Металургійні підприємства України у 2026 році можуть збільшити виплавку сталі на 17% – до 8,9 млн тонн з 7,6 млн тонн у 2025 році, повідомив заступник директора держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Сергій Поважнюк в інтерв’ю виданню telegraf.com.ua.
За його словами, найголовнішими чинниками обмеження виробництва були пов’язані з безпекою воєнні ризики, дефіцит персоналу, нестабільне постачання е/е через ракетно-дронові удари по енергоінфраструктурі, збереження дефіциту металобрухту на внутрішньому ринку.
“Щодо прогнозу на 2026 рік, то металургійні комбінати вже заявили про плани значно збільшити випуск рідкої сталі, орієнтовно до 8,9 млн тонн”, – сказав експерт.
При цьому він зазначив, що в українській металургії загострюється дефіцит брухту чорних металів, зокрема через зростання обсягів вивезення цієї сировини за кордон.
“Якщо меткомбінатам вдасться реалізувати заплановане збільшення виробництва, то зібраного брухту може банально не вистачити. Внутрішні споживачі повинні пріоритетно забезпечуватися сировиною, особливо зараз, у воєнний час”, – сказав Поважнюк.
Він навів розрахунки, згідно з якими 1 тонна металобрухту, яка переробляється в металопродукцію на потужностях “Інтерпайпа”, для якої брухт є основною сировиною, приносить державі 7,5 тис. грн у вигляді сплачених податків. Крім того, 1 тонна брухту, використана на заводах групи “Метінвест”, генерує близько 9,3 тис. грн податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Як підкреслив Поважнюк, це пряма вигода, яку отримує держава, залишаючи весь брухт в країні та переробляючи його в сталь. Крім того, така переробка дає мультиплікативний ефект для всієї економіки, оскільки стимулює зростання у суміжних галузях, наприклад, виробництво залізорудної сировини, коксу, феросплавів.
“Усе це потрібно транспортувати всередині країни, тобто транспортна галузь отримує додаткові вантажі. Як показують розрахунки, ці сектори заплатять до бюджету ще 5,5-5,8 тис. грн податків в розрахунку на тонну спожитого металобрухту. Тому сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні 1 тонни металобрухту становитиме 13-14 тис. грн/тонна. Крім грошових надходжень до бюджету, метзаводи забезпечують десятки тисяч офіційних робочих місць в себе та на суміжних підприємствах”, – навів аргументи заступник директора.
Крім того, Поважнюк констатував, що експортери сплачують податки і нарахування на зарплату (ПДФО, ЄСВ, військовий збір), земельний податок і податок на прибуток.
“За нашими даними, у 2024 році найбільші компанії-експортери, що забезпечили майже 90% експорту українського металобрухту, сумарно вивезли за кордон 247 тис. тонн сировини, сплативши сумарно лише 12,3 млн грн податків. Таким чином, держава отримала в середньому 50 грн податків з кожної експортованої тонни металобрухту. Офіційна кількість працюючих у цих компаніях становила лише кілька десятків чоловік”, – сказав експерт й уточнив, що розрахунки виконано на основі відкритих даних про фінансові показники компаній, доступних через сервіс Опендатабот та інші публічні джерела.
Разом з тим в Польщі заговорили про скасування торгових преференцій для української металургійної промисловості через наміри України запровадити фактично заборону на експорт брухту чорних металів. Про це у себе на сторінці в соцмережі X написав депутат польського сейму від партії “Конфедерація” Міхал Полубочек.
Згідно з проєктом постанови Кабінету міністрів “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік”, пропонується встановити обсяг квоти на наступний рік для брухту чорних металів на нульовому рівні, що означає фактичну заборону експорту брухту чорних металів.
Як повідомлялося, брухтозбиральні підприємства України у січні-листопаді 2025 року збільшили експорт брухту чорних металів на 45,3% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 380,165 тис. тонн зі 261,578 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту зросло на 37,4% – до $112,782 млн з $82,056 млн. Експорт брухту у зазначений період формально здійснювався переважно до Польщі (79,80% поставок у грошовому вимірі), Греції (7,61%) та Італії (5,70%).
Крім того, повідомлялося, що через різке зростання вивезення стратегічної сировини з України Міністерство економіки ініціювало запровадження режиму ліцензування та квотування експорту брухту зі встановленням нульового обсягу квоти. Наразі проходить публічне обговорення проєкту відповідної постанови. Очікується, що її реалізація сприятиме безперебійній роботі металургійної та ливарної галузей промисловості України, а також стабілізації ситуації із забезпеченням потреби брухту на внутрішньому ринку.
Брухтозбиральні підприємства України в 2024 році наростили експорт брухту чорних металів на 60,7% порівняно з 2023 роком – до 293,190 тис. тонн зі 182,465 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту за рік зросло на 73,2% – до $91,311 млн з $52,723 млн.
Раніше голова правління “Інтерпайп Втормет” Валентин Макаренко в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україні” зазначав, що експорт брухту чорних металів завжди був та залишається загрозливим чинником для української металургії, оскільки погіршує дефіцит цієї сировини на внутрішньому ринку. Крім того, ця проблема ускладнюється ще й тим, що під час війни скорочується придатна для збирання брухту територія.
Раніше великі меткомбінати найчастіше компенсували дефіцит брухту переважно за допомогою збільшення витрат чавуну під час виплавки сталі. Проте наразі у зв’язку із зупиненням Покровської вугледобувної групи та нарощуванням імпорту коксівного вугілля заміна брухту чавуном стала економічно недоцільною при виробництві сталі конверторним способом.
За словами Макаренка, водночас зростає значення брухту як сировини для декарбонізації промисловості. Електрометалургійний спосіб виплавки сталі стає найбільш ефективним і популярним для виготовлення металевих виробів та їх подальшого продажу на європейських ринках задля мінімізації впливу “вуглецевого” податку. Розуміючи цю тенденцію, Євросоюз вдається до різноманітних регуляторних заходів, які дають змогу залишати брухт чорних металів на території блоку, а місцеві метзаводи мають сировину для виробництва сталі найбільш економічним та екологічно чистим способом.
“На сьогодні я не бачу жодних інших дієвих механізмів для стабілізації ринку та зменшення експорту брухту, окрім адміністративної заборони вивезення цієї стратегічної сировини за межі території України на державному рівні”, – резюмував голоа правління.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
Візуалізація динаміки топ-20 країн за ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС) за 1991-2024 роки від аналітичного центру Experts Club, що поширилася в соцмережах, в цілому підтверджується міжнародною статистикою: у 2024 році найбільші економіки світу за показником ВВП (ПКС) – Китай, США та Індія.
Згідно з даними Світового банку за показником GDP, PPP (current international $), у 2024 році ВВП за ППС Китаю оцінювався в $38,19 трлн, США – в $29,18 трлн, Індії – в $16,19 трлн. До десятки найбільших економік за цим показником також входили Росія (4 місце), Японія (5 місце), далі Німеччина, Індонезія, Бразилія, Франція і Великобританія.
В Experts Club відзначають, що «гонка» 1991-2024 років відображає довгостроковий зсув ваги світової економіки в бік Азії. На початку періоду лідерами виступали розвинені економіки, проте потім швидко зростали ринки з великим населенням і внутрішнім попитом, а Китай та Індія поступово закріплювалися в групі лідерів.
«ВВП за ПКС показує не «багатство у валюті», а масштаб економіки з урахуванням того, скільки товарів і послуг реально можна купити всередині країни. Тому ПКС краще описує внутрішній ринок і потенціал споживання, тоді як для зовнішньої торгівлі, боргів і припливу капіталу важливо паралельно дивитися і на показники в номінальному вираженні», – прокоментував засновник аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Показник ВВП за ПКС перераховує обсяг економіки в «міжнародні долари» з урахуванням відмінностей у рівнях цін між країнами, щоб порівняння було коректнішим, ніж при перерахунку за ринковими курсами.
Відеоаналіз аналітичного центру Experts Club доступний за посиланням –
Спотові ціни на срібло оновили історичний максимум на тлі підвищеного попиту на захисні активи та очікувань пом’якшення політики ФРС США. Срібло подорожчало на 1% і торгувалося по $72,15 за унцію, а в ході сесії котирування досягали рекордних $72,7 за унцію, повідомляє Experts Club.
Учасники ринку пов’язують зростання з посиленням геополітичних ризиків, а також зі «слабкою ліквідністю» наприкінці року, яка може робити рухи на ринку більш різкими. Як зазначав керівник напрямку світової макроекономіки у фінкомпанії Tastylive Ілля Співак, дорогоцінні метали сприймаються як нейтральний актив «без суверенного ризику» в умовах деглобалізації, і срібло в перспективі 6-12 місяців може наблизитися до $80 за унцію.
Раніше аналітичний центр Experts Club випустив відеоаналіз гонки за світове лідерство з видобутку срібла з 1971 по 2024 рік, аналіз доступний за посиланням на Youtube-каналі Experts Club –
Ціна золота на спотовому ринку в середу вперше в історії перевищила $4,5 тис. за унцію і знову оновила рекорд.
Спотова ціна золота до 8:31 за Києвом зросла на 0,1%, до $4 490,56 за унцію, а раніше в ході сесії піднімалася до рекордних $4 525,77 за унцію. Ф’ючерси на біржі Comex також встановили новий історичний максимум – $4 555,1 за унцію.
До 9:00 за Києвом ці контракти відкотилися до $4 520,6 за унцію, що на 0,3% вище рівня попереднього торгового дня.
Інвестори продовжують купувати золото як захисний актив на тлі зростання геополітичної напруженості та очікувань подальшого пом’якшення грошово-кредитної політики ФРС США в умовах охолодження ринку праці та уповільнення інфляції. Додатковим фактором виступає слабка ліквідність на ринку в кінці року, що підсилює коливання цін.
Раніше аналітичний центр Experts Club представив аналіз провідних країн світу – виробників золота у своєму відео на Youtube каналі — https://youtube.com/shorts/DWbzJ1e2tJc?si=BywddHO-JFWFqUFA
Ціни на мідь у вівторок уперше перевищили позначку в $12 тис. за тонну.
Котирування тримісячних ф’ючерсів на мідь на Лондонській біржі металів (LME) до 13:44 кв зросли на 1%, до $12 059 за тонну.
З початку року метал подорожчав приблизно на 37%. Якщо така сама динаміка буде показана за підсумками всього року, це буде найсильніший підйом з 2009 року.
Підтримку котируванням надають серйозні проблеми на деяких родовищах і зміна торгових потоків у зв’язку з тарифною політикою президента США Дональда Трампа.
Можливість введення Трампом мита на мідь виступає одним з головних чинників зростання цін на цей метал. Штати значно наростили її імпорт, що змусило виробничі компанії з інших країн вступити у висококонкурентну боротьбу за метал.
Перебої на великих родовищах у Чилі та Перу і затримки в Індонезії скоротили видобуток на 8-12%, а невисокі темпи розвитку нових проектів обмежують світову пропозицію концентрату.
Крім того, китайські мідеплавильні заводи погодилися на мінімальні в історії нульові тарифи на обробку і рафінування на 2026 рік, що тільки підкреслює обмеженість пропозиції і дає видобувним компаніям додаткову перевагу на переговорах.
Водночас попит у сегментах електромобілів, дата-центрів і електромереж залишається високим, і Goldman Sachs прогнозує більш ніж 60%-ве зростання попиту на мідь у період до 2030 року, пише Trading Economics.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому виробництву міді та провідним країнам-виробникам – https://youtube.com/shorts/_h8iU50z8C0?si=a-XkgGEfeUxseQNa
Металургійні підприємства України у листопаді поточного року наростили виробництво сталі на 18,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 641 тис. тонн з 541 тис. тонн, але зменшили на 1,1% до попереднього місяця (648 тис. тонн).
У рейтингу світових виробників цієї продукції, складеному Всесвітньою асоціацією виробників сталі (Worldsteel), Україна посіла 20-те місце серед 70 країн.
За даними Worldsteel, у листопаді-2025 зафіксовано зниження виплавки сталі до листопада-2024 у половині країн першої десятки, окрім Індії, США, Туреччини, Ірану та Бразилії.
Перша десятка країн-виробників сталі за підсумками листопада є такою: Китай – 69,870 млн тонн (“мінус” 10,9% до листопада-2024), Індія – 13,713 млн тонн (+10,8%), США – 6,8 млн тонн (+8,5%), Японія – 6,774 млн тонн (-1,6%), РФ – 5,190 млн тонн (-6,6%), Південна Корея – 4,965 млн тонн (-4,8%), Іран – 3,356 млн тонн (+9,2%), Туреччина – 3,312 млн тонн (+10%), Німеччина – 2,841 млн тонн (-2,6%) та Бразилія – 2,8 млн тонн (+0,7%).
Загалом у листопаді поточного року виплавка сталі зменшилась на 4,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 140,130 млн тонн.
За підсумками 11 місяців поточного року перша десятка країн-виробників сталі є такою: Китай – 891,670 млн тонн (-4% до січня-листопада-2024), Індія – 150,062 млн тонн (+10,3%), США – 75,103 млн тонн (+3,2%), Японія – 74,102 млн тонн (-3,9%), РФ – 61,774 млн тонн (-5%), Південна Корея – 56,109 млн тонн (-3,7%), Туреччина – 34,589 млн тонн (+2%), Німеччина – 31,346 млн тонн (-9,3%), Бразилія – 30,788 млн тонн (-1,5%) та Іран – 28,798 млн тонн (+0,1%).
Метпідприємства України за 11 місяців поточного року зменшили виробництво сталі на 3,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 6,813 млн тонн з 7,028 млн тонн. Країна посіла 21-те місце.
Загалом у світі у січні-листопаді-2025 виплавка сталі зменшилася на 2% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 1 млрд 662,222 млн тонн.
Як повідомлялося, за підсумками 2024 року перша десятка країн-виробників сталі серед 71 країни мала такий вигляд: Китай – 1 млрд 5,090 млн тонн (-1,7%), Індія – 149,587 млн тонн (+6,3%), Японія – 84,009 млн тонн (-3,4%), США – 79,452 млн тонн (-2,4%), РФ – 70,690 млн тонн (-7%), Південна Корея – 63,531 млн тонн (-4,7%), Німеччина – 37,234 млн тонн (+5,2%), Туреччина – 36,893 млн тонн (+9,4%), Бразилія – 33,741 млн тонн (+5,3%) та Іран – 30,952 млн тонн (+0,8%).
Загалом у минулому році 71 країна виробила 1 млрд 839,449 млн тонн сталі, що на 0,9% менше, ніж за 2023 рік.
Водночас Україна за весь 2024 рік виробила 7,575 млн тонн сталі, що на 21,6% вище за обсяги за 2023 рік (6,228 млн тонн). Країна перебувала на 20-му місці за підсумками 2024 року.
За 2023 рік Китай виробив 1 млрд 19,080 млн тонн (на рівні попереднього року), Індія – 140,171 млн тонн (+11,8%), Японія – 86,996 млн тонн (-2,5%), США – 80,664 млн тонн (+0,2%), РФ – 75,8 млн тонн (+5,6%), Південна Корея – 66,676 млн тонн (+1,3%), Німеччина – 35,438 млн тонн (-3,9%), Туреччина – 33,714 млн тонн (-4%), Бразилія – 31,869 млн тонн (-6,5%) та Іран – 31,139 млн тонн (+1,8%). Загалом у 2023 році 71 країна виробила 1 млрд 849,734 млн тонн сталі, що на 0,1% менше, ніж за 2022 рік.
Водночас Україна за 2023 рік виробила 6,228 млн тонн сталі, що на 0,6% нижче за обсяги за 2022 рік. Країна перебувала на 22-му місці за підсумками 2023 року.
За підсумками 2022 року перша десятка країн-виробників сталі мала такий вигляд: Китай – 1,013 млрд тонн (-2,1%), Індія – 124,720 млн тонн (+5,5%), Японія – 89,235 млн тонн (-7,4%), США – 80,715 млн тонн (-5,9%), РФ – 71,5 млн тонн (-7,2%), Південна Корея – 65, 865 млн тонн (-6,5%), Німеччина – 36,849 млн тонн (-8,4%), Туреччина – 35,134 млн тонн (-12,9%), Бразилія – 33,972 млн тонн (-5,8%) та Іран – 30,593 млн тонн (+8%).
Україна за підсумками 2022 року посіла 23-тє місце з виплавкою 6,263 млн тонн сталі (-70,7%).
Загалом за 2022 рік 64 країни виробили 1 млрд 831,467 млн тонн сталі, що на 4,3% менше, ніж за 2021 рік.
Раніше аналітичний центр Experts Club випустив відеоаналіз про провідних виробників сталі в світі з 2001 по 2024 роки – https://youtube.com/shorts/VgUU9MEMosE?si=c5yD04gmNtJoFblB
