Під час весняного наступу російські війська встановили контроль над одним із найбільш перспективних родовищ літію в Україні — Шевченківським, розташованим на території Донеччини. Це родовище раніше перебувало у розробці американської компанії з критичних мінералів і розглядалося як один із наріжних каменів економічного партнерства між Києвом і Вашингтоном у сфері стратегічних ресурсів. Його захоплення створює серйозні ризики для реалізації спільних планів і вже викликає занепокоєння серед західних інвесторів.
Шевченківське родовище містить великі поклади сподумену — мінералу, з якого добувають літій, незамінний у виробництві акумуляторів для електромобілів та систем зберігання енергії. Україна раніше уклала з США рамкову угоду про співпрацю у сфері критичної сировини, зокрема щодо розвитку внутрішнього видобутку літію, титану та рідкоземельних елементів, необхідних для «зеленої» трансформації економіки Заходу. Угода передбачала залучення інвестицій до розробки українських надр. Утім, після того як Шевченківське опинилося в зоні контролю Росії, потенційна співпраця опинилася під загрозою.
Мирослав Жернов, директор компанії, що володіє ліцензією на родовище, у коментарі The New York Times підтвердив втрату контролю над активом. За його словами, бої за родовище тривали кілька тижнів: «Було дуже гаряче. Вони бомбардували з усього, що мали. І тепер вони там». Жернов вважає, що втрата Шевченківського родовища — це лише початок: «Якщо росіяни просунуться далі, вони контролюватимуть дедалі більше родовищ».
Журналісти The New York Times повідомляють, що на території, захопленій російськими військами, вже з’явилися ознаки активності: проводиться оцінка запасів і можлива підготовка до майбутнього видобутку. Таким чином, контроль над літієм може стати для Кремля не лише військовою, а й геоекономічною перевагою. Видання зазначає, що Росія вже використовує у своїй політиці важелі впливу на глобальні ланцюги постачання сировини, зокрема в галузі урану.
Попри те що Україна має ще два великих літієвих родовища у західній частині країни, саме Шевченківське вважалося одним з найбільш перспективних, оскільки містить до 90 % сподумену у порівнянні з іншими покладами. У мирний час розробка цього об’єкта могла стати не лише джерелом доходу, а й важелем для інтеграції України у західні ринки стратегічних ресурсів.
Колишній голова Державної служби геології та надр Роман Опімах пояснив, що в умовах війни подібні інвестиції перебувають під величезним ризиком. «Безпека і контроль над родовищем — головна передумова. Військова загроза відлякує інвесторів, і захоплення такого об’єкта фактично нівелює будь-які наміри щодо його розробки у найближчому майбутньому», — сказав він.
Оглядачі також зауважують, що війна дедалі більше набуває рис економічного конфлікту. Росія не лише нищить інфраструктуру, а й активно полює на ресурси, які можуть бути корисними їй самій або які потенційно могли б зміцнити Україну. Контроль над літієвими родовищами відкриває можливість тиску на західні корпорації і формує нові залежності у глобальному розподілі ресурсів.
Жернов, попри втрату активу, заявив, що його компанія не відмовляється від інвестицій в Україну і вивчає інші можливості. Але він визнав, що ситуація суттєво змінила оцінки ризиків. «Раніше ми бачили цей проєкт як рушій економічного зростання. Тепер — це лише ще один фронт війни», — підсумував він.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club зробив детальний відеоаналіз про перспективи видобутку рідкісноземельних елементів в Україні, –
Гірничорудні підприємства України в січні-травні поточного року знизили експорт залізорудної сировини (ЗРС) у натуральному вимірі на 12,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 13 млн 545,967 тис. тонн з 15 млн 542,428 тис. тонн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС) у п’ятницю, за цей період валютна виручка від експорту ЗРС зменшилася на 21,5% – до $1 млрд 73,888 млн з $1 млрд 367,161 млн.
Експорт ЗРС здійснювався здебільшого до Китаю (44,98% поставок у грошовому вимірі), Словаччини (17,17%) та Польщі (16,65%).
Крім того, Україна за січень-травень 2025 року імпортувала ЗРС на $46 тис обсягом 65 тонн з Нідерландів (46,67%), Норвегії (28,89%) та Італії (24,44%), тоді як в аналогічному періоді минулого року ввезла 303 тонни на $121 тис.
Як повідомлялося, Україна в 2024 році наростила експорт ЗРС на 89,8% порівняно з 2023 роком – до 33 млн 699,722 тис. тонн, валютний виторг зріс на 58,7% – до $2 млрд 803, 223 млн. грн.
За 2024 рік Україна імпортувала ЗРС на $414 тис. у сумарному обсязі 2,042 тис. тонн, тоді як у 2023 році цієї сировини ввезено 250 тонн на $135 тис.
Україна у 2023 році знизила експорт ЗРС у натуральному вимірі на 26% порівняно з 2022 роком – до 17 млн 753,165 тис. тонн. Валютний виторг становив $1 млрд 766,906 млн (зниження на 39,3%). Імпортовано ЗРС на $135 тис. сумарно 250 тонн.
Campari Group досягла угоди про продаж виробництва вермуту Cinzano і ігристих вин приватній італійській компанії з виробництва алкогольних напоїв Caffo Group 1915 (власник бренду біттера Vecchio Amaro del Capo), повідомляється в прес-релізі Campari.
Продаж також включає бізнес з виробництва граппи Frattina.
Угода укладена в рамках стратегії Campari Group і зобов’язання щодо оптимізації портфеля за рахунок продажу неосновних брендів для посилення комерційної та маркетингової спрямованості на основний бізнес з виробництва алкогольних напоїв, загального спрощення операційної діяльності, йдеться в прес-релізі.
Угода передбачає внесок у нещодавно створену компанію підприємств Cinzano і Frattina, включаючи всю інтелектуальну власність, запаси готової продукції, деяке виробниче обладнання в Італії, договірні відносини, а також інші пов’язані активи. Виробничі потужності в Італії та Аргентині, де Campari Group також виробляє інші бренди, виключені з периметра угоди.
Закриття угоди, сума якої становить 100 млн євро, очікується до кінця 2025 року.
У 2024 році чистий обсяг продажів Cinzano і Frattina склав 75 млн євро. Середньорічні темпи зростання за останні чотири роки склали 5%. Їх частка в загальному обсязі продажів Campari Group склала 2%.
ТОВ “Руш”, власник мережі EVA в Україні, спрямує на виплату дивідендів 162,4 млн грн із нерозподіленого чистого прибутку за 2024 рік.
Згідно з повідомленням підприємства в системі розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), відповідне рішення єдиний учасник ТОВ ухвалив 26 червня.
Так, затверджено розподіл на виплату дивідендів 20,5% від залишку чистого нерозподіленого прибутку за 2024 рік – 162,4 млн грн із загальної суми у розмірі 792,5 млн грн. Нарахування дивідендів буде здійснено у строк не пізніше, ніж через пів року з дня ухвалення рішення.
ТОВ “Руш”, що керує мережею EVA, засновано 2002 року. На початок 2025 року мережа налічувала 1109 магазинів, що працюють.
За даними Opendatabot, власником ТОВ “Руш” вказано кіпрську “Інсетера Холдінгс Лімітед” (Incetera Holdings Limited, 100%), кінцевими бенефіціарами – Руслана Шостака і Валерія Кіптика.
За підсумками 2024 року дохід “Руш” збільшився на 28,2% порівняно з попереднім роком – до 27 млрд грн. Чистий прибуток знизився на 36,7%, до 1,4 млрд грн.
Металургійні підприємства України у січні-травні поточного року збільшили надходження від експорту чорних металів на 3,62% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $1 млрд 262,746 млн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС) у п’ятницю, на чорні метали за цей період припало 7,45% загального обсягу надходжень від експорту товарів проти 7,24% за січень-травень-2024.
У травні надходження від експорту склали $267,702 млн, тоді як попереднього місяця – $266,358 млн.
Водночас Україна за січень-травень-2025 збільшила імпорт аналогічної продукції на 10,1% – до $663,150 млн. У травні ввезено продукції на $159,463 млн.
Крім того, у січні-травні-2025 Україна збільшила експорт металовиробів на 6,1% – до $427,902 млн. У травні їх експортовано на $97,382 млн.
Імпорт металовиробів за цей період зменшився на 2,3% – до $413,680 млн. У травні цієї продукції ввезено на $86,712 млн.
Як повідомлялося, метпідприємства України у 2024 році наростили надходження від експорту чорних металів на 16,9% порівняно з попереднім роком – до $3 млрд 96,343 млн. Водночас Україна за минулий рік наростила імпорт аналогічної продукції на 13,1% – до $1 млрд 478,814 млн.
В 2023 році Україна скоротила надходження від експорту чорних металів на 41,6% порівняно з 2022 роком – до $2 млрд 647,72 млн, на чорні метали за цей період припало 7,3% загального обсягу надходжень від експорту товарів, тоді як за 2022 рік частка становила 10,3%. Водночас Україна за 2023 рік наростила імпорт аналогічної продукції на 37% – до $1 млрд 307,05 млн.
Крім того, у 2023 році Україна знизила експорт металовиробів на 16,6% порівняно з попереднім роком – до $877,92 млн. Водночас імпорт металовиробів за цей період зріс на 40,3% – до $902,57 млн.
Упродовж останніх трьох десятиліть галузь свинарства залишалася однією з найважливіших складових світового аграрного виробництва. Вона відігравала ключову роль у забезпеченні населення тваринним білком, формувала експортні потоки в Азії та Європі й водночас залишалася вразливою до глобальних епідеміологічних ризиків. Аналітики Experts Club дослідили зміни у світовому поголів’ї свиней за період із 1990 по 2023 рік.
“Свинарство — це галузь, де економіка тісно переплетена з біологічними ризиками. Воно надзвичайно прибуткове в умовах стабільності, але миттєво страждає від будь-яких порушень у ветеринарному чи логістичному ланцюгу”, — зазначив Максим Уракін, кандидат економічних наук та засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
На початку 1990-х років загальне поголів’я свиней у світі впевнено зростало, особливо в Китаї, який став найбільшим виробником і споживачем свинини. Масове індустріальне виробництво, урбанізація та високий попит на м’ясо в Азійсько-Тихоокеанському регіоні стимулювали розширення потужностей. До середини 2010-х років галузь перебувала на своєму піку: в окремі роки кількість свиней у світі перевищувала мільярд голів. Така динаміка відображала успішну комерціалізацію галузі в Китаї, В’єтнамі, Бразилії, США, Німеччині та Іспанії.
Проте після 2018 року світове свинарство зіткнулося з одним із наймасштабніших викликів за останні десятиліття — пандемією африканської чуми свиней (АЧС). Епізоотія, що почалася у Китаї, поширилася на десятки країн і призвела до масового скорочення поголів’я. Лише у Китаї за оцінками було знищено понад 100 мільйонів свиней. Це спричинило дефіцит м’яса на глобальному ринку, зростання цін, кризу кормових ланцюгів і переорієнтацію міжнародної торгівлі.
“Після удару АЧС Китай почав активно реформувати структуру свинарства, переходячи від дрібних фермерських господарств до великих біозахищених комплексів. Це вплинуло і на глобальний ринок, оскільки попит на безпечне та контрольоване м’ясо різко зріс”, — пояснив Уракін.
Європа у свою чергу опинилася під тиском екологічного законодавства та зростаючих вимог до утримання тварин. У Нідерландах, Данії, Німеччині спостерігалося скорочення галузі не лише через хвороби, а й через політичне рішення зменшити викиди метану та нітратів. У Північній Америці ситуація залишалася стабільною, хоча й під впливом тарифних війн, особливо у відносинах США з Китаєм.
На сьогодні світове свинарство частково оговталося, однак залишилося у фазі перебудови. Китай поступово відновлює поголів’я, проте на нових засадах — із суворим контролем біозахисту, генетики та інвестицій у інновації. Водночас дедалі більше країн інвестують у альтернативні білки — культивоване м’ясо, рослинні аналоги свинини, що формує довгострокові ризики для традиційної галузі.
“Майбутнє свинарства — це симбіоз біотехнологій, сталого менеджменту та ветеринарної надійності. Хто не зможе адаптуватися — втратить ринок”, — підсумував Максим Уракін.
Детальний аналіз ситуації на ринку свинини та візуалізація світових трендів — у спеціальному відеоогляді на YouTube-каналі Experts Club.
