Як повідомляє Сербський Економіст, Косово не запроваджуватиме обов’язкову військову службу, а натомість має намір розвивати модель загальної оборони, заявив виконувач обов’язків прем’єр-міністра Альбін Курти.
За його словами, такий підхід краще відповідає нинішнім умовам безпеки, ніж класична обов’язкова служба. Курти послався на досвід Фінляндії, де оборона розглядається не тільки як завдання армії, але й як система участі всього суспільства, включаючи державні інститути, бізнес, цивільний захист, інфраструктуру та резервні механізми.
Ідея обов’язкової служби в Косово обговорювалася кілька років. Курти ще раніше виступав за її введення, проте тепер уряд фактично змінює підхід: замість призову для молоді ставка робиться на ширшу концепцію. Така модель передбачає підготовку суспільства і держави до криз, а не лише збільшення чисельності армії.
План щодо загальної оборони був затверджений урядом Косово ще у вересні 2024 року. Він має поєднати військову готовність, цивільний захист, стійкість критичної інфраструктури, інформаційну безпеку, мобілізаційні можливості та взаємодію державних органів. Курти не назвав конкретних термінів запуску нової моделі.
Рішення прийнято на тлі триваючого зростання оборонних витрат Косово. За Курти Приштина збільшила фінансування сил безпеки, закупила турецькі безпілотники Bayraktar і отримала схвалення США на придбання протитанкових комплексів Javelin. Влада також заявляла про плани створити власне виробництво боєприпасів і лабораторію з розробки дронів. Reuters раніше повідомляв, що Косово планує спрямувати близько 1 млрд євро на оборону протягом чотирьох років і збільшити видатки на 60%.
Однак у цієї моделі є й обмеження. Фінський приклад, на який посилається Курти, будувався десятиліттями і поєднує загальну оборону з обов’язковою службою для чоловіків та розвиненою системою резерву. Тому для Косово простого копіювання недостатньо: країні доведеться створити власну систему підготовки, фінансування, цивільного захисту та координації між відомствами.
Для регіону це рішення буде сприйнято крізь призму відносин із Сербією. Белград не визнає незалежність Косово, проголошену у 2008 році, і розглядає Косово як частину своєї території. Приштина, у свою чергу, вважає зміцнення сил безпеки відповіддю на загрози з боку Сербії та нестабільність на півночі Косово, де проживає значна сербська громада.
Ситуацію додатково стримує присутність сил KFOR під командуванням НАТО. У Косово перебувають понад 4 тис. миротворців, особливо важливу роль вони відіграють на півночі, де регулярно виникають напруженість і зіткнення між місцевими сербами, владою Косово та силовими структурами.
Косово визнали понад 100 держав, включаючи США та більшість країн ЄС, проте його незалежність не визнають Сербія, Росія, Китай, Україна та кілька країн Євросоюзу, включаючи Іспанію, Грецію, Румунію, Словаччину та Кіпр. Через це Косово не є членом ООН та НАТО, хоча прагне до євроатлантичної інтеграції.
https://t.me/relocationrs/2908
Як повідомляє Сербський Економіст, Держдепартамент США представив Конгресу доповідь про політику Вашингтона щодо Західних Балкан, в якій фактично оголосив про перехід від колишньої моделі міжнародного втручання та «державотворення» до більш прагматичної політики партнерства, стабільності, енергетики, безпеки та економічного співробітництва.
Документ називається “United States Policy to Promote Regional Stability and Prosperity in the Western Balkans”.
У ньому йдеться про те, що епоха «nation-building» під керівництвом США минула, а нова політика Вашингтона в регіоні будуватиметься не навколо «рятування чи реконструкції», а навколо стабільності та взаємовигідних партнерств.
Для Сербії це важливий сигнал: Вашингтон розглядає Західні Балкани як регіон, що має безпосереднє значення для американських інтересів у сфері безпеки та економіки. У доповіді зазначається, що США мають намір співпрацювати з Сербією таким чином, щоб це сприяло просуванню американських інтересів, а у 2026 році планується започаткування офіційного стратегічного діалогу з Белградом.
Одним із головних пріоритетів названо стабільність. Держдепартамент вказує, що невирішені суперечки та тривалі політичні розбіжності, як і раніше, підривають регіональну стабільність. У випадку Сербії та Косово Вашингтон заявляє про продовження підтримки нормалізації відносин з метою досягнення переговорної та стійкої угоди, прийнятної для обох сторін.
Щодо Боснії та Герцеговини США підтверджують прихильність Дейтонській мирній угоді, суверенітету та територіальній цілісності країни. При цьому Вашингтон заявляє, що у 2025 році американська дипломатія допомогла завершити найсерйознішу кризу в БіГ з часів війни 1992–1995 років, зберігши конституційний порядок і правову цілісність держави.
Окремий акцент зроблено на енергетиці. Держдепартамент називає залежність регіону від російських енергоресурсів стратегічною вразливістю і пропонує диверсифікацію за допомогою американського СПГ, ядерних технологій, включаючи малі модульні реактори, та відновлюваної енергетики. Для Сербії це безпосередньо пов’язано з питаннями NIS, газової інфраструктури, майбутньої атомної програми та модернізації електроенергетики.
У доповіді також йдеться про конкуренцію з Росією та Китаєм. Вашингтон вважає, що Москва та Пекін використовують нестабільність, корупцію та слабке управління в регіоні для розширення впливу. Росія, за оцінкою США, спирається на енергетичні важелі та етнополітичні напруження, тоді як Китай зміцнює позиції через кредити, торгівлю, інфраструктурні проєкти та зв’язки з елітами.
Економічний блок нової стратегії особливо важливий для Сербії.
Регіон описується як простір з вигідним географічним положенням, транспортними коридорами, природними ресурсами, зростаючим технологічним сектором та кваліфікованою робочою силою. США мають намір знижувати регуляторні бар’єри, покращувати виконання контрактів, розвивати закупівельні процедури та просувати проекти, вигідні для американських компаній та економік регіону.
Для Сербії така стратегія відкриває можливості, але й створює тиск. Можливості пов’язані з потенційним стратегічним діалогом із США, інвестиціями в енергетику, інфраструктуру, технології та оборонне співробітництво. Тиск — з очікуванням, що Белград зменшуватиме залежність від російських енергоресурсів, обережніше ставитиметься до китайського капіталу та активніше братиме участь у забезпеченні регіональної стабільності.
Таким чином, нова доповідь Держдепартаменту фіксує зрушення в американській політиці: Західні Балкани залишаються важливими для США, але тепер насамперед як територія стратегічних коридорів, енергетики, ринків, безпеки та конкуренції великих держав. Для Сербії це може стати шансом посилити діалог з Вашингтоном, але лише за умови, що економічне співробітництво не буде постійно блокуватися невирішеними політичними питаннями.
https://t.me/relocationrs/2898
Як повідомляє Сербський Економіст, іноземний попит на нерухомість у Чорногорії стає більш диверсифікованим: громадяни Сербії та США активізують свою діяльність, тоді як частка російських покупців поступово зменшується, як свідчать дані ринку та опитування місцевих експертів.
Ще кілька років тому російські покупці були однією з ключових груп іноземних інвесторів у чорногорську нерухомість, особливо на узбережжі — у Будві, Тіваті, Которі, Херцег-Нові та Барі. Однак після 2022 року їхня активність почала скорочуватися через санкції, проблеми з банківськими переказами, обмеження на переміщення капіталу, невизначеність щодо статусу резидентів та зміни геополітичного фону.
На цьому тлі зростає значення покупців із Сербії. Для сербських громадян Чорногорія залишається зрозумілим і близьким ринком: немає мовного бар’єру, сильні сімейні та ділові зв’язки, а узбережжя традиційно сприймається як напрямок для відпочинку, купівлі другого житла та оренди. Сербські покупці особливо активні в сегменті квартир для сезонного проживання та об’єктів, які можна здавати туристам.
Американський попит також став помітнішим. Покупців із США приваблюють відносно нижчі ціни порівняно з ринками ЄС та Середземномор’я, можливість отримання посвідки на проживання через нерухомість, розвиток туристичної інфраструктури та зростання впізнаваності Чорногорії як європейського напрямку для релокації, віддаленої роботи та інвестицій.
За даними ринкових оглядів, серед найбільш активних іноземних покупців нерухомості в Чорногорії зараз називаються громадяни Сербії, Туреччини, США, Росії та Німеччини. При цьому активність російських і німецьких покупців істотно знизилася.
Українські покупці також зберігають присутність на ринку Чорногорії, хоча їхня роль не є домінуючою. Для громадян України Чорногорія залишається зрозумілим напрямком для релокації, купівлі житла для проживання, сезонного відпочинку та інвестицій. За оцінками учасників ринку, українці частіше розглядають нерухомість у прибережних містах та в Подгориці, орієнтуючись як на власне проживання, так і на можливість здачі житла в оренду. Ринкові оцінки вказують, що у 2024-25 роках громадяни України забезпечували близько 10% іноземних покупок нерухомості в Чорногорії.
Ціни на нерухомість у Чорногорії продовжують сильно залежати від локації. У середньому по ринку нова житлова нерухомість у 2026 році оцінюється приблизно від 2,2 тис. євро за кв. м, але на узбережжі рівень цін значно вищий. У популярних прибережних містах стандартні квартири зазвичай продаються в діапазоні 1,7–3,5 тис. євро за кв. м, а в більш ліквідних і туристичних локаціях — 3–5 тис. євро за кв. м.
У Тіваті, особливо поруч із Porto Montenegro, ціни на квартири часто знаходяться в діапазоні 3,5–5,5 тис. євро за кв. м, а преміальні об’єкти можуть коштувати дорожче. У Будві новобудови зазвичай оцінюються приблизно в 3-4,2 тис. євро за кв. м, готове житло — близько 2,8-3,8 тис. євро за кв. м. У Которі ціни на якісні об’єкти можуть наближатися до 3,5-4 тис. євро за кв. м, а в окремих прибережних та історичних локаціях бути вищими.
Внутрішні райони та частина Подгориці залишаються доступнішими за узбережжя. У столиці середня ціна в останні роки наблизилася до 2 тис. євро за кв. м, тоді як у менш туристичних містах та північних районах можна знайти об’єкти значно дешевше.
Для місцевих жителів зростання іноземного попиту має подвійний ефект. З одного боку, він підтримує будівництво, зайнятість, послуги, оренду та податкові надходження. З іншого — підвищує ціни на житло, особливо в прибережних містах, де купівельна спроможність місцевого населення значно нижча за можливості іноземних інвесторів.
https://t.me/relocationrs/2905
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія та низка провідних китайських компаній підписали нові інвестиційні угоди, які мають принести країні понад 940 млн євро інвестицій та 1,65 тис. нових робочих місць, повідомили китайські ЗМІ.
Документи були підписані в китайському місті Цзясін у присутності президента Сербії Александра Вучича. Угоди охоплюють автокомпоненти, високотехнологічне виробництво, елементи для електромобілів, шини, системи освітлення та прецизійні пластикові деталі.
Найбільший блок угод пов’язаний з Mint Group. Компанія, яка є глобальним гравцем у виробництві зовнішніх автомобільних деталей, структурних компонентів та алюмінієвих корпусів для батарей електромобілів, реалізує два проекти в Сербії. Перший передбачає інвестиції у розмірі 135 млн євро та створення 600 робочих місць у Лозниці, другий — інвестиції у розмірі 91 млн євро та 220 робочих місць у Шабці.
З китайською компанією SHAK підписано договір про проект у Нові-Саді вартістю 33,5 млн євро, який має створити 50 нових робочих місць. Компанія спеціалізується на виробництві високоякісних автомобільних шасі та структурних компонентів.
Також буде підписано інвестиційну угоду з BMTS Technology, виробником турбокомпресорів та електричних допоміжних систем для пасажирських і комерційних автомобілів. Проект орієнтований на автоматизацію, його вартість оцінюється в 13,3 млн євро.
Ще один проект пов’язаний з Xingyu Automotive, одним із провідних китайських виробників автомобільних систем освітлення, включаючи LED-фари, задні ліхтарі та світлові модулі. Компанія планує інвестувати 77 млн євро в Ніше та створити 100 робочих місць.
Окремо було оголошено про нову інвестицію Linglong Tire у Зреняніні на суму 566 млн євро, яка має забезпечити 400 нових робочих місць. Linglong працює в Сербії з 2019 року, є найбільшим виробником шин у Китаї та входить до десятки найбільших світових виробників автомобільних, вантажних і спеціальних шин.
Також заявлено про заплановану інвестицію компанії Yusei в Ніші в розмірі 27 млн євро зі створенням 280 робочих місць. Yusei є китайським виробником високоточних пластикових автомобільних деталей, форм для лиття під тиском та хромованих компонентів.
На церемонії також було підписано меморандум про взаєморозуміння між Mint Holding Group та China Construction Fourth Engineering Division Corp. Ltd. Southeast Branch. Документ має підтримати реалізацію інвестицій Mint у Сербії.
Для Сербії ці угоди важливі не лише як нові робочі місця, а й як поглиблення китайської присутності в автомобільній та технологічній промисловості країни. Нові проєкти пов’язані з електромобілями, корпусами акумуляторів, освітленням, шинами, турбосистемами та пластиковими компонентами — тобто з тими сегментами, де Сербія намагається вбудуватися в європейські та глобальні ланцюги поставок автопрому.
https://t.me/relocationrs/2899
Україна і Сербія домовилися відновити роботу над угодою про вільну торгівлю, що може стати одним із найважливіших економічних кроків у відносинах двох країн за останні роки.
У Белграді віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, торговий представник України Тарас Качка і міністр внутрішньої та зовнішньої торгівлі Сербії Ягода Лазаревич підписали спільну заяву про відновлення переговорів щодо угоди про вільну торгівлю.
Для Сербії цей документ має особливе значення, оскільки Україна залишається єдиною європейською країною, з якою Белград досі не має підписаної угоди про вільну торгівлю.
За словами Качки, робота над угодою є важливим етапом розвитку українсько-сербських відносин і має сприяти поглибленню торгівлі, промислової кооперації та створенню нових регіональних виробничих ланцюжків.
Окреме значення матиме можливість застосування діагональної кумуляції походження. Це дозволить виробникам України і Сербії використовувати сировину та комплектуючі з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю і які є учасниками Пан-євро-середземноморської конвенції, без втрати преференційного походження товарів. Для сербської промисловості це особливо важливо, оскільки українська сировина і напівфабрикати вже відігравали значну роль у низці галузей.
Економічна частина візиту української делегації до Белграда супроводжувалася проведенням Сербсько-українського бізнес-форуму, організованого торгово-промисловими палатами двох країн. За даними Торгово-промислової палати України, у заході взяли участь представники 30 компаній, а форум пройшов на тлі активізації політичного та економічного діалогу між Києвом і Белградом.
До складу української делегації увійшов президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков. Форум відкрили віцепрем’єр-міністр України Тарас Качка, міністр внутрішньої та зовнішньої торгівлі Сербії Ягода Лазаревич, посол Сербії в Україні Андон Сапунджі, посол України в Сербії Олександр Литвиненко, президент ТПП Сербії Марко Чадеж і президент ТПП України Геннадій Чижиков.
«Для нас цей форум є практичною робочою платформою. Він об’єднує в одному залі представників уряду, дипломатичних місій, палат і компаній. Саме такий формат допомагає бізнесу перейти від загальних інтересів до конкретних контактів, контрактів і проєктів», — заявив Чижиков.
Він подякував ТПП Сербії та особисто Марко Чадежу за підготовку зустрічі, а також послам двох країн за підтримку двостороннього економічного діалогу.
«Ваша робота важлива, оскільки економічне співробітництво потребує політичної довіри, регулярного спілкування та інституційної підтримки», — зазначив президент ТПП України, звертаючись до дипломатів.
За словами Чижикова, бізнес-спільнота високо цінує те, що двостороння робота просувається на урядовому рівні.
«Для бізнесу передбачуваність, чіткі правила і кращий доступ до ринку є важливими. Коли державні установи і бізнес-організації рухаються в одному напрямку, компанії отримують набагато сильніший сигнал для інвестування часу, ресурсів і довіри у двостороннє співробітництво. Сербія для нас стратегічний партнер на Балканах», — наголосив він.
Чижиков також зазначив, що Україна зацікавлена у прагматичному співробітництві з Сербією, заснованому на взаємній повазі, економічній логіці, надійному партнерстві та практичних результатах.
«Є спектр груп товарів, який недооцінений у контексті співробітництва. Цей візит нашої делегації і форум стали чудовим майданчиком для зближення української та сербської сторони до нового етапу наших відносин. Тримаємо у фокусі уваги аграрний сектор, продовольчий, енергетичний», — додав президент ТПП України.
За даними BGNES, у першому кварталі 2026 року торгівля між Сербією та Україною становила $152,8 млн, при цьому Сербія зафіксувала позитивне сальдо у $36,8 млн, а покриття імпорту експортом досягло 163,4%.
За підсумками 2025 року товарообіг між двома країнами становив $442,2 млн. Сербський експорт в Україну досяг $202,9 млн, а імпорт з України — $239,3 млн. Основними товарами сербського експорту є електроенергія, мінеральні та хімічні добрива, шини та інша промислова продукція, тоді як серед імпортованих з України товарів називаються напівфабрикати з прокату, залізна руда і заморожена малина.
Президент ТПП Сербії Марко Чадеж раніше в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» зазначав, що палати двох країн мають «відмінні двосторонні відносини», закріплені меморандумом про співробітництво, підписаним три роки тому в межах бізнес-форуму в Белграді. За його словами, ТПП Сербії і ТПП України вже мають досвід організації бізнес-форумів, B2B-переговорів, онлайн-бізнес-місій під час пандемії та спільних заяв із складних тем.
Чадеж також наголосив, що його з Чижиковим пов’язують роки спільної роботи в Eurochambres і Всесвітній федерації палат, взаєморозуміння, спільні погляди на проблеми та рішення, а також на європейське майбутнє економік двох країн.
«Я вважаю його не лише колегою, а й великим другом, зі щирою повагою до всього, що Українська палата і він особисто роблять для того, щоб навіть у неможливих умовах допомагати українським підприємцям у країні та пов’язувати їх із міжнародними партнерами», — сказав президент ТПП Сербії в інтерв’ю агентству.
За словами Чадежа, сторони також працюватимуть над створенням Сербсько-української ділової ради. Він висловив упевненість, що в майбутньому бізнес-форум може бути організований і в Україні за підтримки міністрів закордонних справ двох країн Марко Джурича й Андрія Сибіги.
Практичними напрямами співробітництва українського і сербського бізнесу сторони називають IT, будівництво, сільське господарство і харчову промисловість, енергетику, логістику і транспорт. Раніше ТПП України повідомляла, що програма бізнес-місії до Сербії включала B2B-зустрічі із сербськими компаніями, встановлення нових ділових контактів, відвідування підприємств і обговорення потенційних спільних проєктів.
Сербська сторона також бачить можливості для співробітництва у проєктах відновлення України. Йдеться про будівельні матеріали, енергетичне обладнання, сільськогосподарську техніку, іригаційні системи, насіннєвий матеріал, технології підвищення врожайності, а також про постачання продукції для енергетичного сектору.
Для України Сербія важлива не лише як торговий партнер, а й як потенційний логістичний і виробничий хаб для виходу на ринки Західних Балкан, ЄС, Азії та Африки. Чадеж зазначав, що Сербія, перебуваючи в центрі Південно-Східної Європи, може використовувати свої логістичні зв’язки з ЄС, Сходом і Півднем для розвитку спільного виробництва й експорту українських і сербських компаній на треті ринки.
Окреме значення має дунайська логістика. Використовуючи маршрут з українських портів Ізмаїл і Рені в напрямку сербських портів та інтермодальних терміналів, товари з України можуть ефективніше виходити до Коридору X, ринків Центральної Європи й Адріатичного регіону.
Таким чином, візит української делегації до Белграда, підписання заяви про відновлення переговорів щодо угоди про вільну торгівлю і проведення Сербсько-українського бізнес-форуму переводять двосторонній економічний порядок денний із рівня намірів у практичну площину. На тлі відновлення торгівлі, активної ролі торгово-промислових палат і обговорення Сербсько-української ділової ради сторони формують нову інфраструктуру співробітництва, яка може посилити промисловий, логістичний та інвестиційний зв’язок між Україною і Сербією.
Інтерфакс-Україна — офіційний інформаційний партнер в організації Сербсько-українського бізнес-форуму у Белграді.
