Сербія готує запуск виробництва безпілотників на своїй території у співпраці з ізраїльською компанією Elbit Systems, повідомляє телеграм-канал «Сербський економіст» з посиланням на спільне розслідування BIRN і Haaretz.
За оприлюдненими даними, нове підприємство створять у форматі спільної структури Elbit Systems і сербської державної компанії Yugoimport SDPR. Очікується, що ізраїльська сторона отримає 51% у новому проєкті, тоді як 49% залишаться у SDPR.
Як зазначається, на підприємстві планують випускати два типи безпілотників — для виконання ближніх і дальніх місій. Виробничий майданчик, за наявною інформацією, можуть розмістити в індустріальній зоні Шимановці, приблизно за 30 км на захід від Белграда.
Президент Сербії Александр Вучич ще 7 березня 2026 року публічно заявляв про створення в країні «першої фабрики серйозних дронів», зазначивши, що проєкт реалізується разом з іноземним партнером з Ізраїлю та може стартувати вже у квітні. Водночас назву компанії-партнера на той момент офіційно не розкривали.
Нова угода, за оцінками авторів розслідування, виводить військово-технічну співпрацю Сербії та Ізраїлю на новий рівень. За даними Haaretz/BIRN, за останні два роки експорт сербських озброєнь до Ізраїлю зріс у 42 рази і у 2025 році досяг 114 млн євро, причому значна частина цих поставок здійснювалася саме через SDPR.
Для Сербії цей проєкт має значення не лише як новий оборонно-промисловий майданчик, а й як можливість отримати доступ до сучасних технологій. Одне з джерел, на яке посилаються Haaretz і BIRN, стверджує, що нові безпілотні апарати мають перевершити можливості сербської моделі Pegaz, а до реалізації проєкту, крім SDPR, планують залучити також інженерів компанії UTVA.
Угорщина вирішила посилити охорону своєї ділянки газопроводу «Турецький потік» і передати її під контроль військових після інциденту на території Сербії, повідомляє телеграм-канал «Сербський економіст».
Як зазначається, відповідне рішення було ухвалене після екстреного засідання ради оборони, скликаного прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. За словами міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, військові охоронятимуть усю угорську ділянку трубопроводу — від кордону із Сербією до кордону зі Словаччиною.
Підставою для такого кроку став інцидент у Сербії, де, за інформацією сербської та угорської сторін, поблизу газової інфраструктури, через яку російський газ надходить до Угорщини та далі в регіон, було виявлено потужні вибухові пристрої.
Водночас навколо цього епізоду вже виникла політична дискусія. Частина публікацій і коментарів у регіоні ставить під сумнів офіційну версію подій і допускає, що історія може мати політизований характер, зокрема на тлі передвиборчої кампанії в Угорщині.
Україна, зі свого боку, офіційно відкинула будь-які спроби пов’язати її з інцидентом у Сербії.
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія дедалі помітніше перетворюється на ключову промислову платформу Китаю для виходу на європейський ринок. Йдеться вже не про розрізнені інвестиції, а про налагоджену систему, яка об’єднує металургію, видобуток, транспортну інфраструктуру та експортні канали.
Поворотним моментом стало придбання китайською компанією HBIS сталеливарного заводу в Смедерево у 2016 році приблизно за 46 млн євро з подальшими інвестиціями в модернізацію. Другим великим опорним проєктом стала експансія Zijin Mining у мідному секторі Сербії — у Борі та на родовищі Чукару-Пекі, де сукупні інвестиційні зобов’язання перевищили 3 млрд євро. Це дозволило Сербії посісти більш помітне місце в європейському ланцюжку поставок сталі та міді.
Аналітика підкреслює, що китайський капітал у Сербії контролює відразу кілька ланок промислового ланцюга: видобуток міді, переробку та плавку, виробництво сталі та експорт продукції на європейські ринки. На цьому тлі Сербія все більше виступає не просто одержувачем іноземних інвестицій, а функціональним продовженням китайської промислової бази в європейському економічному просторі.
Це відбивається і на торгівлі. До 2025 року Китай став другим за величиною торговельним партнером Сербії, а двосторонній товарообіг перевищив $7 млрд. При цьому значну частину експорту з Сербії до Китаю забезпечують саме китайські компанії, що працюють у країні, насамперед у мідному та металургійному секторах.
Окрему роль відіграє інфраструктура. Аналітики пов’язують нову модель з проектами в рамках ініціативи «Пояс і шлях», включаючи залізницю Белград — Будапешт, мости, автодороги та логістичні вузли. У цій системі Сербія виступає транзитною площадкою між Піреєм, Балканами та Центральною Європою, що знижує транспортні витрати та прискорює поставки до ЄС.
Окрім металів, китайська присутність розширюється й у переробній промисловості. Згадаймо шинний завод Linglong у Зреняніні вартістю близько 900 млн євро, а також проєкти Hisense у Валево та Minth Group у сфері автокомпонентів. Ці виробництва використовують нижчі витрати в Сербії та її торговельні преференції для поставок на ринок ЄС.
Додатковим фактором стала торговельна архітектура країни. Сербія поєднує преференційний доступ до ринку ЄС з угодою про вільну торгівлю з Китаєм, яка набрала чинності у 2024 році. У результаті країна стає рідкісним майданчиком, де китайський капітал може одночасно працювати в європейському та неєвропейському торговельних режимах.
Водночас ця модель стикається з новими обмеженнями. Зростає важливість енергетичного переходу та механізму CBAM, який може збільшити витрати для енергоємних експортних галузей Сербії. Це підштовхує китайських інвесторів до наступного етапу — інвестицій у відновлювану енергетику, накопичувачі та мережеву інфраструктуру, щоб зберегти конкурентоспроможність активів у Сербії на європейському ринку.
Таким чином, Сербія все чіткіше закріплюється як промисловий і логістичний вузол між Китаєм і Європою. Однак подальший розвиток цієї ролі залежатиме від здатності Белграда одночасно утримувати китайський капітал і адаптуватися до посилених регуляторних вимог ЄС.
Як повідомляє Сербський Економіст, президент Сербії Олександр Вучич заявив зі штабу Сербської прогресивної партії в Новому Белграді, що списки влади з його ім’ям перемогли у всіх 10 муніципалітетах, де 29 березня відбувалися місцеві вибори. «Це 10:0», — сказав він за підсумками голосування.
Вибори відбулися в Борі, Смедеревській Паланці, Баїній Башті, Кулі, Лучанах, Аранджеловаці, Кладово, Княжеваці, Майданпеці та Севойно. Ще до дня голосування Вучич говорив, що буде задоволений лише перемогою у всіх 10 муніципалітетах, хоча тоді оцінював можливий результат як 7:3 або 6:4.
Після виборів представники влади також публічно підтвердили цей результат. Зокрема, голова СНС Мілош Вучевич назвав перемогу партії у всіх десяти муніципалітетах «дуже значущою» і повторив формулу про рахунок 10:0.
При цьому опозиційні та незалежні коментатори трактують підсумки більш стримано. N1 з посиланням на політичного аналітика Бобана Стояновича зазначає, що, незважаючи на формальну перемогу СНС у всіх десяти муніципалітетах, у дев’яти з них партія, за його оцінкою, знизила рівень підтримки порівняно з попередніми виборчими циклами.
https://t.me/relocationrs/2532