Акціонери СК “ВУСО” (Київ) на зборах, які пройдуть 2 жовтня, планують ухвалити рішення про спрямування на виплату дивідендів 20,013 млн грн із залишку чистого нерозподіленого прибутку за 2025 рік, що становить 259,7 млн грн.
Як повідомила компанія в системі розкриття інформації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), іншу частину нерозподіленого прибутку за 2025 рік у розмірі 239,7 млн грн планується залишити нерозподіленою.
У порядку денному зборів зазначається, що виплата дивідендів проводитиметься у розрахунку 0,73 грн на одну акцію. Її здійснюватимуть у повному обсязі безпосередньо акціонерам у встановленому законодавством порядку протягом шести місяців із дня ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів.
Як повідомлялося, акціонери СК “ВУСО” на зборах 29 червня 2026 року ухвали рішення про спрямування на виплату дивідендів 20,013 млн грн з чистого нерозподіленого прибутку за 2025 рік. Раніше на зборах 4 по 9 грудня 2025 року, а також 25 березня 2026 року вони ухвали рішення спрямувати на виплату дивідендів по 20,013 млн грн підтвердженого нерозподіленого прибутку за 2024 рік.
СК “ВУСО” засновано 2001 року. Є членом МТСБУ та УФС, членом Ядерного страхового пулу.
Валові премії компанії за 2025 рік становили 5,136 млрд грн, що на 48,36% більше, ніж за 2024 рік, чисті премії виросли на 47,92% – до 4,593 млрд грн, а чисті зароблені премії – на 48,74%, до 4,071 млрд грн. Частка фізичних осіб у брутто-преміях становила 60,56%, а частка перестрахувальників склала 0,84%.
СК “ВУСО” за 2025 рік виплатила своїм клієнтам 1,791 млрд грн, що на 26,64% вище обсягу страхових виплат і відшкодувань за 2024 рік, рівень виплат зменшився на 5,98 в.п. – до 34,87%.
Активи страховика на 1 січня 2026 року виросли на 63,43% – до 3,133 млрд грн, власний капітал збільшився на 32,49% – до 1,001 млрд грн, зобов’язання – на 83,57%, до 2,132 млрд грн, грошові кошти та їх еквіваленти – на 59,50%, до 1,210 млрд грн.
Як повідомляє Experts.news, Україна у 2026/27 маркетинговому році може забезпечити близько 31,3% світового експорту соняшникової олії, свідчать розрахунки Open4Business на основі вересневого прогнозу Міністерства сільського господарства США (USDA).
Згідно зі звітом USDA Foreign Agricultural Service Oilseeds: World Markets and Trade, опублікованим 11 вересня 2026 року, експорт української соняшникової олії прогнозується на рівні 5 млн тонн, тоді як світовий експорт становитиме 15,968 млн тонн.
Таким чином, майже кожна третя тонна соняшникової олії, що постачається на світовий ринок, може мати українське походження.
У попередньому 2025/26 МГ Україна експортувала близько 4,036 млн тонн соняшникової олії при загальному світовому експорті близько 13,51 млн тонн. Тоді частка України становила близько 29,9%. У новому сезоні цей показник може збільшитися приблизно на 1,4 процентного пункту.
USDA очікує, що Україна залишиться другим за величиною світовим експортером соняшникової олії після Росії. Російські поставки прогнозуються на рівні 5,1 млн тонн, що відповідає приблизно 31,9% світового експорту.
Разом Україна та Росія можуть поставити на зовнішні ринки близько 10,1 млн тонн, або понад 63% усього світового експорту соняшникової олії.
Третім найбільшим експортером залишиться Аргентина з прогнозованими поставками близько 2,05 млн тонн, що відповідає приблизно 12,8% світової торгівлі. Туреччина може експортувати близько 1,1 млн тонн, Європейський Союз — близько 850 тис. тонн.
Зростання українського експорту буде забезпечено відновленням врожаю соняшнику та завантаженням переробних підприємств. USDA прогнозує виробництво насіння соняшнику в Україні у 2026/27 МР на рівні 13 млн тонн проти 10,7 млн тонн у попередньому сезоні.
Виробництво соняшникової олії, за оцінкою відомства, збільшиться до 5,418 млн тонн з 4,515 млн тонн у 2025/26 МР, або приблизно на 20%.
При цьому внутрішнє споживання соняшникової олії в Україні очікується на рівні близько 470 тис. тонн, тому основна частина додаткового виробництва буде орієнтована на експорт.
Загалом USDA прогнозує зростання світового експорту соняшникової олії приблизно на 18% — з 13,51 млн тонн у попередньому сезоні до 15,968 млн тонн у 2026/27 МГ.
Зростання пропозиції значною мірою буде пов’язане з відновленням виробництва в Чорноморському регіоні, насамперед в Україні та Росії. Водночас очікується збільшення імпорту з боку найбільших споживачів рослинних олій, зокрема Індії та Китаю.
Україна традиційно залишається одним із найбільших світових виробників та експортерів соняшникової олії. Особливість української галузі полягає у високій частці переробки насіння всередині країни, завдяки чому на експорт переважно надходить продукція з вищою доданою вартістю — олія та шрот, а не сировина.
Першоджерело — USDA Foreign Agricultural Service Oilseeds: World Markets and Trade від 11 вересня 2026 року: офіційний звіт USDA.
Forbes опублікував список 50 Over 50: Innovation 2026, до якого увійшли 50 жінок старше 50 років, які продовжують чинити помітний вплив на науку, медицину, штучний інтелект, робототехніку, біотехнології, космічні дослідження, промисловість і технологічний бізнес. Рейтинг був опублікований 11 серпня 2026 року і є частиною ширшого проєкту Forbes 50 Over 50, що включає загалом 200 жінок у чотирьох категоріях — Innovation, Impact, Investment і Lifestyle.
При цьому аналітичний центр Experts Club звертає увагу на важливе уточнення: Forbes не присвоює всім 50 учасницям місця від 1-го до 50-го. На основній сторінці Innovation прізвища розташовані за алфавітом. Винятком фактично стала засновниця транспортного стартапу Zum Ріту Нараян, яку сама компанія та підприємиця називають «№1 honoree» категорії Innovation і обличчям обкладинки випуску. Однак повної нумерації решти 49 позицій Forbes не публікував.
Нараян, яка виросла в Індії та побудувала кар’єру у Кремнієвій долині, створила Zum — технологічну платформу, що модернізує систему шкільних автобусів у США з використанням штучного інтелекту, GPS та електротранспорту. Forbes оцінює стартап приблизно у $1,7 млрд, а його виручку за 2025 рік — у $333 млн.
До числа 50 лауреаток також увійшли професорка Стенфорда Чженань Бао, яка займається електронною шкірою та носимою електронікою; лауреатка Нобелівської премії 2025 року Мері Бранкоу; керівниця наукових програм NASA Нікола Фокс; деканка інженерної школи MIT Паула Хеммонд; професорка MIT і розробниця бездротових медичних технологій Діна Катабі; очільниця Takeda Джулі Кім; астрофізикиня і деканка School of Science MIT Нергіс Мавалвала; колишня очільниця Yahoo та засновниця Dazzle AI Марісса Маєр; очільниця HubSpot Яміні Ранган; керівниця Cummins Дженніфер Рамсі та багато інших.
Аналіз Experts.News показує цікаву географію списку. Forbes сам не публікує окрему статистику за національностями, тому коректніше говорити про країни народження та походження учасниць. За цим показником безумовно домінують США: більшість жінок з Innovation-50 народилися та побудували кар’єру саме в американському науковому та підприємницькому середовищі.
Серед учасниць, які народилися за межами США, найбільш помітно представлені одразу кілька країн. Сербія представлена двома уродженками — Вуняк-Новакович і Матарич. Індія — Ріту Нараян і Яміні Ранган. Китай — Чженань Бао і Мішель Чжоу. Марокко — Бахіджа Джаллал і Вафаа Маміллі. Таким чином, Сербія входить до невеликої групи країн, які дали одразу двох учасниць Innovation-50. Походження Чжоу з Китаю підтверджує Association for Computing Machinery, а Маміллі сама вказує Касабланку як місто народження; Roche зазначає у неї громадянства Франції, Марокко та США.
По одній учасниці у списку мають, серед інших, Пакистан, Сирія, Південна Корея, Таїланд, Франція, Велика Британія та Ізраїль. Наприклад, Нергіс Мавалвала народилася в Лахорі у Пакистані, Діна Катабі — у Дамаску, Джулі Кім — у Сеулі, Thai Lee — у Таїланді, Aude Oliva — у Франції, Nicola Fox — в англійському Гітчіні, Daphne Zohar — в Ізраїлі.
При цьому головний географічний висновок списку стосується не стільки паспортів, скільки концентрації талантів в американській інноваційній екосистемі. Навіть більшість жінок, які народилися у Сербії, Індії, Китаї, Пакистані, Сирії, Південній Кореї чи Франції, сьогодні працюють в американських університетах і компаніях — MIT, Stanford, Columbia, USC, Berkeley, HubSpot, Cummins та інших організаціях. Чотири учасниці списку пов’язані лише з MIT — Paula Hammond, Dina Katabi, Nergis Mavalvala та Aude Oliva.
Для української аудиторії примітно, що уродженок України у категорії Forbes 50 Over 50: Innovation 2026 немає. Однак сама структура списку показує модель, актуальну і для України: значна частина найуспішніших учених і технологічних підприємців є мігрантами або вихідцями з інших країн, які реалізували свої розробки після інтеграції у великі міжнародні університети, дослідницькі центри та венчурні екосистеми. У цьому відношенні приклад двох уродженок Белграда особливо показовий для країн Східної Європи.
До повного Innovation-50 увійшли Maya Ajmera, Lauren Antonoff, Katrina Armstrong, Zhenan Bao, Wendy Barnes, Charlie Blackwell-Thompson, Karen Blanks Ellis, Marsha Anderson Bomar, Christine Brown, Mary Brunkow, Jennifer Tour Chayes, Karen S. Carter, Margaret Dawson, Cindy Eckert, Karen Eng, Katie Farmer, Nicola Fox, Paula T. Hammond, Lisa Harris, Lisa Gelobter, Jacqueline Hinman, Colette D. Honorable, Janice Bryant Howroyd, Bahija Jallal, Sabrina Martucci Johnson, Dina Katabi, Julie Kim, Debra Laskin, Tessa Lau, Thai Lee, Emily Liman, Wafaa Mamilli, Christina Maslach, Maja Matarić, Nergis Mavalvala, Marissa Mayer, Vivienne Ming, Aude Oliva, Ritu Narayan, Yamini Rangan, Shubhi Rao, Jennifer Rumsey, Heather Shoemaker, Ellen Stofan, Gordana Vunjak-Novakovic, Susie Wee, Beth Wozniak, Laura Yecies, Michelle Zhou і Daphne Zohar.
Таким чином, список Forbes 2026 демонструє одразу дві тенденції. Перша — інноваційна кар’єра після 50 років дедалі частіше триває десятиліттями і може приводити до найбільших наукових та підприємницьких досягнень уже після традиційного кар’єрного піку. Друга — США залишаються головним центром тяжіння таких фахівців, водночас використовуючи таланти вчених і підприємців, які народилися у десятках інших країн.
Першоджерело: Forbes — 2026 50 Over 50: Innovation
Як повідомляє Experts.news, Польща зберегла статус головного напрямку для українців, які оформляють дозвіл на проживання в ЄС поза механізмом тимчасового захисту: у 2025 році на цю країну припало 72% усіх перших дозволів на проживання, виданих громадянам України в Євросоюзі, свідчать дані Eurostat.
Загалом українці отримали в країнах ЄС 335 096 тис. перших дозволів на проживання. Виходячи з частки Польщі, йдеться приблизно про 241 тис. дозволів, виданих українцям польською владою.
Така концентрація помітно виділяє українську міграцію серед інших великих груп громадян третіх країн. Для порівняння: Польща також стала головним напрямком для білорусів і видала 87,1% усіх перших дозволів на проживання, отриманих громадянами Білорусі в країнах ЄС.
Для українців головною причиною оформлення дозволу на проживання залишається працевлаштування. Причому 86,3% усіх перших дозволів на проживання, наданих українцям у ЄС з метою роботи, було видано саме Польщею.
Сама Польща у 2025 році видала громадянам країн поза межами ЄС 467,3 тис. перших дозволів на проживання, посівши третє місце в Євросоюзі після Іспанії та Німеччини.
При цьому за кількістю дозволів, пов’язаних із роботою, Польща залишається абсолютним лідером ЄС: у країні було видано 318,2 тис. перших трудових дозволів на проживання. Eurostat зазначає, що серед основних їхніх отримувачів були громадяни України та Білорусі.
Статистика перших дозволів на проживання не враховує українців, які перебувають у Польщі або інших країнах ЄС на підставі тимчасового захисту.
Французький дипломат Гаель Весьєр, який у 2023-2026 роках обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла Французької Республіки в Україні, став володарем Міжнародної премії в галузі дипломатії в межах 30-ї ювілейної загальнонаціональної програми «Людина року-2025».
Гаель Весьєр народився у 1972 році. Він закінчив бізнес-школу ESSEC та Паризький інститут політичних досліджень Sciences Po, а також здобув освіту з історії. Дипломатичну кар’єру у Міністерстві закордонних справ Франції розпочав у 1997 році.
Протягом кар’єри Весьєр двічі працював у Постійному представництві Франції при Європейському Союзі у Брюсселі, де, зокрема, був речником та очолював пресслужбу. Також працював у Постійному представництві Франції при ООН у Нью-Йорку та обіймав низку посад у центральному апараті французького МЗС.
У 2004-2005 роках Весьєр був технічним радником в апараті прем’єр-міністра Франції Жан-П’єра Раффарена та відповідав за відносини з країнами ЄС, Балкан та Східної Європи. У 2017-2019 роках він очолював апарати міністрів та державних секретарів з європейських справ Маріель де Сарнез, Наталі Луазо та Амелі де Моншален.
Перед призначенням до Києва Весьєр у 2019-2023 роках був послом Франції в Хорватії. 20 серпня 2023 року він офіційно розпочав роботу на посаді посла Франції в Україні.
Його дипломатична місія в Україні завершилася в липні 2026 року. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час прощальної зустрічі відзначив внесок Весьєра у зміцнення українсько-французького стратегічного партнерства, поглиблення політичного діалогу, оборонної співпраці та координації двох держав на міжнародній арені.
З 17 липня 2026 року Весьєр призначений директором Центру кризового реагування та підтримки Міністерства Європи та закордонних справ Франції. Відповідний указ президента Франції Еммануеля Макрона був підписаний 9 липня.
Новим Надзвичайним і Повноважним Послом Франції в Україні став Бріс Рокфей, який 30 липня 2026 року вручив вірчі грамоти президенту України Володимиру Зеленському.
Гаель Весьєр є кавалером французьких державних нагород, зокрема Національного ордена Заслуг. За час дипломатичної роботи він спеціалізувався передусім на європейській політиці, міжнародній безпеці та відносинах Франції з країнами Центральної і Східної Європи.
Оpen4business – інформаційний партнер
Київська та Львівська області разом сформували понад 1,1 млн кв. м нового житлового будівництва, заявленого в Україні у січні-червні 2026 року.
За даними Держстату, у Київській області було заявлено 599,3 тис. кв. м, у Львівській — 501,5 тис. кв. м.
Ще 437,9 тис. кв. м припало на Київ, 328,7 тис. кв. м — на Одеську область і 248,4 тис. кв. м — на Івано-Франківську.
Особливо помітна концентрація за кількістю майбутніх квартир. У Київській області заявлено близько 9,1 тис. квартир, у Львівській — 7,2 тис., в Івано-Франківській — 5,8 тис.
Разом лише ці три області забезпечили понад 22 тис. квартир, тобто значну частину всієї нової пропозиції багатоквартирного житла, заявленої в країні у першому півріччі.
Регіональна структура відображає тривале перерозподілення девелоперської активності. Київ та Київська область залишаються найбільшим агломераційним ринком, тоді як Львівська та Івано-Франківська області зберігають значний обсяг будівництва на заході країни.
Водночас динаміка є неоднорідною: у Київській області обсяг практично зберігся на минулорічному рівні, у Києві знизився на 10,7%, а в Івано-Франківській області — на 20,5%.
Першоджерело: Державна служба статистики України.
DEVELOPMENT, ЖИТЛО, Київська область, Львівська область, УКРАЇНА
