Як повідомляє сербське ділове ЗМІ Parametar, Хорватія претендує на майно вартістю понад 2,7 млрд доларів, що знаходиться в Чорногорії та залишилося після розпаду Югославії. І мова йде далеко не лише про відомий навчальний парусник «Jadran».
Про це заявив міністр закордонних та європейських справ Хорватії Гордан Грліч Радман під час візиту до Чорногорії. Загреб має документацію щодо майна, яке опинилося на території Чорногорії, було продане або передане іншим власникам після розпаду Югославії.
Серед нього міністр окремо згадав військові кораблі, підводні човни та військовий госпіталь.
«Jadran» став найвідомішою частиною суперечки. Навчальний вітрильник був побудований у 1930-х роках і використовувався військово-морськими силами Югославії. Зараз судно перебуває в Чорногорії, тоді як Хорватія наполягає на його поверненні.
Але майновий спір — лише частина значно ширшого переліку вимог Загреба до Подгориці.
Офіційне МЗС Хорватії перелічує серед невирішених питань:
– повернення «Jadran» та врегулювання інших майнових претензій;
– компенсації колишнім хорватським в’язням табору Моринь;
– пошук 14 осіб, які досі вважаються зниклими безвісти після війни 1990-х років;
– розслідування та переслідування військових злочинів;
– повернення майна хорватських сімей у Чорногорії та завершення затяжних судових процесів;
– збереження меморіальної дошки на місці колишнього табору Морінь;
– перейменування басейну в Которі, що носить ім’я Зорана Гопчевича;
– врегулювання морського кордону між двома країнами.
Ці питання набувають особливого значення через переговори про вступ Чорногорії до ЄС.
Хорватія вже використовує своє становище держави-члена ЄС для блокування закриття окремих переговорних розділів. У вересні довелося відкласти заплановану міжурядову конференцію після того, як Загреб відмовився погодити закриття кількох розділів.
Наразі Хорватія перешкоджає закриттю розділів, що стосуються транспортної політики, зовнішньої політики та безпеки, судової системи та основних прав, а також юстиції, свободи та безпеки.
Подгориця розраховує завершити переговори та стати 28-м членом Євросоюзу у 2028 році. Однак ця дата не гарантована: для просування та остаточного вступу необхідна згода держав ЄС.
При цьому на сьогодні саме Хорватія є головним джерелом двосторонніх вимог до Чорногорії, що безпосередньо впливають на переговорний процес. Порівнянного офіційного пакету претензій з боку інших держав ЄС наразі немає.
Виходить досить цікава ситуація: чим ближче Чорногорія наближається до ЄС, тим більшого значення набувають давні суперечки, що залишилися ще з часів розпаду Югославії.
І майнові претензії Хорватії на суму понад 2,7 млрд доларів тепер стають не лише питанням відносин між Загребом і Подгорицею, а й потенційним чинником, здатним вплинути на терміни вступу Чорногорії до Євросоюзу.
Оновлені ліцензійні умови для автомобільних перевізників можуть почати діяти в Україні до кінця 2026 року, повідомив заступник голови Державної служби України з безпеки на транспорті Володимир Голубош.
Як повідомляє «Інтерфакс-Україна», проєкт нових ліцензійних умов був оприлюднений Укртрансбезпекою 18 березня. Після цього служба збирала та опрацьовувала пропозиції зацікавлених сторін, а фіналізований документ повторно направили на погодження.
«Розраховуємо, що після внесення змін до законодавства, затвердження нового порядку, оновлені умови почнуть діяти до кінця цього року», – сказав Голубош під час конференції «Регіональні діалоги з бізнесом про євроінтеграцію: транспортний сектор» у Львові.
Зміни є частиною гармонізації українського транспортного законодавства з нормами Європейського Союзу, зокрема регламентами ЄС №1071, №1072 та №1073. За словами представника Укртрансбезпеки, Україна має виконати відповідні євроінтеграційні зобов’язання до квітня 2027 року.
Проєкт змін розробляється Укртрансбезпекою спільно з Міністерством розвитку громад та територій. Його мета – оновити систему ліцензування автомобільних перевезень та наблизити українські вимоги до європейських правил доступу до ринку.
Новий підхід передбачає, що ліцензія підтверджуватиме не лише формальне право компанії здійснювати перевезення. Перевізник також повинен буде довести здатність організувати роботу професійно та безпечно.
Зокрема, право працювати у сфері ліцензованих автомобільних перевезень мають отримувати компанії та підприємці, які можуть підтвердити професійну компетентність, фінансову спроможність і доброчесність.
Запровадження таких критеріїв має наблизити правила роботи українських автоперевізників до вимог єдиного транспортного ринку ЄС та стати одним із етапів інтеграції української транспортної галузі до європейського простору.
TRANSPORT, автоперевезення, євроінтеграція, ЛИЦЕНЗИЯ, УКРАЇНА
Як повідомляє «Сербський економіст», відразу п’ять країн ЄС — Нідерланди, Хорватія, Естонія, Литва та Латвія — виступили за паузу перед подальшим закриттям переговорних розділів з Чорногорією, повідомляє підгорицька газета Dan з посиланням на дипломатичні джерела в Брюсселі.
Ініціатором виступили Нідерланди, які вимагають додаткового аналізу виконання Чорногорією європейських критеріїв та більш послідовного застосування встановлених стандартів. До цієї позиції згодом приєдналися Хорватія та три балтійські країни.
Це вже вплинуло на графік переговорів. Запланована на вересень міжурядова конференція ЄС — Чорногорія, на якій Подгориця розраховувала закрити нові розділи, не відбудеться.
При цьому офіційна версія Брюсселя звучить м’якше. Представник ЄС заявив, що кілька держав поки що не завершили внутрішні процедури узгодження, оскільки багато переговорних розділів є технічно складними.
«Бажання досягти прогресу є. Робота практично завершена. Йдеться скоріше про фактор часу, ніж про що-небудь інше», — заявив представник ЄС.
Найбільш оптимістичний варіант наразі — проведення наступної міжурядової конференції в середині жовтня в Люксембурзі.
Чорногорія залишається кандидатом, який найбільше просунувся у процесі вступу до ЄС. Країна відкрила всі 33 переговорні розділи, з яких 18 уже тимчасово закрито. Остання конференція відбулася 14 липня, коли було закрито розділи 8 «Конкурентна політика» та 29 «Митний союз».
Окремою проблемою залишається позиція Хорватії. У липні Загреб не погодився на закриття розділу 14 «Транспортна політика», зокрема через питання каботажу та авіаційних карт. Хорватія також продовжує блокувати розділ 31 «Зовнішня політика, безпека та оборона» через невирішені двосторонні питання з Чорногорією.
Рада ЄС офіційно підтверджує, що прогрес Чорногорії триває і триває робота над новими переговорними позиціями.
Як повідомляє «Сербський економіст», відсутність прогресу Сербії в переговорах про вступ до Євросоюзу може створити додаткові складнощі для України та Молдови, оскільки частина країн ЄС вимагає зберігати географічний баланс між кандидатами зі Східної Європи та Західних Балкан.
Про це пише Euronews з посиланням на дипломатів ЄС.
Україна протягом останніх тижнів відкрила два з шести переговорних кластерів, однак подальше прискорення процесу може зіткнутися з вимогами одночасно просунути заявку Сербії.
«Просування в одному напрямку створює тиск для просування й в іншому», — заявив Euronews один із європейських дипломатів.
Європейська комісія на початку липня знову рекомендувала відкрити для Сербії кластер 3, присвячений конкурентоспроможності та інклюзивному зростанню. Переговори щодо Сербії фактично залишаються заблокованими з грудня 2021 року.
Однак проти відкриття кластера виступили вісім держав ЄС: Нідерланди, Швеція, Фінляндія, Бельгія, Естонія, Литва, Болгарія та Хорватія. Данія, Люксембург і Латвія також поки що не готові підтримати це рішення. Для відкриття переговорного кластера потрібна згода всіх 27 країн ЄС.
Противники просування Сербії вказують на недостатній прогрес Белграда у сфері верховенства права, незалежності судової системи та демократичних стандартів. Ще однією причиною залишається відмова Сербії приєднатися до санкцій Євросоюзу проти Росії.
Єврокомісія, навпаки, вважає, що Белград виконав частину рекомендацій, скасував спірні зміни в судовому законодавстві, покращив співпрацю з ЄС у зовнішній політиці та посилив контакти з Україною. При цьому Брюссель визнає, що Сербії необхідно продовжувати реформи судової та прокурорської систем.
Франція, Іспанія та група країн, які називають себе «друзями Західних Балкан», виступають за збереження перспективи членства Сербії. Вони побоюються, що швидке просування України на тлі тривалого застою Белграда буде сприйнято як застосування подвійних стандартів.
Euronews підкреслює, що формального об’єднання переговорних процесів України та Сербії поки що не відбулося. Однак у міру того, як Київ і Кишинів домагаються відкриття решти кластерів до кінця року, вимоги щодо забезпечення рівного ставлення до кандидатів можуть посилитися.
Європейська інтеграція України входить у новий практичний етап, на якому діалог держави з бізнесом стає одним із ключових інструментів підготовки країни до майбутнього членства в ЄС.
Про це йдеться у колонці радниці віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вікторії Лобунь, опублікованій агентством “Інтерфакс-Україна”.
За її словами, історичним кроком стало відкриття 15 червня під час Другої міжурядової конференції між Україною та ЄС у Люксембурзі Кластера 1 “Основи процесу вступу до ЄС”. Цей кластер є фундаментальним для всього переговорного процесу, відкриває його і залишатиметься відкритим до завершення переговорів.
“Сьогодні перед Україною стоїть амбітне завдання – забезпечити якісну підготовку держави до майбутнього членства та реалізувати ті зміни, які дозволять повноцінно функціонувати в межах Європейського Союзу”, – зазначила Лобунь.
Вона підкреслила, що євроінтеграція не обмежується ухваленням законодавства або виконанням формальних переговорних умов. Йдеться про те, як зміни впливатимуть на економіку, окремі сектори, громади, громадян, державні інституції, місцеве самоврядування та бізнес.
Частина українських компаній уже фактично працює в єдиному економічному просторі з ЄС: виходить на європейські ринки, шукає партнерів, адаптується до спільних правил і змінює власні бізнес-процеси. Водночас змінюється і сприйняття України з боку європейського бізнесу: українських партнерів дедалі частіше розглядають не лише як можливість, а як фактор конкурентної переваги у перебудові ланцюгів постачання, розвитку нових виробництв і зміцненні економічної стійкості Європи.
ЄС залишається найбільшим торговельним партнером України – на нього припадає понад 63% зовнішньої торгівлі товарами. Наступним кроком, за словами Лобунь, має стати перехід від сприйняття України як зовнішнього партнера до сприйняття її як частини спільного ринку.
Окрему роль у цьому процесі відіграють майданчики для обговорення економічної інтеграції України з ЄС. Зокрема, ці питання порушувалися на EU-Ukraine Business Summit у Брюсселі та будуть обговорюватися під час Ukraine Recovery Conference у Гданську. У межах конференції заплановано воркшоп про те, як поєднати відновлення України з підготовкою до членства в ЄС.
Одним із практичних інструментів підготовки до євроінтеграції стала серія регіональних діалогів з бізнесом. У першій половині року такі діалоги вже відбулися для аграрного сектору, металургійної галузі та фармацевтичної індустрії. До них долучилися представники бізнесу, галузевих асоціацій, органів влади, парламенту та експертного середовища з різних регіонів України.
Фактично йдеться про створення постійного механізму взаємодії між державою та бізнесом у питаннях європейської інтеграції.
Одне з головних питань таких діалогів – як саме виглядатиме інтеграція України до внутрішнього ринку ЄС на практиці. Перехід від моделі зовнішнього партнерства до моделі спільного ринку потребує нового балансу між конкуренцією та інтеграцією.
У деяких сферах цей процес уже має практичні приклади – зокрема в енергетичному ринку та роумінгу. Водночас існують складніші напрями, де Україна є сильним гравцем, зокрема аграрний сектор і металургія. Саме тут важливо забезпечити інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС без втрати конкурентних переваг українських виробників.
Лобунь зазначає, що діалог із бізнесом дозволяє краще розуміти очікування та занепокоєння компаній щодо окремих напрямів інтеграції. Особливо важливими є зустрічі в регіонах, де бізнес працює в умовах постійних ризиків. Це дає можливість формувати політику, орієнтовану не лише на відповідність європейським вимогам, а й на реальні можливості української економіки.
Попереду Україну очікує виконання умов і бенчмарків Кластера “Основи”, а також робота над відкриттям наступних переговорних кластерів. Вони охоплюють значну частину економічної складової майбутнього членства – внутрішній ринок, конкурентну політику, свободу руху товарів і послуг та інші сфери, важливі для українського бізнесу.
Таким чином, діалог між державою та бізнесом стає не лише комунікаційним інструментом, а одним із механізмів практичної підготовки України до членства в Європейському Союзі.
Успіх переговорного процесу, як наголошує Лобунь, визначатиметься не лише кількістю відкритих чи закритих кластерів. Його реальним результатом має стати створення сучасної, конкурентоспроможної та стійкої держави, готової повноцінно функціонувати як частина європейської спільноти.
Джерело: “Інтерфакс-Україна”, колонка Вікторії Лобунь “Європейська інтеграція переходить у практичну площину: чому діалог з бізнесом стає критично важливим”.
Поголів’я корів в Україні продовжить скорочуватися і станом на 1 січня 2028 року може зменшитись до 917 тис. голів проти оцінки у 1,055 млн голів на початок 2026 року, тоді як виробництво молока після багаторічного спаду стабілізується на рівні близько 6,7 млн тонн на рік, такий прогноз містить дослідження “Молочна галузь України в контексті євроінтеграції”.
Голова Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський під час презентації дослідження на Agro Ukraine Week 2026 зазначив, що попри постійне скорочення поголів’я корів в Україні зростає продуктивність та збільшуються обсяги молока, що надходить на переробку.
Згідно з дослідженням, загальне поголів’я корів в усіх категоріях господарств скоротилося з 2,018 млн голів у 2018 році до 1,055 млн голів у 2026 році, або на 48%.
Найбільше скорочення відбувається в господарствах населення, де поголів’я за 2018-2026 роки зменшилося на 55% – до 660 тис. голів, а до 2028 року може скоротитися до 500 тис. голів.
Водночас у сільськогосподарських підприємствах після тривалого спаду прогнозується зростання поголів’я з 395 тис. голів у 2026 році до 417 тис. голів у 2028 році.
Виробництво молока в Україні за останні роки також скоротилося – з 10,2 млн тонн у 2017 році до 6,9 млн тонн у 2025 році, або на 33%.
Водночас автори дослідження прогнозують завершення багаторічного скорочення виробництва молока та його стабілізацію на рівні 6,7 млн тонн у 2026-2027 роках.
При цьому обсяги виробництва молока в сільгосппідприємствах продовжать зростати – з 3,4 млн тонн у 2026 році до 3,7 млн тонн у 2027 році, тоді як виробництво в господарствах населення зменшиться з 3,3 млн тонн до 3 млн тонн відповідно. Частка промислового виробництва молока, за прогнозом, збільшиться з 46% у 2025 році до 55% у 2027 році.
Чагаровський також наголосив, що українська молочна галузь зберігає потенціал для розвитку завдяки індустріальному виробництву та модернізації підприємств.
Згідно з дослідженням, наразі молочна галузь України виробляє 6,9 млн тонн молока на рік, формує близько 0,25% ВВП та забезпечує випуск продукції на 124 млрд грн. Частка України у світовому виробництві молока складає 0,7%.
Для переходу до індустріальної моделі розвитку галузі та нарощування виробництва до 10 млн тонн молока на рік необхідні інвестиції в розмірі EUR9 млрд у створення сировинної бази. Зокрема, для збільшення поголів’я на 750 тис. корів і будівництва близько 700 індустріальних молочних ферм. Ще EUR6 млрд, за оцінкою авторів дослідження, потрібно спрямувати на модернізацію та розширення переробних потужностей.
Дослідження “Молочна галузь України в контексті євроінтеграції” підготувала Спілка молочних підприємств України.
ВИРОБНИЦТВО, євроінтеграція, ІНВЕСТИЦІЇ, корова, МОЛОКО, молочна галузь
