Громадяни України посіли перше місце за кількістю документів на проживання, виданих Іспанією іноземцям у 2025 році, як свідчать дані Міністерства соціального забезпечення та міграції Іспанії.
За даними іспанського відомства, у 2025 році громадянам України було видано 244 579 документів на проживання. Далі йдуть громадяни Венесуели — 224 341 документ та Марокко — 187 790. На ці три країни припало 42 % усіх документів на проживання, виданих в Іспанії іноземцям у 2025 році.
Загалом Іспанія у 2025 році видала іноземцям 1 577 842 дозволи на проживання, що на 7,8% більше, ніж роком раніше, або на 114 238 дозволів більше. Зростання було пов’язане, зокрема, зі збільшенням кількості дозволів для громадян Венесуели, України та Великої Британії.
Влада Іспанії окремо уточнює, що ця статистика відображає кількість документів, а не унікальну кількість людей. Одна й та сама людина могла протягом року отримати, наприклад, первинний дозвіл, а потім його продовження, тому цей показник не дорівнює кількості нових резидентів.
У випадку України головну роль відіграв режим тимчасового захисту для людей, переміщених через війну.
Окремо у звіті зазначено, що 238 007 дозволів у категорії «інші виняткові обставини» було видано громадянам України в рамках Директиви про тимчасовий захист. Це на 11,5% більше, ніж у 2024 році, при цьому 85% таких дозволів становили продовження.
Згідно зі статистикою, росіяни посіли 11-те місце серед найбільших груп отримувачів іспанських документів на проживання з 27 655 документами.
За регіонами Іспанії найбільше документів на проживання було оформлено в Каталонії — 311 038, Валенсійському співтоваристві — 282 897, Мадриді — 275 607 та Андалусії — 232 201. На ці чотири автономні співтовариства припало 70 % усіх документів, виданих іноземцям у 2025 році.
Окремо Іспанія повідомила про 108 253 дозволи на перебування з метою навчання, видані іноземним студентам та членам їхніх сімей у 2025 році. Найпоширенішими національностями в цій категорії були Колумбія, Перу, Марокко, США та Китай.
Українці залишаються ключовою іноземною робочою силою для польської економіки: станом на кінець січня 2026 року в цій країні офіційно працювали 757,7 тис. громадян України, що становить майже 68% усіх працевлаштованих іноземців, повідомляє аналітичний центр міжнародної компанії з працевлаштування Gremi Personal з посиланням на Центральне статистичне управління Польщі (GUS).
Загальна кількість іноземних працівників при цьому перевищила 1,1 млн осіб – на 7,1% більше, ніж роком раніше. “Понад мільйон іноземних працівників – це вже не реакція на тимчасовий дефіцит кадрів, а структурна зміна польської економіки. Бізнес звик працювати в умовах, коли без іноземців неможливо забезпечити нормальне функціонування виробництва, логістики, будівництва, сфери послуг та сільського господарства”, – зазначає засновник Gremi Personal Євген Кіріченко.
За його словами, ця тенденція матиме довгострокові наслідки для всього регіону центральної та Східної Європи, в тому числі, для України.
“Після завершення війни Україна опиниться в ситуації, коли їй доведеться одночасно відбудовувати економіку, реалізовувати масштабні інфраструктурні проєкти та компенсувати демографічні втрати. Проте в цей самий час Польща, Німеччина, Чехія та інші країни теж потребуватимуть працівників. Фактично розпочнеться конкуренція за одну й ту саму робочу силу”, – вважає Кіріченко.
Аналітики підкреслюють, що українці вже добре інтегровані у європейський ринок праці, знають мови, мають досвід роботи та не потребують тривалої адаптації. Для роботодавців це означає менші витрати на інтеграцію порівняно із залученням працівників із більш віддалених країн. Водночас, вони також звертають увагу, що Україна поки що практично не веде дискусії про те, як компенсувати можливий дефіцит робочої сили і якщо після війни значна частина громадян обере роботу за кордоном, країна зіткнеться з нестачею працівників саме тоді, коли вони будуть найбільше потрібні для відновлення економіки.
Як повідомляє «Сербський економіст», перша група ув’язнених із Данії має прибути до Косово у квітні 2027 року, повідомив директор Косовської виправної служби Ісмаїл Дібрані в інтерв’ю Ekonomia Online. Йдеться про реалізацію угоди, за якою Данія отримає можливість використовувати до 300 місць у виправній установі в Косово для виконання данських вироків.
Важлива деталь: мова йде не про громадян Данії, а переважно про іноземців, засуджених у Данії та таких, що підлягають висиланню після відбуття терміну. Данські громадяни, засуджені за тероризм або військові злочини, а також ув’язнені з психічними захворюваннями не повинні направлятися до Косово.
Установа працюватиме за моделлю спільного управління: нею керуватимуть данський губернатор та косовський директор.
Фінансова частина угоди побудована за орендною моделлю. Договір передбачає щорічну плату в розмірі 15 млн євро після повної адаптації об’єкта під 300 місць, а також початковий платіж у розмірі 5 млн євро на перехідний період. У публічних повідомленнях загальний обсяг угоди оцінюється приблизно в 210 млн євро на десятирічний період.
Для Данії це спосіб розвантажити переповнену пенітенціарну систему та зменшити навантаження на в’язниці й персонал. Для Косово — джерело бюджетних коштів, можливість модернізувати власну виправну систему та отримати доступ до данських практик управління в’язницями.
При цьому проєкт залишається суперечливим. Правозахисні організації раніше попереджали, що подібні схеми можуть створювати ризик «аутсорсингу» відповідальності за умови утримання.
Така практика в Європі не є цілком новою. Раніше Бельгія та Норвегія орендували місця у в’язницях Нідерландів: Бельгія використовувала в’язницю в Тілбурзі у 2009–2016 роках, Норвегія — місця в Нідерландах у 2015–2018 роках.
Відмінність датсько-косовської моделі полягає в тому, що вона переносить виконання частини вироків за межі ЄС і фактично пов’язує кримінальну політику з міграційною: до Косово мають направлятися ув’язнені-іноземці, які після відбуття терміну не повинні залишатися в Данії. Це робить проєкт не просто технічним рішенням щодо нестачі камер, а політичним сигналом про більш жорсткий підхід Копенгагена до іноземних засуджених.
Правовий статус Косово залишається спірним. Приштина проголосила незалежність від Сербії 17 лютого 2008 року. Міжнародний суд ООН у 2010 році дійшов висновку, що сама декларація незалежності не порушила міжнародне право, однак це не означало автоматичного визнання Косово всіма державами.
Сербія не визнає незалежність Косово і вважає його своєю автономною областю Косово та Метохія. У міжнародних документах ЄС часто використовується формула «Kosovo*» із застереженням, що це позначення не визначає позицію щодо статусу та відповідає резолюції Радбезу ООН № 1244 і висновку Міжнародного суду ООН.
Косово визнали США, більшість країн ЄС та понад 100 держав-членів ООН, однак воно не є членом ООН через опір Сербії та низки інших держав. Серед великих держав, які не визнають незалежність Косово, — Китай, Індія, Росія, Україна, Бразилія, ПАР, а всередині ЄС — Іспанія, Греція, Кіпр, Румунія та Словаччина.
Пасажиропотік через український західний кордон у тиждень з 6 по 12 червня збільшився на 7,6% – до 596 тис.: з завершенням шкільного року та настанням літа традиційно для цього часу зростає потік подорожуючих з України, свідчать дані щоденної статистики Держприкордонслужби, за якою слідкує агентство “Інтерфакс-Україна“.
Згідно з ними, кількість перетинів кордону на виїзд збільшилася до 340 тис. з 292 тис. тижнем раніше, тоді як на в’їзд навпаки навіть трохи зменшилася – до 256 тис. з 262 тис.
Число транспортних засобів, які прослідували через пункти пропуску, на цьому тижні також зросло – до 127 тис. зі 125 тис. на минулому тижні, тоді як число машин із гуманітарними вантажами залишилося незмінним – 469.
За даними Держприкордонслужби, станом на 12:00 неділі більше всього легкових авто чекали проходження кордону з Польщею у пунктах пропуску (ПП) “Устилуг” та “Краківець”– 40 та 35. Менші черги були в ПП “Нижанковичі” – 15, ПП “Угринів” та “Рава-Руська” – по 10.
На кордоні з Угорщиною на ПП “Лужанка”, “Косино”, “Тиса” та “Дзвінкове” проходження кордону очікували по 28-20 легкових авто.
На кордоні зі Словаччиною черга у 15 машин була на ПП “Малий Березний”, тоді як на ПП “Ужгород” проходження контролю очікували 10 авто.
На кордоні із Румунією, за даними Держприкордонслужби, машини накопичилися тільки на одному ПП “Дяківці” – 34, тоді як на решті ПП черги були відсутні, як і на кордоні із Молдовою.
Минулого року пасажиропотік через кордон в цей тиждень був майже таким самим – 600 тис., і так само забезпечений сезонним зростанням перетинів на виїзд з України (334 тис.). Кількість авто торік також відповідає показнику цього року – 127 тис. Наступні три тижні фіксувалося подальше зростання, яке сумарно склало ще 25%.
Як повідомлялося, з 10 травня 2022 року відтік біженців з України, що розпочався з початком війни, змінився припливом, який тривав до 23 вересня 2022 року і становив 409 тис. осіб. Однак із кінця вересня, можливо під впливом новин про мобілізацію в Росії та “псевдореферендуми” на окупованих територіях, а потім масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, фіксувалося перевищення кількості тих, хто виїжджає, над тими, хто в’їжджає. Сумарно з кінця вересня 2022 року до першої річниці повномасштабної війни воно досягло 223 тис. осіб.
За другий рік повномасштабної війни кількість перетинів кордону на виїзд з України, за даними Держприкордонслужби, перевищила кількість перетинів на в’їзд на 25 тис., за третій – на 187 тис., за четвертий – на 221 тис., з початку п’ятого – на 125 тис.
Нацбанк у квітневому інфляційному звіті зберіг оцінку міграції з України минулого року 0,2 млн через погіршення безпекової ситуації наприкінці року та пом’якшення правил виїзду для молоді, але зазначив, що це менше 0,5 млн у 2024 році. НБУ й надалі прогнозує чистий відтік у 2026 році 0,2 млн, тоді як чисте повернення, за його прогнозом, розпочнеться у 2027 році та складе близько 0,1 млн осіб, а у 2028 році збільшиться до 0,5 млн осіб.
В той же час УВКБ ООН після деякої паузи оголосило нові дані про кількість українських біженців, згідно з якими у Європі станом на 30 квітня 2026 року вона зменшилася до 5,213 млн з 5,375 млн на 19 лютого, а загалом у світі – до 5,762 млн з 5,924 млн.
У самій Україні, за останніми даними ООН на січень 2026 року, 3,70 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,34 млн на липень та 3,76 млн на квітень 2025 року.
Президент Португалії Марселу Ребелу де Соуза підписав нову редакцію закону про громадянство, яка суттєво посилює умови натуралізації для іноземців. Закон набере чинності після опублікування в Diário da República.
Головна зміна стосується терміну проживання, необхідного для подання заяви на громадянство. Для більшості іноземців він збільшується з 5 до 10 років, а для громадян країн ЄС та держав Співдружності португаломовних країн — до 7 років. Крім того, термін відраховуватиметься не з моменту подання заяви на посвідку на проживання, а з дати видачі першої картки резидента.
Реформа також вводить додаткові вимоги до інтеграції. Претендентам на громадянство потрібно буде підтвердити знання португальської мови на рівні A2, пройти тест на знання культури, історії, прав і обов’язків громадян, підтвердити прихильність демократичним принципам, наявність достатніх коштів для існування та відсутність серйозних судимостей.
Окрема частина реформи, пов’язана з можливістю втрати громадянства у разі тяжких злочинів, залишається на розгляді Конституційного суду. Раніше суд уже визнав неконституційними низку положень, пов’язаних з автоматичною відмовою у громадянстві та нечіткими підставами для його скасування.
Для іноземців, які розглядали Португалію як одну з найшвидших юрисдикцій ЄС для отримання громадянства через легальне проживання, реформа означає різке подовження горизонту планування. Особливо помітно це може позначитися на власниках посвідки на проживання та інвесторах за програмою Golden Visa: сама програма резидентства, за наявними даними, не змінюється, проте шлях від резидентства до громадянства стає довшим.
Посилення правил відбувається на тлі швидкого зростання кількості іноземців у Португалії. За даними AIMA, на кінець 2024 року в країні проживало понад 1,5 млн іноземних громадян, що приблизно вдвічі більше, ніж три роки тому. Найбільшою групою є бразильці — понад 450 тис. легальних резидентів.
За доступними оцінками, серед найбільших груп іноземців у Португалії також є громадяни Індії, Анголи, України, Кабо-Верде, Непалу, Бангладеш, Великої Британії, Гвінеї-Бісау та Пакистану. За даними, що наводяться з посиланням на попередню статистику AIMA за 2024 рік, чисельність українців у Португалії оцінювалася приблизно в 79,2 тис. осіб.
Окремо за лінією тимчасового захисту, за даними Prague Process, на лютий 2025 року в Португалії проживали близько 56,7 тис. українців зі статусом тимчасового захисту. За деякими оцінками, чисельність українців у Португалії може сягати 300 тис. осіб.
У Чехії на 31 грудня 2025 року було зареєстровано 1 131 197 іноземців – на 37 108 більше, ніж роком раніше (+3,4%), випливає із даних МВС та статистичного блоку Чеського статистичного управління, які наводить інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За оцінкою МВС, іноземці становлять 10,38% населення країни (для розрахунку використовувалася чисельність населення 10 897 178 осіб станом на 30 вересня 2025 року). Це означає, що «корінне населення» (жителі без іноземного громадянства) становить близько 9,766 млн осіб (оцінка за різницею показників).
Структура легального перебування на кінець 2025 року включала 343 876 осіб із тимчасовим перебуванням, 394 265 — з ПМП і 393 056, зареєстрованих за режимом тимчасового захисту. Найбільша концентрація іноземців фіксується в Празі (32,4% усіх зареєстрованих іноземців) і в Середньочеському краї (14,5%).
Рейтинг: топ-10 громадянств серед іноземців у Чехії (31.12.2025)
| Місце | Країна | Кількість осіб |
|---|---|---|
| 1 | Україна | 612 953 |
| 2 | Словаччина | 125 280 |
| 3 | В’єтнам | 69 685 |
| 4 | Росія | 37 524 |
| 5 | Румунія | 21 287 |
| 6 | Польща | 17 631 |
| 7 | Болгарія | 17 562 |
| 8 | Монголія | 14 908 |
| 9 | Філіппіни | 14 530 |
| 10 | Угорщина | 12 111 |
