Як повідомляє «Сербський економіст», Чорногорія розраховує вступити до Євросоюзу як повноправний і рівноправний член і не погоджується на модель, за якою нові держави отримають обмежені права, заявила 9 вересня міністр з європейських справ Майда Горчевич.
За її словами, Подгориця готова прийняти додаткові механізми захисту від можливого демократичного відкату після вступу до ЄС, але не хоче ставати «членом другого сорту» з обмеженим правом голосу або іншими тимчасовими обмеженнями.
Зараз у Євросоюзі обговорюються різні моделі майбутнього розширення, включаючи можливість тимчасово обмежувати окремі права нових членів у питаннях бюджету, зовнішньої політики або застосування права вето. Горчевич підкреслила, що Чорногорія готова до найжорсткіших механізмів контролю за верховенством права, але рівність членів вважає принциповою умовою.
При цьому Подгориця намагається заздалегідь розвіяти побоювання Брюсселя щодо можливих блокувань. Горчевич заявила, що Чорногорія не має наміру використовувати право вето як інструмент тиску і бачить себе скоріше в одній групі з невеликими та передбачуваними членами ЄС, такими як Словенія, Мальта чи країни Балтії.
Чорногорія залишається найбільш просунутим кандидатом на вступ до ЄС на Західних Балканах. Переговори тривають з 2012 року, відкрито всі 33 переговорні розділи. Після закриття в липні розділів щодо конкуренції та митного союзу кількість попередньо закритих розділів сягнула 18.
Уряд розраховує закрити решту розділів до кінця 2026 року й орієнтується на вступ до ЄС у 2028 році. Ще навесні Горчевич заявляла, що метою країни є саме повноправне членство, а не проміжний чи полегшений формат інтеграції.
Для України позиція Подгориці цікава ще й як можливий прецедент. Якщо Брюссель дійсно вирішить запровадити для нових учасників ЄС перехідні обмеження щодо права вето чи інших повноважень, така модель потенційно може застосовуватися й до інших країн Західних Балкан, які приєднаються пізніше. Така модель може застосовуватися й до інших країн-кандидатів на вступ до ЄС.
Міністр закордонних справ Боснії і Герцеговини Елмедін Конакович оголосив про виведення більшої частини співробітників посольства БіГ із Белграда після похорону колишнього командувача Армії Республіки Сербської Ратко Младича, повідомляє телеграм-канал Сербський економіст. Він заявив, що має намір звести відносини із Сербією до «мінімально можливого рівня».
Посол і консул БіГ при цьому залишаються в Белграді: їх призначення та відкликання перебувають у компетенції колективної Президії Боснії і Герцеговини, а не МЗС. За Конституцією саме Президія проводить зовнішню політику країни, тому міністр самостійно розірвати відносини із Сербією юридично не може.
Приводом стала не лише сама церемонія похорону 7 вересня, а й масштаб участі сербських державних структур. Під час повернення труну супроводжували представники держави та військові, а на похороні були присутні міністр оборони Братислав Гашич і міністр юстиції Ненад Вуїч. Президент Александар Вучич на церемонію не прийшов, однак був присутній його син Данило. Похорон зібрав тисячі людей.
Глава МЗС Сербії Марко Джурич відповів вкрай жорстко, назвавши заяви Конаковича «лицемірством». Він нагадав, що колишній командувач армії БіГ Расим Делич також був засуджений Гаазьким трибуналом за злочини, скоєні підрозділом «Ель-Муджахід», і звинуватив боснійську сторону у вибірковому ставленні до воєнних злочинів. Джурич також нагадав про напад на Вучича в Поточарах у 2015 році, коли тодішнього прем’єра Сербії після покладання квітів у меморіалі Сребрениці закидали камінням.
Чому постать Младича досі викликає настільки жорстку реакцію на Балканах?
Ратко Младич із травня 1992 року командував Армією Республіки Сербської. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, а потім апеляційна інстанція ООН остаточно визнали його винним і засудили до довічного ув’язнення за геноцид у Сребрениці, злочини проти людяності та воєнні злочини під час війни в Боснії. У Сребрениці після захоплення анклаву в липні 1995 року було вбито близько 8 тис. боснійських мусульман — чоловіків і хлопчиків.
Тому для значної частини босняків у Боснії Младич є передусім символом Сребрениці, облоги Сараєва, етнічних чисток. Публічне вшанування його в Белграді там сприймають не як приватний похорон, а як заперечення або виправдання злочинів.
Хорватія також ставиться до Младича вкрай негативно. До формування Армії Республіки Сербської він служив у Югославській народній армії в районі Книна під час війни в Хорватії. Після остаточного вироку у 2021 році уряд Хорватії навіть офіційно висловлював жаль, що Гаазький процес не охопив злочини, скоєні ним на території Хорватії.
У Сербії та Республіці Сербській ставлення інше. Для багатьох Младич залишається людиною, яка під час розпаду Югославії захищала боснійських сербів. Саме тому на похорон прийшли тисячі людей, звучали гасла «герой», а його портрети залишаються поширеними. Водночас у самій Сербії є політики, громадські організації та ЗМІ, які приймають висновки міжнародних судів і виступають проти героїзації Младича.
Окремо Белград постійно підкреслює тему сербських жертв війни й вважає, що злочини проти сербів у регіональному та міжнародному дискурсі отримують менше уваги.
Скандал уже виходить за межі боснійсько-сербських відносин. Єврокомісар з питань розширення Марта Кос скасувала запланований візит до Сербії, пояснивши рішення неприпустимістю героїзації засуджених воєнних злочинців.
Історія з похороном Младича — це вже не суперечка навколо однієї історичної постаті. Вона знову оголила головне політичне протиріччя Західних Балкан: понад 30 років після боснійської війни у Белграда, Баня-Луки, Сараєва та Загреба, як і раніше, суттєво різняться оцінки війни, відповідальності й того, кого вважати злочинцем, а кого героєм.
Балкани, Боснія і Герцеговина, дипломатія, РАТКО МЛАДИЧ, Сербія
Як повідомляє «Сербський економіст», у Сараєво відбувається 32-й Sarajevo Film Festival, який за три десятиліття перетворився з фестивалю, заснованого під час облоги міста, на одну з головних кіноплатформ Південно-Східної Європи.
Фестиваль триває з 14 по 21 серпня 2026 року. У його програмі заявлено понад 250 фільмів, а географія учасників охоплює близько 70 країн і територій. За головну нагороду «Heart of Sarajevo» у чотирьох конкурсних секціях змагаються 51 стрічка. Серед них — 21 світова прем’єра, шість міжнародних і одна європейська.
Особливість Сараєвського фестивалю — сильний регіональний акцент. До офіційної конкурсної зони входять 21 країна: Албанія, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Грузія, Греція, Угорщина, Косово, Мальта, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Туреччина та Україна.
Але фактична географія значно ширша. Завдяки міжнародним копродукціям у програмі представлені також фільми, створені за участю Франції, Німеччини, Великої Британії, Італії, Нідерландів, Данії, Ірану, Катару та інших країн.
Фестиваль відкрив фільм «Fatherland» польського режисера Павла Павліковського, знятий спільно Польщею, Німеччиною, Італією та Францією. Серед головних гостей цього року — британська акторка Емілі Уотсон, мексиканський актор і режисер Дієго Луна, іранський режисер Асгар Фархаді та Вуді Гаррельсон.
Окрім звичайних кінопоказів, Sarajevo Film Festival давно став великим бізнес-майданчиком кіноіндустрії. У рамках CineLink Industry Days відбуваються презентації нових проєктів, зустрічі режисерів і продюсерів із фондами, дистриб’юторами та потенційними інвесторами.
Чому цей фестиваль особливий. Sarajevo Film Festival з’явився у 1995 році, ще під час облоги Сараєва. Його заснував Obala Art Centar як спробу зберегти культурне життя міста в умовах війни. Перший фестиваль став своєрідним символом повернення міста до нормального життя.
Протягом наступних трьох десятиліть він перетворився на один із головних кінофестивалів Балкан і майданчик, через який регіональне кіно виходить на європейський ринок. Тому в серпні Сараєво фактично стає однією з культурних столиць регіону: сюди приїжджають не тільки актори та режисери, а й продюсери, кінопрокатники, представники міжнародних фондів та стрімінгових платформ.
Фестиваль завершиться 21 серпня.
Президент України Володимир Зеленський продовжує оновлення дипломатичного корпусу, яке поступово охоплює як країни Європейського Союзу та Західних Балкан, так і держави Азії та Близького Сходу.
6 серпня президент звільнив з посад одразу чотирьох послів: Василя Кириліча в Хорватії, Володимира Шкурова в Албанії, Олега Герасименка в Чорногорії та Маркіяна Чучука в Пакистані.
Відповідні кадрові рішення оформлені указами №709/2026–№712/2026.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, одночасна заміна керівників чотирьох дипломатичних місій виглядає частиною ширшої перебудови зовнішньополітичного апарату України, а не окремою кадровою акцією.
Зеленський ще 18 травня повідомив про необхідність «замін і коригувань» у дипломатичному корпусі, а 15 липня прямо заявив, що обговорює з першим заступником керівника Офісу президента Сергієм Кислицею та міністром закордонних справ Андрієм Сибігою список українських послів, яких необхідно замінити.
Ротація розпочалася ще до серії рішень, ухвалених у серпні. Зокрема, 26 червня президент звільнив з посад послів України в Омані, на Кіпрі, а також у В’єтнамі та Камбоджі. Одночасно відбувалися й нові призначення на інших дипломатичних напрямках.
Таким чином, йдеться про послідовне оновлення мережі українських закордонних представництв протягом кількох місяців.
Троє з чотирьох послів працювали понад шість років
Терміни перебування дипломатів на посадах також дають підстави розглядати серпневі рішення насамперед у контексті ротації.
Василь Кирилич був призначений послом України в Хорватії 24 грудня 2019 року і пропрацював у Загребі понад шість з половиною років.
Володимир Шкуров очолив українське посольство в Албанії 13 квітня 2020 року і також перебував на посаді понад шість років.
Маркіян Чучук був призначений послом України в Пакистані 17 квітня 2020 року. Його дипломатична місія тривала понад шість років.
Олег Герасименко очолював українське посольство в Чорногорії з 4 травня 2022 року — трохи більше чотирьох років.
Сам факт тривалого перебування трьох із чотирьох дипломатів на своїх посадах є додатковим аргументом на користь версії про планову кадрову ротацію. В опублікованих указах причини звільнень окремо не вказуються.
Особливо показово, що три з чотирьох серпневих рішень стосуються Південно-Східної Європи — Хорватії, Албанії та Чорногорії.
Experts Club звертає увагу, що значення цього регіону для української дипломатії помітно зросло.
Хорватія входить до ЄС і НАТО та залишається одним із послідовних партнерів України. Для Києва важливий також хорватський досвід післявоєнного відновлення, розмінування, повернення населення та інтеграції територій після конфліктів 1990-х років.
Албанія також є членом НАТО й активно підтримує Україну на міжнародних майданчиках. Саме Тирана приймала один із попередніх самітів у форматі «Україна — Південно-Східна Європа».
Чорногорія представляє інший інтерес. Вона є членом НАТО і водночас найперспективнішим кандидатом на вступ до ЄС серед країн Західних Балкан. Тому відносини з Подгорицею стають для Києва важливими й у контексті власної європейської інтеграції.
15 липня в Києві відбувся вже п’ятий саміт «Україна — Південно-Східна Європа», у якому взяли участь представники Албанії, Хорватії та Чорногорії. Учасники знову підтвердили підтримку України та необхідність розширення регіональної взаємодії.
На цьому тлі майже одночасна заміна трьох українських послів у балканських державах може свідчити про прагнення Києва надати цьому напрямку додаткової динаміки.
З трьох балканських призначень найцікавішим може стати Чорногорія.
Подгориця розраховує завершити переговори про вступ до Євросоюзу та стати одним із наступних нових членів ЄС. Для України, яка також веде переговори про членство, досвід Чорногорії може мати практичне значення.
Крім того, Україна поступово вибудовує окрему мережу відносин із країнами Адріатичного регіону — Хорватією, Чорногорією, Албанією та сусідньою Сербією.
Останній приклад — офіційний візит Зеленського до Белграда 8 серпня та переговори з президентом Сербії Александром Вучичем, під час яких обговорювалися питання вільної торгівлі, енергетики, сільського господарства, відновлення України та політичного співробітництва.
Таким чином, Балкани поступово перетворюються з другорядного напрямку української дипломатії на самостійний регіональний трек.
Зовсім інше завдання ставить заміна посла в Пакистані.
Ісламабад важливий для України як один із найбільших центрів Південної Азії та представник так званого Глобального Півдня. Населення Пакистану наближається до 250 млн осіб, країна має значний регіональний політичний вплив і є ядерною державою.
При цьому зовнішня політика Пакистану ґрунтується на складній системі відносин із Китаєм, США, Туреччиною, Саудівською Аравією, Індією, РФ та державами Перської затоки.
Для України розширення контактів із Пакистаном може мати значення одразу в кількох напрямках — продовольча торгівля, промисловість, міжнародні організації та формування підтримки Києва серед держав Азії та мусульманського світу.
В умовах, коли зовнішня політика України дедалі менше зосереджується виключно на ЄС і США, посольства в таких країнах, як Пакистан, Індія, держави Перської затоки, Індонезія та країни Африки, набувають більшого значення.
Саме тому заміна посла в Ісламабаді після понад шестирічної місії виглядає логічною частиною оновлення азіатського напрямку.
Серпневі звільнення, ймовірно, не є завершенням процесу.
Ще 15 липня Зеленський публічно говорив про формування «пулу послів», яких планується замінити. Це дозволяє припустити появу нових кадрових указів протягом наступних тижнів.
При цьому нинішня дипломатична ротація збігається з більш масштабними кадровими змінами в українській системі влади, які відбувалися в липні й торкнулися уряду, силового блоку та інших державних інститутів.
На думку Experts Club, найважливішим буде не кількість звільнених дипломатів, а те, кого Київ призначить на їхнє місце.
Якщо на ключові напрямки призначатимуться не лише кар’єрні дипломати, а й колишні міністри, представники Офісу президента, економічні переговірники чи відомі державні діячі, це може свідчити про перехід України до моделі так званої політичної дипломатії, коли посольства отримують більш конкретні економічні, інвестиційні та переговорні завдання.
Станом на 10 серпня 2026 року президентські укази про призначення нових послів України в Хорватії, Албанії, Чорногорії та Пакистані не опубліковано.
Experts Club вважає, що майбутні призначення дозволять точніше зрозуміти логіку нинішньої ротації.
Якщо до Загреба, Тирани та Подгориці будуть направлені дипломати з значним європейським та економічним досвідом, це підтвердить посилення балканського напрямку. Призначення до Ісламабаду фахівця з питань Азії, торговельної дипломатії або відносин із Глобальним Півднем, у свою чергу, може стати сигналом розширення української активності за межами традиційного західного кола партнерів.
Загалом нинішня ротація свідчить про перехід української дипломатії до нового етапу: після чотирьох років повномасштабної війни від посольств вимагається вже не лише забезпечення міжнародної підтримки України, а й робота над членством у ЄС, відновленням країни, експортом, залученням інвестицій та формуванням довгострокових регіональних союзів.
Як повідомляє Сербський Економіст, за останніми доступними офіційними даними, рейтинг середньої вартості орної землі виглядає наступним чином:
1. Словенія — 28 348 тис. євро за гектар, дані за 2024 рік.
2. Греція — близько 14 312 тис. євро, 2024 рік.
3. Сербія — 9 583 тис. євро, 2025 рік.
4. Румунія — 8,7 тис. євро, 2024 рік.
5. Болгарія — 8 679 тис. євро, 2024 рік.
6. Хорватія — 6 723 тис. євро, 2025 рік.
Дані відображають вартість вільної орної землі без будівель та багаторічних насаджень. Періоди статистичних спостережень різняться, тому рейтинг показує загальний рівень цін, а не повністю синхронне порівняння.
Найдорожча земля регіону знаходиться в Словенії, де пропозиція обмежена, а ділянки часто невеликі й роздроблені. У Греції вартість сильно залежить від доступу до води, близькості до узбережжя та можливості будівництва. Сербія вже випередила за середньою ціною Румунію, Болгарію та Хорватію, хоча її показники залишаються приблизно на 37% нижчими за середній рівень ЄС.
Для іноземця ціна не є єдиним критерієм. У Сербії пряма купівля сільськогосподарської землі майже повністю заборонена. У країнах ЄС громадяни інших держав союзу зазвичай мають більше можливостей, тоді як для покупців із третіх країн можуть діяти обмеження, правила взаємності або необхідність купівлі через місцеву компанію.
Албанія, Чорногорія, Північна Македонія та Боснія і Герцеговина не включені до рейтингу через відсутність свіжої порівнянної національної статистики. Ціни в оголошеннях там можуть помітно відрізнятися від фактичної вартості угод.
https://t.me/relocationrs/3397
Як повідомляє Сербський економіст, Албанія посилює податковий контроль за ринком короткострокової оренди житла, який останніми роками став одним із сегментів туристичної нерухомості країни, що найшвидше зростає. Податкова адміністрація запустила секторальний план для туристичного сектору на 2026 рік, в рамках якого активність власників об’єктів на Airbnb, Booking.com та інших платформах буде зіставлятися з податковими деклараціями.
По суті, Албанія стає однією з перших країн Європи, де податковий контроль за короткостроковою орендою через цифрові платформи переводиться в автоматизований формат з використанням штучного інтелекту. Це робить країну регіональним тестовим прикладом для більш жорсткого контролю доходів від туристичної нерухомості.
Головним інструментом нового контролю стане автоматизована система моніторингу на базі ШІ. Алгоритми щотижня скануватимуть албанські сегменти Airbnb і Booking, аналізуючи ціни за добу, динаміку їх зміни, фактичне завантаження об’єктів, календар бронювань, а також кількість і дати відгуків туристів.
Приватні власники житла, які здають одну або кілька квартир через Airbnb і Booking, не зобов’язані відкривати аналог індивідуального підприємця, але повинні подавати щорічну індивідуальну декларацію DIVA і сплачувати прибутковий податок за ставкою 15%. Податок розраховується з чистого доходу після вирахування комісії платформи. Окремі роз’яснення щодо нових обов’язків для короткострокової оренди з 2026 року також вказують на використання DIVA як цифрової системи декларування доходів фізичних осіб.
Окрему увагу влада приділяє ПДВ. У туристичному секторі Албанії діє пільгова ставка 6% замість стандартних 20%, однак застосовувати її можуть лише об’єкти, що пройшли фізичну інспекцію та отримали офіційний сертифікат класифікації від Міністерства туризму. Якщо власник використовує ставку 6% без такого сертифіката, податкова може донарахувати ПДВ за повною ставкою 20% заднім числом разом зі штрафами та пенями.
Ще одна вимога стосується безготівкових розрахунків. До 30 травня 2026 року всі об’єкти розміщення в Албанії, включаючи готелі, хостели, кемпінги та сертифіковані гостьові будинки, повинні встановити фізичні POS-термінали для прийому платежів. Паралельно ліміт готівкових розрахунків між комерційними суб’єктами знижено з 150 тис. до 100 тис. леків.
Для ринку нерухомості це означає завершення періоду слабкого контролю за доходами від короткострокової оренди. В останні роки Албанія переживає інвестиційний бум у курортній нерухомості, особливо на узбережжі, де покупці розраховують на дохід від туристичної оренди.
Але тепер прибутковість таких об’єктів дедалі більше залежатиме не тільки від завантаження та ціни, а й від податкової дисципліни власника.
Для іноземних інвесторів нові правила означають необхідність заздалегідь враховувати податкову модель об’єкта.
Албанська модель відображає ширший тренд у регіоні. Чорногорія також посилює контроль за розрахунками та податками у сфері нерухомості та туристичному секторі, проте Албанія робить наступний крок — використовує цифровий моніторинг та ШІ для зіставлення реальної активності на платформах із податковою звітністю.
AIRBNB, BOOKING, АЛБАНИЯ, Балкани, орендодавець, ШІ-контроль
