Перевірка іноземного інвестора допомагає українському бізнесу встановити походження капіталу, структуру власності та здатність партнера виконати зобов’язання.
Під час залучення іноземного фінансування основну увагу зазвичай приділяють перевірці української компанії. Потенційний інвестор аналізує фінансову звітність, корпоративні документи, податки, судові спори, активи та бізнес-модель.
Однак українські власники також мають перевіряти сторону, яка пропонує капітал. Назва відомого фонду у презентації або заявлений доступ до значних фінансових ресурсів ще не підтверджують, що переговори веде уповноважена особа, а гроші справді належать заявленому інвестору.
Перед підписанням угоди варто перевірити юридичну особу, дату її створення, керівників, власників, корпоративну групу, попередні інвестиції та можливі санкційні або репутаційні ризики.
Особлива обережність потрібна, якщо інвестор вимагає сплатити попередню комісію, використовує неофіційні електронні адреси, уникає надання корпоративних документів або пропонує проводити платежі через компанію, яка не бере участі у договорі.
Рішення D&B для перевірки третіх сторін дають змогу ідентифікувати компанію, аналізувати її корпоративні зв’язки, встановлювати власників і проводити перевірку за санкційними списками та іншими ризиковими джерелами. D&B Investigate також використовується для візуалізації бізнес-зв’язків і підтримки поглибленої перевірки.
«Під час залучення капіталу перевірку проходить не лише українська компанія. Власникам бізнесу також потрібно розуміти, хто пропонує фінансування, яке походження має цей капітал і чи здатний потенційний інвестор виконати свої зобов’язання», – наголосив директор із розвитку та маркетингу «Інтерфакс-Україна», керівник бізнес-підрозділу D&B-«Інтерфакс-Україна», кандидат економічних наук Максим Уракін.
За його словами, перевірка особливо важлива для малого і середнього бізнесу, який не має власного великого юридичного або комплаєнс-підрозділу та може сприймати сам факт інтересу іноземного інвестора як підтвердження його надійності.
Результат перевірки не замінює юридичний і фінансовий due diligence, але допомагає зрозуміти, чи варто переходити до витратного етапу переговорів, відкривати конфіденційні дані та надавати доступ до внутрішньої документації.
До підписання угоди також необхідно переконатися, що представник має повноваження діяти від імені інвестора, а банківський рахунок для проведення операції належить стороні договору або належним чином уповноваженій структурі.
Dun & Bradstreet – міжнародна компанія у сфері бізнес-даних і аналітики, заснована у 1841 році. Її рішення використовуються для перевірки компаній, аналізу корпоративної власності, комплаєнсу, оцінювання кредитних ризиків і підтримки бізнес-рішень.
В Україні інтереси Dun & Bradstreet представляє інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна». Підрозділ D&B-«Інтерфакс-Україна» допомагає українським підприємствам перевіряти потенційних інвесторів, партнерів, покупців і постачальників. Агентство працює на ринку політичної та економічної інформації з 1992 року.
Звернутися з питання можна через спеціалізований ресурс D&B — dnb.ua, електронною поштою – Urakin@interfax.kyiv.ua або за телефоном +38 (044) 270-65-74.
Україна зберігає найнижчий рівень мінімальної заробітної плати серед європейських країн зі встановленою державою мінімалкою, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club на підставі статистичних даних Eurostat.
Станом на 1 липня 2026 року мінімальна зарплата в Україні у перерахунку становить EUR169 брутто на місяць, свідчать дані Eurostat.
Другою з кінця йде Молдова з мінімальною зарплатою EUR313, тоді як у всіх інших охоплених дослідженням країнах показник перевищує EUR500.
Для порівняння, в Албанії мінімальна зарплата становить близько EUR517, у Болгарії — EUR620, Туреччині — EUR621, Північній Македонії — EUR624, Чорногорії — EUR670, Сербії — EUR743.
На протилежному кінці європейського рейтингу перебуває Люксембург із мінімальною зарплатою EUR2 771 на місяць. Далі йдуть Ірландія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Франція — в усіх цих країнах мінімальна зарплата перевищує EUR1,8 тис.
Під час порівняння необхідно враховувати, що Eurostat наводить показники в євро та у валовому місячному еквіваленті. Для держав, які не використовують євро, суми перераховуються за обмінним курсом на кінець попереднього місяця. Тому зміна курсу національної валюти також може впливати на місце країни в рейтингу.
Загалом Eurostat враховує 22 держави ЄС із національною мінімальною зарплатою та сім країн-кандидатів і потенційних кандидатів, де такий показник встановлено на загальнодержавному рівні. Водночас у Данії, Італії, Австрії, Фінляндії та Швеції єдиної державної мінімальної зарплати немає.
Нижче наведено повний рейтинг мінімальних зарплат у Європі станом на 1 липня 2026 року — від найбільшої до найменшої, брутто на місяць у перерахунку на євро за методологією Eurostat.
Лише вісім із 29 європейських країн, у яких встановлено національну мінімальну заробітну плату, підвищили її в національній валюті в період з січня по липень 2026 року, свідчать дані Eurostat.
Найбільше зростання за півроку зафіксовано в Північній Македонії — на 6,9%.
Далі йдуть Румунія та Естонія — по 6,8%, Бельгія — 5,8%, Греція — 4,5%, Люксембург — 2,5 %, Франція — 2,4 % та Нідерланди — 1,9 %.
У решті 21 країні розмір мінімальної зарплати в національній валюті між 1 січня та 1 липня не змінився. До цієї групи належать, зокрема, Сербія, Хорватія, Словенія, Польща, Німеччина, Іспанія, Португалія, Болгарія, Угорщина та Україна.
При цьому відсутність підвищення номінальної мінімальної зарплати фактично означає зниження її купівельної спроможності в країнах, де за цей період продовжували зростати споживчі ціни.
Eurostat публікує порівняльні дані щодо мінімальних зарплат двічі на рік — станом на 1 січня та 1 липня. Зміни, що відбулися між цими датами, враховуються в наступному піврічному оновленні статистики.
Станом на 1 липня 2026 року мінімальна зарплата серед країн ЄС становила від 620 євро в Болгарії до 2 771 євро в Люксембурзі. Якщо додати країни-кандидати, найнижчий показник зафіксовано в Україні — 169 євро.
Майже 31,6 млн робочих місць у країнах Європейського Союзу у 2024 році забезпечувалися кінцевим попитом на європейські товари та послуги з боку держав, що не входять до ЄС, повідомив Євростат 20 липня 2026 року.
Цей показник становить 14,4 % загальної зайнятості в Євросоюзі. У 2010 році зовнішній попит забезпечував 22,6 млн робочих місць, або 11,5 % зайнятості. Таким чином, за 14 років кількість робочих місць, пов’язаних із закордонними споживачами, збільшилася приблизно на 9 млн.
Створена в ЄС завдяки кінцевому споживанню та інвестиціям за його межами валова додана вартість зросла з 1,3 трлн євро у 2010 році до 2,788 трлн євро у 2024 році. Її частка у загальній доданій вартості економіки Євросоюзу збільшилася з 13,3% до 17,2%.
Найбільшим зовнішнім ринком для європейської економіки залишаються США. Американський попит підтримував близько 6 млн робочих місць у ЄС, або 19,1% усієї зайнятості, пов’язаної з кінцевим попитом за межами блоку. На США також припадало 585,8 млрд євро доданої вартості — 21 % від загального обсягу.
Велика Британія забезпечувала попит, що підтримував 3,4 млн робочих місць у Євросоюзі, або 10,6 % відповідної зайнятості. Китай посідав третє місце з 3,1 млн робочих місць і часткою 9,8 %. При цьому за обсягом створеної доданої вартості Китай із 289,8 млрд євро випереджав Велику Британію, показник якої становив 276 млрд євро.
Швейцарський попит підтримував близько 1,5 млн робочих місць у ЄС і забезпечував 126,6 млрд євро доданої вартості.
Розрахунки Eurostat ґрунтуються на міждержавних таблицях FIGARO та враховують не лише працівників компаній, які безпосередньо експортують продукцію, а й зайнятість у всьому виробничому ланцюжку — у постачальників сировини, комплектуючих та послуг. Під зовнішнім кінцевим попитом розуміються товари та послуги, придбані за межами ЄС для споживання або інвестицій.
Eurostat також наводить ширший показник впливу експорту, що включає проміжні товари та послуги: у 2024 році експорт до країн за межами ЄС забезпечував 32,9 млн робочих місць, або 15 % загальної зайнятості, та створював 2,905 трлн євро доданої вартості.
Зростання залежності європейської зайнятості від зовнішніх ринків підвищує значення торговельних відносин ЄС із США, Великою Британією та Китаєм. Можливі мита, торговельні обмеження або зниження попиту в цих країнах можуть впливати не лише на європейських експортерів, а й на підприємства, що працюють у рамках пов’язаних із ними виробничих ланцюгів.
Попит на короткострокову оренду житла в ЄС через онлайн-платформи продовжував зростати на початку 2026 року. У січні–березні гості провели 144,3 млн ночей у закладах короткострокового розміщення, заброньованих через Airbnb, Booking або Expedia. Це на 9,7% більше, ніж у I кварталі 2025 року, і на 16,6% вище за показник I кварталу 2024 року, повідомив Eurostat 2 липня.
Найшвидше зростання продемонструвала Мальта — плюс 30,5% у річному вимірі. Далі йдуть Словенія — плюс 24,7%, Словаччина — плюс 23,5% та Кіпр — плюс 22,3%. Двозначне зростання також зафіксовано у Фінляндії, Чехії, Ірландії, Хорватії, Греції, Німеччині, Італії, Швеції, Польщі, Естонії, Латвії та Литві.
Серед найбільших туристичних ринків ЄС усі сім найбільш відвідуваних країн також продемонстрували зростання. Німеччина додала 14,9%, Італія — 14,7%, Польща — 11,9%, Франція — 8,1%, Іспанія — 6,5%, Португалія — 4,9%, Австрія — 4%. Це означає, що ринок зростає не лише в малих країнах із низькою базою, а й у великих туристичних економіках.
Eurostat уточнює, що йдеться саме про гостьові ночі в короткостроковому розміщенні через платформи, а не про готелі та кемпінги. Наприклад, якщо сім’я з чотирьох осіб зупиняється в квартирі на три ночі, це вважається як 12 гостьових ночей. Дані публікуються як експериментальна статистика і ґрунтуються на інформації, яку платформи передають Eurostat безпосередньо.
Регіональна статистика публікується із затримкою. За даними за IV квартал 2025 року, найпопулярнішими регіонами для короткострокової оренди через платформи були Андалусія в Іспанії — 9,9 млн ночей, Канарські острови — 8,2 млн та Іль-де-Франс у Франції — 7,2 млн. До десятки найпопулярніших регіонів увійшли лише території трьох країн — Іспанії, Франції та Італії.
Для інвесторів ця статистика означає, що орієнтуватися лише на загальне зростання ринку вже недостатньо. Потрібно зважати на конкретну країну, місто, сезонність, місцеві обмеження для Airbnb та Booking, податки, правила реєстрації та конкуренцію з готелями. У Європі короткострокова оренда, як і раніше, зростає, але стає дедалі більш регульованим і професійним бізнесом.
До 2100 року чисельність населення скоротиться у 18 країнах Євросоюзу, а найсильніше зниження очікується в Латвії, Литві та Польщі, свідчать дані Eurostat.
За базовим сценарієм Eurostat, населення Латвії до кінця століття зменшиться на 33,9%, Литви – на 33,4%, Польщі – на 31,6% порівняно з 2025 роком. Також помітне зниження очікується в Німеччині, Словенії, Фінляндії та Чехії, де спад становитиме близько 10%.
Водночас зростання населення до 2100 року прогнозується лише в дев’яти країнах ЄС. Більш ніж на 25% чисельність населення збільшиться тільки в Люксембурзі та на Мальті — на 36,4% і 26% відповідно. Зростання на 10–20% очікується у Швеції та Ірландії.
Незважаючи на загальне скорочення населення, Німеччина, за оцінкою Eurostat, залишиться найбільш населеною країною ЄС у 2100 році з 74,7 млн жителів. Слідом за нею будуть Франція з 67,2 млн та Іспанія з 49,8 млн осіб.
Статистичне відомство зазначає, що відмінності між країнами будуть значними як за термінами досягнення пікового населення, так і за масштабами подальшого спаду або зростання.
