Досягнення мирної угоди, яка буде справедливою і довгостроковою, дасть змогу збільшити фокус на фінансуванні відновлення, вважає європейський комісар з економіки Валдіс Домбровскіс.
«Очевидно, потрібно буде потім обговорити з українською владою і подивитися, як ми скоригуємо наше фінансування від міжнародних донорів, очевидно, тому що одним з основних припущень у цій оцінці потреб у фінансуванні завжди є питання про те, як довго триває війна, яка інтенсивність і так далі», – сказав він журналістам на прес-конференції в четвер за результатами свого візиту до Києва.
Домбровскіс наголосив, що ЄС зі свого боку готовий скоригувати своє фінансування як у контексті, наприклад, зменшення військової допомоги США, так і в контексті, якщо буде прогрес у припиненні вогню або мирній угоді.
Він нагадав, що наразі програма підтримки України з боку ЄС Ukraine Facility розрахована до 2027 року, механізм позик ERA від партнерів G7 за рахунок заморожених коштів РФ – на частину 2026 року.
«І потім, звичайно, нам потрібно буде побачити, чи знадобиться додаткове фінансування і скільки. Зазвичай цей процес організовано таким чином, що МВФ має оцінити потреби у фінансуванні для України, а потім міжнародні донори працюють над тим, як ми покриваємо ці потреби у фінансуванні», – пояснив єврокомісар.
За його словами, зазвичай ця програма починається десь із середини року, тому що, очевидно, все це оточене дуже високою невизначеністю.
Україна разом з європейськими партнерами починає новий проект EU4Green Recovery East, спрямований на розвиток циркулярної економіки, сталого управління водними ресурсами та управління екологічними даними, повідомила міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук.
“Ініціатива охоплює країни Східного партнерства та допомагатиме їм просувати реформи. Триватиме вона чотири роки та має загальний бюджет 21,5 мільйона євро. Для України, яка стоїть на порозі масштабної відбудови, це широкі можливості та суттєва допомога”, – написала Гринчук в Facebook.
Вона вказала, що наразі спільно з ПРООН в Україні ведеться робота над законопроєктом “Про зелене відновлення”, який повністю узгоджується із Зеленою таксономією та досвідом ЄС. Він стане українською стратегією стійкої відбудови, підкреслила міністр.
“Крім того, EU4Green Recovery East – це можливості й для українського бізнесу підвищувати ефективність використання ресурсів та створювати нові робочі місця”, – додала вона.
Наразі вже зроблено перші кроки у підготовці робочого плану для адаптації заходів Програми до конкретних потреб України. Попереду – технічні зустрічі спеціалістів у відповідних сферах.
“Стратегічне партнерство з ЄС вже має свої результати, у тому числі і у сфері захисту довкілля. В часи війни – це наша підтримка та наш тил. Впевнена, що в часи відбудови України – це будуть наші спільні успіхи та досягнення”, – резюмувала Гринчук.
У країнах Європейського союзу 2023 року народилося 3,67 млн дітей, за даними статистичного управління ЄС (Євростат). Це на 5,4% нижче за показник за 2022 рік, коли кількість новонароджених становила 3,88 млн.
Показник є найнижчим від початку збору даних 1961 року, при цьому падіння за рік також стало рекордним за цей період. Найзначніше число дітей народилося 1964 року – 6,8 млн.
Сумарний коефіцієнт народжуваності (середнє число народжених дітей на одну жінку за все її життя) 2023 року опустився до рекордного мінімуму в 1,38 проти 1,46 попереднього року.
Джерело: https://t.me/relocationrs/593
Статус тимчасового захисту в країнах ЄС станом на 31 січня 2025 року мали 4 млн 285,61 тис. громадян країн, що не входять до ЄС, які покинули Україну внаслідок повномасштабного російського вторгнення, приріст за січень становив 25,53 тис. порівняно з 25,59 тис. у грудні, повідомляє Євростат.
«Найбільший абсолютний приріст кількості бенефіціарів спостерігався в Німеччині (+8 800; +0,8%), Чехії (+6 4360; +1,6%) та Іспанії (+3 050; +1,3%)», – йдеться в інформації відомства.
Зазначається, що кількість людей, які перебувають під тимчасовим захистом, у січні скоротилася в Данії (-2 245; -6,1%), Франції (-660; -1,1%), Австрії (-420; -0,5%) і Литві (-155, -0,3%).
Згідно з даними Євростату, Німеччина зі зростаючим відривом залишається країною з найбільшою кількістю біженців з України в ЄС і світі – 1 млн 170,25 тис. на кінець 2024 року, або 27,3% від загальної кількості бенефіціарів у ЄС.
До трійки лідерів входять також Польща – 993,02 тис., або 23,2%, і Чехія – 394,99 тис., або 9,2%.
Слідом зі значним відставанням йдуть Іспанія – 229,67 тис. і Румунія – 181,9 тис.
Дані за січень щодо Італії та Португалії, де наприкінці 2024 року було відповідно 163,10 тис. і 65,29 тис. біженців із таким статусом, відсутні. Євростат також останніми місяцями уточнює, що в даних щодо Іспанії, Греції та Кіпру враховується частина людей, статус тимчасового захисту яких уже недійсний.
Згідно з даними відомства, порівняно з чисельністю населення кожного члена ЄС найбільша кількість бенефіціарів тимчасового захисту на тисячу осіб наприкінці січня 2025 року спостерігалася в Чехії (36,2), Польщі (27,1) та Естонії (26,0), тоді як відповідний показник на рівні ЄС становить 9,5.
Мовиться також, що станом на кінець 2024 року на громадян України припадало понад 98,4% бенефіціарів тимчасового захисту. Дорослі жінки становили майже половину (44,8%) отримувачів тимчасового захисту в ЄС, діти – майже третину (31,8%), тоді як дорослі чоловіки – менш як чверть (23,4%) від загальної кількості. Роком раніше частка жінок була 46,1%, дітей – 33,2% і дорослих чоловіків – 20,7%.
Понад 100 тис. осіб зі статусом тимчасового захисту на кінець січня 2025 року було також у Словаччині – 132,64 тис., Нідерландах – 122,21 тис. та Ірландії – 110,58 тис.
Від 50 тис. до 100 тис. їх налічувалося в Бельгії – 88,29 тис., в Австрії – 85,14 тис., Норвегії – 79,56 тис., Фінляндії – 69,98 тис., Болгарії – 70,34 тис., Швейцарії – 68,40 тис. і Франції – 57,87 тис. (дані про дітей переважно не включено – Євростат).
Далі йдуть Латвія – 48,54 тис. осіб, Литва – 48,10 тис., Швеція – 47,02 тис., Угорщина – 39,33 тис., Естонія – 35,72 тис., Данія – 34,68 тис., Греція – 32,81 тис., Хорватія – 26,15 тис., Кіпр – 22,46 тис., Люксембург – 3,94 тис., Ісландія – 3,91 тис., Мальта – 2,24 тис. і Ліхтенштейн – 0,71 тис.
Євростат уточнив, що всі наведені дані стосуються надання тимчасового захисту на підставі Рішення Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року, що встановлює наявність масового припливу переміщених осіб з України у зв’язку з військовим вторгненням Росії та тягне за собою введення тимчасового захисту. 25 червня 2024 року Європейська рада ухвалила рішення про продовження тимчасового захисту для цих осіб з 4 березня 2025 року по 4 березня 2026 року.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 19 лютого 2025 року оцінювали в 6,346 млн, а загалом у світі – у 6,907 млн, що на 43 тис. більше, ніж на 16 січня.
У самій Україні, за останніми даними ООН, 3,665 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО), зокрема приблизно 160 тис. осіб було переміщено з прифронтових районів на сході та півдні в період із травня по жовтень 2024 року у зв’язку з активізацією бойових дій.
Як зазначив на початку березня 2023 року заступник міністра економіки Сергій Соболєв, повернення кожних 100 тис. українців додому дає приріст ВВП у 0,5%. Нацбанк у січневому інфляційному звіті оцінив відтік з України 2024 року в 0,5 млн (за даними Держприкордонслужби – 0,315 млн). НБУ також зберіг прогноз відтоку 2025 року на рівні 0,2 млн.
Україна найближчим часом може стати основним постачальником біометану до Європейського Союзу, у перспективі частка українського біометану на європейському ринку може досягти 20%, наголосив голова правління Біоенергетичної асоціації України (БАУ) Георгій Гелетуха.
“В Україні практично ідеальні умови для виробництва біометану. У нас середні і крупні агропідприємства з 3 тис. га в землі (в обробці – ІФ-У). Ми можемо з одних рук отримувати сировину для заводу. У нас досить розвинена газова структура: розподільні мережі та газотранспортна мережа. Маємо найбільшу щільність покриття газовою мережею на території всієї Європи. У нас найбільші площі сільгоспземель, відповідно, найбільший ресурс. Тому для нас нам це дуже перспективна тема”, – розказав він на Українському інвестиційному конгресі у Києві.
Гелетуха акцентував увагу на тому, що Європа має амбітні плани по виробництву і споживанню біометану і прагне споживати у 2030 році близько 35 млрд куб. м. Натомість зараз європейське виробництво оцінюється в межах 3 млрд куб. м. З огляду на поточні тенденції ринку альтернативної енергетики, ЄС зможе впродовж п`яти років наростити власне виробництво до 20 млрд куб. м біометану.
Експерт пояснив подібне зволікання з розвитком ринку біометану в Європі відсутністю великих вільних масивів сільгоспугідь і відповідно неспроможністю виробити необхідну кількість сировини для переробки.
“І по всім тенденціям вона не встигне виробити 35 млрд куб. м. Ну, десь по трендам за ці п`ять років десь на 20 млрд куб. м вони виходять. Там (в ЄС – ІФ-У) ринок абсолютно інший по сільгосппродукції. Він дефіцитний. І він буде дефіцитним, як мінімум, до 2050 року. А після 2030 року Європа ставить нові плани – виробництво і споживання 100 млрд куб. м біометану до 2050 року. Буде та сама історія. Тобто, вони не встигають, у них не вистачає сировини”, – підкреслив Гелетуха.
Він припустив, якби Україна зараз виробляла до 15 млрд куб. м біометану, то ЄС “купила б все на ура”.
Голова правління БАУ нагадав, що зараз в Україні вже налагодили виробництво біометану три потужні виробники – МХП, Vitagro і “Галс Агро”, з яких дві компанії вже розпочали експорт, а третя накопичує запаси у сховищі і найближчим часом розпочне експорт.
За його інформацією, в Україні 2025 року коло виробників і потенційних експортерів біометану розшириться. До них доєднається ще одне підприємство МХП, “Теофіпольська енергетична компанія” та “Юзефо-Миколаївська біогазова компанія”. Сумарно українські виробництва вироблятимуть 111 млн куб. м біометану на рік.
При вартості виробленого біометану з відходів рослинництва в EUR900 за 1 тис. куб. м або з відходів тваринництва, зокрема гноївки чи посліду, в EUR1100-1200 за 1 тис. куб. м, Україна зможе отримувати до EUR100 млрд на рік від експорту цієї продукції до ЄС, прогнозує Гелетуха.
Як повідомлялося, першу партію українського біометану у 67 тис. куб. м 7 лютого 2025 року експортував енергохолдинг Vitagro, чий завод потужністю 3 млн куб. м біометану на рік працює у Хмельницькій області. Експорт здійснювався до Німеччини.
Біометановий завод МХП “Оріль-Лідер” (Дніпропетровська обл.) 11 лютого експортував 27,4 тис. куб. м біометану, ставши другою українською компанією, яка здійснила такий експорт. МХП експортувала біометан газопроводами через українсько-польський кордон до Німеччини. Його покупцем виступила компанія Vitol. Потужність “Оріль-Лідер” становить 11 млн куб. м на рік.
Агрохолдинг “Галс Агро” побудував у Чернігівській області біометановий завод потужністю 3 млн куб. м. Підприємство вже підключено до мережі і готується здійснити першу транзакцію з експортом біометану.
Одним із критеріїв участі в державних програмах із відновлення має стати їхня відповідність новому закону «Про надання будівельної продукції на ринку», він же 305 Регламент ЄС, вважає директор інженерно-будівельної компанії Rauta, голова ради директорів асоціації «Український центр сталевого будівництва» Андрій Озейчук.
«Впровадження вимог 305 Регламенту підвищить якість української будівельної продукції до європейського рівня і створить українським виробникам передумови для участі в міжнародних тендерах на відбудову України та відкриє можливості для експорту будівельних матеріалів на ринок ЄС», – пояснив він під час круглого столу »Державне партнерство та інвестиції у відновлення територій. Як залучати українських виробників будівельних матеріалів до процесу відновлення» у прес-центрі “Інтерфакс-Україна” в п’ятницю.
Водночас Озейчук наголосив, що держава має сприяти активнішому залученню українських виробників до процесу відновлення і створювати передумови для розвитку будівельної галузі.
За його словами, наразі для повноцінної імплементації 305 Регламенту ще немає призначених органів оцінки відповідності для кількох категорій продукції. Також актуальним питанням є можливість визнання результатів випробувань лабораторій ЄС в Україні, що дасть змогу уникнути процедури отримання сертифіката стабільності показників.
Хронічними проблемами він назвав наявність досі корупційної складової в тендерах, коли технічне завдання прописується під продукцію конкретного виробника.
Водночас критично важливо, на його думку, прибрати неринкове ціноутворення, коли реальна заробітна плата будівельників у рази відрізняється від тієї, яку можуть узгодити контролюючі державні органи; зменшити ризики несплати за виконані роботи та затримки у фінансуванні.
Озейчук зазначив, що до відновлення постраждалої від війни галузі держава має підходити системно. Необхідно підтримувати створення нових виробництв будівельних матеріалів, які в Україні не виробляють, або обсяги їх виготовлення недостатні для потенційного відновлення (сталь європейських марок, товстий листовий прокат, металовироби, скло, утеплювачі, мембрани тощо).
«З боку держави важливо сприяти тому, щоб європейські партнери при фінансуванні відновлення залучали українських виробників, а не завозили конструкції з ЄС, як це інколи відбувається зараз. (Слід – ІФ-У) надавати перевагу українським виробникам без обмеження іноземних постачальників продукції та послуг, за відсутності повноцінної альтернативи в Україні. Особливо це стосується виробів, які за якістю еквівалентні європейським аналогам», – наголосив Озейчук.
Він вказав, що українські виробники металоконструкцій мають достатній потенціал для відновлення і вже перебувають на рівні європейських: проєктують за Єврокодами, працюють за сучасними стандартами EN 1090 і використовують BIM-технології, пояснив експерт.
