У Франції 17 жовтня 2026 року відбулися масштабні загальнонаціональні протести проти зростання вартості життя, подорожчання пального та скорочення фінансування державних послуг. За даними Міністерства внутрішніх справ країни, у демонстраціях взяли участь близько 550 тис. осіб, тоді як організатори оцінюють кількість учасників у 800 тис., повідомляють Reuters та французьке видання Le Monde.
Загалом у країні відбулося 110 демонстрацій. Лише в Парижі, за оцінкою міністра внутрішніх справ Лорана Нуньєса, на вулиці вийшли приблизно 110 тис. людей. Протести також охопили Марсель, Ліон, Лілль, Бордо, Тулузу та інші великі міста.
Основними вимогами учасників стали підвищення заробітних плат і пенсій, стримування цін на продовольство та енергоносії, збільшення фінансування освіти й охорони здоров’я, а також збереження соціальних гарантій.
До акцій долучилися профспілки, студентські організації, представники фермерських об’єднань, працівники транспортного сектору та активісти руху «жовтих жилетів», який виник у Франції у 2018 році через підвищення цін на пальне.
Нинішня хвиля протестів розпочалася у вересні зі студентських виступів проти нестачі викладачів, поганого стану навчальних закладів і недостатнього державного фінансування освіти. Згодом вимоги розширилися, охопивши питання купівельної спроможності населення, соціальної нерівності та економічної політики уряду.
Попри переважно мирний характер демонстрацій, у низці міст відбулися зіткнення з поліцією, підпали автомобілів, погроми магазинів та напади на адміністративні будівлі.
У Парижі найбільш напружена ситуація спостерігалася поблизу площі Республіки, де окремі групи учасників заворушень кидали в поліцейських каміння та піротехнічні засоби. Правоохоронці застосовували сльозогінний газ і водомети. Також повідомлялося про пограбування магазинів та пошкодження банківських відділень.
У Марселі група протестувальників проникла до будівлі міської ради, у Ліоні було підпалено туристичний офіс, а в Ліможі пожежа пошкодила будівлю мерії. Інциденти із пошкодженням адміністративних будівель також зафіксовано в інших містах.
За попередніми даними Міністерства внутрішніх справ Франції, поліція затримала близько 400 осіб. Влада повідомила про постраждалих серед правоохоронців і цивільного населення. Окреме розслідування розпочато після тяжкого поранення неповнолітнього учасника протесту в Сент-Етьєні.
Президент Франції Емманюель Макрон засудив насильство та заявив про необхідність притягнення винних до відповідальності. Прем’єр-міністр Себастьєн Лекорню наголосив, що уряд не допустить використання заворушень для тиску на державні інституції.
Водночас організатори протестів підкреслюють, що переважна більшість учасників виступала мирно та вимагала перегляду соціально-економічної політики держави.
Масові виступи відбуваються на тлі складної ситуації з державними фінансами Франції. Згідно з представленим 1 жовтня проєктом державного бюджету на 2027 рік, уряд планує скоротити дефіцит із прогнозованих 5,4% ВВП у 2026 році до 5% ВВП у 2027 році.
Для досягнення цієї мети передбачено загальні заходи бюджетної консолідації на €54 млрд, зокрема €43 млрд у межах законопроєктів про державний бюджет і фінансування системи соціального забезпечення.
При цьому уряд прогнозує уповільнення економічного зростання Франції до 0,5% у 2026 році з можливим прискоренням до 1% у 2027 році. Витрати на обслуговування державного боргу можуть зрости із €79,2 млрд у 2026 році до €91,2 млрд наступного року.
Профспілки побоюються, що заходи з обмеження державних витрат посилять навантаження на домогосподарства, насамперед із низькими та середніми доходами.
Протести вже спричинили перебої в роботі міського транспорту, тимчасове закриття окремих станцій паризького метро та пошкодження торговельних об’єктів. Остаточна оцінка економічних збитків від заворушень наразі не оприлюднена.
Нова хвиля соціального невдоволення посилює політичну напруженість у Франції напередодні президентських виборів 2027 року та ускладнює обговорення бюджетної політики. Подальший розвиток ситуації залежатиме, зокрема, від переговорів уряду з профспілками та представниками студентського руху.
Франція є другою за величиною економікою єврозони після Німеччини та одним із найбільших торговельно-економічних партнерів України в Європейському Союзі.
Як повідомляє Experts Club, Франція зберігає один із найвищих рівнів позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до країни ставляться 72,8% респондентів, тоді як негативно — лише 3,7%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо скоротилася, однак одночасно зменшилася й частка негативних відповідей, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Франції ставляться 28% українців, здебільшого позитивно — 44,8%. Нейтральну позицію займають 22,5% респондентів. Здебільшого негативно країну оцінюють 3,5%, повністю негативно — лише 0,2%, ще 1% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 69,1 відсоткового пункту. Таким чином, позитивне ставлення до Франції майже у 20 разів переважає негативне. За балансом оцінок країна залишається серед лідерів загального рейтингу торговельних партнерів України.
Порівняно з попередньою хвилею дослідження зміни є відносно невеликими. У березні 2026 року повністю позитивно до Франції ставилися 30,3% опитаних, здебільшого позитивно — 44,3%, тобто загальний позитивний показник становив 74,6%. Нейтральну позицію тоді займали 20,3%, а негативне ставлення висловлювали 4,7% респондентів.
Отже, за п’ять місяців частка позитивних оцінок зменшилася на 1,8 в.п. — з 74,6% до 72,8%, але негативних також стало менше — з 4,7% до 3,7%. Водночас частка нейтральних відповідей збільшилася на 2,2 в.п. — до 22,5%. Баланс позитивного і негативного ставлення змінився лише незначно — з плюс 69,9 до плюс 69,1 в.п.
Показовою є й внутрішня структура позитивних відповідей. Частка тих, хто ставиться до Франції повністю позитивно, скоротилася з 30,3% до 28%, тоді як частка здебільшого позитивних відповідей практично не змінилася — 44,3% у березні та 44,8% у серпні. Це свідчить про збереження стійкого позитивного ядра громадської думки щодо Франції.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній раніше пов’язував високі показники Франції з її сформованим образом серед української аудиторії.
«Для багатьох українців Франція — це символ підтримки у складні часи, а також культурний і політичний орієнтир у Європі. Такі показники демонструють високу довіру та повагу, що значною мірою пояснюється активною роллю Парижа у європейській політиці щодо України», — зазначав Позній.
За його словами, при аналізі таких результатів важливо враховувати не лише поточні емоційні оцінки: ставлення до інших держав формується під впливом досвіду взаємодії, інформаційного контексту та очікувань українців щодо майбутньої ролі країни-партнера.
Нова хвиля дослідження показує, що ставлення до Франції залишається стабільно позитивним: невелике зниження загальної частки прихильних оцінок супроводжується скороченням негативного сегмента та збільшенням частки нейтральних відповідей. Тобто помітного переходу від позитивного до негативного сприйняття не відбулося.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. У попередній березневій хвилі також було опитано 800 респондентів; вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становила ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, громадська думка, Європейський союз, міжнародні відносини, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА, ФРАНЦІЯ
Як повідомляє Experts Club, Франція та Нідерланди мають найвищу частку позитивного ставлення українців серед представлених у дослідженні країн Західної Європи — 72,8% та 71,2% відповідно. До Німеччини позитивно ставляться 69,9% респондентів, до Швейцарії — 66,9%. Про це свідчать результати третьої хвилі дослідження «Ставлення українців до країн світу», проведеного Active Group спільно з Experts Club, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, до Франції нейтрально ставляться 22,5% респондентів, негативно — 3,7%, ще 1% не змогли визначитися. Баланс позитивних та негативних оцінок становить 69,1 відсоткового пункту проти 69,9 в.п. у березні 2026 року та 71 в.п. у серпні 2025-го.
У Нідерландів баланс позитивного та негативного ставлення становить 69,6 в.п. При цьому 71,2% респондентів оцінюють країну позитивно, 26,4% — нейтрально і лише 1,6% — негативно. У березні 2026 року баланс був дещо вищим — 71,5 в.п., тоді як у серпні 2025 року становив 61 в.п.
До Німеччини позитивно ставляться 69,9% українців, нейтрально — 23,5%, негативно — 5,5%. Її баланс знизився до 64,4 в.п. порівняно з 73,9 в.п. у березні та 72,7 в.п. у серпні минулого року. Таким чином, серед шести представлених країн Західної Європи саме Німеччина продемонструвала найбільш помітне зниження цього показника між березнем і серпнем 2026 року.
Швейцарію позитивно оцінюють 66,9% респондентів, негативно — лише 1,4%, а 29,7% займають нейтральну позицію. Баланс становить 65,5 в.п. проти 67,1 в.п. у березні.
Бельгія є єдиною країною цієї групи, де баланс у серпні зріс порівняно з березнем — з 56,4 до 58,5 в.п. Позитивно до країни ставляться 59,9% опитаних, нейтрально — 36%, негативно — 1,4%. У серпні 2025 року баланс становив 54,4 в.п.
Найменшу частку позитивних відповідей серед представлених держав Західної Європи отримала Австрія — 52,6%. Водночас негативно її оцінюють лише 2,7% українців, тоді як 41,7% обрали нейтральну відповідь. Баланс становить 49,9 в.п. порівняно з 53,3 в.п. у березні 2026 року та 44 в.п. у серпні 2025-го. Загалом дані свідчать, що нижчі показники позитивного ставлення до Бельгії та Австрії пов’язані передусім із більшою часткою нейтральних, а не негативних оцінок.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, заступник директора ІА «Інтерфакс-Україна», кандидат економічних наук Максим Уракін наголосив на важливості системної комунікації іноземних партнерів з українським суспільством.
«Перша рекомендація — це регулярно показувати конкретні справи, конкретні дії. Друге — бути відкритими до питань, запитів від ЗМІ, від громадськості», — зазначив Уракін.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, зі свого боку, звернув увагу на зв’язок суспільної поінформованості з практичним розвитком двостороннього співробітництва.
«Слід краще розвивати не тільки загальну обізнаність. З країнами, де можемо мати позитивний баланс, треба розширювати співпрацю», — зазначив Позній.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. Вибірка, за даними організаторів, репрезентативна за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична статистична похибка за довірчої ймовірності 95% становить 3,5%. Це третя хвиля дослідження після опитувань серпня 2025 року та березня 2026 року.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, АВСТРИЯ, БЕЛЬГІЯ, Західна Європа, НИДЕРЛАНДЫ, НІМЕЧЧИНА, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА, ФРАНЦІЯ, ШВЕЙЦАРИЯ
Українські студенти увійшли до числа стипендіатів програми HEC Imagine, яка надає можливість молоді з країн, що постраждали від війни та криз, навчатися в одній із провідних французьких бізнес-шкіл HEC Paris.
Про це повідомило Посольство України у Французькій Республіці за підсумками заходу «Imagine pour la Paix», присвяченого підтримці учасників програми.
Захід відбувся у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі та об’єднав представників HEC Paris, французького бізнесу, партнерів і донорів програми, дипломатів та студентів.
Участь у заході взяли, зокрема, міністр Європи та закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро, який є випускником HEC Paris, а також колишній посол Франції в Україні Гаель Вейсьєр, який нині очолює Центр кризового реагування і підтримки Міністерства Європи та закордонних справ Франції.
Стипендіати HEC Imagine розповіли про власний досвід та навчання у Франції.
Програма HEC Imagine була започаткована для підтримки талановитих студентів, чиє навчання та професійні перспективи опинилися під загрозою через війни та інші кризи. Українські студенти були серед перших учасників програми.
За даними HEC Paris, проєкт HEC Imagine Fellows розпочав роботу у 2022 році. Уже на початковому етапі стипендії дали можливість навчатися в HEC студентам з України, Афганістану та Сирії.
Програма передбачає не лише фінансову підтримку навчання, а й інтеграцію студентів у академічне та професійне середовище HEC Paris.
Посольство України у Франції наголосило, що підтримка освіти українців набуває особливого значення в умовах війни та руйнування освітньої і наукової інфраструктури України.
«Відбудова України – це не лише відновлення будівель та інфраструктури. Це передусім інвестиції в людей: майбутніх підприємців, економістів, інженерів та управлінців, які створюватимуть робочі місця, залучатимуть інвестиції та розбудовуватимуть сучасну європейську Україну», – зазначили в українському посольстві.
У диппредставництві також подякували HEC Paris за підтримку українських студентів та Association des étudiants ukrainiens en France за сприяння в організації участі української сторони у заході.
HEC Paris є однією з найбільш відомих європейських вищих шкіл менеджменту. Навчальний заклад спеціалізується на підготовці фахівців у сфері менеджменту, фінансів, підприємництва та управління бізнесом, а його випускники працюють у міжнародних компаніях, фінансових установах, державному секторі та власному бізнесі.
Програма HEC Imagine стала частиною ширшої ініціативи, яка поєднує підтримку студентів із країн, охоплених конфліктами, з дискусією про роль бізнесу та освіти у відновленні та забезпеченні миру.
Джерела: Посольство України у Французькій Республіці, HEC Paris, ЮНЕСКО.
Французька акторка, співачка та письменниця Марина Владі померла 24 вересня 2026 року у віці 88 років. Про її смерть повідомила родина агентству AFP. За словами дітей акторки, вона померла у своєму будинку в оточенні близьких.
Марина Владі, справжнє ім’я якої Катерина Марина Володимирівна Полякова-Байдарова, народилася 10 травня 1938 року в Кліші поблизу Парижа в родині вихідців із Російської імперії. Її батько Володимир Поляков-Байдаров був оперним співаком, мати Міліца Енвальд – балериною. Усі чотири доньки родини пов’язали життя з мистецтвом. Сценічне ім’я Vlady акторка обрала на честь батька Володимира.
У кіно Владі почала зніматися ще дитиною. Однією з перших помітних робіт стала картина Андре Кайатта «Перед потопом» (Avant le déluge, 1954), після якої 16-річна акторка отримала французьку премію Сюзанни Б’янкетті як перспективна молода виконавиця.
Того ж періоду вона зіграла разом із Марчелло Мастроянні у фільмі Джузеппе Де Сантіса «Дні кохання» (Giorni d’amore, 1954). Широку популярність у Європі їй принесла головна роль у франко-шведській стрічці «Чаклунка» (La Sorcière, 1956).
Однією з найвідоміших робіт Владі стала екранізація роману мадам де Лафаєт «Принцеса Клевська» (La Princesse de Clèves, 1961) режисера Жана Деланнуа. Саме образ принцеси Клевської залишився однією з найвпізнаваніших ролей акторки у французькому кіно.
Міжнародне професійне визнання прийшло у 1963 році. За роль у фільмі Марко Феррері «Подружнє ліжко» (L’ape regina / Le Lit conjugal) Марина Владі отримала приз Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль.
У 1960-1970-х роках акторка працювала з низкою провідних європейських режисерів. Вона знялася у «Опівнічних дзвонах» (Chimes at Midnight, 1965) Орсона Веллса, фільмі Жана-Люка Годара «Дві або три речі, які я знаю про неї» (1967), стрічці Бертрана Таверньє «Нехай почнеться свято» (Que la fête commence, 1975) та драмі Жака Руффіо «Сім смертей за рецептом» (Sept morts sur ordonnance, 1975). За різними підрахунками, за кар’єру Владі зіграла більш ніж у 80 кінофільмах, а з урахуванням телевізійних робіт її екранна спадщина була ще більшою.
Особливе місце у біографії Марини Владі посідають її стосунки з поетом, актором і автором-виконавцем Володимиром Висоцьким. Вони познайомилися у Москві у 1967 році, а в 1970 році одружилися. Їхній шлюб тривав до смерті Висоцького у липні 1980 року.
Через те, що Владі жила переважно у Франції, а Висоцький – у СРСР, значну частину подружнього життя вони проводили окремо. Акторка регулярно приїжджала до нього до Радянського Союзу.
Після смерті Висоцького Владі багато зробила для збереження пам’яті про нього. У 1987 році вона видала автобіографічну книгу «Володимир, або Перерваний політ», присвячену їхнім стосункам, спільному життю та останнім рокам поета. Згодом книга була адаптована для театральної сцени.
Владі займалася не лише кіно. Вона грала в театрі, виступала як співачка, зокрема разом із сестрами записувала пісні, а також активно займалася літературною діяльністю. Загалом вона написала 13 книг – романів, мемуарів та автобіографічних творів. У 2005 році вийшли її спогади «24 кадри на секунду» (24 images seconde).
Марина Владі залишилася однією з помітних постатей французького та європейського кінематографа другої половини XX століття, поєднавши у своїй кар’єрі популярне кіно, авторські фільми, театр, музику та літературу.
Французький дипломат Гаель Весьєр, який у 2023-2026 роках обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла Французької Республіки в Україні, став володарем Міжнародної премії в галузі дипломатії в межах 30-ї ювілейної загальнонаціональної програми «Людина року-2025».
Гаель Весьєр народився у 1972 році. Він закінчив бізнес-школу ESSEC та Паризький інститут політичних досліджень Sciences Po, а також здобув освіту з історії. Дипломатичну кар’єру у Міністерстві закордонних справ Франції розпочав у 1997 році.
Протягом кар’єри Весьєр двічі працював у Постійному представництві Франції при Європейському Союзі у Брюсселі, де, зокрема, був речником та очолював пресслужбу. Також працював у Постійному представництві Франції при ООН у Нью-Йорку та обіймав низку посад у центральному апараті французького МЗС.
У 2004-2005 роках Весьєр був технічним радником в апараті прем’єр-міністра Франції Жан-П’єра Раффарена та відповідав за відносини з країнами ЄС, Балкан та Східної Європи. У 2017-2019 роках він очолював апарати міністрів та державних секретарів з європейських справ Маріель де Сарнез, Наталі Луазо та Амелі де Моншален.
Перед призначенням до Києва Весьєр у 2019-2023 роках був послом Франції в Хорватії. 20 серпня 2023 року він офіційно розпочав роботу на посаді посла Франції в Україні.
Його дипломатична місія в Україні завершилася в липні 2026 року. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час прощальної зустрічі відзначив внесок Весьєра у зміцнення українсько-французького стратегічного партнерства, поглиблення політичного діалогу, оборонної співпраці та координації двох держав на міжнародній арені.
З 17 липня 2026 року Весьєр призначений директором Центру кризового реагування та підтримки Міністерства Європи та закордонних справ Франції. Відповідний указ президента Франції Еммануеля Макрона був підписаний 9 липня.
Новим Надзвичайним і Повноважним Послом Франції в Україні став Бріс Рокфей, який 30 липня 2026 року вручив вірчі грамоти президенту України Володимиру Зеленському.
Гаель Весьєр є кавалером французьких державних нагород, зокрема Національного ордена Заслуг. За час дипломатичної роботи він спеціалізувався передусім на європейській політиці, міжнародній безпеці та відносинах Франції з країнами Центральної і Східної Європи.
Оpen4business – інформаційний партнер
