Надходження України від експорту чорних металів у липні 2026 року становили $199,9 млн, скоротившись приблизно на 31,9% порівняно з червневими $293,6 млн, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Такий розрахунок випливає з даних Державної митної служби України.
Липнева динаміка істотно погіршила результати галузі за сім місяців. Загалом у січні-липні валютна виручка від експорту чорних металів скоротилася на 7,6% у річному вимірі — до $1,678 млрд.
У липні Україна одночасно імпортувала чорних металів на $176,4 млн. Таким чином, місячний розрив між експортом та імпортом цієї продукції скоротився приблизно до $23,5 млн.
Ще $71,4 млн у липні забезпечив експорт металовиробів, тоді як імпорт цієї продукції становив $106,3 млн. Отже, безпосередньо за металовиробами імпорт у липні перевищував експорт майже на $35 млн.
Загалом експорт чорних металів і металовиробів у липні становив близько $271,3 млн, тоді як імпорт — приблизно $282,6 млн.
Таким чином, якщо розглядати ці дві групи разом, у липні Україна фактично отримала невеликий від’ємний торговельний баланс приблизно у $11 млн, хоча за підсумками всіх семи місяців сальдо поки що залишається позитивним.
Для порівняння, за підсумками 2025 року Україна отримала $3,339 млрд від експорту чорних металів і $916,2 млн від експорту металовиробів.
Різке липневе зниження потребує подальшого спостереження: дані одного місяця самі по собі поки що не дають змоги визначити, чи є воно початком стійкого погіршення експортної кон’юнктури, чи короткостроковим коливанням постачань.
Перевірка іноземного інвестора допомагає українському бізнесу встановити походження капіталу, структуру власності та здатність партнера виконати зобов’язання.
Під час залучення іноземного фінансування основну увагу зазвичай приділяють перевірці української компанії. Потенційний інвестор аналізує фінансову звітність, корпоративні документи, податки, судові спори, активи та бізнес-модель.
Однак українські власники також мають перевіряти сторону, яка пропонує капітал. Назва відомого фонду у презентації або заявлений доступ до значних фінансових ресурсів ще не підтверджують, що переговори веде уповноважена особа, а гроші справді належать заявленому інвестору.
Перед підписанням угоди варто перевірити юридичну особу, дату її створення, керівників, власників, корпоративну групу, попередні інвестиції та можливі санкційні або репутаційні ризики.
Особлива обережність потрібна, якщо інвестор вимагає сплатити попередню комісію, використовує неофіційні електронні адреси, уникає надання корпоративних документів або пропонує проводити платежі через компанію, яка не бере участі у договорі.
Рішення D&B для перевірки третіх сторін дають змогу ідентифікувати компанію, аналізувати її корпоративні зв’язки, встановлювати власників і проводити перевірку за санкційними списками та іншими ризиковими джерелами. D&B Investigate також використовується для візуалізації бізнес-зв’язків і підтримки поглибленої перевірки.
«Під час залучення капіталу перевірку проходить не лише українська компанія. Власникам бізнесу також потрібно розуміти, хто пропонує фінансування, яке походження має цей капітал і чи здатний потенційний інвестор виконати свої зобов’язання», – наголосив директор із розвитку та маркетингу «Інтерфакс-Україна», керівник бізнес-підрозділу D&B-«Інтерфакс-Україна», кандидат економічних наук Максим Уракін.
За його словами, перевірка особливо важлива для малого і середнього бізнесу, який не має власного великого юридичного або комплаєнс-підрозділу та може сприймати сам факт інтересу іноземного інвестора як підтвердження його надійності.
Результат перевірки не замінює юридичний і фінансовий due diligence, але допомагає зрозуміти, чи варто переходити до витратного етапу переговорів, відкривати конфіденційні дані та надавати доступ до внутрішньої документації.
До підписання угоди також необхідно переконатися, що представник має повноваження діяти від імені інвестора, а банківський рахунок для проведення операції належить стороні договору або належним чином уповноваженій структурі.
Dun & Bradstreet – міжнародна компанія у сфері бізнес-даних і аналітики, заснована у 1841 році. Її рішення використовуються для перевірки компаній, аналізу корпоративної власності, комплаєнсу, оцінювання кредитних ризиків і підтримки бізнес-рішень.
В Україні інтереси Dun & Bradstreet представляє інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна». Підрозділ D&B-«Інтерфакс-Україна» допомагає українським підприємствам перевіряти потенційних інвесторів, партнерів, покупців і постачальників. Агентство працює на ринку політичної та економічної інформації з 1992 року.
Звернутися з питання можна через спеціалізований ресурс D&B — dnb.ua, електронною поштою – Urakin@interfax.kyiv.ua або за телефоном +38 (044) 270-65-74.
Україна зберігає найнижчий рівень мінімальної заробітної плати серед європейських країн зі встановленою державою мінімалкою, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club на підставі статистичних даних Eurostat.
Станом на 1 липня 2026 року мінімальна зарплата в Україні у перерахунку становить EUR169 брутто на місяць, свідчать дані Eurostat.
Другою з кінця йде Молдова з мінімальною зарплатою EUR313, тоді як у всіх інших охоплених дослідженням країнах показник перевищує EUR500.
Для порівняння, в Албанії мінімальна зарплата становить близько EUR517, у Болгарії — EUR620, Туреччині — EUR621, Північній Македонії — EUR624, Чорногорії — EUR670, Сербії — EUR743.
На протилежному кінці європейського рейтингу перебуває Люксембург із мінімальною зарплатою EUR2 771 на місяць. Далі йдуть Ірландія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Франція — в усіх цих країнах мінімальна зарплата перевищує EUR1,8 тис.
Під час порівняння необхідно враховувати, що Eurostat наводить показники в євро та у валовому місячному еквіваленті. Для держав, які не використовують євро, суми перераховуються за обмінним курсом на кінець попереднього місяця. Тому зміна курсу національної валюти також може впливати на місце країни в рейтингу.
Загалом Eurostat враховує 22 держави ЄС із національною мінімальною зарплатою та сім країн-кандидатів і потенційних кандидатів, де такий показник встановлено на загальнодержавному рівні. Водночас у Данії, Італії, Австрії, Фінляндії та Швеції єдиної державної мінімальної зарплати немає.
Нижче наведено повний рейтинг мінімальних зарплат у Європі станом на 1 липня 2026 року — від найбільшої до найменшої, брутто на місяць у перерахунку на євро за методологією Eurostat.
Україна експортувала продовольчих товарів на $14,1 млрд у січні-липні 2026 року, свідчать дані Державної митної служби.
За розрахунками інформаційно-аналітичного центру Experts Club на підставі статистики Держмитниці, продовольча продукція забезпечила близько 58,5% усього товарного експорту України, який за сім місяців становив $24,1 млрд.
Друге місце серед експортних категорій посіли метали та вироби з них — $2,5 млрд, або трохи більше ніж 10% загального експорту.
Машин, обладнання і транспорту було експортовано на $2,1 млрд, що відповідає приблизно 8,7% зовнішніх поставок.
Таким чином, на продовольство, металопродукцію та машинобудівну продукцію сукупно припало близько 77,6% українського товарного експорту.
Найбільшим ринком збуту українських товарів за сім місяців залишалася Польща, куди було поставлено продукції на $2,8 млрд. Експорт до Туреччини становив $2 млрд, до Німеччини — $1,5 млрд.
Загалом український експорт у січні-липні 2026 року зріс на 3,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до $24,1 млрд із $23,2 млрд.
Водночас імпорт збільшився значно швидше — на 26,6%, до $58,1 млрд.
Президент України Володимир Зеленський продовжує оновлення дипломатичного корпусу, яке поступово охоплює як країни Європейського Союзу та Західних Балкан, так і держави Азії та Близького Сходу.
6 серпня президент звільнив з посад одразу чотирьох послів: Василя Кириліча в Хорватії, Володимира Шкурова в Албанії, Олега Герасименка в Чорногорії та Маркіяна Чучука в Пакистані.
Відповідні кадрові рішення оформлені указами №709/2026–№712/2026.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, одночасна заміна керівників чотирьох дипломатичних місій виглядає частиною ширшої перебудови зовнішньополітичного апарату України, а не окремою кадровою акцією.
Зеленський ще 18 травня повідомив про необхідність «замін і коригувань» у дипломатичному корпусі, а 15 липня прямо заявив, що обговорює з першим заступником керівника Офісу президента Сергієм Кислицею та міністром закордонних справ Андрієм Сибігою список українських послів, яких необхідно замінити.
Ротація розпочалася ще до серії рішень, ухвалених у серпні. Зокрема, 26 червня президент звільнив з посад послів України в Омані, на Кіпрі, а також у В’єтнамі та Камбоджі. Одночасно відбувалися й нові призначення на інших дипломатичних напрямках.
Таким чином, йдеться про послідовне оновлення мережі українських закордонних представництв протягом кількох місяців.
Троє з чотирьох послів працювали понад шість років
Терміни перебування дипломатів на посадах також дають підстави розглядати серпневі рішення насамперед у контексті ротації.
Василь Кирилич був призначений послом України в Хорватії 24 грудня 2019 року і пропрацював у Загребі понад шість з половиною років.
Володимир Шкуров очолив українське посольство в Албанії 13 квітня 2020 року і також перебував на посаді понад шість років.
Маркіян Чучук був призначений послом України в Пакистані 17 квітня 2020 року. Його дипломатична місія тривала понад шість років.
Олег Герасименко очолював українське посольство в Чорногорії з 4 травня 2022 року — трохи більше чотирьох років.
Сам факт тривалого перебування трьох із чотирьох дипломатів на своїх посадах є додатковим аргументом на користь версії про планову кадрову ротацію. В опублікованих указах причини звільнень окремо не вказуються.
Особливо показово, що три з чотирьох серпневих рішень стосуються Південно-Східної Європи — Хорватії, Албанії та Чорногорії.
Experts Club звертає увагу, що значення цього регіону для української дипломатії помітно зросло.
Хорватія входить до ЄС і НАТО та залишається одним із послідовних партнерів України. Для Києва важливий також хорватський досвід післявоєнного відновлення, розмінування, повернення населення та інтеграції територій після конфліктів 1990-х років.
Албанія також є членом НАТО й активно підтримує Україну на міжнародних майданчиках. Саме Тирана приймала один із попередніх самітів у форматі «Україна — Південно-Східна Європа».
Чорногорія представляє інший інтерес. Вона є членом НАТО і водночас найперспективнішим кандидатом на вступ до ЄС серед країн Західних Балкан. Тому відносини з Подгорицею стають для Києва важливими й у контексті власної європейської інтеграції.
15 липня в Києві відбувся вже п’ятий саміт «Україна — Південно-Східна Європа», у якому взяли участь представники Албанії, Хорватії та Чорногорії. Учасники знову підтвердили підтримку України та необхідність розширення регіональної взаємодії.
На цьому тлі майже одночасна заміна трьох українських послів у балканських державах може свідчити про прагнення Києва надати цьому напрямку додаткової динаміки.
З трьох балканських призначень найцікавішим може стати Чорногорія.
Подгориця розраховує завершити переговори про вступ до Євросоюзу та стати одним із наступних нових членів ЄС. Для України, яка також веде переговори про членство, досвід Чорногорії може мати практичне значення.
Крім того, Україна поступово вибудовує окрему мережу відносин із країнами Адріатичного регіону — Хорватією, Чорногорією, Албанією та сусідньою Сербією.
Останній приклад — офіційний візит Зеленського до Белграда 8 серпня та переговори з президентом Сербії Александром Вучичем, під час яких обговорювалися питання вільної торгівлі, енергетики, сільського господарства, відновлення України та політичного співробітництва.
Таким чином, Балкани поступово перетворюються з другорядного напрямку української дипломатії на самостійний регіональний трек.
Зовсім інше завдання ставить заміна посла в Пакистані.
Ісламабад важливий для України як один із найбільших центрів Південної Азії та представник так званого Глобального Півдня. Населення Пакистану наближається до 250 млн осіб, країна має значний регіональний політичний вплив і є ядерною державою.
При цьому зовнішня політика Пакистану ґрунтується на складній системі відносин із Китаєм, США, Туреччиною, Саудівською Аравією, Індією, РФ та державами Перської затоки.
Для України розширення контактів із Пакистаном може мати значення одразу в кількох напрямках — продовольча торгівля, промисловість, міжнародні організації та формування підтримки Києва серед держав Азії та мусульманського світу.
В умовах, коли зовнішня політика України дедалі менше зосереджується виключно на ЄС і США, посольства в таких країнах, як Пакистан, Індія, держави Перської затоки, Індонезія та країни Африки, набувають більшого значення.
Саме тому заміна посла в Ісламабаді після понад шестирічної місії виглядає логічною частиною оновлення азіатського напрямку.
Серпневі звільнення, ймовірно, не є завершенням процесу.
Ще 15 липня Зеленський публічно говорив про формування «пулу послів», яких планується замінити. Це дозволяє припустити появу нових кадрових указів протягом наступних тижнів.
При цьому нинішня дипломатична ротація збігається з більш масштабними кадровими змінами в українській системі влади, які відбувалися в липні й торкнулися уряду, силового блоку та інших державних інститутів.
На думку Experts Club, найважливішим буде не кількість звільнених дипломатів, а те, кого Київ призначить на їхнє місце.
Якщо на ключові напрямки призначатимуться не лише кар’єрні дипломати, а й колишні міністри, представники Офісу президента, економічні переговірники чи відомі державні діячі, це може свідчити про перехід України до моделі так званої політичної дипломатії, коли посольства отримують більш конкретні економічні, інвестиційні та переговорні завдання.
Станом на 10 серпня 2026 року президентські укази про призначення нових послів України в Хорватії, Албанії, Чорногорії та Пакистані не опубліковано.
Experts Club вважає, що майбутні призначення дозволять точніше зрозуміти логіку нинішньої ротації.
Якщо до Загреба, Тирани та Подгориці будуть направлені дипломати з значним європейським та економічним досвідом, це підтвердить посилення балканського напрямку. Призначення до Ісламабаду фахівця з питань Азії, торговельної дипломатії або відносин із Глобальним Півднем, у свою чергу, може стати сигналом розширення української активності за межами традиційного західного кола партнерів.
Загалом нинішня ротація свідчить про перехід української дипломатії до нового етапу: після чотирьох років повномасштабної війни від посольств вимагається вже не лише забезпечення міжнародної підтримки України, а й робота над членством у ЄС, відновленням країни, експортом, залученням інвестицій та формуванням довгострокових регіональних союзів.
Сенат США у п’ятницю схвалив законопроєкт Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, який значно розширює санкційний тиск на російську енергетику та надає президенту США право запроваджувати мита до 500% на імпорт російських товарів.
За документ проголосували 86 сенаторів, проти — 11, повідомляє New York Post. Тепер законопроєкт має пройти Палату представників, яка повернеться після літньої перерви 31 серпня, після чого його має підписати президент США. До цього моменту нові санкції та тарифи не набувають чинності.
Законопроєкт став переробленою версією санкційної ініціативи, яку Конгрес обговорював із 2025 року. Початковий варіант справді передбачав 500%-ві тарифи практично для всіх країн, які купували російські нафту, газ і уран. В остаточній сенатській версії цей механізм суттєво звузили.
500% — безпосередньо для російських товарів
Якщо закон набуде чинності, президент США має протягом 30 днів отримати повноваження підвищити мита на всі товари російського походження, що імпортуються до США, до 500% їхньої вартості.
У тексті окремо перелічені нафта, природний газ, СПГ, нафтопродукти, нафтохімічна продукція, вугілля та інші російські товари.
Причому ці мита нараховуватимуться додатково до вже існуючих американських тарифів, антидемпінгових та інших зборів.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club зазначає, що на практиці мито у 500% фактично робить більшість прямого російського експорту до США комерційно безглуздим. Наприклад, за митної вартості товару $1 млн додаткове мито теоретично може сягнути $5 млн.
Однак значення цього механізму для російського експорту обмежене тим, що прямий товарообіг Росії та США вже суттєво скоротився після запровадження попередніх санкцій.
Значно чутливішим для світової торгівлі може виявитися другий механізм — так звані вторинні тарифи.
Президент зможе встановлювати мита до 100% на всі товари, що імпортуються до США з держав, які входять до п’ятірки найбільших покупців російської нафти або природного газу.
Щоб країна потрапила під цей механізм, вона має продовжити нові закупівлі російської сировини через 30 днів після набуття законом чинності та одночасно входити до топ-5 імпортерів за обсягом за попередні 12 місяців.
Під потенційним ризиком перебувають насамперед Китай та Індія. Reuters зазначає, що залежно від структури поставок до відповідного списку можуть також потрапляти окремі європейські держави та Японія. Сам закон конкретні країни заздалегідь не перелічує.
Це означає, що мито застосовуватиметься не до російської нафти, яку купила, наприклад, Індія, а потенційно до всього індійського експорту до США.
Саме тому механізм є значно серйознішим інструментом тиску, ніж звичайні санкції проти російських компаній.
Умовно: країна отримує вибір — продовжувати великі закупівлі російської енергії та ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок або скорочувати імпорт із Росії.
Окремо закон дозволяє запроваджувати мита до 100% проти п’яти найбільших держав, які, за оцінкою США, сприяють обходу санкцій на російську нафту.
Таким чином, санкційний механізм поширюється не лише на покупців російської сировини, а й на країни, через які можуть проходити схеми її перепродажу, транспортування або приховування походження.
Крім того, законопроєкт передбачає додаткові санкції проти російського «тіньового флоту» — танкерів і пов’язаних із ними компаній, що використовуються для перевезення російських енергоносіїв в обхід західних обмежень.
Американська влада має переглядати список найбільших покупців і потенційних порушників кожні 180 днів, тому склад країн під ризиком може змінюватися разом із торговельними потоками.
У законопроєкті передбачено застереження для держав, які імпортують російський природний газ.
Мита можуть не застосовуватися, якщо на відповідну країну припадає менше 15% усього російського експорту природного газу і вона одночасно здійснює суттєві кроки щодо скорочення залежності від російського газу.
Ця норма особливо важлива для європейських держав, які, як і раніше, отримують частину російського газу, але поступово скорочують його закупівлі.
Поширюване твердження про додаткові 100%-ві мита на найбільших покупців російського урану не відповідає нинішній редакції законопроєкту. У початковому варіанті уран справді фігурував у механізмі 500%-вих вторинних тарифів. Однак після переговорів із Білим домом цей механізм було змінено.
У нинішньому документі російський уран регулюється окремо.
Закон вимагає реалізації обмежень на імпорт російського урану до США та передбачає санкції проти керівництва, менеджменту та контролюючих акціонерів Росатому і пов’язаних із ним структур.
Тарифи — лише одна частина пакета
Закон передбачає обов’язкові санкції проти вищого політичного та військового керівництва РФ, низки великих російських фінансових організацій, державних компаній та іноземних осіб, які підтримують російський оборонно-промисловий комплекс.
В офіційному огляді законопроєкту окремо називаються Центральний банк РФ, Сбербанк і Газпромбанк.
Санкції також поширюються на великі енергетичні проєкти, включаючи Yamal LNG, Arctic LNG 1, Arctic LNG 2 та Arctic LNG 3, а також майбутні російські проєкти в Арктиці.
Для американських осіб передбачається заборона на нові інвестиції в РФ і російську енергетику, купівлю російського суверенного боргу, низку фінансових переказів російській державі, а також експорт американської енергетичної продукції до Росії.
Ще одна важлива особливість закону — президент отримує можливість змінювати інтенсивність вторинних тарифів.
Ставка може становити від нуля до 100% залежно від поведінки конкретної країни та обсягу закупівель російської енергії.
Якщо держава скорочує закупівлі, американський торговий представник зможе зменшити тариф. Якщо імпорт збільшується — тиск може бути посилено.
Президент також отримує право тимчасово відмовитися від застосування окремих санкцій або мит, якщо офіційно підтвердить Конгресу, що такий крок відповідає національним інтересам США.
Таким чином, новий закон є не автоматичною торговельною блокадою Китаю, Індії або інших покупців російської нафти, а інструментом, який Білий дім зможе використовувати для переговорного тиску.
Іранська частина законопроєкту має дещо інший характер.
До пакета додано продовження на п’ять років існуючих американських санкційних повноважень проти енергетичного та збройового секторів Ірану, строк дії яких мав закінчитися наприкінці 2026 року.
Тому твердження, що Росія та Іран отримають повністю однаковий режим «500%-вих санкцій», є некоректним.
Головний новий тарифний механізм спрямований саме проти Росії та найбільших покупців російських енергоресурсів, тоді як іранська частина насамперед зберігає вже існуючі санкційні повноваження США.
Чому новий механізм вважається особливо жорстким
Ключова ідея закону полягає в тому, щоб впливати не лише безпосередньо на російську економіку, а й на покупців російської сировини.
Після 2022 року Росія перенаправила значну частину нафтового експорту з Європи до Азії. Тому обмеження лише американського або європейського ринку не припиняє надходження нафтових доходів до російського бюджету.
Новий механізм намагається змінити цю ситуацію через доступ до американського ринку.
Для великих експортерів на кшталт Китаю та Індії потенційне мито до 100% на товари, що постачаються до США, може мати набагато більшу економічну вагу, ніж вигода від купівлі російської нафти зі знижкою.
Саме тому автори законопроєкту розраховують поставити найбільших покупців перед економічним вибором між торгівлею з Росією та збереженням повноцінного доступу до ринку США.
При цьому наслідки такого механізму можуть бути значними і для самої американської економіки. Reuters повідомляв, що частина демократів і республіканців побоюється зростання вартості імпорту, відповідних торговельних заходів і надмірного розширення тарифних повноважень президента.
EXPERTS CLUB, URAKIN, ВТОРИННІ ТАРИФИ, САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ, САНКЦІЇ США
