Жоден український університет не увійшов до тисячі найкращих вишів світу за версією Academic Ranking of World Universities 2026 (ARWU), опублікованого ShanghaiRanking. Таким чином, Україна другий рік поспіль залишилася без представництва в основному Шанхайському рейтингу.
В офіційному переліку країн і територій, що мають хоча б один університет серед опублікованих 1000 найкращих вишів 2026 року, Україна відсутня. При цьому, за даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club у списку присутні Польща, Чехія, Угорщина, Литва, Естонія, Болгарія, Сербія, Хорватія та Словенія.
Така сама ситуація спостерігалася у 2025 році — України також не було серед країн, представлених у топ-1000 ARWU.
Востаннє український університет був представлений у основному Шанхайському рейтингу у 2024 році. Тоді Київський національний університет імені Тараса Шевченка увійшов до групи 901–1000. Офіційна картка університету на сайті ShanghaiRanking досі фіксує саме цей результат як його останнє потрапляння до ARWU.
Шанхайський рейтинг не вимірює безпосередньо якість викладання, комфорт студентів чи затребуваність випускників. Він дуже сильно орієнтований саме на масштаб і міжнародну помітність наукових досліджень.
Зокрема, під час складання ARWU 2026 враховувалися найбільш цитовані дослідники зі списку Clarivate, опублікованого в грудні 2025 року. Для показника публікацій у Nature та Science аналізувалися роботи за 2021–2025 роки, а під час підрахунку загального наукового випуску використовувалися публікації, індексовані в Web of Science у 2025 році.
Це означає, що на відміну від попередніх випусків рейтингу, в ARWU 2026 вже значно сильніше представлені наукові результати українських університетів безпосередньо за час війни. У рейтингу 2024 року показник Nature та Science, наприклад, охоплював 2019–2023 роки.
Однак прямо стверджувати, що випадання України з топ-1000 відбулося виключно внаслідок війни, не можна. ARWU є порівняльним глобальним рейтингом: позиція залежить не тільки від власних показників конкретного університету, а й від того, наскільки швидко збільшують наукову продуктивність і цитованість університети-конкуренти інших країн.
Особливо добре ця конкуренція помітна на прикладі Китаю. У 2026 році материковий Китай має вже 234 університети в опублікованій тисячі та 16 у першій сотні, тоді як роком раніше в топ-100 було 13 китайських вишів.
Для України ситуація стає показовим сигналом саме з точки зору міжнародної дослідницької конкурентоспроможності. КНУ ім. Тараса Шевченка зумів вперше пробитися до ARWU у 2024 році, проте вже у 2025-му вибув із першої тисячі й у 2026 році повернутися туди не зміг.
Першоджерело — ShanghaiRanking Consultancy, Academic Ranking of World Universities 2026.
Рейтинг оцінює понад 2,5 тис. університетів і публікує 1000 найкращих.
Як повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club, Гарвардський університет знову очолив Academic Ranking of World Universities 2026 (ARWU), відомий як Шанхайський рейтинг. Слідом розташувалися Стенфордський університет і Массачусетський технологічний інститут (MIT). Четверте місце посів Кембридж, п’яте — Каліфорнійський університет у Берклі.
До першої десятки також увійшли Прінстон — 6-те місце, Оксфорд — 7-ме, Колумбійський університет — 8-ме, Чиказький університет — 9-те та Каліфорнійський технологічний інститут (Caltech) — 10-те. Таким чином, вісім із десяти найкращих університетів світу розташовані у США, ще два — у Великій Британії.
Склад першої десятки порівняно з 2025 роком не змінився, однак відбулися перестановки. Прінстон піднявся із сьомого на шосте місце, обійшовши Оксфорд, а Чиказький університет піднявся з десятого на дев’яте, помінявшись позиціями з Caltech. Гарвард, Стенфорд, MIT, Кембридж і Берклі зберегли перші п’ять місць.
Найкращим університетом за межами США та Великої Британії став французький Paris-Saclay University — 13-те місце. Найкращий університет Азії — китайський Tsinghua University — піднявся на 18-те місце. ETH Zurich посідає 19-ту позицію, Peking University — 22-гу, а Університет Торонто та Zhejiang University розділили 24-те місце.
Попри домінування американських університетів на вершині рейтингу, найпомітнішою довгостроковою тенденцією залишається посилення Китаю.
У першій сотні ARWU 2026 США представлені 37 університетами, материковий Китай — уже 16 проти 13 роком раніше, Велика Британія — вісьмома. Далі йдуть Австралія та Швейцарія — по п’ять вишів, Франція та Німеччина — по чотири, Канада — три.
Загалом у першій сотні представлені університети з 18 країн і територій. При цьому позиції Китаю швидко зміцнюються: ще в ARWU 2025 материковий Китай мав 13 університетів у топ-100, зараз — уже 16. До нової першої сотні, зокрема, увійшли Southeast University, Tianjin University та Harbin Institute of Technology.
Але ще показовішою є ситуація в усій опублікованій тисячі. Материковий Китай представлений 234 університетами проти 187 у США. Таким чином, Китай уже помітно перевершує США за широтою присутності в ARWU, хоча американські університети поки що зберігають величезну перевагу безпосередньо на вершині рейтингу.
Франція має 27 університетів у топ-1000, чотири з них входять до першої сотні. Крім Paris-Saclay на 13-му місці, PSL University посідає 33-тє, Sorbonne University — 55-те, Université Paris Cité — 57-ме.
ARWU оцінює понад 2,5 тис. університетів світу, але публікує лише першу тисячу. На відміну від рейтингів, де враховуються репутація серед студентів і роботодавців, інтернаціоналізація або якість освітнього середовища, Шанхайський рейтинг майже повністю зосереджений на науковій діяльності.
У методиці враховуються випускники та співробітники — лауреати Нобелівської премії та медалі Філдса, найбільш цитовані дослідники Clarivate, публікації в Nature і Science, кількість наукових робіт в індексах Web of Science та показник наукової результативності в розрахунку на персонал. Тому ARWU фактично є насамперед рейтингом дослідницької потужності університетів, а не якості навчання як такого.
Жодного університету з України в цьому рейтингу не виявилося.
Першоджерело — ShanghaiRanking Consultancy, Academic Ranking of World Universities 2026, опублікований 15 серпня 2026 року.
Після відновлення обов’язкової статистичної звітності українським підприємствам у 2026 році знову необхідно дотримуватися встановлених Держстатом строків подання даних. При цьому, як зазначає інформаційно-аналітичний центр Experts Club, набір статистичних форм для різних компаній відрізняється і залежить від виду діяльності та включення підприємства до конкретного державного статистичного спостереження.
Як дізнатися, що має подавати конкретна компанія
Держстат використовує сервіс «Моя звітність», у якому підприємство може перевірити перелік форм, за якими його залучено до статистичних спостережень. Для отримання інформації необхідний кваліфікований електронний підпис — КЕП.
Крім того, на офіційному порталі Держстату опубліковано календар подання форм державних статистичних спостережень і фінансової звітності на 2026 рік.
Залежно від діяльності компанії статистика може запитувати інформацію про виробництво, продажі, послуги, кількість працівників і заробітну плату, вантажні та пасажирські перевезення, сільське господарство, зовнішньоекономічні операції та інші показники. Перелік форм на 2026 рік опублікований самим Держстатом.
При цьому фінансову звітність до органів статистики подають юридичні особи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати таку звітність відповідно до законодавства. Держстат, зокрема, вказує це в календарі звітності на 2026 рік.
Чи потрібно звітувати ФОП
Більшість фізичних осіб — підприємців статистичну звітність не подають. Однак ФОП може бути включений до конкретного державного статистичного спостереження залежно від виду діяльності. У такому разі відповідна форма з’являється в «Кабінеті респондента», і її необхідно подати у встановлений строк.
Держстат наводить як приклади ФОП, які займаються промисловим виробництвом, пасажирськими або вантажними автомобільними перевезеннями.
Як подавати звіти
Звітність можна подавати в електронному вигляді через офіційний безкоштовний «Кабінет респондента» або через сумісне спеціалізоване програмне забезпечення. Кабінет показує форми, що стосуються безпосередньо конкретного підприємства або ФОП, строки їх подання та інструкції.
Які передбачені штрафи
За даними Opendatabot із посиланням на чинні норми адміністративної відповідальності, за неподання статистичної звітності, порушення строків, подання неповних або недостовірних відомостей для громадян передбачено штраф 51–85 грн, а для посадових осіб і ФОП — 170–255 грн. За повторне порушення відповідальність може бути вищою.
На практиці середній розмір накладеного Держстатом штрафу у 2020–2025 роках становив близько 170 грн. За шість років було винесено 228 постанов на 38 862 грн.
Обов’язковість статистичної звітності була повністю відновлена з 5 липня 2025 року. Тому у 2026 році підприємствам уже не слід орієнтуватися на режим відстрочення, що діяв у перші роки повномасштабної війни.
Як повідомляє аналітичний центр Experts Club із посиланням на дані «Консалтингової групи А-95», український ринок бензину продовжує концентруватися навколо постачань із Польщі та Литви: у липні 2026 року на ці дві країни припало 55% усього імпорту.
З Литви Україна отримала 56,1 тис. тонн бензину, з Польщі — 51,7 тис. тонн. Сукупно це близько 107,8 тис. тонн із загального обсягу імпорту приблизно 196 тис. тонн.
Польський напрямок при цьому демонструє особливо високі темпи зростання. Порівняно з липнем минулого року обсяг постачань збільшився на 68% і досяг максимуму із серпня 2025 року.
Ключову роль на обох напрямках відіграє нафтопереробний концерн ORLEN. Підприємства групи в Польщі та Литві забезпечили близько 97 тис. тонн бензину для українського ринку.
«А-95» оцінює частку ORLEN у понад половину імпорту. При зіставленні округлених показників у 97 тис. тонн і загального обсягу 196 тис. тонн ідеться приблизно про половину ринку.
З одного боку, великі та стабільні НПЗ Польщі й Литви дають Україні змогу швидко нарощувати закупівлі в періоди підвищеного попиту та компенсувати випадіння інших постачальників.
З іншого боку, понад половина ресурсу припадає лише на два географічні напрямки, а дуже значна частина постачань пов’язана з однією нафтопереробною групою.
Значення Польщі особливо зросло після переходу України на бензин Е10. Зміна стандарту обмежила можливість залучення деяких традиційних джерел, включно з окремими грецькими НПЗ.
При цьому Греція повністю з ринку не зникла. У липні Україна імпортувала близько 25 тис. тонн бензину виробництва Motor Oil.
Ще одним напрямком, що швидко зростає, стала Німеччина. Звідти було поставлено 21 тис. тонн бензину, що на 78% більше, ніж у липні 2025 року. Весь цей обсяг імпортувала мережа UPG.
Таким чином, структура липневого імпорту демонструє дві паралельні тенденції: посилення ролі ORLEN як системного постачальника та одночасні спроби найбільших українських мереж диверсифікувати закупівлі через Німеччину, Румунію та Грецію.
Як повідомляє аналітичний центр Experts Club із посиланням на дані «Консалтингової групи А-95», Україна в липні 2026 року імпортувала близько 196 тис. тонн бензину, що стало максимальним показником із серпня 2025 року.
При цьому дані опублікованої «Консалтинговою групою А-95» інфографіки показують, що порівняно з червнем обсяг постачань зріс приблизно на 51%. У червні основні напрямки забезпечили близько 130 тис. тонн бензину, тоді як у липні — вже близько 196 тис. тонн.
Різке збільшення імпорту відбулося попри перехід українського ринку з 1 липня на стандарт Е10, що передбачає обов’язкове додавання біоетанолу до бензину. Нова вимога тимчасово звузила перелік доступних закордонних постачальників.
Зокрема, бензин необхідного стандарту не випускає грецький НПЗ Hellenic Petroleum, продукція якого раніше використовувалася українськими трейдерами в періоди підвищеного попиту.
Водночас початок липня збігся зі зростанням вартості нафтопродуктів на світовому ринку та підвищеним внутрішнім попитом.
В «А-95» зазначають, що найбільш напруженою ситуація була в першій половині місяця, однак збільшення постачань дало змогу стабілізувати ринок у другій половині липня. Імпортери також заздалегідь законтрактували необхідні обсяги на серпень.
Головним джерелом додаткового ресурсу стали Польща та Литва. Імпорт із Литви збільшився з 40,5 тис. тонн у червні до 56,1 тис. тонн у липні, з Польщі — з 30,7 тис. до 51,7 тис. тонн.
Помітно зросли також постачання з Німеччини — з 16,9 тис. до 20,9 тис. тонн. Із Румунії надійшло близько 34 тис. тонн проти 31,2 тис. тонн місяцем раніше.
При цьому імпорт із Молдови скоротився з 9,6 тис. до 5,8 тис. тонн.
Таким чином, липень став для українського ринку тестом здатності швидко перебудовувати зовнішні постачання після зміни вимог до якості бензину. Попри початкове скорочення доступної ресурсної бази, імпортери змогли за один місяць збільшити постачання приблизно в півтора раза.
Парламент Угорщини обрав колишнього голову Верховного суду Андраша Баку новим президентом країни, що стало ще одним важливим етапом перебудови угорської політичної системи після завершення 16-річного періоду правління Віктора Орбана.
За кандидатуру 73-річного юриста 11 серпня проголосували 140 депутатів, шестеро виступили проти. Представники опозиційного Fidesz не брали участі в голосуванні, протестуючи проти дострокового припинення повноважень попереднього президента Тамаша Шуйока. Бака має офіційно вступити на посаду 19 серпня.
Обрання Баки має насамперед політичне та інституційне значення. Президент Угорщини не керує урядом і не визначає економічну чи зовнішню політику країни, однак може відігравати роль конституційної противаги парламентській більшості та кабінету міністрів. Особливо важливою ця функція стає зараз, коли партія прем’єр-міністра Петера Мадяра Tisza має конституційну більшість у парламенті та проводить масштабні зміни інститутів, сформованих за Орбана.
Бака добре вписується в цю політичну конструкцію. У 1991–2008 роках він був суддею Європейського суду з прав людини, а у 2009 році парламент обрав його головою Верховного суду Угорщини. Його мандат було достроково припинено на початку 2012 року після того, як він публічно критикував судові реформи уряду Орбана. Європейський суд з прав людини згодом встановив порушення його права на доступ до суду та свободи вираження поглядів.
Тому повернення Баки на одну з найвищих державних посад майже через 15 років має виразно символічне значення. Воно демонструє намір нової влади дистанціюватися від інституційної моделі епохи Орбана й водночас зробити незалежність судової системи однією з центральних тем політичної трансформації.
«Для угорського суспільства це значно більше, ніж звичайна зміна президента. Після шістнадцяти років домінування однієї політичної сили будь-яка масштабна перебудова державних інститутів неминуче сприймається суспільством по-різному. Для прихильників змін це можливість відновити систему стримувань і противаг, а для значної частини прихильників Fidesz те, що відбувається, може виглядати як політичний реванш нової влади», — вважає експерт аналітичного центру Experts Club, співзасновник і директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній.
На думку Познія, ключовим випробуванням стане здатність нових інститутів продемонструвати реальну незалежність від уряду Петера Мадяра.
«Головне завдання Баки — не стати президентом партії-переможниці. Якщо новий глава держави справді зможе дистанціюватися від уряду та виступати арбітром між різними політичними групами, це буде важливим сигналом для суспільства. В іншому разі Угорщина ризикує отримати не демонтаж попередньої моделі концентрації влади, а просто зміну політичної сили, яка контролює цю модель», — зазначає Позній.
Соціолог також звертає увагу на високу політичну поляризацію угорського суспільства. У такій ситуації значення президентської посади визначається не стільки обсягом формальних повноважень, скільки довірою різних груп населення до глави держави.
«У країнах із сильною політичною поляризацією символічні інститути можуть мати значно більше значення, ніж здається з тексту конституції. Президент може не керувати економікою чи зовнішньою політикою, але він здатний або знижувати рівень конфлікту в суспільстві, або, навпаки, ставати ще одним учасником цього конфлікту. Тому для Баки головним показником успіху буде не кількість заблокованих законів, а те, чи зможе він сприйматися як президент усіх угорців», — наголосив Позній.
Сам Бака після обрання заявив, що за попередньої влади система стримувань і противаг фактично перестала працювати, однак наголосив, що політичні зміни не повинні перетворюватися на помсту прихильникам колишнього уряду. Він також заявив про намір представляти громадян із різними політичними поглядами.
Угорщина є парламентською республікою, тому реальний центр виконавчої влади перебуває не в президентському палаці, а в уряді.
Згідно з Основним законом Угорщини, президент є главою держави, уособлює єдність нації та має стежити за демократичним функціонуванням державних інститутів. Водночас президент не має власної виконавчої влади й не керує міністерствами.
Проте його повноваження є ширшими за суто церемоніальні. Президент підписує ухвалені парламентом закони й до підписання може один раз повернути закон депутатам на повторний розгляд. Якщо він вважає документ таким, що суперечить Основному закону, він може направити його до Конституційного суду.
Після парламентських виборів президент пропонує парламенту кандидатуру прем’єр-міністра. Він також формально призначає міністрів за поданням глави уряду, виконує низку кадрових і представницьких функцій та представляє угорську державу в зовнішніх відносинах.
Таким чином, глава держави здатний уповільнити окремі рішення парламентської більшості або ініціювати їхню конституційну перевірку, однак самостійно визначати політичний курс країни він не може.
Прем’єр-міністр, навпаки, є фактичним керівником виконавчої влади. Уряд є головним органом виконавчої влади та державного управління, а прем’єр визначає його загальний політичний курс. Саме прем’єр-міністр формує урядову команду, керує роботою кабінету та через парламентську більшість проводить основні бюджетні, економічні, соціальні й зовнішньополітичні рішення.
Тому ключовою політичною фігурою Угорщини залишається Петер Мадяр, який прийшов до влади після перемоги Tisza на квітневих парламентських виборах. Партія отримала дві третини місць у парламенті, завершивши 16-річний період безперервного правління Орбана.
Мадяр після приходу до влади почав домагатися зміни керівників низки державних інститутів, пов’язаних із попередньою системою влади. Одним із найпомітніших епізодів стало дострокове припинення повноважень президента Тамаша Шуйока.
Для нової влади обрання Баки є особливо символічним через його давній конфлікт із системою Орбана. Колишній голова Верховного суду фактично повертається у вищу державну політику вже після поразки політичної сили, за якої він втратив судову посаду.
Водночас саме тут виникає один із головних ризиків нової угорської політичної системи. Tisza має конституційну більшість, а отже, володіє винятково широкими можливостями для зміни законів та інститутів. Тому нова влада повинна одночасно демонтувати створені за Орбана механізми й доводити, що не замінює їх власним партійним контролем.
У цьому полягає парадокс нової угорської конструкції: Мадяр отримав надзвичайно сильну позицію завдяки парламентській більшості, тоді як Бака має уособлювати обмеження надмірної концентрації влади.
Для української аудиторії угорська трансформація має і зовнішньополітичне значення. Після поразки Орбана позиція Будапешта щодо України стала менш конфронтаційною, хоча Мадяр не позиціонує себе як безумовного прихильника Києва й продовжує пов’язувати частину двосторонніх питань зі становищем угорської меншини на Закарпатті.
Тому остаточним критерієм зміни політичної епохи в Угорщині стане не лише відхід кадрів часів Орбана, а й те, чи вдасться новій владі сформувати систему інститутів, які зможуть функціонувати незалежно від того, яка партія контролює парламент та уряд.
