Experts Club проаналізував ринок цегли в Україні та зробив низку висновків і прогнозів. Ринок цегли в Україні поступово відновлюється після руйнувань і спаду, викликаних повномасштабною війною 2022 року. У 2024 році спостерігалося зростання будівельної активності, особливо в сегменті житлового та інфраструктурного будівництва, що спровокувало підвищення попиту на цеглу.
За підсумками 2024 року ринок показав зростання ємності на 18,5%. У першому півріччі 2024 року виробництво досягло ~249 млн шт, що на 20,4% більше, ніж за аналогічний період 2023 року. Річний обсяг виробництва в 2024 році оцінювався на рівні 500–520 млн цеглин, а в 2025 році — 535–555 млн шт з прогнозним зростанням на 7%.
Найбільші українські виробники зосереджені в центральних і західних регіонах країни. Через бойові дії в 2022–2023 роках були зруйновані або виведені з експлуатації вогнетривкі цегельні на сході — зокрема, Білокам’янський і Зимогірський.
Проте значна частина традиційного цегельного виробництва змогла зберегти роботу або відновити її до 2024 року.
Імпорт
У зв’язку з руйнуванням виробництв і зростанням попиту Україна нарощує імпорт цегли. Основні країни-постачальники: Польща
Імпортна продукція в основному направляється в західні та центральні регіони, а також використовується в високобюджетному будівництві та оздобленні.
Частки ринку: імпорт проти вітчизняного виробництва
За оцінками 2025 року:
Це дозволяє компенсувати дефіцит в деяких регіонах і підтримувати будівництво в період реконструкції.
Ціни
Прогнози від Experts Club такі:
Цегельні заводи, що працюють на підконтрольних територіях
На території, контрольованій Україною, діє понад 30 цегельних підприємств — керамічних, силікатних і клінкерних. Серед найбільших:
Наразі продукція цих заводів покриває понад 70% внутрішнього попиту на цеглу в будівництві.
Великі імпортери цегли в Україну
Для компенсації дефіциту та забезпечення високої якості в деяких сегментах ринку (вогнетривка, клінкер, лицьова) Україна імпортує продукцію з:
Ринок цегли України в 2024 році вступив у фазу активного відновлення. Основний обсяг продукції забезпечує внутрішнє виробництво, але частка імпорту залишається значною і збільшується. Відновлення зруйнованої інфраструктури, підтримка з боку держави та міжнародних фондів продовжуватимуть стимулювати ринок, а ціни стабілізуються ближче до 2026 року.
Джерело: https://expertsclub.eu/rynok-czegly-v-ukrayini-v-2024-2025-rokah-korotkyj-oglyad-vid-experts-club/
Україна готує оголошення конкурсу на розробку літієвого родовища «Добра», яке може стати першим проектом у рамках співпраці з США, повідомив керівник Офісу президента Андрій Єрмак.
«Україна готує оголошення конкурсу на розробку літієвого родовища “Добра” в Кіровоградській області. Це може стати першим проектом у рамках співпраці з США. Радий бачити, що процес йде і результати наших зустрічей у Вашингтоні тиждень тому перетворюються на конкретні дії», – написав Єрмак у телеграм-каналі в середу.
Більш детально про перспективи видобутку рідкісноземельних елементів в Україні можна дізнатися з відео аналітичного центру Experts Club – https://www.youtube.com/watch?v=UHeBfpywpQc&t
Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в січні-квітні 2025 року зросло на 48,5% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до $11,512 млрд з $7,755 млрд, повідомила Державна служба статистики (Дерстат).
Згідно з її даними, експорт товарів з України за вказаний період порівняно з січнем-квітнем 2024 року скоротився на 6,9% – до $13,312 млрд, тоді як імпорт зріс на 12,6% – до $24,824 млрд.
Статведомство уточнило, що в квітні-2025 року в порівнянні з березнем-2025 року сезонно скоригований обсяг експорту скоротився на 4,4% – до $3,369 млрд, імпорту – на 2,3%, до $6,529 млрд.
Сезонно скориговане сальдо зовнішньої торгівлі в квітні 2025 року було від’ємним і склало $3,161 млрд, у попередньому місяці воно також було від’ємним – $3,163 млрд.
Коефіцієнт покриття імпорту експортом у січні-лютому 2025 року склав 0,54 (у січні-квітні 2024 року – 0,65).
Держстат повідомив, що зовнішньоторговельні операції проводилися з партнерами з 217 країн світу.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відеоаналіз української та світової економіки, детальніше тут –
https://youtu.be/LT0sE3ymMnQ?si=0Cstf1AY9xZ4Dxxx
Опитування, проведене компанією Active Group у партнерстві з Experts Club, виявило, що серед країн Південної Америки найвищий рівень симпатії українців зафіксовано до Аргентини. Згідно з даними, оприлюдненими у квітні 2025 року, 8,4% респондентів висловили повністю позитивне ставлення до цієї країни, а ще 29,3% — здебільшого позитивне. Таким чином, Аргентина має найвищий позитивний баланс у регіоні — 34,6%.
На другому місці за рівнем підтримки опинилася Бразилія з сумарно 33,3% позитивних оцінок (6,4% — повністю позитивне, 26,9% — здебільшого позитивне) та балансом у 23,9%. Чилі демонструє доволі стриману симпатію: 4,3% опитаних поставилися до неї повністю позитивно, 15,1% — здебільшого позитивно, що дає баланс у 13,3%.
Перу, Болівія та Уругвай опинилися на рівні або трохи вище 10% позитивного балансу. Особливо примітно, що для Болівії цей показник становить 8,6%, незважаючи на доволі високий рівень нейтрального ставлення — 70,5%.
Ситуація значно гірша для Колумбії, яка має найнижчий у регіоні баланс — мінус 4,5%. 18,1% респондентів висловили здебільшого негативну думку, що суттєво переважає над сумарними 14,6% позитивного сприйняття. Венесуела також має негативний баланс — мінус 2,1%, переважно через політичну нестабільність та негативні асоціації в медіапросторі.
Більшість країн Південної Америки сприймаються українцями переважно нейтрально. У Парагваю, Суринаму, Гаяни та Уругваю рівень нейтрального ставлення коливається від 71% до 74%. Це свідчить про слабкий емоційний контакт та недостатню присутність цих країн в інформаційному полі України.
«Країни Латинської Америки здебільшого залишаються за межами активного українського інтересу, що створює як виклик, так і можливості. Там, де рівень нейтральності високий, є простір для дипломатії, культурного обміну та побудови позитивного іміджу», — коментує Максим Уракін, кандидат економічних наук та засновник Experts Club.
Згідно з новими соціологічними даними, оприлюдненими компанією Active Group спільно з Experts Club у квітні 2025 року, громадська думка українців щодо країн Південної та Східної Азії та Океанії суттєво варіюється. У фаворі опинилися Японія, Австралія та Нова Зеландія, тоді як Китай та деякі країни Південно-Східної Азії демонструють або негативний, або нейтральний баланс.
Найвищу позитивну оцінку серед країн регіону отримала Японія — 62,4% українців ставляться до неї позитивно, зокрема 26,9% повністю позитивно, а 39,1% здебільшого позитивно. За нею йдуть Австралія і Нова Зеландія з однаковим чистим балансом у 60,7%. В Австралії 23% респондентів обрали повністю позитивний варіант, у Новій Зеландії — стільки ж, тоді як понад 40% у кожній з країн отримали оцінку “здебільшого позитивно”.
Південна Корея з 15,1% повністю позитивних оцінок і 34,6% здебільшого позитивних має цілком достойний баланс у 35,7%, хоча і нижчий за лідерів. Тайланд (36,4% позитивного сприйняття) та Сінгапур (33,8%) також утримують відносно високі позиції завдяки стабільному іміджу, пов’язаному з туризмом і розвитком.
Натомість у країн, таких як Індонезія, Малайзія, В’єтнам, Камбоджа, Лаос і М’янма, переважають нейтральні оцінки — понад 60%, що свідчить про обмежене уявлення або інформаційний вакуум. В усіх цих країнах позитивний баланс не перевищує 10%.
Китай, попри економічну вагу, має один із найгірших іміджів серед українців у регіоні: 15,9% висловили здебільшого позитивну думку, але при цьому 35,5% оцінили Китай нейтрально, а негативний баланс склав –23,2%. Це відображає певну недовіру, що сформувалася на тлі геополітичних подій та інформаційного фону.
«Особливо цікавим є той факт, що навіть економічно важливі партнери України, такі як Китай (найбільший торгівельний партнер) отримують низькі рейтинги підтримки серед українців. Це свідчить про те, що українське суспільство ставить моральну підтримку вище за реальну торгівлю та не визнає «нейтралітету», якщо той не супроводжується гуманітарними жестами», — коментує Максим Уракін, кандидат економічних наук та засновник Experts Club.
Отже, результати свідчать про те, що для країн регіону, зокрема Південно-Східної Азії, існує значний потенціал покращення іміджу в Україні — за рахунок культурної дипломатії, туристичного маркетингу та економічної співпраці.
У квітні 2025 року компанія Active Group спільно з аналітичним центром Experts Club та платформою SunFlower Sociology провела опитування щодо ставлення громадян України до країн Центральної Азії та Кавказу. Результати демонструють переважно нейтральне або помірно позитивне сприйняття регіону, з чіткими лідерами симпатій — Грузією та Казахстаном.
Грузія отримала найбільшу частку позитивних оцінок: 16,8% українців заявили про повністю позитивне ставлення, ще 37,0% — про здебільшого позитивне. Разом це формує баланс позитиву в 40%. Подібний рівень симпатій має Казахстан: 11,6% — повністю позитивне, 34,2% — здебільшого позитивне, з чистим балансом у 41,9%. На третій позиції — Азербайджан із сумарним позитивом 42,4%, хоча нейтральна оцінка там значно переважає — 45,4%.
На контрасті — країни Центральної Азії. В Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та Туркменістану домінують нейтральні відповіді: 63,4%, 64,3%, 66,4% і 61,3% відповідно. Усі вони мають баланс симпатії нижче 12%, а Туркменістан навіть демонструє нульову підтримку (–0,2%), переважно через низький рівень поінформованості.
Натомість до Вірменії позитивно ставляться 8,4% повністю та 29,9% здебільшого, що виводить її на четверте місце з балансом у 35,5%.
«Попри спільну радянську спадщину, українське суспільство дивиться на країни Центральної Азії здебільшого крізь призму обережності або байдужості. Водночас приклад Грузії і Казахстану демонструє, що тісні міждержавні зв’язки та позитивна інформаційна присутність можуть істотно впливати на громадську думку», — коментує Максим Уракін, кандидат економічних наук та засновник Experts Club.
Таким чином, висновки дослідження свідчать: у регіоні з потенціалом до взаємодії з Україною ключовим фактором є не лише історична пам’ять, а й сучасна дипломатична та культурна активність.