Економіка України наприкінці 2025 року продемонструвала більш стабільне завершення року, ніж очікувалося восени, однак говорити про повноцінне відновлення поки що передчасно. Такий висновок випливає з аналітичного огляду ключових макроекономічних показників України та світу, підготовленого на основі даних Держстату, НБУ, МВФ, Світового банку та провідних міжнародних статистичних відомств.
Згідно з оглядом, зростання реального ВВП України у 2025 році оцінено в 1,8%, а інфляція у грудні сповільнилася до 8% у річному вимірі. Одночасно послабився і базовий інфляційний тиск: базова інфляція у грудні також сповільнилася до 8% проти 11% у вересні. Це дозволило економіці завершити рік із формально позитивною динамікою навіть на тлі війни, втрат енергетичної інфраструктури, дефіциту робочої сили та високого бюджетного тиску.
При цьому структура зростання залишалася нерівномірною. Споживчий сегмент і частина інвестиційної активності виглядали стійко: у четвертому кварталі 2025 року зростання роздрібної торгівлі прискорилося в середньому до 13,6% рік до року, а будівельна активність підтримувалася ремонтом житла та відновленням логістичної, інфраструктурної та енергетичної бази. У другому півріччі зарплати у приватному секторі, за оцінками на основі банківських даних, зростали більш ніж на 20% у річному вираженні. Водночас промисловість залишалася слабкою: у четвертому кварталі промислове виробництво в середньому скорочувалося на 4,8% рік до року, насамперед через спад в енергетиці та видобувній галузі.
Як зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, ідеться не про фазу класичного економічного підйому, а радше про збереження макростійкості в умовах війни.
«Підсумок 2025 року для України можна назвати стримано позитивним, але без підстав для самозаспокоєння. Так, інфляція виявилася нижчою, ніж очікувалося ще восени, базовий ціновий тиск теж помітно послабився, резерви стали рекордними, а економіка не зірвалася у спад навіть попри жорсткі воєнні умови. Водночас це не є ознакою повноцінного підйому», — підкреслив він.

Зміна реального ввп у фактични х цінах відносно попереднього періоду в 2014-2024 рр.
За словами Максима Уракіна, нинішня модель української економіки тримається на поєднанні зовнішнього фінансування, високих бюджетних витрат, адаптації бізнесу та живучості внутрішнього попиту. «Фактично ми бачимо модель економіки, яка тримається на поєднанні зовнішнього фінансування, високих бюджетних витрат, адаптації бізнесу та живучості внутрішнього попиту. Але без більш масштабного припливу інвестицій у виробництво, енергетику, логістику і технологічне оновлення це зростання залишатиметься обмеженим і дуже чутливим до будь-якого нового зовнішнього або воєнного шоку», — зазначив він.
Найважливішою опорою для макрофінансової стабільності залишалася зовнішня допомога. У четвертому кварталі її приплив різко посилився, а загалом у 2025 році Україна отримала $52,4 млрд офіційного фінансування, зокрема $32,7 млрд від ЄС і $12 млрд від США. Це дозволило наростити міжнародні резерви до історичного максимуму у $57,3 млрд наприкінці року. Але одночасно посилилися і дисбаланси: дефіцит поточного рахунку за січень-листопад досяг $30,6 млрд, а консолідований дефіцит бюджету без урахування грантів становив 2,209 трлн грн, або 24,8% ВВП. НБУ також вказував, що державний і гарантований державою борг утримуватиметься на рівні понад 100% ВВП на прогнозному горизонті.

Географічна Структура міжнародної допомоги Україні у 2022-2025 роках, млрд євро
Уракін вважає, що саме 2026 рік стане для України визначальним. «Ключовий висновок 2025 року для України дуже простий: зовнішня допомога виграла для держави час, але сама по собі не вирішує проблему слабкої структури економіки. Рекордні резерви, велике офіційне фінансування і навіть сповільнення інфляції ще не означають, що економіка стала самодостатньою. Навпаки, якщо подивитися на дефіцит поточного рахунку, масштаб бюджетного розриву та боргове навантаження, видно, що макростійкість поки що значною мірою тримається на зовнішньому ресурсі», — підкреслив він.
Він додав, що без припливу інвестицій у виробництво, інфраструктуру, енергетику та експортну переробку нинішня стабільність ризикує залишитися лише режимом утримання системи. «Саме тому 2026 рік буде критичним: якщо він не дасть приросту інвестицій у виробництво, інфраструктуру, енергетику та експортну переробку, то нинішня стабільність залишиться лише режимом утримання системи, а не переходом до справжнього економічного відновлення», — резюмував Уракін.
На глобальному тлі ситуація виглядала помірно слабкою, але не кризовою. За даними огляду, світова економіка наприкінці 2025 року сповільнювалася, однак США зберігали стійке зростання, єврозона демонструвала слабку, але позитивну динаміку, а Китай завершив рік із формально сильним зростанням ВВП на 5%, хоча і на тлі слабкого внутрішнього попиту. Для України це означає, що зовнішнє середовище залишається неоднорідним: без різкого обвалу, але й без потужного зовнішнього імпульсу, який міг би автоматично прискорити внутрішнє відновлення.
Experts Club — український інформаційно-аналітичний центр, який займається підготовкою досліджень, оглядів та експертних матеріалів з економіки, міжнародних відносин, ринків і довгострокових тенденцій розвитку України та світу. Центр також регулярно виступає майданчиком для публічних коментарів і дискусій за участю профільних експертів.
Аналітичний центр Experts Club проаналізував останні тенденції в галузі металургії та дані найбільшої асоціації цього сектору — World Steel Association. Світовий ринок сталі у 2026 році, за оцінкою World Steel Association, перейде від фази затяжного коригування до слабкого зростання: глобальний попит збільшиться на 0,3%, до 1,724 млрд тонн, а у 2027 році прискориться до 1,762 млрд тонн, або на 2,2%. У самій асоціації вважають, що ринок проходить дно циклу 2025–2026 років після структурного тиску, який стримував попит з 2022 року. Це означає, що світова сталева галузь поступово виходить із періоду спаду, але робить це вкрай нерівномірно за регіонами.
Ключовий висновок для України полягає в тому, що зовнішнє середовище для металургії загалом перестає погіршуватися. Worldsteel очікує, що у 2027 році всі основні розвинені економіки, включно з ЄС, США, Канадою, Японією та Кореєю, вже покажуть позитивну динаміку попиту на сталь. Для ЄС і Великої Британії прогнозується зростання споживання на 1,3% у 2026 році та на 3% у 2027 році, а для США — на 1,7% і 2% відповідно. Це важливо для України, тому що саме європейський ринок залишається для неї головним зовнішнім орієнтиром як щодо збуту металопродукції, так і щодо майбутньої промислової кооперації.
Водночас саме відновлення попиту у світі буде асиметричним. Китай, який, як і раніше, визначає глобальну кон’юнктуру, у 2026 році продовжить скорочувати попит на сталь, хоча й лише на 1,5%, а у 2027 році, за оцінкою асоціації, вийде майже на нульову динаміку. Головним драйвером зростання серед великих ринків залишається Індія, де попит має зрости на 7,4% у 2026 році та на 9,2% у 2027 році. У країнах, що розвиваються, без урахування Китаю зростання, навпаки, сповільниться до 2,5% у 2026 році через конфлікт на Близькому Сході, але потім відновиться.
Для України це означає, що глобальний ринок не обіцяє різкого цінового чи об’ємного ривка, але й не формує сценарію нового обвалу. Іншими словами, у найближчі два роки вирішальним фактором для української металургії буде вже не стільки світовий попит, скільки здатність самої України утримати і розширити виплавку, забезпечити енергетику, логістику та доступ до експортних маршрутів. У цьому сенсі зовнішня кон’юнктура стає радше помірно сприятливою, але не рятівною.
На цьому тлі показник України виглядає стримано. За підсумками 2025 року країна виплавила 7,409 млн тонн сталі, що на 2,2% менше за рівень 2024 року, і посіла 21-ше місце у світі. Цей показник є суттєво нижчим не лише за довоєнні рівні, а й за масштаб, який дозволяв Україні впливати на регіональний ринок як одному з великих європейських гравців.
Якщо світовий ринок справді входить у фазу помірного відновлення, то вікно можливостей для України визначатиметься не стільки тим, чи зросте глобальний попит на 0,3% або 2,2%, скільки тим, чи зможе країна повернути обсяги виробництва хоча б до стійкого двозначного рівня в мільйонах тонн. Позитивний прогноз Worldsteel для ЄС, зростання інфраструктурних і оборонних витрат у Європі, а також стабілізація попиту в розвиненому світі створюють основу для збільшення споживання української сталі в майбутньому. Але цей шанс буде реалізований лише за умови відновлення власної індустріальної потужності, а не автоматично.
У ширшому сенсі світовий прогноз Worldsteel показує, що сталь знову стає індикатором індустріальної політики. Там, де зростають інфраструктурні вкладення, залізниці, оборонні бюджети та машинобудування, попит на метал повертається. Стратегія повоєнного відновлення для України має розглядати металургію не як окрему експортну галузь, а як базу для будівництва, машинобудування, транспортної інфраструктури та оборонного виробництва. Саме в цьому разі навіть помірне світове зростання здатне перетворитися для країни на більш відчутний внутрішній індустріальний ефект.
World Steel Association (Worldsteel) об’єднує виробників сталі, галузеві асоціації та дослідницькі інститути з усіх ключових країн — виробників сталі. Члени асоціації забезпечують близько 85% світового випуску сталі.