Як повідомляє Сербський Економіст, Чорногорія продовжує переглядати міграційні правила в рамках зближення із законодавством ЄС. Влада одночасно посилює вимоги до іноземців, які отримують дозвіл на проживання через нерухомість та бізнес, але зберігає окремий механізм для digital nomads — цифрових кочівників, які працюють віддалено на закордонні компанії.
Згідно з чинними та раніше затвердженими змінами, для отримання тимчасового дозволу на проживання через нерухомість запроваджується мінімальна вартість об’єкта — 200 тис. євро. Іноземці, які вже мають дозвіл на проживання на цій підставі, повинні будуть привести свій статус у відповідність до нових вимог протягом року.
Для іноземців, які отримують дозвіл на проживання через власну компанію, правила також стають суворішими. Іноземний виконавчий директор або власник понад 51% капіталу компанії повинен мати щонайменше трьох співробітників, двоє з яких — громадяни Чорногорії, що працюють повний робочий день.
При цьому влада не відмовляється від окремої програми для цифрових кочівників. Іноземець, який працює онлайн на закордонну компанію або власну компанію, зареєстровану за межами Чорногорії, як і раніше, може претендувати на тимчасовий дозвіл на проживання. Для цього необхідно підтвердити дохід, житло, медичну страховку та підставу для дистанційної роботи.
Для країни це важливий компроміс: Чорногорія прагне привести міграційну систему у відповідність до стандартів ЄС, але водночас зберегти привабливість для ІТ-фахівців, консультантів, підприємців та інших віддалених працівників.
Окремо з 1 листопада 2026 року Чорногорія запроваджує візовий режим для громадян Росії, Туреччини, Білорусі, Китаю та Саудівської Аравії. Уряд прямо пояснює це необхідністю повного узгодження візової політики з Євросоюзом у рамках переговорного розділу 24.
Тому можна припустити, що збереження зручного режиму для цифрових кочівників та кваліфікованих іноземних фахівців частково має пом’якшити можливий відтік росіян і турків, який може відбутися після скасування безвізового в’їзду та посилення правил отримання посвідки на проживання.
Масштаб іноземної присутності для невеликої Чорногорії вже дуже великий. За даними МВС станом на вересень 2026 року, дозвіл на проживання мали майже 70 тис. іноземців.
Найбільші групи:
Росія — 17,9 тис. осіб
Сербія — 15,3 тис.
Туреччина — 10,6 тис.
Боснія і Герцеговина — 3,8 тис.
Косово — 3,1 тис.
Албанія — 3,1 тис.
Азербайджан — 2,6 тис.
Україна — 1,6 тис.
Північна Македонія — 1,2 тис.
Німеччина — 1,1 тис.
Таким чином, лише росіяни, серби та турки становлять близько 63 % усіх іноземців із посвідкою на проживання в Чорногорії. Саме тому будь-які зміни візового та міграційного режиму особливо чутливо позначаються на ринку нерухомості, оренди, малого бізнесу та сфери послуг.
Міграція, НЕРУХОМІСТЬ, посвідка на проживання, цифровий кочівник, ЧОРНОГОРІЯ
Швеція залишається серед країн із найвищим рівнем позитивного сприйняття українцями: у серпні 2026 року позитивне ставлення до неї висловили 71,4% респондентів, тоді як негативне — лише 0,8%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо зменшилася, однак негативне ставлення також скоротилося, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Швеції ставляться 31,9% українців, здебільшого позитивно — 39,5%. Нейтральну позицію займають 26,2% респондентів. Здебільшого негативно країну оцінюють лише 0,8%, повністю негативних оцінок у таблиці не зафіксовано, ще 1,6% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 70,6 відсоткового пункту. За цим показником Швеція посідає одне з найвищих місць серед усіх країн, включених до дослідження. Позитивне ставлення переважає негативне майже у 90 разів.
У березні 2026 року позитивно до Швеції ставилися 72,5% опитаних: 35% — повністю позитивно та 37,5% — здебільшого позитивно. Нейтральну позицію тоді займали 24,7% респондентів, а негативне ставлення становило близько 1,2%.
Таким чином, за п’ять місяців частка позитивних оцінок скоротилася лише на 1,1 в.п. — з 72,5% до 71,4%. Негативних відповідей стало на 0,4 в.п. менше, тоді як нейтральний сегмент збільшився на 1,5 в.п. — з 24,7% до 26,2%. Баланс позитивного та негативного ставлення практично не змінився — приблизно з плюс 71,3 до плюс 70,6 в.п.
При цьому всередині позитивного сегмента відбувся певний перерозподіл. Частка повністю позитивних оцінок знизилася з 35% до 31,9%, тоді як здебільшого позитивних зросла з 37,5% до 39,5%. Це свідчить радше про помірне зниження інтенсивності позитивного ставлення, ніж про погіршення загального образу країни.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи попередню хвилю дослідження, звертав увагу саме на стабільність ставлення українців до Швеції.
«Швеція для українців залишається країною з дуже високим рівнем довіри, і це видно по структурі відповідей. Водночас ми спостерігаємо певне зростання частки нейтральних оцінок, що свідчить не про зміну ставлення, а про його меншу інтенсивність. Це типовий ефект для країн, які не перебувають постійно в центрі інформаційної уваги», — зазначив Позній.
Нові результати фактично підтверджують цю тенденцію. Частка нейтральних відповідей продовжила помірно зростати, але це не супроводжувалося збільшенням негативного ставлення. Швеція залишається однією з держав із найбільш стійким позитивним образом в українському суспільстві.
Попередня хвиля дослідження проводилася у березні 2026 року серед 800 громадян України віком від 18 років методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становила ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, громадська думка, міжнародні відносини, ПІВНІЧНА ЄВРОПА, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА, ШВЕЦІЯ
Парламент Угорщини скасував низку положень закону 2021 року, які обмежували поширення серед неповнолітніх матеріалів, що містять інформацію про гомосексуальність, гендерну ідентичність та зміну статі. Інформація підтверджується угорськими та міжнародними джерелами, однак мова йде не про повне скасування всіх чинних у країні обмежень щодо ЛГБТ.
Поправки були ухвалені 13 жовтня 2026 року: за них проголосували 139 депутатів, проти — 51. З законодавства виключено положення, що забороняли «демонстрацію» або «просування» сексуального та гендерного різноманіття в контенті, доступному особам віком до 18 років. Натомість запроваджується більш загальна норма щодо захисту неповнолітніх від матеріалів, які можуть серйозно зашкодити їхньому фізичному, інтелектуальному, емоційному чи моральному розвитку.
Обмеження були введені у 2021 році за уряду Віктора Орбана в рамках так званого закону про захист дітей. Окрім заходів проти педофілії, документ містив заборону на поширення серед неповнолітніх матеріалів, які влада трактувала як «просування» гомосексуальності або зміни статі. Обмеження поширювалися, зокрема, на освітній та медіаконтент.
Зміна законодавства стала одним із перших помітних переглядів політики в цій сфері після приходу до влади уряду прем’єр-міністра Петера Мадьяра. Правляча партія Tisza, яка має в парламенті більшість у дві третини голосів, підтримала поправки. Партія Fidesz колишнього прем’єр-міністра Віктора Орбана голосувала проти.
Рішенню парламенту передував вердикт Суду ЄС від 21 квітня 2026 року. Суд визнав угорські обмеження 2021 року несумісними із законодавством та основоположними цінностями Євросоюзу. Після голосування представники ЄС назвали ці зміни важливим сигналом прихильності Угорщини до загальних європейських принципів.
Сукупний дохід десяти найбільших компаній, які у 2026 році змінювали регіон юридичної адреси, за два квартали становив близько 44,1 млрд грн, підрахував Experts Club на основі даних Опендатаботу.
Найбільшою серед них стала компанія «Параллель-М ЛТД», яка займається імпортом і торгівлею пальним та розвиває мережу АЗК Parallel. Її дохід за два квартали 2026 року становив 9,18 млрд грн. Компанія змінила юридичну адресу із Запорізької на Полтавську область.
Другу позицію посіло шахтоуправління «Покровське» з доходом 6,31 млрд грн, яке перереєструвалося з Донецької у Запорізьку область.
На третьому місці – «Подорожник Київ» з доходом 5,22 млрд грн. Компанія, пов’язана з аптечною мережею «Подорожник», змінила регіон реєстрації зі Львівської на Харківську область.
Сукупний дохід трьох найбільших компаній становив 20,71 млрд грн, або близько 47% доходу всієї першої десятки.
До топ-10 також увійшли «Галичина-Табак» з доходом 4,26 млрд грн, «СТВ Центр» – 4,12 млрд грн, «Інтербізнес» – 3,92 млрд грн, «Аріон Трейд» – 3,83 млрд грн, «Марс Україна» – 2,84 млрд грн, «Совтрейдінг-Л» – 2,28 млрд грн та «СК Енерджі Груп» – 2,13 млрд грн.
Остання компанія стала найбільш активною за кількістю змін юридичної адреси серед великого бізнесу: протягом трьох кварталів вона чотири рази перереєстровувалася між Києвом та Харківською областю.
В Experts Club зазначають, що присутність у статистиці компаній з мільярдними доходами показує: зміна юридичної географії залишається актуальною не лише для малого та середнього бізнесу, а й для великих підприємств у паливному, видобувному, фармацевтичному, торговельному та інших секторах.
При цьому зміна регіону в Єдиному державному реєстрі не обов’язково означає фактичне переміщення основних активів або виробничих потужностей компанії.
Джерело: Опендатабот (https://opendatabot.ua/analytics/business-relocation-2026)
EXPERTS CLUB, БИЗНЕС, ДОХІД, КОМПАНИЯ, РЕЙТИНГ, РЕЛОКАЦИЯ, УКРАЇНА
Наглядова рада СК “ББС Іншуранс” (раніше СК “Брокбізнес”, Київ) 14 жовтня прийняла рішення про створення Львівської регіональної філії, повідомила компанія в системі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦБФР).
Також зазначається, що філія не є юридичною особою, діятиме від імені компанії та розпочне діяльність після внесення відомостей до ЄДР і виконання інших вимог законодавства.
СК “ББС Іншуранс” працює на українському ринку страхування понад 30 років та представлена у всіх регіонах країни. Має ліцензію на здійснення діяльності із страхування за 18 класами.
Національне опитування мешканців України показало, що 31,2% респондентів відповідали критеріям посттравматичного стресового розладу (ПТСР) або комплексного ПТСР (КПТСР), свідчать результати дослідження, опублікованого британським академічним видавництвом Taylor & Francis Group у Європейському журналі психотравматології.
«Було зафіксовано високий рівень як травм, пережитих протягом життя, так і пов’язаних із війною. Національна поширеність ПТСР за МКХ-11 становила 25,2%, при цьому 6% респондентів відповідали додатковим критеріям для КПТСР за МКХ-11, що дало сукупну поширеність на рівні 31,2%», — йдеться в публікації.
Зібрані дані відображають стан психічного здоров’я на момент опитування, але не динаміку змін симптомів із плином часу. Матеріал статті було отримано виданням ще у 2025 році.
До факторів, пов’язаних із вищою ймовірністю розвитку ПТСР або КПТСР, належали жіноча стать, похилий вік, нижчий рівень освіти, попередня військова служба, вимушене переміщення внаслідок війни, а також більша кількість травматичних подій та пов’язаних із війною стресових факторів, пережитих протягом життя.
Самотність була єдиним фактором, який специфічно пов’язаний із КПТСР, а не з ПТСР.
Співавторка дослідження, клінічна психологиня Емма Фейзер-Ірвін зазначила, що той факт, що ПТСР зустрічався набагато частіше, ніж КПТСР, може свідчити про те, що психологічні реакції на триваючу війну не завжди чітко вписуються в моделі, розроблені в постконфліктних умовах. «Коли загроза залишається актуальною й непередбачуваною, способи переживання травматичного стресу та адаптації до нього можуть відрізнятися, і це є важливою сферою для майбутніх досліджень», — зазначила вона.
Головна авторка дослідження, викладачка та дослідниця у сфері судово-психіатричної допомоги в Королівському коледжі Лондона (KCL) Дейрдре Макманус зазначила, що переважна більшість опитаних пережила численні травматичні події протягом життя, а багато хто також безпосередньо постраждав від тривалої війни через вимушене переселення, втрату близьких, руйнування своїх громад або занепокоєння за рідних, і багато українців у повсякденному житті продовжують стикатися зі стресогенними факторами. «Незважаючи на це, багато українців продовжують жити й адаптуватися в надзвичайно складних умовах», — зазначила вона.
Співавтор дослідження, професор кафедри соціальних наук Київської школи економіки Володимир Кулик зазначив, що ПТСР і КПТСР стосуються не лише ветеранів або людей, які перебували поблизу зони бойових дій. «Ці розлади також поширені серед інших категорій населення, які сильно постраждали від війни, – зокрема, серед внутрішньо переміщених осіб, людей, які зазнали ракетно-дронних атак на свої міста та селища далеко від лінії фронту, а також тих, хто доглядає за пораненими чи травмованими людьми», – підкреслив він.
За словами Кулика, подальші дослідження будуть необхідні для розуміння того, як психологічний вплив війни розвивається серед населення загалом, змінюючись у міру продовження конфлікту.
Окрім фахівців із KCL та Київської школи економіки, до групи дослідників увійшли вчені з Університету Джорджа Вашингтона, Манчестерського університету, Центру досліджень Східної Європи та міжнародних відносин (ZOiS), а також організації Combat Stress – провідної британської благодійної організації, що займається питаннями психічного здоров’я ветеранів. Дослідження було ініційовано дослідницькою мережею «Конфлікт і співпраця у Східній Європі» (KonKoop) під керівництвом професора Гвендолін Сассе (ZOiS) та профінансовано Федеральним міністерством досліджень, технологій і космосу Німеччини.
Дослідження проводилося методом телефонного опитування за випадковою вибіркою серед 2 тис. 504 респондентів на підконтрольних уряду України територіях.
Взаємозв’язки між типом і кількістю випадків пережитої травми протягом життя та військової травми, а також ПТСР/ХПТСР досліджувалися за допомогою низки логістичних регресійних моделей з поправкою на вік і стать. Вибірка є репрезентативною за віком, статтю, сімейним станом, рівнем освіти, макрорегіоном, мовою та національністю.
Перед початком польових робіт анкети були попередньо протестовані на приблизно репрезентативній підвибірці (n = 20) цільової групи (дорослих, які проживають у міських та сільських населених пунктах Києва та дев’яти областей України). Під час збору даних інтерв’юери мали можливість ставити запитання психологу та консультуватися з ним щодо складних випадків. Середня тривалість інтерв’ю становила 27 хвилин.
Джерело: https://www.tandfonline.com/doi/10.1080/20008066.2026.2697563
