За даними Eurostat станом на кінець липня 2025 року під тимчасовим захистом у країнах ЄС перебувають 4 373 455 громадян України. За місяць їхня кількість зросла на 30 980 осіб, тобто приблизно на 0,71% порівняно з червневим рівнем — динаміка помірна, але стабільна, що вказує на таке, що зберігається, хоча й не сплескове, переміщення людей у пошуках безпеки. Переважна більшість бенефіціарів цього режиму — близько 98,4% — становлять саме українці, що робить групу отримувачів допомоги вкрай однорідною і вимагає сфокусованих заходів інтеграції.
Розподіл за країнами залишається концентрованим: ключове навантаження несуть Німеччина, Польща і Чехія. У Німеччині перебуває близько 1 196 645 осіб — порядку 27,8% від загальної кількості; у Польщі — близько 992 505 осіб (приблизно 23%); у Чехії — близько 378 420 осіб (близько 8,8%). Сукупно це майже три п’ятих усіх отримувачів захисту, тому саме ці економіки та їхні соціальні системи першими реагують на будь-які зміни притоку: у великих агломераціях загострюються питання доступності житла, зростає потреба у шкільних місцях і курсах мови, а муніципальні бюджети стикаються з безперервними зобов’язаннями.
В таких умовах політика прийому неминуче зміщується до порядку денного інтеграції. На перший план виходять прискорене визнання кваліфікацій, інтенсивні мовні програми, доступ до дитячих садків і шкіл, а також інструменти перекваліфікації. Ринок праці стає головним амортизатором: що швидше люди переходять у формальну зайнятість, то нижче бюджетне навантаження і тим помітніший мультиплікативний ефект для внутрішнього попиту. Водночас саме житлове питання залишається ключовим ризиком: концентрація у столичних та індустріальних регіонах підштовхує орендні ставки вгору і підвищує соціальну напруженість. Ефективними відповідями виглядають адресні субсидії на оренду, прискорена реновація та будівництво соціального житла, а також більш рівномірний розподіл розміщення між муніципалітетами.
Нарешті, критично важливою стає передбачуваність фінансування та міжвідомча координація на рівні ЄС і національних урядів. Навіть за поточного «м’якого» місячного приросту ненадійні джерела коштів швидко перетворюють керовану ситуацію на проблему локальних бюджетів. На горизонті найближчих місяців ключовими індикаторами стійкості будуть темпи приросту отримувачів захисту, частка працевлаштованих, показники шкільної та дошкільної інтеграції, динаміка орендних ставок у регіонах концентрації та швидкість переходу від екстрених заходів до довгострокових програм. Загалом картина стабільного, але такого, що триває, зростання за високої концентрації в Німеччині, Польщі та Чехії вимагає переведення зусиль із короткострокової допомоги на системну інтеграцію — саме це дозволить знизити бюджетні витрати і перетворити гуманітарну відповідь на стійкий соціально-економічний результат.
БІЖЕНЦІ, ЄС, ЖИТЛО, Міграція, НІМЕЧЧИНА, ПОЛЬЩА, РИНОК ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, тимчасовий захист, Українці
Польський fashion-бренд Sinsay, що належить великій ритейл-групі LPP, відкрив магазин у місті Долинська (Кіровоградська обл.), який став 350-м магазином в Україні, повідомив регіональний директор з продажу LPP Ukraine Владислав Другов.
“Ми з гордістю відкрили наш 350-й магазин Sinsay в Україні прямо в серці міста Долинськ! Це досягнення більше, ніж просто цифра, це свідчення пристрасті, відданості та командної роботи кожної людини, яка брала участь у нашому шляху, від команд наших магазинів і регіональної структури до логістики, будівництва, оренди та відділів підтримки”, – написав він у linkedin.
Як повідомлялося, польська група LPP, якій належать бренди Reserved, Sinsay тощо, планує в наступні три роки подвоїти кількість своїх магазинів у світі, зробивши ставку на бюджетний бренд Sinsay і загальне зростання обсягів продажів компанії. Є плани до кінця 2025 року мати мережу з 4400 магазинів.
За даними сайту Sinsay, в Україні працюють 350 магазинів і до кінця жовтня готується відкриття ще семи.
За підсумками 2024 року продажі групи зросли на 14,8% – до PLN20 млрд, чистий прибуток – на 5,6%, до PLN1,7 млрд.
Імпорт в Україну вантажних автомобілів у січні-вересні 2025 року у грошовому вираженні зріс на 11,6% порівняно з тим самим періодом 2024 року – до $740,18 млн, свідчить статистика Державної митної служби.
Згідно з оприлюдненими даними, темп приросту імпорту цієї автотехніки прискорився, зокрема, за перше півріччя він становив 6,2% до того ж періоду 2024 року.
У вересні імпорт вантажівок збільшився на 32,7% порівняно з вереснем-2024 – до $105,8 млн.
Найбільше вантажівок за дев’ять місяців ввезено з Польщі – на $141,12 млн (19% обсягу) імпорту, Франції – на $115 млн (15,5%) та США – на $102,4 млн (13,8%).
Рік тому трійку лідерів країн-постачальників вантажівок сформували ці ж країни, зокрема, з Польщі ввезено на $137,8 млн, Франції – на $78,3 млн, США – на $66,2 млн.
Імпорт з усіх інших країн за січень-вересень збільшився незначно, склавши $381,7 млн.
Водночас, згідно зі статистикою, Україна за дев’ять місяців експортувала вантажні авто лише на $4,4 млн, здебільшого до Туреччини (52,7% експорту), Румунії (41%)і Молдови, а роком раніше були ще більш незначні експортні поставки (на $2,4 млн) в основному до Молдови, Польщі та Казахстану.
Як повідомлялося, у 2024 році імпорт в Україну вантажних автомобілів в грошовому вираженні зріс на 30% порівняно з 2023 роком – до $947,84 млн, найбільше їх було ввезено з Польщі (майже 20%).
Експорт олії соєвої у 2024-2025 маркетинговому році (МР) зріс натуральному виразі на 52,5% – до 521,3 тис. тонн, у грошовому – на 98%, до $521,7 млн проти попереднього року, повідомило галузеве об`єднання “Укроліяпром”.
В асоціації зауважили, що експорт соєвого шроту в 2024/2025 МР зріс на понад 95% – до 1336,8 тис. тонн, а в грошовому виразі – на 54,4%, до 461,1 $млн.
“Це свідчить про попит на соєву олію та шрот в багатьох країнах світу, зокрема, ЄС, та унікальні можливості нарощування внутрішньої переробки сировини та зростання виробництва та експорту продукції з високою доданою вартістю”, – зазначили в “Укроліяпромі”.
Галузеве об’єднання уточнило, що 85% експортованої соєвої олії українські переробники експортували в країни ЄС, решту 15% в інші країни світу. Лідерами із закупівлі української соєвої олії в 2024/2025 МР році стали Польща (345,3 тис. тонн на $344.5 млн), Німеччина (22 тис. тонн на $22 млн), Болгарія (17,9 тис. тонн на $16,3 млн), а також Індія (36,7 тис. тонн на $35,3 млн), Саудівська Аравія (11 тис. тонн на $11 млн), ОАЕ (7,2 тис. тонн на $8,2 млн).
Ситуація з експортом соєвого шроту в 2024/2025 МР виглядала аналогічно: 81,3% було поставлено на ринки країн ЄС, 18,7% – в інші держави. Лідирували в імпорті українського соєвого шроту Польща (475 тис. тонн на $180,9 млн), Угорщина (256,2 тис. тонн на $86,6 млн), Румунія (107 тис. тонн на $35,2 млн) і Туреччина (78,7 тис. тонн на $22,3 млн).
Україна у січні-вересні поточного року знизила імпорт коксу і напівкоксу у натуральному виразі на 4,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 491,166 тис. тонн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС), імпорт коксу в грошовому виразі за цей період знизився на 10% – до $165,721 млн. Його завезли переважно з Польщі (91,93% поставок у грошовому вимірі), Індонезії (5,77%) та Чехії (2,26%).
У зазначений період Україна експортувала в Албанію 3 тонни коксу на $2 тис.
Як повідомлялося, “Метінвест” у січні поточного року призупинив роботу Покровської вугільної групи у зв’язку зі зміною ситуації на лінії фронту, дефіцитом електроенергії та погіршенням безпекової ситуації.
Україна торік наростила імпорт коксу і напівкоксу в натуральному виразі у 2,01 раза порівняно з 2023 роком – до 661,487 тис. тонн, завезла його переважно з Польщі (84,76% поставок у грошовому виразі), Колумбії (7,74%) та Угорщини (2,69%). В грошовому вимірі імпорт зріс на 81,9% – до $235,475 млн.
За 2024 рік країна експортувала 1,601 тис. тонн 84,76% коксу на $368 тис. до Молдови (99,18%) і Латвії (0,82%), водночас у січні, березні, жовтні та листопаді-2024 експорт був відсутній, тоді як за 2023 рік він становив 3,383 тис. тонн на $787 тис.
Україна за підсумками 2024-2025 маркетингового року (вересень 2024-го – серпень 2025- го) експортувала 158 тис. тонн гранульованого жому сумарно на $23,2 млн, повідомила Національна асоціація виробників цукру ” Укрцукор” у Facebook.
У галузевій асоціації зазначили, що найбільшими імпортерами українського жому стали Німеччина із 22% загального обсягу його експорту з України, Іспанія та Польща мають по 21%, далі йдуть Італія із 12% та Нідерланди з 9%.
Лідерами з експорту бурякового жому, за даними бізнес-об`єднання, стали “Радехівський цукор”, “Алмейда Груп” та “Укрпромінвест-Агро”, які разом експортували 83% всього обсягу.
“Виробництво та експорт гранульованого жому — це не лише ефективне використання побічного продукту цукрового виробництва, що підвищує маржинальність бурякоцукрової галузі в цілому, а й додаткова експортна виручка, яка так потрібна країні сьогодні”, – резюмував “Укрцукор”.
