Ставлення українців до Тайваню у серпні 2026 року стало помітно позитивнішим порівняно з березнем, тоді як Китай залишається державою з найгіршим балансом позитивних і негативних оцінок серед 50 досліджених країн. Позитивно Тайвань оцінюють 42,5% респондентів, Китай – 18,2%, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club за результатами спільного дослідження з компанією Active Group, представленого у вересні 2026 року.
Таким чином, позитивне ставлення до Тайваню серед українців поширене у 2,3 раза більше, ніж до Китайської Народної Республіки, попри те, що Україна офіційно дотримується політики «єдиного Китаю» та не має дипломатичних відносин із Тайванем.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Тайваню ставляться 14,5% українців, здебільшого позитивно – 28%. Нейтральну позицію займають 45,6% респондентів, здебільшого негативну – 6,5%, повністю негативну – 2,3%. Ще 3,1% опитаних не змогли визначитися.
Загальна частка позитивних оцінок становить 42,5%, негативних – 8,8%, а баланс позитивного та негативного ставлення – плюс 33,7 відсоткового пункту. Позитивних відповідей майже вп’ятеро більше, ніж негативних.
Для порівняння, ставлення українців до Китаю характеризується переважанням негативних оцінок. Позитивно КНР сприймають 18,2% респондентів, нейтрально – 33,9%, негативно – 43,6%. Ще 4,3% не визначилися з відповіддю.
Баланс позитивного та негативного ставлення до Китаю становить мінус 25,4 відсоткового пункту. Це найнижчий результат серед усіх 50 країн і територій, включених до дослідження. Різниця між балансами ставлення до Тайваню та Китаю сягає 59,1 відсоткового пункту. При цьому частка негативних оцінок КНР майже вп’ятеро перевищує відповідний показник Тайваню.
Особливо показовим є те, що Китай залишається найбільшим торговельним партнером України, тоді як Тайвань має значно меншу вагу в українській зовнішній торгівлі. Таким чином, інтенсивність економічних відносин не завжди супроводжується відповідним рівнем суспільної прихильності.
Згідно з аналізом Experts Club, за підсумками першого півріччя 2026 року товарообіг України з Китаєм становив близько $14,68 млрд. Із цієї суми майже $13,9 млрд припадало на китайські поставки в Україну, тоді як український експорт становив приблизно $778 млн.
Китай постачає в Україну електроніку, акумулятори, трансформатори, електротехнічне обладнання, машини та іншу промислову продукцію. Український експорт до КНР представлений переважно залізною рудою, рослинними оліями, продукцією переробки олійних культур, соєю та іншими аграрними товарами. Однак значна економічна присутність Китаю не забезпечує йому позитивного сприйняття в українському суспільстві.
Динаміка ставлення до Тайваню за останні п’ять місяців демонструє протилежну тенденцію.
У березні 2026 року позитивно до Тайваню ставилися 36,6% українців, зокрема 11,4% – повністю позитивно та 25,2% – здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 51,3% опитаних, негативну – 7,3%, ще 4,9% не могли визначитися.
У серпні частка позитивних оцінок зросла на 5,9 відсоткового пункту, до 42,5%. Натомість нейтральний сегмент скоротився на 5,7 відсоткового пункту, до 45,6%.
Частка негативних відповідей також дещо збільшилася – із 7,3% до 8,8%, однак приріст позитивного сегмента був значно відчутнішим.
Зміни відбулися в обох категоріях позитивного ставлення. Частка повністю позитивних оцінок збільшилася з 11,4% до 14,5%, а здебільшого позитивних – із 25,2% до 28%.
У результаті баланс позитивного та негативного ставлення до Тайваню покращився приблизно з плюс 29,4 відсоткового пункту в березні до плюс 33,7 у серпні 2026 року. Це також дещо перевищує показник серпня 2025 року, коли баланс становив плюс 33,3 пункту.
Водночас баланс ставлення до Китаю за останні п’ять місяців погіршився: у березні 2026 року він становив мінус 21,7 відсоткового пункту, а в серпні – мінус 25,4. Водночас порівняно із серпнем 2025 року, коли цей показник дорівнював мінус 28,7 пункту, негативний баланс став дещо меншим.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи попередню хвилю дослідження, звертав увагу на значення поінформованості громадян для формування ставлення до країн і територій, з якими українці мають обмежений досвід безпосередньої взаємодії.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін, коментуючи результати дослідження, наголосив на необхідності розмежовувати громадське сприйняття окремих країн і довгострокові економічні інтереси України.
На його думку, негативне ставлення значної частини українців до Китаю не повинно призводити до згортання економічних контактів із другою за величиною економікою світу. Навпаки, масштаб торгівлі між двома державами потребує системної роботи над збереженням взаємної довіри, відновленням діалогу та розширенням співробітництва.
«Україні та Китаю вкрай важливо зберегти добрі, довірчі відносини. Ми повинні пам’ятати, що наші країни мають тривалу історію співпраці, а ще у 2011-2013 роках на найвищому державному рівні було закладено фундамент стратегічного партнерства. Ці домовленості не варто забувати, адже вони створювалися з розрахунком на десятиліття й передбачали розвиток торгівлі, інвестицій, інфраструктурних проєктів, промислової та науково-технічної кооперації», – зазначив Уракін.
Він нагадав, що 20 червня 2011 року президенти України Віктор Янукович та КНР Ху Цзіньтао підписали в Києві Спільну декларацію про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між двома державами.
Наступним важливим етапом став державний візит Януковича до Китаю у грудні 2013 року. Під час переговорів із головою КНР Сі Цзіньпіном 5 грудня були підписані Договір про дружбу і співробітництво між Україною та КНР, Спільна декларація про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства, а також Програма розвитку відносин стратегічного партнерства на 2014-2018 роки.
Договір про дружбу і співробітництво Верховна Рада України ратифікувала 15 травня 2014 року. Відповідні документи передбачали розвиток взаємодії в торговельно-економічній, аграрній, енергетичній, інфраструктурній, авіакосмічній та гуманітарній сферах.
За оцінкою Уракіна, цей договірно-правовий фундамент залишається важливим історичним надбанням українсько-китайських відносин, хоча конкретні напрями співробітництва потребують перегляду з урахуванням сучасних умов, війни та економічних інтересів України.
Окрему увагу засновник Experts Club звернув на чутливість тайванського питання для офіційного Пекіна.
«Українцям не слід намагатися грати на суперечностях між Китаєм і Тайванем. Ми повинні розуміти, що для китайської держави та суспільства це надзвичайно чутлива тема. Україна має власну офіційну позицію щодо політики «єдиного Китаю», і важливо, щоб дискусії навколо Тайваню не перетворювалися на додатковий чинник погіршення українсько-китайських відносин. Натомість нам потрібно максимально активно розвивати конструктивний діалог із КНР, шукати спільні економічні інтереси та відновлювати довіру», – вважає Уракін.
На його думку, одним із ключових практичних напрямів має стати зміна структури українського експорту до Китаю.
Нині двостороння торгівля характеризується значним дисбалансом: Україна імпортує переважно промислову продукцію та обладнання, тоді як структура українського експорту значною мірою залежить від постачання сировини й аграрних товарів.
«Наше завдання – не просто продавати Китаю зерно, руду чи іншу сировину. Нам потрібно значно активніше відкривати китайський ринок для української готової продукції з високою доданою вартістю. Це можуть бути продукти харчування глибокої переробки, обладнання, продукція машинобудування, фармацевтичні товари, технологічні рішення та інші конкурентоспроможні українські вироби. Китайський ринок надзвичайно великий, але він потребує системної роботи, розуміння місцевого споживача, сертифікації продукції та довгострокових відносин із партнерами», – наголосив Уракін.
Він вважає, що українським державним установам, торговельним представникам, галузевим асоціаціям і підприємствам необхідно активніше працювати над усуненням бар’єрів для доступу готової продукції на китайський ринок.
Зокрема, йдеться про погодження ветеринарних та фітосанітарних вимог, сертифікацію харчових продуктів, розвиток логістичних маршрутів, просування українських торговельних марок і пошук місцевих дистриб’юторів.
Важливим напрямом може стати участь українських виробників у спеціалізованих виставках у КНР, проведення галузевих бізнес-форумів та організація прямих переговорів між підприємствами.
На переконання Уракіна, окреме значення має покращення інформаційної присутності Китаю в Україні та України в Китаї.
«Дипломатія та економіка повинні працювати разом. Якщо між двома державами існують масштабні торговельні зв’язки, але суспільне сприйняття залишається негативним, це свідчить про необхідність якіснішої комунікації. Китайським партнерам важливо більше розповідати українцям про конкретні результати співробітництва, а українському бізнесу – активніше представляти в Китаї власні технології, продукцію та інвестиційні можливості. У перспективі це може сприяти більш збалансованим економічним відносинам», – зазначив засновник Experts Club.
Водночас він наголосив, що розширення економічного співробітництва має ґрунтуватися на принципах взаємної поваги, міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності держав.
У випадку Тайваню результати опитування свідчать про іншу ситуацію: попри відсутність офіційних дипломатичних відносин з Україною, його сприйняття серед опитаних є переважно позитивним або нейтральним.
Водночас ці соціологічні показники не можна інтерпретувати як підтримку українцями певного варіанта політичного врегулювання тайванського питання. Дослідження вимірювало загальне ставлення респондентів, а не їхню позицію щодо міжнародно-правового статусу Тайваню.
Україна встановила дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою 4 січня 1992 року та дотримується політики «єдиного Китаю». У спільному українсько-китайському комюніке від 31 жовтня 1992 року Україна визнала уряд КНР єдиним законним урядом Китаю та підтвердила, що не встановлюватиме офіційних відносин із Тайванем. Ця позиція залишається основою офіційної української дипломатії щодо тайванського питання.
Водночас Тайвань має власні виборні органи влади, адміністративну систему, економічну політику та здійснює фактичне самоврядування. Китайська Народна Республіка вважає Тайвань частиною своєї території.
Таким чином, результати Experts Club та Active Group демонструють суттєву відмінність між дипломатичною позицією держави, економічною структурою зовнішніх відносин і громадським сприйняттям окремих країн та територій.
Позитивне ставлення українців до Тайваню продовжує зростати, але найбільшою окремою групою залишаються респонденти з нейтральною позицією. Водночас Китай, попри провідну роль у зовнішній торгівлі України, зберігає найнижчий баланс суспільних оцінок серед досліджених держав.
На думку Максима Уракіна, ці результати мають стати підставою не для скорочення міжнародних економічних контактів, а для більш системної та прагматичної роботи з партнерами. Особливо це стосується Китаю, де Україна має значний потенціал розширення експорту готової продукції та розвитку виробничої кооперації.
Дослідження «Ставлення українців до країн світу» проведене у серпні 2026 року компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. В опитуванні взяли участь 800 громадян України віком від 18 років. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном. Максимальна заявлена теоретична статистична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 відсоткового пункту за довірчої ймовірності 95%.
Це третя хвиля дослідження після опитувань у серпні 2025 року та березні 2026 року.
Як повідомляє Experts Club, адміністрація Тайваню планує включити до бюджету на 2027 рік 235,7 млрд нових тайваньських доларів, або близько $7,4 млрд, на одноразові виплати населенню. Кожен отримувач має отримати по 10 тис. тайваньських доларів, або приблизно $314, повідомив голова адміністрації острова Лай Цінде.
Лай назвав ці виплати можливістю поділитися з населенням «дивідендами від штучного інтелекту». При цьому йдеться не про дивіденди від компаній чи спеціальний податок на ШІ, а про бюджетну виплату, яку влада пов’язує з різким прискоренням економіки завдяки попиту на напівпровідники, обчислювальне обладнання та іншу продукцію для штучного інтелекту.
Важливо, що поки що йдеться про пропозицію в проєкті центрального бюджету на 2027 рік, а не про остаточно затверджену парламентом виплату. Лай оголосив про це 17 серпня після розгляду проєкту бюджету виконавчою владою. План передбачає збільшення видатків на NT$235,7 млрд при збереженні збалансованого бюджету і, за словами голови адміністрації, практично без нових чистих запозичень.
Сильні фінансові показники Тайваню дозволяють владі піти на такий крок. Прогноз доходів центрального бюджету на 2027 рік було підвищено до NT$3,9266 трлн.
Основною причиною збільшення бюджетних можливостей став технологічний бум. Згідно з даними Головного управління бюджету, обліку та статистики Тайваню (DGBAS), опублікованими 14 серпня 2026 року, ВВП острова в першому кварталі зріс на 15,43% у річному вираженні, а в другому — на 12,93%. За перше півріччя економіка зросла приблизно на 14,15%.
Відомство підвищило прогноз зростання ВВП Тайваню на весь 2026 рік з 9,64% до 11,05%. Якщо прогноз справдиться, це буде найвищий річний темп зростання з 1987 року, коли економіка зросла на 12,75%. На 2027 рік DGBAS очікує уповільнення зростання до 6,04%.
Головним рушієм економіки залишається світовий попит на інфраструктуру штучного інтелекту. DGBAS очікує, що реальний експорт товарів і послуг Тайваню у 2026 році збільшиться на 21,28%, а приватні інвестиції в основний капітал — на 11,58%. Виробництво в обробній промисловості у другому кварталі зросло на 18,27 %, насамперед завдяки напівпровідникам, комп’ютерам, електроніці та оптичній продукції.
Тайвань посідає ключове місце у глобальному ланцюгу виробництва найсучасніших напівпровідників. Високий попит на обладнання для штучного інтелекту та інвестиції найбільших світових технологічних компаній призвели до різкого зростання виробництва та експорту тайванської електронної промисловості.
Влада розраховує, що прямі виплати дозволять поширити ефект технологічного буму на домогосподарства та галузі, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом напівпровідників та ШІ. Одержувачі зможуть самостійно використовувати гроші — на повсякденні витрати, освіту, догляд за літніми родичами або інші цілі.
Тайвань де-факто має власну адміністрацію, збройні сили, валюту та самостійно проводить внутрішню й економічну політику, проте його міжнародно-правовий статус залишається спірним.
Китайська Народна Республіка не визнає Тайвань окремою державою і вважає острів частиною території Китаю. Пекін дотримується принципу «одного Китаю» і вимагає від держав, які встановлюють з КНР дипломатичні відносини, не мати офіційних дипломатичних відносин з владою Тайваню. За даними МЗС КНР, дипломатичні відносини з Пекіном встановили 183 держави.
Тому більшість держав світу не мають офіційних дипломатичних відносин з Тайванем, хоча багато хто підтримує з ним тісні неофіційні економічні, торговельні, культурні та політичні зв’язки через представництва.
Станом на серпень 2026 року Тайвань має офіційні дипломатичні відносини лише з 12 державами та Святим Престолом, серед яких: Белізом, Гватемалою, Гаїті, Парагваєм, Сент-Кітсом і Невісом, Сент-Люсією, Сент-Вінсентом і Гренадінами, Маршалловими Островами, Палау, Тувалу, Есватіні та Святим Престолом. Цей перелік наводить Міністерство закордонних справ Тайваню.
При цьому відсутність офіційного дипломатичного визнання не заважає Тайваню залишатися однією з найважливіших технологічних економік світу та одним із ключових ланок глобальної напівпровідникової промисловості.
Як повідомляє Experts.news Тайванська система чекової лотереї залишається одним із найвідоміших прикладів того, як держава може підвищити податкову дисципліну не за рахунок репресій, а за рахунок зміни мотивації покупців і продавців.
Ідея була запроваджена на Тайвані в 1951 році. Замість того, щоб намагатися перевіряти кожен магазин, кафе чи кіоск, влада перетворила касовий чек на потенційний лотерейний квиток. На кожному стандартизованому рахунку з’явився номер, а покупець отримав особистий стимул вимагати офіційний чек навіть під час невеликої покупки.
Міністерство фінансів Тайваню зазначає, що правила єдиної рахунку-фактури та тимчасові заходи щодо призових виплат були розроблені Рен Сяньцюнем 12 грудня 1950 року й почали застосовуватися з 1 січня 1951 року. Відомство пояснює логіку системи так: надія на виграш спонукала громадян вимагати чеки, що допомагало запобігати ухиленню від податків і збільшувати надходження до бюджету.
Механізм виявився простим: якщо продавець не видає чек, продаж може залишитися непомітним для податкової. Але якщо чек дає покупцеві шанс на грошовий приз, інтереси сторін змінюються. Продавець може бути зацікавлений у неврахованій готівковій операції, а покупець — навпаки, в офіційному підтвердженні покупки. Так держава фактично перетворює мільйони споживачів на добровільних контролерів касової дисципліни.
Сьогодні система продовжує працювати. Податковий портал Мінфіну Тайваню публікує номери виграшів за двомісячні періоди. У поточній структурі призів спеціальний приз становить 10 млн тайваньських доларів, головний приз — 2 млн тайваньських доларів, а менші призи починаються з 200 тайваньських доларів.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, головний урок цієї моделі полягає не в самій лотереї, а в правильному перерозподілі стимулів. Держава не збільшує кількість інспекторів до нескінченності, а створює ситуацію, в якій покупець сам зацікавлений у фіскалізації операції.
«Тайванський приклад показує, що податкова дисципліна часто залежить не тільки від суворості покарань, а й від архітектури стимулів. Якщо громадянин отримує зрозумілу особисту вигоду від прозорої операції, держава може досягти більшого ефекту, ніж за рахунок масових перевірок», — зазначає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
Тайвань не залишився єдиним прикладом. У Європі подібні інструменти застосовували або обговорювали Португалія, Греція, Словаччина, Італія, Польща та Мальта.
У Португалії боротьбу з ухиленням від сплати ПДВ розглядали не лише як завдання податкової служби, а й як суспільний проєкт. У рамках системи електронних рахунків компанії мали виставляти рахунки за всіма операціями та щомісяця передавати їхні дані податковим органам, а споживачі могли отримувати податкові пільги за рахунки в окремих секторах послуг.
У Греції податкова лотерея пов’язана насамперед з електронними платежами. Громадяни можуть перевіряти кількість і номери лотерейних квитків, сформованих на основі щомісячних електронних транзакцій, а податкова служба оприлюднює результати розіграшів.
Словаччина у 2013 році запустила Національну чекову лотерею на тлі одного з найбільших розривів у сплаті ПДВ у Європі. Вже за перші два тижні громадяни зареєстрували понад 7 млн чеків. До вересня 2014 року кількість зареєстрованих чеків зросла майже до 87 млн.
Італія також запровадила механізм, за яким більшість чеків із ПДВ мають містити унікальний код для участі в регулярному державному грошовому розіграші. Цей крок став продовженням подібних рішень в інших європейських країнах.
Ще один несподіваний приклад — Південна Корея, де держава стимулювала не чеки як такі, а платежі, що відстежуються в електронному вигляді. У 1999 році корейські податкові органи запровадили податковий стимул для платежів кредитними та дебетовими картками, а також електронними грошовими чеками. Ця політика допомогла перевести економіку на безготівкові розрахунки та різко збільшити частку бізнес-доходів, що надходили до податкової системи.
У Бразилії подібна логіка була реалізована через програми повернення частини податку та стимулювання споживачів вказувати свої дані в чеках. Програма Nota Fiscal Paulista у штаті Сан-Паулу використовувала електронну звітність підприємств та участь громадян для підвищення прозорості роздрібних операцій.
Ці рішення виглядають незвично, оскільки змінюють звичну філософію податкового адміністрування. Замість схеми «податкова проти бізнесу» держава будує трикутник: продавець, покупець і податковий орган. Якщо покупець зацікавлений у чеку, продавцю складніше приховати оборот. Якщо платіж електронний, податкова отримує більше даних. Якщо громадянин отримує частину вигоди від прозорої операції, контроль стає дешевшим і масовішим.
При цьому такі інструменти не є універсальним рішенням. Вони вимагають цифрової інфраструктури, довіри до держави, захисту персональних даних, зрозумілих правил для бізнесу та контролю за тим, щоб система не перетворювалася на формальність. Досвід Словаччини показує, що початковий ажіотаж може спадати, а окремі учасники починають використовувати систему не стільки як громадянський контроль, скільки як звичайну лотерею.
Для країн із високою часткою готівкових розрахунків і тіньового обороту такі моделі залишаються цікавими. Вони дають змогу збільшити збір податків без прямого підвищення ставок. Особливо перспективними є не самі розіграші, а їхнє поєднання з електронними чеками, онлайн-касами, цифровими податковими кабінетами та податковими бонусами для громадян.
Результати опитування, проведеного у березні 2026 року дослідницькою компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club, свідчать, що ставлення українців до Тайваню (у формулюванні — «Провінції Китаю») залишається переважно нейтральним, попри наявність помірного позитивного сегмента. Частка респондентів, які оцінюють Тайвань позитивно, становить 36,6%, що нижче показника серпня 2025 року (41,0%). Водночас негативні оцінки дещо скоротилися — до 7,2% проти 7,7%.
У структурі відповідей лише 11,4% опитаних зазначили «повністю позитивне» ставлення, ще 25,2% — «здебільшого позитивне». Водночас абсолютну більшість становлять нейтральні оцінки — 51,3%, що є одним із найвищих показників серед досліджених країн.
Негативний сегмент залишається відносно обмеженим: 5,4% респондентів відповіли «здебільшого негативно», а 1,9% — «повністю негативно». Ще 4,9% опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням.
Порівняльна динаміка демонструє, що зниження позитивного сприйняття відбулося без суттєвого зростання негативу. Це означає, що частина респондентів перейшла до нейтральної позиції, що характерно для країн, які не мають високої інформаційної присутності або прямого впливу на повсякденне життя українців.
«Українці досить обережно оцінюють країни, щодо яких мають обмежений досвід або інформацію. У таких випадках домінує нейтральне ставлення, яке не є проявом байдужості, а швидше сигналом недостатньої включеності цих держав у український інформаційний та суспільний простір. Водночас навіть помірна присутність позитивного сегмента означає потенціал для подальшого формування довіри», — зазначив директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній.
Таким чином, Тайвань залишається для українського суспільства країною з невизначеним, але не негативним іміджем. Високий рівень нейтральних оцінок свідчить про значний потенціал для зміни сприйняття, який залежить передусім від інтенсивності контактів, інформаційної взаємодії та політичної видимості.
Згідно з дослідженням, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на підставі даних Держмитслужби, Тайвань, провінція Китаю, посідає 31-ше місце за загальним обсягом торгівлі товарами з Україною з показником $650,8 млн. Водночас імпорт із Тайваню майже повністю переважає в структурі двосторонньої торгівлі, що зумовлює значне від’ємне сальдо для України на рівні понад $607 млн.
Дослідження було презентовано у прес-центрі «Інтерфакс-Україна», відео можна переглянути на Youtube-каналі агентства. Повну версію дослідження можна знайти за цим посиланням на сайті аналітичного центру Experts Club.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, ОПИТУВАННЯ, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, ТАЙВАНЬ, УКРАЇНА
Китайська влада заявила про пакет заходів щодо «розширення обмінів та співпраці» з Тайванем, який включає прискорення відновлення регулярних прямих пасажирських авіарейсів через Тайванську протоку та пом’якшення окремих торговельних обмежень, зокрема щодо допуску на материковий ринок частини тайванської агро- та рибної продукції.
Згідно з повідомленнями, Пекін має намір «прискорити повне відновлення» регулярних прямих рейсів, включаючи маршрути до/з міст Урумчі, Сіань, Харбін, Куньмін і Ланьчжоу, а також розширити заходи підтримки для продажу тайванської сільськогосподарської та рибної продукції на материку при дотриманні карантинних вимог.
Окремим пунктом у заявлених ініціативах названо плани щодо поглиблення інфраструктурної «інтеграції» з тайваньськими островами Цзіньмень і Мацзу — зокрема, підтримка проєктів зі спільного використання ресурсів (вода, електроенергія, газ) та просування будівництва морських мостів «за наявності умов».
У Тайбеї на тлі цих заяв підкреслили, що будь-які рішення з офіційних питань перетину протоки повинні прийматися через уряд Тайваню, а не через партійні або неформальні канали, назвавши ініціативи Пекіна політично мотивованими.
Міністерство закордонних справ КНР оголосило про введення санкцій щодо 10 фізичних осіб і 20 оборонних компаній США у відповідь на чергові поставки американського озброєння Тайваню. Про це йдеться в заяві китайського зовнішньополітичного відомства, поширеній у п’ятницю і цитованій Reuters.
Під обмеження потрапила, зокрема, структура Boeing в Сент-Луїсі, а також ряд інших американських оборонних підрядників. Санкції передбачають заморожування будь-яких активів компаній і осіб на території Китаю та заборону для китайських юридичних і фізичних осіб на ведення з ними бізнесу. Крім того, керівникам, які потрапили до санкційного списку, закрито в’їзд до материкового Китаю, а також до Гонконгу і Макао.
Пекін пов’язав рішення із схваленим Вашингтоном великим пакетом поставок озброєнь Тайваню обсягом понад $10 млрд, що включає системи залпового вогню HIMARS, артилерію та інші види озброєнь для посилення оборони острова.
Китайська влада заявила, що розглядає американські поставки озброєнь як втручання у внутрішні справи КНР і підрив принципу «одного Китаю», пообіцявши і надалі вживати «рішучих заходів» у відповідь на озброєння Тайваню.
Аналітичний центр Experts Club раніше порівнював військові можливості Китаю і Тайваню, детальніше тут – https://www.youtube.com/shorts/kFdxOOC4_Ss
