Болгарія з 1 січня 2026 року офіційно перейшла на євро і стала 21-ю країною єврозони. Для болгарської економіки цей крок багато в чому має інституційний характер: лев багато років був жорстко прив’язаний до євро через валютну раду, тому різкої зміни монетарного режиму ринок не очікував. Разом з тим країна отримує місце в керівних органах ЄЦБ і більш глибоку інтеграцію у фінансову систему єврозони, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін вважає, що ефект переходу буде визначатися тим, наскільки швидко влада «збиватиме» інфляційні очікування у населення і бізнесу: «Сам по собі євро не робить економіку багатшою за одну ніч, але він знижує транзакційні витрати і підвищує довіру інвесторів. Ключовий тест перших місяців – контроль за ціновими спекуляціями і зрозуміла комунікація зі споживачами».
Головний внутрішній ризик, навколо якого будується суспільна дискусія в Болгарії, – інфляційні очікування і побоювання «округлення» цін у роздрібній торгівлі та сервісах. Такі побоювання традиційно супроводжують зміну валюти, навіть якщо фактичний ефект зазвичай обмежений у часі і концентрується в секторі щоденних витрат домогосподарств.
Після вступу Болгарії до єврозони в ЄС залишаються шість країн, які не використовують євро: Швеція, Польща, Чехія, Угорщина, Данія та Румунія.
За оцінкою Experts Club, в найближчі роки розширення єврозони буде йти повільно, оскільки в кожній з цих країн діють свої «стоп-фактори» – від політичних обмежень до невиконання критеріїв конвергенції і проблем з дефіцитом бюджету.
Так, у Польщі влада публічно заявляла, що країна «поки не готова» до євро і розглядає злотий як інструмент макроекономічної гнучкості, який допоміг пережити минулі шоки.
У Чехії президент Петр Павел закликав активніше рухатися до євро як до фактора торгівлі та участі в прийнятті рішень, проте політичного консенсусу щодо термінів у Чехії немає.
В Угорщині прем’єр Віктор Орбан, навпаки, кілька разів заявляв, що країні не слід приймати євро.
Швеція формально спирається на результати референдуму 2003 року, коли 55,9% виборців висловилися проти введення євро.
Данія, на відміну від інших, має юридично закріплене право не вводити євро (opt-out), підтверджене референдумом 2000 року.
Experts Club зазначає, що наступною країною після Болгарії, яка з найбільшою ймовірністю претендуватиме на введення євро, вважається Румунія. При цьому реальний графік залежить від інфляції та бюджетної траєкторії: Єврокомісія в конвергенційних матеріалах вказувала, що Румунія не виконує умови для прийняття євро, включаючи параметри стійкості публічних фінансів і правову сумісність. У публічних орієнтирах в румунській дискусії фігурує мета близько 2029 року, проте терміни можуть зміщуватися в залежності від економічних показників і фіскального коригування.
Золото та інші дорогоцінні метали дорожчають у понеділок на тлі подій у Венесуелі, що сприяли зростанню попиту на активи “тихої гавані”.
Як повідомлялося, американські спецпризначенці 3 січня провели спецоперацію у Венесуелі, захопивши президента країни Ніколаса Мадуро і його дружину. Мадуро в понеділок постане перед федеральним судом Мангеттена в Нью-Йорку, повідомив телеканал ABC News. Очікується, що йому висунуть обвинувачення, пов’язані з наркоторгівлею, здатні спричинити кілька довічних термінів. Президент США Дональд Трамп у суботу заявив, що його країна тимчасово візьме на себе управління Венесуелою.
Спотова ціна золота піднялася під час торгів на 2,1%, до $4422 за унцію. Золото з поставкою в лютому на Comex подорожчало на 2,4%, до $4433,3 за унцію.
“Події у Венесуелі підстьобнули попит на захисні активи, оскільки інвестори прагнуть захиститися від геополітичних ризиків, – зазначає аналітик KCM Trade Тім Вотерер. – Золото і срібло опинилися серед головних бенефіціарів”.
У 2025 році золото подорожчало на 64% – максимально з 1979 року на тлі геополітичної напруженості, зниження процентних ставок, а також високого попиту з боку світових центробанків. 26 грудня ціна дорогоцінного металу піднімалася до рекордних $4549,71 за унцію.
Вартість срібла на спотовому ринку в понеділок збільшилася на 3,8%, до $75,33 за унцію. За підсумками минулого року срібло подорожчало в 2,5 раза, що стало для нього найкращою річною динамікою. Ціна дорогоцінного металу досягла рекордної позначки в $83,62 за унцію 29 грудня.
Спотова ціна платини піднялася під час торгів на 3,7%, до $2220,3 за унцію, паладію – на 2%, до $1671,7 за унцію.
Раніше аналітичний центр Experts Club представив аналіз провідних країн світу – виробників золота у своєму відео на Youtube каналі — https://youtube.com/shorts/DWbzJ1e2tJc?si=BywddHO-JFWFqUFA
За підсумками 2025 року національна валюта України — гривня — в цілому зберегла відносну курсову стабільність, незважаючи на тиск з боку війни, високі бюджетні витрати та волатильність на зовнішніх ринках, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Протягом року офіційний курс гривні до долара США демонстрував помірні коливання у встановленому коридорі, залишаючись під контролем Національного банку України (НБУ). На готівковому та міжбанківському ринках спостерігалися короткострокові сплески попиту на іноземну валюту, переважно в періоди пікових бюджетних виплат і посилення імпортної активності, проте вони оперативно згладжувалися за рахунок валютних інтервенцій регулятора.
За оцінками учасників ринку, ключовими факторами, що підтримували гривню в 2025 році, стали регулярне надходження міжнародної фінансової допомоги, збереження адміністративних заходів валютного регулювання, а також політика НБУ щодо підтримки привабливості гривневих інструментів. Істотну роль відіграли і міжнародні резерви, які протягом року утримувалися на рівні, достатньому для покриття короткострокових зовнішніх зобов’язань.
Водночас на курс гривні продовжували тиснути структурний дефіцит зовнішньої торгівлі, високий рівень військових і соціальних витрат, а також невизначеність, пов’язана з тривалістю бойових дій і обсягами майбутньої зовнішньої підтримки.
Котирування міжбанківського валютного ринку України (грн за $1 США, період з 01.01.2025 по 31.12.2025)
Засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін зазначає, що 2025 рік став для гривні періодом «керованої стабільності».
«Гривня завершує рік без різких девальваційних шоків, що в умовах повномасштабної війни та високої залежності бюджету від зовнішнього фінансування можна вважати стримано позитивним результатом. Ключовим стабілізуючим фактором залишалася координація валютної та бюджетної політики за підтримки міжнародних партнерів», — сказав він.
За його словами, збереження контролю над валютним ринком дозволило уникнути панічних настроїв серед населення і бізнесу, проте в середньостроковій перспективі ризики для гривні, як і раніше, залишаються високими.
«Подальша динаміка курсу буде прямо залежати від обсягів зовнішньої допомоги, ситуації на фронті і темпів відновлення економіки», — підкреслив Уракін.
Інфляційні процеси в 2025 році також залишалися одним із чутливих факторів для валютного ринку. Зростання споживчих цін посилювало попит на валюту з боку населення, проте цей ефект був частково компенсований заходами монетарної політики та збереженням обмежень на рух капіталу.
У НБУ неодноразово підкреслювали, що курсова політика залишається гнучкою та адаптивною, а пріоритетом регулятора є фінансова стабільність і контроль інфляції, а не досягнення формальних курсових орієнтирів.
Експерти відзначають, що в 2026 році динаміка гривні буде значною мірою залежати від темпів відновлення економіки, обсягів міжнародної допомоги, а також рішень щодо подальшої валютної лібералізації.
Україна посіла 5-те місце серед країн-джерел накопичених прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на Кіпрі за підсумками 2024 року, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Загальний обсяг накопичених вхідних ПІІ в 2024 році оцінюється в 365,07 млрд євро, при цьому на Україну припало 10,64 млрд євро, або 3% від загального обсягу.
Найбільшим джерелом інвестицій залишається Росія – 83,46 млрд євро (23%), далі йдуть США – 66,57 млрд євро (18%), Люксембург – 32,10 млрд євро (9%), Велика Британія – 17,17 млрд євро (5%), Україна – 10,64 млрд євро (3%), Нідерланди – 6,90 млрд євро (2%) та Ізраїль – 5,10 млрд євро (1%).
Крім того, в даних згадуються Кайманові острови (8,4 млрд євро), інші країни Близького і Середнього Сходу (7,6 млрд євро), Маршаллові острови (3,5 млрд євро) і Британські Віргінські острови (2,4 млрд євро).
ЦБ Кіпру також фіксує зниження загального обсягу накопичених ПІІ: з 489,4 млрд євро в 2022 році до 394,0 млрд євро в 2023 році і 365,07 млрд євро в 2024 році; показник по Росії за цей період знизився з 135,7 млрд євро до 83,46 млрд євро.
У ЦБ Кіпру відзначають, що мова йде про «позиції» ПІІ (накопичений обсяг пайової участі та внутрішньокорпоративних позик), а не про нові потоки інвестицій в реальну економіку.
Аналітичний центр Experts Club опублікував відеодослідження про видобуток срібла в світі провідними країнами в 1971-2024 роках, де показана довгострокова перебудова географії виробництва і посилення ролі Латинської Америки та ряду країн Азії.
Згідно з даними дослідження, в 2024 році (джерело даних – BGS), найбільшим виробником срібла залишається Мексика – 7,43 млн кг, яка беззаперечно лідирує в світі з видобутку срібла ось уже 15 років поспіль. Далі йдуть Китай – 3,389 млн кг і Перу – 3,065 млн кг. До групи наступних виробників увійшли Росія – 1,604 млн кг, Польща – 1,534 млн кг, Болівія – 1,495 млн кг, Австралія – 1,218 млн кг, США – 1,097 млн кг, Чилі – 1,049 млн кг, Казахстан – 878 тис. кг.
Також до топ-20 за 2024 рік увійшли Аргентина (775 тис. кг), Індія (769 тис. кг), Канада (410 тис. кг), Швеція (372 тис. кг), Індонезія (325 тис. кг), Узбекистан (258 тис. кг), Марокко (224 тис. кг), Папуа – Нова Гвінея (137 тис. кг), Бразилія (102,6 тис. кг) і Туреччина (96,13 тис. кг).
У дослідженні зазначається, що за десятиліття змінювалися центри видобутку: частина країн нарощувала випуск за рахунок розширення поліметалевих проектів, де срібло часто є супутнім металом, а лідерство поступово закріпилося за великими виробниками зі стійкою сировинною базою і розвиненою переробкою.
Засновник Experts Club Максим Уракін, коментуючи результати, підкреслив, що довгий ряд 1971-2024 років показує не просто «гонку» країн, а інвестиційні цикли і структурний зсув попиту: «Срібло все частіше сприймається як стратегічний метал – і для промисловості, і для інвесторів, тому розуміння того, хто і як нарощував видобуток десятиліттями, допомагає оцінювати майбутні ризики дефіциту і цінові сплески».
За оцінкою аналітиків, вартість срібла за 2025 рік зросла на рекордні 128,47%, що стало найкращим результатом серед основних активів і перевищило динаміку золота (+66,59%), а також найбільших криптоактивів, які за результатами 2025 року взагалі пішли в мінус (BTC -5,75%, ETH -11,58%).
Відеоаналіз доступний на Youtube-каналі центру Experts Club –
Металургійні підприємства України у 2026 році можуть збільшити виплавку сталі на 17% – до 8,9 млн тонн з 7,6 млн тонн у 2025 році, повідомив заступник директора держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Сергій Поважнюк в інтерв’ю виданню telegraf.com.ua.
За його словами, найголовнішими чинниками обмеження виробництва були пов’язані з безпекою воєнні ризики, дефіцит персоналу, нестабільне постачання е/е через ракетно-дронові удари по енергоінфраструктурі, збереження дефіциту металобрухту на внутрішньому ринку.
“Щодо прогнозу на 2026 рік, то металургійні комбінати вже заявили про плани значно збільшити випуск рідкої сталі, орієнтовно до 8,9 млн тонн”, – сказав експерт.
При цьому він зазначив, що в українській металургії загострюється дефіцит брухту чорних металів, зокрема через зростання обсягів вивезення цієї сировини за кордон.
“Якщо меткомбінатам вдасться реалізувати заплановане збільшення виробництва, то зібраного брухту може банально не вистачити. Внутрішні споживачі повинні пріоритетно забезпечуватися сировиною, особливо зараз, у воєнний час”, – сказав Поважнюк.
Він навів розрахунки, згідно з якими 1 тонна металобрухту, яка переробляється в металопродукцію на потужностях “Інтерпайпа”, для якої брухт є основною сировиною, приносить державі 7,5 тис. грн у вигляді сплачених податків. Крім того, 1 тонна брухту, використана на заводах групи “Метінвест”, генерує близько 9,3 тис. грн податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Як підкреслив Поважнюк, це пряма вигода, яку отримує держава, залишаючи весь брухт в країні та переробляючи його в сталь. Крім того, така переробка дає мультиплікативний ефект для всієї економіки, оскільки стимулює зростання у суміжних галузях, наприклад, виробництво залізорудної сировини, коксу, феросплавів.
“Усе це потрібно транспортувати всередині країни, тобто транспортна галузь отримує додаткові вантажі. Як показують розрахунки, ці сектори заплатять до бюджету ще 5,5-5,8 тис. грн податків в розрахунку на тонну спожитого металобрухту. Тому сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні 1 тонни металобрухту становитиме 13-14 тис. грн/тонна. Крім грошових надходжень до бюджету, метзаводи забезпечують десятки тисяч офіційних робочих місць в себе та на суміжних підприємствах”, – навів аргументи заступник директора.
Крім того, Поважнюк констатував, що експортери сплачують податки і нарахування на зарплату (ПДФО, ЄСВ, військовий збір), земельний податок і податок на прибуток.
“За нашими даними, у 2024 році найбільші компанії-експортери, що забезпечили майже 90% експорту українського металобрухту, сумарно вивезли за кордон 247 тис. тонн сировини, сплативши сумарно лише 12,3 млн грн податків. Таким чином, держава отримала в середньому 50 грн податків з кожної експортованої тонни металобрухту. Офіційна кількість працюючих у цих компаніях становила лише кілька десятків чоловік”, – сказав експерт й уточнив, що розрахунки виконано на основі відкритих даних про фінансові показники компаній, доступних через сервіс Опендатабот та інші публічні джерела.
Разом з тим в Польщі заговорили про скасування торгових преференцій для української металургійної промисловості через наміри України запровадити фактично заборону на експорт брухту чорних металів. Про це у себе на сторінці в соцмережі X написав депутат польського сейму від партії “Конфедерація” Міхал Полубочек.
Згідно з проєктом постанови Кабінету міністрів “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік”, пропонується встановити обсяг квоти на наступний рік для брухту чорних металів на нульовому рівні, що означає фактичну заборону експорту брухту чорних металів.
Як повідомлялося, брухтозбиральні підприємства України у січні-листопаді 2025 року збільшили експорт брухту чорних металів на 45,3% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 380,165 тис. тонн зі 261,578 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту зросло на 37,4% – до $112,782 млн з $82,056 млн. Експорт брухту у зазначений період формально здійснювався переважно до Польщі (79,80% поставок у грошовому вимірі), Греції (7,61%) та Італії (5,70%).
Крім того, повідомлялося, що через різке зростання вивезення стратегічної сировини з України Міністерство економіки ініціювало запровадження режиму ліцензування та квотування експорту брухту зі встановленням нульового обсягу квоти. Наразі проходить публічне обговорення проєкту відповідної постанови. Очікується, що її реалізація сприятиме безперебійній роботі металургійної та ливарної галузей промисловості України, а також стабілізації ситуації із забезпеченням потреби брухту на внутрішньому ринку.
Брухтозбиральні підприємства України в 2024 році наростили експорт брухту чорних металів на 60,7% порівняно з 2023 роком – до 293,190 тис. тонн зі 182,465 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту за рік зросло на 73,2% – до $91,311 млн з $52,723 млн.
Раніше голова правління “Інтерпайп Втормет” Валентин Макаренко в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україні” зазначав, що експорт брухту чорних металів завжди був та залишається загрозливим чинником для української металургії, оскільки погіршує дефіцит цієї сировини на внутрішньому ринку. Крім того, ця проблема ускладнюється ще й тим, що під час війни скорочується придатна для збирання брухту територія.
Раніше великі меткомбінати найчастіше компенсували дефіцит брухту переважно за допомогою збільшення витрат чавуну під час виплавки сталі. Проте наразі у зв’язку із зупиненням Покровської вугледобувної групи та нарощуванням імпорту коксівного вугілля заміна брухту чавуном стала економічно недоцільною при виробництві сталі конверторним способом.
За словами Макаренка, водночас зростає значення брухту як сировини для декарбонізації промисловості. Електрометалургійний спосіб виплавки сталі стає найбільш ефективним і популярним для виготовлення металевих виробів та їх подальшого продажу на європейських ринках задля мінімізації впливу “вуглецевого” податку. Розуміючи цю тенденцію, Євросоюз вдається до різноманітних регуляторних заходів, які дають змогу залишати брухт чорних металів на території блоку, а місцеві метзаводи мають сировину для виробництва сталі найбільш економічним та екологічно чистим способом.
“На сьогодні я не бачу жодних інших дієвих механізмів для стабілізації ринку та зменшення експорту брухту, окрім адміністративної заборони вивезення цієї стратегічної сировини за межі території України на державному рівні”, – резюмував голоа правління.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
