Як повідомляє Fixygen, Bitcoin наприкінці серпня повернувся вище позначки $80 тис., продемонструвавши один із найсильніших тижневих ривків за останні місяці, проте нинішній рух відрізняється від типових криптовалютних ралі — значна частина попиту надходить через регульовані біржові фонди, а одним із основних макроекономічних факторів став ринок державних облігацій США.
У вівторок, 25 серпня, Bitcoin піднімався вище $80 тис. і досягав тримісячного максимуму. За даними Reuters, з початку серпня перша криптовалюта додала близько 28%, що може стати її найкращим місячним результатом з листопада 2024 року.
Одним із тригерів руху стали дії Міністерства фінансів США. 19 серпня Treasury оголосило, що з 9 вересня збільшує обсяг операцій з викупу довгострокових казначейських облігацій для підтримки ліквідності ринку. Зниження дохідності довгострокових цінних паперів та одночасне ослаблення долара посилили попит на альтернативні активи, насамперед золото та Bitcoin.
Але на відміну від попередніх криптовалютних циклів, тепер цей попит добре помітний у традиційній фінансовій системі.
Американські spot Bitcoin ETF після серії відтоків перейшли до стабільного припливу капіталу. За даними Farside Investors, 17 серпня фонди отримали чистий приплив $297,5 млн, 18 серпня — $189,3 млн, 19 серпня — $517,2 млн, 20 серпня — $606,3 млн, 21 серпня — $307,5 млн.
Після вихідних тенденція продовжилася: 24 серпня фонди залучили ще $337,6 млн, а 25 серпня — $314,3 млн. Таким чином, за сім послідовних торгових днів чистий приплив склав близько $2,57 млрд.
Головним одержувачем коштів залишається BlackRock iShares Bitcoin Trust. Тільки 20 серпня до IBIT надійшло близько $503 млн, 24 серпня — $208,9 млн, 25 серпня — ще $284,4 млн. Сукупний чистий приплив до фонду з моменту запуску, згідно з даними Farside, вже перевищує $62,9 млрд.
Сильний рух додатково підсилилося закриттям коротких позицій. Ринок наблизився до серпневого розвороту після тривалого зниження з історичних максимумів 2025 року, тому значна частина трейдерів була налаштована на подальше падіння. Різке зростання змусило учасників закривати короткі позиції, що додало механічного попиту на біткойн.
У результаті за тиждень біткойн подорожчав приблизно на 23%, а Ethereum — майже на 29%. Після досягнення позначки у $80 тис. біткойн відкотився до рівня $78–79 тис., що вказує на фіксацію прибутку після стрімкого руху.
Найцікавішою зміною, на наш погляд, стає не сама позначка у $80 тис., а характер нинішнього попиту.
У попередніх циклах біткойн зростав переважно на очікуваннях всередині криптовалютного ринку. Тепер він дедалі частіше стає частиною тієї самої макроекономічної угоди, що й золото: інвестори купують активи, пропозицію яких неможливо збільшити рішенням центрального банку чи уряду.
Різниця полягає у волатильності. Якщо золото залишається консервативним захисним активом, то біткойн фактично перетворюється на високоризикову та високоволатильну версію ставки на ослаблення купівельної спроможності долара.
При цьому ETF зробили таку угоду значно доступнішою для інституційних інвесторів. Щоб збільшити експозицію на біткойн, фонду або керуючій компанії вже не потрібно працювати з криптобіржами та самостійно зберігати цифрові активи — достатньо придбати біржовий інструмент BlackRock, Fidelity або іншого великого керуючого.
Саме тому потоки коштів у ETF стають одним із найважливіших індикаторів подальшого руху ринку. Якщо приплив кількох сотень мільйонів доларів на день збережеться, він може забезпечити біткойн фундаментальним попитом і після завершення short squeeze.
Якщо ж ETF знову перейдуть до відтоку, нинішній рух ризикує виявитися насамперед швидким відновним ралі після глибокого падіння.
Таким чином, найближчий час покаже, чи закріпився біткойн у новій ролі — не просто спекулятивної криптовалюти, а інституційного інструменту для ставок на долар, ліквідність та грошово-кредитну політику США.
Агрохолдинг «Кернел» підписав кредитну угоду на 100 млн євро з Експортно-інвестиційним фондом Данії (EIFO) для фінансування будівництва свого першого вітроенергетичного проєкту — вітрової електростанції потужністю 94,5 МВт із системами накопичення енергії в центральній частині України.
«Для «Кернел» це логічне продовження нашої довгострокової стратегії розвитку відновлюваної енергетики та зміцнення енергетичної стійкості бізнесу. Стабільне енергозабезпечення наших активів дозволяє виконувати міжнародні контракти», — зазначив генеральний директор української компанії Євген Осипов, слова якого наведено в прес-релізі, опублікованому у вівторок.
Зазначається, що фінансування надається в рамках спеціальної програми EIFO з підтримки інвестицій в Україні, а угоду було підписано за участю міністра бізнесу та конкурентоспроможності Данії Мартіна Лідегора.
Згідно з прес-релізом, вітрова електростанція складатиметься з 21 сучасної вітрової турбіни, які поставить і встановить данська компанія Vestas – один зі світових лідерів у сфері вітроенергетики. Проєкт також передбачає встановлення промислових систем накопичення енергії, які допомагатимуть збалансувати виробництво електроенергії в години пікового навантаження.
«Фінансування EIFO — важливий сигнал для міжнародного інвестиційного ринку. Ця угода підтверджує, що навіть в умовах повномасштабної війни Україна залишається країною, де можна реалізовувати великі приватні інвестиційні проєкти», — додав Осипов.
Зазначається, що розвиток відновлюваної енергетики є одним із стратегічних пріоритетів «Кернел» поряд з основним аграрним бізнесом; зокрема, агрохолдинг встановлює сонячні панелі на своїх елеваторах і будує сонячну електростанцію потужністю 106 МВт на півдні України. Наприкінці квітня цього року Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надав агрохолдингу фінансування в розмірі $45 млн для цієї СЕС, загальна вартість проекту якої становить орієнтовно $86 млн.
EIFO (Export and Investment Fund of Denmark) – національне експортно-інвестиційне агентство Данії. З початку війни EIFO профінансувало понад 30 проєктів в Україні. Проєкт «Кернела» став другим проєктом у сфері вітроенергетики в Україні, що фінансується EIFO, і є частиною ширшої підтримки українського енергетичного сектору.
Vestas — один із світових лідерів у сфері вітроенергетики з понад 203 ГВт встановленої потужності у світі. В Україні Vestas має 888 МВт вітрових потужностей, які вже встановлені або перебувають на етапі будівництва.
Агрохолдинг «Кернел» — найбільший у світі виробник та експортер соняшникової олії, найбільший експортер зерна з України, оператор розгалуженої мережі логістичних активів та провідний виробник зернових і олійних культур в Україні. Є одним із найбільших виробників та продавців бутильованої олії в Україні. Займається вирощуванням агропродукції та її реалізацією.
За підсумками дев’яти місяців 2026 фінансового року (з 1 липня 2025 року) «Кернел» скоротив чистий прибуток на 5% — до $208 млн, виторг збільшив на 0,4% — до $3 млрд 92 млн, а EBITDA — на 1%, до $403 млн.
Уряд Єгипту схвалив створення спеціальної приватної інвестиційної зони The Spine у районі Мадінаті в Новому Каїрі. Проєкт вартістю близько $27,4 млрд передбачає будівництво 165 житлових, офісних та готельних веж і позиціонується девелопером як перше в Єгипті та на Близькому Сході велике «когнітивне місто», в управлінні інфраструктурою якого широко використовуватиметься штучний інтелект.
Під забудову виділяється близько 2,1 млн кв. м території в межах існуючого проєкту Madinaty. Окрім житла, офісів та готелів, тут передбачено торговельну, розважальну, туристичну, медичну та іншу інфраструктуру.
Право на створення та розвиток інвестиційної зони отримує Orion Urban Development, дочірня структура одного з найбільших єгипетських девелоперів Talaat Moustafa Group Holding (TMG). Ще у квітні Генеральне управління з інвестицій та вільних зон Єгипту (GAFI) погодило створення для проєкту першої в країні приватної інвестиційної зони такого типу.
Інвестиції в The Spine оцінюються в понад $27,4 млрд, а сплачений капітал проєкту становить близько $1,35 млрд. Партнером TMG виступає National Bank of Egypt. Девелопер розраховує, що реалізація проєкту створить 55 тис. прямих і близько 100 тис. непрямих робочих місць.
Голова TMG Хішам Талаат Мустафа оцінює потенційний внесок The Spine приблизно в 1% ВВП Єгипту, а сукупні податкові надходження від проєкту за весь період експлуатації — приблизно в $16 млрд. Компанія також розраховує залучати до району міжнародні корпорації, туристів та ділових відвідувачів. Ці показники є прогнозами самого девелопера.
Однією з особливостей The Spine має стати глибока цифровізація міської інфраструктури. TMG заявляє про застосування систем штучного інтелекту та самонавчальних технологій для управління міськими сервісами. Проєкт також передбачає підземну логістичну та дорожню мережу, що має дозволити звільнити значну частину поверхні від автомобільного руху.
Близько 70% наземної території, або понад 1,5 млн кв. м, планується відвести під зелені та відкриті простори. У проєкт також інтегрується медична інфраструктура, зокрема співпраця з американською лікарнею Houston Methodist Hospital.
Спеціальний статус інвестиційної зони має спростити для компаній, що там працюють, процедури реєстрації, ліцензування, імпорту та експорту. Передбачається власна митна інфраструктура та спеціальний режим супроводу інвесторів, що є важливою частиною спроби перетворити The Spine не лише на житловий район, а й на міжнародний діловий кластер.
The Spine було офіційно представлено TMG 18–19 квітня 2026 року в присутності прем’єр-міністра Єгипту Мустафи Мадбулі після приблизно п’яти років підготовки та досліджень із залученням міжнародних консультантів.
Проєкт перебуває на початковій стадії реалізації, при цьому окремі елементи інфраструктури Madinaty вже будуються: медичний комплекс за участю Houston Methodist планується відкрити у квітні 2027 року. Загальні терміни завершення будівництва всіх 165 веж The Spine публічно поки що не оголошені.
Палата представників Антигуа і Барбуди схвалила поправки до програми отримання громадянства за інвестиції, які передбачають збільшення обов’язкового терміну перебування в країні, регулярний незалежний аудит та посилення контролю над посередниками.
Головною зміною стане збільшення мінімального терміну фізичної присутності нового громадянина в країні з п’яти до 30 днів. Ці дні можна буде провести на Антигуа та Барбуді сумарно протягом перших п’яти календарних років після отримання громадянства, а не щорічно. Вимога поширюється також на членів сім’ї, включених до заяви.
Досі власник інвестиційного громадянства міг його втратити, якщо не перебував у країні хоча б п’ять днів протягом перших п’яти років. Поправки замінюють цей показник на 30 днів.
Зміни також передбачають щорічний незалежний фінансовий аудит підрозділу з питань громадянства за інвестиції (CIU) та операційну перевірку раз на два роки. Регулятор отримає право встановлювати загальні стандарти для п’яти держав Східних Карибів, що пропонують інвестиційне громадянство, перевіряти агентів та вимагати відкликання ліцензій у посередників, які не відповідають встановленим вимогам. Початок роботи ECCIRA очікується у вересні 2026 року.
Реформа відбувається на тлі посилення тиску з боку Євросоюзу. У листі від 25 червня 2026 року Єврокомісія запропонувала Антигуа та Барбуді поступово згортати програму громадянства за інвестиції до 1 червня 2028 року. Брюссель також вимагає виключити з програми осіб, які перебувають під санкціями ЄС, та посилити перевірки заявників усіх національностей.
Уряд Антигуа і Барбуди наголошує, що не має наміру закривати програму без появи порівнянних джерел доходу. Влада називає надходження від інвестиційного громадянства важливою частиною неподаткових доходів, за рахунок яких фінансуються інфраструктура, школи, медичні заклади та відновлення після стихійних лих.
Остання детальна статистика, опублікована підрозділом CIU, охоплює січень–червень 2024 року. За цей період було отримано 739 заявок. Офіційний звіт враховує країну народження основного заявника, тому ці дані не можна безпосередньо прирівнювати до кількості виданих паспортів. Одна заявка також може включати подружжя, дітей та інших утриманців.
Найбільше заявок у першому півріччі 2024 року надійшло від уродженців:
Китаю — 90 заявок, або 12,18%;
США — 81, або 10,96%;
Нігерії — 67, або 9,07 %;
Лівану — 50, або 6,77 %;
Туреччини — 44, або 5,95 %;
Пакистану — 32, або 4,33 %;
Великої Британії — 25, або 3,38 %;
Іраку — 22, або 2,98%.
Від уродженців України за шість місяців надійшло 19 заявок, або 2,57% від загальної кількості. Стільки ж заявок подали уродженці Єгипту. По 21 заявці припало на Індію, Канаду та Марокко.
З моменту запуску програми і до 30 червня 2024 року Антигуа і Барбуда отримала 5 203 тис. заявок. На уродженців Китаю припадало 1 117 тис. заявок, або 21,47%, Нігерії — 496, США — 347, Лівану — 342, Росії — 222, Сирії — 208. При цьому в першому півріччі 2024 року нових заявок від уродженців Росії та Білорусі зареєстровано не було.
Програма діє з 2013 року і передбачає кілька варіантів участі. Мінімальний безповоротний внесок до Національного фонду розвитку становить 230 тис. доларів, інвестиція в затверджену нерухомість — від 300 тис. доларів, пряме вкладення в бізнес — від 1,5 млн доларів. Ще один варіант передбачає внесок від 260 тис. доларів до фонду кампусу Університету Вест-Індії. Додатково сплачуються державні збори та витрати на перевірку благонадійності.
Збільшення обов’язкового терміну перебування до 30 днів не змінює мінімальні інвестиційні пороги, але підвищує фактичні витрати учасників на авіаперельоти та проживання. Водночас регулярні аудити та єдиний регіональний контроль мають підвищити прозорість програми та допомогти карибським державам зберегти безвізовий режим із країнами Європи.
Антигуа і Барбуда, ГРОМАДЯНСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, Карибський регіон, Міграція
Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
Кондитерська група “Ярич” залучила $10 млн від норвезького державного інвестиційного фонду Norfund, які спрямує на модернізацію виробництва та подальший розвиток бізнесу, повідомив Norfund,
“Вражаючий розвиток “Ярича” протягом останніх років, незважаючи на війну, відображає силу та відданість його керівництва й власників. Підтримка сильних команд і допомога надійним компаніям у подальшому зростанні є ключовою частиною інвестиційного підходу Norfund”, – зазначила менеджерка проєктів Norfund Анастасія Андрієвська.
За інформацією фонду, кошти буде спрямовано на модернізацію виробничих потужностей, зокрема встановлення нової лінії з виробництва претцелів, що дасть змогу компанії розширити асортимент продукції та вийти в нові ринкові сегменти.
“Ця інвестиція є сильним сигналом довіри до українського бізнесу та стійкості нашої команди. Вона сприятиме подальшому розширенню в нові категорії продукції та продовженню зростання як на українському, так і на експортних ринках”, – сказала генеральна директорка компанії Тетяна Шермолович.
У Norfund зазначили, що виробничий майданчик “Ярича” у Львівській області, де працюють близько 500 осіб, є важливою базою для розвитку експорту. За останні роки компанія суттєво наростила поставки продукції за кордон, насамперед до Польщі.
Yarych Holdings Limited є материнською компанією кондитерської групи “Ярич”, виробничі потужності якої розташовані у селі Старий Яричів Львівської області. Група спеціалізується на виробництві затяжного печива та крекерів під брендом Yarych. Холдинг безпосередньо володіє 84,94% ТОВ “Кондитерська фабрика “Ярич”, ще 15,06% належать ТОВ “Яричів”.
Norfund – державний інвестиційний фонд Норвегії, який фінансує приватні компанії та проєкти у країнах, що розвиваються, з метою створення робочих місць і підтримки сталого економічного розвитку. В Україні фонд працює через Investment Fund for Ukraine, створений наприкінці 2024 року для підтримки українського бізнесу та залучення приватного капіталу.
Як повідомлялося, уряд Норвегії виділив 250 млн норвезьких крон на інвестиції Norfund в Україну в межах Програми підтримки Нансена.
Наприкінці 2025 року фонд також інвестував $15 млн у фонд Rebuild Ukraine Fund (REBUF) під управлінням Dragon Capital та близько EUR8,5 млн – у розширення індустріального парку М10 на Львівщині.
Norfund, YARYCH, БИЗНЕС, ВИРОБНИЦТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, кондитерська галузь, МОДЕРНІЗАЦІЯ, ЭКСПОРТ
