Як повідомляє Сербський Економіст, у Нові-Саді сьогодні відкривається виставка української художньої школи
У суботу, 21 лютого, о 19:30 в Нові-Саді відбудеться відкриття виставки української художньої школи. На гостей чекає сімейний формат: можна приходити з дітьми, а на місці буде тепло і можна зігрітися чаєм. За анонсом організаторів, на відкритті також можна буде взяти стікери та значки за донати — збір направляють на генератори для України та на підтримку Ковельської дитячої художньої школи.
Що буде на події
Відкриття виставки робіт української художньої школи.
Творчий майстер-клас з ляльки-мотанці (такі ляльки планують робити разом з учасниками).
Благодійний мерч (стікери/значки) за донати на генератори та підтримку школи.
Місце: Нові-Сад, вулиця Масарикова, 18. У цій же будівлі за відкритими джерелами вказано чайний будинок і культурний простір Seal&Tea, що збігається з форматом «тепло і чай».
Що таке лялька-мотанка
«Мотанка» — це вузликова (намотана) лялька з тканини; назву пов’язують з дієсловом «мотати/мотати».
У популярній культурі мотанку часто описують як «оберіг», але в дослідницькому середовищі зустрічається і критика таких трактувань: частина етнографів вважає, що багато «сакральних» пояснень і навіть саме слово «мотанка» в нинішньому значенні могли закріпитися порівняно пізно.
Потреба в резервному електроживленні (включаючи генератори) залишається актуальною для України: міжнародні організації продовжують постачання генераторів для підтримки критичної інфраструктури.
Геомітка (Google Maps): https://maps.app.goo.gl/1fTxSS6M2DsRk95u8
Як повідомляє Сербський Економіст, енергетичне партнерство Белграда і Баку швидко виходить за рамки символічної диверсифікації і починає перетворюватися в окремий контур постачання, здатний помітно вплинути на баланс сербського ринку газу. Заступник міністра енергетики Азербайджану Орхан Зейналов заявив, що до кінця 2026 – початку 2027 року Азербайджан може покривати до 20% потреб Сербії в газі, що, за його словами, безпосередньо посилює енергетичну безпеку за рахунок зниження залежності від одного джерела.
Контекст простий: Сербія в останні роки залишається переважно імпортозалежною щодо газу, а сама тема диверсифікації стала частиною ширшого порядку денного – від цін на тепло та електроенергію до переговорів з ЄС щодо енергетичної інтеграції. Reuters раніше оцінював, що близько 80% газу Сербія отримує з Росії, а альтернативні обсяги поки що відіграють роль страховки та інструменту переговорів.
Юридична база для азербайджанського напрямку вже створена. Контракт SOCAR і Srbijagas, підписаний в листопаді 2023 року, передбачає поставки до 400 млн кубометрів на рік в 2024-2026 роках з можливістю збільшення обсягів після 2027 року. При цьому офіційні повідомлення урядів Сербії та Азербайджану фіксували і окремі сезонні домовленості про додаткові обсяги в зимовий період.
Фактичні поставки з Азербайджану стартували в 2024 році, але поки залишалися невеликими на тлі загального ринку. За даними, що наводяться з посиланням на Держкомстат Азербайджану, в лютому – грудні 2024 року Сербія отримала близько 72,6 млн кубометрів азербайджанського газу. Для порівняння, за оцінками азербайджанських і регіональних джерел, в січні – листопаді 2025 року поставки зросли вже до 192 млн кубометрів.
Чому ж в Белграді до цього ставляться серйозніше, ніж до «ще одного контракту»? Тому що газ починає пов’язуватися з індустріальними проектами. В середині лютого 2026 року лідери Сербії та Азербайджану підтвердили плани будівництва газової електростанції близько 500 МВт, яку розглядають як спільний проект з введенням в експлуатацію орієнтовно в 2029 році. Профільні медіа оцінюють інвестиції приблизно в 600 млн євро. Така станція здатна створити стабільний попит на паливо і, відповідно, підштовхнути обговорення довгострокових умов поставок – саме тому в заявах Баку окремо звучить тема ціни газу для майбутньої генерації.
Заявлена мета 15-20% виглядає реалістичною саме як «частка ринку», а не як максимальна технічна здатність маршруту. Навіть при помірному споживанні Сербії це означає необхідність вийти на кілька сотень мільйонів кубометрів на рік у стійкому режимі і закріпити комерційну формулу поставок після 2026 року. Паралельно Баку дає зрозуміти, що розглядає Сербію як потенційний енергетичний вузол Західних Балкан і шукає додаткові напрямки співпраці, включаючи проекти в сфері «зеленої» енергетики та водню.
Як повідомляє Сербський Економіст, у Хорватії обговорюють проект газового інтерконектора із Сербією, який може надати сербському ринку доступ до скрапленого природного газу (LNG) через термінал на острові Крк. Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр заявив, що для з’єднання двох газових систем «потрібно всього близько 15 км трубопроводу», а Белград, за його словами, виявляє інтерес до такого маршруту.
Міністр гірничодобувної промисловості та енергетики Сербії Дубравка Джедович-Ханданович підтвердила, що варіант поставок через Хорватію розглядається, але зазначила обережність через минулі епізоди з перебоями поставок нафти по трубопроводу JANAF.
Сербський економіст трактує можливий інтерконектор насамперед як інструмент зміни структури ринку: при річному споживанні газу в Сербії близько 2,7-3,0 млрд куб. м і високій залежності від одного коридору імпорту через TurkStream, навіть відносно невеликі обсяги LNG можуть посилити переговорні позиції і створити реальну «опціональність» при закупівлях. Стартові поставки по LNG-маршруту могли б скласти 0,5-1,0 млрд куб. м на рік (15-35% попиту), а реалістичне вікно введення інфраструктури – 2028-2031 роки.
Поява альтернативної точки входу поступово «прив’яже» дискусію про ціни всередині Сербії до європейських бенчмарків, хоча це одночасно означає і більшу чутливість до глобальної волатильності LNG-ринку.
Контекстом обговорення виступає триваючий пошук країнами регіону альтернативних маршрутів поставок і посилення ролі TurkStream як ключового трубопровідного каналу російського газу в Європу після припинення транзиту через Україну.
Як повідомляє Сербський Економіст, президенти Сербії Александр Вучич і Азербайджану Ільхам Алієв провели першу сесію Ради зі стратегічного партнерства та окреслили пріоритети економічного блоку – від енергетики та інвестицій до торгівлі, сільського господарства і туризму.
Ключовим практичним підсумком стало оформлення пакета двосторонніх документів. У Белграді відбулася церемонія обміну сімома угодами та меморандумами, включно з домовленостями щодо проєктування, будівництва та експлуатації газотурбінної електростанції в Сербії, співробітництва у сфері продовольчої безпеки, меморандумом між міністерствами економіки, а також документами щодо медіа та комунікацій, культури (на 2026-2030 роки), спорту та взаємодії систем медичного страхування.
Енергетичне співробітництво лідери прямо називають базою для наступного кроку – виробництва електроенергії на основі азербайджанського газу. Алієв заявив, що Баку ухвалив рішення збільшити обсяги експорту природного газу до Сербії, пов’язавши це з планами з вироблення електроенергії та потенційним експортом у майбутньому.
У сербській інтерпретації проєкт газової електростанції вже прив’язаний до параметрів: Вучич повідомив, що обговорення ведуть Srbijagas і SOCAR, а мета – вийти на запуск станції встановленою потужністю 500 МВт до 2029 року (локації розглядають у районі Ніша).
На тлі політичного підвищення рівня відносин сторони знову повертаються до питання товарообігу. За даними Республіканського управління статистики Сербії, зовнішньоторговельний обіг з Азербайджаном 2024 року становив $512,6 млн (зростання в 5 разів), при цьому основний внесок забезпечили закупівлі сирої нафти і нафтопродуктів.
У Баку, зі свого боку, оцінюють товарообіг 2025 року в $135 млн і відзначають зростання імпорту сербських товарів на 55% – ці дані напередодні візиту наводив міністр фінансів Азербайджану Сахіль Бабаєв.
Також на засіданні Ради зазначалося, що прямі рейси Баку – Белград мають стартувати в травні 2026 року, що, за очікуваннями, посилить туризм і ділові контакти.
Найближчими місяцями уряди та профільні міністри мають «приземлити» політичні домовленості у вигляді конкретних проєктів. Вучич і Алієв публічно фіксують, що очікують на швидкі результати до чергового візиту сербського президента до Азербайджану протягом цього року.
https://t.me/relocationrs/2271
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія публічно повернулася до ідеї купівлі міноритарної частки в угорському проекті АЕС Пакш II на тлі офіційного старту основної стадії будівництва станції на початку лютого 2026 року, повідомляють галузеві джерела.
У Угорщині 5 лютого відбулася церемонія «першого бетону» – заливки бетону в фундаментну плиту будівлі реактора. За стандартами МАГАТЕ це вважається офіційною датою початку будівництва і переводить об’єкт у статус «атомна станція в будівництві».
Белград зацікавлений у придбанні 5-10% у проекті Пакш II. Передбачається, що така частка дала б Сербії право на фіксовану частину вироблення електроенергії і могла б стати довгостроковим джерелом «базової» низьковуглецевої генерації для внутрішнього попиту.
Пакш II передбачає будівництво двох нових енергоблоків з реакторами ВВЕР-1200 (приблизно по 1200 МВт кожен), проект реалізується за участю російської держкорпорації «Росатом» в рамках міжурядової угоди 2014 року і фінансується в тому числі за рахунок російського державного кредиту. Мета – введення нових блоків на початку 2030-х років.
Сербська зацікавленість в участі в проекті звучить не вперше: в листопаді 2024 року президент Сербії Олександр Вучич заявляв, що просив Будапешт розглянути продаж Сербії до 10% в проекті і підкреслював готовність оплатити частку за ринковою ціною, при цьому угорська сторона тоді обіцяла вивчити питання.
Як повідомляє Сербський Економіст, муніципалітет Княжевац розпочав процедуру підготовки плану детальної регуляції для будівництва сонячної електростанції «Княжевац» на території громади, випливає з рішення про розробку планової документації.
Термін підготовки плану встановлено в 12 місяців. Носієм робіт визначено муніципальну адміністрацію (урбанізм і будівництво), розробником – «Projektura» d.o.o. (Белград), а ініціатором виступила компанія Central Europe Energy Company d.o.o. (Белград), яка також фінансує підготовку документації.
Проект передбачає будівництво найбільшого в Сербії сонячного парку на Тресібабі потужністю 170 МВт, інвестиції оцінюються приблизно в €200 млн.
Для проекту орендовано близько 270 га державної землі низької якості, ставка оренди – €1 050 за гектар на рік, з яких 40% надходить до бюджету громади, 60% – до республіканського бюджету.
Central Europe Energy Company зареєстрована в Белграді, відповідальною особою вказано Qin Zhang, випливає з даних CompanyWall.
