Польща, Румунія та Литва забезпечили 83% усього імпорту дизельного пального в Україну в липні 2026 року, що свідчить про високу концентрацію паливної логістики країни на трьох європейських напрямках.
Загалом за місяць Україна імпортувала 562 тис. тонн дизпального — на 5% більше, ніж у липні минулого року, йдеться в дослідженні «Консалтингової групи А-95».
Найбільшим постачальником стала Польща — 202,8 тис. тонн, або близько 36% усього імпорту. За рік польські постачання збільшилися на 26% — зі 161 тис. тонн.
На другому місці опинилася Румунія зі 179,3 тис. тонн. Постачання зросли на 25% і досягли максимального рівня від початку 2025 року.
На третьому місці — Литва, яка продемонструвала найвищі темпи зростання серед трьох основних постачальників. Імпорт звідти збільшився на 65% — із 51,2 тис. до 84,3 тис. тонн.
Сукупно ці три країни поставили близько 466 тис. тонн дизельного пального із 562 тис. тонн загального імпорту.
Така структура постачань стала результатом помітної перебудови української паливної логістики.
За словами директора «А-95» Сергія Куюна, збільшення навантаження на польський напрямок пов’язане насамперед із рекордним обмілінням Дунаю та безпековими ризиками.
Одночасно різко скоротилося значення низки альтернативних напрямків. Постачання з Угорщини зменшилися приблизно з 80 тис. тонн у липні минулого року до 42,7 тис. тонн у поточному, із Греції — із 60,7 тис. до 33,1 тис. тонн. Імпорт із Туреччини також скоротився до кількох тисяч тонн.
Висока концентрація постачань дає змогу українському ринку використовувати розвинену інфраструктуру країн ЄС, однак водночас підвищує його залежність від стабільності кількох основних логістичних коридорів.
На корпоративному рівні найбільшим постачальником залишається ORLEN S.A., яка через свої нафтопереробні заводи в Польщі та Литві відвантажила в Україну 137 тис. тонн дизпального — близько чверті загального імпорту.
Джерело: «Консалтингова група А-95», Experts Club
Державна «Укрнафта» у липні 2026 року збільшила імпорт дизельного палива у 2,4 рази порівняно з липнем минулого року — майже до 60 тис. тонн, вийшовши на друге місце серед найбільших імпортерів країни.
Такі дані наводить «Консалтингова група А-95». Загалом у липні імпорт дизельного палива здійснювали 134 компанії.
Перше місце зберегла група ОККО, яка ввезла понад 73 тис. тонн дизельного палива. Її поставки зросли на 32% порівняно з липнем 2025 року.
На «Укрнафту» припало близько 59,8 тис. тонн, або приблизно 10,6% усього липневого імпорту дизельного палива в країну.
Третє місце посіла UPG з обсягом 53,2 тис. тонн. Далі йдуть «АТ Енерго Трейд» з 50,7 тис. тонн і WOG з 42,9 тис. тонн.
Таким чином, п’ять найбільших імпортерів разом ввезли близько 280 тис. тонн дизельного палива — практично половину всього обсягу поставок до України в липні.
Найвищі темпи зростання серед помітних гравців ринку продемонструвала «Західна паливно-енергетична компанія» (ЗПЕК), яка збільшила поставки в 5,3 рази — приблизно до 32 тис. тонн.
Різке зростання закупівель «Укрнафти» відбувається на тлі посилення її ролі на українському ринку нафтопродуктів після розширення власної мережі АЗС та трейдингового напрямку.
Загалом Україна імпортувала в липні 562 тис. тонн дизельного палива — на 5% більше, ніж роком раніше.
Однак, незважаючи на зростання імпорту, «А-95» зафіксувала дефіцит палива на ринку. Серед причин аналітики називають збільшення попиту після зростання світових цін, підвищені закупівлі промисловими та приватними споживачами, а також зростання споживання внаслідок переорієнтації аграрного експорту на автомобільний та залізничний транспорт.
У серпні аналітики очікують поступової нормалізації ситуації завдяки зниженню світових цін та збільшенню пропозиції палива.
Як повідомляє Experts.news, Європейська комісія готує пропозиції щодо реформування процесу розширення ЄС, які мають стати основою стратегічної дискусії лідерів Євросоюзу в жовтні 2026 року. Одним із ключових напрямків обговорення є запровадження додаткових гарантій, які дозволять обмежувати окремі права нових держав-членів у разі порушення ними зобов’язань перед ЄС.
Інформація про підготовку реформи підтверджується Єврокомісією. Ще 6 липня представник ЄК повідомив Euronews, що Брюссель працює над власними пропозиціями напередодні жовтневого саміту, оскільки дискусія щодо нових правил дедалі активніше ведеться безпосередньо країнами-членами.
Європейська Рада офіційно підтвердила, що на засіданні 15–16 жовтня 2026 року лідери ЄС проведуть стратегічне обговорення розширення та внутрішніх реформ Союзу. При цьому офіційного підтвердження того, що Єврокомісія представить остаточний пакет саме 15 жовтня, поки що немає.
Одним із найбільш обговорюваних варіантів є тимчасове обмеження деяких прав голосу нових держав-членів.
Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія та Люксембург ще в червні запропонували обговорити можливість перехідного періоду, під час якого нові учасники ЄС не зможуть блокувати рішення в найбільш чутливих сферах, де зараз потрібна одностайність усіх країн.
Йдеться насамперед про зовнішню політику, бюджет ЄС та подальше розширення Союзу.
Крім того, п’ять держав пропонують включати в майбутні договори про вступ спеціальні захисні механізми. Вони дозволять застосовувати заходи проти нової держави-члена у разі серйозного відступу від принципів демократії, верховенства права або свободи ЗМІ.
Такі пропозиції значною мірою пов’язані з досвідом Угорщини часів Віктора Орбана, коли Будапешт неодноразово використовував вимогу одностайності для блокування важливих рішень ЄС.
При цьому поки що йдеться саме про варіанти реформи, а не про вже узгоджені нові правила.
Найбільше значення ця дискусія має для Чорногорії, яка наразі є найпросунутішим кандидатом на вступ.
За даними Єврокомісії, країна відкрила всі 33 переговорні розділи, з яких 16 вже тимчасово закриті. Подгориця має намір завершити переговори та стати 28-м членом Євросоюзу у 2028 році.
Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у червні заявила, що вступ Чорногорії до 2028 року є «досяжним». ЄС уже розпочав підготовку проєкту майбутнього договору про її приєднання.
Тому саме чорногорський договір про вступ потенційно може стати першим документом нового покоління, що передбачатиме додаткові гарантії для ЄС після прийняття країни.
Однак у Єврокомісії побоюються ситуації, за якої нові умови розроблятимуться виключно під Чорногорію. Саме тому Брюссель хоче сформувати універсальний підхід, який можна буде застосувати й до наступних держав-кандидатів.
Реформа матиме безпосереднє значення і для України, і для Молдови.
Переговори з обома країнами помітно прискорилися влітку 2026 року. У червні ЄС відкрив з Україною та Молдовою перший переговорний кластер, що стосується основоположних питань — верховенства права, демократичних інститутів та державного управління. У липні переговори просунулися й у зовнішньополітичних напрямках.
При цьому Україна та Молдова знаходяться значно далі від завершення переговорів, ніж Чорногорія.
Для Києва майбутня модель є особливо важливою: якщо ЄС дійсно запровадить перехідні обмеження щодо права вето, Україна потенційно зможе отримати повноцінне членство, але на першому етапі матиме обмежені можливості блокувати рішення в окремих сферах.
Водночас така система може полегшити політичне узгодження українського членства всередині нинішнього ЄС, оскільки частина держав побоюється, що розширення з 27 до понад 30 членів значно ускладнить ухвалення рішень.
Твердження про те, що Франція, Німеччина та Нідерланди загалом виступають проти швидкого розширення ЄС, потребує уточнення. Ці країни підтримують подальше розширення, але належать до групи держав, які вимагають попереднього посилення інституційних гарантій та більш жорсткого контролю за дотриманням верховенства права майбутніми членами. Разом із Бельгією та Люксембургом вони запропонували розробити новий шаблон договорів про вступ.
Особливо обережну позицію займає Франція щодо прискореного прийняття України. У Парижі побоюються бюджетних наслідків, впливу великого українського аграрного сектору на єдиний ринок та можливого ускладнення системи прийняття рішень у розширеному ЄС.
Німеччина, навпаки, активно підтримує розширення, але водночас наполягає на реформуванні самого Євросоюзу та розглядає варіанти поступової інтеграції нових держав.
По суті, дискусія зводиться до спроби вирішити суперечність між двома завданнями.
З одного боку, геополітична ситуація спонукає ЄС прискорити прийняття Чорногорії, Албанії, України та Молдови. Брюссель розглядає розширення як інструмент зміцнення європейської безпеки та обмеження впливу Росії й Китаю на Західних Балканах і в Східній Європі.
З іншого боку, існуючі держави не хочуть приймати нових членів, які після вступу зможуть використовувати право вето для тиску на інші країни ЄС.
Тому майбутня модель може ґрунтуватися на принципі: повне членство надається швидше, але частина політичних інструментів нової держави протягом перехідного періоду залишається обмеженою, а виконання зобов’язань продовжує контролюватися вже після вступу.
Остаточні параметри такої системи поки що не узгоджені. Головна політична дискусія має відбутися на Європейській раді 15–16 жовтня 2026 року, після чого стане зрозуміліше, які із запропонованих механізмів можуть увійти до майбутніх договорів про приєднання Чорногорії, України, Молдови та інших кандидатів.
Британське видання Metro назвало Софію найбільш недооціненою столицею Європи, звернувши увагу на поєднання відносно доступних цін, історичної спадщини, сучасного культурного життя та близькості міста до природних пам’яток.
За оцінкою британського видання, болгарська столиця залишається значно менш популярною серед масового туриста, ніж традиційні напрямки Західної та Південної Європи, незважаючи на можливості для коротких міських поїздок.
Одним із прикладів Metro наводить британський ринок. У 2025 році Болгарію відвідали близько 343 тис. мандрівників із Великої Британії, тоді як Іспанія щорічно приймає близько 18 млн британських туристів. Таким чином, навіть за умови зростаючого інтересу різниця між Болгарією та одним із найбільших європейських туристичних напрямків залишається багаторазовою.
При цьому туризм у самій Софії зростає. За даними туристичних органів міста, за січень–вересень 2025 року столиця прийняла понад 1 млн туристів, а кількість прибулих збільшилася приблизно на 10% у порівнянні з минулим роком. На іноземців припадало близько 63% відвідувачів.
Metro серед головних переваг Софії виділяє історичний центр, у якому на невеликій території поєднуються пам’ятки різних епох.
Однією з головних визначних пам’яток залишається собор Святого Олександра Невського. Британське видання також звертає увагу на археологічний комплекс стародавньої Сердіки, значну частину якого можна побачити безпосередньо в центрі сучасної Софії.
Окремою перевагою міста називають близькість гори Вітоша. Завдяки цьому подорож до Софії дозволяє поєднати огляд столиці з пішими маршрутами та відпочинком на природі без тривалого переїзду в інший регіон країни.
Британські журналісти також відзначають культурне життя столиці, що активно розвивається. Серед згаданих заходів — музичний фестиваль A to JazZ, а серед культурних майданчиків — Софійська міська художня галерея та інші музеї міста.
Ще одним фактором привабливості залишаються відносно низькі для європейської столиці витрати на харчування, міський транспорт та розваги. Metro розглядає доступність Софії як одну з її переваг на тлі зростання вартості поїздок до найбільш відвідуваних міст Західної Європи.
Загалом Болгарія у 2025 році прийняла близько 13,6 млн іноземних відвідувачів, що на 2,7% більше, ніж роком раніше, свідчать дані Національного статистичного інституту країни. Понад 9,5 млн туристів було зареєстровано в закладах розміщення, цей показник зріс на 5,8% за рік.
Таким чином, увага британського Metro до Софії збігається з більш широкою тенденцією зростання інтересу до Болгарії як до самостійного напрямку міського туризму, а не лише як до країни літніх курортів та зимового відпочинку.
ТОВ «Сумитеплоенерго» 11 серпня оголосило тендер на добровільне страхування від нещасних випадків, як повідомляється в системі електронних державних закупівель Prozorro.
Очікувана вартість закупівлі послуг склала 162 тис. грн.
Заявки на участь у тендері приймаються до 19 серпня.
Переможцем аналогічного тендеру роком раніше стала СК «Ультра Альянс».
Ціни на будівельно-монтажні роботи в нежитловому та інженерному будівництві України різко зросли у другому кварталі 2026 року: порівняно з першим кварталом вартість робіт збільшилася відповідно на 12% та 12,4%. При цьому у житловому будівництві квартальне зростання було значно помірнішим — на 0,4%, свідчать дані Державної служби статистики України.
У річному вимірі тенденція виглядає ще більш виразно. У другому кварталі ціни на будівельно-монтажні роботи загалом були на 21,6% вищими, ніж у квітні–червні 2025 року. Нежитлове та інженерне будівництво подорожчало на 22,4%, житлове — на 18,2%.
До червня зростання продовжилося. Порівняно з червнем минулого року вартість інженерного будівництва збільшилася вже на 24,3%, нежитлового — на 23,8%, житлового — на 19,2%. Середній показник у будівництві досяг 23,1%.
Таким чином, найсильніше подорожчання зараз спостерігається не в житловому девелопменті, а в нежитлових будівлях та інженерній інфраструктурі.
Це може бути особливо відчутним для будівництва виробничих приміщень, складів, торговельних та офісних об’єктів, а також інфраструктурних проєктів, де зростання вартості робіт безпосередньо впливає на інвестиційні бюджети та потребу в додатковому фінансуванні.
За перше півріччя ціни на будівельно-монтажні роботи в Україні зросли на 15,8% у річному вимірі. Для порівняння: за весь 2025 рік їхнє зростання становило 5,8%, за 2024 рік — 7,9%, за 2023 рік — 15,8%.
Статистика вказує на помітне прискорення цінового тиску в будівельній галузі саме у другому кварталі 2026 року, насамперед у сегментах, що мають безпосереднє значення для інвестицій бізнесу та відновлення інфраструктури.
