Середній рівень працевлаштування українських біженців віком 20-64 років у країнах Європи на середину 2025 року складав 57%, включаючи самозайнятість та неформальну роботу, що на 22 відсоткових пункти (в.п.) нижче за порівнянний показник для громадян країни перебування, йдеться у опитуванні УВКБ ООН щодо інтеграції українських біженців на ринок праці.
“Результати значно різняться: країни, що межують з Україною, як правило, фіксують найвищі рівні зайнятості, тоді як країни Західної Європи та Північної Європи демонструють значно нижчі рівні, навіть з урахуванням відмінностей у профілях біженців”, – зазначається у документі, який складений на основі даних 6817 респондентів.
Згідно із публікацією, 3% тих, кому 20-64 роки (або 5% від тих, хто працює), є самозайнятими або підприємцями.
Зазначається, що володіння місцевою мовою є одним із найсильніших предикторів зайнятості, а довший термін перебування в країні перебування також пов’язаний з покращеним виходом на ринок праці.
Згідно з даними, лідирують за рівнем працевлаштування Естонія та Угорщина – відповідно 72% та 71%, за якими слідують Велика Британія (69%), Польща (68%), Болгарія (67%), Чехія (66%), Нідерланди (64%).
Близький до середнього показник демонструють Іспанія (61%), Італія (58%), Литва (57%), Франція (53%), Румунія (50%), Молдова, Ірландія та Бельгія (по 46%).
Суттєво нижчі показники працевлаштування українських біженців, згідно опитування, у Швеції (43%), Фінляндії (40%), Данії та Німеччині (по 39%), Норвегії (37%) та Швейцарії (29%).
“Однак проблема неповної зайнятості залишається поширеною. Майже 60% працюючих біженців повідомляють, що працюють нижче свого рівня кваліфікації, і вони майже вдвічі частіше, ніж громадяни країни, займають низькокваліфіковані роботи”, – констатується у документі УВКБ ООН.
Згідно з ним, серед біженців з вищою освітою понад третина працює на низькокваліфікованих професіях порівняно з 7% громадян країни перебування. На думку дослідників, ця невідповідність між навичками, ймовірно, є основною причиною 40% медіанної різниці в заробітній платні між біженцями та приймаючими країнами.
Зазначається також, що на відміну від рівня зайнятості, неповна зайнятість суттєво не покращується з часом, якщо врахувати мову, галузеву безперервність, освіту та перешкоди на ринку праці, що свідчить про наявність структурних бар’єрів, які потребують цілеспрямованого втручання.
На думку УВКБ ООН, зменшення розривів у зайнятості та продуктивності праці призведе до суттєвих макроекономічних вигод: за досягнення середніх показників по країні це може збільшити річне зростання ВВП до 0,7 процентного пункту в деяких країнах, особливо там, де чисельність біженців велика, а розрив у продуктивності значний.
Серед інших спостережень дослідження – дорослі віком 50–64 років мають приблизно на 10 в.п. нижчу ймовірність працевлаштування порівняно з тими, хто молодше. Чоловіки на 7 в.п. частіше працевлаштовуються, ніж жінки. Наявність професійно-технічного диплома збільшує ймовірність працевлаштування приблизно на 5 в.п. порівняно з тими, хто має лише середню освіту. Але більш вищі ступені забезпечують лише обмежені додаткові переваги — близько 10 в.п. загалом — з незначною різницею між ступенями бакалавра та магістра.
Проживання з маленькими дітьми віком до 6 років знижує ймовірність працевлаштування на 11 в.п., що узгоджується з іншими дослідженнями, які визначають обмеження у догляді за дітьми як важливу перешкоду.
В той же час проживання на самоті збільшує ймовірність працевлаштування на 8 в.п.
Несподівано, проживання з людьми похилого віку (65+) пов’язане зі збільшенням ймовірності працевлаштування на 6 в.п., що свідчить про те, що більшість людей похилого віку можуть не потребувати інтенсивного догляду з боку членів домогосподарства, а радше надавати підтримку з виконанням домашніх обов’язків.
Щодо мови, то респонденти, які повідомляють про хоча б певне знання місцевої мови, мають на 13 в.п. більше шансів бути працевлаштованими, ніж ті, хто не знає її взагалі або має лише мінімальні знання. Примітно, що більш високий рівень володіння мовою, здається, не дає додаткових переваг, а це означає, що типи вакансій, доступні для українських біженців (переважно низькокваліфікованих), можуть не вимагати високого рівня мовних знань
Зрештою, зазначається у досліджені, існує чіткий зв’язок між ймовірністю працевлаштування та часом, що минув з моменту прибуття. Хоча суттєвої різниці між прибуттям протягом останніх шести місяців та протягом одного року не спостерігається, ймовірність працевлаштування зростає на 10 в.п. відносно базового рівня для тих, хто прибув 1–2 роки тому, на 14 в.п. протягом 2–3 років тому та на 20 в.п. для тих, хто прибув понад три роки тому.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 16 січня 2026 року оцінювалась в 5,349 млн (на 11 грудня – 5,311 млн), а загалом у світі – у 5,898 млн (5,860 млн).
У самій Україні, за останніми даними ООН на кінець 2025 року, 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,340 млн на липень та 3,76 млн на квітень.
АТ “Укрпошта” випустила нову поштову марку до 30-річчя української антарктичної станції “Академік Вернадський”, яку рівно 30 років тому 6 лютого 1996 року Велика Британія передала Україні під назвою “Фарадей”, а згодом її було перейменовано.
“Ми сьогодні запускаємо першу корпоративну марку після ребрендингу, тож беремо новий штампінг до станції, щоб було все сучасно. Дякую всім, хто працював над цим випуском. Я хочу побажати експедиції всього найкращого”, – наголосив під час спецпогашення генеральний директор “Укрпошти” Ігор Смілянський.
Зазначається, що вперше в історії станції 31-у українську антарктичну експедицію, що триватиме 2026-2027 роках, очолить метеорологиня Анжеліка Ганчук, яка у 2022-2023 роках була учасницею 27-ї української експедиції та займалась на станції метеорологічними, океанографічними та іншими дослідженнями.
“Моєю задачею цього року буде, як і в інших бейскомандерів, щоб наша станція функціонувала та всі завдання були виконані”, – наголосила керівниця майбутньої 31-ї Української антарктичної експедиції Анжеліка Ганчук.
Напередодні директор НАНЦ Євген Дикий зазначав, що з 2018 року в українській антарктичній програмі відбувся справжній гендерний прорив.
Від негласної майже 20-літньої заборони на участь жінок в експедиціях до першої бейскомандерки. Загалом же з 2018-го й дотепер в річних експедиціях працювали 13 полярниць, а в сезонних – 11.
В “Укрпошті” додали, що тираж марки складає 630 тис. примірників, номінальна вартість на поштовій марці зазначена літерою “U” , що еквівалетно 24 грн. Форма марки незвична – кругла, а на полях аркушу розміщено фото станції і українського судна “Ноосфера”.
НАЕК “Енергоатом” планує протягом 2026 року завершити будівництво всіх передбачених захисних споруд другого рівня (бетонні конструкції від ударів дронів та уламків ракет) для важливих елементів діючих АЕС України, повідомив тво голови правління компанії Павло Ковтонюк.
“Перше – це пасивний захист критичних елементів атомних станцій. Він складається з декількох рівнів, і перший рівень (габіони та біг-беги – ЕР) уже готовий. Другий рівень підходить до фінішу. Ці роботи виконуються згідно прийнятих графіків і планів”, – сказав Ковтонюк у розмові з журналістами під час поїздки на одну з атомних станцій, уточнивши, що по всіх АЕС будівництво споруд 2 рівня планується завершити протягом поточного року.
Він зазначив, що другий аспект – це активний захист, який забезпечує ЗСУ, і “Енергоатом” виділяє кошти на придбання необхідних систем для такого захисту неба біля АЕС. Ковтонюк не став уточнювати обсяги фінансування робіт із захисту та виділених військовим коштів, зазначивши, що “плани і проєкти, погоджені з Генштабом, фінансуються без обмежень”.
Відносно третього рівня захисту (в тому числі підземні конструкції, розраховані на пряме влучання ракет), глава “Енергоатома” зазначив, що такі проєкти можна розглядати індивідуально.
“Третій рівень – це дуже великі роботи, вони можуть розглядатися локальними проєктами. Є приклад на одній з АЕС, де третім рівнем захищені певні елементи. Щодо масштабування, то будемо розглядати таку можливість”, – прокоментував Ковтонюк.
Твердження про те, що гриби допомагають знизити рівень холестерину, в цілому відповідає науковій логіці, але вимагає важливих уточнень: ефект залежить від виду грибів, раціону в цілому та індивідуальної переносимості, а доказова база щодо людей поки що обмежена.
Приводом для обговорення став коментар лікаря-гастроентеролога, в якому йдеться про те, що хітин, який міститься в грибах, може знижувати холестерин, зв’язуючи харчові ліпіди і знижуючи їх всмоктування в кишечнику. На практиці механізми частіше описують через харчові волокна грибів в цілому, включаючи бета-глюкани і хітиноподібні компоненти: харчові волокна здатні зв’язувати жовчні кислоти і частини ліпідів в кишечнику, підвищуючи їх виведення, через що організм може витрачати більше холестерину на синтез нових жовчних кислот.
Дані по грибах вказують на потенціал, але не гарантують сильного ефекту у кожного. Так, огляд в журналі Food & Function (RSC, 2024) відзначає, що печериці (A. bisporus) і деякі інші гриби демонструють здатність зв’язувати жовчні кислоти в моделях травлення, проте клінічні дані обмежені і неоднорідні. У цьому ж огляді згадуються дослідження, де щоденне вживання приблизно 150-200 г свіжих печериць або вешенок асоціювалося зі зниженням загального та/або LDL-холестерину.
При цьому гриби цінні не тільки потенційним впливом на ліпіди. Вони зазвичай дають раціону харчові волокна і ряд мікронутрієнтів (вітаміни групи B, селен, мідь, калій), а вітамін D в грибах помітно підвищується при УФ-обробці.
Теза про те, що гриби «краще не їсти» з картоплею, хлібом або бобовими, суворого наукового підтвердження як універсальне правило не має. Частіше проблема в іншому: гриби містять манітол (група FODMAP, поліоли), який у частини людей, особливо при синдромі подразненого кишечника, може посилювати газоутворення і здуття. Якщо до грибів додати велику порцію крохмалистої їжі або бобових, загальне «навантаження» на травлення може зрости, і дискомфорт стає більш імовірним, але це питання індивідуальної переносимості і розмірів порцій, а не заборони.
Практичний висновок: гриби можна розглядати як корисний компонент збалансованого раціону і одне з джерел харчових волокон, але «лікувати холестерин грибами» не варто. При підвищеному холестерині ключовими залишаються загальний профіль харчування, фізична активність і рекомендації лікаря (в тому числі щодо терапії, якщо вона потрібна).
Програма інвесторської резидентської візи Нової Зеландії Active Investor Plus після зміни правил показала зростання інтересу з боку іноземного капіталу: станом на 19 січня 2026 року Immigration New Zealand отримала 532 заявки, які охоплюють 1 709 заявників (з урахуванням членів сімей) і представляють 33 національності.
Згідно з даними INZ, мінімальний «потенціал» інвестицій за поданими заявками оцінюється в 3,16 млрд новозеландських доларів, при цьому 392 заявки вже отримали approval in principle (попереднє схвалення), а 159 заявок завершені видачею резидентських віз. Обсяг вже «закоммічених» інвестицій за виданими резидентськими візами становить 926,2 млн новозеландських доларів, причому більшість коштів направлялася в схвалені Invest New Zealand керовані фонди та облігації.
Найбільш активні заявники – громадяни США (201 заявка), далі йдуть Китай (86), Гонконг (69), Німеччина (37), Сінгапур і Тайвань (по 26). У статистиці також фігурують, зокрема, Велика Британія, Японія, Південна Корея, В’єтнам, Швейцарія, Нідерланди, а також Росія (3 заявки) і Україна (1 заявка).
Реформовані правила діють з 1 квітня 2025 року і передбачають дві категорії інвестування: Growth (мінімум NZD 5 млн на 3 роки, більш «активні» і ризиковані інструменти, включаючи керовані фонди і прямі інвестиції в бізнес) і Balanced (NZD 10 млн на 5 років, змішаний портфель з можливістю більш низькоризикових інструментів). У пакеті змін також зазначено зниження порогу інвестицій порівняно з попередніми налаштуваннями, скасування вимоги щодо англійської мови та пом’якшення деяких імміграційних умов для інвесторів, які обирають більш активні інвестиції.
