Ціни на мідь продовжують зростати після того, як за підсумками попередньої сесії вони сягнули рекордних значень.
Котирування тримісячних ф’ючерсів на Лондонській біржі металів (LME) у вівторок зросли на 0,5% – до $14349,5 за тонну. В середу вони зросли на 0,5% – до $14 415,5 за тонну.
Вересневі ф’ючерси на мідь на біржі Comex торгуються за ціною $6,73 за фунт, що на 0,3% вище рівня на закриття торгів 25 серпня.
Китайська компанія Zijin Mining попередила, що затоплення на мідному підприємстві в Демократичній Республіці Конго може призвести до скорочення виробництва компанії цього року на 57 тис. тонн, що чинитиме додатковий тиск на ринок.
Цього року ціна на мідь на LME зросла приблизно на 16% через істотне збільшення постачань металу до США та скорочення запасів в інших країнах.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому виробництву міді та провідним країнам-виробникам – https://youtube.com/shorts/_h8iU50z8C0?si=a-XkgGEfeUxseQNa
EXPERTS CLUB, LME, METAL, Zijin Mining, МИД, ЦІНА
Сильні дощі в Бразилії погіршили якість нового врожаю кави та можуть призвести до дефіциту високоякісних зерен арабіки на світовому ринку, тоді як ф’ючерси на цей сорт з червня зросли приблизно на 35%, повідомляє Bloomberg.
Бразилія є найбільшим виробником арабіки у світі й забезпечує близько 45% її глобального виробництва, тому проблеми з якістю врожаю можуть вплинути на постачання преміальної кави далеко за межі країни.
Основною проблемою стали надзвичайно інтенсивні опади під час збору врожаю. У червні дощі збили велику кількість дозрілих кавових ягід з дерев, після чого вони кілька днів лежали на перезволоженій землі, що підвищує ризик ферментації, появи цвілі та небажаних присмаків.
За оцінкою голови кооперативу Expocacer Сімао де Ліми, що об’єднує понад 800 виробників у регіоні Cerrado Mineiro на південному сході Бразилії, в середньому дощами було збито близько 20% кавових ягід проти звичайних 5–7%.
Отже, мова йде не про втрату 20% усього бразильського врожаю, а про значне пошкодження продукції в одному з найважливіших регіонів виробництва високоякісної арабіки.
Ситуацію погіршила друга хвиля опадів у липні. Дощі потрапили вже на зібрані зерна, розкладені для сушіння, через що деяким виробникам довелося починати процес сушіння заново.
За даними метеорологічної компанії Vaisala, кількість опадів в окремих районах кавового поясу Бразилії в червні-липні сягала 250–500% кліматичної норми, а в деяких місцях випало до восьми разів більше дощів, ніж зазвичай.
Проблеми з якістю вже позначаються на ринку. Ф’ючерси на арабіку з червня подорожчали приблизно на 35%, компенсувавши значну частину зниження цін з початку року.
На фізичному ринку високоякісна бразильська кава продається з премією до 15 центів за фунт порівняно з ф’ючерсами в Нью-Йорку.
Особливо помітним може виявитися скорочення обсягів кави, що відповідає стандартам постачання на сертифіковані склади Intercontinental Exchange (ICE) у США та Європі.
У звичайний рік вимогам ICE відповідає приблизно 30–35 % продукції регіону Cerrado Mineiro. Після цьогорічних дощів ця частка, за оцінкою де Ліми, може скоротитися до 10–15 %. При цьому запаси кави на сертифікованих складах ICE вже наближаються до мінімальних рівнів цього століття.
Це може посилити конкуренцію між міжнародними обсмажувачами за якісні зерна. Bloomberg зазначає, що бразильську арабіку використовують, зокрема, компанії Starbucks, Lavazza та Illy.
Разом із тим говорити про дефіцит кави загалом поки що передчасно. Міністерство сільського господарства США очікує, що в сезоні, який розпочинається в жовтні, світова пропозиція кави перевищить споживання приблизно на 10 млн мішків, що стане найбільшим профіцитом за шість років. Одним із основних чинників має стати рекордне виробництво в самій Бразилії.
Тому головна проблема ринку полягає не стільки в загальній кількості кави, скільки в доступності високоякісної арабіки. Великі виробники можуть частково компенсувати нестачу зміною складу кавових сумішей та закупівлями зерен з інших регіонів, однак для преміального сегмента ситуація може призвести до подальшого зростання закупівельних і роздрібних цін.
Додатковим ризиком для ринку залишається погода. Reuters відзначає посилення феномену Ель-Ніньо, який у сезоні 2026–2027 років може додатково підвищити волатильність ринків кави, какао та інших тропічних сільськогосподарських товарів.
Торгівля пшеницею в Україні залишається пасивною, тоді як на ринку кукурудзи зберігається певна активність, переважно на західному кордоні, повідомила консалтингова компанія Barva Invest у telegram-каналі.
За її даними, котирування української пшениці з вмістом білка 11,5% на базисі DAP-Дунай становлять $166-168/тонна.
“На українському ринку пшениці зберігається дисбаланс попиту і пропозиції. Брак квот в ЄС, завантажена на місяці вперед логістика на західному кордоні та відсутність паніки в імпортерів стримують активність торгівлі та тиснуть на ціни”, – зазначеноу повідомленні.
Котирування української кукурудзи на базисі DAP Ізов становлять $173/тонна.
“Ринок української кукурудзи у міжсезонні та у сподіваннях на відновлення роботи глибоководного експорту. Певна активність зберігається за напрямком західного кордону як по старому врожаю, так і по форвардах”, – вважають аналітики
Ціни на продовольчу та фуражну пшеницю в Україні за тиждень залишилися без змін – $195 та $185 за тонну відповідно на базисі CPT Одеса, повідомила брокерська компанія Spike Brokers.
“Український експорт пшениці у серпні оцінюється на рівні 500 тис. тонн проти звичних 2 млн тонн для цього місяця. Російський експорт пшениці у серпні очікується на рівні 2 млн тонн проти 4,5 млн тонн минулого року. Потік української пшениці у напрямку Констанци почав збільшуватися, але поки залишається обмеженим. Недостатність української пшениці на світовому ринку намагаються компенсувати через інших експортерів”, – зазначено у повідомленні.
Ціна кукурудзи також не змінилася і становила $190 за тонну на базисі CPT Одеса та $220 за тонну на базисі FCA Чоп.
За даними брокерів, ціна соняшнику також не змінилася і становила $440 за тонну з ПДВ на базисі CPT завод.
Водночас ріпак на західному кордоні подорожчав на $5 – до $550 за тонну на базисі FCA Чоп. Ціна на ріпак на базисі CPT порт становила $500 за тонну, CPT завод – $485 за тонну.
Ціни на сою також залишилися без змін: ГМО-соя коштувала $420 за тонну на базисі CPT порт, $435 – FCA Чоп та $425 – CPT завод, тоді як не-ГМО соя – $440 за тонну CPT порт і $470 – FCA Чоп.
За інформацією Spike Brokers, світові котирування кукурудзи за тиждень зросли, однак українські ціни залишилися незмінними через фізичні обмеження експорту. Водночас найбільша премія на ринку сої зберігається у сегменті не-ГМО продукції на західному кордоні.
На українському ринку зернових та олійних культур за тиждень ціни показали різну динаміку: пшениця залишилася на попередньому рівні, соняшник суттєво подешевшав, тоді як ріпак на експортному напрямку подорожчав, повідомила брокерська компанія Spike Brokers.
За даними аналітиків, оприлюдненими в Телеграм-каналі, пшениця з протеїном 11,5% на умовах CPT Одеса коштувала $195/тонна, фуражна – $185/тонна. На умовах FCA Чоп пшениця торгувалася переважно по EUR180-185/т із завантаженням у європейський потяг.
Ціна кукурудзи на умовах CPT Одеса за тиждень знизилася на $5/тонна – до $190/тонна, тоді як на умовах FCA Чоп залишилася на рівні $220/тонна. Новий урожай на жовтень-березень на західному кордоні торгувався по EUR188-193/тонна FCA Чоп.
Ціна соняшнику на умовах CPT завод за тиждень знизилася на $110/тонна – до $440/тонна. За даними брокера, ринок продовжує переходити до ціноутворення нового врожаю, а зовнішнє зростання цін на соєву олію та нафту поки не передається в українські ціни на сировину.
На ринку ріпаку ціна на умовах CPT порт залишилася на рівні $500/тонна, тоді як на умовах FCA Чоп зросла на $5/тонна – до $550/тонна. Водночас ціна ріпаку для внутрішньої переробки знизилася на $15/тонна – до $485/тонна. Таким чином, різниця між ціною на експортному напрямку FCA Чоп та ціною для внутрішньої переробки становить $65/тонна.
Станом на 10 серпня в Україні зібрано 3,22 млн тонн ріпаку з 1,191 млн га, або 89% площ, з урожайністю 2,71 тонна/га. Поточне ціноутворення визначається розподілом пропозиції між західним кордоном, портами та внутрішньою переробкою.
Ціна ГМО-сої на умовах CPT порт становила $420/тонна, FCA Чоп – $435/тонна, non-GMO – відповідно $440/тонна та $470/тонна. Ціна ГМО-сої для внутрішньої переробки за тиждень зросла на $5/тонна – до $425/тонна.
“Таким чином, соняшник адаптується до закупівельної ціни нового врожаю, у ріпаку посилюється конкуренція між FCA Чоп та переробкою, а соя отримує зовнішній імпульс від CBOT і китайського попиту, який поки слабко передається українській фізиці”, – зазначають аналітики.
Ціни на житло в Туреччині в липні 2026 року зросли в середньому на 23,3% у національній валюті порівняно з минулим роком, однак висока інфляція повністю нівелювала це зростання: у реальному вираженні нерухомість подешевшала на 6,6%, свідчить липневий огляд ринку платформ Emlakjet та Endeksa. Дані опубліковано 14 серпня.
Середня ціна квадратного метра житла по країні сягнула 41,7 тис. турецьких лір, або приблизно 871 долар, а середня вартість об’єкта, що продається, — 5,21 млн лір, що відповідає приблизно 109 тис. доларів.
При цьому в липні вперше з’явився невеликий позитивний сигнал у короткостроковій динаміці: за місяць ціни зросли на 1,9% номінально та приблизно на 0,5% з урахуванням інфляції. Однак одного місяця поки що недостатньо, щоб говорити про стійке відновлення реальної вартості турецького житла.
Анкара дорожчає швидше за Стамбул та Анталію
Серед 30 найбільших за кількістю угод провінцій найпомітніше зростання зафіксовано в Орду — 32,4% за рік. Це єдина з розглянутих провінцій, де зростання виявилося позитивним і з урахуванням інфляції — близько 0,4%.
На другому місці — Анкара з номінальним зростанням на 28,7%, при цьому в реальному вираженні житло в столиці подешевшало приблизно на 2,5%. Далі йдуть Коджаелі — плюс 28,5%, Денізлі — 27,1% та Елязиг — 26,9%.
У Стамбулі квадратний метр житла в липні коштував у середньому 65,1 тис. лір, а середня вартість об’єкта — близько 7,16 млн лір, або $149,5 тис.
В Анталії, одному з основних ринків для іноземних покупців, середня вартість квадратного метра сягнула 55,5 тис. лір, а об’єкта — близько 6,1 млн лір, або $127,5 тис. В Ізмірі середня вартість становила близько 54 тис. лір за квадратний метр і 6,48 млн лір за об’єкт.
Найдорожчою провінцією Туреччини залишається Мугла, до якої входять такі курортні центри, як Бодрум і Мармарис. Тут середня вартість квадратного метра сягнула 87,2 тис. лір, а об’єкта — 11,34 млн лір, або майже $237 тис. Це більш ніж удвічі перевищує середній показник по країні.
Продажі житла різко знизилися
Зростання цін відбувається на тлі помітного скорочення кількості угод. За даними Турецького статистичного інституту TÜİK, статистика продажів житла та комерційної нерухомості за липень була опублікована 13 серпня 2026 року. Загалом за місяць у країні було продано 123 603 житлові об’єкти, що приблизно на 17% менше, ніж роком раніше.
Найбільшим ринком залишився Стамбул із 22,6 тис. угод, далі йшли Анкара — 9,64 тис., Ізмір — 6,55 тис. та Анталія — 6,3 тис.
При цьому структура продажів дає неоднозначні сигнали. Кількість іпотечних угод зросла на 23,7%, тоді як продажі первинного житла знизилися на 8,6%, а вторинного — одразу на 20,8%. Це може свідчити про поступове повернення на ринок частини покупців, які мають можливість скористатися банківським фінансуванням.
Таким чином, зростання вартості турецької нерухомості в лірах поки що значною мірою залишається наслідком інфляції. Для інвестора важливіше звертати увагу не лише на номінальні 20–30% зростання, а й на реальну динаміку вартості, валютний курс та прибутковість від оренди. За підсумками липня середній об’єкт у Туреччині формально коштує значно дорожче, ніж рік тому, проте його реальна вартість продовжує знижуватися.
Нещодавно Open4Business окремо проаналізував структуру іноземних покупців турецької нерухомості. За підсумками червня 2026 року перше місце посідали громадяни Росії з 381 покупкою, а українці придбали 170 об’єктів і поділили друге місце з громадянами Ірану. Загалом іноземці купили в червні 2 015 житлових об’єктів. За січень-червень іноземний попит становив 9 083 об’єкти й був на 9,2% нижчим за торішній.
Українці залишаються однією з найбільших груп покупців житла в Туреччині й у більш тривалому періоді. У 2025 році громадяни України придбали 1 541 об’єкт і посіли третє місце серед іноземців, поступившись лише росіянам та іранцям. Таким чином, зниження реальних цін на турецьке житло представляє безпосередній інтерес і для українських приватних інвесторів, які продовжують активно бути присутніми на цьому ринку.
