Палата представників Антигуа і Барбуди схвалила поправки до програми отримання громадянства за інвестиції, які передбачають збільшення обов’язкового терміну перебування в країні, регулярний незалежний аудит та посилення контролю над посередниками.
Головною зміною стане збільшення мінімального терміну фізичної присутності нового громадянина в країні з п’яти до 30 днів. Ці дні можна буде провести на Антигуа та Барбуді сумарно протягом перших п’яти календарних років після отримання громадянства, а не щорічно. Вимога поширюється також на членів сім’ї, включених до заяви.
Досі власник інвестиційного громадянства міг його втратити, якщо не перебував у країні хоча б п’ять днів протягом перших п’яти років. Поправки замінюють цей показник на 30 днів.
Зміни також передбачають щорічний незалежний фінансовий аудит підрозділу з питань громадянства за інвестиції (CIU) та операційну перевірку раз на два роки. Регулятор отримає право встановлювати загальні стандарти для п’яти держав Східних Карибів, що пропонують інвестиційне громадянство, перевіряти агентів та вимагати відкликання ліцензій у посередників, які не відповідають встановленим вимогам. Початок роботи ECCIRA очікується у вересні 2026 року.
Реформа відбувається на тлі посилення тиску з боку Євросоюзу. У листі від 25 червня 2026 року Єврокомісія запропонувала Антигуа та Барбуді поступово згортати програму громадянства за інвестиції до 1 червня 2028 року. Брюссель також вимагає виключити з програми осіб, які перебувають під санкціями ЄС, та посилити перевірки заявників усіх національностей.
Уряд Антигуа і Барбуди наголошує, що не має наміру закривати програму без появи порівнянних джерел доходу. Влада називає надходження від інвестиційного громадянства важливою частиною неподаткових доходів, за рахунок яких фінансуються інфраструктура, школи, медичні заклади та відновлення після стихійних лих.
Остання детальна статистика, опублікована підрозділом CIU, охоплює січень–червень 2024 року. За цей період було отримано 739 заявок. Офіційний звіт враховує країну народження основного заявника, тому ці дані не можна безпосередньо прирівнювати до кількості виданих паспортів. Одна заявка також може включати подружжя, дітей та інших утриманців.
Найбільше заявок у першому півріччі 2024 року надійшло від уродженців:
Китаю — 90 заявок, або 12,18%;
США — 81, або 10,96%;
Нігерії — 67, або 9,07 %;
Лівану — 50, або 6,77 %;
Туреччини — 44, або 5,95 %;
Пакистану — 32, або 4,33 %;
Великої Британії — 25, або 3,38 %;
Іраку — 22, або 2,98%.
Від уродженців України за шість місяців надійшло 19 заявок, або 2,57% від загальної кількості. Стільки ж заявок подали уродженці Єгипту. По 21 заявці припало на Індію, Канаду та Марокко.
З моменту запуску програми і до 30 червня 2024 року Антигуа і Барбуда отримала 5 203 тис. заявок. На уродженців Китаю припадало 1 117 тис. заявок, або 21,47%, Нігерії — 496, США — 347, Лівану — 342, Росії — 222, Сирії — 208. При цьому в першому півріччі 2024 року нових заявок від уродженців Росії та Білорусі зареєстровано не було.
Програма діє з 2013 року і передбачає кілька варіантів участі. Мінімальний безповоротний внесок до Національного фонду розвитку становить 230 тис. доларів, інвестиція в затверджену нерухомість — від 300 тис. доларів, пряме вкладення в бізнес — від 1,5 млн доларів. Ще один варіант передбачає внесок від 260 тис. доларів до фонду кампусу Університету Вест-Індії. Додатково сплачуються державні збори та витрати на перевірку благонадійності.
Збільшення обов’язкового терміну перебування до 30 днів не змінює мінімальні інвестиційні пороги, але підвищує фактичні витрати учасників на авіаперельоти та проживання. Водночас регулярні аудити та єдиний регіональний контроль мають підвищити прозорість програми та допомогти карибським державам зберегти безвізовий режим із країнами Європи.
Антигуа і Барбуда, ГРОМАДЯНСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, Карибський регіон, Міграція
Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
Кондитерська група “Ярич” залучила $10 млн від норвезького державного інвестиційного фонду Norfund, які спрямує на модернізацію виробництва та подальший розвиток бізнесу, повідомив Norfund,
“Вражаючий розвиток “Ярича” протягом останніх років, незважаючи на війну, відображає силу та відданість його керівництва й власників. Підтримка сильних команд і допомога надійним компаніям у подальшому зростанні є ключовою частиною інвестиційного підходу Norfund”, – зазначила менеджерка проєктів Norfund Анастасія Андрієвська.
За інформацією фонду, кошти буде спрямовано на модернізацію виробничих потужностей, зокрема встановлення нової лінії з виробництва претцелів, що дасть змогу компанії розширити асортимент продукції та вийти в нові ринкові сегменти.
“Ця інвестиція є сильним сигналом довіри до українського бізнесу та стійкості нашої команди. Вона сприятиме подальшому розширенню в нові категорії продукції та продовженню зростання як на українському, так і на експортних ринках”, – сказала генеральна директорка компанії Тетяна Шермолович.
У Norfund зазначили, що виробничий майданчик “Ярича” у Львівській області, де працюють близько 500 осіб, є важливою базою для розвитку експорту. За останні роки компанія суттєво наростила поставки продукції за кордон, насамперед до Польщі.
Yarych Holdings Limited є материнською компанією кондитерської групи “Ярич”, виробничі потужності якої розташовані у селі Старий Яричів Львівської області. Група спеціалізується на виробництві затяжного печива та крекерів під брендом Yarych. Холдинг безпосередньо володіє 84,94% ТОВ “Кондитерська фабрика “Ярич”, ще 15,06% належать ТОВ “Яричів”.
Norfund – державний інвестиційний фонд Норвегії, який фінансує приватні компанії та проєкти у країнах, що розвиваються, з метою створення робочих місць і підтримки сталого економічного розвитку. В Україні фонд працює через Investment Fund for Ukraine, створений наприкінці 2024 року для підтримки українського бізнесу та залучення приватного капіталу.
Як повідомлялося, уряд Норвегії виділив 250 млн норвезьких крон на інвестиції Norfund в Україну в межах Програми підтримки Нансена.
Наприкінці 2025 року фонд також інвестував $15 млн у фонд Rebuild Ukraine Fund (REBUF) під управлінням Dragon Capital та близько EUR8,5 млн – у розширення індустріального парку М10 на Львівщині.
Norfund, YARYCH, БИЗНЕС, ВИРОБНИЦТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, кондитерська галузь, МОДЕРНІЗАЦІЯ, ЭКСПОРТ
Торгово-промислові палати України та Кувейту 6 липня провели онлайн-конференцію за сприяння Посольства України у Державі Кувейт, у якій взяли участь близько 50 представників ділових кіл обох країн.
Співголовами заходу стали президент ТПП України Геннадій Чижиков та в.о. генерального директора ТПП Кувейту Фірас Аль-Ода. Зустріч стала першим практичним заходом такого формату між палатами після перерви понад шість років.
Головною метою заходу було налагодження прямих контактів між підприємцями України та Кувейту. Сторони презентували актуальні торговельні та інвестиційні можливості, а також визначили перспективні напрями співпраці.
Посол України у Кувейті Максим Субх у своєму виступі наголосив на важливості активізації ділової складової двосторонніх відносин, зокрема в контексті залучення кувейтського бізнесу до проєктів повоєнної відбудови України.
Президент ТПП України Геннадій Чижиков закликав кувейтський бізнес розглядати Україну не лише через призму війни, а передусім як країну можливостей і майбутнього члена Європейського Союзу.
Учасники конференції обговорили можливість системної співпраці у форматі робочих груп у пріоритетних секторах, зокрема в аграрній сфері, харчовій промисловості, будівництві, енергетиці, ІТ та логістиці. Сторони також обмінялися контактами, презентаціями та комерційними пропозиціями.
За наданими даними, товарообіг між Україною та Кувейтом у 2024 році становив $336,6 млн, у 2025 році – $90,8 млн. За перші п’ять місяців 2026 року двостороння торгівля вже досягла $102 млн, перевищивши показник за весь 2025 рік.
бізнес-співпраця, Відбудова України, ІНВЕСТИЦІЇ, КУВЕЙТ, міжнародна торгівля, ТПП України, ЧИЖИКОВ
Поголів’я корів в Україні продовжить скорочуватися і станом на 1 січня 2028 року може зменшитись до 917 тис. голів проти оцінки у 1,055 млн голів на початок 2026 року, тоді як виробництво молока після багаторічного спаду стабілізується на рівні близько 6,7 млн тонн на рік, такий прогноз містить дослідження “Молочна галузь України в контексті євроінтеграції”.
Голова Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський під час презентації дослідження на Agro Ukraine Week 2026 зазначив, що попри постійне скорочення поголів’я корів в Україні зростає продуктивність та збільшуються обсяги молока, що надходить на переробку.
Згідно з дослідженням, загальне поголів’я корів в усіх категоріях господарств скоротилося з 2,018 млн голів у 2018 році до 1,055 млн голів у 2026 році, або на 48%.
Найбільше скорочення відбувається в господарствах населення, де поголів’я за 2018-2026 роки зменшилося на 55% – до 660 тис. голів, а до 2028 року може скоротитися до 500 тис. голів.
Водночас у сільськогосподарських підприємствах після тривалого спаду прогнозується зростання поголів’я з 395 тис. голів у 2026 році до 417 тис. голів у 2028 році.
Виробництво молока в Україні за останні роки також скоротилося – з 10,2 млн тонн у 2017 році до 6,9 млн тонн у 2025 році, або на 33%.
Водночас автори дослідження прогнозують завершення багаторічного скорочення виробництва молока та його стабілізацію на рівні 6,7 млн тонн у 2026-2027 роках.
При цьому обсяги виробництва молока в сільгосппідприємствах продовжать зростати – з 3,4 млн тонн у 2026 році до 3,7 млн тонн у 2027 році, тоді як виробництво в господарствах населення зменшиться з 3,3 млн тонн до 3 млн тонн відповідно. Частка промислового виробництва молока, за прогнозом, збільшиться з 46% у 2025 році до 55% у 2027 році.
Чагаровський також наголосив, що українська молочна галузь зберігає потенціал для розвитку завдяки індустріальному виробництву та модернізації підприємств.
Згідно з дослідженням, наразі молочна галузь України виробляє 6,9 млн тонн молока на рік, формує близько 0,25% ВВП та забезпечує випуск продукції на 124 млрд грн. Частка України у світовому виробництві молока складає 0,7%.
Для переходу до індустріальної моделі розвитку галузі та нарощування виробництва до 10 млн тонн молока на рік необхідні інвестиції в розмірі EUR9 млрд у створення сировинної бази. Зокрема, для збільшення поголів’я на 750 тис. корів і будівництва близько 700 індустріальних молочних ферм. Ще EUR6 млрд, за оцінкою авторів дослідження, потрібно спрямувати на модернізацію та розширення переробних потужностей.
Дослідження “Молочна галузь України в контексті євроінтеграції” підготувала Спілка молочних підприємств України.
ВИРОБНИЦТВО, євроінтеграція, ІНВЕСТИЦІЇ, корова, МОЛОКО, молочна галузь
Біофармацевтична компанія “Біофарма” (Biopharma) планує запуск заводу у м. Арад (Румунія) наприкінці 2027 року, інвестиції у першу чергу EUR85 млн, повідомив президент компанії Костянтин Єфименко агентству “Інтерфакс-Україна“.
“Ми вже закінчили будувати корпус, до 1 вересня закінчимо підведення всіх інженерних комунікацій. Вже замовили лінію розливу. До кінця червня законтрактуємо реакторне обладнання і все інше технологічне обладнання. В грудні 2027 запускаємося”, – повідомив Єфіменко.
Інвестиції у першу чергу заводу в м. Арад – EUR85 млн, в цілому у румунському проєкті буде чотири черги різного розміру. Сумарні інвестиції в заводи в Ужгороді та Араді біля $500 млн.
Він зазначив, що розвиток компанії не фокусується на окремому проєкті.
“Біла Церква – це наш флагманський завод. Ми не переключаємо увагу, а розвиваємо всі – і Ужгород, і Арад, далі будемо будувати у Латинській Америці”, – сказав Єфіменко.
Як повідомлялось, Biopharma планує запустити у Ужгороді у вересні 2026р першу чергу свого заводу з виробництва фармацевтичних продуктів та імунобіологічних препаратів, який забезпечать повний цикл переробки плазми крові. Компанія вже інвестувала в будівництво EUR67 млн., повна вартість першої черги становить EUR75 млн. Обсяги виробництва лікарських препаратів із плазми крові в Ужгороді, згідно з планом, будуть удвічі перевищувати виробництво у Білій Церкві і становитимуть до 1,5 млн літрів плазми крові на рік., проєкт у Румунії ще вдвічі більший.
Під час форуму “Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку” в Білій Церкві Єфіменко також повідомив, що “Біофарма” зареєструвала свій препарат альбумін в Бразилії.
Biopharma експортує продукцію до десятків країн і планує розширювати присутність у Європі, на Близькому Сході та в Латинській Америці і далі збільшує спроможності.
