Інформаційно-аналітичний центр Experts Club представив відеоаналіз динаміки вирощування пшениці у світі за період з 1990 по 2026 рік, підготовлений на основі порівняльних даних щодо виробництва пшениці в основних країнах-виробниках.
За наявними даними, світове виробництво пшениці в країнах, включених до аналізу, зросло з близько 591,3 млн тонн у 1990 році до орієнтовно 816,4 млн тонн у 2026 році. Таким чином, за 36 років обсяг виробництва збільшився приблизно на 225 млн тонн, або на 38%.
Водночас найвищий показник у наявному масиві даних зафіксовано у 2025 році — близько 831,9 млн тонн. Прогнозний показник на 2026 рік є нижчим — 816,4 млн тонн, що може свідчити про часткову корекцію після високого врожаю попереднього року, але загальний довгостроковий тренд залишається висхідним.
У Experts Club зазначають, що відеоформат дозволяє наочно простежити не лише зростання світового виробництва пшениці, а й зміну географії основних виробників. Якщо на початку 1990-х років серед найбільших виробників фігурували СРСР, Китай, США, Індія, Франція та Канада, то в сучасній структурі перші позиції займають Китай, Індія, Росія, США, Франція, Канада, Австралія, Пакистан та Україна.
За даними FAO та USDA, у 1990 році найбільший обсяг виробництва пшениці припадав на СРСР — близько 101,9 млн тонн, Китай — 98,2 млн тонн, США — 74,3 млн тонн, Індію — 49,8 млн тонн, Францію — 33,3 млн тонн і Канаду — 32,1 млн тонн. Сукупна частка десяти найбільших виробників тоді становила близько 77% світового показника.
У 2026 році, за наявними даними, найбільшим виробником пшениці залишається Китай — близько 141 млн тонн. Друге місце посідає Індія — 121 млн тонн, третє — Росія — 86 млн тонн. Далі йдуть США — 42,5 млн тонн, Франція — 36 млн тонн, Канада — 35 млн тонн, Австралія та Пакистан — по 30 млн тонн, Україна — 23 млн тонн і Німеччина — 21,5 млн тонн.
Частка Китаю та Індії у світовому виробництві пшениці за цей період істотно зросла. Якщо у 1990 році на ці дві країни припадало близько 25% світового виробництва, то у 2026 році — вже понад 32%. Це відображає довгострокове посилення ролі Азії у глобальній продовольчій системі.
«Пшениця залишається одним із базових індикаторів продовольчої безпеки. За останні десятиліття ми бачимо не лише збільшення світового виробництва, а й поступове зміщення центрів аграрної ваги. Китай та Індія стали ключовими виробниками, тоді як країни Чорноморського регіону суттєво посилили свій вплив на міжнародний ринок зернових», — зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Окрему роль у сучасній структурі виробництва відіграє Україна. За наявними даними, після появи України як окремої статистичної одиниці на початку 1990-х років виробництво пшениці становило близько 19,5 млн тонн у 1992 році. У 2021 році показник досягав понад 32 млн тонн, після чого через війну, логістичні обмеження, мінування територій, зміну структури посівів і втрати частини виробничого потенціалу знизився.
У 2024 році виробництво пшениці в Україні оцінювалося приблизно у 23,4 млн тонн, у 2025 році — 24,1 млн тонн, а у 2026 році — близько 23 млн тонн. Попри складні умови, Україна залишається серед десяти найбільших виробників пшениці у світі та зберігає стратегічне значення для глобального зернового ринку.
Дані також свідчать про зміну позицій США. У 1990 році Сполучені Штати виробляли понад 74 млн тонн пшениці й були одним із трьох найбільших виробників у світі. У 2026 році їхній показник становить близько 42,5 млн тонн. Це не означає втрати аграрного потенціалу США загалом, але відображає структурні зміни у сільському господарстві, конкуренцію з іншими культурами та зміну глобального балансу виробництва.
Росія, яка у статистиці після розпаду СРСР відображається окремо, стала одним із ключових виробників пшениці у XXI столітті. За наявними даними, у 2025 році її виробництво оцінювалося приблизно у 90,3 млн тонн, а у 2026 році — 86 млн тонн. Водночас країни колишнього СРСР загалом залишаються важливим центром світового зернового виробництва.
«Глобальний ринок пшениці став значно більш багатополярним. Якщо раніше ключову роль відігравали кілька великих виробників, то зараз для продовольчої стабільності критичне значення мають одразу кілька регіонів — Азія, Північна Америка, Європа, Чорноморський басейн та Австралія. Будь-які кліматичні, логістичні або військово-політичні ризики в одному з цих регіонів швидко впливають на світові ціни», — наголосив Уракін.
У Experts Club звертають увагу, що при аналізі пшениці важливо розрізняти абсолютні обсяги виробництва, експортний потенціал і внутрішнє споживання. Китай та Індія є найбільшими виробниками, однак значна частина їхнього врожаю використовується на внутрішньому ринку. Натомість Україна, Росія, Канада, Австралія, США та Франція мають суттєвий вплив саме на міжнародну торгівлю пшеницею.
Аналітики центру зазначають, що подальша динаміка виробництва пшениці залежатиме від кількох ключових факторів: кліматичних умов, доступу до добрив і насіння, вартості енергоносіїв, стану логістичної інфраструктури, торговельних обмежень, воєнних ризиків і державної політики підтримки аграрного сектору.
За оцінкою Experts Club, довгострокова візуалізація показників вирощування пшениці дозволяє краще зрозуміти, як змінювалася глобальна продовольча система після 1990 року, які країни посилили свої позиції та чому виробництво зернових залишається одним із ключових елементів економічної й політичної безпеки.
