ОЦ «Укрсадвінпром» розпочав формування української делегації для участі в міжнародній виставці харчової промисловості SIAL Paris 2026, яка відбудеться 17–21 жовтня у виставковому центрі Paris Nord Villepinte у Франції.
До участі запрошуються українські виробники харчових продуктів та напоїв, плодоовочевої та ягідної продукції, горіхів, переробленої продукції, а також інші підприємства агропродовольчого сектору.
У «Укрсадвінпром» розраховують, що участь у виставці дозволить українським компаніям презентувати продукцію міжнародним імпортерам, дистриб’юторам та закупівельникам, провести переговори щодо майбутніх контрактів і поставок, а також знайти нових партнерів і розширити географію експорту.
Окрему увагу в рамках SIAL традиційно приділяють новим продуктам, технологіям харчової промисловості, упаковці та змінам споживчого попиту. Для українських компаній виставка може стати майданчиком як для пошуку безпосередніх покупців, так і для вивчення вимог найбільших міжнародних ринків.
За даними організаторів, SIAL Paris проводиться раз на два роки і в 2026 році розраховує прийняти близько 295 тис. професійних відвідувачів приблизно з 200 країн. Очікується участь близько 8 тис. експонентів, які представлять близько 400 тис. продуктів. Загальна виставкова площа перевищить 280 тис. кв. м.
Виставка об’єднує виробників харчових продуктів та напоїв, міжнародні торговельні мережі, імпортерів та експортерів, дистриб’юторів, підприємства громадського харчування та представників харчової промисловості. SIAL Paris позиціонується організаторами як одна з найбільших світових професійних платформ харчового сектору та інновацій в агропродовольчій галузі.
У «Укрсадвінпром» зазначають, що українські компанії, які разом з об’єднанням брали участь у міжнародних виставках у попередні роки, використовували такі заходи для налагодження нових ділових контактів, розширення експортної географії та розвитку партнерських відносин із закордонними покупцями.
Отримати інформацію про умови участі українських виробників у SIAL Paris 2026 можна в «Укрсадвінпром» електронною поштою info@ukrsadvinprom.com.
«Укрсадвинпром» — Громадський союз «Асоціація садівників, виноградарів та виноробів України», що об’єднує близько 200 виробників фруктів, ягід, горіхів та винограду. Організація займається підтримкою підприємств галузі, розвитком експорту, просуванням української продукції на закордонних ринках, сертифікацією та налагодженням контактів з іноземними покупцями. Члени об’єднання експортують продукцію на міжнародні ринки. Керівник «Укрсадвинпрому» — Володимир Печко.
SIAL Paris — міжнародна професійна виставка харчової промисловості, яка проводиться в Парижі раз на два роки. У 2026 році вона відбудеться з 17 по 21 жовтня в Paris Nord Villepinte. Експозиція охоплює десять основних напрямків харчової індустрії — від свіжих продуктів, м’яса, риби, молочної продукції та напоїв до бакалії та рішень для харчової переробки.
Організатори очікують близько 8 тис. компаній-учасників та представників галузі з 200 країн.
Вартість будівельно-монтажних робіт під час спорудження інженерних об’єктів в Україні у червні 2026 року зросла на 24,3% порівняно з червнем минулого року — це найвищий показник серед основних сегментів будівництва. Згідно з даними Державної служби статистики, нежитлове будівництво за той самий період подорожчало на 23,8%, житлове — на 19,2%. У середньому по будівельній галузі зростання склало 23,1%.
Інженерне будівництво лідирувало й за місячною динамікою. У червні порівняно з травнем ціни тут зросли ще на 1,8% проти 1,3% у нежитловому будівництві та 0,8% у житловому.
У другому кварталі 2026 року інженерні будівельно-монтажні роботи коштували на 22,4% більше, ніж у квітні-червні минулого року. Аналогічне зростання — на 22,4% — зафіксовано в нежитловому будівництві, тоді як житлове подорожчало на 18,2%.
Особливо показовою є квартальна динаміка. Порівняно з першим кварталом ціни на інженерні роботи у II кварталі зросли на 12,4%, на нежитлові — на 12%, тоді як у житловому секторі зростання становило лише 0,4%.
На думку власника та директора інженерно-будівельної компанії Rauta Андрія Озейчука, одним із ключових факторів тиску на вартість будівництва залишається дефіцит кваліфікованих працівників.
«Зараз на ринку бракує близько 30% фахівців будівельних спеціальностей», — зазначав Озейчук, коментуючи ситуацію в галузі у лютому 2026 року.
За його даними, нестача персоналу вже призвела до помітного прискорення зростання заробітних плат. Якщо у 2022–2024 роках зарплати в будівництві зростали в середньому приблизно на 15–20% щороку, то у 2025 році темпи зростання сягнули 25–30%. Особливо суттєво зросла оплата праці монолітників — на 50%, геодезистів — на 44%, бетонників — на 38%.
Таким чином, нинішнє зростання вартості будівельних робіт формується не лише під впливом цін на будівельні матеріали та обладнання. Все більшу роль відіграє вартість безпосередньо будівельних робіт та людської праці.
Озейчук також звертав увагу на довгостроковий характер кадрової проблеми. За його словами, професійні навчальні заклади стикаються як з недобором студентів на будівельні спеціальності, так і з їхнім відтоком уже в перші роки навчання.
«У перспективі це може призвести до ще більшого кадрового дефіциту та уповільнити відновлення України», — вважає власник компанії Rauta.
За оцінками компанії, кадровий дефіцит уже змушує будівельний бізнес шукати працівників за межами України, зокрема в Індії, Непалі, Бангладеш та Пакистані.
Зростання вартості інженерного будівництва має для України особливе значення через масштабну потребу у відновленні енергетичної, транспортної, комунальної та іншої критичної інфраструктури. За оцінкою Rauta за підсумками 2025 року, сегмент відновлення та захисту об’єктів критичної інфраструктури вже становив близько 20 % українського будівельного ринку.
Тому подальше подорожчання інженерних робіт може безпосередньо впливати на кошториси відновлювальних проєктів. За умови зростання вартості будівельно-монтажних робіт на 20–25 % проєкти, бюджети яких формувалися значно раніше, можуть потребувати додаткового фінансування або перегляду технічних рішень і термінів реалізації.
При цьому саме нежитлове та інфраструктурне будівництво залишаються одними з найактивніших напрямків ринку. У 2025 році основними об’єктами для інвестицій у комерційну нерухомість були складські, виробничі та торговельні будівлі, а найпривабливішими регіонами для нового будівництва — Київська, Львівська та Івано-Франківська області, зазначав Озейчук.
За перше півріччя 2026 року інженерне будівництво подорожчало на 16,1% у річному вираженні, нежитлове — на 16,5%, житлове — на 13,7%.
«Rauta» працює у сфері проектування, будівництва та монтажу будівель і є учасником Європейської асоціації будівельної індустрії. Згідно з даними Єдиного державного реєстру, власником 100% статутного капіталу компанії є Андрій Озейчук.
RAUTA, БУДІВНИЦТВО, ВІДНОВЛЕННЯ, ІНФРАСТРУКТУРА, кадр, ОЗЕЙЧУК, ЦІНА
Служба безпеки України ліквідувала міжнародний канал контрабанди наркотиків із Південної Європи та вилучила найбільшу з початку повномасштабної війни партію кокаїну вартістю близько 70 млн грн. У рамках спецоперації в Київській, Дніпропетровській та Львівській областях одночасно затримано десятьох ймовірних учасників міжнародного наркосиндикату, повідомила СБУ 12 серпня.
За даними спецслужби, група займалася збутом ввезених з-за кордону оптових партій кокаїну, екстазі та інших психотропних речовин. Щомісячний дохід від незаконної діяльності СБУ оцінює в 15–20 млн грн.
Організатором діяльності угруповання на території України слідство вважає мешканця Києва. За версією правоохоронців, він залучав людей для розповсюдження наркотиків у різних регіонах країни.
Під час першої серії обшуків співробітники СБУ виявили близько 2 кг кокаїну та інші заборонені речовини. Згодом у схованках було знайдено ще понад 8 кг кокаїну та інших сильнодіючих речовин. Загальну вартість вилученого СБУ оцінила приблизно в 70 млн грн.
Таким чином, йдеться приблизно про 10 кг кокаїну, не враховуючи інших вилучених речовин. СБУ характеризує цю партію як найбільшу з виявлених відомством в Україні з початку повномасштабної війни.
Десяти затриманим повідомили про підозру за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України — незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення або збут наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинені організованою групою. Вони перебувають під вартою. Слідство також встановило можливу причетність до організації каналу трьох громадян України, які перебувають в Іспанії. Зараз вирішується питання про їхню екстрадицію в Україну.
Операцію проводили співробітники СБУ під процесуальним керівництвом Дніпровської окружної прокуратури Києва.
Операція СБУ відбувається на тлі високої пропозиції кокаїну в Європі. Згідно з Європейським звітом про наркотики за 2026 рік, кокаїн після канабісу залишається другим за поширеністю забороненим наркотиком у Європі. Близько 4,3 млн європейців віком 15–64 років вживали його протягом останнього року.
EUDA зазначає, що великі партії кокаїну продовжують надходити до Європи переважно з Південної Америки, причому міжнародні злочинні мережі активно використовують глобальні комерційні та морські вантажопотоки. Великі обсяги наркотику регулярно виявляються в європейських портах.
Іспанія та Західні Балкани є важливим елементом європейської системи протидії міжнародному наркотрафіку насамперед через діяльність великих організованих злочинних угруповань регіону.
Європол зазначає, що окремі злочинні мережі, пов’язані з Чорногорією, беруть участь в організації великомасштабних поставок кокаїну з Південної Америки на європейські ринки та мають зв’язки як усередині ЄС, так і в Латинській Америці.
У квітні 2026 року Європол повідомив про арешт у Чорногорії одного з провідних учасників так званого «Balkan Cartel». Правоохоронні органи Чорногорії висунули групі підозрюваних звинувачення у зв’язку з незаконним обігом близько 2,7 тис. тонн кокаїну в період з жовтня 2024-го по квітень 2026 року. Наркотики раніше вилучалися в рамках кількох операцій у країнах ЄС та Південної Америки.
Підвищення Національним банком України (НБУ) місячного ліміту на купівлю населенням безготівкової валюти з 50 тис. грн до 200 тис. грн може спричинити короткострокове зростання попиту, однак не матиме істотного впливу на валютний ринок, вважають опитані агентством «Інтерфакс-Україна» банкіри.
«На нашу думку, можливий певний сплеск попиту на купівлю безготівкової валюти в перші кілька днів після набрання чинності змінами», — зазначив директор департаменту продажів фінансових інструментів Райффайзен Банку Емал Бахтарі.
За його словами, частка клієнтів, яким раніше не вистачало місячного ліміту в 50 тис. грн, відносно невелика. Він припустив, що Нацбанк у разі потреби згладжуватиме короткострокові сплески попиту за допомогою валютних інтервенцій.
Голова правління банку «Глобус» Сергій Мамедов також не очікує пропорційного зростання попиту після підвищення ліміту в чотири рази. За його словами, ліміт визначає лише максимально можливий обсяг операції, тоді як купівля готівкової валюти населенням і раніше не була обмежена аналогічним місячним лімітом.
Валютна лібералізація сама по собі поки що навряд чи створює загрозу курсовій стабільності, вважає Мамедов. Значні міжнародні резерви дають регулятору можливість згладжувати надмірні коливання курсу, а висока облікова ставка має підтримувати привабливість гривневих інструментів, однак така модель значною мірою залежить від ритмічності міжнародної фінансової допомоги.
Дилер департаменту глобальних ринків ОТП Банку Антон Курінний також прогнозує зростання попиту на валюту, але не очікує від цього істотного впливу на міжбанківський ринок, де більш вагомими факторами залишаються потреби імпортерів та дефіцит експортної виручки.
Додатковий попит, за словами Куринного, може виникнути й на готівковому ринку після збільшення денного ліміту на зняття валюти зі 100 тис. грн до 200 тис. грн, оскільки готівковий курс тримається близько до міжбанківських котирувань, а іноді й нижче за них.
Окремим ризиком Мамедов назвав погіршення співвідношення між товарним імпортом та експортом. За наведеними ним даними, у січні–липні 2026 року імпорт товарів становив $58,1 млрд, тоді як експорт — $24,1 млрд, у результаті чого від’ємне сальдо сягнуло близько $34 млрд.
На думку банкіра, подальше збільшення торговельного дисбалансу та проблеми з морською логістикою можуть посилювати структурний попит на валюту та потребу в інтервенціях НБУ, тоді як динаміка резервів також залежатиме від обсягів міжнародного фінансування.
Ризик істотного перетікання заощаджень населення з гривневих депозитів та облігацій внутрішньої державної позики (ОВГЗ) у валюту директор департаменту аналітичних досліджень Райффайзен Банку Олександр Печеріцин оцінює як обмежений.
Привабливість гривневих депозитів та ОВГЗ, за його оцінкою, залишається вищою порівняно зі зберіганням заощаджень у готівковій валюті, а зростання вкладень населення в ОВГЗ було пов’язане насамперед із їхньою вищою прибутковістю порівняно з очікуваною девальвацією гривні.
Печеріцин водночас припускає, що підвищення ліміту на безготівкову купівлю валюти може скоротити обсяг так званих «технічних» валютних депозитів, які населення відкривало на три місяці для подальшого отримання іноземної валюти.
«Якщо обсяг таких депозитів знизиться, а банкам знадобиться валютний ресурс для проведення активних операцій, зокрема кредитування, ставки за валютними депозитами можуть дещо зрости. Водночас це не обов’язково стане загальною тенденцією для всього банківського сектору», — зазначив він.
Підвищення денного ліміту на зняття готівкової валюти теоретично також може посилити інтерес населення до валютних депозитів, однак, за оцінкою Печеріцина, з огляду на середні доходи та заощадження населення, цей ефект не буде масовим і не призведе до кратного зростання таких вкладів.
Як повідомлялося, НБУ з 11 серпня збільшив місячний ліміт на купівлю населенням безготівкової іноземної валюти до 200 тис. гривень з 50 тис. гривень і поширив його на купівлю безготівкових банківських металів та цінних паперів іноземних емітентів.
Регулятор також підвищив з 100 тис. грн до 200 тис. грн на день ліміт на зняття населенням готівкових коштів з валютних рахунків в Україні та за кордоном і пом’якшив низку інших валютних обмежень для фізичних та юридичних осіб.
Нацбанк заявив, що новий пакет послаблень не створить ризиків для стабільності валютного ринку і вже врахований в оновленому макроекономічному прогнозі, який передбачає збільшення міжнародних резервів до майже $70 млрд у 2026 році.
Іноземні громадяни у першому півріччі 2026 року придбали в Іспанії 51,627 тис. об’єктів житла, що приблизно на 4% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і стало максимальним показником за всю історію відповідної статистики іспанських реєстраторів.
Найактивнішим виявився другий квартал: іноземці уклали понад 26,8 тис. угод, а їхня частка у всіх зареєстрованих покупках житла сягнула 15,98% — історичного максимуму, свідчать дані Colegio de Registradores de España.
При цьому загальний іспанський ринок житла у другому кварталі, навпаки, дещо охолов. Кількість угод скоротилася на 5,7% порівняно з попереднім кварталом — до 167 934 тис., у тому числі продажі новобудов впали на 11,5%, до 34 919 тис. Таким чином, іноземний попит посилювався на тлі зниження загальної активності покупців.
Найбільшою групою іноземних покупців за підсумками першого півріччя залишилися громадяни Великої Британії. Вони придбали 3 567 об’єктів, однак кількість угод скоротилася приблизно на 10% у річному вимірі.
Упритул до них наблизилися громадяни Нідерландів — 3 489 покупок, що на 12% більше, ніж у першому півріччі 2025 року. Розрив між двома найбільшими групами становив усього 78 угод. Саме у другому кварталі британці уклали 1 843 угоди, а голландці — 1 830.
Офіційна статистика за другий квартал показує, що на британців припало 6,99% усіх угод іноземців, на громадян Нідерландів — 6,94%. Третіми стали німці з часткою 6,11%.
Німеччина зберегла третє місце серед найбільших іноземних ринків, хоча попит німецьких покупців за півріччя дещо знизився — приблизно на 2%. Водночас кількість покупок громадян Італії зросла на 11%, Польщі — також на 11%, Франції — на 3%, Ірландії — на 6%. Бельгійський попит, навпаки, скоротився приблизно на 16%.
Таким чином, структура закордонного попиту в Іспанії стає дедалі більш диверсифікованою. Ще десять років тому британці значно випереджали інші національності, тоді як зараз різниця між Великою Британією, Нідерландами, Німеччиною та наступною групою європейських покупців істотно скоротилася. У першому кварталі 2026 року, наприклад, частки британців і голландців становили відповідно 6,82% і 6,56% іноземних покупок.
Найбільш детальний офіційний звіт Colegio de Registradores за перший квартал 2026 року показує, що українці посідали 10-те місце серед іноземних покупців, забезпечуючи 3,08% усіх іноземних угод з нерухомістю; на громадян України припало приблизно 765 покупок за три місяці.
За кількістю угод на початку року українці поступалися британцям, голландцям, марокканцям, німцям, італійцям, французам, румунам, полякам і бельгійцям, але випереджали громадян Китаю, Швеції, Ірландії, США та Росії.
Для порівняння: на китайців припадало 2,69% іноземних покупок, на росіян — лише 1,44%. Таким чином, частка українців була більш ніж удвічі вищою за російську.
Повний офіційний звіт за перше півріччя щодо кожної національності поки що не представлено у короткому прес-релізі реєстраторів, тому точну кількість покупок українців за шість місяців слід оцінювати обережно. Якщо частка збережеться на рівні близько 3%, мова може йти приблизно про 1,5 тис. угод за січень-червень, однак це розрахункова оцінка, а не окремо опублікований офіційний показник.
На підтвердження цієї статистики найбільше агентство закордонної нерухомості в Україні — Homium — відзначає стабільне зростання попиту на нерухомість в Іспанії та підтверджує довгостроковий інвестиційний потенціал цього напрямку.
За словами генерального директора компанії Артура Бразилевського: «Кожен п’ятий клієнт нашого агентства купує нерухомість саме в Іспанії».
Протилежна тенденція спостерігається серед громадян Росії. За перше півріччя росіяни придбали менше 1 тис. об’єктів нерухомості, а кількість угод скоротилася більш ніж на 20% у річному вимірі.
У другому кварталі частка іноземних покупців сягнула 32,27% на Балеарських островах і 31,03% у Валенсійському співтоваристві. При цьому частка іноземців зросла в усіх автономних спільнотах країни.
У першому кварталі підвищена концентрація іноземного попиту також спостерігалася на Канарських островах — 22,78 % угод та в регіоні Мурсія — 21,73 %. У провінції Аліканте іноземці забезпечили близько 44,7% продажів житла, а в Малазі — понад третину.
Загалом за останні 12 місяців іноземні громадяни придбали в Іспанії близько 99,4 тис. об’єктів житла, тобто ринок впритул наблизився до позначки 100 тис. іноземних угод на рік.
Зростання міжнародного попиту відбувається одночасно зі стрімким підвищенням вартості нерухомості. Середня зареєстрована ціна житла у другому кварталі досягла нового історичного максимуму — 2 487 євро за кв. м, збільшившись на 2,4% за квартал і на 9,2% у річному вимірі. Індекс повторних продажів показав ще більш значне річне зростання — 16,7%.
Таким чином, незважаючи на зниження загальної кількості угод в Іспанії, закордонний попит продовжує посилюватися. При цьому ринок стає менш залежним від традиційних британських і німецьких покупців: зростає роль Нідерландів, Польщі та низки інших європейських країн, а українці зберігають місце серед найпомітніших національностей на іспанському ринку нерухомості.
Homium, Бразилевський, Громадяни України, ЖИТЛО, ИСПАНИЯ, іноземець, іспанська нерухомість, НЕРУХОМІСТЬ, УКРАЇНА
Парламент Угорщини обрав колишнього голову Верховного суду Андраша Баку новим президентом країни, що стало ще одним важливим етапом перебудови угорської політичної системи після завершення 16-річного періоду правління Віктора Орбана.
За кандидатуру 73-річного юриста 11 серпня проголосували 140 депутатів, шестеро виступили проти. Представники опозиційного Fidesz не брали участі в голосуванні, протестуючи проти дострокового припинення повноважень попереднього президента Тамаша Шуйока. Бака має офіційно вступити на посаду 19 серпня.
Обрання Баки має насамперед політичне та інституційне значення. Президент Угорщини не керує урядом і не визначає економічну чи зовнішню політику країни, однак може відігравати роль конституційної противаги парламентській більшості та кабінету міністрів. Особливо важливою ця функція стає зараз, коли партія прем’єр-міністра Петера Мадяра Tisza має конституційну більшість у парламенті та проводить масштабні зміни інститутів, сформованих за Орбана.
Бака добре вписується в цю політичну конструкцію. У 1991–2008 роках він був суддею Європейського суду з прав людини, а у 2009 році парламент обрав його головою Верховного суду Угорщини. Його мандат було достроково припинено на початку 2012 року після того, як він публічно критикував судові реформи уряду Орбана. Європейський суд з прав людини згодом встановив порушення його права на доступ до суду та свободи вираження поглядів.
Тому повернення Баки на одну з найвищих державних посад майже через 15 років має виразно символічне значення. Воно демонструє намір нової влади дистанціюватися від інституційної моделі епохи Орбана й водночас зробити незалежність судової системи однією з центральних тем політичної трансформації.
«Для угорського суспільства це значно більше, ніж звичайна зміна президента. Після шістнадцяти років домінування однієї політичної сили будь-яка масштабна перебудова державних інститутів неминуче сприймається суспільством по-різному. Для прихильників змін це можливість відновити систему стримувань і противаг, а для значної частини прихильників Fidesz те, що відбувається, може виглядати як політичний реванш нової влади», — вважає експерт аналітичного центру Experts Club, співзасновник і директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній.
На думку Познія, ключовим випробуванням стане здатність нових інститутів продемонструвати реальну незалежність від уряду Петера Мадяра.
«Головне завдання Баки — не стати президентом партії-переможниці. Якщо новий глава держави справді зможе дистанціюватися від уряду та виступати арбітром між різними політичними групами, це буде важливим сигналом для суспільства. В іншому разі Угорщина ризикує отримати не демонтаж попередньої моделі концентрації влади, а просто зміну політичної сили, яка контролює цю модель», — зазначає Позній.
Соціолог також звертає увагу на високу політичну поляризацію угорського суспільства. У такій ситуації значення президентської посади визначається не стільки обсягом формальних повноважень, скільки довірою різних груп населення до глави держави.
«У країнах із сильною політичною поляризацією символічні інститути можуть мати значно більше значення, ніж здається з тексту конституції. Президент може не керувати економікою чи зовнішньою політикою, але він здатний або знижувати рівень конфлікту в суспільстві, або, навпаки, ставати ще одним учасником цього конфлікту. Тому для Баки головним показником успіху буде не кількість заблокованих законів, а те, чи зможе він сприйматися як президент усіх угорців», — наголосив Позній.
Сам Бака після обрання заявив, що за попередньої влади система стримувань і противаг фактично перестала працювати, однак наголосив, що політичні зміни не повинні перетворюватися на помсту прихильникам колишнього уряду. Він також заявив про намір представляти громадян із різними політичними поглядами.
Угорщина є парламентською республікою, тому реальний центр виконавчої влади перебуває не в президентському палаці, а в уряді.
Згідно з Основним законом Угорщини, президент є главою держави, уособлює єдність нації та має стежити за демократичним функціонуванням державних інститутів. Водночас президент не має власної виконавчої влади й не керує міністерствами.
Проте його повноваження є ширшими за суто церемоніальні. Президент підписує ухвалені парламентом закони й до підписання може один раз повернути закон депутатам на повторний розгляд. Якщо він вважає документ таким, що суперечить Основному закону, він може направити його до Конституційного суду.
Після парламентських виборів президент пропонує парламенту кандидатуру прем’єр-міністра. Він також формально призначає міністрів за поданням глави уряду, виконує низку кадрових і представницьких функцій та представляє угорську державу в зовнішніх відносинах.
Таким чином, глава держави здатний уповільнити окремі рішення парламентської більшості або ініціювати їхню конституційну перевірку, однак самостійно визначати політичний курс країни він не може.
Прем’єр-міністр, навпаки, є фактичним керівником виконавчої влади. Уряд є головним органом виконавчої влади та державного управління, а прем’єр визначає його загальний політичний курс. Саме прем’єр-міністр формує урядову команду, керує роботою кабінету та через парламентську більшість проводить основні бюджетні, економічні, соціальні й зовнішньополітичні рішення.
Тому ключовою політичною фігурою Угорщини залишається Петер Мадяр, який прийшов до влади після перемоги Tisza на квітневих парламентських виборах. Партія отримала дві третини місць у парламенті, завершивши 16-річний період безперервного правління Орбана.
Мадяр після приходу до влади почав домагатися зміни керівників низки державних інститутів, пов’язаних із попередньою системою влади. Одним із найпомітніших епізодів стало дострокове припинення повноважень президента Тамаша Шуйока.
Для нової влади обрання Баки є особливо символічним через його давній конфлікт із системою Орбана. Колишній голова Верховного суду фактично повертається у вищу державну політику вже після поразки політичної сили, за якої він втратив судову посаду.
Водночас саме тут виникає один із головних ризиків нової угорської політичної системи. Tisza має конституційну більшість, а отже, володіє винятково широкими можливостями для зміни законів та інститутів. Тому нова влада повинна одночасно демонтувати створені за Орбана механізми й доводити, що не замінює їх власним партійним контролем.
У цьому полягає парадокс нової угорської конструкції: Мадяр отримав надзвичайно сильну позицію завдяки парламентській більшості, тоді як Бака має уособлювати обмеження надмірної концентрації влади.
Для української аудиторії угорська трансформація має і зовнішньополітичне значення. Після поразки Орбана позиція Будапешта щодо України стала менш конфронтаційною, хоча Мадяр не позиціонує себе як безумовного прихильника Києва й продовжує пов’язувати частину двосторонніх питань зі становищем угорської меншини на Закарпатті.
Тому остаточним критерієм зміни політичної епохи в Угорщині стане не лише відхід кадрів часів Орбана, а й те, чи вдасться новій владі сформувати систему інститутів, які зможуть функціонувати незалежно від того, яка партія контролює парламент та уряд.
