Металургійні підприємства України в лютому 2025 року збільшили виробництво сталі на 7,5% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 572 тис. тонн з 532 тис. тонн, але знизив на 6,4% до попереднього місяця, коли було вироблено 611 тис. тонн.
Водночас Україна посіла 21-те місце серед 69 країн в рейтингу світових виробників цієї продукції, складеному Всесвітньою асоціацією виробників сталі (Worldsteel).
За даними Worldsteel, у лютому-2025 зафіксовано зниження виплавки сталі до лютого-2024 у більшості країн першої десятки, окрім Індії та Південної Кореї.
Перша десятка країн-виробників сталі за підсумками лютого є такою: Китай – 78,922 млн тонн (“мінус” 3,3% до лютого-2024), Індія – 12,662 млн тонн (“плюс” 6,3%), Японія – 6,4 млн тонн (-8,5%), США – 6,03 млн тонн (-7%), РФ – 5,8 млн тонн (-3,4%), Південна Корея – 5,154 млн тонн (0,7%), Туреччина – 2,924 млн тонн (-5,6%), Бразилія – 2,72 млн тонн (-1,6%), Німеччина – 2,702 млн тонн (-13,5%) та Італія – 1,813 млн тонн (-0,6%).
Загалом у лютому поточного року виплавка сталі знизилася на 3,4% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 144,7 млн тонн.
За підсумками двох місяців року перша десятка країн-виробників сталі є такою: Китай – 166,3 млн тонн (“мінус” 1,5% до січня-лютого-2024), Індія – 26,372 млн тонн (“плюс” 6,8%), Японія – 13,186 млн тонн (-7,5%), США – 12,858 млн тонн (-1,3%), РФ – 11,739 млн тонн (-2,5%), Південна Корея – 10,535 млн тонн (-2,8%), Туреччина – 6,127 млн тонн (-3,7%), Бразилія – 5,534 млн тонн (0,9%), Німеччина – 5,382 млн тонн (-13,1%) та Іран – 3,958 млн тонн (-23,1%).
Метпідприємства України за 2 місяці поточного року збільшили виробництво сталі на 9,9% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 1,183 млн тонн з 1,0756 млн тонн.
Загалом у січні-лютому-2025 виплавка сталі зменшилася на 2,2% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 301,958 млн тонн, посіла 20-е місце.
Як повідомлялося, за підсумками 2024 року перша десятка країн-виробників сталі серед 71 країни мала такий вигляд: Китай – 1 млрд 5,090 млн тонн (-1,7%), Індія – 149,587 млн тонн (+6,3%), Японія – 84,009 млн тонн (-3,4%), США – 79,452 млн тонн (-2,4%), РФ – 70,690 млн тонн (-7%), Південна Корея – 63,531 млн тонн (-4,7%), Німеччина – 37,234 млн тонн (+5,2%), Туреччина – 36,893 млн тонн (+9,4%), Бразилія – 33,741 млн тонн (+5,3%) та Іран – 30,952 млн тонн (+0,8%).
Загалом торік 71 країна виробила 1 млрд 839,449 млн тонн сталі, що на 0,9% менше, ніж за 2023 рік.
Водночас Україна за весь 2024 рік виробила 7,575 млн тонн сталі, що на 21,6% вище за обсяги за 2023 рік (6,228 млн тонн). Країна перебуває на 20-му місці за підсумками 2024 року.
За 2023 рік Китай виробив 1 млрд 19,080 млн тонн (на рівні попереднього року), Індія – 140,171 млн тонн (+11,8%), Японія – 86,996 млн тонн (-2,5%), США – 80,664 млн тонн (+0,2%), РФ – 75,8 млн тонн (+5,6%), Південна Корея – 66,676 млн тонн (+1,3%), Німеччина – 35,438 млн тонн (-3,9%), Туреччина – 33,714 млн тонн (-4%), Бразилія – 31,869 млн тонн (-6,5%) та Іран – 31,139 млн тонн (+1,8%). Загалом у 2023 році 71 країна виробила 1 млрд 849,734 млн тонн сталі, що на 0,1% менше, ніж за 2022 рік.
Водночас Україна за 2023 рік виробила 6,228 млн тонн сталі, що на 0,6% нижче за обсяги за 2022 рік. Країна перебувала на 22-му місці за підсумками 2023 року.
За підсумками 2022 року перша десятка країн-виробників сталі мала такий вигляд: Китай – 1,013 млрд тонн (-2,1%), Індія – 124,720 млн тонн (+5,5%), Японія – 89,235 млн тонн (-7,4%), США – 80,715 млн тонн (-5,9%), РФ – 71,5 млн тонн (-7,2%), Південна Корея – 65, 865 млн тонн (-6,5%), Німеччина – 36,849 млн тонн (-8,4%), Туреччина – 35,134 млн тонн (-12,9%), Бразилія – 33,972 млн тонн (-5,8%) та Іран – 30,593 млн тонн (+8%).
Україна за підсумками 2022 року посіла 23-тє місце з виплавкою 6,263 млн тонн сталі (-70,7%).
Загалом за 2022 рік 64 країни виробили 1 млрд 831,467 млн тонн сталі, що на 4,3% менше, ніж за 2021 рік.
АТ “Нікопольський ремонтний завод” (НРЗ, Дніпропетровська обл.) за підсумками роботи у 2024 році отримало чистий прибуток, розмір якого поки не повідомляється.
Згідно з оголошенням компанії у системі розкриття інформації Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) про проведення 28 квітня дистанційно загальних зборів акціонерів, планується розглянути звіт наглядової ради товариства про результати діяльності за 2024 рік та прийняття рішення за результатами розгляду такого звіту.
Збори також заслухають висновки аудитора та затвердять заходів за результатами розгляду такого звіту. Також у черзі денній – затвердження річної фінансової звітності товариства за 2024 рік, затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за 2024 рік та розподіл прибутку товариства, затвердження річного звіту за минулий рік.
Проєктами рішень, копія яких є в агентстві “Інтерфакс-Україна“, пропонується не розподіляти чистий прибуток, отриманий товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2024 році.
Нікопольський ремонтний завод спеціалізується на ремонті та технічному обслуговуванні машин для металургії.
У 2023 році завод отримав 4,3 млн грн чистого прибутку проти 37,1 млн грн збитків роком раніше за зростання чистого доходу на 86% – до 423,3 млн грн, а за дев’ять місяців 2024 року наростив прибуток у 2,2 рази – до 20,5 млн грн, чистий дохід – на 6,5%, до 341,9 млн грн.
За даними НДУ на третій квартал 2024 року, “Інтерпайп Ніко тьюб” та “Сентравіс продакшн Юкрейн” належить по 25,01% акцій НРЗ, ТОВ “Виробничо-комерційне підприємство “Ювіс” і “Волберт Компані Лімітед” (Кіпр) – по 24,99% акцій.
Статутний капітал НЗР – 9,772 млн грн, номінальна вартість 1 акції – 1 грн.
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) запровадила заборону на ввезення в Україну з Словаччини тварин через спалах ящуру в цій країні, повідомила пресслужба відомства.
При цьому вона послалася на офіційну інформацію Європейського Союзу (через інформаційну систему нотифікації хвороб тварин — ADIS) та Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (WOAH).
“Заборонено ввезення до України із Словацької Республіки тварин, сприятливих до вірусу ящуру, генетичного матеріалу, сировини та продуктів від них”, — йдеться у повідомленні з посиланням на розпорядження головного державного ветеринарного інспектора України.
Джерелом інфекції є хворі на ящур тварини, а також ті, що перебувають в інкубаційному періоді. Вірус може передаватися зокрема через продукти від тварин, сприйнятливих до цього захворювання.
Україна у січні-лютому 2025 року збільшила імпорт алюмінію та виробів із нього на 23,4%, що склало $74,56 млн. Лише у лютому ввезено алюмінію на $37,9 млн. Водночас експорт алюмінію та виробів із нього зріс на 27,8% – до $19,9 млн.
Алюміній широко застосовується як конструкційний матеріал. Основні переваги алюмінію – легкість, податливість штампуванню, корозійна стійкість, висока теплопровідність, неотруйність його сполук.
Зокрема, ці властивості зробили алюміній надзвичайно популярним у виробництві кухонного посуду, алюмінієвої фольги в харчовій промисловості та для пакування. Перші ж три властивості зробили алюміній основною сировиною в авіаційній та авіакосмічній промисловості (останнім часом його витісняють композитні матеріали, насамперед вуглеволокно). Після будівництва та виробництва упаковки – алюмінієвих банок і фольги – найбільшою галуззю-споживачем металу є енергетика.
Українські виробники біометану зможуть у 2030 році поставляти до ЄС до 1 млрд куб. м цього палива, зазначає експерт проєкту Green Deal Ukraїna, старший аналітик компанії Forum Energii (Польща) Мачей Занєвич, який є співавтором дослідження “Потенціал співпраці між Україною та ЄС у сфері біометану” від Green Deal Ukraїna та Українського кліматичного офісу.
“На нашу думку, а також на думку українських аналітиків, реальні обсяги виробництва біометану в Україні можуть становити плюс-мінус 0,5% попиту ЄС. Ми говоримо про приблизно 1 млрд куб. м біометану в 2030 році”, – сказав Занєвич в інтерв’ю проєкту агентства “Інтерфакс-Україна” з енергетики “Енергореформа”.
За його словами, найцікавішим у дослідженні про потенціал співпраці в цій сфері виявилося те, що український біометан вже зараз знайшов покупців за ринковими цінами в ЄС.
“А при цьому попит в Євросоюзі високий настільки, що український імпорт жодним чином не завадить розвитку галузі всередині нього”, – вважає експерт.
Водночас він зазначає, що український біометан “не стане якимось експортним хітом для України і панацеєю для ЄС”.
“Я маю на увазі те, що він не замістить повною мірою імпорт природного газу, який іде в ЄС. Так, він є важливим компонентом для диверсифікації поставок газу, але не замістить імпорт повністю”, – пояснив Занєвич.
Він також звернув увагу на ризик того, що проросійські кола спробують посіяти дезінформацію так, “як це було з вантажівками, як це було з фермерами”. “Що нібито українські виробники біометану витіснять європейських виробників. І тому ми хотіли зробити надійний аналіз, який би грунтувався на об’єктивних даних і показував би, як це насправді може бути”, – зазначив експерт.
Як повідомлялося, першу партію українського біометану у 67 тис. куб. м 7 лютого 2025 року експортував енергохолдинг Vitagro, чий завод потужністю 3 млн куб. м біометану на рік працює у Хмельницькій області. Експорт здійснювався до Німеччини.
Біометановий завод МХП “Оріль-Лідер” (Дніпропетровська обл.) 11 лютого експортував 27,4 тис. куб. м біометану і став другою українською компанією, яка здійснила такий експорт. МХП експортувала біометан газопроводами через українсько-польський кордон до Німеччини. Його покупцем виступила компанія Vitol. Потужність “Оріль-Лідер” становить 11 млн куб. м на рік.
Агрохолдинг “Галс Агро” побудував у Чернігівській області біометановий завод потужністю 3 млн куб. м. Підприємство вже підключили до мережі, воно готується експортувати продукцію.
Голова правління Біоенергетичної асоціації України (БАУ) Георгій Гелетуха на Українському інвестиційному конгресі у Києві на початку березня зазначив, що Україна невдовзі може стати основним постачальником біометану до Європейського Союзу, у перспективі частка українського продукту на європейському ринку може досягти 20%.
Гелетуха акцентував увагу на тому, що Європа прагне споживати у 2030 році приблизно 35 млрд куб. м. біометану, натомість зараз європейське виробництво оцінюється в межах 3 млрд куб. м. З огляду на поточні тенденції ринку ЄС зможе впродовж п`яти років наростити власне виробництво до 20 млрд куб. м біометану.
Експерт пояснив подібне зволікання з розвитком ринку біометану в Європі відсутністю великих вільних масивів сільгоспугідь і, відповідно, неспроможністю виробити необхідну кількість сировини для переробки.
Він звернув увагу нові плани Європи, які вона ставить після 2030 року – виробництво і споживання 100 млрд куб. м біометану до 2050 року. Але й цього показника вона не досягне, бо не вистачає сировини, вважає експерт.
За його припущенням, якби Україна зараз виробляла до 15 млрд куб. м біометану, то ЄС “купила би все “на ура”.
За його інформацією, в Україні 2025 року коло виробників і потенційних експортерів біометану розшириться. До них доєднаються ще одне підприємство МХП, Теофіпольська енергетична компанія та Юзефо-Миколаївська біогазова компанія. Сумарно українські виробництва вироблятимуть 111 млн куб. м біометану на рік.
При вартості виробленого біометану з відходів рослинництва в EUR900 за 1 тис. куб. м або з відходів тваринництва, зокрема гноївки чи посліду, в EUR1100-1200 за 1 тис. куб. м, Україна зможе отримувати до EUR100 млрд щороку від експорту цієї продукції до ЄС, прогнозує Гелетуха.
З дослідженням про перспективи співпраці України та ЄС в сфері біометану можна ознайомитися за посиланням https://greendealukraina.org/uk/products/analytical-reports/the-potential-of-ukraine-eu-biomethane-cooperation
