Польщі необхідні нові спеціалізовані термінали для перевалки українського зерна, оскільки наявні потужності для зберігання великих партій вантажів практично вичерпані, повідомив власник і голова правління польської логістичної компанії Frontier Logistics Бартош Пенчковський.
“Зараз, якщо ми подивимося по всій Польщі, вона фактично не має можливості для зберігання великих обсягів вантажів – 30 тис. тонн або більше. Всі ці потужності фактично зайняті”, – сказав він під час онлайн-дискусії “Альтернативні експортні маршрути: синергія української та польської логістики в умовах блокади Чорного моря”.
За його словами, у 2022-2023 роках польські інвестори розширили потужності портових і прикордонних терміналів для перевалки українських вантажів, що, теоретично, могло забезпечити експорт 6-8 млн тонн продукції на рік. Однак після відновлення роботи портів Великої Одеси у 2024-2025 роках частина українських вантажів повернулася до чорноморських портів, тимчасом як польські термінали переорієнтували на інші вантажі. Зокрема, Польща почала приймати близько 3-3,5 млн тонн соєвого шроту з Латинської Америки та інші товари.
За його словами, ще одним “вузьким місцем” є доступ до спеціалізованих вагонів для перевезення зерна.
Пенчковський також зазначив, що окремі прикордонні переходи мають резерв пропускної спроможності, тоді як інші перевантажені.
Він додав, що логістична інфраструктура Польщі має значний потенціал для збільшення перевалки української агропродукції за умови інвестицій у спеціалізовані термінали та ефективнішого використання наявних прикордонних переходів.
У сезоні 2025/2026 Україна отримала рекордні 250,8 млн євро виручки від експорту замороженої малини, що на 65% більше, ніж у попередньому сезоні.
За період з червня 2025 року по травень 2026 року українські компанії експортували 63,3 тис. тонн замороженої малини, збільшивши фізичний обсяг поставок на 7%, свідчать дані липневого аналітичного звіту Асоціації «Ягодарство України», опублікованого 7 серпня.
Таким чином, головним чинником зростання експортних доходів стало не збільшення обсягів, а суттєве підвищення вартості української ягоди. Середня експортна ціна склала 3,96 євро за кг, що на 54% більше, ніж у попередньому сезоні.
У травні, останньому місяці сезону 2025/2026, Україна експортувала близько 2,9 тис. тонн замороженої малини за середньою ціною 3,95 євро за кг. Серед основних напрямків поставок називалися Польща, Чехія та Німеччина.
Зростання доходів продовжує тенденцію, що сформувалася ще у 2025 календарному році. Тоді експорт замороженої малини збільшився з 55,7 тис. тонн у 2024 році до 60,7 тис. тонн, або приблизно на 9%, тоді як його вартість зросла одразу з 129,3 млн євро до 216,7 млн євро.
Середня ціна української малини помітно зростала протягом усього минулого року. Якщо на початку 2025 року вона становила близько 2,78 євро за кг, то в другому півріччі перевищила 3,8 євро, а в грудні сягнула 4,29 євро за кг.
Польща залишається головним ринком
Найбільшим покупцем української замороженої малини залишається Польща, яка водночас є великим європейським переробним та реекспортним центром.
У 2025 році Україна поставила до Польщі 24,1 тис. тонн замороженої малини. На польський ринок припало 39,7% усієї експортної виручки України від цієї продукції, або 86,1 млн євро. Роком раніше частка становила 31,8%.
Другим великим ринком є Німеччина. Прямі українські поставки туди у 2025 році склали 14,1 тис. тонн проти 15,4 тис. тонн роком раніше. При цьому Асоціація «Ягодарство України» припускає, що частина німецького попиту дедалі більше задовольняється через польських посередників.
Чехія зберегла третю позицію. Україна постачала туди близько 10 тис. тонн замороженої малини на рік, а вартість поставок у 2025 році зросла з 24,1 млн євро до 39,1 млн євро переважно за рахунок підвищення цін.
Для українських виробників зберігається сприятлива цінова ситуація
Асоціація «Ягодарство України» очікує, що в сезоні 2026/2027 ситуація на європейському ринку може залишатися сприятливою для українських експортерів.
Серед факторів, що підтримують ціни, аналітики називають проблеми з урожаєм малини в Сербії та неоднорідний стан плантацій у Польщі. У липневому звіті асоціація оцінює сербський урожай 2026 року на 20–30 % нижче нормального рівня внаслідок посухи.
Це потенційно скорочує пропозицію з боку одного з традиційно найбільших європейських виробників та експортерів замороженої малини й відкриває додаткові можливості для українських постачальників.
Таким чином, Україна поступово збільшує не лише фізичні обсяги експорту ягід, а й вартість поставок. У сезоні 2025/2026 зростання ціни забезпечило значно більший ефект для експортної виручки, ніж зростання тоннажу, довівши доходи від замороженої малини до історичного максимуму — 250,8 млн євро.
Заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мачей Дущик звернув увагу на внесок українців у функціонування польської економіки. Про це він заявив в ефірі Polsat News.
Polsat News пише, що Дущик вважає, що в багатьох випадках відсутність участі України відчувається. «Якби не громадяни України, ми б чекали на автобус 10 хвилин, а не п’ять. Адже вони заповнюють прогалини на польському ринку праці. Тому певна частина польської економіки залежить від біженців з України. Загалом це українці, які живуть у Польщі, і нам потрібно повторювати це дедалі частіше, бо якби у нас склалася така ситуація, коли одного дня всі українці об’єднаються й не підуть на роботу, польська економіка зупиниться», – сказав він.
Він також розкритикував ідею партії «Право і справедливість» (PiS) щодо депортації безробітних чоловіків призовного віку з України. У цьому контексті в суспільних дискусіях пролунала цифра в 3 тисячі осіб. «Три тисячі – це невелика бригада. Нагадаю, що в Україні мобілізовано 900 тисяч осіб, тому це зовсім не допомога. Насправді ті, хто не працює в Польщі, – це ті, хто доглядає за своїми дітьми-інвалідами, або ті, хто отримав поранення на передовій і проходить реабілітацію в Польщі», – сказав він.
На запитання, чи почнуть біженці повертатися в Україну після закінчення війни, Дущик відповів, що «це процес, який ми спостерігали в інших країнах, і його дуже легко передбачити».
«Буває, що ті, хто заявляє: «Я залишаюся», — виїжджають, бо щось трапляється. А ті, хто каже: «Я поїду, щойно закінчиться війна», – залишаються. Звісно, ці тенденції змінюються з кожним місяцем, оскільки коріння, яке вони пускають у приймаючому суспільстві, в даному випадку польському, стають дедалі глибшими. Якщо хтось віддав своїх дітей до школи, вони вивчають польську мову; якщо людина працює на ринку праці, то ймовірність того, що вона повернеться в Україну без сильного стимулу до повернення, практично дуже низька», – зазначив він.
Україна експортувала продовольчих товарів на суму 14,1 млрд доларів у січні–липні 2026 року, свідчать дані Державної митної служби. За розрахунками на основі статистики ДМС, продовольча продукція забезпечила близько 58,5% усього товарного експорту України, який за сім місяців склав $24,1 млрд.
Друге місце серед експортних категорій посіли метали та вироби з них — $2,5 млрд, або трохи більше 10% загального експорту.
Машини, обладнання та транспорт експортовано на суму $2,1 млрд, що відповідає приблизно 8,7% зовнішніх поставок.
Таким чином, на продовольство, металопродукцію та машинобудівну продукцію сукупно припало близько 77,6% українського товарного експорту.
Найбільшим ринком збуту українських товарів за сім місяців залишалася Польща, куди було поставлено продукції на $2,8 млрд. Експорт до Туреччини склав $2 млрд, до Німеччини — $1,5 млрд.
Загалом український експорт у січні–липні 2026 року зріс на 3,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до $24,1 млрд з $23,2 млрд.
Водночас імпорт збільшився значно швидше — на 26,6%, до $58,1 млрд.
Маршал Сейму Польщі Влодзімеж Чажастий заявив, що вступ України до Європейського Союзу вимагатиме від української сторони переосмислення спірних сторінок власної історії, включно з оцінкою масових убивств поляків на Волині в роки Другої світової війни.
Про це Чажастий заявив 10 серпня у Щавниці після зустрічі з головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком, повідомило Польське агентство преси PAP.
Чажастий наголосив, що сам підтримує майбутнє членство України в ЄС, однак вважає, що європейська інтеграція передбачає не лише економічні вигоди, а й прийняття певної системи цінностей та історичної відповідальності.
«ЄС — це демократія і цінності, це не лише банкомат», — заявив маршал Сейму, додавши, що йдеться також про необхідність «називати геноцид геноцидом». На його думку, жоден народ не може втекти від власної історії.
Основним предметом історичної суперечки залишаються масові вбивства польського населення на Волині та у Східній Галичині у 1943–1945 роках, відповідальність за значну частину яких польська сторона покладає на Організацію українських націоналістів та Українську повстанську армію.
У польській державній історичній політиці ці події офіційно кваліфікуються як геноцид. Ще у 2016 році Сейм закріпив таке трактування в парламентській резолюції, а у 2025 році Польща пішла далі: законом встановила 11 липня Національним днем пам’яті поляків — жертв геноциду, вчиненого ОУН та УПА на східних землях Другої Речі Посполитої. Закон був ухвалений Сеймом одноголосно, а потім схвалений Сенатом.
Польська сторона вимагає від України передусім трьох речей: визнання геноцидного характеру злочинів, можливості безперешкодного пошуку та ексгумації останків польських жертв, а також гідного поховання й увічнення загиблих. Польський Інститут національної пам’яті розглядає деполітизацію ексгумацій як одну з ключових умов реального історичного примирення.
Таким чином, Варшава розглядає проблему вже не лише як суперечку істориків. За останні роки вона стала частиною державної політики пам’яті й дедалі частіше пов’язується польськими політиками з питанням європейської інтеграції України.
Офіційний Київ не заперечує масових убивств польського населення та необхідності вшанувати пам’ять загиблих, однак уникає прийняття польської формули про одноосібну відповідальність української сторони й офіційної кваліфікації всього польсько-українського конфлікту того періоду як геноциду поляків.
Український інститут національної пам’яті використовує переважно визначення «Волинська трагедія» та «українсько-польське протистояння». У липні 2026 року голова УІНП Олександр Алфьоров заявив під час спільного українсько-польського вшанування пам’яті, що трагічні події 1943 року необхідно пам’ятати, а відносини двох народів слід будувати на взаємній повазі та визнанні помилок минулого.
Українська сторона також зазначає, що в польсько-українському протистоянні загинули не лише поляки, а й українці, зокрема внаслідок дій у відповідь польських збройних формувань та політики польської держави. Примітно, що необхідність враховувати українських жертв у липні 2026 року публічно наголосив і посол Польщі в Україні Пьотр Лукасевич.
Коли польський Сейм у червні 2025 року законодавчо встановив 11 липня днем пам’яті «жертв геноциду, вчиненого ОУН та УПА», МЗС України назвало рішення одностороннім і попередило, що такі кроки не сприяють досягненню взаєморозуміння та примирення. Київ запропонував зосередитися на спільній роботі істориків, пошуках, ексгумаціях і гідному увічненні всіх жертв.
Попри політичну суперечку навколо термінології, саме у практичній сфері за останній рік відбувся істотний прогрес. Україна відновила видачу дозволів польській стороні на пошукові та ексгумаційні роботи. У 2026 році дослідження проводилися, зокрема, у колишніх селах Острівки та Воля Островецька на Волині, а 7 серпня українська міжвідомча комісія погодила нові ексгумаційні роботи у Гуті Пеняцькій Львівської області та в селі Угли Рівненської області.
Роботи в Острівках і Волі Островецькій завершилися 7 серпня, а знайдені останки мають бути перепоховані. Таким чином, одне з найгостріших практичних питань, яке кілька років ускладнювало відносини Варшави та Києва, поступово зрушило з місця.
Чажастий після зустрічі зі Стефанчуком також закликав не переносити політичні та історичні конфлікти на відносини між польським і українським суспільствами. За його словами, між парламентами двох країн необхідно зберігати постійний канал зв’язку та відновлювати взаємну довіру. Водночас він наголосив, що «без безпечної України немає безпечної Польщі», і висловився за членство України в ЄС та участь Польщі у повоєнному відновленні країни.
Польща зберегла статус найбільшого ринку для українського товарного експорту та другого за величиною постачальника товарів до України за підсумками січня–липня 2026 року, свідчать дані Державної митної служби.
Україна експортувала до Польщі товарів на $2,8 млрд, тоді як польські поставки на український ринок склали $5,5 млрд.
Таким чином, сукупний товарообіг двох країн за сім місяців сягнув близько $8,3 млрд.
Баланс двосторонньої торгівлі товарами для України виявився від’ємним — приблизно на $2,7 млрд.
На Польщу припало близько 11,6 % усього українського товарного експорту та приблизно 9,5 % імпорту.
Другим за величиною ринком для українських товарів стала Туреччина, куди було експортовано продукції на $2 млрд, третім — Німеччина з $1,5 млрд.
За обсягами поставок до України перше місце з великим відривом посів Китай — $16,8 млрд. Після Польщі третю позицію посіла Німеччина з $3,8 млрд.
Загалом товарний імпорт України за січень-липень зріс на 26,6% — до $58,1 млрд, тоді як експорт збільшився на 3,8% — до $24,1 млрд.
