Аналітичний центр Experts Club випустив нове відеодослідження, присвячене динаміці державного боргу країн світу щодо ВВП у 1950-2025 роках. Візуалізація показує, як за останні 75 років змінювалося боргове навантаження в різних економіках – від післявоєнного відновлення і боргових криз до пандемії та нинішнього етапу дорогих запозичень. У фокусі фінального слайда – ситуація на 2025 рік, коли Україна, за використаною в дослідженні міжнародною методологією, також увійшла до числа 20 країн із найбільшим борговим навантаженням.
В основі дослідження лежать дані IMF DataMapper і World Economic Outlook за жовтень 2025 року за показником general government gross debt. За оцінкою МВФ, світовий рівень державного боргу у 2025 році досяг 96,8% світового ВВП, а для розвинених економік середній показник становив 111,8% ВВП. Це означає, що боргове навантаження залишається системно високим не лише у вразливих країнах, а й у найбільших економіках світу.
Згідно з використаними у відео даними, у 2025 році до числа держав із найвищим борговим навантаженням входили насамперед Судан, Японія, Сінгапур, Греція, Бахрейн, Мальдіви та Італія. У цій самій групі перебували США, Франція та Канада, а Україна з показником близько 108,6-110% ВВП також опинилася у верхній частині світового антирейтингу і, за цими оцінками, увійшла приблизно до першого десятка країн за співвідношенням боргу до ВВП. Для порівняння, у базі за 2025 рік для України вказано рівень 108,6% ВВП, для США – 128,7%, для Франції – 119,6%, для Італії – 138,3%, для Японії – 226,8%; у зведених міжнародних таблицях на основі тих самих оцінок МВФ фігурують близькі значення, де Україна проходить на рівні близько 110% ВВП.
Для України цей результат є особливо показовим. За даними IMF DataMapper, у 2025 році загальний державний борг сектору державного управління досяг 108,6% ВВП. VoxUkraine, аналізуючи ту саму базу МВФ, зазначає, що це найвищий рівень за весь період спостережень для України. Одночасно Міністерство фінансів України повідомляло, що державний і гарантований державою борг за підсумками 2025 року становив 98,4% ВВП. Різниця пояснюється методологією: міжнародні зіставлення МВФ використовують ширший показник general government gross debt, тому саме він підходить для глобального рейтингу, показаного в дослідженні Experts Club.
«Наше дослідження показує не просто розмір боргу, а місце країни у глобальній системі ризиків. У випадку України входження до групи країн із найвищим борговим навантаженням – це прямий наслідок війни, масштабної потреби в бюджетному фінансуванні та залежності від зовнішньої підтримки. Але водночас це і нагадування, що після завершення війни одним із ключових викликів стане не лише відновлення економіки, а й вибудовування довгострокової стратегії управління боргом», – зазначив засновник Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
У ширшому контексті відео демонструє, що високий борг перестав бути винятком лише для кризових держав. Серед країн із найбільшим борговим навантаженням сьогодні перебувають як економіки із затяжними структурними дисбалансами, так і розвинені держави з глибокими внутрішніми ринками капіталу. Саме тому порівняння 1950 і 2025 років показує головний зсув: боргова модель стала нормою світової економіки, а питання стійкості боргу залежить уже не лише від його розміру, а й від вартості обслуговування, темпів зростання ВВП, структури кредиторів і здатності держави підтримувати довіру інвесторів.
Для України, виходячи з даних 2025 року, головний висновок дослідження полягає в тому, що країна вже перейшла психологічну позначку у 100% ВВП за міжнародною методологією і увійшла до глобальної групи найбільш закредитованих держав. Це не означає автоматичної боргової кризи, але означає, що тема повоєнної бюджетної стійкості, реструктуризації зобов’язань, вартості нового фінансування і прискорення економічного зростання буде однією з центральних в економічній політиці найближчих років.
Зростання світових цін на нафту вже призвело до помітного подорожчання авіаційного гасу, а це посилює тиск на авіакомпанії й може позначитися на вартості квитків у літньому туристичному сезоні. Такого висновку дійшли в аналітичному коментарі Experts Club. На тлі ескалації на Близькому Сході Brent 18 березня піднімалася до $108,56 за барель, а днем раніше перевищувала позначку $100 за барель.
За даними IATA, глобальна середня ціна авіаційного палива за останній звітний тиждень зросла на 11,2% порівняно з попереднім тижнем і досягла $175 за барель. При цьому ще в грудневому прогнозі IATA виходила із середньої ціни авіагасу на 2026 рік на рівні $88 за барель за Brent по $62, тобто поточний ринок уже більш ніж удвічі перевищує базовий сценарій галузі.
Додатковий індикатор дає американський ринок: за даними AP, середня ціна jet fuel у США зросла до $3,99 за галон проти приблизно $2,50 два тижні тому. Reuters також зазначає, що у США ціни на авіагас зросли більш ніж на 50%, а в Європі частина авіакомпаній уже почала коригувати розклад і тарифи через подорожчання палива.
Як зазначають аналітики Experts Club, логіка ринку очевидна: авіаційне паливо залишається однією з найбільших статей витрат авіаперевізників поряд із персоналом, тому різке подорожчання гасу майже неминуче транслюватиметься в ціну перельотів, особливо на далекомагістральних і курортних напрямках. IATA прямо вказує, що jet fuel – одна з найбільших статей витрат авіакомпаній, а AP оцінює частку палива у витратах перевізників приблизно у 20-25%.
«Ми бачимо вже не просто зростання нафти як біржового активу, а пряму передачу цінового шоку в авіаційне паливо. Якщо нафта залишається вище $100 за барель, а гас тримається на екстремально високих рівнях, авіакомпанії будуть змушені або підвищувати тарифи, або скорочувати частину програм перевезень. Для туристичного ринку це означає дорожчий і менш передбачуваний літній сезон», – вважає засновник Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
За його словами, особливо вразливими виявляються масові туристичні маршрути, де перевізники працюють із тонкою маржею та високою ціновою чутливістю попиту. «Навіть якщо зростання цін на квитки буде нерівномірним, сам фактор дорогого палива змінює поведінку ринку: туроператори обережніше формують пакети, авіакомпанії переглядають сітку польотів, а туристи відкладають купівлю або обирають коротші поїздки. У такій ситуації літо 2026 року може стати сезоном високої волатильності – і за цінами, і за завантаженням напрямків», – зазначив Уракін.
Практичні сигнали цього процесу вже з’явилися. Reuters повідомило, що SAS вирішила скасувати близько 1 тис. рейсів у квітні на тлі різкого зростання цін на паливо, а AP пише, що низка міжнародних авіакомпаній уже запровадила паливні надбавки або підвищила базові тарифи. Це означає, що за збереження поточної кон’юнктури подорожчання авіаквитків може стати одним із ключових чинників тиску на світовий туристичний ринок у прийдешньому літньому сезоні.
Вартість травневих ф’ючерсів на сорт Brent на лондонській біржі ICE Futures за даними на 7:12 кч піднімається на $6,09 (6,62%), до $98,07 за барель. Раніше під час сесії Brent знову перевищувала $100 за барель. У середу контракт зріс у ціні на $4,18 (4,8%), до $91,98 за барель.
Ф’ючерси на нафту WTI на квітень на електронних торгах Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) дорожчають до цього часу на $5,29 (6,06%), до $92,54 за барель. За підсумками попередньої сесії вартість цих контрактів підвищилася на $3,8 (4,6%), до $87,25 за барель.
Іранський підводний безпілотник вночі атакував два нафтові танкери в Перській затоці, повідомила іранська державна телекомпанія IRIB. Раніше джерело в іракській службі безпеки в Басрі повідомило CNN, що судно, начинене вибухівкою, врізалося відразу в два танкери.
CNN уточнює, що горіли судна Zefyros під мальтійським прапором і Safesea Vishnu під прапором Маршаллових островів. Зареєстрованим власником Safesea Vishnu є американська компанія Safesea Transport Inc., тоді як власник Zefyros знаходиться в Греції.
Робота нафтових портів Іраку була призупинена після пожежі, повідомив глава Управління портами Іраку Фархан аль-Фартусі. За його словами, одна людина загинула, ще 38 були врятовані.
Тим часом Оман наказав суднам покинути експортний термінал Міна-аль-Фахал з метою обережності, пише Bloomberg із посиланням на інформовані джерела. За даними Kpler, з терміналу щодня експортувалося близько 1 млн барелів нафти.
Раніше представник збройних сил Ірану заявив, що світу потрібно готуватися до нафти по $200 за барель, оскільки ціни на паливо залежать від безпеки в регіоні, а Ізраїль і США своїми діями порушили цю безпеку.
“Єдине, що може призвести до довгострокового зниження цін – це відновлення поставок нафти через Ормузьку протоку, – написали аналітики ING. – Якщо цього не станеться, нас чекають нові максимуми”.
Напередодні ціни на нафту зросли, попри те, що країни-учасниці МЕА домовилися про постачання на світовий ринок рекордних 400 млн барелів зі своїх стратегічних резервів. Терміни вивільнення запасів будуть залежати від обставин у кожній окремій країні. Загальні стратегічні запаси нафти країн-учасниць МЕА перевищують 1,2 млрд барелів, ще 600 млн барелів становлять промислові резерви, що перебувають у державній власності.
“Вивільнення нафтових резервів МЕА може виявитися лише тимчасовим рішенням, тоді як перебої поставок і значне скорочення видобутку в деяких близькосхідних країнах можуть викликати довгостроковий дефіцит пропозиції”, – зазначила Тіна Тенг з Moomoo ANZ.
У середу також стало відомо, що комерційні запаси нафти в США минулого тижня зросли на 3,824 млн барелів – до максимальних з травня 2025 року 443,1 млн барелів. Експерти в середньому прогнозували збільшення на 1,1 млн барелів, за даними Trading Economics.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому видобутоку нафти – 1900–2024 та провідним країнам-виробникам.
Brent, EXPERTS CLUB, IRAN, NAFTA, TANKER
Українські підприємства у січні-лютому поточного року зменшили імпорт міді та мідних виробів у грошовому виразі на 11,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $26,757 млн.
Згідно з митною статистикою, оприлюдненою Державною митною службою України у вівторок, експорт міді та мідних виробів за зазначений період зменшився на 14,6% – до $12,213 млн.
У лютому імпортовано міді на $15,724 млн, експортовано – на $7,260 млн.
Як повідомлялося, українські підприємства у 2025 році збільшили імпорт міді та мідних виробів у грошовому виразі на 23,2% порівняно з попереднім роком – до $173,453 млн, експорт міді та мідних виробів виріс на 17,7% – до $103,848 млн.
Мідь широко застосовують в елетротехніці, під час виробництва труб, для створення сплавів, у медицині та в інших галузях.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому виробництву міді та провідним країнам-виробникам – https://youtube.com/shorts/_h8iU50z8C0?si=a-XkgGEfeUxseQNa
Аналітичний центр Experts Club проаналізував реакцію країн Європи на паливну кризу. Реакція європейських країн на паливну кризу 2026 року поки що виявилася неоднорідною. Одні уряди безпосередньо втручаються в ринок палива – обмежують експорт, вводять стелі цін і випускають резерви. Інші поки обмежуються моніторингом цін і координацією на рівні ЄС і G7, намагаючись не спровокувати дефіцит ще більш жорсткими кроками.
Сербія вибрала найбільш жорсткий формат втручання. Влада тимчасово зупинила експорт нафти, бензину і дизеля до 19 березня, пояснивши це захистом внутрішнього ринку від дефіциту і стрибків цін. Reuters при цьому зазначає, що Сербія і до цього зберігала контроль над цінами на паливо з лютого 2022 року, тобто нинішнє рішення стало продовженням більш інтервенціоністської моделі регулювання.
Угорщина пішла за змішаним сценарієм. З одного боку, Будапешт ввів цінову стелю на бензин і дизель для автомобілів з угорською реєстрацією. З іншого – уряд вирішив задіяти державні резерви, а міністр економіки, за повідомленнями угорських медіа, анонсував також зниження акцизу і заборону експорту частини нафтопродуктів. Це типовий приклад комбінованої антикризової схеми, коли влада одночасно намагається утримати роздрібні ціни і підтримати фізичну наявність палива на ринку.
Хорватія обрала більш м’який шлях – обмеження граничних роздрібних цін на двотижневий період. Уряд встановив максимум для Eurosuper на рівні EUR1,50 за літр, для дизеля – EUR1,55, для «синього дизеля» – EUR0,89, а також обмежив ціни на скраплений газ. Загреб прямо заявив, що без цього заходу дизель коштував би EUR1,72 за літр, а бензин – EUR1,55. Це означає, що Хорватія намагається не ізолювати ринок, а пом’якшити кінцевий ефект для домогосподарств і бізнесу.
Словаччина і частково Чехія зосередилися не на роздрібному регулюванні, а на підтримці фізичних поставок. Після збою поставок по «Дружбі» Словаччина схвалила використання 250 тис. тонн нафти зі стратегічних запасів для постачання переробки, а Угорщина і Словаччина почали переговори про використання резервів ще в лютому. Чехія, у свою чергу, заявляла про готовність направити до Словаччини невеликі обсяги нафти східним напрямком «Дружби».
Великобританія поки не вводить цінових стель або експортних заборон. Канцлер казначейства Рейчел Рівз заявила, що уряд уважно стежить за ситуацією і попередила роздрібні мережі, що не допустить «надмірного прибутку» на тлі нафтового шоку. Такий підхід ближче до наглядової моделі: влада сигналізує ринку, що готова посилювати контроль за поведінкою продавців, але не переходить до прямого адміністрування цін.
На загальноєвропейському рівні поки що переважає обережність. G7 і ЄС обговорюють можливі заходи, включаючи використання стратегічних резервів, податкові зміни і коригування вуглецевої ціни, проте рішення про скоординований випуск резервів поки що не прийнято. Франція як голова G7 заявляє, що «всі варіанти на столі», але визнає, що негайного дефіциту в Європі поки немає.
Єврокомісія, у свою чергу, нагадує про структурну вразливість Європи, яка імпортує понад 90% нафти і близько 80% газу.
Головний висновок для Європи зараз полягає в тому, що країни реагують по-різному залежно від власної вразливості. Балканські та центральноєвропейські держави, які залежать від імпорту та окремих маршрутів поставок, схильні діяти швидше і жорсткіше — через заборони, цінові стелі та резерви. Великі економіки Західної Європи поки що віддають перевагу координації, тиску на ринок і підготовці інструментів на випадок подальшого погіршення ситуації. Але якщо нафтовий шок затягнеться, нинішні точкові заходи можуть перерости в більш широку хвилю європейського втручання в паливний ринок.
Ескалація війни навколо Ірану вже вийшла за межі регіонального конфлікту і перетворилася на фактор глобальної інфляції. 9 березня Brent протягом дня піднімалася вище $119 за барель – максимум з 2022 року, а глава МВФ Крісталіна Георгієва попередила, що стійке підвищення цін на нафту на 10% здатне додати близько 0,4 п.п. до світової інфляції. Масштаб ризику пояснюється і логістикою: через Ормузьку протоку в 2024 році проходило близько 20 млн барелів нафти на добу, тобто приблизно 20% світового споживання рідких вуглеводнів.
Для України найшвидший канал передачі такого шоку – ринок палива. Після втрати значної частини власної переробки країна спирається на імпорт: у 2024 році Україна ввезла близько 1,2 млн тонн бензину, а в січні-вересні 2025 року імпорт нафтопродуктів досяг 5,67 млн тонн. Навіть до нинішнього стрибка цін ринок залишався чутливим до логістики та зовнішньої кон’юнктури: НБУ відзначав прискорення зростання цін на бензин, дизель і скраплений газ через перебої в поставках, а Reuters повідомляв, що в січні 2026 року імпорт бензину зріс на 70% рік до року через брак внутрішнього виробництва. Це робить бензин, дизель і автогаз найімовірнішою першою групою товарів, які відреагують на затяжний нафтовий шок.
“Якщо конфлікт навколо Ірану затягнеться, Україна практично відразу відчує це через зростання вартості палива, а потім – через подорожчання логістики, імпорту і частини продовольства. Для нашої економіки це не тільки зовнішній шок, але й додатковий інфляційний тиск на внутрішній ринок”, – вважає засновник аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Друга вразлива група – імпортні продукти з довгою логістикою і високою часткою транспортних витрат. У 2025 році Україна збільшила імпорт агропродовольства на 13%, до $9,12 млрд, причому частка ЄС перевищила 53,9%. У структурі закупівель найбільшими позиціями були фрукти, ягоди та горіхи на $1 млрд, риба та морепродукти на $999 млн, алкогольні та безалкогольні напої на $870 млн, какао-продукти на $640 млн, кава, чай та спеції на $471 млн, а також овочі на $467 млн. Саме ці категорії – від бананів і цитрусових до кави, шоколаду і морепродуктів – найбільш чутливі до подорожчання фрахту, палива, охолоджувальної логістики і доларових сировинних котирувань.
“Найбільш помітно споживач відчує подорожчання там, де велика частка імпорту і транспортної складової. Перш за все мова йде про пальне, каву, шоколад, рибу, морепродукти, фрукти, а трохи пізніше – про товари, в ціну яких закладаються більш дорогі добрива, газ і упаковка”, – зазначив Уракін.
Третя зона ризику – добрива і потім продовольство українського виробництва. Вже фіксується зростання цін не тільки на нафту і газ, але і на цукор, добрива і сою після ескалації навколо Ірану. Одночасно європейські ціни на газ на початку березня підскочили на 35-40%, а ЄС скликав координаційну групу з газових поставок. Для України це відчутно подвійно: НБУ раніше оцінював потребу в імпорті газу в 2026 році в $1,1 млрд після $2,9 млрд в 2025 році, а імпорт добрив в 2025 році зріс до 3,285 млн тонн.
За оцінкою GIZ, залежність України від імпорту азотних добрив вже перевищила 60%. Це означає, що при тривалому збереженні високих цін на нафту і газ через кілька місяців тиск може перейти на собівартість зерна, овочів закритого ґрунту, молока, м’яса та інших продуктів харчування.
Окремо варто виділити товари, пов’язані з нафтохімією та металами. Нафта є базовою сировиною для широкого кола хімічної продукції, а Reuters на тлі нинішнього конфлікту вже відзначав зростання цін на алюміній до чотирирічного максимуму. Це підвищує ризик подорожчання пластикової упаковки, побутової хімії, фарб, окремих видів косметики, шин, ПВХ-матеріалів і частини будівельних товарів. Те саме стосується бітуму – прямого нафтопродукту, імпорт якого в Україну, за даними галузевих оцінок, залишається значним і в 2026 році.
Додатковим підсилювачем може стати валютний фактор. На тлі війни інвестори йдуть в долар як в захисний актив. Для України це важливо тому, що нафта, газ, кава, какао, добрива і значна частина іншого імпорту номіновані саме в доларах, а ЄС залишається найбільшим торговельним партнером країни з часткою понад 50% в торгівлі товарами. Навіть без фізичного дефіциту це підвищує ризик більш дорогого імпорту в гривні.
При цьому не всі товари відреагують однаково швидко. Базові продукти, де Україна залишається великим виробником – перш за все пшениця, кукурудза і соняшникова олія, – менше залежать від негайного імпорту, а врожай пшениці і кукурудзи в 2025 році виявився кращим за ранні очікування.
Тому в короткостроковому періоді найсильніше можуть подорожчати паливо, імпортні фрукти та морепродукти, кава і шоколад, добрива, хімія і частина будівельних матеріалів. Але якщо енергетичний шок затягнеться, зростання витрат на логістику майже неминуче почне просочуватися і в ціни на товари українського виробництва.
Джерело: https://expertsclub.eu/vijna-v-irani-pidnime-cziny-na-palyvo-ta-import-analiz-tovariv/
EXPERTS CLUB, IMPORT, IRAN, URAKIN, анализ, ВІЙНА, ПАЛИВО, ТОВАР
