Українці найбільш позитивно сприймають Німеччину, Францію, Британію та Литву, тоді як Китай і Угорщина мають помітно гірші оцінки, попри свою вагу у зовнішній торгівлі України, свідчать результати спільного дослідження Active Group та Experts Club.
«Сучасна міжнародна економіка – це не лише цифри зовнішньої торгівлі, а й репутація, довіра, політична близькість, гуманітарна присутність і відчуття партнерства на рівні суспільства. Саме в цій логіці варто оцінювати як торговельні зв’язки України, так і роботу іноземних посольств в українському інформаційному та суспільному просторі», – зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” у четвер.
Уракін також навів загальні показники зовнішньої торгівлі України за 2025 рік. За його даними, загальний товарообіг сягнув понад $125 млрд, з яких майже $85 млрд припало на імпорт і близько $40 млрд – на експорт, тоді як негативне сальдо торгівлі товарами становило близько $44,5 млрд. Він зазначив, що це свідчить про збереження високої відкритості української економіки навіть в умовах війни, але водночас і про її істотну залежність від зовнішніх поставок.
Найбільшим торговельним партнером України за обсягом товарообігу, як зазначалося під час презентації, залишається Китай. Водночас, саме китайський напрям формує для України найбільший торговельний дисбаланс, адже з $20 млрд загального товарообігу близько $19 млрд припадає на імпорт, тоді як український експорт становить лише близько $1,8 млрд.
«По суті майже 39-40% усього річного дефіциту торговельного балансу України – це саме Китай. Це класичний приклад асиметричної торгівлі: Україна продає ресурси, а купує товари з високою доданою вартістю», – наголосив Уракін.
Інший тип взаємодії, за його словами, Україна має з Польщею. Вона залишається ключовим сусідом, логістичним хабом, важливим політичним союзником і водночас найбільшим ринком для українського експорту. Загальний обсяг торгівлі з Польщею перевищує $13 млрд, однак і тут сальдо для України залишається від’ємним – майже мінус $3 млрд. При цьому Польща, як зазначали учасники пресконференції, є не просто ринком збуту, а простором економічного стику між українським виробником та ринком Євросоюзу.
Схожа ситуація спостерігається у торгівлі з Німеччиною, Туреччиною та США. За наведеними на пресконференції даними, товарообіг із Німеччиною становить близько $9 млрд, із Туреччиною – майже $9 млрд, зі США – майже $6 млрд, причому в усіх трьох випадках Україна має негативне сальдо. Уракін наголосив, що особливо важливим є американський напрям, оскільки значення США для України визначається не лише обсягами торгівлі, а й роллю Сполучених Штатів як безпекового, фінансового, технологічного та політичного партнера.
Водночас найбільш вигідними для України з погляду позитивного торговельного сальдо, як було зазначено під час презентації, є Єгипет, Молдова, Нідерланди, Іспанія, Ліван, Алжир, Ірак, Лівія, Казахстан та Об’єднані Арабські Емірати.
«Найкращі результати Україна має там, де сильними є її позиції в аграрному секторі та де українська експортна пропозиція є зрозумілою для відповідного ринку. Майбутнє поліпшення торговельного балансу лежить у переході до продукції з більшою доданою вартістю на тих ринках, де Україна вже має свою присутність і доводить, що вона є стабільним партнером», – сказав він.
Соціологічна частина дослідження, представлена на пресконференції, показала, що найвищі рівні позитивного ставлення українці демонструють до Німеччини – 77,4%, Литви – 75%, Франції – 74%, Великої Британії – 74%, Швеції – 72,5%, Японії – 71,8%, Італії – 70% та Чехії – 67%. Високими також залишаються оцінки Іспанії, Греції, Болгарії, Польщі та Туреччини. При цьому до Польщі позитивно ставляться 56% опитаних за 14,7% негативних оцінок, а до Туреччини – 55% за 5,6% негативних.
Натомість Китай має іншу картину сприйняття: позитивне ставлення до нього висловили 23% респондентів, тоді як негативне – 42%. Ще більш критичними виявилися оцінки Угорщини: лише 18,6% позитивного ставлення проти 52% негативного. До США позитивно ставляться 44,1% опитаних, негативно – 24,7%.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній наголосив, що дослідження вже є другим у цій серії, що дає змогу відстежувати динаміку громадських оцінок. За його словами, йдеться не лише про емоційне сприйняття інших держав, а й про фактор, який дедалі більше пов’язаний із зовнішньоекономічними відносинами, безпекою та образом країни-партнера в українському суспільстві.
«Показники окремих країн дещо погіршилися порівняно з попереднім дослідженням. У випадку США, на це могли вплинути зміни в американській політиці після приходу нового президента та відповідне інформаційне тло», – зауважив Позній.
Окрему увагу учасники пресконференції звернули на випадки, коли економічна важливість країни не збігається з її емоційним сприйняттям в Україні. Відповідаючи на запитання глядачів, Позній навів як приклад Китай, який сприймається досить негативно, але залишається найбільшим торговельним партнером України. Аналогічно, за його словами, є випадки, коли країна, наприклад, Ірак, має позитивне для України торговельне сальдо, але ставлення до неї залишається стриманим або негативним.
Доктор соціологічних наук, голова Київського відділення Соціологічної асоціації України Ольга Безрукова наголосила, що громадська думка під час війни є особливо чутливою до зовнішніх чинників, а тому такі вимірювання треба розглядати в конкретному часовому контексті. «Ставлення до країни слід розглядати як ставлення до країни загалом, і воно формується на основі бачення українцями цієї країни як стратегічного партнера в досягненні миру в Україні. Друга складова — це ставлення до її представників і громадян, яке базується або на власному досвіді, або на досвіді друзів, колег і членів родини», – пояснила вона.
За словами Безрукової, важливу роль у формуванні цих оцінок відіграють соціальні медіа, політичний контекст, культурні стереотипи та повсякденні уявлення, засвоєні у процесі соціалізації. Саме цим, зокрема, можуть пояснюватися великі частки нейтральних відповідей щодо окремих країн, про які українці мають недостатньо особистого досвіду або інформації в публічному просторі. Вона також звернула увагу на вплив стереотипів на ставлення до частини країн мусульманського світу, хоча з економічної точки зору деякі з них є важливими партнерами України.
Максим Уракін зазначив, що іноземним представництвам варто говорити з українським суспільством не абстрактною дипломатичною мовою, а мовою конкретної користі – через робочі місця, інвестиції, гуманітарні проєкти, освітні програми та логістичні можливості. Він також закликав дипломатичні місії активніше працювати не лише в Києві, а й у регіонах, а також пов’язувати імідж своїх країн не тільки з політичною підтримкою України, а й із реальною участю у відбудові, енергетиці, промисловості, агропереробці, медицині та освіті.
«Якщо суспільство бачить, що з країни йде потужний потік імпорту, але не бачить симетричного руху інвестицій, технологій чи локалізації виробництва, виникає відчуття дисбалансу. А це вже прямо впливає на емоційне сприйняття партнера. саме тому державам із великим профіцитом у торгівлі з Україною слід особливо уважно працювати над репутаційною складовою своєї присутності на українському ринку», – додав Уракін
Підсумовуючи, учасники пресконференції наголосили, що результати дослідження можуть бути корисними як для бізнесу, так і для державних інституцій та міжнародних партнерів України. На їхню думку, громадська думка здатна впливати на економічну політику, поведінку споживачів і навіть на сприйняття товарів та послуг із тих чи інших країн, а отже стає важливим елементом сучасної зовнішньоекономічної реальності. Олександр Позній при цьому зауважив, що світ для українців не є “чорно-білим”, а велика частка нейтральних оцінок щодо низки країн свідчить радше про обережність і прагнення до зваженого судження, ніж про байдужість.
Опитування було проведене у березні 2026 року, соціологи опрацювали ставлення українців до 50 країн, які входять до кола найбільших торговельних партнерів України. Дослідження проводилося методом самозаповнення анкети в онлайн-панелі, участь у ньому взяли 800 респондентів, а заявлена похибка не перевищує 3,5%.
З повноюь презентацією дослідження можна ознайомитись за посиланням.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, БЕЗРУКОВА, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, ЭКОНОМИКА
Міжнародна підтримка, розвиток професійної освіти та швидке впровадження практико-орієнтованих навчальних рішень є критично важливими для збереження конкурентоспроможності українського агросектору, який в умовах війни залишається ключовим джерелом валютної виручки та одним із драйверів економіки, заявили учасники пресконференції “Міжнародне партнерство з метою розвитку навчання в агросекторі України”.
Під час дискусії спікери наголосили, що аграрна галузь дедалі гостріше стикається з дефіцитом кадрів, потребою в перекваліфікації персоналу, адаптацією до нових стандартів ЄС і запитом на сучасні цифрові знання – від післязбиральної переробки зерна до технологій штучного інтелекту в агровиробництві.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, заступник директора агентства “Інтерфакс-Україна” Максим Уракін наголосив, що в нинішніх умовах розвиток освіти в агросекторі напряму пов’язаний із питаннями економічної стійкості держави.
«Сьогодні економіка України значною мірою залежить від допомоги міжнародних партнерів, і це треба говорити прямо. Але Україна не може будувати своє майбутнє лише на зовнішній підтримці, тому нам потрібні галузі, які генерують валютну виручку, підтримують зайнятість і формують податкову базу, і саме таким сектором залишається агросектор», – наголосив він на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” у вівторок.
За словами Уракіна, одним із прикладів такого практичного партнерства став запуск онлайн-курсу “Застосування технологій штучного інтелекту в аграрному виробництві”, реалізованого Experts Club спільно з AgriAcademy за ініціативи ЄБРР у межах програм підтримки продовольчої безпеки. Він підкреслив, що для українських аграріїв особливо важливими є рішення, які дозволяють не просто говорити про інновації, а переводити їх у площину конкретних бізнес-інструментів.
«Мета цього курсу – перевести розмову про штучний інтелект із рівня абстракцій на рівень конкретних бізнес-рішень. Сьогодні Україні потрібна нова система навчання аграріїв – більш технологічна, системна, така, що поєднує міжнародну практику, експертизу бізнесу і прикладні завдання», – зазначив Уракін.
В свою чергу, координатор проєктів Інвестиційного центру ФАО в Україні Оксана Юрченко, наголосила, що кадровий дефіцит в агросекторі є хронічною проблемою, яка не зникла ні після пандемії, ні в умовах повномасштабної війни, а відтак саме доступні дистанційні формати навчання стають одним із небагатьох реалістичних шляхів швидкого посилення кваліфікації працівників.
«Проблема кваліфікованих кадрів для аграрного сектору була, є і буде залишатися однією з ключових. Працівникам господарств часто складно відвідувати офлайн-навчання через графік і віддаленість, тому галузь потребує доступного, практичного і гнучкого навчання, яке можна проходити без відриву від роботи», – зазначила вона.
Юрченко нагадала, що платформа AgriAcademy створювалася як відповідь на запит великого агробізнесу та міжнародних партнерів на системне навчання галузі в умовах війни. За її словами, на платформі вже розміщено понад 40 курсів, які розробляються за участю бізнесу, українських і міжнародних експертів та адаптуються до актуальних потреб сектору. Окремий акцент робиться не лише на рослинництві, а й на тваринництві, де різко зросли вимоги до біобезпеки, здоров’я тварин, благополуччя і відповідності європейським стандартам.
«Якщо дивитися на кількість виданих платформою AgriAcademy дипломів і сертифікатів, то вже йдеться про понад 3,5 тис. документів. Водночас число зареєстрованих слухачів, які ще проходять або планують завершити навчання, є приблизно втричі більшим, що свідчить про стале зростання інтересу до платформи», – повідомила Юрченко.
Вона також звернула увагу, що з 1 січня 2026 року для всіх сільськогосподарських підприємств, які утримують тварин, вже діють обов’язкові вимоги щодо благополуччя тварин, а отже попит на профільне навчання лише посилюватиметься. За словами експертки, самі курси на платформі поки не є юридично обов’язковими, однак фактично стають важливим практичним інструментом для правильного тлумачення і впровадження нових норм на підприємствах.
Директор Спілки “Борошномели України”, експерт зернового сектору ФАО ООН Родіон Рибчинський зазначив, що проблема кадрів стосується не лише агровиробництва, а всього агропродовольчого сектора, включно з переробкою та харчовою промисловістю, де автоматизація багатьох процесів поки не може замінити людину.
«Проблема кадрів для харчової галузі сьогодні ще гостріша, ніж для самого агровиробництва. У полі вже можна використовувати безпілотні комбайни чи трактори, але ніхто не придумав, як без людей виготовляти хліб, крупи, макарони чи іншу харчову продукцію, тому питання якості персоналу і якості знань тут є викликом номер один», – додав він.
Рибчинський підкреслив, що в умовах євроінтеграції підприємства харчової промисловості мають не лише шукати працівників, а й швидко підтягувати їхню кваліфікацію відповідно до нових регламентів, технологічних вимог і стандартів якості. Саме тому, за його словами, такі освітні майданчики, як AgriAcademy, мають розвиватися паралельно з формальною освітою.
Експерт також повідомив, що на платформі вже доступний курс із післязбиральної обробки та зберігання зерна, а найближчим часом має з’явитися курс із переробки зерна круп’яних культур. При цьому, як наголосив експерт, основне завдання таких програм – дати фахівцям якісну базу, без якої неможливо рухатися до інновацій.
Керівник проєкту “Агрокебети PRO: зернові та олійні” асоціації УКАБ Максим Гопка заявив, що саме перекваліфікація, короткі прикладні програми та навчання із практичною складовою сьогодні є одним із найефективніших інструментів реагування на кадрову кризу в агросекторі.
«Сьогодні агросфера в Україні стикається з серйозним дефіцитом кадрів, тому швидкі, практико-орієнтовані освітні рішення стають ключовими. Наш підхід – це не просто навчання, а формування нової якості людського капіталу для агросектору через поєднання теорії, практики і прямої взаємодії з бізнесом», – зазначив він.
За словами Гопки, у межах однієї з програм майже 984 особи зареєструвалися на навчання, а 552 уже його завершили. Частина учасників пройшла також практичну складову, після чого частина випускників працевлаштувалася або продовжила працювати за близьким напрямом у галузі. Особливу увагу в таких програмах, за його словами, приділяли внутрішньо переміщеним особам, молоді, людям з інвалідністю та ветеранам війни.
Окремо Гопка наголосив, що важливо не лише створювати нові освітні продукти, а й забезпечувати їх тісний зв’язок із вищою школою. Він повідомив, що в межах освітніх проєктів уже підписано понад сім меморандумів із провідними аграрними вишами, а окремі програми реалізуються як доповнення до магістерських курсів із залученням представників бізнесу та іноземних освітніх партнерів.
Засновник TATFooD та рекрутингової медіаагенції Сергій Шилко, коментуючи ситуацію на ринку праці, зазначив, що для роботодавців у нинішніх умовах головним викликом стає не просто пошук спеціаліста, а здатність втримати людину, запропонувавши їй стабільність, зрозумілі умови праці та можливість професійного розвитку.
«Сьогодні успіх агрофуд-бізнесу визначається не пошуком ідеального фахівця, а здатністю інтегруватися в життєвий “якір” людини, дати їй стабільність і перспективу. Технолог на виробництві тепер повинен бути одночасно і наставником для лінійного персоналу, і менеджером процесів, тому навчальні платформи мають допомагати адаптувати фахівців до нових умов праці», – сказав він.
Шилко також наголосив на важливості концепції lifelong learning і зазначив, що ринок уже потребує таких програм, які працівники можуть проходити паралельно з роботою, без тривалої перерви у виробничому циклі. На його думку, державні й приватні ініціативи в цій сфері мають не дублювати одна одну, а закривати різні сегменти потреб – від робітничих професій до сучасних цифрових компетенцій, яких наразі бракує навіть у формальних механізмах перекваліфікації.
Під час обговорення спікери окремо зупинилися і на стані академічної освіти. Вони констатували, що класична система підготовки кадрів у багатьох випадках уже не встигає за темпом змін у галузі, зокрема через слабку матеріальну базу, низький рівень оплати праці викладачів і відсутність достатніх ресурсів на лабораторії та сучасне обладнання. Водночас, як зазначили учасники, саме союз бізнесу, університетів і професійних об’єднань може стати тією моделлю, яка дасть відчутний ефект.
Родіон Рибчинський навів приклади залучення викладачів профільних українських вишів до розробки та читання курсів, а також співпраці бізнесу з університетами у створенні сучасних лабораторій, зокрема на базі профільних закладів вищої освіти. Учасники пресконференції погодилися, що без такого партнерства повноцінне оновлення кадрів для агросектору буде неможливим.
Окремим блоком стало питання можливого залучення іноземних працівників в Україну на тлі кадрового дефіциту. Представники переробного сектору зазначили, що певний запит на таких працівників уже існує, однак на практиці він часто впирається в міграційне законодавство та організаційні складнощі. Водночас, за оцінкою Оксани Юрченко, якщо для переробки та окремих виробничих напрямів такий сценарій частково можливий, то для тваринницького сегмента він навряд чи стане масовим.
Загалом учасники пресконференції дійшли висновку, що в умовах війни, демографічного тиску та жорсткішої конкуренції на зовнішніх ринках аграрний сектор уже не може спиратися лише на традиційні підходи до підготовки кадрів. На їхню думку, саме міжнародне партнерство, цифрові освітні платформи, короткі практичні програми, участь бізнесу в навчанні та модернізація академічної освіти мають стати основою нової кадрової моделі для українського агробізнесу.
AGRO, EXPERTS CLUB, TATFOOD, Борошномели України, ЗЕРНО, МАКСИМ ГОПКА, МАКСИМ УРАКІН, ОКСАНА ЮРЧЕНКО, рекрутинг, РОДІОН РИБЧИНСЬКИЙ; АГРОКЕБЕТИ PRO, СЕРГІЙ ШИЛКО, ФАО ООН
Ціни на алюміній зростають у понеділок на інформації про іранські атаки на підприємства найбільших близькосхідних виробників металу.
Ф’ючерси на алюміній з поставкою через три місяці на Лондонській біржі металів (LME) за даними на 11:10 кч торгуються на рівні $3432,5 за тонну, що на 4,1% вище рівня закриття попередньої сесії. Раніше під час торгів ціна піднімалася до максимальних з 19 березня $3492 за тонну, наближаючись до чотирирічного максимуму в $3546,5 за тонну.
Контракти на алюміній, що найбільш активно торгуються на Шанхайській ф’ючерсній біржі, на закриття ринку в понеділок подорожчали на 3,43%, до 24725 юанів ($3578,82) за тонну.
Минулої неділі Aluminium Bahrain (Alba), що управляє одним з найбільших у світі алюмінієвих заводів, заявила, що оцінює збитки від суботніх ударів Ірану по її підприємству. Крім того, провідний близькосхідний виробник алюмінію Emirates Global Aluminium повідомив про “суттєві пошкодження” виробничих потужностей унаслідок ракетних і безпілотних атак Ірану на економічну зону Халіфа в Абу-Дабі.
Побоювання щодо перебоїв з поставками алюмінію на світовий ринок виникли з початком війни США та Ізраїлю проти Ірану. Виробники з країн Перської затоки, на яких припадає близько 9% глобальної пропозиції, втратили можливість постачати метал Ормузькою протокою. У цих умовах Alba вже почала скорочувати виробництво, і пошкодження її підприємства може погіршити ситуацію, зазначають експерти.
“Атаки на підприємства підвищують імовірність затягування перебоїв у постачанні, – йдеться в огляді аналітиків ING Economics. – Проблеми з постачанням можуть зберегтися навіть у разі ослаблення геополітичної напруженості, що посилює ризик зростання цін”.
Більш детальний огляд світового виробництва алюмінію – 1970–2024 дивіться у відео на YouTube-каналі Experts Club.
У понеділок платина демонструє найсильніше зниження серед основних дорогоцінних металів на тлі зміцнення долара США та погіршення очікувань щодо політики Федеральної резервної системи. Станом на 9:25 ф’ючерси на платину подешевшали на 11,7% — до $1740 за унцію.
Ринок платини знижується слідом за золотом і сріблом, реагуючи на зміцнення долара та зростання ймовірності того, що ФРС може утримувати високі ставки довше, ніж очікувалося. В умовах сильної американської валюти інтерес до дорогоцінних металів з боку глобальних інвесторів, як правило, слабшає.
Додатковий тиск на платину чинить те, що цей метал сприймається не тільки як захисний актив, але й як сировина, чутлива до перспектив світової промисловості.
Платина має ключове значення для промисловості, насамперед для автопрому, хімії, нафтопереробки, водневої енергетики та виробництва каталізаторів. Для фінансового ринку вона важлива як біржовий метал з інвестиційною функцією, однак її вартість сильніше, ніж у золота, залежить від стану реального сектора економіки.
Раніше аналітичний центр Experts Club випускав відеоаналіз про виробництво платинової групи металів провідними виробниками світу за період 1971-2024 роки, – https://youtube.com/shorts/vj4mBkJVxrg?si=pPTU6_l0t9-iCBb4
Ціни на срібло в понеділок демонструють різке зниження на тлі зміцнення долара США та загального погіршення настроїв на ринку дорогоцінних металів. Станом на 9:25 ф’ючерси на срібло на Comex подешевшали на 10,5% — до $62,345 за унцію.
Негативний вплив на котирування чинить зростання індексу долара DXY, а також очікування, що ФРС США може зберегти жорстку монетарну політику довше, ніж раніше прогнозував ринок. Додатковим фактором залишається попит на долар як на захисний актив на тлі конфлікту, що триває на Близькому Сході.
Як і інші дорогоцінні метали, срібло стає менш привабливим для інвесторів при сильному доларі, особливо в умовах зростання прибутковості доларових інструментів.
Срібло важливе не тільки як інвестиційний і монетарний метал, але й як промислова сировина. Воно широко використовується в сонячній енергетиці, електроніці, електротехніці, медицині та виробництві акумуляторів, тому його ринок залежить як від фінансових, так і від промислових факторів.
Довідка: аналітичний центр Experts Club раніше випустив відеоаналіз про двадцять найбільших країн – виробників срібла та їх конкуренцію за лідерство в 1971-2024 роках – https://www.youtube.com/shorts/HvKK-YET8vs
Ціни на золото різко знижуються в понеділок на тлі зміцнення курсу долара США щодо основних світових валют та перегляду очікувань щодо грошово-кредитної політики Федеральної резервної системи. Станом на 9:25 квітневі ф’ючерси на золото на біржі Comex впали на 9,7% — до $4131 за унцію. Це мінімальний рівень з листопада 2026 року.
Тиск на ринок чинить зростання долара, а також посилення побоювань, що ФРС може відмовитися від зниження ставки або навіть піти на її підвищення до кінця року в разі прискорення інфляції. За даними CME FedWatch, трейдери оцінюють ймовірність підвищення ставки на 25 базисних пунктів майже в 36%.
Сильний долар традиційно знижує привабливість золота для інвесторів, які використовують інші валюти, оскільки робить метал дорожчим при купівлі за межами США.
Золото важливе для світової фінансової системи як захисний актив, інструмент заощадження та частина міжнародних резервів центробанків. Для промисловості воно також має значення завдяки використанню в електроніці, медицині та високоточних технологіях.
Раніше аналітичний центр Experts Club представив аналіз провідних країн світу – виробників золота у своєму відео на Youtube-каналі — https://youtube.com/shorts/DWbzJ1e2tJc?si=BywddHO-JFWFqUFA
