропускної здатності – до 315 куб. м води на годину, він здатен викачувати воду на верхні горизонти напором до 630 м. При цьому енергоспоживання нового обладнання дорівнює попередньому. На обох агрегатах встановлені двигуни 800 кВт.
“У модернізацію насосного обладнання Першотравневого кар’єра підприємство торік інвестувало 3,5 млн грн. Підрахунки енергозаощадження на сьогодні доводять, що за повний рік експлуатації насоса НСШ 315-630 ми отримаємо економічний ефект, який повністю окупить вкладені інвестиції і надалі працюватиме в плюс комбінату”, – пояснив начальник Першотравневого кар’єра ПівнГЗК Максим Данилов.
Північний ГЗК входить до групи “Метінвест”, основними акціонерами якої є ПрАТ “Систем Кепітал Менеджмент” (СКМ, Донецьк) (71,24%) і група компаній “Смарт-холдинг” (23,76%). Керуючою компанією групи “Метінвест” є ТОВ “Метінвест Холдинг”.
Громадська організація «Союз ректорів закладів вищої освіти України» звернулася до Міністерства освіти і науки з проханням переглянути мінімальний конкурсний бал для вступу на низку спеціальностей у 2026 році.
Згідно зі зверненням до міністра освіти і науки Оксена Лісового, Союз ректорів пропонує знизити мінімальний конкурсний бал зі 150 до 130 для вступу на спеціальності «Міжнародні відносини», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Міжнародне право», «Стоматологія», «Медицина», «Педіатрія», «Медична психологія», а також для спеціалізації «Міжнародні економічні відносини» спеціальності «Економіка та міжнародні економічні відносини».
Для спеціальності «Фармація» організація пропонує встановити мінімальний конкурсний бал на рівні 140.
У Союзі ректорів пояснюють необхідність перегляду вимог складними умовами, в яких випускники складали національний мультипредметний тест у 2026 році. Значна частина тестувань відбувалася на тлі повітряних тривог, ракетних обстрілів, перебоїв з електропостачанням та наслідків тривалого дистанційного навчання.
У зверненні зазначається, що низькі результати НМТ часто пов’язані не лише з рівнем підготовки абітурієнтів, а й із високим психологічним навантаженням, стресом та нестабільністю освітнього процесу в умовах повномасштабної війни.
Представники Спілки ректорів також вказують на ризик посилення відтоку українських абітурієнтів за кордон за умови збереження високого прохідного балу для низки спеціальностей. На думку організації, запропоновані зміни дозволять більшій кількості випускників 2026 року продовжити навчання в Україні та сприятимуть збереженню потенціалу української системи вищої освіти.
Як повідомлялося, питання мінімального конкурсного бала раніше порушувалося й у контексті кадрового дефіциту у фармацевтичній галузі. Учасники круглого столу «Кадровий дефіцит у фармацевтичній галузі: виклики, регуляторні рішення та роль державної політики», проведеного Асоціацією фармацевтів України, зазначали, що вимога до абітурієнтів фармацевтичних спеціальностей набрати понад 150 балів може посилити дефіцит кадрів у галузі.
Громадська організація «Союз ректорів закладів вищої освіти України» є професійним об’єднанням керівників українських вишів. Організація діє як майданчик для координації позицій закладів вищої освіти, обговорення питань освітньої політики, законодавства, фінансування, якості освіти та міжнародного співробітництва. Головою організації є Петро Куликов. Раніше він очолював Київський національний університет будівництва та архітектури й бере участь у публічних обговореннях реформ у сфері вищої освіти.
Україна має розглядати освіту як окремий експортний сектор, здатний приносити валютні надходження, формувати міжнародні зв’язки та посилювати вплив країни на глобальному ринку, вважає президентка ГС “Міжнародний рух “PRORYV”, доктор філософії в галузі освіти Голда Виноградська.
У блозі на сайті агентства “Інтерфакс-Україна” вона зазначила, що в публічній дискусії про нові драйвери економіки найчастіше згадуються аграрний сектор, металургія, IT, оборонна промисловість, енергетика та логістика, тоді як освітній експорт залишається майже поза увагою.
За словами Виноградської, освіта в багатьох країнах уже давно стала не лише соціальною сферою, а й повноцінним експортом послуг, інструментом м’якої сили та частиною економічної політики. Такий підхід використовують Велика Британія, Канада, Австралія, Франція, Туреччина та Китай, формуючи через міжнародну освіту мережі майбутніх партнерів, управлінців, підприємців, лікарів, інженерів і лідерів думок.
Україна також має базу для розвитку цього напряму: сотні закладів вищої освіти, сильні наукові школи, досвід підготовки іноземних студентів, викладацький потенціал і міжнародну репутацію українських фахівців.
До повномасштабної війни Україна була помітним гравцем на ринку міжнародної освіти. У 2019-2021 роках в українських закладах вищої освіти навчалися близько 76-80 тис. іноземних студентів із понад 150 країн. Найбільшими центрами були Харків, Київ, Одеса, Дніпро та Запоріжжя, а серед ключових країн походження студентів були Індія, Марокко, Нігерія, Туреччина, Азербайджан, Єгипет, Туркменістан і Китай.
Після 2022 року кількість іноземних студентів значно скоротилася через війну, безпекові ризики, закриття авіасполучення та ускладнення процедур в’їзду. У 2023 році в Україні залишалося близько 51,7 тис. іноземних студентів, що майже на 30 тис. менше, ніж до повномасштабного вторгнення. Станом на початок 2026 року в українських вишах навчалося понад 21 тис. іноземних студентів із 127 країн, а у 2025 році було зараховано близько 5,5 тис. нових студентів, що дещо перевищило показник 2024 року.
Виноградська зазначає, що ці дані свідчать не лише про втрати, а й про збереження потенціалу. На її думку, попит на українську освіту не зник повністю навіть в умовах війни, однак модель залучення іноземних студентів багато в чому залишилася довоєнною.
Ключовим обмеженням експертка вважає застарілу архітектуру доступу до української освіти. Традиційно система була побудована навколо фізичного приїзду студента в Україну ще до початку повноцінного навчання. У мирний час така модель працювала, але в нинішніх умовах стала одним із головних бар’єрів.
“Повномасштабна війна не знищила ринок міжнародної освіти для України, а виявила слабке місце старої моделі: “спочатку приїдь в Україну, а потім вступай”, – зазначила Виноградська.
На її думку, студент XXI століття очікує цифрового вступу, дистанційної комунікації з університетом, прозорої верифікації документів, гнучких форматів навчання, зрозумілих процедур і сервісу, що відповідає міжнародним стандартам.
Серед можливих кроків для розвитку освітнього експорту Виноградська називає цифровізацію вступу іноземних студентів, переведення первинних процедур в онлайн, дистанційну верифікацію документів, розвиток моделі “study online first, arrive later”, визначення пріоритетних ринків і розвиток англомовних програм.
Перспективними напрямами для України можуть бути медицина, інженерія, IT, аграрні технології, відновлення інфраструктури, енергетика, кібербезпека, оборонні технології, управління кризами, публічне адміністрування та післявоєнна реконструкція.
За оцінкою авторки, освітній експорт поки не став таким самим державним пріоритетом, як залучення інвестицій, підтримка експорту товарів або просування українських технологічних компаній за кордоном. При цьому окремий університет не може самостійно сформувати національний бренд української освіти, тому для розвитку напряму необхідна координація держави, вишів, бізнесу та міжнародних партнерів.
Виноградська вважає, що кожен іноземний студент — це не лише плата за навчання, а й майбутній фахівець, потенційний партнер українського бізнесу, лікар, інженер, чиновник, науковець або підприємець, який може зберігати зв’язок з Україною протягом десятиліть.
“Україна конкурує за інвестиції, експортні контракти, міжнародну допомогу, технології та ринки. Настав час так само серйозно почати конкурувати і за студента”, – підкреслила вона.
Голда Виноградська – президентка ГС “Міжнародний рух “PRORYV”, доктор філософії в галузі освіти, експертка з публічно-приватного партнерства, інновацій та розвитку людського капіталу, радниця міністра освіти і науки України у 2016-2021 роках.
