Чиста міграція до Німеччини у 2025 році скоротилася до 235 тис. осіб проти 663 тис. у 2023 році, йдеться в дослідженні Німецького економічного інституту IW, опублікованому 28 липня 2026 року. За винятком періоду пандемії, це мінімальний показник з 2010 року. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club пов’язують зниження одразу з кількома процесами: скороченням кількості біженців, від’їздом працівників із країн Центральної та Східної Європи, зменшенням міграції із Західних Балкан і посиленням еміграції громадян самої Німеччини.
Найбільший чистий приплив з однієї країни у 2025 році забезпечили громадяни України — 89 тис. осіб. Роком раніше показник становив 116 тис. Українці мають особливий статус, оскільки їх приймають у Німеччині переважно за механізмом тимчасового захисту ЄС, а не через стандартну процедуру надання притулку. Подальша динаміка залежатиме насамперед від розвитку війни та умов перебування українців у Німеччині.
На кінець 2025 року в Центральному реєстрі іноземців Німеччини обліковувалося близько 1,41 млн громадян України. Вони стали другою найбільшою іноземною групою після громадян Туреччини.
Кількість первинних заяв про надання притулку зменшилася з 329 тис. у 2023 році до 113 тис. у 2025 році.
Особливо сильно скоротився потік із Сирії: кількість первинних заяв знизилася зі 103 тис. до 23 тис. За той самий період кількість заявників з Афганістану зменшилася з 51 тис. до 24 тис., а з Туреччини — з 61 тис. до 12 тис.
За підсумками 2025 року найбільшими групами людей, зареєстрованих у Німеччині як такі, що потребують захисту, залишалися громадяни України — близько 1,164 млн, Сирії — 669 тис. та Афганістану — 321 тис.
IW пов’язує зниження сирійської міграції насамперед зі зміною ситуації в Сирії після падіння режиму Башара Асада у 2024 році, а також із посиленням міграційної політики Німеччини та ЄС.
Ще однією важливою зміною став розворот міграції з нових країн — членів ЄС.
У 2023 році Німеччина отримала чистий приплив близько 42 тис. громадян цих держав. У 2024 році вже на 35 тис. осіб більше виїхали з Німеччини, ніж прибули, а у 2025 році чистий відтік досяг 45 тис. осіб.
До цієї групи належать, зокрема, громадяни Польщі, Румунії, Болгарії, Сербії, Угорщини, Хорватії та інших держав, які приєдналися до ЄС з 2004 року. Економісти пояснюють повернення мігрантів скороченням розриву в заробітних платах і рівні життя, зростанням попиту на працівників у їхніх власних країнах і загальним старінням населення Центральної та Східної Європи.
На кінець 2025 року в Німеччині були зареєстровані близько 904 тис. громадян Румунії та 840 тис. громадян Польщі. За рік кількість польських громадян скоротилася приблизно на 25 тис., а загальна кількість громадян ЄС — на 75 тис.
Громадяни Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії останніми роками активно залучалися на німецький ринок праці, зокрема за спеціальними правилами для Західних Балкан. Однак із 2022 року їхня чиста міграція послідовно скорочується. У 2025 році вона становила близько 39 тис. осіб. IW попереджає, що можливості подальшого залучення працівників із Балкан також обмежені: населення більшості країн регіону скорочується, а власні ринки праці стикаються з дефіцитом кадрів.
На тлі загального зниження існують і протилежні тенденції. Чиста міграція громадян В’єтнаму збільшилася з 10 тис. осіб у 2023 році до 19 тис. у 2025 році.
Одночасно кількість посвідок на проживання, виданих громадянам країн за межами Європи для трудової діяльності, у 2023–2025 роках зросла на 33 тис., або на 13,6%. Кількість дозволів, пов’язаних із навчанням, збільшилася також на 33 тис., або на 15,3%. Таким чином, приплив студентів і кваліфікованих працівників поки що скорочується значно повільніше, ніж гуманітарна та внутрішньоєвропейська міграція.
Чистий відтік громадян Німеччини зріс із 74 тис. осіб у 2023 році до 97 тис. у 2025 році. В IW зазначають, що негативна міграція німецьких громадян спостерігається регулярно. Однак зростання приблизно на 30% за два роки може бути тривожним сигналом, особливо якщо країну залишають кваліфіковані фахівці.
При цьому частина статистики може припадати на раніше натуралізованих мігрантів, які після отримання німецького громадянства повертаються до країн походження. Точно оцінити структуру цього відтоку складно, оскільки для багатьох осіб, які виїжджають, кінцева країна призначення не фіксується.
За даними Центрального реєстру іноземців, на кінець 2025 року в Німеччині проживали близько 14,07 млн іноземних громадян.
Найбільшими групами були:
Близько 5 млн іноземців, або 35%, були громадянами країн ЄС. Ще 4,6 млн мали громадянство інших європейських держав, а близько 4,5 млн представляли країни Азії, Африки, Америки та інших регіонів.
Якщо враховувати не лише іноземних громадян, а й мігрантів, які отримали німецьке громадянство, та їхніх прямих нащадків, у Німеччині у 2025 році налічувалося близько 21,8 млн осіб з імміграційною історією — 26,3% населення. Найбільшими групами за країною народження були вихідці з Польщі та Туреччини — приблизно по 1,5 млн, України — 1,3 млн, Росії та Сирії — приблизно по 1 млн.
Скорочення міграції відбувається одночасно з масовим виходом на пенсію покоління бебі-бумерів. За окремим прогнозом IW, до 2036 року розрив між літніми працівниками, які залишають ринок праці, та молоддю, яка вступає у працездатний вік, може досягти 4,3 млн осіб. Економісти вважають малоймовірним повернення до масового припливу працівників зі Східної Європи. Німеччина буде змушена активніше залучати фахівців і працівників із середнім та нижчим формальним рівнем кваліфікації з Азії, Африки, Латинської Америки та інших регіонів.
IW пропонує прискорити візові процедури, знизити податкове та соціальне навантаження на працівників і розширити для нових країн спрощені механізми трудової міграції, аналогічні чинним правилам для Західних Балкан. Таким чином, ідеться не про повне припинення міграції, а про зміну її структури. Німеччина приймає менше біженців і працівників із сусідніх європейських країн, тоді як потреба економіки в іноземних кадрах через старіння населення продовжує зростати.
Станом на червень 2026 року в Україні близько 3,9 млн осіб залишаються внутрішньо переміщеними, йдеться у звіті Міжнародної організації з міграції (МОМ).
«Хоча з 2023 року частка внутрішньо переміщених осіб тримається на рівні близько 12 % населення, звіт показує, що чим довше триває переміщення, тим складніше сім’ям задовольняти базові потреби. Майже сім із десяти внутрішньо переміщених осіб перебувають далеко від дому вже понад два роки. Це свідчить про дедалі затяжніший характер переміщень в Україні», — йдеться у звіті.
Водночас люди, як і раніше, змушені залишати свої домівки: лише у січні–червні цього року близько 132 000 осіб були змушені виїхати.
«Стабільні показники переміщення не слід сприймати як ознаку стабільних умов життя. Багато переміщених сімей вичерпують заощадження, скорочують необхідні витрати, зокрема на медичні послуги, та переїжджають у менш пристосоване житло, намагаючись задовольнити базові потреби. Довгострокова підтримка, як і раніше, необхідна, щоб допомогти людям відновити стабільність і приймати усвідомлені та добровільні рішення щодо свого майбутнього», — зазначив заступник голови Представництва МОМ в Україні Деян Кесерович.
Згідно з даними звіту, 87 % переміщених сімей були змушені вдатися щонайменше до одного вимушеного заходу, щоб впоратися з ситуацією. Найчастіше люди витрачали заощадження (75 %), рідше користувалися комунальними послугами (59 %) та скорочували витрати на медичні потреби (53 %). Кожне п’яте домогосподарство також повідомило про переїзд до житла нижчої якості, а 17% — про прострочення орендних платежів.
Безпека залишається головним критерієм у рішеннях людей щодо майбутнього: 82% внутрішньо переміщених осіб зазначили, що хотіли б повернутися додому лише після припинення бойових дій. Водночас дедалі більше людей розглядають можливість інтегруватися в громади, де вони живуть зараз: частка тих, хто зацікавлений у місцевій інтеграції, зросла з 51% у березні до 58% у червні 2026 року. Це підкреслює необхідність надавати підтримку переміщеним сім’ям там, де вони перебувають, і водночас відстежувати ризики передчасного або небезпечного повернення.
Близько 2,15 млн осіб, або 56% усіх внутрішньо переміщених осіб в Україні, походять з територій, які на момент опитування були повністю або частково окуповані. Вони частіше стикаються з тривалим переміщенням, значними труднощами та більш обмеженими можливостями для повернення.
«Висновки звіту показують, чому однієї лише невідкладної допомоги недостатньо. Люди потребують довгострокової підтримки у сфері житла, засобів до існування, доступу до медичних послуг, захисту та інших основних послуг. Це допоможе їм приймати усвідомлені та добровільні рішення — інтегруватися там, де вони живуть зараз, переїхати в інше місце або безпечно повернутися додому, коли це дозволять умови», — підкреслили в МОМ.
Звіт базується на останньому опитуванні населення України, проведеному МОМ з 23 квітня по 30 червня 2026 року за підтримки Гуманітарного фонду для України, Європейського Союзу та урядів Канади й Швеції.
ВПО, Міграція, МОМ, переміщення, УКРАЇНА
Українці, які перебувають у США за статусом тимчасового захисту (TPS), з 22 липня могли втратити дозволи на працевлаштування (EAD), але напередодні суд у Массачусетсі тимчасово призупинив це рішення, повідомив голова правління УКМЦ Валерій Чалий, який був послом у США у 2015–2019 роках.
«22 липня сотні тисяч українців, які мали статус TPS, мали втратити роботу в Америці. Бо спочатку була одна постанова, а потім вийшов «великий законопроект» президента (One Big Beautiful Bill Act – ІФ-У), і він скоротив термін дії дозволу на роботу, так званого EAD, до 22-го числа… Лише в одному штаті справа дійшла до суду, і цей суд поки що тимчасово призупинив дію рішення», – описав ситуацію Чалий під час організованої NV дискусії, присвяченої лобіюванню та просуванню інтересів України в США.
Дипломат із жалем констатував, що нова хвиля українських біженців у США поки що не змогла об’єднатися й організуватися, щоб захищати себе, а багато advocacy-організацій, які займаються питаннями американської політичної та військової підтримки, також не надали допомогу українцям.
«Зараз в Америці складаються дуже складні умови для цих українців. Але наш уряд цим не займається – жодним чином», – зазначив Чалий, хоча, на його думку, левова частка цих українців все одно вже не повернеться в Україну.
Він уточнив агентству «Інтерфакс-Україна», що поточний термін дії TPS для українців закінчується 19 жовтня цього року, і якщо його не буде продовжено, а людина не має іншого легального статусу, їй доведеться покинути США. За словами Чалого, рішення про продовження цього статусу має бути ухвалено не пізніше ніж за 60 днів до його закінчення, тобто до середини серпня.
Згідно з інформацією на спеціалізованих ресурсах, 21 липня Федеральний окружний суд штату Массачусетс у справі Venezuelan Association of Massachusetts проти USCIS (Служба громадянства та імміграції США) виніс екстрену судову заборону на припинення з 22 липня дії EAD для бенефіціарів TPS, зокрема для українців. Остаточне рішення з цього питання очікується не пізніше 5 серпня 2026 року.
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) може продовжити статус TPS для українців на 12 або 18 місяців, а в разі відсутності рішення DHS до 20 серпня цього року він буде автоматично продовжений ще на 6 місяців.
За даними некомерційної організації Nova Ukraine, вартість першої заяви на TPS становить $510, тоді як EAD на основі TPS коштує $1030, а знижена плата за певних умов – $560.
За поточними оцінками, у США статус TPS мають понад 100 тис. українців.
Як повідомлялося, ЄС нещодавно вирішив продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік – до 4 березня 2028 року, але ввести обмеження на його надання військовозобов’язаним.
Палата представників Антигуа і Барбуди схвалила поправки до програми отримання громадянства за інвестиції, які передбачають збільшення обов’язкового терміну перебування в країні, регулярний незалежний аудит та посилення контролю над посередниками.
Головною зміною стане збільшення мінімального терміну фізичної присутності нового громадянина в країні з п’яти до 30 днів. Ці дні можна буде провести на Антигуа та Барбуді сумарно протягом перших п’яти календарних років після отримання громадянства, а не щорічно. Вимога поширюється також на членів сім’ї, включених до заяви.
Досі власник інвестиційного громадянства міг його втратити, якщо не перебував у країні хоча б п’ять днів протягом перших п’яти років. Поправки замінюють цей показник на 30 днів.
Зміни також передбачають щорічний незалежний фінансовий аудит підрозділу з питань громадянства за інвестиції (CIU) та операційну перевірку раз на два роки. Регулятор отримає право встановлювати загальні стандарти для п’яти держав Східних Карибів, що пропонують інвестиційне громадянство, перевіряти агентів та вимагати відкликання ліцензій у посередників, які не відповідають встановленим вимогам. Початок роботи ECCIRA очікується у вересні 2026 року.
Реформа відбувається на тлі посилення тиску з боку Євросоюзу. У листі від 25 червня 2026 року Єврокомісія запропонувала Антигуа та Барбуді поступово згортати програму громадянства за інвестиції до 1 червня 2028 року. Брюссель також вимагає виключити з програми осіб, які перебувають під санкціями ЄС, та посилити перевірки заявників усіх національностей.
Уряд Антигуа і Барбуди наголошує, що не має наміру закривати програму без появи порівнянних джерел доходу. Влада називає надходження від інвестиційного громадянства важливою частиною неподаткових доходів, за рахунок яких фінансуються інфраструктура, школи, медичні заклади та відновлення після стихійних лих.
Остання детальна статистика, опублікована підрозділом CIU, охоплює січень–червень 2024 року. За цей період було отримано 739 заявок. Офіційний звіт враховує країну народження основного заявника, тому ці дані не можна безпосередньо прирівнювати до кількості виданих паспортів. Одна заявка також може включати подружжя, дітей та інших утриманців.
Найбільше заявок у першому півріччі 2024 року надійшло від уродженців:
Китаю — 90 заявок, або 12,18%;
США — 81, або 10,96%;
Нігерії — 67, або 9,07 %;
Лівану — 50, або 6,77 %;
Туреччини — 44, або 5,95 %;
Пакистану — 32, або 4,33 %;
Великої Британії — 25, або 3,38 %;
Іраку — 22, або 2,98%.
Від уродженців України за шість місяців надійшло 19 заявок, або 2,57% від загальної кількості. Стільки ж заявок подали уродженці Єгипту. По 21 заявці припало на Індію, Канаду та Марокко.
З моменту запуску програми і до 30 червня 2024 року Антигуа і Барбуда отримала 5 203 тис. заявок. На уродженців Китаю припадало 1 117 тис. заявок, або 21,47%, Нігерії — 496, США — 347, Лівану — 342, Росії — 222, Сирії — 208. При цьому в першому півріччі 2024 року нових заявок від уродженців Росії та Білорусі зареєстровано не було.
Програма діє з 2013 року і передбачає кілька варіантів участі. Мінімальний безповоротний внесок до Національного фонду розвитку становить 230 тис. доларів, інвестиція в затверджену нерухомість — від 300 тис. доларів, пряме вкладення в бізнес — від 1,5 млн доларів. Ще один варіант передбачає внесок від 260 тис. доларів до фонду кампусу Університету Вест-Індії. Додатково сплачуються державні збори та витрати на перевірку благонадійності.
Збільшення обов’язкового терміну перебування до 30 днів не змінює мінімальні інвестиційні пороги, але підвищує фактичні витрати учасників на авіаперельоти та проживання. Водночас регулярні аудити та єдиний регіональний контроль мають підвищити прозорість програми та допомогти карибським державам зберегти безвізовий режим із країнами Європи.
Антигуа і Барбуда, ГРОМАДЯНСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, Карибський регіон, Міграція
Чисельність населення на підконтрольних територіях України наразі становить 29 мільйонів осіб, зазначає директор Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи Національної академії наук України Елла Лібанова.
У випуску спецпроєкту Open Reality вона повідомила, що така спільна оцінка Державної служби статистики (Держстат) та Інституту демографії, зроблена без перепису, ґрунтується на даних мобільних операторів та державних реєстрів. «На сьогодні це спільна оцінка Держстату та нашого Інституту — 29 мільйонів. Я завжди кажу, що плюс-мінус десь 300 тисяч», – зазначила Лібанова.
Оскільки перепису населення в Україні не проводилося з 2001 року, за основу дослідники взяли дані трьох мобільних операторів, доповнивши їх іншими джерелами.
«Ми брали за основу цю базу даних, а до неї додавали для перевірки та уточнень різні наявні джерела інформації: це ринок праці; дані Пенсійного фонду, агреговані з даними податкових органів, де вказані не лише пенсіонери; дані Міграційної служби та Мін’юсту з демографічного реєстру; використовували також «шкільний реєстр» та EHealth», – розповіла експертка.
Лібанова визнала, що такий метод не є ідеальним, однак на даний момент альтернативи йому немає.
Вона також зазначила, що, за даними Євростату, у країнах Європейського Союзу наразі проживають близько 4,3 млн українців.
При цьому достовірних даних про кількість українців, які виїхали до РФ після початку повномасштабної війни, за словами Лібанової, немає. При цьому вона зазначила, що на тимчасово окупованих територіях РФ проводиться політика демографічного заміщення: українське населення витісняють, а замість нього заселяють людей з інших регіонів РФ, що, на її думку, є продовженням практики асиміляції населення.
Влада Дубая у першому півріччі 2026 року видала 1 млн 51,978 тис. нових дозволів на проживання, повідомило Головне управління з питань ідентифікації та іноземців емірату GDRFA.
За цей же період було продовжено 910 552 тис. чинних дозволів на проживання, а іноземцям різних категорій видано понад 5,078 млн дозволів на в’їзд. Кількість оформлених довгострокових Golden Visa склала близько 66 тис.
При цьому показник у 1 млн дозволів не означає, що населення Дубая за шість місяців збільшилося на таку саму кількість осіб. Частина отримувачів вже могла перебувати в еміраті за туристичними, робочими чи іншими візами. Статистика також не враховує іноземців, які покинули Дубай або не продовжили резидентство.
За даними влади, усі міграційні послуги в Дубаї переведені в цифровий формат, а середній час обробки однієї операції становить менше чотирьох хвилин. Рівень задоволеності клієнтів оцінюється в 95%.
«Золоті візи» надаються інвесторам, підприємцям, науковцям, кваліфікованим фахівцям, діячам культури та спорту, а також окремим категоріям студентів і випускників. Така віза дозволяє тривалий час проживати в ОАЕ без традиційного роботодавця-спонсора та оформляти резидентство для членів сім’ї.
Населення Дубая наприкінці 2024 року становило близько 4,25 млн осіб. Чоловіки становили 68,5% мешканців емірату, що пов’язано з великою кількістю іноземних працівників, які приїжджають без сімей.
В ОАЕ загалом проживають представники понад 200 національностей, причому іноземці становлять переважну більшість населення. Найбільшу групу становлять вихідці з Індії. Значні громади утворили громадяни Пакистану, Бангладеш, Філіппін, Ірану, Єгипту, Непалу та Шрі-Ланки. Громадяни ОАЕ становлять меншість населення країни.
Швидкий приплив резидентів підтримує попит на житло, комерційну нерухомість, школи, медичні послуги та транспорт. Водночас зростання населення збільшує навантаження на дороги, комунальну інфраструктуру та громадський транспорт Дубая.
