Аналітичний центр Experts Club опублікував відеодослідження про видобуток срібла в світі провідними країнами в 1971-2024 роках, де показана довгострокова перебудова географії виробництва і посилення ролі Латинської Америки та ряду країн Азії.
Згідно з даними дослідження, в 2024 році (джерело даних – BGS), найбільшим виробником срібла залишається Мексика – 7,43 млн кг, яка беззаперечно лідирує в світі з видобутку срібла ось уже 15 років поспіль. Далі йдуть Китай – 3,389 млн кг і Перу – 3,065 млн кг. До групи наступних виробників увійшли Росія – 1,604 млн кг, Польща – 1,534 млн кг, Болівія – 1,495 млн кг, Австралія – 1,218 млн кг, США – 1,097 млн кг, Чилі – 1,049 млн кг, Казахстан – 878 тис. кг.
Також до топ-20 за 2024 рік увійшли Аргентина (775 тис. кг), Індія (769 тис. кг), Канада (410 тис. кг), Швеція (372 тис. кг), Індонезія (325 тис. кг), Узбекистан (258 тис. кг), Марокко (224 тис. кг), Папуа – Нова Гвінея (137 тис. кг), Бразилія (102,6 тис. кг) і Туреччина (96,13 тис. кг).
У дослідженні зазначається, що за десятиліття змінювалися центри видобутку: частина країн нарощувала випуск за рахунок розширення поліметалевих проектів, де срібло часто є супутнім металом, а лідерство поступово закріпилося за великими виробниками зі стійкою сировинною базою і розвиненою переробкою.
Засновник Experts Club Максим Уракін, коментуючи результати, підкреслив, що довгий ряд 1971-2024 років показує не просто «гонку» країн, а інвестиційні цикли і структурний зсув попиту: «Срібло все частіше сприймається як стратегічний метал – і для промисловості, і для інвесторів, тому розуміння того, хто і як нарощував видобуток десятиліттями, допомагає оцінювати майбутні ризики дефіциту і цінові сплески».
За оцінкою аналітиків, вартість срібла за 2025 рік зросла на рекордні 128,47%, що стало найкращим результатом серед основних активів і перевищило динаміку золота (+66,59%), а також найбільших криптоактивів, які за результатами 2025 року взагалі пішли в мінус (BTC -5,75%, ETH -11,58%).
Відеоаналіз доступний на Youtube-каналі центру Experts Club –
Металургійні підприємства України у 2026 році можуть збільшити виплавку сталі на 17% – до 8,9 млн тонн з 7,6 млн тонн у 2025 році, повідомив заступник директора держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Сергій Поважнюк в інтерв’ю виданню telegraf.com.ua.
За його словами, найголовнішими чинниками обмеження виробництва були пов’язані з безпекою воєнні ризики, дефіцит персоналу, нестабільне постачання е/е через ракетно-дронові удари по енергоінфраструктурі, збереження дефіциту металобрухту на внутрішньому ринку.
“Щодо прогнозу на 2026 рік, то металургійні комбінати вже заявили про плани значно збільшити випуск рідкої сталі, орієнтовно до 8,9 млн тонн”, – сказав експерт.
При цьому він зазначив, що в українській металургії загострюється дефіцит брухту чорних металів, зокрема через зростання обсягів вивезення цієї сировини за кордон.
“Якщо меткомбінатам вдасться реалізувати заплановане збільшення виробництва, то зібраного брухту може банально не вистачити. Внутрішні споживачі повинні пріоритетно забезпечуватися сировиною, особливо зараз, у воєнний час”, – сказав Поважнюк.
Він навів розрахунки, згідно з якими 1 тонна металобрухту, яка переробляється в металопродукцію на потужностях “Інтерпайпа”, для якої брухт є основною сировиною, приносить державі 7,5 тис. грн у вигляді сплачених податків. Крім того, 1 тонна брухту, використана на заводах групи “Метінвест”, генерує близько 9,3 тис. грн податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Як підкреслив Поважнюк, це пряма вигода, яку отримує держава, залишаючи весь брухт в країні та переробляючи його в сталь. Крім того, така переробка дає мультиплікативний ефект для всієї економіки, оскільки стимулює зростання у суміжних галузях, наприклад, виробництво залізорудної сировини, коксу, феросплавів.
“Усе це потрібно транспортувати всередині країни, тобто транспортна галузь отримує додаткові вантажі. Як показують розрахунки, ці сектори заплатять до бюджету ще 5,5-5,8 тис. грн податків в розрахунку на тонну спожитого металобрухту. Тому сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні 1 тонни металобрухту становитиме 13-14 тис. грн/тонна. Крім грошових надходжень до бюджету, метзаводи забезпечують десятки тисяч офіційних робочих місць в себе та на суміжних підприємствах”, – навів аргументи заступник директора.
Крім того, Поважнюк констатував, що експортери сплачують податки і нарахування на зарплату (ПДФО, ЄСВ, військовий збір), земельний податок і податок на прибуток.
“За нашими даними, у 2024 році найбільші компанії-експортери, що забезпечили майже 90% експорту українського металобрухту, сумарно вивезли за кордон 247 тис. тонн сировини, сплативши сумарно лише 12,3 млн грн податків. Таким чином, держава отримала в середньому 50 грн податків з кожної експортованої тонни металобрухту. Офіційна кількість працюючих у цих компаніях становила лише кілька десятків чоловік”, – сказав експерт й уточнив, що розрахунки виконано на основі відкритих даних про фінансові показники компаній, доступних через сервіс Опендатабот та інші публічні джерела.
Разом з тим в Польщі заговорили про скасування торгових преференцій для української металургійної промисловості через наміри України запровадити фактично заборону на експорт брухту чорних металів. Про це у себе на сторінці в соцмережі X написав депутат польського сейму від партії “Конфедерація” Міхал Полубочек.
Згідно з проєктом постанови Кабінету міністрів “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік”, пропонується встановити обсяг квоти на наступний рік для брухту чорних металів на нульовому рівні, що означає фактичну заборону експорту брухту чорних металів.
Як повідомлялося, брухтозбиральні підприємства України у січні-листопаді 2025 року збільшили експорт брухту чорних металів на 45,3% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 380,165 тис. тонн зі 261,578 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту зросло на 37,4% – до $112,782 млн з $82,056 млн. Експорт брухту у зазначений період формально здійснювався переважно до Польщі (79,80% поставок у грошовому вимірі), Греції (7,61%) та Італії (5,70%).
Крім того, повідомлялося, що через різке зростання вивезення стратегічної сировини з України Міністерство економіки ініціювало запровадження режиму ліцензування та квотування експорту брухту зі встановленням нульового обсягу квоти. Наразі проходить публічне обговорення проєкту відповідної постанови. Очікується, що її реалізація сприятиме безперебійній роботі металургійної та ливарної галузей промисловості України, а також стабілізації ситуації із забезпеченням потреби брухту на внутрішньому ринку.
Брухтозбиральні підприємства України в 2024 році наростили експорт брухту чорних металів на 60,7% порівняно з 2023 роком – до 293,190 тис. тонн зі 182,465 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту за рік зросло на 73,2% – до $91,311 млн з $52,723 млн.
Раніше голова правління “Інтерпайп Втормет” Валентин Макаренко в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україні” зазначав, що експорт брухту чорних металів завжди був та залишається загрозливим чинником для української металургії, оскільки погіршує дефіцит цієї сировини на внутрішньому ринку. Крім того, ця проблема ускладнюється ще й тим, що під час війни скорочується придатна для збирання брухту територія.
Раніше великі меткомбінати найчастіше компенсували дефіцит брухту переважно за допомогою збільшення витрат чавуну під час виплавки сталі. Проте наразі у зв’язку із зупиненням Покровської вугледобувної групи та нарощуванням імпорту коксівного вугілля заміна брухту чавуном стала економічно недоцільною при виробництві сталі конверторним способом.
За словами Макаренка, водночас зростає значення брухту як сировини для декарбонізації промисловості. Електрометалургійний спосіб виплавки сталі стає найбільш ефективним і популярним для виготовлення металевих виробів та їх подальшого продажу на європейських ринках задля мінімізації впливу “вуглецевого” податку. Розуміючи цю тенденцію, Євросоюз вдається до різноманітних регуляторних заходів, які дають змогу залишати брухт чорних металів на території блоку, а місцеві метзаводи мають сировину для виробництва сталі найбільш економічним та екологічно чистим способом.
“На сьогодні я не бачу жодних інших дієвих механізмів для стабілізації ринку та зменшення експорту брухту, окрім адміністративної заборони вивезення цієї стратегічної сировини за межі території України на державному рівні”, – резюмував голоа правління.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
Візуалізація динаміки топ-20 країн за ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС) за 1991-2024 роки від аналітичного центру Experts Club, що поширилася в соцмережах, в цілому підтверджується міжнародною статистикою: у 2024 році найбільші економіки світу за показником ВВП (ПКС) – Китай, США та Індія.
Згідно з даними Світового банку за показником GDP, PPP (current international $), у 2024 році ВВП за ППС Китаю оцінювався в $38,19 трлн, США – в $29,18 трлн, Індії – в $16,19 трлн. До десятки найбільших економік за цим показником також входили Росія (4 місце), Японія (5 місце), далі Німеччина, Індонезія, Бразилія, Франція і Великобританія.
В Experts Club відзначають, що «гонка» 1991-2024 років відображає довгостроковий зсув ваги світової економіки в бік Азії. На початку періоду лідерами виступали розвинені економіки, проте потім швидко зростали ринки з великим населенням і внутрішнім попитом, а Китай та Індія поступово закріплювалися в групі лідерів.
«ВВП за ПКС показує не «багатство у валюті», а масштаб економіки з урахуванням того, скільки товарів і послуг реально можна купити всередині країни. Тому ПКС краще описує внутрішній ринок і потенціал споживання, тоді як для зовнішньої торгівлі, боргів і припливу капіталу важливо паралельно дивитися і на показники в номінальному вираженні», – прокоментував засновник аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Показник ВВП за ПКС перераховує обсяг економіки в «міжнародні долари» з урахуванням відмінностей у рівнях цін між країнами, щоб порівняння було коректнішим, ніж при перерахунку за ринковими курсами.
Відеоаналіз аналітичного центру Experts Club доступний за посиланням –
Спотові ціни на срібло оновили історичний максимум на тлі підвищеного попиту на захисні активи та очікувань пом’якшення політики ФРС США. Срібло подорожчало на 1% і торгувалося по $72,15 за унцію, а в ході сесії котирування досягали рекордних $72,7 за унцію, повідомляє Experts Club.
Учасники ринку пов’язують зростання з посиленням геополітичних ризиків, а також зі «слабкою ліквідністю» наприкінці року, яка може робити рухи на ринку більш різкими. Як зазначав керівник напрямку світової макроекономіки у фінкомпанії Tastylive Ілля Співак, дорогоцінні метали сприймаються як нейтральний актив «без суверенного ризику» в умовах деглобалізації, і срібло в перспективі 6-12 місяців може наблизитися до $80 за унцію.
Раніше аналітичний центр Experts Club випустив відеоаналіз гонки за світове лідерство з видобутку срібла з 1971 по 2024 рік, аналіз доступний за посиланням на Youtube-каналі Experts Club –
Ціна золота на спотовому ринку в середу вперше в історії перевищила $4,5 тис. за унцію і знову оновила рекорд.
Спотова ціна золота до 8:31 за Києвом зросла на 0,1%, до $4 490,56 за унцію, а раніше в ході сесії піднімалася до рекордних $4 525,77 за унцію. Ф’ючерси на біржі Comex також встановили новий історичний максимум – $4 555,1 за унцію.
До 9:00 за Києвом ці контракти відкотилися до $4 520,6 за унцію, що на 0,3% вище рівня попереднього торгового дня.
Інвестори продовжують купувати золото як захисний актив на тлі зростання геополітичної напруженості та очікувань подальшого пом’якшення грошово-кредитної політики ФРС США в умовах охолодження ринку праці та уповільнення інфляції. Додатковим фактором виступає слабка ліквідність на ринку в кінці року, що підсилює коливання цін.
Раніше аналітичний центр Experts Club представив аналіз провідних країн світу – виробників золота у своєму відео на Youtube каналі — https://youtube.com/shorts/DWbzJ1e2tJc?si=BywddHO-JFWFqUFA
Ціни на мідь у вівторок уперше перевищили позначку в $12 тис. за тонну.
Котирування тримісячних ф’ючерсів на мідь на Лондонській біржі металів (LME) до 13:44 кв зросли на 1%, до $12 059 за тонну.
З початку року метал подорожчав приблизно на 37%. Якщо така сама динаміка буде показана за підсумками всього року, це буде найсильніший підйом з 2009 року.
Підтримку котируванням надають серйозні проблеми на деяких родовищах і зміна торгових потоків у зв’язку з тарифною політикою президента США Дональда Трампа.
Можливість введення Трампом мита на мідь виступає одним з головних чинників зростання цін на цей метал. Штати значно наростили її імпорт, що змусило виробничі компанії з інших країн вступити у висококонкурентну боротьбу за метал.
Перебої на великих родовищах у Чилі та Перу і затримки в Індонезії скоротили видобуток на 8-12%, а невисокі темпи розвитку нових проектів обмежують світову пропозицію концентрату.
Крім того, китайські мідеплавильні заводи погодилися на мінімальні в історії нульові тарифи на обробку і рафінування на 2026 рік, що тільки підкреслює обмеженість пропозиції і дає видобувним компаніям додаткову перевагу на переговорах.
Водночас попит у сегментах електромобілів, дата-центрів і електромереж залишається високим, і Goldman Sachs прогнозує більш ніж 60%-ве зростання попиту на мідь у період до 2030 року, пише Trading Economics.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому виробництву міді та провідним країнам-виробникам – https://youtube.com/shorts/_h8iU50z8C0?si=a-XkgGEfeUxseQNa
