Більшість швейцарців готові підтримати ініціативу щодо обмеження чисельності населення країни на рівні 10 млн осіб до 2050 року, що може вплинути на міграційну політику, ринок праці та ринок нерухомості Швейцарії, повідомляє місцева преса.
Згідно з опитуванням, за шість тижнів до загальнонаціонального референдуму, призначеного на 14 червня 2026 року, 52% респондентів підтримали ініціативу або схиляються до її підтримки, 46% виступають проти, ще 2% не визначилися. У дослідженні взяли участь понад 16 тис. осіб.
Ініціатива «Ні 10 мільйонам у Швейцарії!» просувається Швейцарською народною партією (SVP). Вона передбачає, що постійне населення країни не повинно перевищувати 10 млн осіб до 2050 року. При досягненні проміжного порогу в 9,5 млн осіб влада повинна буде вжити додаткових заходів щодо обмеження імміграції, включаючи можливе посилення квот на робочі візи та заявки на притулок. Reuters зазначає, що пропозиція також передбачає відмову Швейцарії від угоди з ЄС про вільне пересування громадян.
Прихильники ініціативи пов’язують необхідність обмеження чисельності населення з навантаженням на інфраструктуру, дефіцитом житла, перевантаженістю громадського транспорту та зростанням витрат на соціальні та медичні послуги.
Федеральна рада та обидві палати парламенту рекомендують відхилити ініціативу. Влада попереджає, що жорстке обмеження міграції може створити правову невизначеність, ускладнити відносини з Євросоюзом і посилити дефіцит робочої сили в економіці. Reuters також вказує, що населення Швейцарії вже перевищує 9 млн осіб, а частка іноземців у 2024 році становила понад 27%.
Для ринку нерухомості можливе прийняття ініціативи може мати подвійний ефект. З одного боку, обмеження приросту населення теоретично може знизити довгостроковий тиск на попит на житло. З іншого боку, посилення міграційних правил і можливий перегляд відносин з ЄС можуть вплинути на інвестиційну привабливість Швейцарії, доступність робочої сили в будівництві та сервісних секторах, а також на попит з боку іноземних резидентів.
За даними Державного секретаріату з питань міграції Швейцарії, на кінець 2024 року найбільшими групами постійного іноземного населення країни були громадяни Італії — 346 981 тис. осіб, Німеччини — 332 132 тис., Португалії — 263 028 тис. та Франції — 173 353 тис. Загалом у Швейцарії постійно проживали 1,579 млн громадян країн ЄС/ЄАВТ та 789 735 тис. громадян третіх країн.
Українці займають окреме місце в міграційній статистиці Швейцарії після початку повномасштабної війни. За даними SEM, у 2024 році кількість осіб з активним статусом захисту S зросла до 68 070 тис. проти 66 083 тис. роком раніше. Цей показник можна використовувати як орієнтовну оцінку чисельності українських біженців у країні, хоча фактична кількість українців у Швейцарії може відрізнятися через людей з іншими типами дозволів на проживання.
Населення країн Європейського Союзу скоротиться на 53 млн осіб (на 11,7 %) у період з 2025 по 2100 рік, згідно з прогнозом статистичного управління ЄС (Євростат).
У 2025 році чисельність населення Євросоюзу оцінювалася в 451,8 млн осіб, відновивши тенденцію до зростання у 2022 році після перерви, спричиненої пандемією COVID-19 у 2021 році. Далі прогнозується зростання чисельності населення протягом наступних трьох років з піком у 453,3 млн осіб у 2029 році, після чого воно поступово скоротиться до 398,8 млн осіб до 2100 року.
До початку наступного століття частка дітей та молоді (вік 0–19 років) у загальній чисельності населення скоротиться до 17% з 20% минулого року, працездатного населення (вік 20–64 роки) — до 50% з 58%. Натомість частка осіб у віці 65–79 років зросте до 17% з 16%, людей віком 80 років і старше — до 16% з 6%, йдеться в повідомленні Євростату.
Раніше аналітичний центр Experts Club випустив ролик про те, як змінювалося населення у світі в останні роки, детальніше відеоаналіз доступний тут – https://www.youtube.com/shorts/MnNXy72azrw
Демографія дедалі помітніше стає одним із головних факторів, які визначатимуть економіку, політику та глобальний баланс сил у XXI столітті. Новий відеоролик аналітичного центру Experts Club, присвячений зміні чисельності населення у 20 найбільших країнах світу, показує, що демографічний центр тяжіння поступово зміщується зі Східної Азії до Південної Азії та Африки. Цей висновок загалом збігається з останніми оцінками ООН: за базовим сценарієм населення світу зросте з 8,2 млрд у 2024 році приблизно до 10,3 млрд у середині 2080-х, після чого вийде на плато і почне повільно знижуватися.
Головна зміна вже відбулася на вершині світового рейтингу. Індія обійшла Китай і закріпилася у статусі найбільш населеної країни світу. При цьому подальші траєкторії цих країн розходяться: Індія ще певний час утримуватиметься на дуже високих рівнях, а Китай уже увійшов у фазу довгострокового демографічного спаду.
Якщо дивитися на першу двадцятку ширше, стає видно, що колишній демографічний баланс світу відходить у минуле. Китай, Японія, Росія та низка європейських країн стикаються або зі стагнацією, або зі скороченням чисельності населення, тоді як Нігерія, Пакистан, Ефіопія, Демократична Республіка Конго та інші країни глобального Півдня, що швидко зростають, посилюють свої позиції. ООН прямо вказує, що зростання населення до кінця століття дедалі більшою мірою концентруватиметься у країнах Африки на південь від Сахари, тоді як у низці великих країн Азії та Європи вже почалося або очікується стійке скорочення кількості жителів.
Особливу увагу в цьому контексті привертає Африка. За прогнозами ООН, Нігерія протягом XXI століття закріпиться серед найбільших країн світу і стане одним із найважливіших демографічних центрів планети. Одночасно дуже швидко зростає населення Демократичної Республіки Конго та Ефіопії. Це означає, що через кілька десятиліть саме африканські держави значно сильніше впливатимуть на глобальний попит, ринки праці, урбанізацію, споживання продовольства та інвестиційні потоки.
«Ми вступаємо в епоху, коли демографія знову стає стратегічною силою. Не нафта, не газ і навіть не окремі технології, а саме чисельність, вікова структура та динаміка населення визначатимуть, де з’являться нові ринки, нові центри виробництва і нові політичні лідери світу. Країни, які сьогодні нарощують населення, завтра претендуватимуть на більший вплив у світовій економіці та міжнародній політиці», — зазначив співорганізатор аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних та історичних наук Максим Уракін.
Для світової економіки це не просто статистика. Демографічне зростання створює майбутні ринки споживання, але одночасно потребує робочих місць, інфраструктури, систем освіти та охорони здоров’я. У країнах, де населення швидко збільшується, головним викликом стає перетворення демографічної маси на економічний ресурс. У країнах, де населення скорочується і старіє, проблема інша — тиск на пенсійні системи, нестача робочої сили та уповільнення внутрішнього попиту. У матеріалах ООН підкреслюється, що в десятках країн пік чисельності населення вже пройдений, і це дедалі сильніше впливатиме на економічну архітектуру світу.
На цьому тлі відео Experts Club підкреслює ще одну важливу думку: питання вже не лише в тому, скільки людей живе в країні сьогодні, а й у тому, в який бік іде тренд. Одні держави поки залишаються у топ-20 за інерцією, але поступово втрачатимуть демографічну вагу. Інші, навпаки, лише піднімаються у світовому рейтингу, але саме вони формують нову архітектуру XXI століття. Це особливо помітно на прикладі Китаю та Індії, а також Нігерії, Пакистану і ДР Конго.
Окремо Experts Club звертає увагу на український кейс. Згідно зі свіжим дослідженням, опублікованим Open4Business із посиланням на візуалізацію Visual Capitalist на основі даних ООН, Україна стала світовим лідером за спадом населення з 2000 року. У топ-10 країн за скороченням населення за 2000–2025 роки Україна посіла перше місце з показником -32,5%. Далі в цьому антирейтингу йдуть Маршаллові Острови, Болгарія, Латвія, Молдова, Литва, Пуерто-Рико, Румунія, Сербія та Албанія.
Для України цей результат особливо тривожний, оскільки йдеться вже не просто про природний демографічний спад, а про поєднання низької народжуваності, старіння населення, еміграції та наслідків повномасштабної війни. Open4Business також зазначає, що лише у 2022–2023 роках чиста міграція з України становила близько 6 млн осіб, що додатково посилило демографічний тиск на країну.
«Україна сьогодні — це один із найбільш показових прикладів того, як демографічна криза перетворюється на питання національного майбутнього. Якщо країна за чверть століття стає світовим лідером за спадом населення, це вже не соціальна аномалія, а фундаментальний виклик для економіки, ринку праці, системи освіти, пенсійної моделі і навіть для повоєнного відновлення. Демографія вже стала питанням економічної безпеки, і в найближчі роки її значення лише зростатиме», — підкреслив Уракін.
Для України та Європи такі глобальні зрушення означають посилення конкуренції за людський капітал, інвестиції та ринки. Якщо Європа залишається простором старіння і низької народжуваності, то глобальний Південь стає простором масштабного демографічного розширення. У результаті політична та економічна вага світу дедалі помітніше перерозподілятиметься на користь тих країн, де населення продовжує швидко зростати. Це вже не гіпотеза, а довгострокова тенденція, підтверджувана міжнародними демографічними дослідженнями.
Саме тому демографія стає однією з центральних тем для стратегічного аналізу. Зміна чисельності населення у найбільших країнах світу — це водночас історія про економіку, геополітику і майбутнє світової системи загалом. Відео Experts Club показує цю трансформацію в наочній формі: світ XXI століття буде не просто більш численним, а іншим за своїм демографічним центром тяжіння.
До 2100 року чисельність населення скоротиться у 18 країнах Євросоюзу, а найсильніше зниження очікується в Латвії, Литві та Польщі, свідчать дані Eurostat.
За базовим сценарієм Eurostat, населення Латвії до кінця століття зменшиться на 33,9%, Литви – на 33,4%, Польщі – на 31,6% порівняно з 2025 роком. Також помітне зниження очікується в Німеччині, Словенії, Фінляндії та Чехії, де спад становитиме близько 10%.
Водночас зростання населення до 2100 року прогнозується лише в дев’яти країнах ЄС. Більш ніж на 25% чисельність населення збільшиться тільки в Люксембурзі та на Мальті — на 36,4% і 26% відповідно. Зростання на 10–20% очікується у Швеції та Ірландії.
Незважаючи на загальне скорочення населення, Німеччина, за оцінкою Eurostat, залишиться найбільш населеною країною ЄС у 2100 році з 74,7 млн жителів. Слідом за нею будуть Франція з 67,2 млн та Іспанія з 49,8 млн осіб.
Статистичне відомство зазначає, що відмінності між країнами будуть значними як за термінами досягнення пікового населення, так і за масштабами подальшого спаду або зростання.
Населення Європейського Союзу продовжуватиме старішати протягом усього нинішнього століття, при цьому середній вік мешканців ЄС до 2100 року збільшиться на 6,6 року й сягне 51,5 року, свідчать дані Eurostat.
Згідно з дослідженням, населення ЄС зросте з 451,8 млн осіб у 2025 році до пікових 453,3 млн у 2029 році, після чого почне поступово скорочуватися – до 445 млн до 2050 року і до 398,8 млн до 2100 року. Таким чином, за період 2025-2100 загальне зниження чисельності населення становитиме 53 млн осіб, або 11,7%.
Eurostat зазначає, що головним результатом нинішніх рівнів народжуваності та смертності в ЄС стає прогресуюче старіння населення. При цьому кількість людей віком 65 років і старше в ЄС, як очікується, більш ніж подвоїться до кінця століття.
Одночасно частка молоді та населення працездатного віку буде знижуватися. Частка осіб у віці 20-64 років, за прогнозом, скоротиться з 61% населення ЄС у 2025 році до 49,7% у 2100 році, а їхня чисельність зменшиться на 63,6 млн осіб — з 262 млн до 198,4 млн.
Водночас частка населення віком 65 років і старше зросте з 12,4% на початку 2025 року до 33,6% у 2100 році, а чисельність цієї вікової групи збільшиться на 65,9 млн осіб — до 133,8 млн. По суті, це єдина основна демографічна група, яка буде істотно зростати як у відносному, так і в абсолютному вираженні.
У Eurostat підкреслюють, що процес старіння торкнеться всіх країн ЄС, хоча його темпи будуть різними. Найбільш помітне зростання середнього віку населення очікується на Мальті, Кіпрі, в Ірландії, Люксембурзі, Литві та Польщі.
За останні 25 років демографічна динаміка світу дедалі помітніше розходиться за двома напрямами: одні країни переживають вибухове зростання чисельності населення, інші — стійке скорочення. Згідно з візуалізацією Visual Capitalist на основі даних ООН, у 2000–2025 роках найбільше скорочення населення було зафіксоване в Україні, а найшвидший приріст — у Катарі. Основою дослідження слугують оцінки та прогнози World Population Prospects 2024 ООН.
До топ-10 країн за скороченням населення за 2000–2025 роки увійшли Україна (-32,5%), Маршаллові Острови (-29,4%), Болгарія (-23,2%), Латвія (-21,6%), Молдова (-18,8%), Литва (-17,5%), Пуерто-Рико (-16,7%), Румунія (-16,1%), Сербія (-13,1%) і Албанія (-12,8%). До топ-10 за приростом населення увійшли Катар (+423,4%), ОАЕ (+249,7%), Екваторіальна Гвінея (+166,6%), Нігер (+157,0%), Бахрейн (+153,9%), Папуа — Нова Гвінея (+149,6%), Ангола (+139,7%), Кувейт (+139,1%), Оман (+129,1%) і Чад (+126,9%). Ці значення наводить Visual Capitalist у двох квітневих публікаціях.
Для України цей рейтинг є особливо тривожним. За даними Visual Capitalist, країна втратила приблизно третину населення за 25 років. Ширший демографічний фон підтверджують і матеріали Our World in Data на базі даних ООН: лише у 2022–2023 роках чиста міграція з України становила близько 6 млн осіб, що стало прямим наслідком повномасштабної війни.
В Experts Club вважають, що українська демографічна криза вже стала не лише соціальною, а й економічною проблемою. Скорочення населення означає зменшення внутрішнього ринку, посилення дефіциту кадрів, зростання навантаження на пенсійну та медичну системи, а також погіршення довгострокових умов для інвестицій. Ця логіка узгоджується з оцінками ООН щодо ролі зниження народжуваності, старіння населення та міграції у формуванні нових глобальних демографічних дисбалансів.
Водночас світова картина показує і зворотний полюс. Лідери зростання — насамперед країни Перської затоки та низка держав Африки — збільшували населення або за рахунок масового припливу трудових мігрантів, або за рахунок високої народжуваності. ООН зазначає, що глобальне зростання населення триває, але його темпи знижуються, а основний внесок у подальше збільшення чисельності населення даватимуть уже не Європа, а головним чином Африка та окремі міграційні центри.
Для України з цього випливають щонайменше два висновки. Перший — без повернення частини громадян, які виїхали, підтримки сімей з дітьми та сильнішої політики на ринку праці демографічний спад і далі підточуватиме економіку. Другий — проблема вже давно вийшла за межі статистики: у найближчі роки саме демографія може стати одним із головних обмежувачів післявоєнного відновлення країни.
