З початку року українці імпортували понад 181 тисячу легкових автомобілів, із яких майже 80% — вживані. Попри значну кількісну перевагу таких транспортних засобів, нові авто склали майже половину загальної вартості імпорту – $1,2 млрд із $2,57 млрд. У той же час, вартість авто з пробігом становить $1,37 млрд.
Вживані авто забезпечили надходження до державного бюджету митних платежів на 16 млрд грн, нові – у сумі 10,7 млрд грн.
Тип пального, який обирають українські споживачі, відображає як сталі уподобання, так і поступову зміну тенденцій. Так, найпопулярнішими залишаються бензинові авто — їх частка становить майже половину (48,5%) від усіх імпортованих. На другому місці — електрокари (22,1%), які не тільки обійшли дизель (20,6%), а й значно випередили гібриди (8,8%).
Найдинамічнішим сегментом ринку авто став електротранспорт. З початку року в Україну завезено понад 40 тисяч електромобілів загальною вартістю $810 млн. Для порівняння, бензинових авто ввезено вдвічі більше, але їхня сукупна вартість не набагато вища — $818 млн.
Якщо така динаміка збережеться, 2025 рік може стати рекордним за кількістю ввезених електрокарів.
Середня вартість одного електричного авто, яке завозять в Україну, становить понад $20 тисяч, дизельного — майже $13 тисяч, бензинового — понад $9 тисяч.
Цікаво й те, що електромобілі, хоча й належать до дорожчого сегменту, принесли до бюджету порівняно скромні 333 млн грн митних платежів. Це зумовлено чинними податковими пільгами на імпорт електротранспорту. Для порівняння, податки при імпорті бензинових авто склали понад 13 млрд грн, дизельних — 7,7 млрд грн, а гібридів — 5,5 млрд грн. Загалом за п’ять місяців митні надходження від імпорту авто склали 26,7 млрд грн.
З початку 2025 року легкові автомобілі ввозили з понад 50 країн, однак беззаперечними лідерами є:
США — 69 тис. (38% від загальної кількості імпортованих);
Польща – 22,3 тис. (12%);
Німеччина – 20,4 тис. (11%).
Сукупно з цих країн імпортовано майже 111,7 тисяч авто, тобто понад 60% від загальної кількості. США домінують у сегменті бензинових авто й електромобілів. Німеччина й Польща утримують лідерство в дизелі.
З початку року експорт з України деревини та виробів із неї склав 1,42 млн тонн на суму 671,8 млн доларів США. Порівняно з аналогічним періодом 2024 року, коли було експортовано 1,34 млн тонн на 593,9 млн доларів, обсяг експорту зріс на 81,7 тис. тонн, або на 6%. Водночас у грошовому еквіваленті відбувся приріст на 77,9 млн доларів, що становить 13%.
Найбільшу частку займає продукція із сосни – 68,6%, що вказує на високий попит саме на цей вид деревини на зовнішніх ринках. Друге місце посідають лісоматеріали з ялини – 19%, а третє – з дуба, на які припадає 6,6% загальних обсягів.
При цьому, з початку року митні органи виявили порушень на понад 31,4 млн гривень.
Стаття представляє ключові макроекономічні показники України та світової економіки станом на 1 березня 2025 року. Аналіз підготовлено на основі актуальних даних Державної служби статистики України, Національного банку України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку та ООН. Директор з маркетингу та розвитку “Інтерфакс-Україна” Максим Уракін, кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру «Experts Club», представив огляд поточних макроекономічних трендів.
Макроекономічні показники України
Початок 2025 року для України ознаменувався збереженням складної, але контрольованої економічної динаміки. В умовах триваючої війни, невизначеності зовнішніх ринків і зростаючого дефіциту торговельного балансу українська економіка демонструє стійкість і поступову адаптацію. Як відзначає Максим Уракін, за підсумками 2024 року українська економіка зберегла позитивну траєкторію, хоча темпи зростання були скромнішими, ніж очікувалося:
“Зростання реального ВВП у 2024 році на 2,9% — це, з одного боку, позитивна ознака відновлення, з іншого — сигнал, що структура економіки залишається вразливою. Це зростання не базується на глибоких інвестиційних змінах чи технологічних проривах, а радше є результатом пристосування до надзвичайних умов. Ми маємо справу з економікою, яка виживає, але не розвивається в повноцінному сенсі”, – зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру “Experts Club” Максим Уракін.
У січні–лютому 2025 року темпи споживчої інфляції залишалися високими. У річному вимірі вона склала близько 12,6%, зберігаючи рівень, наближений до кінця 2024 року. За оцінками НБУ, ціновий тиск обумовлений сезонними факторами, підвищенням вартості енергоносіїв і слабкою гривнею.
Коментуючи цю динаміку, Уракін зазначає, що поточний рівень інфляції не є катастрофічним, але й не дає простору для економічного маневру. Високі споживчі ціни — це не лише макропроблема, а щоденний виклик для мільйонів домогосподарств. Національний банк змушений балансувати між необхідністю утримання гривні і неможливістю різкого посилення монетарної політики через вразливість економіки.
Зовнішньоекономічна ситуація на початку 2025 року виявила серйозний дисбаланс. За січень–лютий Україна експортувала товарів на $6,29 млрд — на 13% менше, ніж за аналогічний період 2024 року. Натомість імпорт зріс до $11,3 млрд, що на 12,3% більше в річному порівнянні. Таким чином, дефіцит зовнішньоторговельного балансу досяг $5,01 млрд, збільшившись на понад 76%. У показнику покриття імпорту експортом — лише 56% — проявляється критична залежність економіки від іноземних товарів та енергоносіїв.
“Такий розрив між експортом і імпортом — це не просто цифра. Це симптом структурної втоми. Ми надто залежимо від імпорту: це стосується палива, обладнання, промислових компонентів. І поки ми не почнемо серйозно інвестувати в локальне виробництво та переробку, цей дефіцит лише зростатиме. З іншого боку, експорт зараз тримається здебільшого за рахунок аграрної продукції. Але цього недостатньо, аби забезпечити валютну стабільність і фінансову автономію”, – підкреслив засновник Experts Club.
Попри торговельні труднощі, міжнародні резерви України на початок березня 2025 року становили $40,15 млрд. Хоча цей показник на 6,7% нижчий, ніж у січні, головною причиною зниження стали валютні інтервенції НБУ та обслуговування державного боргу. Загальний обсяг державного та гарантованого боргу на кінець лютого перевищив $147 млрд, з яких понад $100 млрд — зовнішній.
Максим Уракін вважає, що нараз уряд зберігає здатність виконувати боргові зобов’язання, контролювати валютний ринок і проводити виважену макрофінансову політику. Але це досягнення вразливе. Якщо не буде подальших реформ, якщо не запрацює реальний сектор, ці резерви можуть швидко танути».
Глобальна економіка
За даними Міжнародного валютного фонду, глобальне економічне зростання у 2024 році склало 3,1%, а прогноз на 2025 рік становить 3,2%. Однак ці цифри приховують суттєві регіональні відмінності.
За оцінками BEA, економіка США скоротилася на 0,3% у річному вимірі в I кварталі 2025 року, що стало першим падінням з початку 2022 року. Основним фактором був стрімкий ріст імпорту на тлі побоювань щодо нових мит, що значно збільшило торговельне сальдо . Інфляція, за останніми даними, становила 2,3% (CPI) і 2,6% (core PCE) у квітні, що є мінімальними позначками за останні роки. Федеральна резервна система утримує ставку на рівні 5,25–5,5%, перебуваючи у стадії чекання перед можливими пом’якшеннями .
За прогнозами МВФ на 2025 рік, зростання ВВП Китаю становитиме 4,0%, хоча офіційна мета — близько 5 %. Поточна низька інфляція вказує на слабкий внутрішній попит і потребу у структурних реформах . У березні на сесії Всекитайського зібрання народних представників уряд озвучив плани стимулювання через споживчу підтримку та реформи — однак чіткий імпульс для ринку нерухомості досі не задано .
Згідно з весняним прогнозом EC, у 2025 році зростання ВВП Євросоюзу складе 1,1%, а у єврозоні — 0,9% . Офіційна статистика за перший квартал показала зростання +0,6% порівняно з попереднім кварталом — найкращий результат з 2022 року. Інфляція в зоні Євро продовжує знижуватися — у травні вона становила 1,9% р/р.
Британська економіка проявляє ознаки пожвавлення: у I кварталі ВВП зріс на 0,7%, а в порівнянні з роком раніше — на 1,2%, з невеликим зростанням на 0,2% у березні . Офіс із відповідальності бюджету (OBR) прогнозує, що інфляція у 2025 році досягне 3,2–3,5%, з подальшим зниженням до цільових 2% лише у 2027 році . Банк Англії вже знизив облікову ставку з 5,25% до 4,25% і, за очікуваннями, зробить ще два кроки протягом року
За підсумками I кварталу 2025 року, зростання турецької економіки оцінюється на рівні 2,3%, а річне зростання — близько 3,0% . Інфляція знизилася до 38–39% у березні, проте залишається вкрай високою і надалі є пріоритетною проблемою для ЦБ Туреччини.
Індійська економіка демонструє одне з найвищих темпів зростання: ВВП у I кварталі 2025 року зріс на 7,4% р/р, підтверджуючи, що Індія залишається одним із лідерів серед великих країн . Інфляція залишається контрольованою: у лютому CPI — 3,6%, core CPI — 4,1%
Бразильська економіка продовжує зростати, хоч і повільніше: у березні активність склала +3,5% р/р, а в I кварталі — +1,3% к/к, що стало найвищим показником за два роки . Прогнози BBVA та OECD вказують на уповільнення зростання до 1,6–2,1% у 2025 році . Інфляція у березні становила 5,48%, найвищий рівень з лютого 2023 року, що викликає занепокоєння щодо стабільності економічної політики .
“Глобальна економіка демонструє яскравий розрив: США перебувають на межі рецесії через імпорт і торгівельну невизначеність, але інфляція падає. ЄС бореться з низьким зростанням та дефляційними ризиками. Велика Британія намагається уникнути стагнації, хоча інфляційні ризики залишаються. Китай — у фазі структурного спаду, потребує реформ. Індія — яскравий приклад швидкого зростання завдяки сільському попиту та промисловості. Туреччина — знову на межі кризи через інфляцію. Бразилія — стабільна, але вразлива до інфляційного тиску. Україні потрібно обирати стратегію на тлі таких глобальних трендів: або адаптуватися, або ризикувати залишитися на маргінесній траєкторії”, – резюмує Максим Уракін.
Висновок
Макроекономічна ситуація України на початку 2025 року — це картина стриманої стабільності на тлі зростаючих зовнішніх викликів. Помірне зростання ВВП, висока інфляція, загострення торговельного дисбалансу та стабільні резерви — усі ці фактори формують складний, але контрольований ландшафт. Світова економіка тим часом демонструє диференційовану динаміку, відкриваючи нові можливості для країн, здатних швидко адаптуватися та модернізувати свої економічні моделі.
“Для України 2025 рік — це час переходу від мобілізації до трансформації. Якщо ми зосередимось на промисловому відродженні, цифровізації, експортно-орієнтованих кластерах і захисті внутрішнього виробника, — тоді країна зможе вийти на нову траєкторію сталого зростання”, — підсумовує Максим Уракін..
Детальніший аналіз економічних показників України доступний у щомісячних інформаційно-аналітичних продуктах агентства Інтерфакс-Україна «Економічний моніторинг».
Керівник проекту “Економічний Моніторинг” кандидат економічних наук Максим Уракін
У своїй інавгураційній промові в січні цього року Дональд Трамп заявив, що його найголовнішим досягненням буде роль «миротворця та об’єднувача», пообіцявши, що США «покладуть край усім війнам і принесуть новий дух єдності у світ, який був сповнений гніву, насильства та абсолютно непередбачуваний».
П’ять місяців по тому, на початку другого терміну його президентства, ми спостерігаємо вражаюче крах цих високих прагнень.
Президент, який обіцяв покласти край глобальним конфліктам – включаючи той, який, за його словами, він мав намір вирішити протягом перших 24 годин свого президентства, – натомість став свідком їх ескалації, зокрема нещодавнього загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном.
Хронологія останнього конфлікту вкотре свідчить про разючу невідповідність між амбіціями Трампа та реальністю: хвиля ізраїльських авіаударів сталася лише за кілька годин після того, як Трамп закликав Ізраїль не нападати на Іран.
Марко Рубіо, держсекретар Трампа, намагався описати ізраїльську атаку як «односторонню», наголосивши, що США «не брали участі в ударах по Ірану», але Трамп наполягав, що він був добре поінформований про плани Ізраїлю, і попередив, що подальші атаки будуть «ще жорстокішими».
Посланець Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф, який став головним дипломатичним переговорником Трампа на Близькому Сході та в Україні, як повідомляється, все ще планує поїхати до Оману цього вікенду для переговорів щодо ядерної програми Тегерана, але, як видається, іранці навряд чи візьмуть у них участь.
Заплутана програма Трампа щодо миру була в хаосі ще задовго до атак у четвер.
Перемир’я в Газі, яке його адміністрація допомогла укласти, провалилося за кілька тижнів, Ізраїль відновив масові бомбардування і ввів тримісячну повну блокаду гуманітарної допомоги на цю територію, де кількість загиблих вже перевищила 55 000 осіб.
В Україні, де Трамп колись хвалився, що покладе край конфлікту в перший день свого повернення на посаду, російські війська продовжують літній наступ, вперше за три роки увійшовши в Дніпропетровську область і накопичуючи додаткові сили, що свідчить про те, що Путін не зацікавлений у мирних ініціативах Трампа і має намір розширювати війну.
Тим часом раптове оголошення Трампом про припинення вогню між Індією та Пакистаном викликало бурхливу реакцію в Нью-Делі, де офіційні особи заперечили його твердження про посередництво в укладенні угоди.
І хоча міністр оборони Піт Хегсет визнав перед Конгресом, що Пентагон розробив плани на випадок надзвичайних ситуацій для захоплення Гренландії та Панами військовим шляхом, незрозуміло, як територіальні завоювання вписуються в визначення Трампа про встановлення миру.
За перший термін його президентства не було закінчено жодної війни, ледь не спалахнув конфлікт з Іраном, а його головним «мирним» досягненням стали угоди Авраама, які нормалізували відносини між Ізраїлем і країнами, які й так не воювали з ним.
Частина привабливості Трампа для виборців полягала саме в обіцянці уникнути закордонних конфліктів. На трибунах під час перегляду інавгурації прихильники розповіли Guardian, як вони цінують його стриманість у військових діях і підтримують його підхід «Америка понад усе», який ставить внутрішні проблеми вище за міжнародну допомогу та втручання. Існує думка, що для Трампа мир – це не відсутність конфліктів, а дистанція Вашингтона від них.
Існує одне потенційно оптимістичне тлумачення останніх ударів по Ірану. Алекс Ватанка, директор з питань Ірану в Інституті Близького Сходу у Вашингтоні, припустив, що атака Ізраїлю може бути обдуманим ризиком, щоб змусити Іран піти на серйозні переговори. Теорія полягає в тому, що Ізраїль переконав Трампа дозволити обмежені удари, які б чинили тиск на Тегеран, не спричиняючи зміни режиму, по суті використовуючи військові дії для відновлення застряглої дипломатії. У п’ятницю Трамп припустив, що удар по Ірану міг навіть підвищити шанси на укладення ядерної угоди.
«Це навряд чи поверне Іран за стіл переговорів», – сказав Ендрю Борен, виконавчий директор з глобальної безпеки Flashpoint і колишній співробітник офісу директора національної розвідки США. «Це знаменує початок ще одного швидко розширюваного осередку напруженості в глобальному контексті нової гібридної холодної війни, яка буде вестися як на землі, так і в найтемніших куточках Інтернету».
Успіх цієї стратегії повністю залежить від реакції Ірану. Режим може або повернутися до переговорів, покаявшись, або взагалі відмовитися від дипломатії і ще агресивніше прагнути до створення ядерної зброї. Перші ознаки вказують на те, що Тегеран може бути не в примирливому настрої після бомбардування своїх об’єктів і вбивства лідерів.
Але навіть якщо більш оптимістичні прогнози виявляться правильними, це не змінить загальної ситуації: всі великі конфлікти, які Трамп успадкував або обіцяв вирішити, загострилися за його президентства.
Трамп обіцяв бути миротворцем. Натомість він веде кілька воєн, а його дипломатичні ініціативи руйнуються на очах. Від Гази до України та Ірану світ здається більш нестабільним і небезпечним, ніж п’ять місяців тому, коли він складав присягу.
Розуміння того, що відбувається на Близькому Сході, є важливішим ніж будь-коли.
Завдання Guardian – розшифрувати це, і завдяки репортерам, які цілодобово передають останні новини, ми маємо всі можливості надавати вичерпні, перевірені факти репортажі, щоб допомогти нам усім зрозуміти події, що змінюють світову політику. Але без вашої підтримки ми не зможемо цього зробити.
На відміну від багатьох інших, Guardian не має акціонерів і мільярдерів, які фінансують нас. Ми покладаємося на щедрість наших читачів, чия підтримка допомагає нашим кореспондентам залишатися на місцях і робити репортажі, вільні від комерційного чи політичного впливу.
Ми розуміємо, що не всі можуть дозволити собі платити за новини, але якщо ви можете, чи можемо ми розраховувати на вашу підтримку в цей небезпечний час? Ось три вагомі причини, щоб вирішити підтримати нас сьогодні:
1. Наша якісна журналістська розслідування є силою, що контролює владу.
2. Ми незалежні і не маємо мільярдерів-власників, які контролюють нашу діяльність, тому ваші гроші безпосередньо фінансують нашу журналістику.
3. Це не коштує багато і займає менше часу, ніж прочитати це повідомлення.
Вибір щомісячної підтримки має найбільший вплив, що означає, що ми можемо продовжувати висвітлювати події з усіх боків: конфлікт, тяжке становище постраждалих і те, що все це означає для майбутнього Близького Сходу та світу.
https://www.theguardian.com/us-news/2025/jun/14/trump-gaza-ukraine-iran-israel
Президент Сербії Олександр Вучич найближчим часом має намір здійснити офіційний візит до України, про що повідомляють сербські та українські джерела. Головною метою поїздки стане участь у заходах високого рівня в Києві та проведення переговорів з президентом України Володимиром Зеленським.
Основні очікування від візиту:
Двостороння зустріч із Зеленським У центрі порядку денного — обговорення поточної геополітичної ситуації, перспектив європейської інтеграції, гуманітарної взаємодії та питань регіональної стабільності. Візит розглядається як крок у напрямку поглиблення політичного діалогу між країнами.
Участь у міжнародній конференції
Очікується, що Вучич візьме участь у конференції з питань відновлення України, де Сербія може представити ініціативи у сфері гуманітарної допомоги, інфраструктурного співробітництва та освіти.
Контекст і значення візиту:
• Політика нейтралітету Незважаючи на те, що Сербія не приєдналася до санкцій проти Росії, країна продовжує підтримувати територіальну цілісність України і брати участь у наданні гуманітарної допомоги. Цей візит може зміцнити міжнародну позицію Белграда як конструктивного посередника в європейській політиці.
• Поглиблення європейського курсу На думку аналітиків, підготовлюваний візит також пов’язаний з курсом Сербії на зближення з ЄС. Він може бути сприйнятий як дипломатичний сигнал про прихильність Белграда європейським цінностям, особливо напередодні важливих рішень про майбутнє розширення союзу.
Можливі наслідки:
Сербія – Україна
Візит може надати нового імпульсу відносинам, особливо в гуманітарній сфері та освіті.
Сербія – ЄС
Це стане символічним підтвердженням європейського вектора, зміцнюючи довіру з боку Брюсселя.
Внутрішня політика Сербії
Вучич демонструє баланс між східними і західними партнерами, що може посилити його позиції всередині країни.
Белград. 10 червня. СЕРБСЬКИЙ ЕКОНОМІСТ
Міністерство розвитку громад і територій України (Мінрозвитку) та Міністерство транспорту Норвегії домовилися про продовження лібералізації вантажних перевезень до кінця 2025 року з можливістю автоматичного продовження.
«Транспортний безвіз» – це про посилення економічних зв’язків, економію ресурсів та ефективність бізнесу. Вдячний нашим партнерам з уряду Норвегії за підтримку цього рішення. Працюємо, щоб наступного року тільки розширювати такі можливості», – наводяться в прес-релізі слова віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад і територій Олексія Кулеби.
Зазначається, що лібералізація перевезень з Норвегією продовжена вже вдруге. Вперше така домовленість між державами була досягнута в серпні 2023 року. Всього на сьогоднішній день «транспортний безвіз» доступний з 35 країнами, включаючи ЄС.
Мінрозвитку нагадує, що водії повинні мати на борту сертифікат підтвердження класу екологічності транспортного засобу, щоб скористатися умовами лібералізації перевезень.
Як повідомлялося, в квітні «транспортний безвіз» між Україною та ЄС був продовжений до кінця 2025 року.
